Справа «Усаченко та інші проти України» (Заява № 69557/13)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Усаченко та інші проти України» (Заява № 69557/13)

СТРАСБУРГ

25 квітня 2024 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Усаченко та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Катержіна Шімачкова (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 04 квітня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, яку подали 17 жовтня 2013 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) чотири заявники — п. Дмитро Усаченко (далі — перший заявник), пані Анастасія Циколенко (далі — друга заявниця), п. Микола Циколенко (далі — третій заявник) та пані Анна Дяченко (далі — четверта заявниця, мати пані Т.).

2. Після смерті третього заявника 31 липня 2018 року його цивільна дружина, пані Галина Циколенко, висловила бажання підтримати заяву від його імені. У низці справ, в яких заявник помирав під час розгляду справи, Суд брав до уваги заяви спадкоємців заявника або близьких членів родини, які виявляли бажання підтримати розгляд справи у Суді, навіть якщо скарга в Суді стосувалася скарг за статтями 2 і 3 Конвенції (див. рішення у справах «Івко проти Росії» (Ivko v. Russia), заява № 30575/08, від 15 грудня 2015 року, «Кардава проти України» [Комітет] (Kardava v. Ukraine) [Committee], заява № 19886/09, від 17 грудня 2019 року). Таким чином, Суд вважає, що пані Галина Циколенко має законний інтерес у розгляді заяви замість покійного заявника.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

4. Відповідні деталі щодо заяви наведені у таблиці в додатку.

ПРАВО

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявники скаржилися на тривале та неефективне розслідування дорожньо-транспортної пригоди, до якої не були причетні представники держави. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 2 Конвенції.

6. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (<...>) [GC], заява № 24014/05, пункти 169–182, від 14 квітня 2015 року. Зокрема, після виникнення зобов'язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов'язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).

7. До того ж це зобов'язання не є обов'язком досягнення результатів, а обов'язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов'язково має бути успішним або дійти висновку, який збігається з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими — до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

8. Суд зазначає, що у цій справі було проведено розслідування дорожньо-транспортної пригоди (описаної в таблиці у додатку), а згодом справа розглядалася в суді, розташованому на території, де у квітні 2014 року почали діяти незаконні збройні формування, пов'язані з двома самопроголошеними утвореннями, відомими як «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка», силою захопивши контроль над деякими частинами цих областей. Згодом була визначена лінія припинення вогню (див. рішення у справах «Вишняков проти України» (Vyshnyakov v. Ukraine), заява № 25612/12, пункт 20, від 24 липня 2018 року, та «Бургас проти України» [Комітет] (Burgas v. Ukraine) [Committee], заява № 8976/07, пункт 26, від 18 грудня 2018 року). Проте для цілей розгляду цієї справи немає потреби визначати, чи може держава-відповідач нести відповідальність за проведення розслідування після цієї дати. Суд продовжить оцінку періоду, який передував початку воєнних дій (див. аналогічний підхід, в згаданому рішенні у справі «Бургас проти України» (Burgas v. Ukraine), пункт 39).

9. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що розслідування характеризувалося недоліками, такими як неодноразове повернення справи на додаткове розслідування й відсутність ретельності та оперативності, що підірвало здатність органів державної влади встановити обставини справи.

10. У керівних справах «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, від 15 вересня 2011 року, «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, від 17 жовтня 2013 року, та «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, від 05 листопада 2015 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

11. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту пункту 1 статті 2 Конвенції.

II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), пункти 74–80) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує, що цивільна дружина третього заявника, пані Галина Циколенко, має locus standi у провадженні.

2. Оголошує заяву прийнятною.

3. Постановляє, що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у зв'язку з непроведенням ефективного розслідування дорожньо-транспортної пригоди.

4. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 25 квітня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Мартіньш МІТС

ДОДАТОК

Заява

зі скаргами за пунктом 1 статті 2 Конвенції (непроведення ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави)

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

Події, що передували справі,

та провадження на національному рівні

Ключові питання

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди

(в євро)1

69557/13

17.10.2013

Дмитро Леонідович

УСАЧЕНКО

1972

Анастасія Андріївна

ЦИКОЛЕНКО

1993

Микола Іванович

ЦИКОЛЕНКО

1951

Помер

у 2018 році

Спадкоємиця:

Пані Галина Циколенко

Анна Феодосіївна

ДЯЧЕНКО

1948

24.07.2003 перший заявник, пані Т., її донька (друга заявниця) та її свекор (третій заявник) їхали разом в автомобілі, коли від вантажівки, що їхала попереду них, відірвалося колесо. Щоб уникнути зіткнення, перший заявник, який керував автомобілем, повернув вліво та виїхав на смугу зустрічного руху, спричинивши зіткнення з іншим автомобілем. Пані Т. та один пасажир іншого автомобіля загинули, всі інші отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

27.07.2003 за фактом дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальну справу. Інформація про дату визнання учасників дорожньо-транспортної пригоди потерпілими у кримінальній справі відсутня, хоча в наявних рішеннях судів на них посилалися саме так. 06.04.2005 вироком Єнакіївського міського суду водія вантажівки визнали винним у порушенні правил безпеки експлуатації транспортного засобу, що призвело до загибелі декількох осіб.

19.08.2005 апеляційний суд скасував зазначений вирок і повернув справу на додаткове розслідування. 16.02.2010 водія вантажівки знову визнали винним у вчиненні того ж кримінального правопорушення, проте 03.09.2010 апеляційний суд скасував вирок і повернув справу на новий розгляд до міського суду.

Суд посилався, inter alia, на необхідність оцінки поведінки першого заявника як водія та дотримання ним правил безпеки дорожнього руху. У квітні та липні 2011 року міський суд відмовляв у задоволенні клопотань першого заявника про відвід суддів як необґрунтованих. 14.07.2011 районний суд направив справу на додаткове розслідування. Суд вказав на незавершеність досудового розслідування. 09.12.2011 Апеляційний суд Донецької області залишив без змін постанову міського суду про повернення справи на новий розгляд.

22.02.2013 апеляційний суд передав справу для розгляду по суті до Єнакіївського міського суду. Суд зазначив, що суд першої інстанції мав ретельніше проаналізувати надані йому докази та за необхідності призначити додаткову технічну експертизу.

Неодноразово судові засідання відкладалися у зв'язку з неявкою свідків. 24.04.2014 міський суд призначив нову судово-медичну експертизу у справі. Згідно з повідомленням від 05.09.2014, оприлюдненим на сайті Єнакіївського міського суду, у зв'язку з початком збройного конфлікту в області роботу суду було призупинено, а підсудність справ була визначена за Артемівськім міськрайонним судом. Заявники стверджують, що матеріали їхньої справи не були передані до Артемівського міськрайонного суду, і заявники були позбавлені можливості вимагати відновлення матеріалів справи, оскільки рішення суду ухвалено не було

Неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (рішення у справі «Антонов проти України» (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року);

відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року,

«Зубкова проти України» (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року)

6 000

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.