Рекомендація щодо забезпечення доходу N 67 (укр/рос)

Рекомендація щодо забезпечення доходу N 67

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Філадельфії Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 20 квітня 1944 року на свою двадцять шосту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно забезпечення доходу, що є частиною четвертого пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми Рекомендації,

ухвалює цього дванадцятого дня травня місяця тисяча дев'ятсот сорок четвертого року нижченаведену рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1944 року про забезпечення доходу:

беручи до уваги, що в Атлантичній хартії передбачається "тісна співпраця між усіма країнами в економічній галузі з метою забезпечити для всіх кращі умови праці, економічний розвиток і соціальне забезпечення",

беручи до уваги, що Конференція Міжнародної організації праці в Резолюції, ухваленій 5 листопада 1942 року, схвалила цей принцип Атлантичної хартії та проголосила повне співробітництво Міжнародної організації праці у його здійсненні,

беручи до уваги, що забезпечення доходу є суттєвим елементом соціального забезпечення;

беручи до уваги, що Міжнародна організація праці сприяла розвиткові забезпечення доходу:

шляхом прийняття Міжнародною організацією праці конвенцій і рекомендацій про компенсацію працівникам за нещасні випадки та професійні захворювання, про страхування з приводу хвороби, про охорону материнства, про пенсії по старості, інвалідності та пенсії вдовам і сиротам, а також про забезпечення в разі безробіття;

шляхом прийняття Першою і Другою конференціями праці американських держав резолюцій, які становлять собою Міжамериканський кодекс соціального страхування, шляхом участі делегації Адміністративної ради на Першій міжамериканській конференції з соціального забезпечення, яка ухвалила Декларацію Сант-Яго (Чилі), а також шляхом затвердження Адміністративною радою Статуту міжамериканської конференції з соціального забезпечення, заснованої як постійний орган співпраці між адміністраціями та установами соціального забезпечення, що діють у контакті з Міжнародним бюро праці;

шляхом участі Міжнародного бюро праці у статусі консультанта в розробленні систем соціального страхування в ряді країн, а також за допомогою інших заходів;

беручи до уваги, що деякі члени Організації не вжили заходів, котрі входять до їхньої компетенції, з метою сприяння підвищенню добробуту і розвитку своїх народів, хоча потреби цих народів у поліпшенні умов праці, економічному розвиткові та поліпшенні соціального забезпечення є великими,

беручи до уваги, що в цей час надзвичайно бажано, щоб такі члени Організації якнайшвидше вжили всіх потрібних заходів для того, щоб досягти прийнятих міжнародних мінімальних норм і розвивати такі норми,

беручи до уваги, що вже тепер бажано зробити подальші кроки для досягнення забезпечення доходу за допомогою уніфікації або координації систем соціального страхування, поширення таких систем на всіх працівників та їхні сім'ї, зокрема сільське населення та осіб, які працюють на свій рахунок, а також для усунення несправедливих ненормальностей,

беручи до уваги, що вироблення певних загальних принципів, яких у цьому відношенні повинні дотримуватись члени Організації під час розроблення своїх систем забезпечення доходу на основі чинних конвенцій і рекомендацій, сприятиме досягненню цієї мети,

Конференція:

a) рекомендує членам Організації поступово здійснювати такі загальні керівні принципи у найкоротший сумісний з наявними в країні умовами термін під час розроблення своїх систем забезпечення доходу з метою здійснення п'ятого принципу Атлантичної хартії і на запит Адміністративної ради подавати Міжнародному бюро праці доповіді щодо заходів, вжитих для впровадження в життя загальних керівних принципів;

b) звертає увагу членів Організації на пропозиції щодо застосування цих загальних керівних принципів, які подані Конференції і містяться в додатку до цієї Рекомендації.

Керівні принципи

Загальні положення

1. Системи забезпечення доходу повинні зменшувати нестатки і відвертати злидні шляхом відновлення до прийнятних розмірів доходу, втраченого через непрацездатність (зокрема старість) або у зв'язку з неспроможністю дістати оплачувану роботу, або через смерть годувальника.

2. Забезпечення доходу по можливості має бути організоване на основі обов'язкового соціального страхування, завдяки якому особи, котрі задовольняють встановлені вимоги, мають право, з урахуванням сплачених ними у страховий заклад внесків, на допомогу, що виплачується в розмірах і випадках, які визначаються законом.

3. Забезпечення потреб осіб, не охоплених обов'язковим соціальним страхуванням, повинно здійснюватися через систему соціальної допомоги; певні категорії осіб, особливо діти та інваліди, які перебувають на утриманні, особи похилого віку та вдовиці, повинні мати право на допомогу в прийнятних розмірах відповідно до встановленої шкали.

4. Соціальна допомога, відповідна до потреб кожного випадку, має застосувуватися до всіх інших осіб, які її потребують.

Соціальне страхування

5. До випадків, передбачених обов'язковим соціальним страхуванням, повинні входити всі випадки, коли застрахованій особі заважає заробляти засоби до існування непрацездатність чи неспроможність дістати оплачувану роботу, або коли ця особа вмирає, залишаючи сім'ю, що перебувала на її утриманні, а також певні пов'язані з цим поширені випадки нагальної потреби, які спричиняють надзвичайну напруженність для обмеженого доходу, оскільки в цих випадках не передбачено компенсації будь-яким іншим шляхом.

6. Компенсація повинна передбачатися у випадках непрацездатності і смерті, пов'язаних з працею.

7. Для того, щоб допомога, яка надається через систему соціального страхування, могла бути краще пристосована до різноманітності потреб, випадки, котрі охоплює ця система, мають визначатись, як такі:

a) хвороба;

b) материнство;

c) інвалідність;

d) старість;

e) смерть годувальника;

f) безробіття;

g) витрати у зв'язку з надзвичайними обставинами;

h) виробничі травми.

Передбачається, що допомога не повинна виплачуватись одночасно у зв'язку з більш ніж одним з таких випадків: інвалідність, старість, безробіття.

8. До всіх видів допомоги, що виплачуються у зв'язку з втратою заробітку, на кожного з перших двох дітей повинна виплачуватись надбавка за умови, що на всіх наступних дітей допомога повинна виплачуватися з державних фондів або за системами, що передбачають сплату внесків.

9. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога у зв'язку з хворобою, є втрата заробітку через відсутність на роботі, спричинену важким з медичного погляду станом, зумовленим хворобою чи травмою, яка вимагає лікування або нагляду.

10. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога у зв'язку з материнством, є втрата заробітку через відсутність на роботі протягом встановлених періодів до і після народження дитини.

11. Випадком, коли має виплачуватись допомога по інвалідності, є неспроможність влаштуватися на будь-яку істотно оплачувану роботу через хронічний стан, зумовлений хворобою чи травмою, або через втрату кінцівки чи якої-небудь функції.

12. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога по старості, є досягнення встановленого віку, що має бути таким, в якому люди звичайно стають непридатними до ефективної праці, захворювання та інвалідність стають тяжкими, а безробіття, якщо воно спіткає, очевидно є постійним.

13. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога у зв'язку зі смертю годувальника, є передбачувана втрата матеріальної підтримки особами, які перебували на утриманні, внаслідок смерті глави сім'ї.

14. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога по безробіттю, є втрата заробітку у зв'язку з безробіттям застрахованої особи, яка звичайно працює, здатна до систематичної роботи у певній сфері, і яка шукає підхожу роботу, або у зв'язку з частковим безробіттям.

15. Повинна виплачуватись допомога у зв'язку з особливими витратами, оплата яких не передбачена іншим пунктом, спричиненими хворобою, материнством, інвалідністю і смертю.

16. Випадком, коли повинна виплачуватись компенсація за виробничу травму, є травматичне ушкодження або хвороба, пов'язані з роботою, які сталися не внаслідок навмисних дій і не внаслідок серйозного навмисного проступку потерпілого, що призвели до тимчасової чи постійної непрацездатності або смерті.

17. Соціальне страхування повинне надавати захист у випадках ризику, якого вони зазнають, усім особам, котрі працюють за наймом або на свій власний рахунок, а також їхнім утриманцям, щодо яких може здійснюватися:

a) збирання внесків без надмірних адміністративних витрат;

b) виплата допомоги в неодмінній співпраці медичної служби і служби зайнятості та з дотриманням належних запобіжних заходів проти зловживань.

18. Роботодавець повинен нести відповідальність за збирання внесків зі всіх осіб, які працюють у нього, і повинен мати право утримувати з заробітної плати цих осіб, в момент її виплати, належні суми.

19. З метою полегшення правильного призначення допомоги слід вжити заходів для ведення відомостей сплати, для забезпечення зручних засобів перевірки наявності страхових випадків, що спричиняють виплату допомоги, і для паралельної організації медичної служби та служби зайнятості з профілактичними й лікувальними функціями.

20. Особи, які працють за винагороду, повинні бути застраховані від усієї сукупності випадків, охоплюваних соціальним страхуванням, як тільки буде організовано збирання внесків за них і вжито потрібних заходів для призначення допомоги.

21. Особи, які працюють на свій власний рахунок, мають бути застраховані на випадок інвалідності, старості та смерті на тих самих умовах, що й особи, які працюють за наймом, як тільки буде організовано збирання їхніх внесків. Слід передбачити можливість їхнього страхування також на випадок хвороби і у зв'язку з материнством, що спричиняють госпіталізацію, на випадок хвороби, яка триває протягом кількох місяців, та на випадок особливих витрат, зумовлених хворобою, материнством, інвалідністю та смертю.

22. Допомога повинна заміняти втрачений заробіток, з належним урахуванням сімейних обов'язків, до такої межі, яка можлива без послаблення прагнення поновити роботу, якщо таке поновлення можливе, і без накладення на групи виробників такого тягаря витрат, який заважав би випуску продукції та зайнятості.

23. Допомога повинна відповідати попередньому заробітку застрахованої особи, на основі якого ця особа сплачувала внески; однак будь-яке перевищення заробітку над заробітком, що переважає серед кваліфікованих працівників, може не братися до уваги з метою визначення розміру допомоги або частини її, які виплачуються з джерел, що не складаються з внесків застрахованої особи.

24. Види допомоги єдиного розміру можуть бути доцільні для країн, де населення має достатні економічні засоби для забезпечення додаткового захисту шляхом добровільного страхування. Такі види допомоги мають бути пропорційними заробітку некваліфікованого працівника.

25. Право на допомогу, крім компенсації за виробничі травми, має залежати від умов сплати внесків, котрі мають за мету підтвердити, що нормальним становищем заявника є становище особи, яка працює за наймом або на свій власний рахунок, і підтримати прийнятну регулярність сплати внесків; однак ніхто не повинен бути позбавлений допомоги через неправильне збирання роботодавцем внесків, належних до сплати за даного працівника.

26. Витрати на допомогу, враховуючи затрати на адміністрацію, має бути розподілено між застрахованими особами, роботодавцями та платниками податків таким чином, щоб це було справедливо для застрахованих осіб і щоб можна було уникнути надзвичайного тягаря для застрахованих осіб, які мають невеликі кошти, чи будь-якого порушення виробництва.

27. Управління справою соціального страхування має бути об'єднано чи скоординовано в рамках загальної системи служб соціального забезпечення і особи, які роблять страхові внески, через свої організації повинні бути репрезентовані в органах, котрі визначають адміністративну політику або дають поради щодо цієї політики і пропонують законодавство або розробляють правила.

Соціальна допомога

28. Суспільство повинне звичайно співпрацювати з батьками шляхом проведення спільних заходів для надання допомоги з метою забезпечити добробут дітей, які перебувають на утриманні батьків.

29. Інваліди, особи похилого віку та вдови, які не отримують допомоги по соціальному страхуванню через те, що вони або їхні чоловіки, залежно від випадку, не підлягали обов'язковому страхуванню, і дохід яких не перевищує встановленого розміру, повинні мати право на спеціальну допомогу на утримання у встановленому розмірі.

30. Відповідна грошова допомога чи допомога частково грошима і частково натурою повинні видаватися всім нужденним особам, які не потребують влаштування до виправних закладів.

Додаток

Керівні принципи, супроводжені пропозиціями щодо їхнього застосування

( Пункти являють собою загальні керівні принципи, а підпункти є пропозиціями щодо їхнього застосування)

Загальні положення

1. Системи забезпечення доходу повинні зменшувати нужденність і відвертати злидні шляхом відновлення до прийнятних розмірів доходу, втраченого через непрацездатність (зокрема, старість) або у зв'язку з неспроможністю дістати оплачувану роботу, або через смерть годувальника.

2. Забезпечення доходу по можливості має бути організоване на основі обов'язкового соціального страхування, завдяки якому особи, котрі відповідають встановленим вимогам, мають право, з урахуванням сплачених ними до страхового закладу внесків, на допомогу, що виплачується в розмірах і випадках, які визначаються законом.

3. Забезпечення потреб осіб, не охоплених обов'язковим соціальним страхуванням, має здійснюватися через систему соціальної допомоги; певні категорії осіб, особливо діти та інваліди, які перебувають на утриманні, особи похилого віку та вдовиці, повинні мати право на допомогу в прийнятних розмірах відповідно до встановленої шкали.

4. Соціальна допомога, відповідна до кожного випадку, повинна застосовуватись до всіх інших осіб, які її потребують.

I. Соціальне страхування

A. Випадки, які охоплює система соціального страхування

Сукупність випадків, які повинні бути охоплені системою соціального страхування.

5. До випадків, передбачених обов'язковим соціальним страхуванням, повинні входити всі випадки, коли застрахованій особі заважає заробляти засоби до існування непрацездатність чи неспроможність дістати оплачувану роботу або коли ця особа вмирає, залишаючи сім'ю, що перебуває на її утриманні, а також певні пов'язані з цим поширені випадки нагальної потреби, які спричиняють надзвичайну напруженнісь для обмеженого доходу, оскільки в цих випадках не передбачено компенсації будь-яким іншим шляхом.

6. Компенсація повинна передбачатися у випадках непрацездатності і смерті, пов'язаних з працею.

7. Для того, щоб допомога, яка надається через систему соціального страхування, могла бути краще пристосована до різноманітності потреб, випадки, котрі охоплює ця система, мають визначатись як такі:

a) хвороба;

b) материнство;

c) інвалідність;

d) старість;

e) смерть годувальника;

f) безробіття;

g) витрати у зв'язку з надзвичайними обставинами;

h) виробничі травми.

Передбачається, що допомога не повинна виплачуватись одночасно у зв'язку з більш ніж одним з таких випадків: інвалідність, старість, безробіття.

8. До всіх видів допомоги, що виплачуються у зв'язку з втратою заробітку, на кожного з перших двох дітей повинна виплачуватись надбавка за умови, що на всіх наступних дітей допомога повинна виплачуватися з державних фондів або за системами, що передбачають сплату внесків.

Хвороба

9. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога у зв'язку з хворобою, є втрата заробітку через відсутність на роботі, спричинену важким з медичного погляду станом, зумовленим хворобою чи травмою, яка вимагає лікування або нагляду.

1) Щодо потреби бути відсутнім на роботі слід судити, як правило, зважаючи на попередню роботу застрахованої особи, на поновлення якої можна від неї чекати.

2) Допомога може не виплачуватись за перші кілька днів хвороби, але якщо хвороба повторюється протягом періоду тривалістю кілька місяців, то новий термін чекання не повинен встановлюватись.

3) Найкраще продовжувати виплату допомоги доти, доки одержувач зможе повернутися до роботи, помре або стане інвалідом. Однак, якщо вважається за потрібне обмежити термін виплати допомоги, то максимальний термін не повинен бути менший ніж 26 тижнів для єдиного випадку, і слід передбачити збільшення терміну виплати допомоги в разі певних захворювань, як, наприклад, туберкульоз, котрі часто спричиняють тривалу хворобу, яка, проте, піддається лікуванню; однак на початку дії системи страхування може виявитись потрібним передбачати коротший термін ніж 26 тижнів.

Материнство

10. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога у зв'язку з материнством, є втрата заробітку через відсутність на роботі протягом встановлених періодів до і після народження дитини.

1) Жінка повинна мати право залишити роботу, якщо вона пред'явить медичну довідку, яка свідчить про те, що пологи відбудуться, можливо, через шість тижнів, і жодній жінці не повинно дозволятися працювати протягом шести тижнів після пологів.

2) Протягом цих періодів має виплачуватись допомога у зв'язку з материнством.

3) Відсутність на роботі протягом більш тривалих періодів або з інших причин може бути бажаною з медичних міркувань, враховуючи фізичний стан одержувача і вимоги, що ставляться роботою; протягом усіх таких періодів має виплачуватися допомога у зв'язку з хворобою.

4) Виплата допомоги у зв'язку з материнством може бути поставлена в залежність від використання одержувачем служб охорони здоров'я, які передбачаються для матері та для її дитини.

Інвалідність

11. Випадком, коли має виплачуватись допомога по інвалідності, є неспроможність влаштуватися на будь-яку істотно оплачувану роботу через хронічний стан, зумовлений хворобою чи травмою або через втрату кінцівки чи якої-небудь функції.

1) Слід чекати, що особа, яка є інвалідом, працюватиме за яким-небудь фахом, який може бути в розумних межах запропонований їй з урахуванням сил і здібностей, що в неї лишилися, її минулого досвіду та доступних для неї засобів навчання.

2) Особа, для якої такий фах може бути вказаний, але ще не є доступним, та особа, яка проходить курс навчання, повинні отримувати тимчасову допомогу по інвалідності, допомогу на навчання або допомогу по безробіттю, якщо вони мають право на цю допомогу через інші обставини.

3) Особа, для якої ніякого такого фаху не може бути вказано, повинна отримувати допомогу по інвалідності.

4) Одержувачам, чия постійна нездатність регулярно займатися будь-якою оплачуваною роботою підтверджена, має бути дозволено доповнювати свою допомогу по інвалідності випадковими заробітками невеликих розмірів.

5) Якщо розмір допомоги по інвалідності пов'язаний з розміром останнього заробітку застрахованої особи, то право на допомогу має визначатися в тому разі, коли особа, яка є інвалідом, докладаючи звичайних зусиль, не здатна заробляти 1/3 звичайного заробітку здорових працівників її останньої спеціальності, які мають таку саму підготовку.

6) Допомога по інвалідності має виплачуватись від дня припинення виплати допомоги у зв'язку з хворобою за весь період інвалідності за умови, що коли одержувач досягне такого віку, з якого можна звертатися за допомогою по старості, допомогу по інвалідності може бути замінено допомогою по старості.

Старість

12. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога по старості, є досягнення встановленого віку, що має бути таким, в якому люди звичайно стають непридатними до ефективної праці, захворювання та інвалідність стають тяжкими, а безробіття, якщо воно спіткає, очевидно є постійним.

1) Мінімальний вік, у якому можна звертатися за допомогою по старості, має бути встановлено не більший ніж шістдесят п'ять років для чоловіків і шістдесят років для жінок; однак більш низький вік може бути встановлено для осіб, які пропрацювали багато років на важких або шкідливих роботах.

2) Виплата допомоги по старості, якщо основна допомога може вважатися достатньою для існування, може бути обумовлена виходом у відставку з будь-якої постійної оплачуваної роботи; якщо вимагається такий вихід у відставку, то отримання випадкових заробітків порівняно невеликого розміру не повинно позбавляти права на допомогу по старості.

Смерть годувальника

13. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога у зв'язку зі смертю годувальника, є передбачувана втрата матеріальної підтримки особами, які перебували на утриманні, внаслідок смерті глави сім'ї.

1) Допомога у зв'язку зі смертю годувальника повинна виплачуватися:

a) вдові застрахованої особи;

b) дітям, дітям чоловіка або жінки, усиновленим дітям і, за умови їхньої попередньої реєстрації як утриманців, незаконнонародженим дітям застрахованого чоловіка або застрахованої жінки, які надавали матеріальну підтримку дітям; і

c) згідно з умовами, що визначаються національним законодавством, незаміжній і жінці, з якою жив разом небіжчик.

2) Допомога у зв'язку з удівством повинна виплачуватися вдові, котра має на своєму утриманні дитину, на яку належить отримувати допомогу, або яка на момент смерті чоловіка є інвалідом чи стала пізніше інвалідом або досягла мінімального віку, в якому можна звертатися за допомогою по старості, вдові, яка не відповідає цим вимогам, має виплачуватися допомога у зв'язку з удівством протягом мінімального періоду в кілька місяців, після чого, якщо вона є безробітною, допомога повинна виплачуватися доти, доки їй не буде запропоновано підхожу роботу після відповідного навчання, коли воно потрібне.

3) Допомога на дитину повинна виплачуватись на таку дитину, яка не досягла віку закінчення школи або якій менш ніж вісімнадцять років і вона продовжує свою загальну чи професійну освіту.

Безробіття

14. Випадком, коли повинна виплачуватись допомога по безробіттю, є втрата заробітку у зв'язку з безробіттям застрахованої особи, яка звичайно працює, здатна до систематичної роботи у певній сфері, і яка шукає підхожу роботу, або у зв'язку з частковим безробіттям.

1) Допомога може не виплачуватись за перші кілька днів періоду безробіття, який обчислюється від дня реєстрації заяви, але якщо безробіття повторюється протягом періоду в кілька місяців, то новий термін чекання це повинен встановлюватися.

2) Виплата повинна тривати доти, доки застрахованій особі не буде запропоновано підхожу роботу.

3) Протягом початкового періоду, прийнятного в умовах конкретного випадку, повинні вважатися підхожими лише такі види роботи:

a) робота за звичайним фахом застрахованої особи в такому місці, яке не вимагає зміни місця проживання, і за плату, яка існує в даний час, встановлену компетентними договорами, якщо вони застосовуються; або

b) інша робота, прийнятна для застрахованої особи.

4) Після закінчення початкового періоду:

a) робота, яка вимагає зміни фаху, може вважатися підхожою, якщо пропонована робота є такою, що може в розумних межах бути запропонована застрахованій особі з урахуванням її сил, здатності, минулого досвіду і доступних для неї засобів навчання;

b) робота, яка вимагає зміни місця проживання, може вважатися підхожою, якщо на новому місці проживання є підхоже житло;

c) робота в менш сприятливих умовах, ніж ті, в яких застрахована особа звичайно працювала за своїм фахом і у своєму районі, може вважатися підхожою, коли запропоновані умови відповідають загальним нормам, яких дотримують у тій професії і в тому районі, в яких ця робота пропонується.

Витрати у зв'язку з нагальною потребою

15. Повинна виплачуватись допомога у зв'язку з особливими витратами, оплату яких не передбачено іншим шляхом, спричиненими хворобою, материнством, інвалідністю і смертю.

1) Повинна забезпечуватися потрібна допомога у домашньому господарстві або слід виплачувати допомогу для наймання особи з метою допомоги протягом періоду госпіталізації матері, яка має на утриманні дітей, якщо вона застрахована або є жінкою застрахованої особи і не отримує якої-небудь допомоги замість заробітку.

2) У разі народження дитини застрахованим жінкам і жінкам застрахованих чоловіків повинна виплачуватись одноразова сума на покриття витрат на придане для новонародженого та інших таких витрат.

3) Особам, які отримують допомогу по інвалідності або по старості і потребують постійного догляду, повинна виплачуватися спеціальна надбавка.

4) У разі смерті застрахованої особи або жінки, чоловіка чи дитини, які перебувають на утриманні застрахованої особи, повинна виплачуватись одноразова сума на покриття витрат на поховання.

Виробничі травми

16. Випадком, коли повинна виплачуватись компенсація за виробничу травму, є травматичне ушкодження або хвороба, пов'язані з роботою, які трапилися не внаслідок навмисних дій і не внаслідок серйозного навмисного проступку потерпілого, і які призвели до тимчасової або постійної непрацездатності або смерті.

1) Травмами, пов'язаними з роботою, повинні вважатися також травми, що сталися по дорозі до місця роботи або від місця роботи.

2) Якщо компенсація за виробничу травму підлягає виплаті, то попередні положення повинні підлягати відповідним змінам, як це зазначено у наступних пунктах.

3) Усяке захворювання, яке часто трапляється лише в осіб, зайнятих на певних роботах, або яке є отруєнням речовиною, що використовується під час певних робіт, якщо особа, котра потерпає від такого захворювання, була зайнята виконанням такої роботи, повинно вважатися за таке, що має професійне походження і повинно зумовити виплату компенсації.

4) Має бути встановлено список захворювань, які вважаються такими, що мають професійне походження, і цей список шляхом простої процедури повинен періодично переглядатися.

5) Визначаючи всякий мінімальний термін перебування на роботі, потрібний для встановлення презумпції щодо професійного походження захворювання, та всякий максимальний термін, протягом якого презумпція щодо професійного походження захворювання лишатиметься дійсною після залишення цієї роботи, слід враховувати тривалість часу, потрібного для початку хвороби та її прояву.

6) Компенсація у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю повинна виплачуватись на умовах, подібних до тих, які застосовуються при виплаті допомоги у зв'язку з хворобою.

7) Слід розглядати питання щодо можливості виплати компенсації з першого дня тимчасової непрацездатності, якщо непрацездатність триває довше, ніж період чекання.

8) Компенсація у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю повинна виплачуватись у разі втрати або зниження здатності заробляти через втрату кінцівки чи якої-небудь функції або через хронічний стан у зв'язку з травмою чи хворобою,

9) Очікується, що особа, яка втратила постійну працездатність, поновить роботу за яким-небудь фахом, котрий може бути в розумних межах вказано їй з урахуванням сил і здатності, що в неї залишились, її минулого досвіду і доступних для неї засобів навчання.

10) Якщо не може бути запропоновано іншої схожої роботи, то ця особа повинна отримувати компенсацію за повну непрацездатність постійного або тимчасового роду.

11) Якщо така робота може бути запропонована, аде сума, яку ця особа здатна заробляти, докладаючи в процесі роботи звичайних зусиль, значно менша за ту суму, яку ця особа, можливо, могла б заробляти, якби вона не страждала від травми чи хвороби, то ця особа повинна отримувати компенсацію за часткову непрацездатність пропорційно різниці у здатності заробляти.

12) Слід розглянути питання щодо можливості виплати підхожої компенсації в кожному випадку втрати кінцівки чи функції або в разі спотворення, навіть якщо не може бути доведено будь-яку втрату працездатності.

13) Особи, що наражаються на небезпеку професійного захворювання, яке поступово розвивається, періодично повинні проходити обстеження, а ті з них, яким запропоновано змінити роботу, повинні мати право на компенсацію.

14) Компенсація за постійну повну або часткову непрацездатність повинна виплачуватися від часу припинення виплати компенсації за тимчасову непрацездатність протягом усього періоду постійної непрацездатності.

15) Особи, які отримують компенсацію за постійну часткову непрацездатність, повинні мати право на інші види допомоги на тих самих умовах, що й здорові особи, якщо розмір таких видів допомоги пропорційний останньому заробітку застрахованої особи.

16) Якщо розміри таких видів допомоги не пов'язані з попереднім заробітком застрахованої особи, то може бути встановлено максимум для загального розміру компенсації та іншої допомоги.

17) Компенсація у зв'язку зі смертю годувальника сім'ї повинна виплачуватися, за умови дотримання положень нижченаведених підпунктів, тим самим утриманцям, які могли б в іншому випадку мати право на допомогу у зв'язку зі смертю годувальника сім'ї.

18) Удова повинна отримувати компенсацію за весь період свого вдовування.

19) Дитина повинна отримувати компенсацію до вісімнадцяти років або до двадцять одного року, якщо вона продовжує свою загальну чи професійну освіту.

20) Повинна передбачатися компенсація для інших членів сім'ї небіжчика, які перебували на його утриманні, без шкоди для прав удови і дітей.

21) Особи, що перебувають на утриманні особи, яка втратила постійну працездатність на дві третини чи більше і померла через виробничу травму, повинні мати право на основні види допомоги у зв'язку зі смертю годувальника, незалежно від того, чи виконав небіжчик умови сплати внесків, потрібні для такої допомоги, на час своєї смерті.

B. Особи, яких охоплює система соціального страхування

Контингент осіб, які повинні бути охоплені системою соціального страхування

17. Соціальне страхування має надавати захист у випадках ризику, якого вони зазнають, всім особам, що працюють за наймом або на свій власний рахунок, а також їхнім утриманцям, стосовно яких є здійсненним:

a) збирання внесків без надмірних адміністративних витрат;

b) виплата допомоги за неодмінної співпраці медичної служби і служби зайнятості та з дотриманням належних запобіжних заходів проти зловживань.

1) Дружини, які перебувають на утриманні (тобто дружини, які не працюють за наймом або на свій власний рахунок), і діти, які перебувають на утриманні (тобто особи, які не досягли віку закінчення школи або не досягли вісімнадцяти років і продовжують свою загальну чи професійну освіту), повинні мати захист завдяки тому, що застраховані їхні годувальники.

Збирання внесків

18. Роботодавець повинен нести відповідальність за збирання внесків з усіх осіб, котрі працюють у нього, і повинен мати право утримувати з заробітної плати цих осіб, у момент її виплати, належні суми.

1) Якщо для будь-якої категорії осіб, які працюють на свій власний рахунок, обов'язковими є членство у професійній асоціації або наявність ліцензії, то на цю асоціацію може бути покладено відповідальність за збирання внесків з цих осіб.

2) На національні або місцеві органи влади може бути покладено відповідальність за збирання внесків з осіб, які працюють на свій власний рахунок і зареєстровані з метою оподаткування.

3) До створення установ по стягненню внесків має бути передбачено заходи дня забезпечення можливості особам, які працюють на свій власний рахунок, сплачувати внески добровільно чи в індивідуальному порядку або як членам асоціацій.

Призначення допомоги

19. З метою полегшення правильного призначення допомоги слід вжити заходів для ведення відомостей сплати внесків, для забезпечення зручних засобів перевірки наявності страхових випадків, котрі зумовлюють виплату допомоги, та для паралельної організації медичної служби і служби зайнятості з профілактичними й лікувальними функціями.

Особи, які працюють за винагороду

20. Особи, які працюють за винагороду, мають бути застраховані від усієї сукупності випадків, охоплюваних соціальним страхуванням, як тільки буде організовано збирання внесків за них і вжито потрібних заходів для призначення допомоги.

1) Особи, робота яких настільки нерегулярна або її загальна тривалість, очевидно, така мала, що вони, ймовірно, не матимуть права на допомогу, яке належить особам, котрі працюють за наймом, можуть бути вилучені зі страхування, яке передбачає отримання таких видів допомоги. Повинні передбачатися спеціальні положення для осіб, які звичайно працюють протягом дуже коротких строків у одного й того самого роботодавця.

2) Учні, які не отримують заробітної плати, повинні бути застраховані від виробничого травматизму і, з дня закінчення учнівства за своєю професією, вони набувають права на компенсацію на основі заробітної плати, яка існує для працівників цієї професії.

Особи, які працюють на свій власник рахунок

21. Особи, які працюють на свій власний рахунок, мають бути застраховані на випадок інвалідності, старості та смерті на тих самих умовах, що й особи, які працюють за наймом, як тільки буде організовано збирання їхніх внесків. Слід передбачити можливість їхнього страхування також на випадок хвороби і у зв'язку з материнством, то спричиняють госпіталізацію, на випадок хвороби, яка триває протягом кількох місяців, та на випадок особливих витрат, спричинених хворобою, материнством, інвалідністю та смертю.

1) Члени сім'ї роботодавця, які проживають у його будинку, крім жінки і дітей, які перебувають на його утриманні, повинні бути застраховані від зазначених випадків на основі їхньої дійсної заробітної плати, або, якщо розмір цієї заробітної плати не може бути встановлено, на основі розміру ринкової вартості їхніх послуг; роботодавець повинен нести відповідальність за сплату внесків за таких осіб.

2) Особи, які працюють на свій власний рахунок, чий заробіток звичайно настільки низький, що він може вважатися лише додатковим чи випадковим джерелом доходу або що сплата мінімальних внесків була б для них обтяжливою, мають бути тимчасово вилучені зі страхування, і питання щодо них має бути передано на розсуд служби зайнятості або іншої спеціальної служби, котра може існувати з метою сприяння добробуту тієї професійної категорії, до якої ці особи можуть належати.

3) Особам, котрі після закінчення встановленого періоду сплати внесків, який дає право на допомоги по інвалідності та у зв'язку зі смертю годувальника сім'ї, перестають бути застрахованими в обов'язковому порядку як особи, що працюють за наймом, або як особи, що працюють на свій власний рахунок, має бути надано право, яким вони повинні скористатися в межах визначеного терміну, продовжувати своє страхування на тих самих умовах, що й особи, котрі працюють на свій власний рахунок, за умови здійснення таких змін, які можуть бути встановлені.

C. Розміри допомоги та умови сплати внесків

Розміри допомоги

22. Допомога повинна заміняти втрачений заробіток, з належним урахуванням сімейних обов'язків, до такої межі, яка можлива без послаблення прагнення поновити роботу, якщо таке поновлення можливе, і без накладення на групи виробників такого тягаря витрат, який заважав би випуску продукції та зайнятості.

23. Допомога повинна відповідати попередньому заробітку застрахованої особи, на основі якого ця особа сплачувала внески; однак будь-яке перевищення заробітку над заробітком, що переважає серед кваліфікованих працівників, може не братися до уваги з метою визначення розміру допомоги або частини її, які виплачуються з джерел, що не складаються з внесків застрахованої особи.

24. Види допомоги єдиного розміру можуть бути доцільні для країн, населення яких має достатні економічні засоби для забезпечення додаткового захисту шляхом добровільного страхування. Такі види допомоги мають бути пропорційними заробітку некваліфікованого працівника.

1) Допомоги у зв'язку з хворобою та по безробіттю, що виплачуються некваліфікованим працівникам, повинні бути не менші ніж 40 відсотків попереднього загального заробітку застрахованої особи, якщо вона не має утриманців, або не менші ніж 60 відсотків попереднього заробітку, якщо вона має на утриманні жінку або економку для своїх дітей; на кожного з не більш ніж двох дітей, які перебувають на утриманні, має виплачуватись додатково 10 відсотків такого заробітку, за відрахуванням сум будь-якої допомоги, отримуваної на цих дітей.

2) Для високооплачуваних працівників зазначені вище пропорції допомоги по відношенню до попереднього заробітку можуть бути трохи знижені.

3) Допомога у зв'язку з материнством у всіх випадках має бути достатньою для повного утримання у здорових умовах матері та її дитини; вона повинна становити не менше ніж 100 відсотків загальної суми заробітної плати, що існує, некваліфікованої жінки-працівника або 75 відсотків попереднього загального заробітку одержувача, залежно від того, яка з цих сум більша, але може бути зменшена на суму будь-якої виплачуваної на дитину допомоги.

4) Основні допомоги по інвалідності і по старості повинні становити не менш ніж 30 відсотків загальновизнаної заробітної плати, яка існує, некваліфікованого працівника-чоловіка в районі, де мешкає одержувач, якщо одержувач не має утриманців, або не менше ніж 45 відсотків від цієї заробітної плати, якщо він має на утриманні жінку, яка могла б мати право на допомогу у зв'язку з удівством, або економку для своїх дітей; на кожного з не більше ніж двох дітей, які перебувають на утриманні, має виплачуватися додатково 10 відсотків такої заробітної плати, за відрахуванням суми будь-якої допомоги, отримуваної на цих дітей.

5) Основна допомога у зв'язку з удівством має становити не менше ніж 30 відсотків від мінімальної загальновизнаної заробітної плати, що існує, некваліфікованого працівника-чоловіка в районі, де мешкає одержувач; на кожного з не більш ніж трьох дітей, які перебувають на утриманні, має виплачуватися допомога в розмірі 10 відсотків такої заробітної плати, за відрахуванням суми будь-якої допомоги, отримуваної на цих дітей.

6) Для сироти основна допомога на дитину має бути не менш ніж 20 відсотків від мінімальної загальновизнаної заробітної плати, що існує, некваліфікованого працівника-чоловіка, за відрахуванням суми будь-якої допомоги на дитину, виплачуваної на цього сироту.

7) Частина будь-яких внесків понад ті сплачені внески, які дають право на основні види допомоги по інвалідності, по старості та у зв'язку зі смертю годувальника сім'ї, може бути записана в кредит застрахованій особі з метою збільшення допомог, передбачених у параграфах 4, 5, 6.

8) У кожному випадку, коли відбувається вихід у відставку з роботи у віці, що перевищує мінімальний вік, який дає право на звернення по допомогу по старості, основна допомога по старості має бути справедливо збільшена.

9) Компенсація за виробничі травми має бути не меншою ніж дві третини заробітної плати, яка втрачена або вважається втраченою внаслідок травми.

10) Така компенсація повинна мати форму періодичних виплат, за винятком тих випадків, коли компетентні органи влади визнають, що виплата одноразової суми буде сприятливішою для одержувача.

11) Періодичні виплати у випадках постійної непрацездатності і смерті повинні проводитись з урахуванням значних поточних змін у рівні заробітної плати в останній професії застрахованої особи.

Умови сплати внесків

25. Право на допомоги, крім компенсації за виробничі травми, має залежати від умов сплати внесків, котрі повинні підтвердити, що нормальним станом заявника є стан особи, яка працює за наймом або на свій власний рахунок, і підтримати прийнятну регулярність сплати внесків, однак ніхто не повинен бути позбавлений допомоги через неправильне збирання роботодавцем внесків, належних до сплати за відповідного працівника.

1) Умови сплати внесків до фонду страхування у зв'язку з хворобою, материнством і безробіттям можуть містити вимогу, що внески мають бути сплачені принаймні за чверть встановленого терміну, який може бути встановлено, наприклад, тривалістю два роки і який повинен закінчитися до настання страхового випадку.

2) Умови сплати внесків до фонду страхування у зв'язку з материнством можуть містити вимогу, що перший внесок має бути сплачено принаймні за десять місяців до передбачуваної дати пологів, але навіть якщо умови сплати внесків не виконані, то допомога у зв'язку з материнством в мінімальних розмірах має виплачуватись протягом періоду обов'язкової відсутності на роботі, якщо звичайний стан заявника після розгляду такого випадку виявиться станом особи, яка працює за наймом.

3) Умови сплати внесків до фонду страхування по інвалідності, старості та у зв'язку зі смертю годувальника сім'ї можуть містити вимогу, що внески мають бути сплачені принаймні за дві п'ятих встановленого терміну, який може становити, наприклад, п'ять років і який повинен закінчитися до настання страхового випадку; сплата внесків не менше ніж за три чверті встановленого терміну (який може бути встановлено, наприклад, тривалістю десять років) або якого-небудь більш тривалого терміну, який минув від часу початку страхування відповідної особи, має бути визнана як альтернативна умова отримання допомоги.

4) Умови сплати внесків до фонду виплати допомоги по старості можуть містити вимогу, щоб перший внесок був зроблений принаймні за п'ять років до звернення по допомогу.

5) Право на допомогу може бути затримане, якщо застрахована особа навмисно не сплачує яких-небудь належних внесків за будь-який період праці на свій власний рахунок або не сплачує якого-небудь штрафу, що накладається за несвоєчасну сплату внесків.

6) Страховий стан застрахованої особи на дату набуття права на допомогу по інвалідності або по старості має зберігатися протягом періоду отримання такої допомоги з метою забезпечення їй, у разі вилікування від інвалідності, такого повного захисту з боку системи страхування, на який вона мала право з настанням інвалідності, та з метою забезпечення для осіб, які перебувають на її утриманні, прав на допомогу у зв'язку зі смертю годувальника сім'ї.

D. Розподіл витрат

26. Витрати по допомогах, окремі затрати на адміністрацію, має бути розподілено між застрахованими особами, роботодавцями та платниками податків таким чином, щоб це було справедливо для застрахованих осіб і щоб можна було уникнути надмірного тягаря для застрахованих осіб, які мають невеликі кошти, чи будь-якого порушення виробництва.

1) Внески застрахованої особи не повинні перевищувати такої частини її заробітної плати, яка враховується для обчислення допомоги і яка, якщо застосовувати її до обчисленої середньої заробітної плати всіх осіб, застрахованих від одних і тих самих випадків, становила б прибуток від внесків, можливий розмір якого в даний час дорівнював би можливому в даний час розміру допомог, на які ці особи могли б дістати право (за винятком компенсації за виробничі травми).

2) Відповідно до цього принципу внески осіб, які працюють за наймом та осіб, які працюють на свій власний рахунок, до фонду одних і тих самих допомог можуть, як правило, являти собою одну й ту саму пропорцію по відношенню до їхніх відповідних сум заробітної плати.

3) Мінімальний абсолютний розмір, що грунтується на мінімальному розмірі заробітку, який може вважатися ознакою достатньо оплачуваної роботи, може бути встановлений для внесків застрахованої особи відносно допомог, які зовсім або частково не залежать від розміру попереднього заробітку.

4) Від роботодавців слід вимагати сплати, особливо шляхом субсидування страхування низькооплачуваних працівників, не менше ніж половини загальних витрат по допомогах, які передбачено для осіб, що працюють за наймом, за винятком компенсації за виробничі травми.

5) Усі витрати по компенсації за виробничі травми повинні покриватися коштом роботодавців.

6) Слід розглянути питання щодо можливості застосування в обчисленні внесків до фонду компенсації за виробничі травми методу класифікації підприємств залежно від стану техніки безпеки.

7) Розміри внесків застрахованих осіб і роботодавців повинні по можливості зберігатися у стабільному стані, і з цією метою має бути створено фонд стабілізації.

8) Витрати по видах допомоги, які не можуть бути належним чином покриті за рахунок внесків, повинні покриватися коштом колективу.

9) Серед витрат, які можуть бути покладені на колектив, можна зазначити такі:

a) дефіцит по внесках, що виник внаслідок вступу до системи страхування осіб уже в похилому віці;

b) непередбачені витрати, що виникли при забезпеченні виплати основних допомог по інвалідності, старості та у зв'язку зі смертю годувальника і при виплаті відповідних допомог у зв'язку з материнством;

c) витрати, що виникли внаслідок тривалої виплати допомоги по безробіттю, якщо безробіття тримається на підвищеному рівні; і

d) субсидії на страхування осіб, які працюють на свій власний рахунок і мають невеликі кошти.

E. Адміністрація

27. Управління справою соціального страхування має бути об'єднано чи скоординовано в рамках загальної системи служб соціального забезпечення, і особи, які роблять страхові внески, через свої організації повинні бути репрезентовані в органах, котрі визначають адміністративну політику чи дають поради щодо цієї політики і пропонують законодавство або розробляють правила.

1) Соціальне страхування має здійснюватись під керівництвом єдиного органу влади за умови, в країнах з федеративним державним устроєм, розподілу компетенції законодавства; цей орган влади має бути об'єднаний з органами, які керують соціальною допомогою, службами медичної допомоги та службами зайнятості у координаційному органі з питань, що становлять спільний інтерес, як наприклад, засвідчення непрацездатності або нездатності отримати роботу.

2) Діяльність об'єднаної адміністрації соціального страхування має бути сумісна з діяльністю окремих систем страхування, обов'язкового або добровільного типу, котрі передбачають додаткові види допомоги, що не замінюють однак основні, для деяких професійних категорій, як, наприклад, гірники та моряки, державні службовці, персонал окремих підприємств і члени товариств взаємодопомоги.

3) Законодавство щодо соціального страхування має складатися таким чином, щоб одержувачі допомоги і платники внесків могли легко розуміти свої права та обов'язки.

4) У розробленні правил, яких повинні дотримуватись одержувачі допомог і платники внесків, першою умовою має бути простота.

5) Має бути створено центральні та регіональні консультативні ради, що репрезентують такі організації, як професійні спілки, асоціації роботодавців, торговельні палати, асоціації фермерів, асоціації жінок і товариства захисту дітей з метою давати рекомендації щодо поліпшення законодавства і методів управління та для загального підтримання контакту між адміністрацією соціального страхування і групами платників внесків та одержувачами допомоги.

6) Роботодавці і працівники повинні бути тісно пов'язані з адміністрацією, яка відає компенсацією у разі виробничих травм, особливо що стосується відвернення нещасних випадків і професійних захворювань та класифікації підприємств залежно від стану техніки безпеки.

7) Заявники повинні мати право оскарження у разі спору з адміністративною владою щодо таких питань, як право на допомогу та її розмір.

8) Скарги бажано подавати до особливих судів, до складу яких повинні входити третейські судді, котрі є експертами в галузі законодавства з питань соціального страхування, а також експерти-консультанти, що репрезентують групу, до якої належить заявник, і коли справа стосується осіб, що працюють за наймом, також представники роботодавців.

9) У разі виникнення спору щодо того, чи підлягає певна особа страхуванню, або щодо розміру внесків, особа, яка працює за наймом чи на свій власний рахунок, і якщо це стосується внесків роботодавця, то роботодавець, повинні мати право оскарження.

10) Однаковість тлумачення має бути забезпечена апеляційним судом.

II. Соціальна допомога

A. Утримання дітей

28. Суспільство повинне звичайно співпрацювати з батьками шляхом проведення спільних заходів для надання допомоги з метою забезпечити добробут дітей, які перебувають на утриманні батьків.

1) Має бути запроваджено державні субсидії натурою чи грошима або у тому й другому вигляді з метою забезпечення нормального харчування дітей, допомоги в утриманні великих сімей та доповнення забезпечення, передбаченого відносно дітей у системі соціального страхування.

2) Якщо ставиться мета забезпечити нормальне харчування дітей, то субсидії повинні мати форму таких вигод, як безплатне або за зниженими цінами харчування для дітей і шкільні сніданки та знижена плата за житло для сімей з кількома дітьми.

3) Якщо ставиться мета допомогти в утриманні великих сімей або доповнити забезпечення, передбачене для дітей, за допомогою субсидій натурою і через систему соціального страхування, то субсидії повинні мати форму допомоги на дітей.

4) Така допомога має виплачуватися, незалежно від доходу батьків, відповідно до встановленої шкали і повинна являти собою значний внесок у суму витрат на утримання дитини, повинна давати змогу робити більші витрати на утримання дітей старшого віку і повинна, як мінімум, надаватися усім дітям, щодо яких не передбачено допомогу за системою соціального страхування.

5) Суспільство в цілому повинно взяти на себе відповідальність за утримання дітей, які перебувають на утриманні, оскільки не може бути здійснено відповідальність батьків за їхнє утримання.

B. Утримання нужденних інвалідів, осіб похилого віку та вдів

29. Інваліди, особи похилого віку та вдови, які не отримують допомоги по соціальному страхуванню через те, що вони або їхні чоловіки, залежно від випадку, не підлягали обов'язковому страхуванню і дохід яких не перевищує встановленого розміру, повинні мати право на спеціальну допомогу на утримання у встановленому розмірі.

1) До осіб, які повинні мати право на допомогу на утримання, мають залічуватись:

a) особи, які належать до таких професійних категорій або мешкають у таких районах, до яких соціальне страхування ше не застосовується або ще не застосовувалося протягом періоду, що дорівнює страховому стажу, потрібному для отримання права на основні допомоги по інвалідності, по старості або у зв'язку зі смертю годувальника, залежно від випадку, а також удови й діти, які перебувають на утриманні таких осіб:

b) особи, які вже є інвалідами на той момент, коли вони б нормально мали вже розпочати своє страхування.

2) Допомога на утримання повинна бути достатньою для повного утримання протягом тривалого часу; вона має змінюватись із змінами дійсної вартості життя і може бути різною в міських і сільських районах.

3) Допомога на утримання повинна виплачуватися в повному розмірі особам, інший дохід яких не перевищує встановлених розмірів, та в скороченому розмірі в інших випадках.

4) Положення цієї Рекомендації, що визначають випадки, в яких мають виплачуватися види допомоги по інвалідності, по старості та у зв'язку зі смертю годувальника, повинні застосовуватися, наскільки вони є доречними, до допомоги на утримання.

C. Загальна допомога

30. Відповідні види грошової допомоги чи допомоги частково грошима і частково натурою повинні видаватися всім нужденним особам, які не потребують влаштування до виправних закладів.

1) Сукупність випадків, коли визначення розміру допомоги цілком передається на розсуд відповідних органів влади, повинна поступово зменшуватися внаслідок поліпшення класифікації випадків нужденності та встановлення бюджетів, що відповідають витратам на утримання у випадках короткочасної та довготривалої нужденності.

2) Для того, щоб допомога могла дати найбільший конструктивний ефект, надання допомоги може бути обумовлене виконанням з боку одержувача вказівок, даних органами влади, які керують медичною службою та службою зайнятості.

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева

*---*

Рекомендация об обеспечении дохода N 67

(Филадельфия, 12 мая 1944 года)

Генеральная конференция Международной организации труда,

созванная в Филадельфии Административным советом Международного бюро труда и собравшаяся 20 апреля 1944 года на свою двадцать шестую сессию,

постановив принять ряд предложений об обеспечении дохода, что является частью четвертого пункта повестки дня сессии,

решив придать этим предложениям форму рекомендации,

принимает сего двенадцатого дня мая месяца тысяча девятьсот сорок четвертого года нижеследующую Рекомендацию, которая будет именоваться Рекомендацией 1944 года об обеспечении дохода:

принимая во внимание, что в Атлантической хартии предусматривается "самое полное сотрудничество между всеми странами в экономической области с целью обеспечить для всех лучшие условия труда, экономическое развитие и социальное обеспечение",

принимая во внимание, что Конференция Международной организации труда в Резолюции, принятой 5 ноября 1941 года, одобрила этот принцип Атлантической хартии и провозгласила полное сотрудничество Международной организации труда в его осуществлении,

принимая во внимание, что обеспечение дохода является существенным элементом социального обеспечения,

принимая во внимание, что Международная организация труда содействовала развитию обеспечения дохода:

путем принятия Международной конференцией труда конвенций и рекомендаций о компенсации трудящимся за несчастные случаи и профессиональные заболевания, о страховании по болезни, об охране материнства, о пенсиях по старости, инвалидности и пенсиях вдовам и сиротам и об обеспечении в случае безработицы;

путем принятия Первой и Второй конференциями труда американских государств резолюций, составляющих Межамериканский кодекс социального страхования, путем участия делегации Административного совета на Первой межамериканской конференции по социальному обеспечению, принявшей Декларацию Сант-Яго (Чили), а также путем утверждения Административным советом Устава Межамериканской конференции по социальному обеспечению, учрежденной в качестве постоянного органа сотрудничества между администрациями и учреждениями социального обеспечения, действующими в контакте с Международным бюро труда;

путем участия Международного бюро труда в консультативном качестве в разработке систем социального страхования в ряде стран, а также путем других мероприятий;

принимая во внимание, что некоторые члены Организации не приняли мер, которые входят в их компетенцию, с целью содействия повышению благосостояния и развитию своих народов, хотя потребности этих народов в улучшении условий труда, экономическом развитии и улучшении социального обеспечения являются огромными,

принимая во внимание, что в настоящее время в высшей степени желательно, чтобы такие члены Организации как можно скорее приняли все необходимые меры, для того чтобы достигнуть принятых международных минимальных норм и развить такие нормы,

принимая во внимание, что уже в настоящее время желательно предпринять дальнейшие шаги для достижения обеспечения дохода с помощью унификации или координации систем социального страхования, распространения таких систем на всех трудящихся и их семьи, включая сельское население и лиц, работающих на свой счет, а также для устранения несправедливых ненормальностей,

принимая во внимание, что выработка некоторых общих принципов, которых в этом отношении должны придерживаться члены Организации при разработке своих систем обеспечения дохода на основе существующих конвенций и рекомендаций до унификации и расширения положений указанных конвенций и рекомендаций, будет способствовать достижению этой цели,

Конференция:

a) рекомендует членам Организации постепенно осуществить нижеследующие общие руководящие принципы в кратчайший совместимый с существующими в стране условиями срок при разработке своих систем обеспечения дохода с целью осуществления пятого принципа Атлантической хартии и по запросу Административного совета представлять Международному бюро труда доклады о мерах, принятых для проведения в жизнь указанных общих руководящих принципов;

b) обращает внимание членов Организации на предложения относительно применения этих общих руководящих принципов, представленные Конференции и содержащиеся в Приложении к настоящей Рекомендации.

Руководящие принципы

Общие положения

1. Системы обеспечения дохода должны уменьшать нуждаемость и предотвращать нищету путем восстановления до приемлемых размеров дохода, утраченного по причине нетрудоспособности (включая старость) или в связи с неспособностью получить оплачиваемую работу, или по причине смерти кормильца.

2. Обеспечение дохода по возможности должно быть организовано на основе обязательного социального страхования, посредством которого лица, удовлетворяющие установленным требованиям, имеют право с учетом уплаченных ими в страховое учреждение взносов на пособия, выплачиваемые в размерах и случаях, определяемых законом.

3. Обеспечение потребностей лиц, не охваченных обязательным социальным страхованием, должно производиться системой социального вспомоществования; определенные категории лиц, в особенности находящиеся на иждивении дети и нуждающиеся инвалиды, престарелые лица и вдовы, должны иметь право на пособия в приемлемых размерах в соответствии с установленной шкалой.

4. Социальное вспомоществование, соответствующее потребностям каждого случая, должно применяться к другим нуждающимся лицам.

Социальное страхование

5. Область случаев, охватываемых обязательным социальным страхованием, должна включать в себя все случаи, в которых застрахованному лицу препятствует зарабатывать средства к жизни нетрудоспособность или неспособность получить оплачиваемую работу или в которых это лицо умирает, оставляя находившуюся на его иждивении семью, а также должна включать определенные связанные с этим общераспространенные случаи крайней необходимости, вызывающие чрезвычайное напряжение для ограниченного дохода, поскольку в этих случаях не предусмотрена компенсация каким-либо другим путем.

6. Компенсация должна предусматриваться в случаях нетрудоспособности и смерти, связанных с работой.

7. Для того чтобы пособия, предоставляемые по системе социального страхования, могли быть лучше приспособлены к разнообразию потребностей, охватываемые этой системой случаи должны классифицироваться следующим образом:

a) болезнь;

b) материнство;

c) инвалидность;

d) старость;

e) смерть кормильца;

f) безработица;

g) расходы в связи с чрезвычайными обстоятельствами;

h) производственные травмы.

Предусматривается, что пособия не должны выплачиваться одновременно в связи с более чем одним из следующих случаев: инвалидность, старость и безработица.

8. Ко всем пособиям, выплачиваемым в связи с потерей заработка, на каждого из первых двух детей должна выплачиваться надбавка при условии, что на всех следующих детей пособия должны выплачиваться из государственных фондов или по системам, предусматривающим уплату взносов.

9. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по болезни, является потеря заработка в связи с отсутствием на работе, вызванным тяжелым с медицинской точки зрения состоянием, ввиду болезни или травмы, требующей медицинского лечения или наблюдения.

10. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по материнству, является потеря заработка в связи с отсутствием на работе в течение установленных периодов до и после рождения ребенка.

11. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по инвалидности, является неспособность поступить на какую-либо существенно оплачиваемую работу по причине хронического состояния в связи с болезнью или травмой или по причине потери конечности или какой-либо функции.

12. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по старости, является достижение установленного возраста, который должен быть таким, в котором люди обычно становятся неспособными к эффективному труду, характер заболеваний и инвалидности становится тяжелым, а безработица, если она имеет место, вероятно, становится постоянной.

13. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие в связи со смертью кормильца, является предполагаемая потеря материальной поддержки, понесенная находившимися на иждивении лицами в результате смерти главы семьи.

14. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по безработице, является потеря заработка в связи с безработицей застрахованного обычно работающего лица, способного к систематической работе по какой-либо профессии и ищущего подходящую работу, или в связи с частичной безработицей.

15. Должны выплачиваться пособия в связи с особыми расходами, оплата которых не предусмотрена другим путем, вызванными болезнью, материнством, инвалидностью и смертью.

16. Случаем, в котором должна выплачиваться компенсация за производственную травму, является травматическое повреждение или заболевание, связанное с работой и имевшее место не в результате преднамеренных действий и не в результате серьезного преднамеренного проступка пострадавшего и приведшее к временной или постоянной нетрудоспособности или смерти.

17. Социальное страхование должно предоставлять защиту в случаях риска, которым они подвергаются, всем лицам, работающим по найму или на свой собственный счет, а также их иждивенцам, в отношении которых является осуществимым:

a) сбор взносов без чрезмерных административных расходов;

b) выплата пособий при необходимом сотрудничестве медицинской службы и службы занятости и при соблюдении надлежащих мер предосторожности против злоупотреблений.

18. Предприниматель должен нести ответственность за сбор взносов со всех работающих у него лиц и должен иметь право удерживать из заработной платы этих лиц в момент ее выплаты причитающиеся с них суммы.

19. С целью облегчения правильного назначения пособий должны быть приняты меры для ведения ведомостей уплаты взносов, для обеспечения удобных средств проверки наличия страховых случаев, вызывающих выплату пособий, и для параллельной организации медицинской службы и службы занятости с профилактическими и лечебными функциями.

20. Лица, работающие за вознаграждение, должны быть застрахованы от всей совокупности случаев, охватываемых социальным страхованием, как только сможет быть организован сбор взносов за них и смогут быть приняты необходимые меры для назначения пособий.

21. Лица, работающие на свой собственный счет, должны быть застрахованы на случай инвалидности, старости и смерти на тех же условиях, что и лица, работающие по найму, как только сможет быть организован сбор их взносов. Следует предусмотреть возможность их страхования также на случай болезни и материнства, вызывающих госпитализацию, на случай болезни, продолжающейся в течение нескольких месяцев, и на случай особых расходов, вызванных болезнью, материнством, инвалидностью и смертью.

22. Пособия должны заменять утраченный заработок, с надлежащим учетом семейных обязанностей, до такого предела, который возможен без ослабления стремления возобновить работу, если это возобновление возможно, и без возложения на группы производителей такого тяжелого бремени расходов, которое мешало бы выпуску продукции и занятости.

23. Пособия должны соответствовать предшествующему заработку застрахованного лица, на основе которого последнее уплачивало взносы; однако любое превышение заработка над заработком, преобладающим среди квалифицированных трудящихся, может не приниматься во внимание в целях определения размера пособия или частей его, выплачиваемых из источников, не складывающихся из взносов застрахованного лица.

24. Пособия единого размера могут быть целесообразными для стран, в которых население располагает достаточными экономическими средствами для обеспечения дополнительной защиты путем добровольного страхования. Такие пособия должны быть пропорциональными заработку неквалифицированного трудящегося.

25. Право на пособия, кроме компенсации за производственные травмы, должно зависеть от условий уплаты взносов, имеющих целью подтвердить, что нормальным положением заявителя является положение лица, работающего по найму или на свой собственный счет, и поддержать приемлемую регулярность уплаты взносов; однако никто не должен лишаться пособия по причине неправильного сбора предпринимателем взносов, подлежащих уплате за данного работника.

26. Расходы по пособиям, включая затраты на администрацию, должны быть распределены между застрахованными лицами, предпринимателями и налогоплательщиками таким образом, чтобы это было справедливо для застрахованных лиц и чтобы можно было избежать чрезмерного бремени для застрахованных лиц, располагающих небольшими средствами, или какого-либо нарушения производства.

27. Управление делом социального страхования должно быть объединено или координировано в рамках общей системы служб социального обеспечения, и лица, делающие страховые взносы, через свои организации должны быть представлены в органах, которые определяют административную политику или дают советы в отношении этой политики и предлагают законодательство или разрабатывают правила.

Социальное вспомоществование

28. Общество должно обычно сотрудничать с родителями путем проведения общих мероприятий по оказанию помощи с целью обеспечить благосостояние детей, находящихся на иждивении родителей.

29. Инвалиды, престарелые лица и вдовы, не получающие пособий по социальному страхованию потому, что они или их мужья, в зависимости от случая, не подлежали обязательному страхованию, и доход которых не превышает установленного размера, должны иметь право на специальные пособия на содержание в установленном размере.

30. Соответствующие денежные пособия или пособия частично деньгами и частично натурой должны выдаваться всем нуждающимся лицам, не требующим помещения в исправительные учреждения.

Приложение

Руководящие принципы, сопровождаемые предложениями относительно их применения <*>

Общие положения

1. Системы обеспечения дохода должны уменьшать нуждаемость и предотвращать нищету путем восстановления до приемлемых размеров дохода, утраченного по причине нетрудоспособности (включая старость) или в связи с неспособностью получить оплачиваемую работу, или по причине смерти кормильца.

-------------

<*> Пункты представляют собой общие руководящие принципы, а подпункты, являются предложениями относительно их применения.

2. Обеспечение дохода по возможности должно быть организовано на основе обязательного социального страхования, посредством которого лица, удовлетворяющие установленным требованиям, имеют право с учетом уплаченных ими в страховое учреждение взносов на пособия, выплачиваемые в размерах и случаях, определяемых законом.

3. Обеспечение потребностей лиц, не охваченных социальным страхованием, должно производиться системой обязательного социального вспомоществования; определенные категории лиц, в особенности находящиеся на иждивении дети и нуждающиеся инвалиды, престарелые лица и вдовы, должны иметь право на пособия в приемлемых размерах в соответствии с установленной шкалой.

4. Социальное вспомоществование, соответствующее потребностям каждого случая, должно применяться к другим нуждающимся лицам.

I. Социальное страхование

A. Случаи, охватываемые системой социального страхования

Совокупность случаев, которые должны быть охвачены системой социального страхования

5. Область случаев, охватываемых обязательным социальным страхованием, должна включать в себя все случаи, в которых застрахованному лицу препятствует зарабатывать средства к жизни нетрудоспособность или неспособность получить оплачиваемую работу или в которых это лицо умирает, оставляя находившуюся на его иждивении семью, а также должна включать определенные связанные с этим общераспространенные случаи крайней необходимости, вызывающие чрезвычайное напряжение для ограниченного дохода, поскольку в этих случаях не предусмотрена компенсация каким-либо другим путем.

6. Компенсация должна предусматриваться в случаях нетрудоспособности и смерти, связанных с работой.

7. Для того чтобы пособия, предоставляемые по системе социального страхования, могли быть лучше приспособлены к разнообразию потребностей, охватываемые этой системой случаи должны классифицироваться следующим образом:

a) болезнь;

b) материнство;

c) инвалидность;

d) старость;

e) смерть кормильца;

f) безработица;

g) расходы в связи с крайней необходимостью;

h) производственные травмы.

Однако пособия не должны выплачиваться одновременно в связи с более чем одним из следующих случаев: инвалидность, старость и безработица.

8. Ко всем пособиям, выплачиваемым в связи с потерей заработка, на каждого из первых двух детей должна выплачиваться надбавка при условии, что на всех следующих детей пособия должны выплачиваться из государственных фондов или по системам, предусматривающим уплату взносов.

Болезнь

9. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по болезни, является потеря заработка в связи с отсутствием на работе, вызванным тяжелым с медицинской точки зрения состоянием, ввиду болезни или травмы, требующей медицинского лечения или наблюдения.

1) О необходимости отсутствовать на работе следует судить, как правило, по прежней работе застрахованного лица, возобновления которой можно от него ожидать.

2) Пособие может не выплачиваться за первые несколько дней болезни, но если болезнь повторяется в течение периода в несколько месяцев, то новый срок ожидания не должен устанавливаться.

3) Предпочтительно продолжать выплату пособия до тех пор, пока получатель сможет возвратиться к работе, умрет или станет инвалидом. Однако если считается необходимым ограничить срок выплаты пособия, то максимальный срок не должен быть меньше 26 недель для единого случая, и следует предусмотреть увеличение срока выплаты пособия в случае определенных заболеваний, как, например, туберкулез, которые часто вызывают длительную, хотя и поддающуюся лечению, болезнь; однако в начале действия системы страхования может оказаться необходимым предусматривать более короткий срок, чем 26 недель.

Материнство

10. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по материнству, является потеря заработка в связи с отсутствием на работе в течение установленных периодов до и после рождения ребенка.

1) Женщина должна иметь право оставить работу, если она предъявит медицинскую справку, свидетельствующую о том, что роды состоятся, вероятно, через шесть недель, и ни одной женщине не должно разрешаться работать в течение шести недель после родов.

2) В течение этих периодов должно выплачиваться пособие по материнству.

3) Отсутствие на работе в течение более длительных периодов или по другим причинам может быть желательно по медицинским соображениям, учитывая физическое состояние получателя и требования, предъявляемые ее работой; в течение всех таких периодов должно выплачиваться пособие по болезни.

4) Выплата пособия по материнству может быть поставлена в зависимость от использования получателем служб здравоохранения, предусматриваемых для нее и для ее ребенка.

Инвалидность

11. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по инвалидности, является неспособность поступить на какую-либо существенно оплачиваемую работу по причине хронического состояния в связи с болезнью или травмой или по причине потери конечности или какой-либо функции.

1) Следует ожидать, что лицо, являющееся инвалидом, будет работать по какой-либо специальности, которая может быть в разумных пределах указана ему с учетом оставшихся у него сил и способностей, его прошлого опыта и доступных для него средств обучения.

2) Лицо, для которого такая специальность может быть указана, но еще не является доступной, и лицо, проходящее курс обучения, должны получать временное пособие по инвалидности, пособие на обучение или пособие по безработице, если они имеют право на это пособие в силу иных обстоятельств.

3) Лицо, для которого никакой подобной специальности не может быть указано, должно получать пособие по инвалидности.

4) Получателям, постоянная неспособность которых регулярно заниматься какой-либо оплачиваемой работой подтверждена, должно быть разрешено дополнять свое пособие по инвалидности случайными заработками небольших размеров.

5) Если размер пособия по инвалидности связан с размером последнего заработка застрахованного лица, то право на пособие должно признаваться в том случае, если лицо, являющееся инвалидом, прилагая обычные усилия, не в состоянии зарабатывать 1/3 обычного заработка здоровых работников его последней специальности, имеющих такую же подготовку.

6) Пособие по инвалидности должно выплачиваться со дня прекращения выплаты пособия по болезни за весь период инвалидности при условии, что, когда получатель достигнет такого возраста, при котором можно обращаться за пособием по старости, пособие по инвалидности может быть заменено пособием по старости.

Старость

12. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по старости, является достижение установленного возраста, который должен быть таким, в котором люди обычно становятся неспособными к эффективному труду, характер заболеваний и инвалидности становится тяжелым, а безработица, если она имеет место, вероятно, становится постоянной.

1) Минимальный возраст, в котором можно обращаться за пособием по старости, должен быть установлен не более чем в шестьдесят пять лет для мужчин и шестьдесят лет для женщин; однако более низкий возраст может быть установлен для лиц, проработавших много лет на тяжелых или вредных работах.

2) Выплата пособия по старости, если основное пособие может считаться достаточным для существования, может быть поставлена в зависимость от ухода в отставку с какой-либо постоянной оплачиваемой работы; если требуется такой уход в отставку, то получение случайных заработков сравнительно небольшого размера не должно лишать права на пособие по старости.

Смерть кормильца

13. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие в связи со смертью кормильца, является предполагаемая потеря материальной поддержки, понесенная находившимися на иждивении лицами в результате смерти главы семьи.

1) Пособие в связи со смертью кормильца должно выплачиваться:

a) вдове застрахованного лица;

b) детям, детям супруга, приемным детям и, при условии их предварительной регистрации в качестве иждивенцев, незаконнорожденным детям застрахованного мужчины или застрахованной женщины, которые оказывали материальную поддержку детям; и

c) согласно условиям, определяемым национальным законодательством, незамужней женщине, с которой сожительствовал умерший.

2) Пособие по вдовству должно выплачиваться вдове, имеющей на своем попечении ребенка, на которого полагается получать пособие, или являющейся к моменту смерти мужа или ставшей позднее инвалидом или достигшей минимального возраста, в котором можно обращаться за пособием по старости; вдове, не удовлетворяющей этим требованиям, должно выплачиваться пособие по вдовству в течение минимального периода в несколько месяцев, после чего, если она является безработной, пособие должно выплачиваться до тех пор, пока ей не будет предложена подходящая работа после соответствующего обучения, если последнее необходимо.

3) Пособие на ребенка должно выплачиваться на такого ребенка, который не достиг возраста окончания школы или который моложе восемнадцати лет и продолжает свое общее или профессиональное образование.

Безработица

14. Случаем, в котором должно выплачиваться пособие по безработице, является потеря заработка в связи с безработицей застрахованного обычно работающего лица, способного к систематической работе по какой-либо профессии и ищущего подходящую работу, или в связи с частичной безработицей.

1) Пособие может не выплачиваться за первые несколько дней периода безработицы, исчисляемого со дня регистрации заявления, но если безработица повторяется в течение периода в несколько месяцев, то новый срок ожидания не должен устанавливаться.

2) Выплата пособия должна продолжаться до тех пор, пока застрахованному лицу не будет предложена подходящая работа.

3) В течение первоначального периода, приемлемого в условиях конкретного случая, должны считаться подходящими только следующие виды работы:

a) работа по обычной специальности застрахованного лица в таком месте, которое не требует изменения местожительства, и за существующую в данное время плату, установленную коллективными договорами, если они применяются; или

b) другая работа, приемлемая для застрахованного лица.

4) По истечении первоначального периода:

a) работа, требующая изменения специальности, может считаться подходящей, если предлагаемая работа является такой, которая может быть в разумных пределах предложена застрахованному лицу с учетом его сил, способностей, прошлого опыта и доступных для него средств обучения;

b) работа, требующая изменения местожительства, может считаться подходящей, если на новом местожительстве имеется подходящее жилье;

c) работа в менее благоприятных условиях, чем те, в которых застрахованное лицо обычно работало по своей специальности и в своем районе, может считаться подходящей, если предлагаемые условия соответствуют общим нормам, соблюдаемым в той профессии и в том районе, в которых эта работа предлагается.

Расходы в связи с крайней необходимостью

15. Должны выплачиваться пособия в связи с особыми расходами, оплата которых не предусмотрена другим путем, вызванными в случае болезни, материнства, инвалидности и смерти.

1) Должна обеспечиваться необходимая помощь в домашнем хозяйстве или должно выплачиваться пособие для найма помогающего лица в течение периода госпитализации матери, имеющей на иждивении детей, если она является застрахованной или является женой застрахованного лица и не получает какого-либо пособия вместо заработка.

2) При рождении ребенка застрахованным женщинам и женам застрахованных мужчин должна выплачиваться единовременная сумма на покрытие расходов на приданное для новорожденного и других подобных расходов.

3) Лицам, получающим пособие по инвалидности или по старости и нуждающимся в постоянном уходе, должна выплачиваться специальная надбавка.

4) В случае смерти застрахованного лица или жены, мужа или ребенка, находившегося на иждивении застрахованного лица, должна выплачиваться единовременная сумма на покрытие расходов по похоронам.

Производственные травмы

16. Случаем, в котором должна выплачиваться компенсация за производственную травму, является травматическое повреждение или заболевание, связанное с работой и имевшее место не в результате преднамеренных действий и не в результате серьезного преднамеренного проступка пострадавшего и приведшее к временной или постоянной нетрудоспособности или смерти.

1) Травмами, связанными с работой, должны считаться также травмы, происшедшие в пути к месту работы или от места работы.

2) Если компенсация за производственную травму подлежит выплате, то предыдущие положения должны подлежать соответствующим изменениям, как это указано в нижеследующих пунктах.

3) Всякое заболевание, которое часто встречается только у лиц, занятых на определенных работах, или которое является отравлением, вызванным веществом, используемым при определенных работах, если страдающее от такого заболевания лицо было занято выполнением такой работы, должно считаться как имеющее профессиональное происхождение и должно повлечь за собой выплату компенсации.

4) Должен быть установлен список заболеваний, считающихся как имеющие профессиональное происхождение, и этот список путем простой процедуры должен периодически пересматриваться.

5) При определении всякого минимального срока пребывания на работе, требуемого для установления презумпции о профессиональном происхождении заболевания, и всякого максимального срока, в течение которого презумпция о профессиональном происхождении заболевания будет оставаться в силе после ухода с этой работы, следует учитывать продолжительность времени, требуемого для получения болезни и ее проявления.

6) Компенсация по временной нетрудоспособности должна выплачиваться на условиях, подобных тем, которые применяются при выплате пособия по болезни.

7) Следует рассмотреть вопрос о возможности выплаты компенсации с первого дня временной нетрудоспособности, если нетрудоспособность продолжается больше, чем период ожидания.

8) Компенсация по временной нетрудоспособности должна выплачиваться в случае утраты или снижения способности зарабатывать по причине потери конечности или какой-либо функции или по причине хронического состояния в связи с травмой или болезнью.

9) Ожидается, что лицо, постоянно утратившее трудоспособность, возобновит работу по какой-либо специальности, которая может быть в разумных пределах указана ему, с учетом оставшихся у него сил и способностей, его прошлого опыта и доступных для него средств обучения.

10) Если не может быть предложено никакой подобной работы, то это лицо должно получать компенсацию за полную нетрудоспособность постоянного или временного характера.

11) Если такая работа может быть предложена, но сумма, которую это лицо в состоянии зарабатывать, прилагая в процессе работы обычные усилия, значительно меньше той суммы, которую данное лицо, вероятно, могло бы зарабатывать, если бы оно не страдало от травмы или заболевания, то это лицо должно получать компенсацию за частичную нетрудоспособность пропорционально разнице в способности зарабатывать.

12) Следует рассмотреть вопрос относительно возможности выплаты подходящей компенсации в каждом случае потери конечности или функции или в случае обезображивания, даже если не может быть доказана какая-либо потеря трудоспособности.

13) Лица, подверженные опасности постепенно развивающегося профессионального заболевания, периодически должны проходить обследование, и те из них, которым указана перемена работы, должны иметь право на компенсацию.

14) Компенсация за постоянную полную или частичную нетрудоспособность должна выплачиваться со времени прекращения выплаты компенсации за временную нетрудоспособность в течение всего периода постоянной нетрудоспособности.

15) Лица, получающие компенсацию за постоянную частичную нетрудоспособность, должны иметь право на другие пособия на тех же условиях, что и здоровые лица, если размер таких пособий пропорционален последнему заработку застрахованного лица.

16) Если размеры таких пособий не связаны с предыдущим заработком застрахованного лица, то может быть установлен максимум для общего размера компенсации и другого пособия.

17) Компенсация в связи со смертью кормильца семьи должна выплачиваться, при условии соблюдения положений нижеследующих подпунктов, тем же иждивенцам, которые могли бы в другом случае иметь право на пособие в связи со смертью кормильца семьи.

18) Вдова должна получать компенсацию за весь период своего вдовства.

19) Ребенок должен получать компенсацию до восемнадцатилетнего возраста или до двадцати одного года, если он продолжает свое общее или профессиональное образование.

20) Должна предусматриваться компенсация для других членов семьи умершего, которые состояли на его иждивении, без ущерба для прав вдовы и детей.

21) Лица, находившиеся на иждивении лица, постоянно утратившего на две трети или более трудоспособность и умершего не по причине производственной травмы, должны иметь право на основные пособия в связи со смертью кормильца, независимо от того, выполнил ли умерший условия уплаты взносов, необходимые для такого пособия, ко времени своей смерти.

B. Лица, охватываемые системой социального страхования

Контингент лиц, которые должны быть охвачены системой социального страхования

17. Социальное страхование должно предоставлять защиту в случаях риска, которым они подвергаются, всем лицам, работающим по найму или на свой собственный счет, а также их иждивенцам, в отношении которых является осуществимым:

a) сбор взносов без чрезмерных административных расходов;

b) выплата пособий при необходимом сотрудничестве медицинской службы и службы занятости и при соблюдении надлежащих мер предосторожности против злоупотреблений.

1) Находящиеся на иждивении жены (т.е. жены, не работающие по найму или на свой собственный счет) и находящиеся на иждивении дети (т.е. лица, не достигшие возраста окончания школы или не достигшие восемнадцатилетнего возраста и продолжающие свое общее или профессиональное образование) должны пользоваться защитой благодаря тому, что застрахованы их кормильцы.

Сбор взносов

18. Предприниматель должен нести ответственность за сбор взносов со всех работающих у него лиц и должен иметь право удерживать из заработной платы этих лиц, в момент ее выплаты, причитающиеся с них суммы.

1) Если для какой-либо категории лиц, работающих на свой собственный счет, является обязательным членство в профессиональной ассоциации или обладание лицензией, то на эту ассоциацию или выдающие лицензии власти может быть возложена ответственность за сбор взносов этих лиц.

2) На национальные или местные власти может быть возложена ответственность за сбор взносов с лиц, работающих на свой собственный счет, зарегистрированных в целях налогообложения.

3) До создания учреждений по взиманию взносов должны быть предусмотрены меры для обеспечения возможности лицам, работающим на свой собственный счет, уплачивать взносы добровольно либо в индивидуальном порядке, либо в качестве членов ассоциаций.

Назначение пособий

19. С целью облегчения правильного назначения пособий должны быть приняты меры для ведения ведомостей уплаты взносов, для обеспечения удобных средств проверки наличия страховых случаев, вызывающих уплату пособий, и для параллельной организации медицинской службы и службы занятости с профилактическими и лечебными функциями.

Лица, работающие за вознаграждение

20. Лица, работающие за вознаграждение, должны быть застрахованы от всей совокупности случаев, охватываемых социальным страхованием, как только сможет быть организован сбор взносов за них и смогут быть приняты необходимые меры для назначения пособий.

1) Лица, работа которых настолько нерегулярна или ее общая продолжительность, по-видимому, так мала, что они, вероятно, не будут иметь права на пособие, полагающееся лицам, работающим по найму, могут быть исключены из страхования, предусматривающего получение таких пособий. Должны предусматриваться специальные положения для лиц, обычно работающих в течение очень коротких сроков у одного и того же предпринимателя.

2) Не получающие заработной платы ученики должны быть застрахованы от производственного травматизма, и, со дня окончания ими ученичества по своей профессии, они приобретают право на компенсацию на основе существующей заработной платы для трудящихся этой профессии.

Лица, работающие на свой собственный счет

21. Лица, работающие на свой собственный счет, должны быть застрахованы на случай инвалидности, старости и смерти на тех же условиях, что и лица, работающие по найму, как только сможет быть организован сбор их взносов. Следует предусмотреть возможность их страхования также на случай болезни и материнства, вызывающих госпитализацию, на случай болезни, продолжающейся в течение нескольких месяцев, и на случай особых расходов, вызванных болезнью, материнством, инвалидностью и смертью.

1) Члены семьи предпринимателя, проживающие в его доме, кроме находящихся на его иждивении жены или детей, должны быть застрахованы от указанных случаев либо на основе их действительной заработной платы, либо, если размер этой заработной платы не может быть установлен, на основе размера рыночной стоимости их услуг; предприниматель должен нести ответственность за уплату взносов за таких лиц.

2) Лица, работающие на свой собственный счет, заработок которых обычно настолько низок, что он может считаться лишь дополнительным или случайным источником дохода или что уплата минимальных взносов была бы для них обременительной, должны быть временно исключены из страхования и вопрос о них должен быть передан на усмотрение службы занятости или другой специальной службы, которая может существовать в целях содействия благосостоянию той профессиональной категории, к которой эти лица могут принадлежать.

3) Лицам, которые по завершении установленного периода уплаты взносов, дающего право на пособия по инвалидности и в связи со смертью кормильца семьи, перестают быть застрахованными в обязательном порядке либо как лица, работающие по найму, либо как лица, работающие на свой собственный счет, должно быть предоставлено право выбора, которым они должны воспользоваться в пределах ограниченного срока, продолжать свое страхование на тех же условиях, что и лица, работающие на свой собственный счет, при условии осуществления таких изменений, которые могут быть установлены.

C. Размеры пособий и условия уплаты взносов

Размеры пособий

22. Пособия должны заменять утраченный заработок, с надлежащим учетом семейных обязанностей, до такого предела, который возможен без ослабления стремления возобновить работу, если это возобновление возможно, и без возложения на группы производителей такого тяжелого бремени расходов, которое мешало бы выпуску продукции и занятости.

23. Пособия должны соответствовать предшествующему заработку застрахованного лица, на основе которого последнее уплачивало взносы; однако любое превышение заработка над заработком, преобладающим среди квалифицированных трудящихся, может не приниматься во внимание в целях определения размера пособия или частей его, выплачиваемых из источников, не складывающихся из взносов застрахованного лица.

24. Пособия единого размера могут быть целесообразными для стран, в которых население располагает достаточными экономическими средствами для обеспечения дополнительной защиты путем добровольного страхования. Такие пособия должны быть пропорциональными заработку неквалифицированного трудящегося.

1) Пособия по болезни и по безработице, выплачиваемые неквалифицированным трудящимся, должны быть не менее 40 процентов предшествующего общего заработка застрахованного лица, если оно не имеет иждивенцев, или не менее 60 процентов этого заработка, если оно имеет на иждивении жену или экономку для своих детей; на каждого из не более чем двух находящихся на иждивении детей должно выплачиваться дополнительно 10 процентов такого заработка, за вычетом сумм любого пособия, получаемого на этих детей.

2) Для высокооплачиваемых трудящихся указанные выше пропорции пособия по отношению к предшествующему заработку могут быть несколько снижены.

3) Пособие по материнству во всех случаях должно быть достаточным для полного содержания в здоровых условиях матери и ее ребенка; оно должно составлять не менее чем 100 процентов общей суммы существующей заработной платы неквалифицированной трудящейся женщины или 75 процентов предшествующего общего заработка получателя, в зависимости от того, какая из этих сумм больше, но может быть снижено на сумму любого выплачиваемого на ребенка пособия.

4) Основные пособия по инвалидности и по старости должны составлять не меньше 30 процентов существующей общепризнанной заработной платы неквалифицированного трудящегося мужчины в районе, в котором проживает получатель, если получатель не имеет иждивенцев, или не меньше 45 процентов от этой заработной платы, если он имеет на иждивении жену, которая могла бы иметь право на пособие по вдовству, или экономку для своих детей; на каждого из не более чем двух находящихся на иждивении детей должно выплачиваться дополнительно 10 процентов такой заработной платы, за вычетом суммы любого пособия, получаемого на этих детей.

5) Основное пособие по вдовству должно составлять не менее чем 30 процентов от существующей минимальной общепризнанной заработной платы неквалифицированного трудящегося мужчины в районе, в котором проживает получатель; на каждого из не более чем трех находящихся на иждивении детей должно выплачиваться пособие в размере 10 процентов такой заработной платы, за вычетом суммы любого пособия, получаемого на этих детей.

6) Для сироты основное пособие на ребенка должно быть не менее 20 процентов от существующей минимальной общепризнанной заработной платы неквалифицированного трудящегося мужчины, за вычетом суммы всякого пособия на ребенка, выплачиваемого на этого сироту.

7) Часть любых взносов сверх тех уплаченных взносов, которые дают право на основные пособия по инвалидности, по старости и в связи со смертью кормильца семьи, может быть записана в кредит застрахованному лицу с целью увеличения пособий, предусмотренных в пунктах 4, 5, 6.

8) В каждом случае, когда имеет место уход в отставку с работы в возрасте, превышающем минимальный возраст, дающий право на обращение за пособием по старости, основное пособие по старости должно быть справедливо увеличено.

9) Компенсация за производственные травмы должна быть не меньше двух третей заработной платы, потерянной или считающейся потерянной в результате травмы.

10) Такая компенсация должна иметь форму периодических выплат, за исключением тех случаев, в которых компетентные власти сочтут, что выплата единовременной суммы будет более благоприятна для получателя.

11) Периодические выплаты в случаях постоянной нетрудоспособности и смерти должны производиться с учетом значительных текущих изменений в уровне заработной платы в последней профессии застрахованного лица.

Условия уплаты взносов

25. Право на пособия, кроме компенсации за производственные травмы, должно зависеть от условий уплаты взносов, имеющих целью подтвердить, что нормальным положением заявителя является положение лица, работающего по найму или на свой собственный счет, и поддержать приемлемую регулярность уплаты взносов; однако никто не должен лишаться пособия по причине неправильного сбора предпринимателем взносов, подлежащих уплате за данного работника.

1) Условия уплаты взносов в фонд страхования по болезни, материнству и безработице могут включать требование о том, что взносы должны быть уплачены по меньшей мере за четверть установленного срока, который может быть установлен, например, в два года и который должен закончиться до наступления страхового случая.

2) Условия уплаты взносов в фонд страхования по материнству могут включать требование о том, что первый взнос должен быть уплачен по меньшей мере за десять месяцев до предполагаемой даты родов, но даже если условия уплаты взносов не выполнены, то пособие по материнству в минимальных размерах должно выплачиваться в течение периода обязательного отсутствия на работе, если обычное положение заявителя после рассмотрения данного случая окажется положением лица, работающего по найму.

3) Условия уплаты взносов в фонд страхования по инвалидности, старости и в связи со смертью кормильца семьи могут включать требование о том, что взносы должны быть уплачены по меньшей мере за две пятых установленного срока, который может быть установлен, например, в пять лет и который должен закончиться до наступления страхового случая; уплата взносов не менее чем за три четверти установленного срока (который может быть установлен, например, в десять лет) или какого-либо более длительного срока, который прошел со времени начала страхования данного лица, должна быть признана в качестве альтернативного условия получения пособия.

4) Условия уплаты взносов в фонд выплаты пособий по старости могут включать требование, чтобы первый взнос был внесен по крайней мере за пять лет до обращения за пособием.

5) Право на пособие может быть приостановлено, если застрахованное лицо преднамеренно не уплачивает каких-либо причитающихся с него взносов за какой-либо период труда на свой собственный счет или не уплачивает какого-либо штрафа, взыскиваемого за несвоевременную уплату взносов.

6) Страховое положение застрахованного лица на дату приобретения им права на пособие по инвалидности или по старости должно сохраняться в течение периода получения такого пособия в целях обеспечения ему, в случае излечения от инвалидности, такой полной защиты со стороны системы страхования, на которую оно имело право при получении инвалидности, и в целях обеспечения для находящихся на его иждивении лиц прав на пособия в связи со смертью кормильца семьи.

D. Распределение расходов

26. Расходы по пособиям, включая затраты на администрацию, должны быть распределены между застрахованными лицами, предпринимателями и налогоплательщиками таким образом, чтобы это было справедливо для застрахованных лиц и чтобы можно было избежать чрезмерного бремени для застрахованных лиц, располагающих небольшими средствами, или какого-либо нарушения производства.

1) Взносы застрахованного лица не должны превышать такой доли его заработной платы, принимаемой в расчет для исчисления пособий, которая, если применить ее к исчисленной средней заработной плате всех лиц, застрахованных от одних и тех же случаев, составила бы доход от взносов, вероятная величина которого в данное время была бы равна вероятной в данное время величине пособий, на которые эти лица могли бы получить право (исключая компенсацию за производственные травмы).

2) В соответствии с этим принципом взносы лиц, работающих по найму, и лиц, работающих на свой собственный счет, в фонд одних и тех же пособий могут, как правило, представлять собой одну и ту же пропорцию по отношению к их соответственным суммам заработной платы.

3) Минимальный абсолютный размер, основанный на минимальном размере заработка, который может считаться признаком существенно оплачиваемой работы, может быть установлен для взносов застрахованного лица в отношении пособий, которые целиком или частично не зависимы от размера предшествующего заработка.

4) От предпринимателей следует требовать внесения, в особенности путем субсидирования страхования низкооплачиваемых трудящихся, не менее половины общих расходов по пособиям, полагающимся лицам, работающим по найму, исключая компенсацию за производственные травмы.

5) Все расходы по компенсации за производственные травмы должны покрываться предпринимателями.

6) Следует рассмотреть вопрос о возможности применения при исчислении взносов в фонд компенсации за производственные травмы метода классификации предприятий в зависимости от состояния техники безопасности.

7) Размеры взносов застрахованных лиц и предпринимателей должны по возможности сохраняться в стабильном состоянии и с этой целью должен быть создан фонд стабилизации.

8) Расходы по пособиям, которые не могут быть должным образом покрыты за счет взносов, должны покрываться коллективом.

9) В числе расходов, которые могут быть возложены на коллектив, можно указать следующие:

a) дефицит по взносам, возникший в результате вступления в систему страхования лиц уже в пожилом возрасте;

b) непредвиденные расходы, возникшие при обеспечении выплаты основных пособий по инвалидности, старости и в связи со смертью кормильца и при выплате соответствующих пособий по материнству;

c) расходы, возникшие в результате продолжительной выплаты пособий по безработице, если безработица продолжает сохраняться на повышенном уровне; и

d) субсидии на страхование лиц, работающих на свой собственный счет, располагающих небольшими средствами.

E. Администрация

27. Управление делом социального страхования должно быть объединено или координировано в рамках общей системы служб социального обеспечения, и лица, делающие страховые взносы через свои организации, должны быть представлены в органах, которые определяют административную политику или дают советы в отношении этой политики и предлагают законодательство или разрабатывают правила.

1) Социальное страхование должно осуществляться под управлением единого органа власти при условии, в странах с федеративным государственным устройством, распределения компетенции законодательства; этот орган власти должен быть объединен с властями, управляющими социальным вспомоществованием, службами медицинской помощи и службами занятости в координирующем органе по вопросам, представляющим общий интерес, как, например, удостоверение нетрудоспособности или неспособности получить работу.

2) Деятельность объединенной администрации социального страхования должна быть совместима с деятельностью отдельных систем страхования, обязательного или добровольного характера, предусматривающих дополнительные, но не заменяющие основные пособия для некоторых профессиональных категорий, как, например, горняки и моряки, государственные служащие, персонал отдельных предприятий и члены обществ взаимопомощи.

3) Законодательство, относящееся к социальному страхованию, должно составляться таким образом, чтобы получатели пособий и плательщики взносов легко могли понимать свои права и обязанности.

4) При разработке правил, которых должны придерживаться получатели пособий и плательщики взносов, первым соображением должна быть простота.

5) Должны быть созданы центральные и региональные консультативные советы, представляющие такие организации, как профессиональные союзы, ассоциации предпринимателей, торговые палаты, ассоциации фермеров, ассоциации женщин и общества защиты детей, с целью давать рекомендации по улучшению законодательства и методов управления и для общего поддержания контакта между администрацией социального страхования и группами плательщиков взносов и получателей пособий.

6) Предприниматели и трудящиеся должны быть тесно связаны с администрацией, ведающей компенсацией при производственных травмах, в особенности в отношении предотвращения несчастных случаев и профессиональных заболеваний и классификации предприятий в зависимости от состояния техники безопасности.

7) Заявители должны иметь право обжалования в случае спора с административными властями относительно таких вопросов, как право на пособие и размер последнего.

8) Жалобы предпочтительно должны направляться в особые суды, в состав которых должны входить третейские судьи, являющиеся экспертами в области законодательства по социальному страхованию, а также эксперты - консультанты, представляющие группу, к которой принадлежит заявитель, и, когда дело касается лиц, работающих по найму, также представители предпринимателей.

9) В случае возникновения спора относительно того, подлежит ли данное лицо страхованию, или относительно размера взносов лицо, работающее по найму или на свой собственный счет, и если это касается взносов предпринимателя, то предприниматель должен иметь право обжалования.

10) Единообразие толкования должно быть обеспечено вышестоящим апелляционным судом.

II. Социальное вспомоществование

A. Содержание детей

28. Общество должно обычно сотрудничать с родителями путем проведения общих мероприятий по оказанию помощи с целью обеспечить благосостояние детей, находящихся на иждивении родителей.

1) Должны быть учреждены государственные субсидии натурой или деньгами или в том и другом виде с целью обеспечения нормального питания детей, помощи по содержанию больших семей и дополнения обеспечения, предусмотренного в отношении детей в системе социального страхования.

2) Если ставится цель обеспечить нормальное питание детей, то субсидии должны иметь форму таких выгод, как бесплатное или по пониженным ценам питание для детей и школьные завтраки и пониженная плата за жилища для семей с несколькими детьми.

3) Если ставится цель помочь в содержании больших семей или дополнить обеспечение, предусмотренное для детей, с помощью субсидий натурой и через систему социального страхования, то субсидии должны иметь форму пособий на детей.

4) Такие пособия должны выплачиваться, независимо от дохода родителей, в соответствии с установленной шкалой и должны представлять собой значительный вклад в сумму расходов по содержанию ребенка, должны позволять делать большие расходы на содержание детей более старшего возраста и должны, как минимум, предоставляться всем детям, в отношении которых не предусмотрена помощь по системе социального страхования.

5) Общество в целом должно принять на себя ответственность за содержание детей, находящихся на иждивении, поскольку не может быть осуществлена ответственность родителей за их содержание.

B. Содержание нуждающихся инвалидов, престарелых лиц и вдов

29. Инвалиды, престарелые лица и вдовы, не получающие пособий по социальному страхованию потому, что они или их мужья, в зависимости от случая, не подлежали обязательному страхованию, и доход которых не превышает установленного размера, должны иметь право на специальные пособия на содержание в установленном размере.