Тип: Рішення
Дата: 18 травня 2004 р.
Статус: Не визначено
РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
18.05.2004
Рішення Палати у справі "Компанія "Плон" проти Франції"
Комюніке Секретаря Суду
Європейський суд з прав людини повідомив сьогодні письмово про своє рішення(1) у справі "Компанія "Плон" проти Франції" (Plon v. France) (заява N 58148/00).
---------------
(1) Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ), упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення, Велика палата виносить остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає, колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.
Суд одноголосно ПОСТАНОВИВ:
- що не було порушення статті 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини ( 995_004 ) через заборону подальшого розповсюдження книжки "Велика таємниця" (Le Grand Secret), оскільки постанову про це у порядку забезпечення позову було прийнято судом з термінових питань;
- що було порушення статті 10 Конвенції ( 995_004 ) через дію цієї постанови після 23 жовтня 1996 року, про що було прийнято рішення суддею з цивільних прав, який розглядав справу по суті.
Відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ) (справедлива сатисфакція), Суд присудив компанії-заявникові 26449,87 євро за судові витрати і видатки.
(Рішення викладено лише французькою мовою).
1. Основні факти
Заявник, видавнича компанія "Плон", є французькою юридичною особою, з юридичною адресою в Парижі. У листопаді 1995 року компанія "Плон" придбала видавничі права на книжку під назвою "Велика таємниця". У цьому творі, який написали журналіст і доктор Клод еюблер, котрий багато років був особистим лікарем французького президента Франсуа Міттерана, ішлося про стосунки між ним і президентом, розповідалося про те, яким чином він організував медичне обслуговування президента, про труднощі, які мав долати у зв'язку з тим, що, бувши зобов'язаним публікувати повідомлення про стан здоров'я президента двічі на рік, він мусив приховувати хворобу президента, який захворів на рак невдовзі після його обрання у 1981 році.
Після смерті президента Міттерана 8 січня 1996 року автори книжки і видавництво "Плон" вирішили відкласти її публікацію. Проте, оскільки доктор Ґюблер вважав, що поставлено під сумнів його професійні якості, було вирішено опублікувати "Велику таємницю" 17 січня 1996 року. Наступного дня після виходу книжки вдова і діти Франсуа Міттерана звернулися до судді з термінових питань, який 18 січня 1996 року заборонив розповсюдження книжки "Велика таємниця" з метою забезпечення позову. Це рішення було підтверджене апеляційним судом.
23 жовтня 1996 року Паризький суд вищої інстанції (tribunal de grande instance), розглянувши справу по суті, вирішив, що, розповсюдивши інформацію, захищену медичною таємницею, доктор Ґюблер, компанія "Плон" і її генеральний директор п. Олів'є Орбан припустилися помилки, що є підставою для цивільної відповідальності. Виходячи з цього, суд постановив залишити в силі заборону на розповсюдження книжки "Велика таємниця" і зобов'язав зазначених осіб сплатити 100000 французьких франків пані Міттеран і по 80000 французьких франків кожному з трьох її дітей як компенсацію збитків. Це рішення було підтверджене апеляційним судом 27 травня 1997 року в частині, що стосується відповідальності доктора Ґюблера і видавничої компанії "Плон". Рішенням від 14 грудня 1999 року Касаційний суд відхилив скаргу, подану компанією "Плон" і п. Орбаном.
2. Процедура і склад Суду
Заяву подано до Європейського суду з прав людини 9 червня 2000 року і оголошено прийнятною 27 травня 2003 року.
Рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло сім суддів:
Лукіс Лукайдес (Кіпр), голова
Жан-Поль Коста (Франція)
Корнеліу Бірсан (Румунія)
Карел Юнґвірт (Чехія)
Володимир Буткевич (Україна)
Міндія Уґрекхелідзе (Грузія)
Антонелла Мулароні (Сан-Марино),
а також Саллі Доллє, секретар секції.
3. Стислий виклад судового рішення(2)
---------------
(2) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд не зобов'язує.
Оскарження
Посилаючись на статтю 10 Конвенції ( 995_004 ), компанія-заявник стверджувала, що заборона на розповсюдження нею твору "Велика таємниця" та розпорядження відшкодувати збитки, суму яких вона вважала "надмірною", порушили її право на свободу вираження поглядів.
Рішення Суду
Суд зазначає, що засудження компанії-заявника становить втручання в її право на свободу вираження поглядів. Він вважає, що компанія "Плон", поза сумнівом, повинна була знати, що зазначений твір містить факти, які становлять медичну таємницю, а також "розумно" передбачити можливі правові наслідки, що їх могла спричинити ця публікація. Таким чином, втручання було передбачене законом у значенні статті 10 Конвенції ( 995_004 ).
Заходи на заборону розповсюдження "Великої таємниці", застосовані як суддею з термінових питань, так і судом, що розглядав справу по суті, мали на меті захистити честь, репутацію і повагу до приватного життя померлого президента. Крім того, саме через те, що численні факти, які містяться в цьому творі, мали з юридичного погляду конфіденційний характер, вони могли завдати шкоди правам інших осіб. Таким чином, втручання справді мало легітимну мету, закріплену в статті 10 Конвенції ( 995_004 ).
Стосовно того, чи це втручання відповідало "нагальній суспільній потребі", Суд зауважує, що публікація "Великої таємниці" зачіпала питання, які викликали у Франції громадський інтерес, завдяки чому виникли численні дискусії стосовно права громадян бути поінформованими про серйозні хвороби керівників держави і про спроможність людини, яка знає про свою тяжку хворобу, виконувати такі функції. Крім того, таємничість, якою президент оточив свою хворобу і її розвиток, про що написано в книжці, зачіпала питання прозорості політичного життя, що також становить громадський інтерес.
Судова заборона
Суддя з термінових питань постановив своє рішення вже наступного дня після публікації "Великої таємниці", яка вийшла друком через десять днів після смерті Франсуа Миттерана. Розповсюдження одразу ж після його смерті твору, автор якого, нехтуючи медичною таємницею, стверджував, що президент умисно вводив в оману французький народ, не могло не посилити горя його близьких. Крім того, ця смерть, яка настала після тривалої боротьби з хворобою і заледве через кілька місяців після закінчення президентських повноважень п. Міттерана, викликала велику схвильованість у політичних колах і в громадськості. Отже, удар, завданий цією книжкою пам'яті померлого, був дуже сильним.
За цих обставин Суд вважає, що тимчасова заборона розповсюдження "Великої таємниці" до того часу, коли компетентний суд вирішить питання про сумісність оприлюднених фактів із принципом медичної таємниці і з правами інших осіб, може розцінюватися як "необхідна в демократичному суспільстві" для захисту прав президента Міттерана та його правонаступників.
Заходи, ухвалені після провадження по суті
Суд вважає, що рішення, згідно з яким компанія-заявник повинна понести цивільну відповідальність, а також зобов'язання її в судовому порядку відшкодувати збитки - відповідно й достатньо обґрунтовані. Однак залишення заборони на розповсюдження "Великої таємниці" в силі вже більше не відповідало на той час "нагальній суспільній потребі" і, отже, не було пропорційним поставленій меті. Справді, рішення щодо цього ухвалювалося більш ніж через дев'ять місяців після смерті Франсуа Міттерана, в ситуації, яка відрізнялася від ситуації вжиття заходу із забезпечення позову саме з огляду на час, що минув після його смерті.
Таким чином, Суд вважає, що, оскільки медичну таємницю вже було порушено, а винного в цьому було покарано в кримінальному і дисциплінарному порядку, слід узяти до уваги сплив часу, щоб оцінити сумісність такого серйозного покарання, як загальна й повна заборона розповсюдження книжки, зі свободою вираження поглядів. Крім того, коли виносилося рішення по суті, 40000 примірників книжки вже було продано, вона розповсюджувалася через Інтернет і широко коментувалась у пресі. Отже, міркування про дотримання медичної таємниці вже не могли переважати. До того ж цей захід видається тим більше непропорційним, що він додається до рішення, яким компанію "Плон" зобов'язано компенсувати шкоду правонаступникам Франсуа Міттерана.
Таким чином, Суд вважає, що, коли суд вищої інстанції постановив своє рішення, жодна нагальна суспільна потреба не вимагала підтримання рішення про заборону розповсюдження "Великої таємниці". На думку Суду, немає потреби розглядати окремо скаргу компанії-заявника щодо судового рішення, яке зобов'язувало її сплатити "надмірну" компенсацію за збитки.