Тип: Заява
Дата: 15 квітня 2021 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Справа «Борисенко та інші проти України»
(Заява № 19102/20 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку)
СТРАСБУРГ
15 квітня 2021 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Борисенко та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Івана Джеліч (<...>), Голова,
Ганна Юдківська (<...>),
Арнфінн Бордсен (<...>), судді,
та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися за статтею 3 Конвенції на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
ПРАВА
I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції, яка передбачає таке:
Стаття 3
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.».
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, у вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов'язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], № 66069/09, та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Отже, вони є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
10. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».
11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov (no. 2), зазначене вище) Суд вважає, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що вони свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
4. Постановляє, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 квітня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Лів ТІГЕРШТЕДТ
Голова
Івана ДЖЕЛІЧ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Назва суду
Дата покарання у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду про залишення вироку
без змін
1.
19102/20
06.05.2020
Юрій Сергійович
БОРИСЕНКО
1976
Преображенська
Оксана Володимирівна
м. Страсбург
Донецький обласний суд,
19.05.1997
Верховний Суд України,
17.07.1997
2.
22938/20
18/05/2020
Віталій Вікторович
АЛЄКСЄЄВ
1982
Ревякін
Максим Олександрович
м. Харків
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області,
07.09.2017
Апеляційний суд Хмельницької області,
10.01.2018;
Верховний Суд,
06.06.2019
3.
23703/20
03/06/2020
Тиберій Йосипович
БАЛОГ
1978
Киченок
Андрій Сергійович
м. Київ
Апеляційний суд Закарпатської області,
18.01.2002
Верховний Суд України,
23.05.2002
4.
26856/20
15/06/2020
Дмитро Олександрович
КАЛІЙ
1981
Веремій
Тетяна Миколаївна
м. Чернігів
Черкаський (Чернігівський) обласний суд,
01.06.2001
Верховний Суд України,
09.10.2001
5.
28353/20
16/03/2020
Ігор Володимирович
ПЕТРИШАК
1983
Овдієнко
Ганна Володимирівна
м. Харків
Апеляційний суд
Івано-Франківської області,
25.01.2002
Інформація відсутня
6.
29172/20
16/03/2020
Віталій Олександрович
НЕЗДАЙМІН
1969
Овдієнко
Ганна Володимирівна
м. Харків
Апеляційний суд
Миколаївської області,
27.09.2002
Верховний Суд України,
16.01.2003