Справа «Пилипчук та інші проти України» (Заява № 59255/14 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

Тип: Заява

Дата: 14 грудня 2023 р.

Статус: Не визначено

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Пилипчук та інші проти України» (Заява № 59255/14 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

14 грудня 2023 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Пилипчук та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Катержіна Шімачкова (<…>),

Микола Гнатовський (<…>) судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 23 листопада 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

4. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. ПИТАННЯ LOCUS STANDI У ЗАЯВІ № 57293/16

5. Суд зазначає, що заяву № 57293/16 подала пані Галина Миколаївна Кондратьєва, поскаржившись на неналежне розслідування побиття її сина приватними особами, після того, як її син помер незабаром після події внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

6. Хоча держава-відповідач не висунула заперечень щодо юрисдикції Суду за критерієм ratione personae, Суд з власної ініціативи вирішує, що це питання вимагає розгляду (див. рішення у справі «Сейдіч та Фінці проти Боснії і Герцеговини» [ВП] (<...>) [GC], заяви № 27996/06 та № 34836/06, пункт 27, ЄСПЛ 2009).

7. Суд не виключає можливості визнання locus standi у контексті скарг за статтею 3 Конвенції лише для заявників, які скаржилися на жорстоке поводження з їхніми покійними родичами, якщо такі заявники «окрім явної матеріальної зацікавленості, демонструють або сильну моральну зацікавленість у результаті провадження на національному рівні, або мають інші вагомі підстави, такі як важливий загальний інтерес, який вимагає розгляду їхньої справи». Оскільки потерпілий від жорстокого поводження помер одразу після події, саме заявниця декілька років добивалася проведення ефективного розслідування жорстокого поводження з її сином на національному рівні. У контексті всіх зазначених міркувань та з огляду на конкретні обставини цієї справи пропонується визнати наявність у заявниці locus standi у зв'язку з її скаргами за статтею 3 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Карпиленко проти України» (Karpylenko v. Ukraine), заява № 15509/12, пункти 106-114, від 11 лютого 2016 року).

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

8. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції.

9. Насамперед Суд зазначає, що відповідне жорстоке поводження підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції вимагає від органів державної влади проведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження було вчинено приватними особами (див. рішення у справах «M.C. проти Болгарії» (M.C. v. Bulgaria), заява № 39272/98, пункт 151, ЄСПЛ 2003-XII, та «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 99, від 17 грудня 2009 року). Мінімальні стандарти ефективності, наведені у практиці Суду, включають у себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а уповноважені органи державної влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Менешева проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, пункт 67, ЄСПЛ 2006-III).

10. Процесуальні вимоги статті 3 Конвенції виходять за межі стадії досудового розслідування, коли розслідування призводить до вжиття юридичних дій у національних судах: провадження в цілому, у тому числі стадія судового розгляду, має відповідати вимогам статті 3 Конвенції. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдані тілесні та моральні страждання залишатимуться безкарними. Це важливо для збереження громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів державної влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Оккали проти Туреччини» (Okkali v. Turkey), заява № 52067/99, пункт 65, ЄСПЛ 2006-XII (витяги)).

11. Розглядаючи факти цих справ у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальну справу, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.

12. У керівній справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, від 31 липня 2012 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цих справах.

13. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цих справах розслідування не відповідало критеріям ефективності.

14. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Побокін проти України» [Комітет] (Pobokin v. Ukraine) [Committee], заява № 30726/14, від 06 квітня 2023 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, і відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції, висунуті заявниками.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Вирішує, що пані Галина Миколаївна Кондратьєва, мати покійного сина у заяві № 57293/16, має locus standi у провадженні.

3. Оголошує заяви прийнятними.

4. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави.

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 грудня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Мартіньш МІТС

ДОДАТОК

ПЕРЕЛІК

заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави)

№.

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місце

знаходження

Події, що передували справі, та провадження на національному рівні

Ключові питання

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди

(в євро)1

59255/14

18.08.2014

Юрій Аркадійович

ПИЛИПЧУК

1959

Згідно з твердженнями заявника 07.05.2007 пан Л. вдарив його кулаком по голові, спричинивши закриту черепно-мозкову травму.

20.07.2007 працівники міліції порушили кримінальну справу за підозрою у завданні тяжких тілесних ушкоджень; 05.09.2007 заявника визнали потерпілим.

18.01.2010 стверджуваний напад на заявника було перекваліфіковано на більш легкий злочин, а саме завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості та винесено постанову про притягнення пана Л. як обвинуваченого.

25.06.2010 кримінальну справу направили до суду першої інстанції.

05.09.2011 суд першої інстанції направив кримінальну справу щодо пана Л. на додаткове розслідування. Суд дійшов висновку, що розслідування не встановило всіх фактичних обставин злочину та умислу пана Л. щодо його вчинення.

29.02.2012 кримінальну справу закрили у зв'язку з відсутністю в діях пана Л. складу злочину.

07.04.2012 прокурор скасував цю постанову у зв'язку з непроведенням необхідних слідчих дій.

24.09.2012 кримінальну справу закрили у зв'язку з відсутністю складу злочину.

29.04.2013 суд першої інстанції скасував цю постанову у зв'язку з неповнотою проведеного розслідування та використанням слідчим у своєму обґрунтуванні вибіркових доказів; суд направив справу на додаткове розслідування.

07.06.2013 було змінено територіальну підсудність справи.

30.08.2013 кримінальне провадження закрили у зв'язку з відсутністю складу злочину;

20.11.2013 слідчий суддя скасував цю постанову у зв'язку з неповнотою проведеного розслідування та направив справу на додаткове розслідування;

29.10.2014 слідчий відмовив у визнанні заявника потерпілим і закрив кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину;

14.11.2014 та 17.11.2014 слідчий суддя скасовував зазначені постанови у зв'язку з неповнотою проведеного розслідування та направляв справу на додаткове розслідування;

09.02.2017 кримінальне провадження закрили у зв'язку з відсутністю складу злочину;

24.04.2017 апеляційний суд скасував цю постанову у зв'язку з неповнотою проведеного розслідування та використанням слідчим у своєму обґрунтуванні вибіркових доказів, і направив справу на додаткове розслідування;

Сторони не повідомили Суд про подальший розвиток подій у справі

Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);

безпідставні постанови про закриття справи або зупинення досудового розслідування (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України» (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54755/08, пункт 45, від 14 листопада 2013 року);

недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);

необґрунтовані та значні періоди бездіяльності (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);

загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);

неодноразове повернення справи на додаткове розслідування (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 64, від 31 липня 2012 року)

3 000

57293/16

20.09.2016

Галина Миколаївна

КОНДРАТЬЄВА

1952

03.12.2007 приватні особи побили сина заявниці в ресторані, завдавши йому тілесні ушкодження. Після події син заявниці пішов додому, а потім разом з братом повернувся до ресторану, аби помститися нападникам. Переслідуючи нападників на автомобілі, він врізався в дерево і помер 07.12.2007.

16.01.2008 було порушено кримінальну справу за фактом нанесення тілесних ушкоджень сину заявниці невстановленими особами. Органи досудового розслідування неодноразово закривали кримінальну справу у зв'язку з відсутністю в діянні події злочину. Відповідні постанови заявниця оскаржувала до прокуратури та національних судів, які, своєю чергою, неодноразово скасовували їх у зв'язку із незабезпеченням збору доказів, пов'язаних з подією, що перешкоджало можливості встановити обставини події. Зокрема, Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу в своїй постанові від 27.07.2012 зазначив, що не були належним чином перевірені показання свідків і не було вжито жодних заходів для встановлення місцезнаходження одного з ймовірних нападників.

Посилаючись на недоліки у розслідуванні, 20.07.2013 районний суд знову скасував постанову слідчого про закриття провадження; зазначивши, що не було проведено значну кількість слідчих дій, а справу не було розглянуто всебічно.

У своєму листі від 25.04.2014 прокурор повідомив, що 17.03.2014 було скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, розслідування події було передано до іншого органу досудового розслідування у зв'язку з неефективним розслідуванням попереднім органом досудового розслідування.

30.07.2016 слідчий СВ Криворізького ВП ГУ НП у Дніпропетровській області закрив кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діянні події злочину, однак вказав на неможливість встановити місцеперебування одного з ймовірних нападників на сина заявниці

загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Mutav. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року);

недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року)

3 000

39759/18

04.08.2018

Іван Гаврилович

СОРОКОВИЙ

1957

Маліченко

Дмитро Васильович

м. Полтава

28.05.2014 заявник, лікар бригади екстреної медичної допомоги, як стверджувалося, зазнав удушення, внаслідок притиснення його голови до столу, і отримав забій обличчя під час сутички з паном М., заступником головного лікаря лікарні, який пізніше визнав, що штовхнув заявника з метою самооборони. Частково свідками події стали працівники К. та І., а також вона була зафіксована на камери відеоспостереження. Наступного дня після події було порушено кримінальне провадження, а згідно з відповідним висновком судово-медичної експертизи тілесні ушкодження були кваліфіковані як легкі. Відеозаписи не були вилучені своєчасно, а тому були втрачені. Згодом кримінальне провадження декілька разів закривалося та відновлювалося за скаргою заявника.

Зокрема, 30.11.2015 Апеляційний суд Полтавської області скасував постанову про закриття кримінального провадження та піддав критиці працівників міліції у зв'язку з тим, що вони: (i) не встановили фактів події; (ii) не розглянули показання К. та І.; (iii) не встановили та не допитали осіб, які переглядали відеозаписи незабаром після події, зокрема, працівників міліції, що прибули на виклик.

14.06.2019 Київський районний суд міста Полтави знову скасував постанову про закриття кримінального провадження, зазначивши, що пан М. не мав жодного процесуального статусу у провадженні, оскільки він не допитувався ні як свідок, ні як підозрюваний. Вбачається, що кримінальне провадження усе ще триває

3 000

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.