Справа «Лисенко та інші проти України» (Заява № 41399/15 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

Тип: Заява

Дата: 06 червня 2024 р.

Статус: Не визначено

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Лисенко та інші проти України» (Заява № 41399/15 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

06 червня 2024 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Лисенко та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (<…>), Голова,

Мартіньш Мітс (<…>),

Марія Елосегі (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 травня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися за статтею 3 Конвенції на непроведення органами державної влади ефективного розслідування жорстокого поводження з ними, вчиненого приватними особами.

ПРАВО

І. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ ОКСАНИ ВАЛЕРІЇВНИ СІРОДЖІ У ЗАЯВІ № 41399/15

6. Суд зазначає, що заявник помер 11 червня 2016 року, під час розгляду справи у Суді. Донька заявника, пані Оксана Валеріївна Сіроджа, висловила бажання підтримати заяву від імені свого батька. Суд зазвичай дозволяє близьким членам родини підтримати заяву, якщо вони мають законний інтерес, коли первинний заявник помер після подання заяви до Суду (див. рішення у справі «Мюррей проти Нідерландів» [ВП] (Murray v. the Netherlands) [GC], заява № 10511/10, пункт 79, від 26 квітня 2016 року, ухвали щодо прийнятності у справах «Мальхоус проти Чеської Республіки» [ВП] (Malhous v. the Czech Republic) [GC], заява № 33071/96, ЄСПЛ 2000-XII, та «Ларіоновс і Тесс проти Латвії» (Larionovs and Tess v. Latvia), заяви № 45520/04 і № 19363/05, пункт 172, від 25 листопада 2014 року). Суд вважає, що пані Сіроджа має законний інтерес у розгляді заяви від імені свого покійного батька, і повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, вимагає продовжити розгляд справи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Майленський проти Росії» (Maylenskiy v. Russia), заява № 12646/15, від 04 жовтня 2016 року). Проте у цьому тексті посилання робитиметься на заявника.

III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

7. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. Вони посилалися, прямо чи по суті, на статтю 3 Конвенції.

8. Насамперед Суд зазначає, що відповідне жорстоке поводження підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції вимагає від органів державної влади проведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження було вчинено приватними особами (див. рішення у справах «M.C. проти Болгарії» (M.C. v. Bulgaria), заява № 39272/98, пункт 151, ЄСПЛ 2003-XII, та «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 99, від 17 грудня 2009 року). Мінімальні стандарти ефективності, наведені у практиці Суду, включають у себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а уповноважені органи державної влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Менешева проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, пункт 67, ЄСПЛ 2006-III).

9. Процесуальні вимоги статті 3 Конвенції виходять за межі стадії досудового розслідування, коли розслідування призводить до вжиття юридичних дій у національних судах: провадження в цілому, у тому числі стадія судового розгляду, має відповідати вимогам статті 3 Конвенції. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдані тілесні та моральні страждання залишатимуться безкарними. Це важливо для збереження громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів державної влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Оккали проти Туреччини» (Okkali v. Turkey), заява № 52067/99, пункт 65, ЄСПЛ 2006-XII (витяги)).

10. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні справи, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.

11. У керівній справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, від 31 липня 2012 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

12. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критеріям ефективності.

13. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Побокін проти України» (Pobokin v. Ukraine), заява № 30726/14, від 06 квітня 2023 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку заявникам у заявах № 2637/17 і № 42164/21, а також відхиляє будь-які додаткові вимоги, висунуті заявником у заяві № 2637/17. Стосовно заявника у заяві № 41399/15, то Суд не нічого присуджує, оскільки спадкоємиця заявника не висунула вимог щодо справедливої сатисфакції відповідно до правила 60 Регламенту Суду.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує, що пані О.В. Сіроджа, донька заявника у заяві № 41399/15, має locus standi у провадженні.

3. Оголошує заяви прийнятними.

4. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами.

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам у заявах № 2637/17 і № 42164/21 суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 2637/17.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 червня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Карло РАНЦОНІ

ДОДАТОК

Перелік

заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави)

№

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місце

знаходження

Події, що передували справі,

та провадження на національному рівні

Ключові питання

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди

(в євро)1

Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат

(в євро)2

41399/15

11.08.2015

Валерій Миколайович

ЛИСЕНКО

1963

Помер у 2016 році.

Спадкоємець:

Оксана Валеріївна Сіроджа

31.07.2011 приватна особа С. вдарила заявника в обличчя, завдавши йому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. 04.08.2011 заявник звернувся до працівників міліції із заявою про порушення кримінальної справи за фактом цього випадку. 12.12.2011 було порушено кримінальну справу. Заявник стверджував, що слідчий був упередженим, оскільки начальник відділу міліції був близьким родичем С. 27.03.2013 слідчий закрив кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

05.06.2013 постанова про закриття провадження була скасована як передчасна, оскільки слідчий не вжив заходів для встановлення дійсних обставин нанесення тілесних ушкоджень заявнику, а також причетних до цього осіб, і не дав належної оцінки доказам у справі.

Згодом заявник неодноразово безуспішно звертався до слідчого з клопотаннями про допит свідків у справі. 19.07.2013, 03.04.2014, 19.01.2015, 02.04.2015 і 25.06.2015 прокурор давав вказівки слідчому допитати свідків, як клопотав заявник, але знову безуспішно. Тоді заявник оскаржив бездіяльність слідчого до суду.

05.09.2013, 24.06.2014 і 06.07.2015 суд визнавав бездіяльність слідчого та зобов'язував останнього розглянути клопотання заявника. За скаргою заявника 26.12.2014 суд постановив порушити кримінальне провадження за фактом бездіяльності слідчого, зазначивши, що останній значно вплинув на затягування розслідування. 27.12.2014 було порушено кримінальне провадження. Було проведено службове розслідування, за результатами якого слідчого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 20.02.2015, 21.04.2015, 28.07.2015 і 27.08.2015 провадження закривалося у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Згодом, 24.03.2015, 10.06.2015, 17.08.2015 і 21.09.2015 відповідно, ці постанови про закриття провадження були скасовані. 29.10.2015 провадження було знову закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

11.06.2016 заявник помер.

Зрештою, 05.07.2017 слідчий закрив провадження у справі за фактом завдання тілесних ушкоджень заявнику у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

27.08.2018 найближча родичка заявника, пані Оксана Сіроджа, повідомила Суд, що бажала підтримати розгляд заяви свого батька. Вона також повідомила Суд про відсутність прогресу у справі заявника

Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);

безпідставні постанови про закриття справи або зупинення досудового розслідування (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України» (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54755/08, пункт 45, від 14 листопада 2013 року);

загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine),

заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);

недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року)

—

2637/17

30.12.2016

Ольга Костянтинівна

СІТЕНКО

1949

Фокій

Богдан Васильович

м. Чернівці

30.04.2006 заявниця посварилася зі своєю невісткою Д., яка, як стверджується, вдарила заявницю сапою по голові.

Згодом декілька разів заявниці відмовляли в порушенні кримінальної справи за її заявою. 06.06.2006 за результатами судово-медичної експертизи було встановлено, що заявниця отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. 03.07.2007 за фактом події було порушено кримінальну справу. 24.11.2007 заявниця подала цивільний позов у кримінальній справі, вимагаючи відшкодування матеріальної та моральної шкоди. 09.12.2008 районний суд закрив кримінальну справу та звільнив Д. від кримінальної відповідальності у зв'язку з втратою діянням суспільної небезпечності.

17.02.2009 апеляційний суд скасував останню постанову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

16.09.2009 районний суд знову звільнив Д. від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки трудовому колективу. 24.11.2009 апеляційний суд скасував цю постанову та направив справу на додаткове розслідування.

30.10.2010 була призначена судово-медична експертиза, яка була закінчена лише 05.12.2013. Прокуратура дала вказівки провести слідчі та процесуальні дії в розумний строк. 03.09.2015 стосовно слідчих було порушено дисциплінарне провадження щодо неефективного розслідування справи та надано вказівки провести розслідування у розумний строк. Листом від 09.07.2018 слідчий повідомив заявницю, що досудове розслідування у її справі досі тривало. Також 20.07.2018 слідчий суддя задовольнив скаргу захисника заявниці на нерозгляд слідчим клопотань захисника та зобов'язав вчинити необхідні дії.

26.02.2019 заявниця подала цивільний позов проти Д. у межах кримінального провадження, вимагаючи відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

01.10.2019 за поданням прокурора районний суд закрив кримінальне провадження щодо Д. у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Д. була визнана винною і звільнена від кримінальної відповідальності.

14.11.2019 апеляційний суд залишив ухвалу районного суду без змін. 21.02.2020 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявниці

загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);

3 000

250

42164/21

09.08.2021

Микола Володимирович

БОБРОВСЬКИЙ

1966

26.10.2012 заявник отримав легкі тілесні ушкодження в магазині, як стверджується, внаслідок того, що його двічі вдарив Л. (удар в область носа заявника та додатковий удар в обличчя, в результаті чого заявник впав і вдарився головою об батарею).

18.01.2013 було порушено кримінальне провадження за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Згодом кримінальне провадження неодноразово закривалося у зв'язку з показаннями двох свідків, які стверджували, що Л. просто впав на заявника.

Суди скасували ці постанови та розкритикували працівників міліції за непроведення процесуальних дій у справі, у тому числі, що вони не допитали продавця та лікарів бригади швидкої медичної допомоги, не провели очну ставку, не оглянули місце злочину та не навели достатнього обґрунтування у своїх постановах. 30.09.2020 кримінальне провадження було закрито у зв'язку із закінченням строку давності.

для притягнення до кримінальної відповідальності.

12.02.2021 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення касаційної скарги

3 000

—

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.