Справа «Сімон проти України» (Заява № 41877/21)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Сімон проти України» (Заява № 41877/21)

СТРАСБУРГ

22 лютого 2024 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Сімон проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Катержіна Шімачкова (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 01 лютого 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 20 січня 2022 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.

4. Заявник стверджував про ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він також висунув скаргу за статтею 13 Конвенції.

ПРАВО

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявник скаржився, головним чином, на ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

6. Суд зазначає, що заявник страждав на серйозні захворювання, зазначені у таблиці в додатку, які вплинули на його повсякденне життя. Отже, він міг зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана йому медична допомога.

7. Суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи державної влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див., наприклад, рішення у справах «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року, та «Похлєбін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пункт 62, від 20 травня 2010 року, обидва з подальшими посиланнями), а у випадку, коли це викликано медичним станом,— регулярність і систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою ефективного лікування захворювань ув'язненої особи або запобігання їхньому ускладненню (див., inter alia, рішення у справах «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року, та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від 22 березня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має відповідати рівню допомоги, яку органи державної влади зобов'язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному затриманому має гарантуватися медичне лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див., наприклад, рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року, та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), заява № 31928/15, пункт 52, від 13 жовтня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями).

8. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд визначив недоліки у лікуванні заявника, наведені у таблиці в додатку. Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі (див. рішення у справах «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), заява № 54825/00, пункти 103–105, ЄСПЛ 2005-II, «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 104–106, від 28 березня 2006 року, та «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункти 68–78, від 14 жовтня 2010 року). Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі заявник не отримав всебічної та належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

10. Заявник також подав скаргу за статтею 13 Конвенції з огляду на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з ненаданням належної медичної допомоги в установах виконання покарань (див.таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд доходить висновку, що вона свідчить про порушення статті 13 Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), пункти 89–95) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє, що ця заява свідчить про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

3. Постановляє, що було порушено статтю 13 Конвенції у зв'язку з відсутністю ефективного засобу юридичного захисту для звернення зі скаргою на ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

4. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 лютого 2024 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Мартіньш МІТС

ДОДАТОК

Заява

зі скаргами за статтею 3 Конвенції (неналежна медична допомога під час тримання під вартою)

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

Основне захворювання

Недоліки у лікуванні

Інші скарги

за усталеною практикою

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро)1

41877/21

20.01.2022

Сергій Георгійович

СІМОН

1987

анемія, геморой, остеохондроз, гастродуоденіт, доброякісне новоутворення на лівій нозі, сечосольовий діатез, неврастенія

відсутність/затримка у наданні медикаментозного лікування, відсутність/затримка у проведенні

медичного обстеження, відсутність/затримка в отриманні консультації зі спеціалістом

З 25.04.2019

триває

Більше 4 років,

7 місяців та 12 днів

ст. 13 — відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою (див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 113–116, від 28березня 2006 року, та «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункти 84 і 85, від 14 жовтня 2010 року)

7 500

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.