Тип: Заява
Дата: 09 жовтня 2025 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Справа «ТОВ «УКРСПЕЦМЕТ-V» проти України» (Заява № 12869/21)
СТРАСБУРГ
09 жовтня 2025 року
Переклад автентичний
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «ТОВ «УКРСПЕЦМЕТ-V» проти України»
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андреас Зюнд , Голова,
Діана Сирку ,
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 18 вересня 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою, поданою 19 лютого 2021 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).
2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).
ФАКТИ
3. Відомості про підприємство-заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
4. Підприємство-заявник скаржилося на відмову у доступі до судів вищих інстанцій. Воно також висунуло інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
5. Підприємство-заявник скаржилося, головним чином, за пунктом 1 статті 6 Конвенції на відмову у доступі до судів вищих інстанцій.
6. Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов'язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), від 21 лютого 1975 року, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» (Ponomarenko v. Ukraine), заява № 13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, «Мацюк проти України» (Matsyuk v. Ukraine), заява № 1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року, та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), заява № 49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року). Стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов'язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), заява № 11691/06, пункти 23–25, від 16 лютого 2017 року з подальшими посиланнями).
7. У керівних справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 20–31, від 28 березня 2006 року, «Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine), заява № 8863/06, пункти 40–47, від 18 листопада 2010 року, та «Кравченко проти України» (Kravchenko v. Ukraine), заява № 46673/06, пункти 37–50, від 30 червня 2016 року, Суд уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних розглянутим у цій справі.
8. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявника на доступ до судів вищих інстанцій.
9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
10. Підприємство-заявник висунуло інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), пункт 36) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.
3. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку).
4. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити підприємству-заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 жовтня 2025 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія МАРАДУДІНА
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Андреас ЗЮНД
Голова
ДОДАТОК
Заява
зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (відмова у доступі до судів вищих інстанцій)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Конкретне порушення, на яке скаржилися
Практика
Факти та відповідна інформація
Інші скарги
за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику
в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)1
12869/21
19.02.2021
ТОВ «УКРСПЕЦМЕТ-V»
2004
непередбачуваність та/чи занадто формалістичне застосування відповідних процесуальних норм, зокрема щодо тлумачення та застосування процесуальних норм стосовно строків подання скарги до суду вищої інстанції
«Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine), заява № 8863/06, пункти 39–47,
від 18 листопада 2010 року
У 2019 році, після отримання дозволу від міської ради, підприємство-заявник орендувало земельну ділянку. Згодом С. подав позов проти підприємства-заявника, вимагаючи визнати недійсним договір оренди. 04.02.2020 Господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову. 02.07.2020 Центральний апеляційний господарський суд міста Дніпра скасував зазначене рішення та задовольнив позов у повному обсязі, оскільки встановив, що відповідно до національного законодавства земельні ділянки, що перебували у державній власності, могли бути передані в оренду лише за результатами земельних торгів, які у цій справі ніколи не проводилися. 24.10.2020 підприємство-заявник подало касаційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду. Підприємство-заявник зазначило, що в провадженні суду першої інстанції воно просило суд надсилати всю кореспонденцію на адресу, яка відрізнялася від зареєстрованої юридичної адреси підприємства. Під час відкриття провадження за апеляційною скаргою позивача апеляційний суд проігнорував згаданий факт і надіслав свою ухвалу та копію апеляційної скарги на іншу адресу (офіційно зареєстровану юридичну адресу підприємства). Ця кореспонденція була повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Подальші ухвали та постанова від 02.07.2020 також були надіслані на згадану адресу. Підприємство-заявник наголосило, що апеляційному суду було відомо про адресу для листування, оскільки вона була зазначена в матеріалах справи, переданих із суду нижчої інстанції, і рішення суду першої інстанції було надіслано на вказану адресу. З огляду на зазначене підприємство-заявник просило поновити відповідний строк, оскільки воно дізналося про постанову апеляційного суду лише 10.09.2020 з листа міської ради. Остаточною ухвалою від 17.11.2020 Верховний Суд відмовив у задоволенні згаданого клопотання та відмовив у відкритті касаційного провадження, дійшовши висновку, що наведені підприємством-заявником підстави були неповажними.
п. 1 ст. 6 Конвенції — справедливість провадження: порушення принципу рівності сторін через те, що апеляційний суд не надіслав повістки та документи на правильну адресу підприємства-заявника, що позбавило представника підприємства можливості брати участь у провадженні на рівних умовах з іншою стороною провадження (див. рішення у справі «Лазаренко та інші проти України» (Lazarenko and Others v. Ukraine), заява № 70329/12 та 5 інших заяв, пункти 36 та 43,
від 27 червня 2017 року).
1 500
__________
1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.