Тип: Рекомендації
Дата: 29 червня 1951 р.
Статус: Не визначено
Рекомендація щодо рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності N 90
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1951 року на свою тридцять четверту сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, що є пунктом сьомим порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, котра доповнює Конвенцію 1951 року про рівне винагородження ( 993_002 ),
ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят першого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1951 року щодо рівного винагородження:
беручи до уваги, що Конвенція 1951 року про рівне винагородження ( 993_002 ) встановлює ряд загальних принципів стосовно рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності,
беручи до уваги, що в Конвенції ( 993_002 ) передбачено, що застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності заохочується або забезпечується способами, котрі відповідають заведеним у відповідних країнах методам встановлення ставок винагородження,
беручи до уваги, що бажано зазначити певні заходи для поступового впровадження в життя встановлених у Конвенції ( 993_002 ) принципів,
беручи разом із тим до уваги, що бажано, аби під час застосування цих принципів усі члени Організації враховували способи їхнього застосування, які виправдали себе на ділі в деяких країнах.
Конференція рекомендує, щоб дотримуючи положень статті 2 Конвенції ( 993_002 ), кожний член Організації застосовував наведені нижче положення та повідомляв Міжнародне бюро праці на запит Адміністративної ради щодо заходів, ужитих для впровадження їх у життя:
1. Після консультації з відповідними організаціями працівників, а де таких немає - із самими працівниками, має бути вжито заходів, щоб:
a) забезпечити застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності стосовно всіх службовців центральних державних установ та організацій;
b) заохочувати застосування цього принципу стосовно службовців державних установ та організацій штатів і провінцій, котрі входять до складу федеративної держави, а також органів місцевого управління, коли встановлення ставок винагородження перебуває у віданні цих органів, установ та організацій.
2. Після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників має бути вжито заходів для забезпечення якомога скорішого впровадження в життя принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності в усіх інших, крім перелічених у параграфі 1, видах занять, для яких ставки винагородження встановлюються законодавчими постановами або перебувають у віданні державних органів, зокрема, стосовно:
a) встановлення мінімальних або інших ставок заробітної плати в галузях промисловості та секторах обслуговування, для яких ці ставки встановлюються під наглядом державного органу влади;
b) галузей промисловості та підприємств, котрі є державною власністю або перебувають під контролем державних органів;
c) у належних випадках - робіт, що виконуються за контрактами, укладеними з державними органами.
3. 1) У відповідних випадках і в світлі методів встановлення ставок винагородження повинні законодавчим порядком ухвалюватися положення, спрямовані на загальне застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності.
2) Компетентні органи влади повинні вжити всіх потрібних і відповідних заходів для забезпечення повної поінформованості роботодавців і працівників про такі вимоги закону та в належних випадках для надання їм порад щодо здійснення цих вимог.
4. Якщо після консультації з відповідними організаціями працівників та роботодавців, де такі організації є, негайне впровадження в життя принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності стосовно до видів занять, перелічених у параграфах 1, 2 і 3, буде визнано нездійсненним, має бути якомога швидше вжито відповідних заходів для поступового їх здійснення, зокрема шляхом:
a) скорочення різниці між ставками винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності;
b) за наявності системи надбавок - встановлення рівних надбавок для чоловіків і жінок, які виконують роботу рівної цінності.
5. Там, де це доцільно для полегшення встановлення ставок винагородження за принципом рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, кожний член Організації, за згодою з відповідними організаціями роботодавців і працівників, повинен розробляти методи або заохочувати розроблення методів об'єктивної оцінки роботи, яка підлягає виконанню, шляхом аналізу виробничих процесів або в інші способи, з метою встановлення класифікації розрядів робіт незалежно від статі виконавців; такі методи повинні застосовуватися згідно з положеннями статті 2 згаданої вище Конвенції ( 993_002 ).
6. Для полегшення застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності у разі потреби має бути вжито заходів для підвищення ефективності праці жінок такими способами, як:
a) забезпечення працівникам обох статей рівних або рівноцінних можливостей щодо професійного орієнтування, отримання потрібних порад з професійних питань, а також щодо професійної підготовки й працевлаштування;
b) вжиття належних заходів для заохочення жінок до використання надаваних їм можливостей у галузі професійного орієнтування, отримання порад з професійних питань, а також професійної підготовки й працевлаштування;
c) надання соціального й культурно-побутового обслуговування, відповідного до потреб жінок, що працюють, особливо потреб, пов'язаних із сімейними обов'язками, а також фінансування цього обслуговування за рахунок загальнодержавних фондів або за рахунок фондів соціального забезпечення, або фондів соціально-побутового обслуговування працівників певної галузі, тобто фондів, створюваних за рахунок сплати внесків за працівників незалежно від статі;
d) заохочення рівноправності чоловіків і жінок стосовно доступу до різного роду занять і посад, без шкоди для положень міжнародних угод і законодавства країн про охорону здоров'я та добробуту жінок.
7. Треба докласти всіх зусиль для заохочення серед широких кіл населення розуміння причин, з огляду на які неодмінним є втілення в життя принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності.
8. Слід проводити будь-які дослідження, бажані для заохочення впровадження в життя вищезазначеного принципу.
Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева
*---*
Рекомендация N 90 о равном вознаграждении мужчин и женщин за труд равной ценности
(Женева, 29 июня 1951 года)
Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женева Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 6 июня 1951 года на свою тридцать четвертую сессию,
постановив принять ряд предложений о принципе равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности, что является седьмым пунктом повестки дня сессии,
решив придать этим предложениям форму рекомендации, дополняющей Конвенцию 1951 года о равном вознаграждении ( 993_002 ),
принимает сего двадцать девятого дня июня месяца тысяча девятьсот пятьдесят первого года нижеследующую Рекомендацию, которая может именоваться Рекомендацией 1951 года о равном вознаграждении:
принимая во внимание, что Конвенция 1951 года о равном вознаграждении устанавливает ряд общих принципов относительно равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности,
принимая во внимание, что в Конвенции предусматривается, что применение принципа равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности поощряется или обеспечивается способами, соответствующими принятым в соответствующих странах методам установления ставок вознаграждения,
принимая во внимание, что желательно указать некоторые мероприятия для постепенного проведения в жизнь установленных в Конвенции принципов,
принимая вместе с тем во внимание, что желательно, чтобы при применении этих принципов все члены Организации учитывали способы их применения, оправдавшие себя на деле в некоторых странах,
Конференция рекомендует, чтобы при соблюдении положений статьи 2 Конвенции ( 993_002 ) каждый член Организации применял приводимые ниже положения и сообщал Международному бюро труда по запросу Административного совета о мерах, принятых для проведения их в жизнь:
1. По консультации с соответствующими организациями трудящихся, а где таковых не существует - с самими трудящимися, должны приниматься меры, чтобы:
a) обеспечивать применение принципа равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности в отношении всех служащих центральных государственных учреждений и организаций;
b) поощрять применение принципа по отношению к служащим государственных учреждений и организаций штатов и провинций, входящих в состав федеративного государства, а также органов местного управления, когда установление ставок вознаграждения находится в ведении этих органов, учреждений и организаций.
2. По консультации с соответствующими организациями предпринимателей и трудящихся должны приниматься меры для обеспечения возможно скорейшего проведения в жизнь принципа равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности во всех других, кроме перечисленных в параграфе 1, видах занятий, для которых ставки вознаграждения устанавливаются законодательными постановлениями или находятся в ведении государственных органов, в частности в отношении:
a) установления минимальных или других ставок заработной платы в отраслях промышленности и секторах обслуживания, для которых эти ставки устанавливаются под наблюдением государственного органа власти;
b) отраслей промышленности и предприятий, являющихся государственной собственностью или находящихся под контролем государственных органов;
c) в надлежащих случаях - работ, выполняемых по контрактам, заключаемым с государственными органами.
3. 1) В соответствующих случаях и в свете методов установления ставок вознаграждения должны приниматься в законодательном порядке положения, направленные на общее применение принципа равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности.
2) Компетентные органы власти должны принимать все необходимые и соответствующие меры для обеспечения полного осведомления предпринимателей и трудящихся о таких требованиях закона и в надлежащих случаях для предоставления им советов по осуществлению этих требований.
4. Если по консультации с соответствующими организациями трудящихся и предпринимателей, где таковые существуют, немедленное проведение в жизнь принципа равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности в отношении видов занятий, перечисленных в параграфах 1, 2 и 3, будет признано неосуществимым, должны быть как можно скорее приняты соответствующие меры для их постепенного осуществления, в частности, путем:
a) сокращения разницы между ставками вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности;
b) при наличии системы надбавок - установления равных надбавок для мужчин и женщин, выполняющих работу равной ценности.
5. Там, где это целесообразно для облегчения установления ставок вознаграждения по принципу равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности, каждый член Организации, по соглашению с соответствующими организациями предпринимателей и трудящихся, должен вырабатывать методы или поощрять разработку методов объективной оценки подлежащей выполнению работы путем анализа производственных процессов или иными способами, с целью установления классификации разрядов работ независимо от пола исполнителей, такие методы должны применяться согласно положениям статьи 2 упомянутой выше Конвенции.
6. Для облегчения применения принципа равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности в случае необходимости должны приниматься меры для повышения эффективности труда женщин такими способами, как:
a) обеспечение трудящимся обоего пола равных или равноценных возможностей в отношении профессионального ориентирования, получения нужных советов по профессиональным вопросам, а также в отношении профессиональной подготовки и трудоустройства;
b) принятие надлежащих мер для поощрения женщин к использованию предоставляемых им возможностей в области профессионального ориентирования, получения советов по профессиональным вопросам, а также профессиональной подготовки и трудоустройства;
c) предоставление социального и культурно-бытового обслуживания, соответствующего потребностям трудящихся женщин, в особенности потребностям, связанным с семейными обязанностями, а также финансирование этого обслуживания за счет общегосударственных фондов или за счет фондов социального обеспечения, или фондов социально-бытового обслуживания работников данной отрасли, то есть фондов, создаваемых за счет уплаты взносов за трудящихся независимо от пола;
d) поощрение равноправия мужчин и женщин в отношении доступа к разным родам занятий и должностям, без ущерба для положений международных соглашений и законодательства стран об охране здоровья и благосостояния женщин.
7. Должны прилагаться все усилия для поощрения среди широких кругов населения понимания причин, в силу которых необходимо проведение в жизнь принципа равного вознаграждения мужчин и женщин за труд равной ценности.
8. Следует проводить любые исследования, желательно для поощрения проведения в жизнь вышеуказанного принципа.
Конвенции и рекомендации, принятые Международной Конференцией труда. 1919 - 1956. Т. I.- Женева: Международное бюро труда, 1991. С. 1039 - 1041.