Справа «Фарзієв та інші проти України» (Заява № 63747/14 та 23 інші заяви - див. перелік у додатку)

Тип: Заява

Дата: 01 квітня 2021 р.

Статус: Не визначено

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Фарзієв та інші проти України»

(Заява № 63747/14 та 23 інші заяви - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

01 квітня 2021 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Фарзієв та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Івана Джеліч (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Арнфінн Бордсен (<...>), судді

та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 11 березня 2021 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися за статтею 3 Конвенції на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, насамперед, на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції, яка передбачає таке:

Стаття 3

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».

7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов'язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).

8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Отже, вони є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

10. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov (no. 2)), пункт 201) Суд вважає, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє, що вони свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

4. Постановляє, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 01 квітня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Лів ТІГЕРШТЕДТ

Голова

Івана ДЖЕЛІЧ

Додаток

ПЕРЕЛІК

заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції

(покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)

№

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Назва суду

Дата покарання у виді довічного позбавлення волі

Рішення суду про залишення вироку

без змін

1

63747/14

29.08.2014

Рустам Закірович

ФАРЗІЄВ

1984

Авраменко

Геннадій Миколайович

м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області

09.08.2004

Верховний Суд України

16.11.2004

2

43270/15

20.10.2015

Василь Миколайович

ІВАЩЕНКО

1961

Апеляційний суд Черкаської області

28.01.2002

Верховний Суд України

09.07.2002

3

1212/16

11.12.2015

Віктор Іванович

ГОГІН

1949

Капалкіна

Євгенія Олегівна

м. Київ

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим

30.11.2004

Верховний Суд України

28.05.2005

4

3676/16

04.01.2016

Даніель Болеславович

СУХАРСЬКИЙ

1981

Апеляційний суд Хмельницької області

21.03.2002

Верховний Суд України

17.09.2002

5

4942/16

15.12.2015

Володимир Сергійович

ПЕРЕГУДОВ

1989

Заєць

Сергій Анатолійович

м. Ірпінь

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

15.08.2012

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

17.12.2013

6

45265/16

20.07.2016

Віталій Євгенович

БАРАНЕНКО

1976

Одеський обласний суд

10.11.2000

Верховний Суд України

21.06.2001

7

50668/16

26.09.2016

Микола Павлович

СЕРВЕТНИК

1967

Волинський обласний суд

23.02.1998

Верховний Суд України

31.03.1998

8

56273/16

21.09.2016

Євген Миколайович

АН

1967

Позняк

Олександр Миколайович

м. Київ

Апеляційний суд Автономної Республіки Крим

22.02.2006

Верховний Суд України

04.05.2006

9

58897/16

01.10.2015

Віктор Павлович

ЛАВРЕНЮК

1977

Апеляційний суд Рівненської області

01.04.2005

Верховний Суд України

22.09.2005

10

58985/16

22.09.2016

Анатолій Олександрович

ЛУЖИНЕЦЬКИЙ

1972

Тернопільський обласний суд

21.09.2000

Верховний Суд України,

12.12.2000

11

38459/17

26.06.2017

Микола Володимирович

СУЗЬКО

1978

Апеляційний суд Дніпропетровської області

17.07.2006

Апеляційний суд Запорізької області

09.03.2010

Верховний Суд України,

30.01.2007

Верховний Суд України,

01.07.2010

12

44620/17

02.06.2017

Михайло Ігоревич

БЄЛЯЄВ

1981

Апеляційний суд Сумської області

14.04.2003

Верховний Суд України,

02.09.2003

13

64484/17

07.11.2017

Вадим Валерійович

МЕСТРОПЯН

1971

Московський районний суд м. Харкова

28.02.2013

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

10.06.2014

14

74946/17

13.10.2017

Олег Михайлович

КАЗАК

1981

Капалкіна

Євгенія Олегівна

м. Київ

Апеляційний суд Одеської області

13.04.2005

Верховний Суд України,

05.07.2005

15

77389/17

01.11.2017

Сергій Петрович

КУНИЦЬКИЙ

1968

Луганський апеляційний суд

01.08.2002

Верховний Суд України,

08.04.2003

16

78615/17

26.10.2017

Анатолій Анатолійович

КОТКО

1973

Беспала

Таміла Сергіївна

м. Харків

Апеляційний суд Дніпропетровської області

03.08.2004

Верховний Суд України,

07.12.2004

17

78638/17

26.10.2017

Віктор Петрович

СКРИННИК

1957

Апеляційний суд Сумської області

06.07.2004

Верховний Суд України,

19.10.2004

18

78644/17

26.10.2017

Альберт Іванович

АГУРЕЄВ

1963

Луганський апеляційний суд,

29.05.1998

Верховний Суд України,

25.08.1998

19

81641/17

29.11.2017

Геннадій Михайлович

НОГТЄВ

1975

Київський міський суд

02.06.1997

Верховний Суд України,

31.07.1997

20

82615/17

02.02.2018

Руслан Михайлович

ПЕТРЕНКО

1978

Апеляційний суд Чернігівської області

05.03.2010

Верховний Суд України,

06.07.2010

21

84505/17

09.12.2017

Віталій Васильович

КОШИК

1981

Беспала

Таміла Сергіївна

м. Харків

Апеляційний суд Дніпропетровської області

16.07.2004

Верховний Суд України

14.12.2004

22

38805/18

01.08.2018

Олександр Миколайович

ГУБАРЄВ

1979

Апеляційний суд Сумської області

30.08.2002

Верховний Суд України,

18.03.2003

23

16992/20

17.03.2020

Анатолій Анатолійович

БАЛИК

1969

Хайтов

Павло В'ячеславович

м. Чернігів

Котовський міськрайонний суд Одеської області

18.02.2011

Інформація відсутня

24

22467/20

19.05.2020

Владислав Ярославович

ЛОЗІНСЬКИЙ

1974

Ревякін

Максим Олександрович

м. Харків

Апеляційний суд Хмельницької області

07.09.2006

Верховний Суд України,

27.02.2007

Пов'язані документи

  • Справа «Петухов проти України (№ 2)» (Заява № 41216/13)
  • Регламент суду
  • Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини)