Справа «Монахов та інші проти України» (Заява № 36729/23 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Монахов та інші проти України» (Заява № 36729/23 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

09 жовтня 2025 року

Переклад автентичний

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Монахов та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андреас Зюнд , Голова,

Діана Сирку ,

Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 18 вересня 2025 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники стверджували про ненадання їм належної медичної допомоги під час тримання під вартою. У заяві № 8375/24 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, головним чином, на ненадання їм належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Вони посилалися на статтю 3 Конвенції.

7. Суд зазначає, що заявники страждали на серйозні захворювання, зазначені у таблиці в додатку, які вплинули на їхнє повсякденне життя. Отже, вони могли зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана їм медична допомога.

8. Суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи державної влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див., наприклад, рішення у справах «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року, та «Похлєбін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пункт 62, від 20 травня 2010 року обидва з подальшими посиланнями), а у випадку, коли це викликано медичним станом,— регулярність і систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою ефективного лікування захворювань ув'язненої особи або запобігання їхньому ускладненню (див., inter alia, рішення у справах «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року, та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від 22 березня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має відповідати рівню допомоги, яку органи державної влади зобов'язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному затриманому має гарантуватися медичне лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див., наприклад, рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року, та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), заява № 31928/15, пункт 52, від 13 жовтня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями).

9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд визначив недоліки у лікуванні заявників, наведені у таблиці в додатку. Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі (див. рішення у справах «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), заява № 54825/00, пункти 103–105, ЄСПЛ 2005-II, «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 104–106, від 28 березня 2006 року, та «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункти 68–78, від 14 жовтня 2010 року). Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі заявники не отримали всебічної та належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

11. У заяві № 8375/24 заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішенні у справі, наведеній в таблиці у додатку.

IV. ІНШІ СКАРГИ

12. У заяві № 16030/24 заявник також висунув додаткові скарги за різними статтями Конвенції.

13. Суд розглянув заяву та вважає, що у контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), пункти 89–95) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги на ненадання органами державної влади заявникам належної медичної допомоги під час тримання під вартою, а також інші скарги за усталеною практикою Суду, наведені у таблиці в додатку, а решту скарг у заяві № 16030/24 — неприйнятними;

3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку).

5. Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 жовтня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Вікторія МАРАДУДІНА

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Андреас ЗЮНД

Голова

ДОДАТОК

Перелік

заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (неналежна медична допомога під час тримання під вартою)

№

№ заяви

Дата подання

П.І.Б. заявника

Рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Основне захворювання

Недоліки у лікуванні

Інші скарги за усталеною практикою

Сума,

присуджена кожному заявнику

в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро)1

Сума,

присуджена

у кожній заяві

в якості компенсації судових та інших витрат

(в євро)2

1.

36729/23

09.10.2023

Андрій Миколайович

МОНАХОВ

1976

Кушніренко

Валерій Ісайович

м. Київ

гепатит, гіпертонія, цироз

Відсутність/затримка у наданні медикаментозного лікування

З 09.09.2023 до

01.11.2023

1 місяць і 24 дні

Заявник страждав на ВІЛ (IV стадія), хронічний гепатит С, гіпертонію та цироз.

Хоча він отримував антиретровірусну терапію для лікування ВІЛ, ніщо не свідчить, що він отримував лікування від інших серйозних захворювань, на які хворів.

Попри рішення суду від 13.10.2023, яким було надано вказівку провести його медичного обстеження та за необхідності лікування в стаціонарі, рішення виконано не було, і 01.11.2023 суд звільнив його під цілодобовий домашній арешт, посилаючись на стан його здоров'я, який був небезпечним для життя.

Звернення самих органів державної влади до зовнішнього медичного центру за медичними препаратами від гепатиту ще раз продемонструвало неналежність наданого лікування. Уряд не продемонстрував, що надана заявнику медична допомога була достатньою.

7 500

250

2.

8375/24

22.03.2024

Роман Михайлович

НАСІРОВ

1979

Козаченко

Вікторія Іванівна

м. Київ

подагра, поліартрит, гіпертонія 2 ступеня, папілярний рак щитоподібної залози (у стадії ремісії), гіпертрофічна кардіоміопатія, тяжка гіпертрофія лівого шлуночка, подагричний артрит, значне підвищення артеріального тиску

Відсутність/затримка у наданні медикаментозного лікування, відсутність/затримка в отриманні консультації зі спеціалістом

З 31.10.2022 до

24.05.2024

1 рік, 6 місяців та 25 днів

Після прибуття до слідчого ізолятора заявнику поставили діагноз дисциркуляторна енцефалопатія II ступеня, гіпертонія II ступеня та атеросклероз судин головного мозку, який пізніше прогресував до гіпертонії III ступеня з ризиком 3, гіпертонічна хвороба серця, ішемічна хвороба серця та інші серйозні хронічні захворювання. Незважаючи на часті епізоди високого кров'яного тиску та неодноразові скарги на здоров'я у період з листопада 2022 року до листопада 2023 року, йому надавалося переважно симптоматичне лікування, з обмеженими діагностичними обстеженнями та лише дві зовнішні консультації. Найважливіше те, що Вищий антикорупційний суд двічі (15.12.2023 і 15.02.2024) зобов'язував перевести його до лікарні для комплексного обстеження та лікування, але ці вказівки виконані не були, а органи державної влади посилалася на брак персоналу. Заявника госпіталізували тільки ненадовго у квітні 2024 року. Таке постійне невиконання вказівок суду та ненадання своєчасного і належного лікування свідчить про серйозні недоліки у забезпеченні надання належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

п. 3 ст. 5 Конвенції — надмірна тривалість тримання під вартою — недостатнє обґрунтування тримання під вартою, наведення

судами підстав, які з часом стали неналежними, нездійснення провадження з належною ретельністю під час тримання під вартою, 31.10.2022–24.05.2024 (див. рішення у справі «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, від 04 липня 2019 року),

п. 5 ст. 5 Конвенції —

відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою — право на відшкодування шкоди за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції не передбачено у національній правовій системі (див. рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287,

від 30 квітня 2013 року та «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року).

ст. 13 Конвенції —

відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою — (див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 113–116, від 28 березня 2006 року та «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункти 84 і 85, від 14 жовтня 2010 року)

9 750

250

3.

16030/24

10.06.2024

Володимир Анатолійович

МАТУСЕВИЧ

1949

Надоля

Євген Валерійович

м. Харків

захворювання серця

Відсутність/затримка в отриманні консультації зі спеціалістом, відсутність/затримка у проведенні медичного обстеження, відсутність необхідних умов для лікування

З 17.07.2023 — триває

Більше 2 років, 1 місяця та 19 днів

У заявника серйозні серцево-судинні захворювання, у тому числі ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність та перенесений інсульт. Незважаючи на численні судові рішення, ухвалені в період з вересня 2023 року до лютого 2025 року, з вказівками про термінове обстеження та спеціалізоване лікування, їхнє виконання було непослідовним і часто затримувалося. Декілька призначених судом обстежень не були виконані у повному обсязі у зв'язку з браком медичного персоналу в слідчому ізоляторі, а призначені лабораторні дослідження не проводилися. Лише після неодноразового втручання слідчих суддів заявник був ненадовго госпіталізований, і під час лікування підтвердився його важкий стан та необхідність постійного амбулаторного спостереження, і рекомендувалося розглянути можливість проведення операції аортокоронарного шунтування або стентування. Неодноразове невиконання органами державної влади судових рішень у повному обсязі та незабезпечення своєчасної спеціалізованої допомоги свідчать про системні недоліки в забезпеченні охорони його здоров'я під час тримання під вартою.

7 500

250

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.