Директива (ЄС) 2019/1024 Європейського Парламенту і Ради від 20 червня 2019 року про відкриті дані та повторне використання інформації державного сектору

L 172/56

UA

Офіційний вісник Європейського Союзу

26.6.2019

ДИРЕКТИВА (ЄС) 2019/1024 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ

від 20 червня 2019 року

про відкриті дані та повторне використання інформації державного сектору

(перероблена версія)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 114,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проєкту законодавчого акта до національних парламентів,

Беручи до уваги думку Європейського економічного і соціального комітету (1),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури (2),

Оскільки:

(1) Директива 2003/98/ЄС Європейського Парламенту і Ради (3) зазнала суттєвих змін. Оскільки передбачається внесення подальших поправок, ця Директива повинна бути перероблена в інтересах прозорості.

(2) Відповідно до статті 13 Директиви 2003/98/ЄС та через п'ять років після ухвалення Директиви 2013/37/ЄС Європейського Парламенту і Ради (4), яка внесла зміни до Директиви 2003/98/ЄС, Комісія, після консультацій з відповідними зацікавленими сторонами, оцінила та переглянула функціонування Директиви 2003/98/ЄС в рамках програми регуляторної придатності та ефективності.

(3) Після консультацій із зацікавленими сторонами та у світлі результатів оцінки впливу Комісія дійшла висновку, що на рівні Союзу необхідно вжити заходів для усунення наявних та нових бар'єрів на шляху до широкого повторного використання інформації державного сектору та інформації, що фінансується державою, в усьому Союзі, щоб привести законодавчу базу у відповідність до досягнень цифрових технологій та для подальшого стимулювання цифрових інновацій, особливо у сфері штучного інтелекту.

(4) Суттєві зміни, внесені до законодавчого тексту з метою повного використання потенціалу інформації громадського сектору для європейської економіки та суспільства мають бути зосереджені на таких напрямках: забезпечення доступу в режимі реального часу до динамічних даних за допомогою відповідних технічних засобів, збільшення пропозиції цінних публічних даних для повторного використання, в тому числі від державних підприємств, організацій, що виконують дослідження, та організацій, що фінансують дослідження, вирішення проблеми появи нових форм ексклюзивних домовленостей, використання винятків з принципу стягнення граничних витрат і зв'язок між цією Директивою та деякими пов'язаними правовими інструментами, зокрема Регламент (ЄС) 2016/679 Європейського Парламенту і Ради (5) і Директиви 96/9/ЄС (6), 2003/4/ЄС (7) і 2007/2/ЄС (8) Європейського Парламенту і Ради.

__________

(1) OB C 62, 15.2.2019, с. 238.

(2) Позиція Європейського Парламенту від 4 квітня 2019 року (ще не опублікована в Офіційному віснику) та Рішення Ради від 6 червня 2019 року.

(3) Директива 2003/98/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 17 листопада 2003 року про повторне використання інформації державного сектору (OB L 345, 31.12.2003, с. 90).

(4) Директива 2013/37/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 червня 2013 року про внесення змін до Директиви 2003/98/ЄС про повторне використання інформації державного сектору (ОВ L 175, 27.6.2013, с. 1).

(5) Регламент (ЄС) 2016/679 Європейського Парламенту і Ради від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (OB L 119, 4.5.2016, с. 1).

(6) Директива 96/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 1996 року про правовий захист баз даних (OB L 77, 27.3.1996, с. 20).

(7) Директива 2003/4/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та скасування Директиви Ради 90/313/ЄЕС (OB L 41, 14.2.2003, с. 26).

(8) Директива 2007/2/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 березня 2007 року про створення інфраструктури просторової інформації в Європейському Співтоваристві (INSPIRE) (OB L 108, 25.4.2007, с. 1).

Доступ до інформації є фундаментальним правом. Хартія основних прав Європейського Союзу (Хартія) передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів, зокрема свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й поширювати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади та незалежно від державних кордонів.

(5) Стаття 8 Хартії гарантує право на захист персональних даних і передбачає, що такі дані повинні оброблятися справедливо для визначених цілей і на основі згоди заінтересованої особи або іншої законної підстави, встановленої законом, та за умови контролю з боку незалежного органу.

(6) Договір про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) передбачає створення внутрішнього ринку та системи, яка гарантує, що конкуренція на внутрішньому ринку не буде спотворена. Досягненню цих цілей сприяє гармонізація правил і практик у державах-членах, що стосуються використання інформації державного сектору.

(7) Державний сектор у державах-членах збирає, виробляє, відтворює та поширює широкий спектр інформації у багатьох сферах діяльності, таких як соціальна, політична, економічна, правова, географічна, екологічна, метеорологічна, сейсмічна, туристична, ділова, патентна та освітня сфери. Документи, створені державними органами виконавчої, законодавчої та судової влади, становлять величезний, різноманітний і цінний пул ресурсів, які можуть принести користь суспільству. Надання такої інформації, яка містить динамічні дані, у загальноприйнятому електронному форматі дозволяє громадянам та юридичним особам знаходити нові способи їх використання та створювати нові, інноваційні продукти та послуги. Держави-члени та органи державного сектору можуть скористатися перевагами та отримати належну фінансову підтримку від відповідних фондів та програм Союзу, що забезпечують широке використання цифрових технологій або цифрову трансформацію органів державного управління та державних служб, у їхніх зусиллях зробити дані легкодоступними для повторного використання.

(8) Інформація державного сектору є надзвичайним джерелом даних, що може сприяти покращенню внутрішнього ринку та розробці нових додатків для споживачів та юридичних осіб. Інтелектуальне використання даних, включаючи їх обробку за допомогою програм штучного інтелекту, може мати трансформаційний вплив на всі сектори економіки.

(9) Директива 2003/98/ЄС встановила набір мінімальних правил, що регулюють повторне використання та практичні заходи для сприяння повторному використанню наявних документів, що зберігаються в органах державного сектору держав-членів, включаючи виконавчі, законодавчі та судові органи. З моменту прийняття першого зводу правил щодо повторного використання інформації державного сектору кількість даних у світі, в тому числі публічних, зросла в геометричній прогресії, а також з'явилися нові типи даних, які генеруються та збираються. Паралельно відбувається постійний розвиток технологій аналізу, використання та обробки даних, таких як машинне навчання, штучний інтелект та інтернет речей. Стрімка технологічна еволюція дозволяє створювати нові послуги та нові додатки, які базуються на використанні, агрегуванні або комбінуванні даних. Правила, прийняті у 2003 році та змінені у 2013 році, вже не встигають за цими швидкими змінами, і, як наслідок, економічні та соціальні можливості, які пропонує повторне використання публічних даних, ризикують бути втраченими.

(10) Еволюція до суспільства, заснованого на базі даних, де використовуються дані з різних сфер та видів діяльності, впливає на життя кожного громадянина ЄС, зокрема, надаючи йому можливість отримати нові способи доступу до знань та їх отримання.

(11) Цифровий контент відіграє важливу роль у цій еволюції. Виробництво контенту призвело до швидкого створення робочих місць в останні роки і продовжує це робити. Більшість цих робочих місць створюються інноваційними стартапами та малими та середніми підприємствами (МСП).

(12) Однією з головних цілей створення внутрішнього ринку є створення умов, сприятливих для розвитку послуг та продуктів як на рівні Європейського Союзу, так і в державах-членах. Інформація державного сектору або інформація, що збирається, виробляється, відтворюється та поширюється в рамках виконання державного завдання або надання послуг, що становлять загальний інтерес, є важливим первинним матеріалом для цифрових контент-продуктів та послуг і стане ще більш важливим контент-ресурсом з розвитком передових цифрових технологій, таких як штучний інтелект, технології розподілених реєстрів та інтернет речей. Широке, транскордонне географічне охоплення також матиме важливе значення в цьому контексті. Очікується, що розширення можливостей повторного використання такої інформації, серед іншого, дозволить усім підприємствам Союзу, включаючи мікропідприємства та МСП, а також громадянське суспільство, використовувати свій потенціал і сприяти економічному розвитку, створенню та захисту високоякісних робочих місць, особливо на користь місцевих громад, а також досягненню таких важливих суспільних цілей, як підзвітність і прозорість.

(13) Дозвіл на повторне використання документів, що зберігаються в державному органі, додає цінності для повторних користувачів, кінцевих користувачів і суспільства в цілому, а в багатьох випадках і для самого державного органу, оскільки сприяє прозорості та підзвітності, а також забезпечує зворотний зв'язок з повторними користувачами та кінцевими користувачами, що дозволяє відповідному державному органу підвищити якість зібраної інформації та виконання своїх завдань.

(14) Існують значні відмінності у правилах і практиках держав-членів щодо використання інформаційних ресурсів державного сектору, які створюють перешкоди для розкриття повного економічного потенціалу цього ключового документального ресурсу. Слід брати до уваги той факт, що практика використання інформації державного сектору в органах державної влади продовжує відрізнятися в різних державах-членах. Таким чином, мінімальна гармонізація національних правил і практик щодо повторного використання документів державного сектору повинна проводитися там, де відмінності в національних правилах і практиках або відсутність ясності перешкоджають безперебійному функціонуванню внутрішнього ринку і належному розвитку інформаційного суспільства в Європейському Союзі.

(15) Під поняттям «відкриті дані» зазвичай розуміють дані у відкритому форматі, які можуть вільно використовуватися, повторно використовуватися та поширюватися будь-ким з будь-якою метою. Політика відкритих даних, яка заохочує широку доступність і повторне використання інформації державного сектору в приватних або комерційних цілях, з мінімальними юридичними, технічними або фінансовими обмеженнями або взагалі без них, і яка сприяє поширенню інформації не лише для економічних операторів, а й насамперед для громадськості, може відігравати важливу роль у сприянні соціальній активності, а також започаткувати і сприяти розвитку нових послуг, заснованих на нових способах об'єднання і використання такої інформації. Тому державам-членам рекомендується сприяти створенню даних на основі принципу «відкритих за задумом і за замовчуванням» щодо всіх документів, які підпадають під сферу дії цієї Директиви. При цьому вони повинні забезпечувати послідовний рівень захисту суспільних інтересів, таких як громадська безпека, зокрема там, де йдеться про конфіденційну інформацію, яка пов'язана із захистом критично важливої інфраструктури. Вони також повинні забезпечувати захист персональних даних, зокрема в тих випадках, коли інформація в індивідуальному наборі даних не становить ризику ідентифікації або виокремлення фізичної особи, але коли ця інформація поєднується з іншою доступною інформацією, вона може спричинити такий ризик.

(16) На додаток, без мінімальної гармонізації на рівні ЄС законодавча діяльність на національному рівні, яка вже розпочалася в ряді держав-членів з метою реагування на технологічні виклики, може призвести до ще більш значних розбіжностей. Вплив таких законодавчих розбіжностей і невизначеностей стане більш значним з подальшим розвитком інформаційного суспільства, яке вже значно збільшило ранскордонну експлуатацію інформації.

(17) Держави-члени запровадили політику повторного використання відповідно до Директиви 2003/98/ЄС, а деякі з них застосовують амбітні підходи до відкритих даних, щоб полегшити громадянам та юридичним особам повторне використання доступних публічних даних понад мінімальний рівень, встановлений цією Директивою. Існує ризик того, що розбіжності у правилах між державами-членами ЄС стануть бар'єром для транскордонної пропозиції продуктів і послуг та перешкоджатимуть повторному використанню порівнянних наборів публічних даних для загальносоюзних додатків на їхній основі. Тому необхідна мінімальна гармонізація для визначення того, які державні дані доступні для повторного використання на внутрішньому інформаційному ринку, що відповідає і не впливає на відповідні режими доступу, як загальні, так і галузеві, такі як визначені в Директиві 2003/4/ЄС. Положення законодавства Союзу та національного законодавства, які виходять за межі цих мінімальних вимог, зокрема, у випадках галузевого законодавства, повинні продовжувати застосовуватися. Приклади положень, які перевищують мінімальний рівень гармонізації цієї Директиви, включають нижчі пороги допустимих платежів за повторне використання, ніж пороги, передбачені цією Директивою, або менш обмежувальні умови ліцензування, ніж ті, що згадуються в цій Директиві. Зокрема, ця Директива не завдає шкоди положенням, які перевищують мінімальний рівень гармонізації цієї Директиви, встановлений у делегованих регламентах Комісії, ухвалених відповідно до Директиви 2010/40/ЄС Європейського Парламенту та Ради (9).

(18) Крім того, державам-членам рекомендується виходити за межі мінімальних вимог, викладених у цій Директиві, застосовуючи її вимоги до документів, що зберігаються державними підприємствами, які пов'язані з діяльністю, що відповідно до статті 34 Директиви 2014/25/ЄС Європейського Парламенту і Ради (10) безпосередньо підпадає під вплив конкуренції. Держави-члени можуть також ухвалити рішення про застосування вимог цієї Директиви до приватних підприємств, зокрема тих, що надають послуги, які становлять загальний інтерес.

__________

(9) Директива 2010/40/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 липня 2010 року про рамки для розгортання інтелектуальних транспортних систем у сфері автомобільного транспорту та взаємодії з іншими видами транспорту (OB L 207, 6.8.2010, с. 1).

(10) Директива 2014/25/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 лютого 2014 року про закупівлі суб'єктами господарювання, що працюють у секторах водопостачання, енергетики, транспорту та поштових послуг, та про скасування Директиви 2004/17/ЄС (OB L 94, 28.3.2014, с. 243).

(19) Щоб забезпечити справедливі, пропорційні та недискримінаційні умови повторного використання документів державного сектору, необхідні загальні рамки для умов, що регулюють повторне використання такої інформації. Органи державного сектору збирають, виготовляють, відтворюють і поширюють документи для виконання своїх суспільних завдань. Державні підприємства збирають, виготовляють, відтворюють і поширюють документи для надання послуг в інтересах суспільства. Використання таких документів для інших цілей є повторним використанням. Політика держав-членів може виходити за межі мінімальних стандартів, встановлених цією Директивою, що дозволяє більш широке повторне використання. При транспозиції цієї Директиви держави-члени можуть використовувати інші терміни, ніж «документ», за умови, що вони зберігають повний обсяг визначення терміну «документ», викладеного в цій Директиві.

(20) Ця Директива повинна застосовуватися до документів, надання яких є частиною публічних завдань відповідних органів державного сектору, визначених законом або іншими обов'язковими правилами в державах-членах. За відсутності таких правил державні завдання повинні визначатися відповідно до загальноприйнятої адміністративної практики в державах-членах ЄС, за умови, що обсяг державних завдань є прозорим і може бути переглянутий. Державні завдання можуть бути визначені в цілому або на індивідуальній основі для окремих органів державного сектору.

(21) Ця Директива повинна застосовуватися до документів, які стають доступними для повторного використання, коли органи державного сектору ліцензують, продають, поширюють, обмінюються або надають інформацію. Щоб уникнути перехресного субсидіювання, повторне використання має включати подальше використання документів всередині самої організації для діяльності, що не входить до сфери її публічних завдань. Діяльність, що випадає за межі суспільного завдання, зазвичай включає постачання документів, які виробляються та оплачуються виключно на комерційній основі та в умовах конкуренції з іншими учасниками ринку.

(22) Ця Директива не обмежує і не перешкоджає виконанню статутних завдань органів державної влади та інших органів державного сектору. Ця Директива зобов'язує держави-члени зробити всі наявні документи придатними для багаторазового використання, якщо тільки доступ до них не обмежений або не виключений національними правилами доступу до документів або не підпадає під інші винятки, викладені в цій Директиві. Ця Директива ґрунтується на чинних режимах доступу в державах-членах і не змінює національні правила доступу до документів. Це не стосується випадків, коли громадяни або юридичні особи можуть отримати документ за відповідним режимом доступу, лише якщо вони можуть довести наявність певного інтересу. На рівні Європейського Союзу стаття 41 про право на належне управління та стаття 42 про право на доступ до документів Хартії визнають право будь-якого громадянина ЄС та будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка проживає або має зареєстрований офіс у державі-члені, на доступ до документів, що зберігаються в Європейському Парламенті, Раді та Комісії. Слід заохочувати органи державного сектору надавати для повторного використання будь-які документи, що знаходяться в їхньому розпорядженні. Органи державного сектору повинні сприяти та заохочувати повторне використання документів, у тому числі офіційних текстів законодавчого та адміністративного характеру, у тих випадках, коли орган державного сектору має право дозволяти їх повторне використання.

(23) Держави-члени часто доручають надання послуг у загальних інтересах організаціям, що не належать до державного сектору, зберігаючи при цьому високий ступінь контролю над такими організаціями. Водночас Директива 2003/98/ЄС застосовується лише до документів, що зберігаються в органах державного сектору, і не поширюється на державні підприємства. Це призводить до низької доступності для повторного використання документів, створених при наданні послуг в інтересах суспільства в ряді сфер, зокрема в комунальному секторі. Це також значно зменшує потенціал для створення транскордонних послуг на основі документів, що перебувають у володінні державних підприємств, які надають послуги в загальних інтересах.

(24) Таким чином, до Директиви 2003/98/ЄС слід внести зміни, щоб забезпечити її застосування до повторного використання наявних документів, створених під час надання послуг у загальних інтересах державними підприємствами, які здійснюють один із видів діяльності, зазначених у статтях 8-14 Директиви 2014/25/ЄС, а також державними підприємствами, які діють як оператори публічних послуг відповідно до статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1370/2007 (11), державними підприємствами, що діють як авіаперевізники, які виконують зобов'язання з надання громадських послуг відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1008/2008 Європейського Парламенту і Ради (12), та державними підприємствами, що діють як судновласники Співтовариства, які виконують зобов'язання з надання громадських послуг відповідно до статті 4 Регламенту Ради (ЄЕС) № 3577/92 (13).

(25) Ця Директива не містить загального зобов'язання дозволяти повторне використання документів, створених державними підприємствами. Рішення про надання дозволу на повторне використання повинно залишатися за відповідним державним підприємством, якщо інше не передбачено цією Директивою, законодавством Європейського Союзу або національним законодавством. Лише після того, як державна установа зробить документ доступним для повторного використання, вона повинна дотримуватися відповідних зобов'язань, викладених у главах III і IV цієї Директиви, зокрема щодо формату, оплати, прозорості, ліцензій, недискримінації та заборони ексклюзивних домовленостей. З іншого боку, від державних підприємств не слід вимагати дотримання вимог, викладених в розділі II, таких як правила, що застосовуються до обробки запитів. Дозволяючи повторне використання документів, особливу увагу слід приділяти чутливій інформації, пов'язаній із захистом критичної інфраструктури, як це визначено в Директиві Ради 2008/114/ЄС (14), та основних послуг у розумінні Директиви (ЄС) 2016/1148 Європейського Парламенту і Ради (15).

__________

(11) Регламент (ЄС) № 1370/2007 Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2007 року про послуги громадського пасажирського транспорту залізничним та автомобільним транспортом та про скасування Регламентів Ради (ЄЕС) № 1191/69 та 1107/70 (OB L 315, 3.12.2007, с. 1).

(12) Регламент (ЄС) № 1008/2008 Європейського Парламенту і Ради від 24 вересня 2008 року про спільні правила функціонування повітряного сполучення в Співтоваристві (OB L 293, 31.10.2008, с. 3).

(13) Регламент Ради (ЄЕС) № 3577/92 від 7 грудня 1992 року про застосування принципу свободи надання послуг морського транспорту в межах держав-членів (морський каботаж) (OB L 364, 12.12.1992, с. 7).

(14) Директива Ради 2008/114/ЄС від 8 грудня 2008 року про ідентифікацію та призначення європейських об'єктів критичної інфраструктури та оцінку необхідності покращення їх захисту (OB L 345, 23.12.2008, с. 75).

(15) Директива (ЄС) 2016/1148 Європейського Парламенту і Ради від 6 липня 2016 року про заходи для забезпечення високого спільного рівня безпеки мережевих та інформаційних систем на території Союзу (OB L 194, 19.7.2016, с. 1).

(26) Обсяги дослідницьких даних, що генеруються, зростають в геометричній прогресії та мають потенціал для повторного використання за межами наукового співтовариства. Для того, щоб ефективно і комплексно вирішувати щораз більші суспільні виклики, стало вкрай важливо мати доступ до даних з різних джерел, а також з різних секторів і дисциплін, комбінувати й повторно використовувати їх. Дослідницькі дані включають статистичні дані, результати експериментів, вимірювань, спостережень, отриманих під час польових робіт, результати опитувань, записів інтерв'ю та зображень. Вони також включають метадані, специфікації та інші цифрові об'єкти. Дослідницькі дані відрізняються від наукових статей, які повідомляють і коментують висновки, отримані в результаті наукових досліджень. Протягом багатьох років відкрита доступність і повторне використання даних наукових досліджень, отриманих завдяки державному фінансуванню, були предметом конкретних політичних ініціатив. Під відкритим доступом розуміють практику надання онлайн-доступу до результатів досліджень безоплатно для кінцевого користувача і без обмежень на використання та повторне використання, окрім можливості вимагати визнання авторства. Політика відкритого доступу спрямована, зокрема, на те, щоб надати дослідникам і широкій громадськості доступ до дослідницьких даних на якомога більш ранній стадії процесу поширення, а також сприяти їх використанню, в тому числі повторному. Відкритий доступ сприяє підвищенню якості, зменшенню потреби в непотрібному дублюванні досліджень, прискоренню наукового прогресу, боротьбі з науковим шахрайством і загалом може сприяти економічному зростанню та інноваціям. Окрім відкритого доступу, докладаються похвальні зусилля для забезпечення того, щоб планування управління даними стало стандартною науковою практикою, а також для підтримки поширення дослідницьких даних, які можна знайти, які є доступними, сумісними та придатними для повторного використання (принцип FAIR).

(27) З причин, описаних вище, доцільно встановити зобов'язання держав-членів прийняти політику відкритого доступу до даних досліджень, що фінансуються державою, і забезпечити, щоб така політика впроваджувалася всіма організаціями, що проводять дослідження, і організаціями, що фінансують наукові дослідження. Організації, що проводять дослідження, та організації, що фінансують дослідження, також можуть бути організовані як органи державного сектору або державні підприємства. Ця Директива застосовується до таких гібридних організацій лише в їхній якості дослідницьких організацій та до їхніх дослідницьких даних. Політика відкритого доступу, як правило, допускає низку винятків з розміщення результатів наукових досліджень у відкритому доступі. Рекомендація Комісії від 25 квітня 2018 року про доступ до наукової інформації та її збереження описує, серед іншого, відповідні елементи політики відкритого доступу. Крім того, слід покращити умови, за яких певні дані досліджень можуть бути використані повторно. З цієї причини певні зобов'язання, що випливають з цієї Директиви, мають бути поширені на дослідницькі дані, отримані в результаті науково-дослідницької діяльності, що субсидується коштом державного фінансування або спільно фінансується державними та приватними організаціями. Згідно з національною політикою відкритого доступу, дані досліджень, що фінансуються державою, повинні бути відкритими за замовчуванням. Однак у цьому контексті слід належним чином враховувати занепокоєння щодо недоторканності приватного життя, захисту персональних даних, конфіденційності, національної безпеки, законних комерційних інтересів, таких як комерційна таємниця, а також прав інтелектуальної власності третіх осіб, відповідно до принципу «максимально відкрито, настільки закрито, наскільки це необхідно». Крім того, ця Директива не повинна поширюватися на дослідницькі дані, доступ до яких закритий з міркувань національної, оборонної або громадської безпеки. Щоб уникнути будь-якого адміністративного навантаження, зобов'язання, що випливають з цієї Директиви, повинні застосовуватися лише до таких дослідницьких даних, які вже були оприлюднені дослідниками, організаціями, що проводять дослідження, або організаціями, що фінансують дослідження, через інституційний або предметний репозитарій, і не повинні накладати додаткових витрат на пошук наборів даних або вимагати додаткового курування даних. Держави-члени можуть поширити застосування цієї Директиви на дослідницькі дані, які є загальнодоступними через інші інфраструктури даних, ніж репозитарії, через публікації з відкритим доступом, у вигляді прикріпленого файлу до статті, документа з даними або статті в журналі з даними. Документи, що не є дослідницькими даними, повинні і надалі виключатися зі сфери дії цієї Директиви.

(28) Визначення «орган державного сектору» базується на визначенні, наведеному в пункті (1) статті 2(1) Директиви 2014/24/ЄС Європейського Парламенту і Ради (16). До цієї Директиви слід застосовувати визначення «органу, що регулюється публічним правом», викладене в цій Директиві, та визначення «публічного підприємства», викладене в Директиві 2014/25/ЄС.

__________

(16) Директива 2014/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 року про державні закупівлі та скасування Директиви 2004/18/ЄС (OB 94, 28.3.2014, с. 65).

(29) Ця Директива встановлює визначення терміну «документ», і це визначення повинно включати будь-яку частину документа. Термін «документ» має охоплювати будь-яке представлення дій, фактів або інформації, а також будь-яку компіляцію таких дій, фактів або інформації, незалежно від їхнього носія (паперового, електронного, звукового, візуального чи аудіовізуального запису). Визначення «документ» не поширюється на комп'ютерні програми. Держави-члени можуть поширити застосування цієї Директиви на комп'ютерні програми.

(30) Органи державного сектору все частіше роблять свої документи доступними для повторного використання в проактивний спосіб, забезпечуючи можливість виявлення в Інтернеті та фактичну доступність документів і пов'язаних з ними метаданих у відкритому форматі, який може бути машинозчитуваним і який забезпечує інтероперабельність, повторне використання та доступність. Документи також повинні бути доступними для повторного використання за запитом, поданим повторним користувачем. У таких випадках строк надання відповіді на запит на повторне використання має бути обґрунтованим і відповідати еквівалентному терміну для запитів на доступ до документа за відповідними режимами доступу. Державні підприємства, навчальні заклади, науково-дослідні організації та організації, що фінансують наукові дослідження, повинні бути звільнені від цієї вимоги. Розумні часові обмеження по всьому Європейському Союзу стимулюватимуть створення нових агрегованих інформаційних продуктів і послуг на загальносоюзному рівні. Це особливо важливо для динамічних даних (зокрема дані про навколишнє середовище, дорожній рух, супутникові, метеорологічні та сенсорні дані), економічна цінність яких залежить від негайної доступності інформації та її регулярного оновлення. Тому динамічні дані повинні бути доступними одразу після збору або, у випадку ручного оновлення, одразу після модифікації набору даних, через інтерфейс прикладного програмування (API), щоб полегшити розробку інтернет, мобільних і хмарних додатків на основі таких даних. Якщо це неможливо через технічні або фінансові обмеження, органи державного сектору повинні зробити документи доступними в терміни, які дозволять використати весь їхній економічний потенціал. Необхідно вжити конкретних заходів, щоб зняти відповідні технічні та фінансові обмеження. У разі використання ліцензії, своєчасне надання документів може бути частиною умов ліцензії. Якщо верифікація даних є необхідною з огляду на обґрунтовані причини суспільного інтересу, зокрема, в інтересах громадського здоров'я та безпеки, динамічні дані мають бути доступними одразу після завершення верифікації. Така необхідна верифікація не повинна впливати на частоту оновлень.

(31) Для того, щоб отримати доступ до даних, відкритих для повторного використання цією Директивою, було б корисно забезпечити доступ до динамічних даних через добре розроблені API. API - це набір функцій, процедур, визначень і протоколів для міжмашинної взаємодії та безперешкодного обміну даними. API повинні підтримуватися чіткою технічною документацією, яка повинна бути повною і доступною в Інтернеті. Там, де це можливо, слід використовувати відкриті API. Слід застосовувати стандартні протоколи ЄС або міжнародно визнані стандартні протоколи, а також використовувати міжнародні стандарти для наборів даних, де це можливо. API можуть мати різні рівні складності і означати просте посилання на базу даних для отримання певних наборів даних, вебінтерфейс або складніші налаштування Повторне використання та обмін даними через відповідне використання API має загальну цінність, оскільки це допоможе розробникам та стартапам створювати нові послуги та продукти. Це також важливий компонент створення цінних екосистем навколо активів даних, які часто не використовуються. Налаштування та використання API повинно базуватися на кількох принципах: доступність, стабільність, підтримка протягом життєвого циклу, єдність використання та стандартів, зручність для користувача, а також безпека. Для динамічних даних, тобто даних, що часто оновлюються, часто в режимі реального часу, органи державного сектору та державні підприємства повинні надавати їх для повторного використання одразу після збору за допомогою відповідних API та, де це доречно, шляхом масового завантаження, за винятком випадків, коли це вимагатиме непропорційно великих зусиль. Оцінка пропорційності зусиль повинна враховувати розмір та операційний бюджет відповідного органу державного сектору або державного підприємства.

(32) Можливості повторного використання можна покращити, обмеживши потребу в оцифровуванні паперових документів або обробці цифрових файлів, щоб зробити їх взаємно сумісними. Тому органи державного сектору повинні надавати доступ до документів у будь-якому наявному форматі або мовою, за допомогою електронних засобів, де це можливо й доцільно. Органи державного сектору повинні прихильно ставитися до запитів на отримання витягів з наявних документів, коли задоволення такого запиту передбачає лише просту операцію. Однак органи державного сектору не повинні бути зобов'язані надавати витяг з документа або змінювати формат запитуваної інформації, якщо це пов'язано з непропорційними зусиллями. Щоб полегшити повторне використання, органи державного сектору повинні надавати свої документи у форматі, який, наскільки це можливо і доцільно, не залежить від використання конкретного програмного забезпечення. Там, де це можливо і доцільно, органи державного сектору повинні враховувати можливості повторного використання документів особами з інвалідністю та для них, надаючи інформацію в доступному форматі відповідно до вимог Директиви (ЄС) 2016/2102 Європейського Парламенту і Ради (17).

__________

(17) Директива (ЄС) 2016/2102 Європейського Парламенту і Ради від 26 жовтня 2016 року про доступність веб-сайтів та мобільних додатків органів державного сектору (OB L 327, 2.12.2016, с. 1).

(33) Щоб полегшити повторне використання, органи державного сектору повинні, де це можливо і доцільно, надавати документи, в тому числі опубліковані на вебсайтах, у відкритому та машинозчитуваному форматі разом з їхніми метаданими, з найкращим рівнем точності та деталізації, у форматі, що забезпечує інтероперабельність, наприклад, шляхом їхньої обробки відповідно до принципів, що регулюють вимоги до сумісності та зручності використання просторової інформації відповідно до Директиви 2007/2/ЄС.

(34) Документ вважається машинозчитуваним, якщо він має формат файлу, який структурований таким чином, що програмне забезпечення може легко ідентифікувати, розпізнавати та витягувати з нього конкретні дані. Дані, закодовані у файлах, які структуровані в машинозчитуваному форматі, слід вважати машинозчитуваними даними. Машинозчитуваний формат може бути відкритим або пропрієтарним. Вони можуть бути формальними стандартами чи ні. Документи, закодовані у форматі файлів, який обмежує автоматичну обробку, оскільки дані не можуть бути вилучені з них або не можуть бути легко вилучені, не повинні вважатися машинозчитуваними. Держави-члени повинні, де це можливо і доречно, заохочувати використання єдиного або міжнародно визнаного відкритого, машинозчитуваного формату. При розробці технічних рішень для повторного використання документів слід враховувати європейські рамки інтероперабельності, де це можливо.

(35) Плата за повторне використання документів є серйозним бар'єром для виходу на ринок для стартапів та МСП. Тому документи повинні бути доступними для повторного використання безоплатно, а якщо необхідно стягувати плату, то вона повинна обмежуватися граничними витратами. Якщо органи державного сектору здійснюють особливо ретельний пошук запитуваної інформації або надзвичайно дорогі модифікації формату запитуваної інформації, як добровільно, так і відповідно до вимог національного законодавства, граничні витрати можуть покривати витрати, які пов'язані з такою діяльністю. У виняткових випадках слід брати до уваги необхідність не перешкоджати нормальному функціонуванню органів державного сектору, які зобов'язані отримувати доходи для покриття значної частини своїх витрат, пов'язаних з виконанням суспільних завдань. Це також стосується випадків, коли орган державного сектору оприлюднив дані як відкриті, але зобов'язаний отримувати дохід, щоб покрити значну частину своїх витрат, пов'язаних з виконанням інших державних завдань. Слід також визнати роль державних підприємств у конкурентному економічному середовищі. У таких випадках органи державного сектору та державні підприємства повинні мати можливість встановлювати ціни, вищі за граничні витрати. Ці збори повинні встановлюватися відповідно до об'єктивних, прозорих і перевірених критеріїв, а загальний дохід від надання та дозволу на повторне використання документів не повинен перевищувати вартість збору та виробництва, включаючи закупівлю у третіх сторін, відтворення, обслуговування, зберігання та розповсюдження, разом з розумною рентабельністю інвестицій. Там, де це можливо, слід також включити до прийнятних витрат витрати на анонімізацію персональних даних та витрати на заходи, що вживаються для захисту конфіденційності даних. Держави-члени можуть вимагати від органів державного сектору та державних підприємств розкривати ці витрати. Вимога щодо отримання доходів для покриття значної частини витрат органів державного сектору, пов'язаних з виконанням їхніх суспільних завдань або наданням послуг загального інтересу, покладених на державні підприємства, не обов'язково має бути законодавчою вимогою і може випливати, наприклад, з адміністративної практики держав-членів ЄС. Така вимога повинна регулярно переглядатися державами-членами.

(36) Рентабельність інвестицій можна розуміти як відсоток, на додаток до граничних витрат, що дозволяє відшкодувати вартість капіталу і включити реальну норму прибутку. Оскільки вартість капіталу тісно пов'язана з відсотковими ставками кредитних установ, які своєю чергою базуються на фіксованій ставці Європейського центрального банку (ЄЦБ) за основними операціями рефінансування, прийнятна прибутковість інвестицій не повинна перевищувати фіксовану ставку ЄЦБ більш ніж на 5%.

(37) Бібліотеки, в тому числі університетські, музеї та архіви, повинні мати можливість стягувати плату вище граничних витрат, щоб не перешкоджати їх нормальному функціонуванню. У випадку таких органів державного сектору, загальний дохід від надання та дозволу на повторне використання документів за відповідний звітний період не повинен перевищувати витрат на збирання, виробництво, відтворення, розповсюдження, збереження та оформлення прав, разом з розумною рентабельністю інвестицій. Там, де це можливо, витрати на анонімізацію персональних даних або комерційно важливої інформації також повинні бути включені до прийнятних витрат. Для бібліотек, у тому числі університетських, музеїв та архівів, враховуючи їхні особливості, при розрахунку розумної рентабельності інвестицій можуть бути враховані ціни, що стягуються у приватному секторі за повторне використання ідентичних або подібних документів.

(38) Верхня межа зборів, встановлена в цій Директиві, не обмежує право держав-членів застосовувати нижчі збори або не стягувати їх взагалі.

(39) Держави-члени повинні встановити критерії для стягнення плати понад граничні витрати. Наприклад, вони повинні мати можливість встановити такі критерії в національних правилах або призначити відповідний орган чи відповідні органи, окрім самого органу державного сектору, компетентні встановлювати такі критерії. Цей орган повинен бути організований відповідно до конституційних і правових систем держав-членів. Це може бути чинний орган з бюджетними виконавчими повноваженнями та політичною відповідальністю.

(40) Забезпечення чітких і загальнодоступних умов для повторного використання документів державного сектору є передумовою для розвитку інформаційного ринку в масштабах усього Європейського Союзу. Тому всі застосовні умови повторного використання документів мають бути зрозумілими для потенційних повторних користувачів. Держави-члени повинні заохочувати створення індексів наявних документів, доступних в Інтернеті, де це доречно, з метою сприяння та полегшення запитів на повторне використання. Заявники на повторне використання документів, що зберігаються в інших організаціях, окрім державних підприємств, навчальних закладів, дослідницьких організацій та організацій, що фінансують дослідження, повинні бути поінформовані про наявні засоби правового захисту щодо рішень або практик, які їх стосуються. Це буде особливо важливо для стартапів та МСП, які можуть бути не знайомими з особливостями взаємодії з органами державного сектору інших держав-членів ЄС та відповідними засобами правового захисту.

(41) Засоби правового захисту повинні передбачати можливість розгляду справи неупередженим органом оскарження. Таким органом може бути вже існуючий національний орган, наприклад, національний антимонопольний орган, наглядовий орган, створений відповідно до Регламенту (ЄС) 2016/679, національний орган з питань доступу до документів або національний судовий орган. Цей орган повинен бути організований відповідно до конституційних і правових систем держав-членів. Звернення до цього органу не повинно витісняти будь-які інші засоби правового захисту, доступні заявникам для повторного використання. Однак він повинен відрізнятися від механізму держав-членів, який встановлює критерії для стягнення плати понад граничні витрати. Засоби правового захисту повинні включати можливість перегляду негативних рішень, а також рішень, які, хоча і дозволяють повторне використання, все ж можуть вплинути на заявників на інших підставах, зокрема, через застосовані правила стягнення плати. Процес перегляду повинен бути швидким, відповідно до потреб ринку, що швидко змінюється.

(42) Оприлюднення всіх загальнодоступних документів, що зберігаються в державному секторі - не лише щодо політичного процесу, але й щодо правових та адміністративних процесів - є фундаментальним інструментом для розширення права на знання, яке є базовим принципом демократії. Ця мета стосується інституцій на всіх рівнях - місцевому, національному чи міжнародному.

(43) Повторне використання документів не повинно залежати від умов. Однак у деяких випадках, коли це виправдано суспільними інтересами, ліцензія може бути видана з умовами повторного використання ліцензіатом, що стосуються таких питань, як відповідальність, захист персональних даних, належне використання документів, гарантія незмінності та вказівка на джерело. Якщо державні органи ліцензують документи для повторного використання, умови ліцензії мають бути об'єктивними, пропорційними та недискримінаційними. Стандартні ліцензії, доступні в Інтернеті, також можуть відігравати важливу роль у цьому відношенні. Тому держави-члени повинні передбачити наявність стандартних ліцензій. Будь-які ліцензії на повторне використання інформації державного сектору повинні, в будь-якому випадку, містити якомога менше обмежень на повторне використання, наприклад, обмежуватися вказівкою на джерело. Важливу роль у цьому відношенні мають відігравати відкриті ліцензії у формі стандартизованих публічних ліцензій, доступних в Інтернеті, які дозволяють будь-кому вільно отримувати доступ до даних і контенту, використовувати їх, змінювати та обмінюватися ними з будь-якою метою, і які спираються на формати відкритих даних. Тому державам-членам слід заохочувати використання відкритих ліцензій, які з часом мають стати загальноприйнятою практикою в ЄС. Без шкоди для вимог щодо відповідальності, викладених у законодавстві Союзу або національному законодавстві, якщо орган державного сектору або державне підприємство надає документи для повторного використання без будь-яких інших умов або обмежень, цьому органу державного сектору або державному підприємству може бути дозволено відмовитися від будь-якої відповідальності щодо документів, наданих для повторного використання.

(44) Якщо компетентний орган вирішує більше не надавати певні документи для повторного використання або припинити оновлення цих документів, він повинен якнайшвидше оприлюднити ці рішення, якщо це можливо, за допомогою електронних засобів.

(45) Умови повторного використання повинні бути недискримінаційними для порівнянних категорій повторного використання. У зв'язку з цим, заборона дискримінації не повинна, наприклад, перешкоджати обміну інформацією між органами державного сектору на безоплатній основі для виконання державних завдань, в той час як з інших сторін стягується плата за повторне використання тих самих документів. Це також не повинно перешкоджати прийняттю диференційованої політики стягнення плати за комерційне та некомерційне повторне використання.

(46) Держави-члени повинні, зокрема, забезпечити, щоб повторне використання документів державних підприємств не призводило до викривлення ринку і не підривало чесну конкуренцію.

(47) Органи державного сектору повинні дотримуватися правил ЄС та національних правил конкуренції при встановленні принципів повторного використання документів, уникаючи, наскільки це можливо, ексклюзивних угод між собою та приватними партнерами. Однак для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, іноді може знадобитися ексклюзивне право на повторне використання певних документів державного сектору. Це може статися, якщо жоден комерційний видавець не опублікує інформацію без такого ексклюзивного права. У зв'язку з цим доречно взяти до уваги державні контракти, які виключаються зі сфери дії Директиви 2014/24/ЄС відповідно до статті 11 цієї Директиви, та інноваційні партнерства, про які йдеться у статті 31 Директиви 2014/24/ЄС.

(48) Існують численні угоди про співпрацю між бібліотеками, в тому числі університетськими, музеями, архівами та приватними партнерами, які передбачають оцифрування культурних ресурсів з наданням ексклюзивних прав приватним партнерам. Практика показала, що такі державно-приватні партнерства можуть сприяти гідному використанню культурних колекцій і водночас прискорити доступ до культурної спадщини для представників громадськості. Тому доцільно врахувати наявні розбіжності між державами-членами щодо оцифрування культурних ресурсів за допомогою спеціального набору правил, що стосуються угод про оцифрування таких ресурсів. Якщо ексклюзивне право стосується оцифрування культурних ресурсів, може знадобитися певний період ексклюзивності, щоб дати приватному партнеру можливість окупити свої інвестиції. Цей період, однак, повинен бути обмежений якомога коротшим часом, щоб відповідати принципу, згідно з яким матеріал, що є суспільним надбанням, повинен залишатися в суспільному надбанні після його оцифрування. Строк дії виключного права на оцифрування культурних ресурсів, як правило, не повинен перевищувати 10 років. Будь-який період ексклюзивності, що перевищує 10 років, повинен переглядатися з урахуванням технологічних, фінансових та адміністративних змін у навколишньому середовищі, що відбулися з моменту укладення угоди. Крім того, будь-яке державно-приватне партнерство з оцифрування культурних ресурсів має надавати партнерській культурній установі повні права щодо використання оцифрованих культурних ресурсів після завершення терміну їхньої експлуатації.

(49) Домовленості між власниками даних і повторними користувачами даних, які прямо не надають виключних прав, але від яких можна обґрунтовано очікувати обмеження доступності документів для повторного використання, повинні підлягати додатковій громадській перевірці. Таким чином, основні аспекти таких домовленостей повинні бути опубліковані в Інтернеті щонайменше за два місяці до набрання ними чинності, а саме за два місяці до узгодженої дати початку виконання сторонами своїх зобов'язань. Публікація повинна надавати зацікавленим сторонам можливість вимагати повторного використання документів, на які поширюється дія цих домовленостей, і запобігати ризику обмеження кола потенційних повторних користувачів. У будь-якому випадку, основні аспекти таких домовленостей в остаточному вигляді, узгодженому сторонами, також повинні бути оприлюднені в Інтернеті без невиправданої затримки після їх укладення.

(50) Ця Директива спрямована на мінімізацію ризику надмірної переваги першопрохідця, що може обмежити кількість потенційних повторних користувачів даних. Якщо договірні домовленості, на додаток до зобов'язань держави-члена за цією Директивою щодо надання документів, можуть спричинити передачу ресурсів цієї держави-члена в розумінні статті 107(1) ДФЄС, ця Директива не повинна завдавати шкоди застосуванню правил конкуренції та державної допомоги, викладених у статтях 101-109 ДФЄС. З правил державної допомоги, викладених у статтях 107, 108 і 109 ДФЄС, випливає, що держава-член повинна заздалегідь перевірити, чи може бути задіяна державна допомога у відповідній контрактній угоді, і переконатися, що вона відповідає правилам державної допомоги.

(51) Ця Директива не впливає на захист фізичних осіб щодо обробки персональних даних відповідно до законодавства Союзу та національного законодавства, зокрема Регламенту (ЄС) 2016/679 та Директиви 2002/58/ЄС Європейського Парламенту та Ради (18), а також будь-яких доповнюючих положень національного законодавства. Це означає, зокрема, що повторне використання персональних даних допустиме лише за умови дотримання принципу обмеження мети, викладеного в пункті статті 5(1) та статті 6 Регламенту (ЄС) 2016/679. Анонімна інформація - це інформація, яка не стосується ідентифікованої або такої, що може бути ідентифікована, фізичної особи або персональних даних, знеособлених таким чином, що суб'єкт даних не може бути ідентифікований або більше не може бути ідентифікований. Надання інформації анонімності є засобом узгодження інтересів у тому, щоб зробити інформацію державного сектору максимально придатною для багаторазового використання, із зобов'язаннями, передбаченими законом про захист даних, але це має свою ціну. Доречно розглядати ці витрати як одну зі статей витрат, які слід вважати частиною граничних витрат на розповсюдження, про які йдеться в цій Директиві.

__________

(18) Директива 2002/58/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12 липня 2002 року про обробку персональних даних та захист приватності в секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (OB L 201, 31.7.2002, с. 37).

(52) При прийнятті рішень щодо обсягу та умов повторного використання документів державного сектору, що містять персональні дані, наприклад, у сфері охорони здоров'я, може знадобитися проведення оцінки впливу на захист даних відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) 2016/679.

(53) Ця Директива не впливає на права інтелектуальної власності третіх осіб. Для уникнення сумнівів, термін «права інтелектуальної власності» стосується лише авторського права та суміжних прав, включно з особливими формами захисту. Ця Директива не застосовується до документів, захищених правами промислової власності, таких як патенти, зареєстровані промислові зразки та торгові марки. Директива не впливає на існування або володіння правами інтелектуальної власності органів державного сектору, а також не обмежує здійснення цих прав будь-яким чином поза межами, встановленими цією Директивою. Зобов'язання, що накладаються відповідно до цієї Директиви, повинні застосовуватися лише тією мірою, в якій вони сумісні з міжнародними угодами про захист прав інтелектуальної власності, зокрема Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (Бернською конвенцією), Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угодою ТРІПС) і Договором ВОІВ про авторське право (ДВАП). Однак державні органи повинні здійснювати свої авторські права таким чином, щоб сприяти повторному використанню.

(54) Беручи до уваги законодавство Союзу та міжнародні зобов'язання держав-членів і Союзу, зокрема за Бернською конвенцією та Угодою TRIPS, документи, на які треті сторони володіють правами інтелектуальної власності, повинні бути виключені зі сфери дії цієї Директиви. Якщо третя сторона була первинним власником прав інтелектуальної власності на документ, що зберігається в бібліотеках, включаючи університетські бібліотеки, музеї та архіви, і термін захисту цих прав не закінчився, то для цілей цієї Директиви цей документ слід вважати документом, на який треті сторони володіють правами інтелектуальної власності.

(55) Ця Директива не повинна завдавати шкоди правам, включаючи економічні та моральні права, якими можуть користуватися працівники органів державного сектору відповідно до національного законодавства.

(56) Більше того, якщо будь-який документ надається для повторного використання, відповідний орган державного сектору повинен зберігати за собою право на використання цього документа.

(57) Ця Директива не суперечить Директиві 2014/24/ЄС.

(58) Інструменти, які допомагають потенційним повторним користувачам знаходити документи, доступні для повторного використання, та умови для повторного використання, можуть значно полегшити транскордонне використання документів державного сектору. Тому держави-члени повинні забезпечити наявність практичних механізмів, які допомагають повторним користувачам у пошуку документів, доступних для повторного використання. Прикладами таких практичних заходів є списки активів, які, бажано, мають бути доступними в Інтернеті, основні документи (документи, які часто використовуються або можуть бути використані повторно), а також сайти-портали, які пов'язані з децентралізованими списками активів. Держави-члени повинні також сприяти забезпеченню довгострокової доступності для повторного використання інформації державного сектору відповідно до чинної політики збереження.

(59) Комісія повинна сприяти співпраці між державами-членами та підтримувати розробку, тестування, впровадження та розгортання сумісних електронних інтерфейсів, які забезпечують більш ефективні та безпечні державні послуги.

(60) Ця Директива не суперечить Директиві 2001/29/ЄС Європейського Парламенту і Ради (19). Вона передбачає умови, в яких органи державного сектору можуть реалізовувати свої права інтелектуальної власності на внутрішньому інформаційному ринку, дозволяючи повторне використання документів. Якщо органи державного сектору мають право, передбачене статтею 7(1) Директиви 96/9/ЄС, вони не повинні користуватися цим правом, щоб запобігти повторному використанню або обмежити повторне використання наявних документів, що виходить за межі, передбачені цією Директивою.

__________

(19) Директива 2001/29/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 22 травня 2001 року про гармонізацію деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві (OB L 167, 22.6.2001, с. 10).

(61) Комісія підтримала розробку онлайн-звіту про зрілість відкритих даних з відповідними показниками ефективності для повторного використання інформації державного сектору в усіх державах-членах. Регулярне оновлення цього звіту сприятиме обміну інформацією між державами-членами та забезпеченню доступності інформації про політику і практику в усьому Союзі.

(62) Необхідно забезпечити, щоб держави-члени здійснювали моніторинг обсягів повторного використання інформації державного сектору, умов, за яких вона надається, та практики відшкодування збитків.

(63) Комісія може допомогти державам-членам у послідовній імплементації цієї Директиви шляхом видання та оновлення існуючих керівних принципів, зокрема, щодо рекомендованих стандартних ліцензій, наборів даних та стягнення плати за повторне використання документів, після консультацій із зацікавленими сторонами.

(64) Однією з головних цілей створення внутрішнього ринку є створення умов, сприятливих для розвитку загальноєвропейських послуг. Бібліотеки, в тому числі університетські, музеї та архіви, зберігають значну кількість цінних інформаційних ресурсів державного сектору, зокрема, завдяки проєктам з оцифрування, які примножили кількість цифрових матеріалів, що є суспільним надбанням. Ці колекції культурної спадщини та пов'язані з ними метадані є потенційною базою для продуктів і послуг цифрового контенту і мають величезний потенціал для інноваційного повторного використання в таких секторах, як навчання і туризм. Інші типи культурних установ, такі як оркестри, опери, балети і театри, включаючи архіви, які є частиною цих установ, повинні залишатися поза сферою дії цієї Директиви через їхню специфіку як виконавських мистецтв і той факт, що майже весь їхній матеріал є об'єктом прав інтелектуальної власності третіх сторін.

(65) Для забезпечення умов, що підтримують повторне використання документів, яке пов'язане з важливими соціально-економічними вигодами, що мають особливу високу цінність для економіки та суспільства, перелік тематичних категорій наборів даних, що мають високу цінність, має бути викладений у додатку. Для ілюстрації та без шкоди для імплементаційних актів, що визначають набори даних високої цінності, до яких повинні застосовуватися конкретні вимоги, викладені в цій Директиві, беручи до уваги керівні принципи Комісії щодо рекомендованих стандартних ліцензій, наборів даних та стягнення плати за повторне використання документів, тематичні категорії можуть, серед іншого, охоплювати поштові індекси, національні та місцеві карти (геопросторові), споживання енергії та супутникові знімки (спостереження за Землею та навколишнім середовищем), дані з приладів та прогнози погоди (метеорологічні), демографічні та економічні показники (статистичні), бізнес-реєстри та реєстраційні ідентифікатори (компанії та власники компаній), дорожні знаки та внутрішні водні шляхи (мобільність).

(66) Для того, щоб внести зміни до переліку тематичних категорій наборів даних високої цінності, додавши нові тематичні категорії, слід делегувати Комісії повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про заснування Європейського Союзу. Особливо важливо, щоб Комісія провела відповідні консультації під час своєї підготовчої роботи, в тому числі на рівні експертів, і щоб ці консультації були проведені відповідно до принципів, викладених у Міжвідомчій угоді від 13 квітня 2016 року про вдосконалення законотворчої діяльності (20). Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент та Рада отримують всі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично мають доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(67) Загальноєвропейський перелік наборів даних з особливим потенціалом для отримання соціально-економічних вигод разом з гармонізованими умовами повторного використання є важливим фактором, що сприяє розвитку транскордонних додатків і послуг з обробки даних. З метою забезпечення однакових умов для імплементації цієї Директиви, Комісії слід надати імплементаційні повноваження для підтримки повторного використання документів, пов'язаних з важливими соціально-економічними вигодами, шляхом ухвалення переліку конкретних наборів даних високої цінності, до яких застосовуються конкретні вимоги цієї Директиви, а також механізмів їхньої публікації та повторного використання. Отже, ці конкретні вимоги не застосовуватимуться до ухвалення Комісією імплементаційних актів. Перелік має враховувати галузеві правові акти ЄС, які регулюють публікацію наборів даних, такі як Директиви 2007/2/ЄС та 2010/40/ЄС, щоб гарантувати, що набори даних доступні за відповідними стандартами та наборами метаданих. Перелік повинен базуватися на тематичних категоріях, викладених у цій Директиві. При підготовці переліку Комісія повинна провести відповідні консультації, в тому числі на експертному рівні. Крім того, при прийнятті рішення про включення до переліку даних, якими володіють державні підприємства, або про їх вільний доступ до них, слід враховувати вплив на конкуренцію на відповідних ринках. Ці повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту (ЄС) № 182/2011 Європейського Парламенту і Ради (21).

__________

(20) OB L 123, 12.5.2016, с. 1.

(21) Регламент (ЄС) № 182/2011 Європейського Парламенту та Ради від 16 лютого 2011 року, що встановлює правила та загальні принципи щодо механізмів контролю з боку держав-членів за здійсненням Комісією імплементаційних повноважень (OB L 55, 28.2.2011, с. 13).

(68) З метою забезпечення максимального впливу та полегшення повторного використання, цінні набори даних повинні бути доступними для повторного використання з мінімальними юридичними обмеженнями та безоплатно. Вони також повинні бути опубліковані через API. Однак це не заважає органам державного сектору стягувати плату за послуги, які вони надають стосовно наборів даних високої цінності при здійсненні ними публічних повноважень, зокрема, засвідчення автентичності чи достовірності документів.

(69) Оскільки цілі цієї Директиви, а саме сприяння створенню загальносоюзних інформаційних продуктів і послуг на основі документів державного сектору, забезпечення ефективного транскордонного використання документів державного сектору, з одного боку, приватним бізнесом, зокрема МСП, для створення інформаційних продуктів і послуг з доданою вартістю, а з іншого боку, громадянами для полегшення вільного обміну інформацією та комунікацією, не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, а з іншого боку, громадянами для сприяння вільному обігу інформації та комунікації, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, а скоріше, з огляду на загальносоюзний масштаб запропонованих дій, може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може вжити заходів відповідно до принципу субсидіарності, викладеного в статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, викладеного в цій статті, ця Директива не виходить за межі того, що є необхідним для досягнення цих цілей.

(70) Ця Директива поважає основні права і дотримується принципів, визнаних, зокрема, Хартією, включаючи право на недоторканність приватного життя, захист персональних даних, право на власність та інтеграцію осіб з обмеженими можливостями. Ніщо в цій Директиві не повинно тлумачитися або застосовуватися у спосіб, що суперечить Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод.

(71) Європейський інспектор з питань захисту даних отримав консультації відповідно до статті 28(2) Регламенту (ЄС) № 45/2001 Європейського Парламенту та Ради (22) та надав свій висновок 10 липня 2018 року (23).

__________

(22) Регламент (ЄС) № 45/2001 Європейського Парламенту та Ради від 18 грудня 2000 року про захист фізичних осіб у зв'язку з обробкою персональних даних установами та органами Співтовариства та про вільний рух таких даних (OB L 8, 12.1.2001, с. 1).

(23) OB C 305, 30.8.2018, с. 7.

(72) Комісія повинна провести оцінку цієї Директиви. Відповідно до Міжвідомчої угоди про вдосконалення законотворчої діяльності від 13 квітня 2016 року, така оцінка має ґрунтуватися на п'яти критеріях ефективності, результативності, актуальності, узгодженості та доданої вартості, а також забезпечувати основу для оцінки впливу варіантів подальших дій.

(73) Ця Директива не повинна завдавати шкоди зобов'язанням держав-членів щодо строків імплементації Директив у національне законодавство, викладених у частині В додатка II,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Предмет та сфера застосування

1. З метою сприяння використанню відкритих даних та стимулювання інновацій у продуктах і послугах, ця Директива встановлює набір мінімальних правил, що регулюють повторне використання, а також практичні механізми сприяння повторному використанню:

(a) наявні документи, що зберігаються в органах державного сектору держав-членів ЄС;

(b) наявні документи, що зберігаються в державних підприємствах, які є:

(i) активні у сферах, визначених Директивою 2014/25/ЄС;

(ii) діють як оператори публічних послуг відповідно до статті 2 Регламенту (ЄС) № 1370/2007;

(iii) діють як авіаперевізники, що виконують зобов'язання з надання громадських послуг відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1008/2008; або

(iv) діючи як судновласники Співтовариства, що виконують зобов'язання з надання публічних послуг відповідно до статті 4 Регламенту (ЄЕС) № 3577/92;

(c) дослідницькі дані відповідно до умов, викладених у статті 10.

2. Ця Директива не поширюється на:

(a) документи, надання яких є діяльністю, що виходить за межі публічного завдання відповідних органів державного сектору, визначеного законом або іншими обов'язковими правилами в державі-члені, або, за відсутності таких правил, визначеного відповідно до загальноприйнятої адміністративної практики у відповідній державі-члені, за умови, що обсяг публічних завдань є прозорим і може бути переглянутий;

(b) документи, що зберігаються в державних установах:

(i) вироблені поза межами надання послуг у загальних інтересах, як це визначено законом або іншими обов'язковими правилами в державі-члені ЄС;

(ii) пов'язані з діяльністю, що безпосередньо піддається конкуренції, а отже, відповідно до статті 34 Директиви 2014/25/ЄС, не підпадають під дію правил закупівель;

(c) документи, на які треті особи мають права інтелектуальної власності;

(d) документи, такі як конфіденційні дані, до яких заборонено доступ відповідно до режимів доступу в державі-члені, в тому числі на підставі:

(i) захист національної безпеки (а саме державної безпеки), оборони або громадської безпеки;

(ii) статистична конфіденційність;

(iii) комерційна таємниця (в тому числі ділова, професійна або корпоративна таємниця);

(e) документи, доступ до яких виключено або обмежено на підставі конфіденційної інформації, пов'язаної із захистом критичної інфраструктури, як визначено в пункті (d) статті 2 Директиви 2008/114/ЄС;

(f) документи, доступ до яких обмежений відповідно до режимів доступу в державах-членах, включаючи випадки, коли громадяни або юридичні особи повинні довести особливий інтерес для отримання доступу до документів;

(g) логотипи, герби та емблеми;

(h) документи, доступ до яких виключено або обмежено відповідно до режимів доступу з міркувань захисту персональних даних, а також частини документів, доступні відповідно до цих режимів, які містять персональні дані, повторне використання яких визначено законом як несумісне із законодавством про захист фізичних осіб у зв'язку з обробкою персональних даних або як таке, що підриває захист приватного життя та недоторканності особи, зокрема, відповідно до законодавства Союзу або національного законодавства про захист персональних даних;

(i) документи, якими володіють суспільні мовники та їхні дочірні підприємства, а також інші органи або їхні дочірні підприємства для виконання повноважень суспільного мовлення;

(j) документи, що зберігаються в інших культурних установах, окрім бібліотек, включаючи університетські бібліотеки, музеї та архіви;

(k) документи, що зберігаються в навчальних закладах середнього рівня і нижче, а у випадку всіх інших навчальних закладів - документи, відмінні від тих, що зазначені в пункті (c) параграфа 1;

(1) документи, крім зазначених у пункті (c) параграфа 1, що зберігаються організаціями, які проводять дослідження, та організаціями, які фінансують дослідження, включаючи організації, створені для передачі результатів досліджень.

3. Ця Директива ґрунтується на режимах доступу Європейського Союзу та національних режимах доступу і не завдає їм шкоди.

4. Ця Директива не завдає шкоди законодавству Союзу та національному законодавству про захист персональних даних, зокрема Регламенту (ЄС) 2016/679 та Директиві 2002/58/ЄС, а також відповідним положенням національного законодавства.

5. Зобов'язання, накладені відповідно до цієї Директиви, застосовуються лише тією мірою, якою вони сумісні з положеннями міжнародних угод про захист прав інтелектуальної власності, зокрема Бернської конвенції, Угоди TRIPS і ДВАП.

6. Право творця бази даних, передбачене статтею 7(1) Директиви 96/9/ЄС, не повинно використовуватися органами державного сектору з метою запобігання повторному використанню документів або обмеження повторного використання поза межами, встановленими цією Директивою.

7. Ця Директива регулює повторне використання наявних документів, що зберігаються в органах державного сектору та державних підприємствах держав-членів, включаючи документи, на які поширюється дія Директиви 2007/2/ЄС.

Стаття 2

Терміни та визначення

Для цілей цієї Директиви застосовуються наступні терміни та визначення:

(1) «орган державного сектору» означає державні, регіональні або місцеві органи влади, органи, що регулюються публічним правом, або асоціації, утворені одним або кількома такими органами влади чи одним або кількома такими органами, що регулюються публічним правом;

(2) «органи публічного права» означає органи, які мають усі наведені нижче характеристики:

(a) вони створюються з конкретною метою задоволення потреб у загальних інтересах, що не мають промислового чи комерційного характеру;

(b) вони мають правосуб'єктність; і

(c) вони фінансуються здебільшого державою, регіональними чи місцевими органами влади або іншими органами публічного права; або перебувають під управлінським наглядом цих органів чи органів; або мають адміністративну, управлінську чи наглядову раду, більше половини членів якої призначаються державою, регіональними чи місцевими органами влади або іншими органами публічного права;

(3) «державне підприємство» означає будь-яке підприємство, що діє у сферах, зазначених у пункті (b) статті 1(1), на яке органи державного сектору можуть прямо чи опосередковано здійснювати домінуючий вплив на підставі права власності на нього, фінансової участі в ньому або правил, які ним керують. Домінуючий вплив з боку органів державного сектору резюмується в будь-якому з наведених нижче випадків, коли ці органи прямо чи опосередковано впливають на діяльність підприємства:

(a) володіють більшістю статутного капіталу підприємства;

(b) контролюють більшість голосів за акціями, випущеними підприємством;

(c) можуть призначати більше половини складу адміністративного, управлінського або наглядового органу підприємства;

(4) «університет» означає будь-який заклад державного сектору, що надає післяшкільну вищу освіту, яка веде до здобуття наукового ступеня;

(5) «стандартна ліцензія» означає набір заздалегідь визначених умов повторного використання в цифровому форматі, бажано сумісних зі стандартними публічними ліцензіями, доступними в Інтернеті;

(6) «документ» означає:

(a) будь-який контент, незалежно від його носія (паперова чи електронна форма або у вигляді звукового, візуального чи аудіовізуального запису); або

(b) будь-яку частину такого контенту;

(7) «анонімізація» означає процес перетворення документів на анонімні документи, які не стосуються ідентифікованої або такої, що може бути ідентифікована, фізичної особи, або процес надання персональним даним анонімності таким чином, що суб'єкт даних не може бути ідентифікований або більше не може бути ідентифікований;

(8) «динамічні дані» - документи в цифровій формі, які підлягають частому оновленню або оновлюються в режимі реального часу, зокрема через їхню мінливість або швидке старіння; дані, що генеруються датчиками, зазвичай вважаються динамічними даними;

(9) «дослідницькі дані» означає документи в цифровій формі, крім наукових публікацій, які зібрані або створені в ході науково-дослідницької діяльності і використовуються як докази в процесі дослідження, або є загальноприйнятими в дослідницькому співтоваристві як необхідні для підтвердження висновків і результатів дослідження;

(10) «набори даних високої цінності» означає документи, повторне використання яких пов'язане з важливими вигодами для суспільства, навколишнього середовища та економіки, зокрема через їхню придатність для створення послуг з доданою вартістю, додатків та нових, високоякісних і гідних робочих місць, а також через кількість потенційних бенефіціарів послуг з доданою вартістю та додатків, заснованих на цих наборах даних;

(11) «повторне використання» означає використання фізичними або юридичними особами документів, що зберігаються у фонді:

(a) органами державного сектору для комерційних або некомерційних цілей, відмінних від початкової мети в рамках державного завдання, для виконання якого були створені документи, за винятком обміну документами між органами державного сектору виключно в рамках виконання їхніх державних завдань; або

(b) державним підприємствам, для комерційних або некомерційних цілей, крім первинної мети надання послуг у загальних інтересах, для яких були створені документи, за винятком обміну документами між державними підприємствами та органами державного сектору, що здійснюється виключно для виконання публічних завдань органів державного сектору;

(12) «персональні дані» означає персональні дані, визначені в пункті (1) статті 4 Регламенту (ЄС) 2016/679;

(13) «машинозчитуваний формат» означає формат файлу, структурований таким чином, щоб програмне забезпечення могло легко ідентифікувати, розпізнавати та витягувати конкретні дані, включаючи окремі твердження фактів та їхню внутрішню структуру;

(14) «відкритий формат» означає формат файлу, який не залежить від платформи і є загальнодоступним без будь-яких обмежень, що перешкоджають повторному використанню документів;

(15) «формальний відкритий стандарт» означає стандарт, викладений у письмовій формі, що детально описує вимоги до забезпечення інтероперабельності програмного забезпечення;

(16) «обґрунтована рентабельність інвестицій» означає відсоток від загальної плати, на додаток до того, що необхідний для відшкодування прийнятних витрат, який не перевищує 5 відсоткових пунктів понад фіксовану процентну ставку ЄЦБ;

(17) «третя сторона» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка не є органом державного сектору або державним підприємством, що володіє даними.

Стаття 3

Головний принцип

1. З урахуванням параграфа 2 цієї статті, держави-члени повинні забезпечити, щоб документи, до яких застосовується ця Директива відповідно до статті 1, могли повторно використовуватися в комерційних або некомерційних цілях відповідно до глав III і IV.

2. Для документів, на які бібліотеки, включаючи університетські бібліотеки, музеї та архіви, володіють правами інтелектуальної власності, а також для документів, що зберігаються в державних установах, держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли дозволяється повторне використання таких документів, ці документи могли бути повторно використані в комерційних або некомерційних цілях відповідно до розділів III і IV.

РОЗДІЛ II

ЗАПИТИ НА ПОВТОРНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Стаття 4

Обробка запитів на повторне використання

1. Органи державного сектору повинні за допомогою електронних засобів, де це можливо і доцільно, обробляти запити на повторне використання і надавати документ для повторного використання заявнику або, якщо необхідна ліцензія, доопрацьовувати ліцензійну пропозицію заявнику протягом розумного строку, що відповідає строкам, встановленим для обробки запитів на доступ до документів.

2. Якщо не встановлено жодних часових обмежень або інших правил, що регулюють своєчасне надання документів, органи державного сектору повинні опрацювати запит і доставити документи для повторного використання заявнику або, якщо необхідна ліцензія, підготувати остаточну ліцензійну пропозицію заявнику якомога швидше, але в будь-якому випадку протягом 20 робочих днів з моменту отримання запиту. Цей строк може бути продовжений ще на 20 робочих днів у випадку об'ємних або складних запитів. У таких випадках заявник повинен бути повідомлений якомога швидше, але в будь-якому випадку протягом трьох тижнів після первинного запиту, про те, що для обробки запиту потрібен додатковий час, із зазначенням причин.

3. У разі негативного рішення органи державного сектору повинні повідомити заявнику причини відмови на основі відповідних положень режиму доступу в цій державі-члені або положень, що транспонують цю Директиву, зокрема, пунктів (a) - (h) статті 1(2) або статті 3. Якщо негативне рішення ґрунтується на пункті (c) статті 1(2), державний орган повинен включити посилання на фізичну або юридичну особу, яка є правовласником, якщо вона відома, або, як альтернативу, на ліцензіара, від якого державний орган отримав відповідні матеріали. Бібліотеки, включаючи університетські бібліотеки, музеї та архіви, не зобов'язані включати таке посилання.

4. Будь-яке рішення про повторне використання має містити посилання на засоби правового захисту, якщо заявник бажає оскаржити це рішення. Засоби правового захисту повинні включати можливість перегляду неупередженим органом з відповідним досвідом, таким як національний антимонопольний орган, відповідний орган з питань доступу до документів, наглядовий орган, створений відповідно до Регламенту (ЄС) 2016/679, або національний судовий орган, рішення якого є обов'язковими для виконання відповідним органом державного сектору.

5. Для цілей цієї статті держави-члени встановлюють практичні механізми, що сприяють ефективному повторному використанню документів. Ці заходи можуть, зокрема, включати засоби надання адекватної інформації про права, передбачені цією Директивою, а також надання відповідної допомоги та рекомендацій.

6. Такі суб'єкти не зобов'язані дотримуватися цієї статті:

(a) громадські зобов'язання;

(b) навчальні заклади, дослідницькі організації та організації, що фінансують дослідження.

РОЗДІЛ III

УМОВИ ДЛЯ ПОВТОРНОГО ВИКОРИСТАННЯ

Стаття 5

Наявні формати

1. Без шкоди для розділу V, органи державного сектору та державні підприємства повинні надавати свої документи в будь-якому раніше існуючому форматі або мовою, а також, де це можливо і доцільно, за допомогою електронних засобів, у форматах, які є відкритими, машинозчитуваними, доступними, такими, що можуть бути знайдені та повторно використані, разом з їхніми метаданими. І формат, і метадані повинні, де це можливо, відповідати офіційним відкритим стандартам.

2. Держави-члени повинні заохочувати органи державного сектору та державні підприємства створювати та надавати документи, що підпадають під дію цієї Директиви, відповідно до принципу «відкритості за задумом та за замовчуванням».

3. Параграф 1 не передбачає зобов'язання органів державного сектору створювати або адаптувати документи чи надавати витяги з них для виконання цього параграфа, якщо це вимагатиме непропорційних зусиль, що виходять за рамки простої операції.

4. Органи державного сектору не зобов'язані продовжувати виробництво та зберігання певного типу документів з метою повторного використання таких документів організаціями приватного або державного сектору.

5. Органи державного сектору повинні надавати динамічні дані для повторного використання одразу після збору через відповідні API та, де це доречно, шляхом масового завантаження.

6. Якщо надання динамічних даних для повторного використання одразу після збору, як зазначено в параграфі 5, перевищує фінансові та технічні можливості органу державного сектору, тим самим вимагаючи непропорційних зусиль, ці динамічні дані повинні бути доступними для повторного використання в терміни або з тимчасовими технічними обмеженнями, які не завдають надмірної шкоди використанню їхнього економічного та соціального потенціалу.

7. Параграфи 1-6 застосовуються до наявних документів, що зберігаються в державних установах і можуть бути використані повторно.

8. Цінні набори даних, перелічені відповідно до статті 14(1), повинні бути доступними для повторного використання в машинозчитуваному форматі, через відповідні API та, де це доречно, у вигляді масового завантаження.

Стаття 6

Принципи, що регулюють тарифікацію

1. Повторне використання документів є безоплатним.

Однак може бути дозволено відшкодування граничних витрат, понесених на відтворення, надання та розповсюдження документів, а також на анонімізацію персональних даних і заходів, вжитих для захисту комерційної конфіденційної інформації.

2. Як виняток, параграф 1 не застосовується до наступного:

(a) органи державного сектору, які зобов'язані отримувати доходи для покриття значної частини своїх витрат, пов'язаних з виконанням суспільних завдань;

(b) бібліотеки, в тому числі університетські, музеї та архіви;

(c) громадські зобов'язання.

3. Держави-члени повинні опублікувати в Інтернеті перелік органів державного сектору, зазначених у пункті (a) параграфа 2.

4. У випадках, зазначених у пунктах (a) і (c) параграфа 2, загальна сума витрат розраховується відповідно до об'єктивних, прозорих і таких, що піддаються перевірці, критеріїв. Такі критерії встановлюються державами-членами.

Загальний дохід від надання та дозволу на повторне використання документів за відповідний звітний період не повинен перевищувати витрат на їх збір, виробництво, відтворення, розповсюдження та зберігання даних, разом з обґрунтованою рентабельністю інвестицій, а також - у відповідних випадках - з урахуванням анонімізації персональних даних та заходів, вжитих для захисту комерційної конфіденційної інформації.

Витрати розраховуються відповідно до застосовних принципів бухгалтерського обліку.

5. Якщо плата стягується органами державного сектору, зазначеними в підпункті (b) пункту 2, загальний дохід від надання та дозволу на повторне використання документів за відповідний звітний період не повинен перевищувати витрат на збір, виробництво, відтворення, розповсюдження, зберігання, збереження даних та оформлення прав, а також, у відповідних випадках, на анонімізацію персональних даних та заходи, вжиті для захисту комерційної конфіденційної інформації, разом з розумною рентабельністю інвестицій.

Витрати розраховуються відповідно до принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються у відповідних органах державного сектору.

6. Повторне використання наведених нижче матеріалів є безоплатним для користувача:

(a) відповідно до статті 14(3), (4) і (5), набори даних високої цінності, перелічені відповідно до параграфа 1 цієї статті;

(b) дані досліджень, зазначені в пункті (c) статті 1(1).

Стаття 7

Прозорість

1. У випадку стандартних зборів за повторне використання документів, будь-які застосовні умови та фактичний розмір цих зборів, включаючи базу для розрахунку таких зборів, повинні бути заздалегідь встановлені та опубліковані за допомогою електронних засобів, де це можливо та доречно.

2. У разі стягнення зборів за повторне використання, відмінних від зазначених у параграфі 1, фактори, які беруться до уваги при розрахунку цих зборів, повинні бути зазначені на початку. На вимогу, власник документів, про які йде мова, повинен також вказати спосіб, у який такі витрати були розраховані у зв'язку з конкретним запитом на повторне використання.

3. Органи державного сектору повинні забезпечити, щоб заявники на повторне використання документів були поінформовані про наявні засоби правового захисту щодо рішень або практик, які їх стосуються.

Стаття 8

Стандартні ліцензії

1. Повторне використання документів не підлягає умовам, за винятком випадків, коли такі умови є об'єктивними, пропорційними, недискримінаційними та обґрунтованими з огляду на суспільний інтерес.

Якщо повторне використання обумовлене певними умовами, ці умови не повинні надмірно обмежувати можливості повторного використання і не повинні використовуватися для обмеження конкуренції.

2. У державах-членах, де використовуються ліцензії, держави-члени повинні забезпечити, щоб стандартні ліцензії на повторне використання документів державного сектору, які можуть бути адаптовані для задоволення конкретних ліцензійних заявок, були доступні в цифровому форматі і могли оброблятися в електронному вигляді. Держави-члени заохочують використання таких стандартних ліцензій.

Стаття 9

Практичні заходи

1. Держави-члени вживають практичних заходів, що полегшують пошук документів, доступних для повторного використання, таких як переліки основних документів з відповідними метаданими, доступні, де це можливо і доцільно, в режимі онлайн і в машинозчитуваному форматі, а також сайти-портали, пов'язані з переліками основних документів. Там, де це можливо, держави-члени повинні сприяти міжмовному пошуку документів, зокрема, уможливлюючи агрегування метаданих на рівні Європейського Союзу.

Держави-члени також заохочують органи державного сектору вживати практичних заходів, що сприяють збереженню документів, придатних для повторного використання.

2. Держави-члени, у співпраці з Комісією, продовжують докладати зусиль для спрощення доступу до наборів даних, зокрема, шляхом створення єдиної точки доступу та поступового надання відповідних наборів даних, що зберігаються в органах державного сектору, стосовно документів, на які поширюється дія цієї Директиви, а також даних, що зберігаються в установах Союзу, у форматах, які є доступними, можуть бути легко знайдені та повторно використані за допомогою електронних засобів.

Стаття 10

Дослідницькі дані

1. Держави-члени повинні підтримувати доступність дослідницьких даних шляхом прийняття національної політики та відповідних заходів, спрямованих на забезпечення відкритого доступу до дослідницьких даних, що фінансуються державою («політика відкритого доступу»), дотримуючись принципу «відкритості за замовчуванням» та сумісності з принципами FAIR. У цьому контексті проблеми, пов'язані з правами інтелектуальної власності, захистом персональних даних і конфіденційністю, безпекою та законними комерційними інтересами, повинні братися до уваги відповідно до принципу «максимально відкрито, настільки закрито, наскільки це необхідно». Ці політики відкритого доступу повинні бути адресовані організаціям, що проводять дослідження, та організаціям, що фінансують дослідження.

2. Без шкоди для пункту (c) статті 1(2), дані досліджень можуть повторно використовуватися для комерційних або некомерційних цілей відповідно до глав III і IV, якщо вони фінансуються державою, а дослідники, організації, що проводять дослідження, або організації, що фінансують дослідження, вже зробили їх загальнодоступними через інституційний або предметний репозитарій. У цьому контексті слід брати до уваги законні комерційні інтереси, діяльність з передачі знань та існуючі права інтелектуальної власності.

РОЗДІЛ IV

ВІДСУТНІСТЬ ДИСКРИМІНАЦІЇ ТА ЧЕСНА ТОРГІВЛЯ

Стаття 11

Відсутність дискримінації

1. Будь-які застосовні умови повторного використання документів повинні бути недискримінаційними для порівнянних категорій повторного використання, в тому числі для транскордонного повторного використання.

2. Якщо документи повторно використовуються державним органом для комерційної діяльності, яка не входить до сфери його державних завдань, то за надання документів для цієї діяльності стягується така ж плата та інші умови, як і з інших користувачів.

Стаття 12

Ексклюзивні домовленості

1. Повторне використання документів має бути відкритим для всіх потенційних учасників ринку, навіть якщо один або кілька учасників ринку вже використовують продукти з доданою вартістю на основі цих документів. Контракти або інші домовленості між органами державного сектору або державними підприємствами, що володіють документами, та третіми сторонами не надають виключних прав.

2. Однак, якщо виключне право необхідне для надання послуги в інтересах суспільства, обґрунтованість підстав для надання такого виключного права підлягає регулярному перегляду, і в будь-якому випадку має переглядатися кожні три роки. Ексклюзивні домовленості, укладені 16 липня 2019 року або пізніше, мають бути оприлюднені в Інтернеті щонайменше за два місяці до набрання ними чинності. Остаточні умови таких домовленостей мають бути прозорими та публічно доступними в Інтернеті.

Цей параграф не застосовується до оцифрування культурних ресурсів.

3. Незважаючи на параграф 1, якщо виключне право стосується оцифрування культурних ресурсів, термін дії виключного права, як правило, не повинен перевищувати 10 років. Якщо цей період перевищує 10 років, його тривалість підлягає перегляду протягом 11-го року і, за необхідності, кожні сім років після цього.

Домовленості про надання виключних прав, зазначених у першому підпараграфі, повинні бути прозорими та публічними.

У випадку виключного права, зазначеного в першому підпараграфі, відповідному органу державного сектору безоплатно надається копія оцифрованих культурних ресурсів як частина цих домовленостей. Ця копія повинна бути доступною для повторного використання після закінчення терміну ексклюзивності.

4. Юридичні або практичні домовленості, які без прямого надання виключного права мають на меті або, як можна обґрунтовано очікувати, призведуть до обмеження доступності для повторного використання документів іншими суб'єктами, окрім третьої сторони, що бере участь у домовленості, повинні бути оприлюднені в Інтернеті щонайменше за два місяці до набрання ними чинності. Вплив таких правових або практичних заходів на доступність даних для повторного використання підлягає регулярному перегляду і в будь-якому випадку повинен переглядатися кожні три роки. Остаточні умови таких домовленостей мають бути прозорими та публічно доступними в Інтернеті.

5. Ексклюзивні домовленості, що існували на 17 липня 2013 року, які не підпадають під винятки, викладені в параграфах 2 і 3, і які були укладені органами державного сектору, повинні бути припинені після закінчення терміну дії контракту, але в будь-якому випадку не пізніше 18 липня 2043 року.

Ексклюзивні домовленості, що існують на 16 липня 2019 року, які не підпадають під винятки, викладені в параграфах 2 і 3, і які були укладені державними підприємствами, повинні бути припинені після закінчення терміну дії контракту, але в будь-якому випадку не пізніше 17 липня 2049 року.

РОЗДІЛ V

НАБОРИ ДАНИХ ВИСОКОЇ ЦІННОСТІ

Стаття 13

Тематичні категорії наборів даних високої цінності

1. З метою створення умов для підтримки повторного використання наборів даних високої цінності, перелік тематичних категорій таких наборів даних наведено в додатку I.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 15 з метою внесення змін до додатка I шляхом додавання нових тематичних категорій наборів даних високої цінності для відображення технологічного та ринкового розвитку.

Стаття 14

Конкретні набори даних високої цінності та домовленості про публікацію і повторне використання

1. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять перелік конкретних наборів даних високої цінності, які належать до категорій, зазначених у додатку I, і зберігаються в органах державного сектору та державних підприємствах, серед документів, на які поширюється дія цієї Директиви.

Такими мають бути конкретні набори даних високої цінності:

(a) надається безоплатно, за умови дотримання параграфів 3, 4 та 5;

(b) машинозчитувані;

(c) що надаються за допомогою API; та

(d) надається для масового завантаження, де це доречно.

Ці імплементаційні акти можуть визначати механізми публікації та повторного використання наборів даних високої цінності. Такі домовленості мають бути сумісними з ліцензіями відкритих стандартів.

Домовленості можуть включати умови, що застосовуються до повторного використання, формати даних і метаданих, а також технічні домовленості щодо розповсюдження. Інвестиції, зроблені державами-членами в підходи до відкритих даних, такі як інвестиції в розробку і впровадження певних стандартів, повинні бути враховані і збалансовані з потенційними вигодами від включення до переліку.

Ці імплементаційні акти приймаються відповідно до процедури експертизи, зазначеної у статті 16(2).

2. Ідентифікація конкретних наборів даних високої цінності відповідно до параграфа 1 має ґрунтуватися на оцінці їхнього потенціалу:

(a) генерувати значні соціально-економічні або екологічні вигоди та інноваційні послуги;

(b) принести користь великій кількості користувачів, зокрема МСП;

(c) сприяти отриманню прибутку; та

(d) поєднуватися з іншими наборами даних.

З метою визначення таких конкретних наборів даних високої цінності Комісія повинна провести відповідні консультації, в тому числі на рівні експертів, здійснити оцінку впливу та забезпечити взаємодоповнюваність з чинними правовими актами, такими як Директива 2010/40/ЄС, щодо повторного використання документів. Така оцінка впливу повинна включати аналіз витрат і вигод та аналіз того, чи не призведе безкоштовне надання цінних наборів даних органами державного сектору, які зобов'язані отримувати доходи для покриття значної частини своїх витрат, пов'язаних з виконанням державних завдань, до суттєвого впливу на бюджет таких органів. Що стосується наборів даних високої цінності, якими володіють державні підприємства, оцінка впливу повинна приділяти особливу увагу ролі державних підприємств у конкурентному економічному середовищі.

3. Як відступ від пункту (a) другого підпараграфа параграфа 1, імплементаційні акти, згадані в параграфі 1, повинні передбачати, що безоплатний доступ до наборів даних високої цінності не поширюється на конкретні набори даних високої цінності, що зберігаються державними підприємствами, якщо це призведе до спотворення конкуренції на відповідних ринках.

4. Вимога щодо безоплатного надання наборів даних високої цінності відповідно до підпункту (a) другого підпараграфа параграфа 1 не поширюється на бібліотеки, в тому числі університетські бібліотеки, музеї та архіви.

5. Якщо надання безоплатного доступу до наборів даних високої цінності органами державного сектору, які зобов'язані отримувати доходи для покриття значної частини своїх витрат, пов'язаних з виконанням державних завдань, призведе до значного впливу на бюджет відповідних органів, держави-члени можуть звільнити ці органи від вимоги надавати такі набори даних високої цінності безоплатно на період не більше двох років після набрання чинності відповідним імплементаційним актом, ухваленим згідно з параграфом 1.

РОЗДІЛ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 15

Реалізація повноважень представницького органу

1. Повноваження ухвалювати виконавчі акти надаються Комісії згідно з умовами, що викладені у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 13(2), надаються Комісії строком на п'ять років, починаючи з 16 липня 2019 року. Комісія повинна підготувати звіт щодо делегування своїх повноважень не пізніше, ніж за дев'ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Делегування повноважень повинно бути автоматично продовжено на періоди однакової тривалості, якщо тільки Європейський Парламент або Рада не заперечує проти такого продовження не пізніше, ніж за три місяці до закінчення кожного періоду.

3. Делегування повноважень, зазначених у статті 13(2), може бути відкликане в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання скасовує делегування повноважень, що зазначені в цьому рішенні. Рішення повинно набрати чинності на наступний день після публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або в більш пізню дату, зазначену в ньому. Воно не повинно впливати на чинність будь-яких вже прийнятих виконавчих актів.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія консультується з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про вдосконалення законотворчості.

5. Як тільки Комісія ухвалює виконавчий акт, вона повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 13(2), набуває чинності лише за умови, що ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом трьох місяців з моменту повідомлення про цей акт Європейському Парламенту та Раді, або якщо до закінчення цього періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісію про те, що вони не заперечуватимуть проти нього. Цей період може бути продовжений на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 16

Процедура роботи Комітету

1. Комісії допомагає Комітет з питань відкритих даних та повторного використання інформації державного сектору. Цей комітет повинен бути комітетом у значенні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі посилання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011

Стаття 17

Транспозиція

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, до 17 липня 2021 року. Вони повинні негайно повідомити текст цих заходів Комісії.

Коли держави-члени ухвалюють такі заходи, вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням при їх офіційній публікації. Вони також повинні містити заяву про те, що посилання в чинних законах, підзаконних актах та адміністративних положеннях на Директиву, скасовану цією Директивою, повинні тлумачитись як посилання на цю Директиву. Держави-члени визначають, як таке посилання має бути зроблене і як ця заява має бути сформульована.

2. Держави-члени повинні повідомляти Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони приймають у сфері, охопленій цією Директивою.

Стаття 18

Оцінка комісії

1. Не раніше 17 липня 2025 року Комісія повинна провести оцінку цієї Директиви та подати Європейському Парламенту і Раді, а також Європейському економічному і соціальному комітету звіт про основні висновки цієї оцінки.

Держави-члени надають Комісії інформацію, необхідну для підготовки цього звіту.

2. Оцінка повинна, зокрема, враховувати сферу застосування та соціально-економічний вплив цієї Директиви:

(a) ступінь збільшення повторного використання документів державного сектору, на які поширюється дія цієї Директиви, особливо малими та середніми підприємствами;

(b) вплив наборів даних високої цінності;

(c) вплив принципів, що застосовуються до стягнення плати та повторного використання офіційних текстів законодавчого та адміністративного характеру;

(d) повторне використання документів, що зберігаються в інших суб'єктах, окрім органів державного сектору,

(e) наявність та використання API;

(f) взаємодія між правилами захисту даних і можливостями повторного використання;

(g) подальші можливості покращення належного функціонування внутрішнього ринку та підтримки розвитку економіки і ринку праці.

Стаття 19

Скасування

Директива 2003/98/ЄС зі змінами, внесеними Директивою, переліченою в додатку II, частина А, скасовується з 17 липня 2021 року, без шкоди для зобов'язань держав-членів щодо строків імплементації в національне законодавство та дат застосування Директив, викладених у додатку II, частина В.

Посилання на скасовану Директиву слід тлумачити як посилання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці в додатку III.

Стаття 20

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 21

Адресати

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 20 червня 2019 року.

Для Європейського Парламенту

Президент

А. ТАДЖАНІ

Для Ради

Президент

Г. ЧІАМБА

ДОДАТОК I

Перелік тематичних категорій наборів даних високої цінності, зазначених у статті 13(1)

1. Геопросторові

2. Спостереження за Землею та навколишнім середовищем

3. Метеорологічні

4. Статистика

5. Компанії та власність на компанії

6. Мобільність

ДОДАТОК II

Частина A

Скасована Директива з поправкою до неї

(згадана у статті 19)

Директива 2003/98/ЄС Європейського Парламенту і Ради (OB L 345, 31.12.2003, с. 90).

Директива 2013/37/ЄС Європейського Парламенту і Ради (OB L 175, 27.6.2013, с. 1).

Частина B

Часові рамки для перенесення в національне законодавство та дати застосування

(про які йдеться у статті 19)

Директива

Часовий ліміт для транспозиції

Дата подання заяви

2003/98/ЄС

2013/37/ЄС

1 липня 2005 року

18 липня 2015 року

1 липня 2005 року

18 липня 2015 року

ДОДАТОК III

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ

Директива 2003/98/ЄС

Ця директива

Стаття 1(1)

Стаття 1(1), вступне слово

Стаття 1(1)(a), (b) та (c)

Стаття 1(2), вступне слово

Стаття 1(2), вступне слово

Стаття 1(2)(a)

Стаття 1(2)(a)

-

Стаття 1(2)(b)

Стаття 1(2)(b)

Стаття 1(2)(c)

Стаття 1(2)(c)

Стаття 1(2)(d)

-

Стаття 1(2)(e)

Стаття 1(2)(ca)

Стаття 1(2)(f)

Стаття 1(2)(cb)

Стаття 1(2)(g)

Стаття 1(2)(cc)

Стаття 1(2)(h)

Стаття 1(2)(d)

Стаття 1(2)(i)

Стаття 1(2)(e)

Стаття 1(2)(l)

Стаття 1(2)(f)

Стаття 1(2)(j)

-

Стаття 1(2)(k)

Стаття 1(3)

Стаття 1(3)

Стаття 1(4)

Стаття 1(4)

Стаття 1(5)

Стаття 1(5)

-

Стаття 1(6) та (7)

Стаття 2, вступне слово

Стаття 2, вступне слово

Стаття 2(1)

Стаття 2(1)

Стаття 2(2)

Стаття 2(2)

-

Стаття 2(3) та (5)

Стаття 2(3)

Стаття 2(6)

-

Від статті 2(7) до (10)

Стаття 2(4)

Стаття 2(11)

Стаття 2(5)

Стаття 2(12)

Стаття 2(6)

Стаття 2(13)

Стаття 2(7)

Стаття 2(14)

Стаття 2(8)

Стаття 2(15)

Стаття 2(9)

Стаття 2(4)

-

Стаття 2(16) та (17)

Стаття 3

Стаття 3

Стаття 4(1)

Стаття 4(1)

Стаття 4(2)

Стаття 4(2)

Стаття 4(3)

Стаття 4(3)

Стаття 4(4)

Стаття 4(4)

-

Стаття 4(5)

Стаття 4(5)

Стаття 4(6), вступне слово

Стаття 4(6)(a) та (b)

Стаття 5(1)

Стаття 5(1)

-

Стаття 5(2)

Стаття 5(2)

Стаття 5(3)

Стаття 5(3)

Стаття 5(4)

-

Стаття 5(5) та (8)

-

Стаття 6(1), перший підпараграф

Стаття 6(1)

Стаття 6(1), другий підпараграф

Стаття 6(2), вступне слово

Стаття 6(2), вступне слово

Стаття 6(2)(a)

Стаття 6(2)(a)

Стаття 6(2)(b)

-

Стаття 6(2)(c)

Стаття 6(2)(b)

-

Стаття 6(2)(c)

-

Стаття 6(3)

Стаття 6(3)

Стаття 6(4)

Стаття 6(4)

Стаття 6(5)

-

Стаття 6(6)

Стаття 7(1)

Стаття 7(1)

Стаття 7(2)

Стаття 7(2)

Стаття 7(3)

-

Стаття 7(4)

Стаття 7(3)

Стаття 8

Стаття 8

Стаття 9

Стаття 9(1)

-

Стаття 9(2)

-

Стаття 10(1) та (2)

Стаття 10