Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні (укр/рос)

Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні

Страсбург, 5 лютого 1992 року

Статус Конвенції див.( 994_548 )

Офіційний переклад

Преамбула

Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу,

підтверджуючи свою відданість універсальному та неподільному характеру прав і основних свобод людини, які грунтуються на гідності всіх людей,

зважаючи на статті 10, 11, 16 і 60 Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ),

враховуючи, що перебування іноземців на національній території є сьогодні постійною рисою суспільств європейських країн,

з огляду на те, що постійні мешканці-іноземці на місцевому рівні мають, як правило, такі ж самі обов'язки, як і громадяни,

усвідомлюючи, що постійні мешканці-іноземці беруть активну участь у житті місцевих общин і підвищенні їхнього добробуту, а також впевнені у необхідності посилення їхньої інтеграції у місцеві общини, особливо шляхом розширення для них можливостей брати участь у суспільних справах місцевого значення,

погодились про таке:

Частина I

Стаття 1

1. Кожна Сторона застосовує положення глав A, B та C.

Проте будь-яка Договірна Держава під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити, що вона залишає за собою право не застосовувати положення глави B або глави C чи обох глав разом.

2. Кожна Сторона, яка заявила, що вона застосовуватиме тільки одну або дві глави може в подальшому у будь-який час повідомити Генерального секретаря про те, що вона згодна застосовувати положення глави або глав, які вона не прийняла під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

Стаття 2

Для цілей цієї Конвенції термін "постійні мешканці-іноземці" означає осіб, що не є громадянами держави, на території якої вони мешкають на законних підставах.

Глава A

Свободи виявлення поглядів, зборів і асоціації

Стаття 3

Кожна Сторона зобов'язується з урахуванням положень статті 9 гарантувати постійним мешканцям-іноземцям на таких самих умовах, як і своїм власним громадянам:

a) право на свободу виявлення поглядів; це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіо-, теле- або кінопідприємств;

b) право на свободу мирних зборів і свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів. Зокрема, право на свободу асоціації припускає право постійних мешканців-іноземців створювати свої місцеві асоціації з метою надання взаємної допомоги, підтримання і вираження своєї культурної самобутності або захисту своїх інтересів у питаннях, що належать до компетенції місцевої влади, а також право вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 4

Кожна Сторона вживає заходів з метою забезпечення, щоб розумні зусилля докладалися для залучення постійних мешканців-іноземців до офіційних розслідувань, процедур планування та інших процесів консультацій з питань місцевого значення.

Глава B

Представницькі консультативні органи постійних мешканців-іноземців на місцевому рівні

Стаття 5

1. Кожна Сторона зобов'язується з урахуванням положень пункту 1 статті 9:

a) забезпечити відсутність правових або інших перешкод, що заважають органам місцевого самоврядування, на території яких перебуває значна кількість постійних мешканців-іноземців, створювати консультативні органи або вживати інших відповідних організаційних заходів для:

i) встановлення контактів між ними і такими мешканцями;

ii) забезпечення форуму для обговорення та формулювання думок, побажань і проблем постійних мешканців-іноземців у питаннях, які особливо їх стосуються у зв'язку із суспільним життям на місцевому рівні, в тому числі діяльністю і обов'язками відповідного органу місцевого самоврядування, та

iii) сприяння їхній загальній інтеграції у життя общини;

b) заохочувати та полегшувати створення таких консультативних органів органами місцевого самоврядування, на території яких перебуває значна кількість постійних мешканців-іноземців, або вжиття органами місцевого самоврядування інших відповідних організаційних заходів для забезпечення представництва постійних мешканців-іноземців.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб представники постійних мешканців-іноземців, що беруть участь у консультативних органах або інших організаційних заходах, згаданих у пункті 1, могли обиратися постійними мешканцями-іноземцями на території органу місцевого самоврядування або призначатися окремими асоціаціями постійних мешканців-іноземців.

Глава C

Право голосу на виборах до органів місцевого самоврядування

Стаття 6

1. Кожна Сторона зобов'язується з урахуванням положень пункту 1 статті 9 надати кожному постійному мешканцю-іноземцю право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до органів місцевого самоврядування, якщо він задовольняє тим правовим вимогам, які пред'являються громадянам і, крім того, на законних підставах постійно мешкає у відповідній державі упродовж п'яти років, що передують виборам.

2. Проте Договірна Держава під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити про те, що вона має намір обмежити застосування пункту 1 лише правом голосу.

Стаття 7

Кожна Сторона може в односторонньому порядку або у двусторонній чи багатосторонній угоді визначити, що ценз осілості, передбачений у статті 6, становить менший період.

Частина II

Стаття 8

Кожна Сторона докладає зусиль для забезпечення надання постійним мешканцям-іноземцям інформації про їхні права та обов'язки у суспільному житті на місцевому рівні.

Стаття 9

1. Під час війни або іншого надзвичайного стану в державі, який загрожує життю нації, права, надані постійним мешканцям-іноземцям частиною I, можуть підлягати подальшим обмеженням виключно в тих межах, які зумовлені гостротою становища, якщо такі обмеження не суперечать іншим зобов'язанням Сторони за міжнародним правом.

2. Оскільки право, визнане статтею 3a, передбачає обов'язки і відповідальність, воно може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

3. Право, визнане статтею 3b, не може підлягати жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

4. Будь-який захід, що вживається відповідно до цієї статті, повинен повідомлятися Генеральному секретарю Ради Європи, який інформує про нього інші Сторони. Така сама процедура застосовується, коли такі заходи припиняються.

5. Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує або порушує будь-які права, що можуть гарантуватися законами будь-якої Сторони або будь-яким іншим договором, в якому вона бере участь.

Стаття 10

Кожна Сторона інформує Генерального секретаря Ради Європи про будь-яке законодавче положення або будь-який інший вжитий на її території компетентними властями захід, що стосується її зобов'язань за цією Конвенцією.

Частина III

Стаття 11

Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю чи затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 12

1. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку чотири держави - члени Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковість для них цієї Конвенції відповідно до положень статті 11.

2. Стосовно будь-якої держави-члена, яка висловлюватиме свою згоду на обов'язковість для неї цієї Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

Стаття 13

1. Після набрання цією Конвенцією чинності Комітет міністрів Ради Європи може запропонувати будь-якій державі, яка не є членом Ради Європи, приєднатися до цієї Конвенції, у рішенні, що ухвалюється більшістю голосів, передбаченою у статті 20d Статуту Ради Європи ( 994_001 ), та одностайним голосуванням представників Договірних Держав, які мають право засідати в Комітеті.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до Конвенції, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 14

Зобов'язання, які Сторони Конвенції в подальшому беруть на себе відповідно до пункту 2 статті 1, вважаються складовою частиною ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання Сторони, що про них повідомляє, і набирають такої ж чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання відповідного повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 15

Положення цієї Конвенції застосовуються до всіх категорій органів місцевого самоврядування, що існують на території кожної Сторони. Проте кожна Договірна Держава під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити категорії територіальних органів, якими вона має намір обмежити сферу дії цієї Конвенції або які вона має намір виключити із сфери її дії.

Стаття 16

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територію (території), до якої застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка держава у будь-який інший час після цього у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену у заяві. Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена згідно з двома попередніми пунктами, може бути відкликана стосовно будь-якої території, визначеної у такій заяві, шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 17

Стосовно положень цієї Конвенції не може бути заявлене жодне застереження, за винятком застереження, згаданого у пункті 1 статті 1.

Стаття 18

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом подання відповідного письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 19

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради та будь-яку державу, яка приєдналася до цієї Конвенції, про:

a) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

c) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до статей 12, 13 і 16;

d) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень пункту 2 статті 1;

e) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень пункту 4 статті 9;

f) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення, які стосуються цієї Конвенції.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Страсбурзі п'ятого дня лютого місяця 1992 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожній державі - члену Ради Європи та будь-якій державі, якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.

European Treaty Series/144

Збірка договорів Ради Європи Парламентське видавництво, Київ - 2000

*---*

Конвенция об участии иностранцев в общественной жизни на местном уровне *

5 февраля 1992 г.

Преамбула

Государства-члены Совета Европы, подписавшиеся ниже,

учитывая, что целью Совета Европы является достижение более тесного единства между его членами для защиты и претворения в жизнь идеалов и принципов, являющихся их общим наследием, и для содействия их экономическому и социальному прогрессу при соблюдении прав человека и основных свобод;

вновь подтверждая свою приверженность универсальному и неделимому характеру прав человека и основных свобод, основанных на достоинстве всех людей;

принимая во внимание Статьи 10, 11, 16 и 60 Конвенции о защите прав человека и основных свобод ( 995_004 );

учитывая, что проживание иностранцев на национальной территории в настоящее время является постоянной чертой европейских обществ;

учитывая, что на местном уровне иностранные жители, как правило, имеют те же обязанности, что и граждане;

зная об активном участии иностранцев в жизни местной общины и в содействии ее процветанию и будучи убежденные в необходимости улучшения условий их интеграции в жизнь местной общины, особенно путем расширения их возможностей участвовать в местных общественных делах;

договорились о следующем:

Часть I

Статья 1

1. Каждая Сторона применяет положения Глав A, B и C.

Однако любая Договаривающаяся Сторона может заявить при сдаче на хранение своей ратификационной грамоты или документа о признании, одобрении или присоединении, что она сохраняет за собой право применять положения либо Главы B, либо Главы C, либо обеих Глав.

2. Каждая Сторона, заявившая, что она будет применять лишь одну или обе Главы, может в любое последующее время информировать Генерального Секретаря о своем согласии применять положения Главы или Глав, которые она не признала на момент сдачи на хранение своей ратификационной грамоты или документа о признании, одобрении или присоединении.

Статья 2

Для целей настоящей Конвенции термин "иностранные жители" означает лиц, не являющихся гражданами государства и на законных основаниях проживающих на его территории.

Глава A Свобода слова, собраний и ассоциаций

Статья 3

Каждая Сторона обязуется, с учетом положений Статьи 9, гарантировать иностранным жителям на тех же условиях, что и своим собственным гражданам:

а) право на свободу слова; это право включает в себя свободу выражать мнения и получать и передавать информацию и идеи без вмешательства государственной власти и невзирая на границы. Данная Статья не препятствует государствам требовать лицензий на радиовещательную, телевизионную или кинематографическую деятельность.

b) право на свободу мирных собраний и свободу ассоциаций с другими, включая право создавать и вступать в профсоюзы для защиты своих интересов. В частности, право на свободу ассоциаций подразумевает право иностранных жителей создавать свои собственные местные ассоциации для взаимной помощи, поддержки и выражения своей культурной самобытности или защиты своих интересов в вопросах, находящихся в компетенции местных властей, а также право вступать в любую ассоциацию.

Статья 4

Каждая Сторона стремится к обеспечению того, чтобы разумные усилия были предприняты по вовлечению иностранных жителей в общественные опросы, процедуры планирования и другие процессы, связанные с проведением консультаций по вопросам местной жизни.

Глава B Консультативные органы для представления интересов иностранных жителей на местном уровне

Статья 5

1. Каждая Сторона обязуется, с учетом положений Статьи 9, пункт 1:

a) обеспечивать, чтобы никакие правовые и иные препятствия не мешали местным властям, на территории которых находится значительное число иностранных жителей, создавать консультативные органы или принимать иные надлежащие организационные меры, призванные:

i) организовать связь между ними и такими жителями;

ii) служить форумом для дискуссий и формулирования мнений, пожеланий и озабоченности иностранных жителей по вопросам, которые особо затрагивают их в связи с местной общественной жизнью, включая деятельность и ответственность соответствующей местной власти; и

iii) ускорить их общую интеграцию в жизнь общины;

b) поощрять и способствовать созданию таких консультативных органов или принятию иных надлежащих организационных мер для обеспечения представительства иностранных жителей местными властями, на территории которых находится значительное число иностранных жителей.

2. Каждая Сторона обеспечивает, чтобы представители иностранных жителей, участвующих в работе консультативных органов и иных организационных мерах упомянутых в пункте 1, могли бы избираться иностранными жителями, проживающими на территории местной общины, или назначаться самостоятельными ассоциациями иностранных жителей.

Глава C Право голосовать на выборах в местные органы

Статья 6

1. Каждая Сторона обязуется, с учетом положений Статьи 9, пункт 1, предоставлять каждому иностранному жителю право голосовать и выставлять свою кандидатуру на выборах в местные органы, при условии, что он отвечает тем же правовым требованиям, которые применяются к гражданам, и, кроме того, на законных основаниях и обычно проживал в соответствующем государстве в течение пяти лет, предшествовавших выборам.

2. Однако Договаривающаяся Сторона может заявить в момент сдачи на хранение своей ратификационной грамоты или документа о признании, одобрении или присоединении, что она намерена ограничить применение пункта 1 лишь правом голосовать.

Статья 7

Каждая Сторона может, либо односторонне, либо на основе двустороннего или многостороннего соглашения, предусмотреть, что требования в отношении проживания, изложенные в Статье 6, удовлетворяются более коротким периодом проживания.

Часть II

Статья 8

Каждая Сторона прилагает усилия по обеспечению наличия у иностранных граждан информации, касающейся их прав и обязанностей в отношении местной общественной жизни.

Статья 9

1. В случае войны или других чрезвычайных обстоятельств общественного характера, представляющих угрозу существованию государства, права, предоставляемые иностранным жителям в соответствии с Частью I, могут подлежать дополнительным ограничениям в объеме, строго требуемом конкретно существующей ситуацией, и при условии, что такие ограничения не противоречат другим обязательствам Стороны по международному праву.

2. Поскольку право, признанное в Статье 3(a), влечет за собой обязанности и обязательства, оно может оговариваться такими формальностями, условиями, ограничениями или наказаниями, которые предписаны законодательством и необходимы в демократическом обществе в интересах национальной безопасности, территориальной целостности или безопасности общества для предотвращения беспорядков или преступлений, для защиты здоровья и нравственности, для защиты репутации и прав других лиц, для недопущения раскрытия информации, полученной конфиденциально, или для обеспечения авторитета и беспристрастности судебной системы.

3. Право, признанное в Статье 3(b), не может оговариваться какими-либо иными ограничениями, кроме тех, которые предписаны законодательством и необходимы в демократическом обществе в интересах национальной безопасности или безопасности общества, для предотвращения беспорядков или преступлений, для защиты здоровья или нравственности или для защиты прав и свобод других лиц.

4. Любая мера, принятая в соответствии с настоящей Статьей должна быть доведена до сведения Генерального Секретаря Совета Европы, который информирует другие Стороны. Аналогичная процедура применяется, когда такие меры прекращают применяться.

5. Ничто в настоящей Конвенции не истолковывается как ограничивающее или ущемляющее какие-либо права, которые могут быть гарантированы в соответствии с законодательством любой Стороны или в соответствии с любым иным договором, участником которого она является.

Статья 10

Каждая Сторона информирует Генерального Секретаря Совета Европы о любых законодательных положениях или иных мерах, принятых компетентными органами на ее территории и касающихся ее обязательств в соответствии с положениями настоящей Конвенции.

Часть III

Статья 11

Настоящая Конвенция открыта для подписания государствами-членами Совета Европы. Она подлежит ратификации, признанию или одобрению. Ратификационные грамоты и документы о признании или одобрении сдаются на хранение Генеральному Секретарю Совета Европы.

Статья 12

1. Настоящая Конвенция вступает в силу в первый день месяца, следующего после истечения трехмесячного периода с даты, когда четыре государства-члена Совета Европы выразили свое согласие быть связанными обязательствами по настоящей Конвенции в соответствии с положениями Статьи 11.

2. В отношении любого государства-члена, которое впоследствии выразит свое согласие быть связанным обязательствами по настоящей Конвенции, она вступает в силу в первый день месяца, следующего после истечения трехмесячного периода с даты сдачи на хранение своей ратификационной грамоты или документа о признании или одобрении.

Статья 13

1. После вступления в силу настоящей Конвенции, Комитет Министров Совета Европы может предложить любому государству, не являющемуся членом Совета Европы, присоединиться к настоящей Конвенции на основе принятого большинством решения, предусмотренного в Статье 20(d) Устава Совета Европы ( 994_001 ), и на основе единогласного решения представителей Договаривающихся Сторон, правомочных заседать в Комитете.

2. В отношении любого присоединившегося государства Конвенция вступает в силу в первый день месяца, следующий после истечения трехмесячного периода с даты сдачи на хранение документа о присоединении Генеральному Секретарю Совета Европы.

Статья 14

Обязательства, данные впоследствии Сторонами в Конвенции в соответствии со Статьей 1, пункт 2, считаются неотъемлемой частью ратификации, признания, одобрения или присоединения Стороны, известившей об этом, и также вступают в силу в первый день месяца, следующий после истечения трехмесячного периода с даты получения уведомления Генеральным Секретарем.

Статья 15

Положения настоящей Конвенции применяются ко всем категориям местных органов, существующих на территории каждой Стороны. Однако каждая Договаривающаяся Сторона может в момент сдачи своей ратификационной грамоты или документа о признании, одобрении или присоединении, указать категории территориальных органов, которыми она намерена ограничить сферу применения настоящей Конвенции или которые она намерена исключить из ее сферы применения.

Статья 16

1. Любое государство может в момент подписания или сдачи на хранение своей ратификационной грамоты или документа о признании, одобрении или присоединении указать территорию или территории, в отношении которых применяется настоящая Конвенция.

2. Любое государство может в любое более позднее время путем заявления на имя Генерального Секретаря Совета Европы распространить применение настоящей Конвенции на любую другую территорию, указанную в заявлении. В отношении такой территории Конвенция вступает в силу в первый день месяца, следующий после истечения трехмесячного периода с даты получения такого заявления Генеральным Секретарем.

3. Любое заявление, сделанное в соответствии с двумя вышеизложенными пунктами, может быть отозвано в отношении любой территории, указанной в таком заявлении, путем уведомления Генерального Секретаря. Отзыв заявления вступает в силу в первый день месяца, следующий после истечения шестимесячного периода с даты получения такого уведомления Генеральным Секретарем.

Статья 17

Никакие оговорки не могут быть сделаны в отношении положений настоящей Конвенции, кроме тех, которые упомянуты в Статье 1, пункт 1.

Статья 18

1. Любая Сторона может в любой момент денонсировать настоящую Конвенцию путем уведомления Генерального Секретаря Совета Европы.

2. Такая денонсация вступает в силу в первый день месяца, следующий после истечения шестимесячного периода с даты получения уведомления Генеральным Секретарем.

Статья 19

Генеральный Секретарь Совета Европы уведомляет государства-членов Совета и любое государство, присоединившееся к настоящей Конвенции о:

a) любом подписании,

b) сдаче на хранение любой ратификационной грамоты или документа о признании, одобрении или присоединении;

c) любой дате вступления в силу настоящей Конвенции в соответствии со Статьями 12, 13 и 16;

d) любом уведомлении, полученном во исполнение положений Статьи 1, пункт 2;

e) любом уведомлении, полученном во исполнение положений Статьи 9, пункт 4;

f) любом ином акте, уведомлении или информации, относящимся к настоящей Конвенции.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, будучи должным образом уполномочены на это, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в Страсбурге 5 февраля 1992 года на английском и французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в одном экземпляре, который будет храниться в архивах Совета Европы. Генеральный Секретарь Совета Европы препровождает заверенные копии каждому государству-члену Совета Европы и любому государству, которому было предложено присоединиться к настоящей Конвенции.

------------

* Конвенция не вступила в силу.

"Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции", Международная организация по миграции, Москва, 1994 г.