Рекомендація 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві N 192

Рекомендація 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві N 192

Офіційний переклад

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 5 червня 2001 року на свою вісімдесят дев'яту сесію,

ухваливши ряд пропозицій про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, а також

вирішивши, що ці пропозиції повинні набути форми Рекомендації, що доповнює Конвенцію 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві ( 993_504 ) (далі - Конвенція),

ухвалює 5 червня 2001 року наведену нижче рекомендацію, на яку можна посилатись як на Рекомендацію 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві.

I. Загальні положення

1. Для реалізації положень статті 5 Конвенції ( 993_504 ) заходи, що стосуються інспекції праці в сільському господарстві, повинні вживатись у світлі принципів, утілених у Конвенції та Рекомендації 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві ( 993_101 ).

2. Багатонаціональні корпорації повинні забезпечувати належну безпеку та охорону здоров'я для своїх працівників сільського господарства в усіх своїх організаціях без дискримінації та незалежно від місця чи країни, де вони розташовані, згідно з національним законодавством і практикою, а також із Тристоронньою декларацією принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики.

II. Нагляд за станом безпеки та гігієни праці

3. 1) Компетентний орган, призначений для впровадження національної політики, про який ідеться в статті 4 Конвенції ( 993_504 ), повинен після консультацій з відповідними представницькими організаціями роботодавців і працівників:

a) визначати головні проблеми, установлювати пріоритети дій, розробляти ефективні методи їхнього вирішення та періодично оцінювати результати;

b) приписувати заходи із запобігання професійним ризикам у сільському господарстві та управління ними:

i) беручи до уваги технологічний процес і знання в галузі безпеки та гігієни праці, а також відповідні норми, керівні документи й кодекси практики, ухвалені визнаними національними або міжнародними організаціями;

ii) беручи до уваги необхідність захисту навколишнього середовища від впливу сільськогосподарської діяльності;

iii) визначаючи заходи, яких буде вжито для запобігання ризикові чи управління ризиком виникнення в працівників сільського господарства ендемічних захворювань, пов'язаних з їхньою роботою;

iv) конкретно встановлюючи, що працівник не повинен одноособово виконувати небезпечні види робіт в ізольованих місцях чи замкнених просторах без адекватної можливості зв'язку з ним і засобів надання йому допомоги, а також

c) готувати керівні документи для роботодавців і працівників.

2) Для реалізації положень статті 4 Конвенції ( 993_504 ) компетентний орган повинен:

a) ухвалювати положення, спрямовані на поступове поширення сфери діяльності відповідних служб гігієни праці на працівників сільського господарства;

b) установлювати порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання в сільському господарстві та їхню реєстрацію, зокрема для збору статистичних даних, упровадження національної політики та розроблення програм запобігання на рівні підприємства, а також

c) сприяти безпеці та гігієні праці в сільському господарстві за допомогою навчальних програм і матеріалів, спрямованих на задоволення потреб роботодавців і працівників, які діють у сільському господарстві.

4. 1) Для реалізації положень статті 7 Конвенції ( 993_504 ) компетентний орган повинен запровадити національну систему нагляду за станом безпеки та гігієни праці, яка повинна включати як нагляд за станом здоров'я працівників, так і нагляд за станом виробничого середовища.

2) Ця система повинна включати необхідну оцінку ризиків і залежно від обставин заходи із запобігання та контролю, що стосуються, inter alia:

a) небезпечних хімічних речовин і відходів;

b) токсичних, інфекційних або алергенних біологічних агентів і відходів;

c) подразнювальних або токсичних парів;

d) шкідливих видів пилу;

e) канцерогенних речовин чи агентів;

f) шуму й вібрації;

g) екстремальних температур;

h) сонячного ультрафіолетового випромінювання;

i) трансмісивних хвороб тварин;

j) контактів з дикими чи отруйними тваринами;

k) використання механізмів та устаткування, зокрема індивідуального захисного спорядження;

l) ручної обробки чи переміщення вантажів;

m) інтенсивних чи тривалих фізичних і розумових зусиль, стресів, спричинених виробничою діяльністю, і незручних для робітників поз, а також

n) ризиків, пов'язаних з новими технологіями.

3) Повинні вживатися заходи з нагляду за станом здоров'я молодих працівників, вагітних жінок та матерів-годувальниць, а також працівників літнього віку залежно від обставин.

III. Превентивні та захисні заходи

ОЦІНКА РИЗИКІВ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ

5. Для реалізації положень статті 7 Конвенції ( 993_504 ) перелік заходів безпеки та гігієни праці на рівні підприємства повинен уключати:

a) служби охорони та гігієни праці;

b) заходи з оцінки ризиків та управління ними в такому пріоритетному порядку:

i) усунення ризиків;

ii) управління ризиками в джерелі їхнього виникнення;

iii) зведення до мінімуму ризиків такими засобами, як розроблення систем безпечної праці, упровадження техніко-організаційних заходів і безпечної практики, навчання, а також

iv) настільки, наскільки ризик залишається, - надання й використання індивідуального захисного спорядження та одягу без будь-яких витрат з боку працівника;

c) заходи, спрямовані на вирішення проблем, що виникають унаслідок нещасних випадків і надзвичайних ситуацій, зокрема надання першої допомоги й забезпечення належними транспортними засобами для доставки до медичних установ;

d) порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання та їхньої реєстрації;

e) належні заходи з захисту осіб, які перебувають на сільськогосподарському об'єкті, населення, що проживає поруч із цим об'єктом, а також навколишнього середовища від ризиків, що можуть виникнути внаслідок відповідної сільськогосподарської діяльності, наприклад через відходи агрохімікатів, відходи тваринництва, забруднення ґрунту й води, виснаження ґрунту й зміни рельєфу місцевості, а також

f) заходи із забезпечення пристосованості використовуваної технології до кліматичних умов, організації та практики роботи.

БЕЗПЕКА ТА ЕРГОНОМІКА ОБЛАДНАННЯ

6. Для реалізації положень статті 9 Конвенції ( 993_504 ) необхідно вживати заходів, що забезпечують відповідний вибір чи адаптацію технології, механізмів та устаткування, у тому числі індивідуального захисного спорядження з урахуванням місцевих умов у країнах-користувачах і, зокрема, ергономічних аспектів і впливу кліматичних умов.

ПРАВИЛЬНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ

7. 1) У світлі принципів Конвенції ( 993_504 ) та Рекомендації 1990 року про безпеку застосування хімічних речовин на виробництві ( 993_303 ) та інших відповідних міжнародних технічних стандартів повинні вживатися приписані заходи з правильного поводження з хімічними речовинами в сільському господарстві.

2) Зокрема, превентивні й захисні заходи, яких потрібно вжити на рівні підприємства, повинні включати:

a) адекватне індивідуальне захисне спорядження й одяг та відповідне мийне устаткування для осіб, які використовують хімічні речовини, і для обслуговування та очищення індивідуального захисного спорядження й устаткування для внесення отрутохімікатів, - але не за рахунок працівників;

b) запобіжні заходи під час і після розпорошення та розбризкування в місцях, де застосовуються хімічні речовини, у тому числі превентивні заходи стосовно забруднення продуктів харчування, джерел питної води, а також води, яка використовується для гігієнічних потреб та зрошення;

c) обробку й утилізацію невикористаних небезпечних хімічних речовин і контейнерів, які були спорожнені, але можуть містити залишки небезпечних хімічних речовин, таким чином, щоб унеможливити чи звести до мінімуму ризики для безпеки та здоров'я працівників, а також загрозу для навколишнього середовища - згідно з національним законодавством і практикою;

d) ведення обліку застосування використовуваних у сільському господарстві пестицидів, а також

e) безперервне навчання працівників сільського господарства, яке включає залежно від обставин вивчення практичних заходів і процедур або ризиків і превентивних заходів, яких необхідно вживати у зв'язку із застосуванням хімічних речовин під час роботи.

ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ ТА ЗАХИСТ ВІД РИЗИКІВ БІОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

8. Для реалізації положень статті 14 Конвенції ( 993_504 ) заходи під час роботи з біологічними речовинами з підвищеним ризиком інфікування, алергії чи отруєння, а також під час поводження з тваринами, повинні включати:

a) заходи з оцінки ризику згідно з пунктом 5 для запобігання ризикам біологічного характеру, їхнього усунення або зниження;

b) контроль і перевірку тварин згідно з ветеринарними нормами та національним законодавством і практикою на наявність захворювань, що передаються людині;

c) захисні заходи для поводження з тваринами й залежно від обставин забезпечення захисним спорядженням та одягом;

d) захисні заходи для поводження з біологічними речовинами й, за необхідності, забезпечення належним захисним спорядженням та одягом;

e) залежно від обставин імунізацію працівників, що працюють з тваринами;

f) забезпечення дезинфекційними засобами, мийним обладнанням, обслуговування та очищення індивідуального захисного спорядження та одягу;

g) надання першої допомоги, забезпечення протиотрутами чи інші надзвичайні заходи на випадок контакту з отруйними тваринами, комахами чи рослинами;

h) захисні заходи для оброблення гною та відходів, збирання, зберігання та видалення їх;

i) захисні заходи під час оброблення та знищення трупів заражених тварин, у тому числі очищення та дезинфекцію забруднених приміщень, а також

j) інформацію стосовно безпеки, у тому числі стосовно попереджувальних знаків, і навчання працівників, що працюють з тваринами.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ВИРОБНИЧІ ОБ'ЄКТИ

9. Для реалізації положень статті 15 Конвенції ( 993_504 ) вимоги стосовно безпеки та гігієни праці на сільськогосподарських виробничих об'єктах повинні визначити технічні стандарти для будівель, споруд, поручнів, огорож та замкнених просторів.

СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ТА ЖИТЛОВІ УМОВИ

10. Для реалізації положень статті 19 Конвенції ( 993_504 ) та згідно з національним законодавством і практикою роботодавці повинні забезпечувати працівникам сільського господарства залежно від обставин:

a) відповідне постачання придатної до вживання питної води;

b) умови для зберігання й прання захисного одягу;

c) умови для приймання їжі та для годування грудних дітей на робочому місці у випадку практичної можливості;

d) окремі санітарні й мийні пристосування чи окреме використання їх для працівників та працівниць;

e) перевезення транспортом, пов'язане з роботою.

IV. Інші положення

ЖІНКИ-ПРАЦІВНИЦІ

11. Для реалізації положень статті 18 Конвенції ( 993_504 ) потрібно вживати заходів для забезпечення оцінки будь-яких пов'язаних з виробництвом ризиків стосовно безпеки та здоров'я вагітних жінок і матерів-годувальниць, а також для репродуктивного здоров'я жінок.

САМОСТІЙНО ЗАЙНЯТІ ФЕРМЕРИ

12. 1) Держави-члени повинні планувати поступове поширення сфери дії захисту, передбаченою Конвенцією ( 993_504 ), на самостійно зайнятих фермерів з урахуванням залежно від обставин думки відповідних представницьких організацій самостійно зайнятих фермерів.

2) Для цього в національному законодавстві потрібно визначити права та обов'язки самостійно зайнятих фермерів стосовно забезпечення безпеки та гігієни праці в сільському господарстві.

3) У світлі національних умов і практики потрібно брати до уваги залежно від обставин думки представницьких організацій самостійно зайнятих фермерів під час формулювання, застосування та періодичного перегляду національної політики, про яку йдеться в статті 4 Конвенції ( 993_504 ).

13. 1) Згідно з національним законодавством і практикою компетентний орган повинен уживати заходів для забезпечення дотримання охорони та гігієни праці, передбаченої Конвенцією, самостійно зайнятими фермерами.

2) Ці заходи повинні передбачати:

a) положення про поступове поширення сфери дії відповідних служб гігієни праці на самостійно зайнятих фермерів;

b) поступове розроблення процедур уключення самостійно зайнятих фермерів до системи повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання та їхньої реєстрації, а також

c) розроблення керівних документів, навчальних програм і матеріалів, а також відповідне консультування та навчання самостійно зайнятих фермерів, що охоплюють, inter alia:

i) охорону та гігієну їхньої праці, а також охорону та гігієну праці тих, хто працює з ними, з огляду на пов'язані з роботою ризики, зокрема ризик порушення опорно-м'язового апарата, вибір і використання хімічних і біологічних речовин, проектування безпечних виробничих систем і вибір, використання й технічне обслуговування індивідуального захисного спорядження, механізмів, інструментів і пристосувань, а також

ii) запобігання залученню дітей до небезпечної діяльності.

14. У випадках, коли економічні, соціальні та адміністративні умови не дозволяють уключити до системи національного чи добровільного страхування самостійно зайнятих фермерів та їхні родини, держави-члени повинні вживати заходів для поступового поширення охоплення їх до рівня, передбаченого статтею 12 Конвенції ( 993_504 ). Цього можна було б досягти шляхом:

a) створення спеціальних страхових систем чи фондів, а також

b) адаптації існуючих систем соціального забезпечення.

15. Під час уживання зазначених вище заходів, що стосуються самостійно зайнятих фермерів, необхідно враховувати особливе становище:

a) дрібних орендарів і здольників;

b) дрібних власників сільськогосподарських підприємств;

c) осіб, які беруть участь у роботі сільськогосподарських колективних підприємств, наприклад членів фермерських кооперативів;

d) членів родини, яких визначають згідно з національним законодавством і практикою;

e) фермерів, які ведуть натуральне господарство, а також

f) інших самостійно зайнятих працівників сільського господарства згідно з національним законодавством і практикою.