Тип: Рішення
Дата: 18 лютого 1999 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
від 18.02.99
Справа Лаїно проти Італії (Laino v. Italy)
У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 18 лютого 1999 р. у справі Лаїно проти Італії, Європейський суд з прав людини постановив, що мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ). Суд призначив компенсацію за моральну шкоду та відшкодування судових витрат.
Обставини справи
Заявник, пан Мікеле Лаїно, громадянин Італії, народився 1960 р. і проживає в м. Неаполь.
15 березня 1990 р. він подав заяву до неапольського суду про розлучення зі своєю дружиною пані Р. Він також просив суд вирішити питання про утримання дітей і розподіл будинку, в якому проживала сім'я.
22 березня 1990 р. суддя, який мав справу в своєму провадженні, призначив засідання суду на 12 липня 1990 р. На цьому засіданні сторони повинні були б досягнути взаємної згоди та укласти мирову угоду. Після того, як мирову угоду не було укладено, суддя попередньо постановив, що право опіки над дітьми і користування будинком, в якому проживала сім'я, матиме пані Р., а заявник матиме право відвідувати дітей двічі на тиждень і повинен буде сплачувати аліменти пані Р. на їхнє утримання.
Після шести слухань, три з яких були відкладені на прохання заявника, суддя, який готував справу до судового розгляду, 15 грудня 1994 р. скерував її до окружного суду м.Ноли (провінція Неаполя), якому тепер була підсудна справа. Дату її розгляду у вищезгаданому суді було призначено лише на 8 травня 1997 р. Цього дня суд не розглянув справи через відсутність судді, тому засідання було перенесено на 10 липня 1997 р. Сторони подали матеріали у справі 13 листопада 1997 р., і засідання відбулось 8 травня 1998 р. У своєму рішенні від 27 травня 1998 р. суд оголосив подружжя розлученим, а також підтвердив постанову попереднього суду про утримання дітей матір'ю, призначення аліментів з батька і використання будинку пані Р., при цьому було збільшено розмір аліментів на утримання дітей. Жодна зі сторін не подала апеляції.
Розгляд справи Європейською Комісією
Заява, подана до Комісії 12 червня 1996 р., була визнана прийнятною до розгляду 28 червня 1997 р.
Зробивши невдалу спробу примирення сторін, Комісія підготувала 16 березня 1997 р. доповідь, в якій встановила факти та висловила думку про те, що мало місце порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) і що необхідно розглянути питання про порушення ст. 8 Конвенції. Заявник звернувся до Суду 29 січня 1997 р.
Зміст рішення Європейського суду
Беручи до уваги свої попередні рішення, Суд дійшов висновку, що "справедливість строку розгляду справи" повинна визначатися складністю справи, а також поведінкою заявника та відповідних владних структур (судів). У цивільних справах щодо статусу особи має значення те, що є важливим для самого заявника, а на це особливо слід звернути увагу, якщо занадто довгий розгляд справи може порушити право особи на повагу до сімейного життя.
Суд вважає, що справа не була дуже складною, і зауважив, що затримування її розгляду мало місце не з вини держави-відповідача.
Щодо поведінки відповідних судів, які мали справу в своєму провадженні, Суд визнав, що стосовно того, що було важливим для заявника (розлучення, право на утримання та право побачення з дітьми), суди держави-відповідача не доклали достатніх зусиль, передбачених ч.1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ), для забезпечення "справедливого суду". Зокрема, періоди їх бездіяльності від 25 листопада 1993 р. до 15 грудня 1994 р. і від 15 грудня 1994 р. до 10 липня 1997 р. Суд вважає такими, що не відповідають вимозі "розумного строку" розгляду справи, за що держава-відповідач повинна нести відповідальність.
Беручи до уваги загальний строк розгляду справи, Суд дійшов висновку, що було порушено ч. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ), в зв'язку з цим не вважав за потрібне розглядати можливе порушення ст. 8 Конвенції.
Пан Лаїно вимагав компенсації за моральну шкоду в розмірі 70000000 італійських лір. Суд визнав, що така компенсація повинна бути виплачена, але в розмірі 25000000 лір.
Суд компенсував витрати заявника в Комісії та в Суді в розмірі 16305440 лір.
____________________ У прийнятті рішення у цій справі брав участь суддя Європейського суду з прав людини проф. В.Г.Буткевич (Україна).
Переклад здійснено співпрацівниками Львівської лабораторії прав людини АПрН України Н. Ничай і А. Хомяк.
"Право України", N 1, 2000