Тип: Заява
Дата: 28 жовтня 2021 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Справа «Мєтьолкіна та інші проти України» (Заява № 4827/11 та 4 інші заяви - див. таблицю у додатку)
СТРАСБУРГ
28 жовтня 2021 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Мєтьолкіна та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (<…>), Голова,
Ладо Чантурія (<…>),
Арнфінн Бордсен (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 07 жовтня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за п'ятьма заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі щодо заяв наведені у таблиці в додатку.
4. Заявники скаржилися на відмову у доступі до судів вищих інстанцій в їхніх справах.
ПРАВО
I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися на відмову у доступі до судів вищих інстанцій під час цивільних проваджень, сторонами яких вони були. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції, який передбачає:
Пункт 1 статті 6 Конвенції
«Кожен має право на справедливий … розгляд його справи … судом, …, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру ...».
7. Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов'язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була порушена. Стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов'язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), заява № 11691/06, пункти 23-25, від 16 лютого 2017 року, з подальшими посиланнями).
8. У керівній справі «Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine), заява № 8863/06, пункти 40-47, від 18 листопада 2010 року, Суд уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних розглянутим у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті скарг заявників. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі застосування відповідних процесуальних норм, яке призвело до відмови заявникам у доступі до судів вищих інстанцій, не можна вважати передбачуваним та/або воно було занадто формалістичним.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
11. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
12. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), пункт 36) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, та відхиляє висунуті заявниками додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції.
13. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.
4. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 жовтня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Вікторія МАРАДУДІНА
Голова
Лятіф ГУСЕЙНОВ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (відмова у доступі до судів вищих інстанцій)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження/
рік реєстрації
П.І.Б. представника,
місцезнаходження
Конкретне порушення,
на яке скаржилися
Факти та відповідна інформація
Сума, присуджена в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди кожному заявнику
(в євро)1
Сума, присуджена в якості компенсації судових та інших витрат кожному заявнику
(в євро)2
1
4827/11
06.01.2011
Ніна Михайлівна
МЄТЬОЛКІНА
1939
Моторигіна
Марина Геннадіївна
м. Харків
Непередбачуваність та/або надто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 27.05.2010 у провадженні щодо перерахунку пенсії (вручена заявниці 27.07.2010) Верховний Суд України повернув касаційну скаргу, подану заявницею разом із клопотанням про поновлення відповідного одномісячного строку (частина друга статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України 2005 року у редакції, чинній на момент подій) у зв'язку з несвоєчасним отриманням нею копії ухвали суду нижчої (апеляційної) інстанції від 04.03.2009. Верховний Суд України встановив, що касаційна скарга була подана після закінчення строку, а клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не надходило. Заявниця надала Суду копії своєї касаційної скарги та
пов'язаного з нею клопотання про поновлення строку, а також копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010, в якій зазначено, що 17.09.2009 судом було витребувано матеріали справи із судів нижчих інстанцій «для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження»
1 500
250
2
75428/11
01.12.2011
Геннадій Павлович
КОВАЛЬ
1968
Ярмуш
Віталій Вікторович
м. Нова Одеса
Непередбачуваність та/або надто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 06.05.2011 у цивільному провадженні стосовно визнання недійсним кредитного договору Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) відмовив у задоволенні касаційної скарги заявника від 15.04.2011 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01.03.2011 як подану з пропуском строку, та встановив, що його клопотання про поновлення відповідного двадцятиденного строку (частина перша статті 325 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) у зв'язку з отриманням оскаржуваної ухвали лише 31.03.2011 не містило «поважних причин» для запитуваного поновлення строку. ВССУ не надав додаткових пояснень у зв'язку з цим
1 500
250
3
24892/13
04.04.2013
Ганна Григорівна
КОСЯНЧУК
1930
Сліпченко
Юрій Анатолійович
м. Полтава
Непередбачуваність та/або надто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 12.10.2012 у провадженні щодо стверджуваного права на отримання соціальних виплат Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявниці від 16.07.2012 на ухвалу апеляційного суду від 14.06.2012 як поданою з пропуском строку та встановив, що її клопотання про поновлення відповідного двадцятиденного строку (частина друга статті 212 та частина п'ята статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) у зв'язку з надсиланням їй оскаржуваної ухвали лише 03.07.2012 не містило «поважних причин» для запитуваного поновлення строку. Додаткових причин щодо цього наведено не було
1 500
250
4.
26672/14
25.03.2014
ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІВЕРСАЛЬНА»
1994
Піка
Микола Євгенович
м. Львів
Непередбачуваність та/або надто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Ухвалою від 16.10.2013 у цивільному провадженні про відшкодування матеріальної шкоди Апеляційний суд Луганської області відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою підприємства-заявника від 11.09.2013 на рішення Сєвєродонецького міського суду від 16.07.2013 як поданою після закінчення строку та встановив, що його клопотання про поновлення відповідного десятиденного строку (частина перша статті 294 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) у зв'язку з врученням повного тексту оскаржуваного рішення підприємству-заявнику лише 10.09.2013 не містило «поважних причин» для запитуваного поновлення строку. 18.11.2013 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив ухвалу від 16.10.2013 без змін, не навівши додаткових причин у зв'язку з цим
1 500
250
5
45201/16
21.07.2016
Надія Йосафатівна
КРАКАЛОВИЧ
1971
Непередбачуваність та/або надто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм
Після постановлення 11.12.2015 ухвали Апеляційним судом Хмельницької області не на користь заявниці вона могла протягом двадцяти днів (частина перша статті 325 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у редакції, чинній на момент подій) подати касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ). Оскільки вона не була присутня у судовому засіданні того дня та була повідомлена про оскаржувану ухвалу лише 25.12.2015, заявниця просила поновити цей строк до 06.01.2016, дати подання нею своєї касаційної скарги до ВССУ, щоб принаймні частина встановленого законодавством двадцятиденного строку була б таким чином надана їй для підготовки скарги. ВССУ вважав, що заявниця мала подати свою касаційну скаргу до 31.12.2015 і вона не навела «поважних причин» для недотримання цього строку. ВССУ не надав додаткових пояснень
у зв'язку з цим.
1 500
Нічого не присуджено
__________
1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.