Тип: Заява
Дата: 23 жовтня 2025 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Справа «Попов проти України» (Заява № 20817/24)
СТРАСБУРГ
23 жовтня 2025 року
Переклад автентичний
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Попов проти України»
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андреас Зюнд , Голова,
Діана Сирку ,
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 02 жовтня 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою, поданою 05 липня 2024 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).
2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).
ФАКТИ
3. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
ПРАВО
I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
4. Заявник скаржився на необґрунтованість судового рішення. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції.
5. Суд нагадує, що відповідно до його тривалої та усталеної практики він не має діяти як суд четвертої інстанції, а тому не ставитиме під сумнів рішення національних судів за пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо тільки їхні висновки не вважаються свавільними або явно необґрунтованими (див. рішення у справі «Бочан проти України (№ 2)» [ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2)) [GC], заява № 22251/08, пункт 61, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями).
6. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, пункт 29, Серія A № 303-A, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I). Ці принципи застосовувалися у низці справ проти України (див., наприклад, рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42–47, від 15 листопада 2007 року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).
7. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що національні суди не виконали свого обов'язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи, висунуті заявником. Конкретні процесуальні недоліки вказані у таблиці в додатку, і вони дають підстави Суду дійти висновку, що заявник був позбавлений свого права на вмотивоване судове рішення.
8. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
9. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), пункт 29) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з необґрунтованістю судового рішення.
3. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 23 жовтня 2025 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія МАРАДУДІНА
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Андреас ЗЮНД
Голова
ДОДАТОК
Заява
зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (необґрунтованість або недостатня вмотивованість судового рішення)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Предмет провадження на національному рівні
Ключові аргументи, які не були розглянуті судом
Остаточне рішення на національному рівні
Дата
Назва суду
Сума,
присуджена [кожному заявнику]
в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)1
20817/24
05.07.2024
Павло Олексійович
ПОПОВ
1979
У період з 21.05.2020 до 14.05.2021 заявник отримував допомогу по безробіттю. У червні 2023 року Закарпатський обласний центр зайнятості (далі — центр зайнятості) подав позов проти заявника, вимагаючи відшкодування 104 943 українських гривень (приблизно 2 500 євро) виплаченої допомоги по безробіттю, стверджуючи, що, оскільки заявник надав центру зайнятості неправдиву інформацію, він не мав права на допомогу по безробіттю. Зокрема, у відповідний період заявник також отримував інший вид соціальної допомоги, оскільки здійснював догляд за дитиною з інвалідністю. Заявник стверджував у судах, що фінансова допомога на дитину з інвалідністю не становить його дохід і, таким чином, не впливає на його право на отримання допомоги по безробіттю. Заявник також наголошував, що позов був поданий поза межами строку позовної давності, що було окремою підставою для відмови у позові.
17.07.2023 суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що центр зайнятості не довів, що заявник діяв недобросовісно, тоді як центр зайнятості не перевірив належним чином дотримання заявником усіх критеріїв для отримання допомоги по безробіттю. Суд також постановив, що строк позовної давності міг бути застосований лише тоді, коли є підстави для задоволення цивільного позову; оскільки у цій справі позов задоволено не було, потреба детально досліджувати питання строку позовної давності була відсутня.
23.01.2024 апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив постанову не на користь заявника, мотивуючи це тим, що обов'язком заявника було надати точну інформацію до центру зайнятості. Апеляційний суд не надав жодних коментарів щодо аргументів заявника про закінчення строку позовної давності для подання такого позову.
Заявник подав касаційну скаргу, але 05.03.2024 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки у справі був незначний ratione valoris.
Апеляційний суд не надав жодних коментарів щодо аргументу заявника про закінчення строку позовної давності для подання позову, що становить окрему підставу для відмови у такому позові.
23.01.2024, Закарпатський апеляційний суд;
05.03.2024
Верховний Суд
1 500
__________
1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.