Рішення у справі "Гуд проти Сполученого Королівства"

РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

18.02.1999

Рішення у справі "Гуд проти Сполученого Королівства"

Комюніке Секретаря Суду

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 18 лютого 1999 року у справі "Гуд проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини одностайно постановив, що було порушення пунктів 3 і 5 статті 5 (право на свободу) і пункту 1 статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ). Відповідно до статті 41 Конвенції, Суд присудив заявникові 10500 фунтів стерлінгів як компенсацію за судові витрати.

1. Основні факти

Заявник пан Девід Гуд, британський громадянин, 1970 року народження, живе у Сполученому Королівстві.

У 1995 році його судив військовий трибунал, відповідно до Закону про сухопутні війська 1955 року, і визнав його винним за кількома обвинуваченнями кримінального характеру. Згідно з рішенням військового командира, до розгляду справи військовим трибуналом він перебував під вартою. У національному суді було порушено справу з приводу законності арешту, але заявник програв цю справу.

Центральною у встановленій Законом 1955 року системі військових трибуналів є роль "скликаючого офіцера", який, крім усього іншого, відповідає за скликання військового трибуналу, призначення його членів та обвинувача. Скликаючий офіцер приймає остаточне рішення щодо характеру та деталей обвинувачень. Клопотання про зменшення обвинувачень не приймається від обвинуваченого без згоди такого офіцера. За певних обставин скликаючий офіцер може розпустити військовий трибунал перед розглядом справи або під час такого розгляду. Оскільки він або вона, як правило, діє також як особа, що підтверджує рішення військового трибуналу, останні не мають юридичної сили без підтвердження такої особи. Згідно із Законом 1955 року (а також нормами і правилами, затвердженими відповідно до нього), військовий командир обвинуваченого приймає рішення про необхідність запобіжного тримання обвинуваченого під вартою.

2. Процедура і склад Суду

Заява, подана до Комісії 18 квітня 1995 року, була проголошена частково прийнятною 1 грудня 1997 року.

Після невдалої спроби досягти дружнього врегулювання Комісія у своїй доповіді від 28 травня 1998 року виклала факти і висловила одностайну думку про те, що було порушено пункти 3 і 5 статті 5 та пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).

Уряд Сполученого Королівства передав справу до Суду.

Згідно з перехідними положеннями Протоколу N 11 до Конвенції ( 994_536 ), справу було передано до Великої палати Європейського суду з прав людини після набуття чинності цим Протоколом 1 листопада 1998 року.

Судове рішення було постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло 17 суддів, а саме:

Люціус Вільдхабер (Швейцарія),

Голова Елізабет Палм (Швеція)

Луїджі Феррарі Браво (Італія)

Пранас Куріс (Литва)

Жан-Поль Коста (Франція)

Віллі Фурманн (Австрія)

Карел Юнгвірт (Чехія)

Марк Фішбах (Люксембург)

Бостьян Жупанчич (Словенія)

Ніна Важич (Хорватія)

Джон Хедіган (Ірландія)

Вільгельміна Томассен (Нідерланди)

Маргарита Цаца-Ніколовська (колишня югославська республіка Македонія)

Тудор Пантіру (Молдова)

Егілс Левіц (Латвія)

Крістак Трая (Албанія)

сер Джон Фріланд (Британія), суддя ad hoc,

а також Пол Махоуні, заступник Секретаря Суду.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявник скаржився за пунктами 3 і 5 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) з приводу того, що, згідно з рішенням військового командира, до розгляду справи військовим трибуналом він перебував під вартою. Заявник скаржився, що, всупереч пункту 3 статті 6, військовий трибунал не був ні незалежним, ані безстороннім судом.

Рішення Суду

У зв'язку із запобіжним триманням під вартою Суд нагадав своє попереднє рішення у справі Губера ("Губер проти Швейцарії" від 23 жовтня 1990 року), у якому Суд дійшов такого висновку: коли існує імовірність того, що офіцер, уповноважений законом вирішувати питання про запобіжне тримання обвинуваченого під вартою, пізніше буде втручатися у розгляд справи як представник органів судового переслідування, то цього офіцера не можна вважати незалежним від сторін на той час, коли приймалося рішення про запобіжне тримання обвинуваченого під вартою. Встановивши, що військовий командир мав згодом відігравати центральну роль в обвинуваченні проти заявника, Суд вирішив, що побоювання заявника стосовно безсторонності його військового командира були об'єктивно обґрунтованими. Суд також вважає, що відповідальність військового командира за дисципліну і порядок під його командою була додатковою причиною сумніватися в його безсторонності. З огляду на це Суд постановив, що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції ( 995_004 ). Враховуючи відсутність у внутрішньому законодавстві захищеного позовом права на компенсацію, Суд також дійшов висновку, що було порушення пункту 5 статті 5 Конвенції.

Щодо військового трибуналу, який розглядав справу заявника, Суд нагадав, що в попередньому рішенні ("Фіндлей проти Сполученого Королівства" від 25 лютого 1997 року) він визнав, що військовий трибунал, скликаний відповідно до Закону про сухопутні війська 1955 року, не відповідає вимогам до незалежного і безстороннього суду, встановленим у пункті 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ). Зокрема, це пов'язано з центральною роллю, яку відіграє в обвинуваченні скликаючий офіцер. Він тісно пов'язаний з органами судового переслідування, має вищий ранг, ніж члени військового трибуналу, і має повноваження за певних обставин розпустити військовий трибунал і відмовитися підтвердити його рішення. Суд не вважав за необхідне відрізнити дану справу від попередньої і постановив рішення, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Суд присудив заявникові відшкодування обґрунтованих судових витрат. Щодо компенсації моральної шкоди суддя Жупанчич висловив окрему думку, яка додається до судового рішення.

Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (www.dhcour.coe.fr) у день їх постановлення.

Відповідно до Регламенту ( 980_067 ), Секретар Суду, який має діяти на власний розсуд, надає інформацію про роботу Суду і відповідає на запитання преси.

Канцелярія Європейського суду з прав людини

F-67075 Strasbourg Cedex

Звертатися до Родеріка Лідделла (Roderick Liddell)

Телефон: (0)3 88-41-24-92;

факс: (0)3 88-41-27-91