Тип: Заява
Дата: 06 жовтня 2022 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Справа «Болдирєв та інші проти України» (Заява № 19957/21 та 8 інших заяв - див. перелік у додатку)
СТРАСБУРГ
06 жовтня 2022 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Болдирєв та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (<…>), Голова,
Ладо Чантурія (<…>),
Арнфінн Бордсен (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 24 лютого 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.
4. Заявники скаржилися на покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
ПРАВО
I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТі 3 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися на покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, у вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов'язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 66069/09 та 2 інші заяви, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяги)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Отже, вони є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
10. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)), пункт 201) Суд вважає, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з покаранням у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
4. Постановляє, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 жовтня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Вікторія МАРАДУДІНА
Голова
Лятіф ГУСЕЙНОВ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Назва суду першої інстанції,
дата обрання покарання у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду
про залишення вироку без змін
1
19957/21
16.03.2021
Валерій Володимирович
БОЛДИРЄВ
1973
Горбачевська
Тамара Ігорівна
м. Харків
Апеляційний суд
Одеської області
14.12.2009
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
10.07.2012 та 01.10.2013
2
20534/21
08.04.2021
Віталій Миколайович
ЛУКАШУК
1979
Киченок
Андрій Сергійович
м. Київ
Апеляційний суд
Київської області
03.11.2003
Верховний Суд України
04.03.2004
3
28310/21
27.05.2021
Олександр Анатолійович
РОГУЛЬОВ
1965
Киченок
Андрій Сергійович
м. Київ
Харківський обласний
апеляційний суд
15.11.2002
Верховний Суд України
06.05.2003
4
28762/21
28.05.2021
Руслан Григорович
СОТНИКОВ
1977
Должко
Владислав Віталійович
м. Харків
Апеляційний суд
Дніпропетровської області
22.11.2001
Верховний Суд України
14.05.2002
5
29368/21
27.05.2021
Сергій Іванович
ДЕРКАЧ
1968
Лушпенко
Дмитро Сергійович
м. Кривий Ріг
Дніпропетровський
обласний суд,
14.11.2000
Верховний Суд України
16.01.2001
6
29585/21
14.05.2021
Олександр Євгенійович
МАКСИМИХІН
1985
Чернігівський
апеляційний суд,
09.08.2004
Верховний Суд України
16.11.2004
7
30459/21
05.06.2021
Вадим Володимирович
ТРОХИМЧУК
1990
Куп'янський міський суд Харківської області
04.12.2017
Харківський апеляційний суд
08.11.2018
Верховний Суд України
17.03.2020
8
32369/21
11.06.2021
Віктор Ігорович
САЄНКО
1988
Дніпропетровський обласний апеляційний суд
10.02.2009
Верховний Суд України
24.11.2009
9
36609/21
07.07.2021
Василь Петрович
ГАЙДАЙ
1962
Київський
апеляційний суд,
25.01.2012
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
23.04.2013