Тип: Рішення
Дата: 16 грудня 2004 р.
Статус: Не визначено
РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
16.12.2004
Рішення у справі "Морено Гомез проти Іспанії"
Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини
Judgment in the Case of "Moreno Gomez v. Spain"
Press release of Registrar of the European Cour of Human Rigths
Реферативний переклад
У рішенні, ухваленому 16 листопада 2004 р. в справі "Морено Гомез проти Іспанії", Європейський суд з прав людини (далі - Суд) постановив, що:
було порушено ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) (далі - Конвенція) щодо права на повагу до особистого і сімейного життя, до житла і таємниці кореспонденції.
Відповідно до ст. 41 Конвенції ( 995_004 ) Суд призначив сплатити заявниці 3 тис. 884 євро як компенсацію матеріальної і моральної шкоди та 4 тис. 500 євро на відшкодування судових витрат.
Обставини справи
Заявниця Пілар Морено Гомез, 1948 р.н., є громадянкою Іспанії, проживає з 1970 р. у м. Валенсії.
1974 р. міська рада Валенсії (далі - міська рада) дала дозвіл на відкриття барів, пабів, дискотек на околиці, де проживала заявниця. Через їх роботу вона, як і інші мешканці житлового кварталу, була позбавлена нормального сну. Зважаючи на скарги громадян, міська рада призначила експерта для вивчення ситуації, яка виникла. Після з'ясування обставин було зроблено висновок, що рівень шуму істотно перевищував допустимі норми. Зокрема, в суботу після 3-ї години ночі він сягав 115 децибелів. У незалежному звіті місцевого поліцейського відділка було підтверджено, що скарги мешканців цілком обгрунтованії оскільки нічні клуби та дискотеки зазвичай не припиняли роботу у встановлений час.
У 1996 р. міська рада визнала житловий квартал, в якому проживає заявниця, зоною підвищеної звукової концентрації, а відтак заборонила відкривати там будь-які нові розважальні заклади, що могли б спричинити підвищення рівня шуму. Але вже через місяць міська рада дала дозвіл на відкриття дискотеки на першому поверсі будинку, в якому мешкає п. Гомез. У жовтні 2001 р. відповідну ліцензію скасував суд.
Першу скаргу заявниця подала до міської ради у серпні 1997 р. Не отримавши жодної відповіді, п. Гомез звернулася до суду, а коли він не задовольнив її вимоги, - до Конституційного суду Іспанії. У своєму рішенні від 29 травня 2001 р. останній постановив, що заявниця не змогла довести прямого зв'язку між рівнем шуму та шкодою для здоров'я, якої їй нібито було завдано, тому необгрунтованим е її твердження, що спричинені незручності були порушенням Конституції Іспанії.
Зміст рішення Суду
Пані Гомез скаржилася на надмірно високий рівень шуму, що виникав через діяльність розважальних закладів в її житловому кварталі. Вона вважала, що органи влади є відповідальними за "шумове забруднення довкілля", а також стверджувала, що було порушено право на повагу до її житла, яке гарантоваї ст. 8 Конвенції ( 995_004 ).
У Суду не було сумнівів, що заявниця щовечор зазнавала незручностей за місцем проживання, у неї виникало роздратування через великий шум у зв'язку з роботою нічних клубів, особливо у вихідні дні. Інші мешканці околиці також неодноразово скаржилися з цього приводу.
Втім, Уряд Іспанії висунув вимогу, щоб доводи про завдання шкоди здоров'ю підтвердила й інша особа, яка проживає в тому ж районі. Суд зазначив, що оскільки органи місцевої влади були добре поінформовані про таку ситуацію, то необхідності вимагати від заявниці надання ще якихось додаткові доказів не було.
Суд вказав, що хоча міська рада ухвалила низку правил, спрямованих на забезпечення прав, передбачених ст. 8 Конвенції ( 995_004 ), однак протягом тривалого часу не вживала дієвих заходів для захисту прав п. Гомез.
Суд визнав, що було істотно порушено право з явниці на повагу до її житла через високий рівень шуму у зв'язку з роботою нічних клубів і це триває впродовж багатьох років. Зрештою Суд відзначив, що шкоду п. Гомез завдано через неспроможність органів влади вирішити проблему, яка виникла. Тому він постановив, що держава виявилася нездатною гарантувати заявниці право на повагу до її житла та до приватного життя, а це суперечить вимогам ст. 8 Конвенції ( 995_004 ).