Справа «Гордєєв проти України» (Заява № 14335/18)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Гордєєв проти України» (Заява № 14335/18)

СТРАСБУРГ

11 вересня 2025 року

Переклад автентичний

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Гордєєв проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ґільберто Фелічі (Gilberto Felici), Голова,

Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy),

Ваге Григорян (Vahe Grigoryan), судді,

та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 14335/18), яку 25 квітня 2018 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянин України п. Денис Олександрович Гордєєв (далі — заявник), 1979 року народження, що помер у 2022 році, і якого представляла пані О. Сторожук — юрист, яка практикує у м. Києві,

рішення повідомити Уряд України (далі — Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко з Міністерства юстиції, про скарги за пунктом 3 статті 5 Конвенції та пунктами 1 та 2 статті 6 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

рішення відхилити заперечення Уряду проти розгляду заяви комітетом,

після обговорення за зачиненими дверима 03 липня 2025 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

1. Ця справа стосується скарг заявника за пунктами 1 та 3 статті 5 Конвенції на тривалість тримання його під вартою та за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість кримінального провадження щодо нього. Вона також стосується його скарг за пунктами 1 та 2 статті 6 Конвенції на стверджувану відсутність незалежності та безсторонності у національних судів, які розглядали його справу, та на стверджуване порушення презумпції невинуватості.

I. ЗАТРИМАННЯ ТА ТРИМАННЯ ЗАЯВНИКА ПІД ВАРТОЮ

2. 27 березня 2015 року заявника затримали за підозрою у вбивстві співробітника Служби безпеки України. 28 березня 2015 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачувався, і зазначаючи, що, перебуваючи на волі, він міг перешкоджати кримінальному провадженню у справі, впливати на свідків, сховати зброю та боєприпаси або використати їх у подальшій злочинній діяльності, або переховуватися.

3. Строк тримання заявника під вартою неодноразово продовжувався судами, головним чином, з підстав, зазначених у первинній ухвалі про тримання під вартою. Суди не наводили більше деталей під час обґрунтування своїх ухвал, лише зазначали, що раніше визначені підстави для тримання під вартою продовжували існувати.

4. 07 травня 2019 року запобіжний захід у виді тримання заявника під вартою був замінений на цілодобовий домашній арешт до 04 липня 2019 року. У цю останню зазначену дату дія цього запобіжного заходу закінчилася і не була продовжена.

II. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЗАЯВНИКА

5. 01 березня 2016 року обвинувальний акт разом із матеріалами справи були передані до суду першої інстанції для розгляду. Через труднощі у формуванні колегії суддів для розгляду справи, а саме, через відводи суддів, розгляд провадження не розпочинався до 01 серпня 2017 року. У період із серпня 2017 року по травень 2021 року суд першої інстанції відкладав засідання більш ніж двадцять разів, головним чином, у зв'язку з неявкою потерпілих або захисників інших обвинувачених до суду.

6. Згідно з твердженнями представника заявника, заявника призвали до збройних сил з огляду на агресію Росії проти України. 06 червня 2022 року заявник загинув у районі ведення бойових дій. 02 серпня 2022 року суд першої інстанції зупинив розгляд кримінальної справи у зв'язку зі смертю заявника та мобілізацією інших обвинувачених до збройних сил.

III. ПУБЛІЧНІ ЗАЯВИ ЩОДО ЗАЯВНИКА

7. 27 березня 2015 року Президент України П. Порошенко опублікував такий допис на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook»: «Сьогодні вранці ... [підрозділ Служби безпеки України] ... затримав вбивцю співробітника [Служби безпеки України] ...». Допис супроводжувався фотографією заявника, зробленою під час його затримання. Згідно з твердженнями заявника, того ж дня його ім'я було повторене у медіа та стало відомим громадськості.

ОЦІНКА СУДУ

I. СТАТУС LOCUS STANDI

8. Суд зазначає, що заявник помер після того, як подав цю заяву, і його мати, пані Людмила Іванівна Гордєєва, неповнолітній син, п. Дамир Денисович Гордєєв, та його колишня дружина, пані Марина Володимирівна Марчук, висловили бажання підтримати розгляд справи замість нього. Уряд стверджував, що ці особи не мали статусу locus standi у справі, оскільки права, що розглядаються, не передавалися іншій особі.

9. Суд повторює свій незмінний підхід, згідно з яким, якщо заявник помер після подання заяви, Суд визнавав, що найближчий родич або спадкоємець, в принципі, міг підтримати заяву, за умови наявності в нього достатнього інтересу у справі (див. рішення у справі «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] [GC], заява № 47848/08, пункт 97, ЄСПЛ 2014, з подальшими посиланнями). У таких справах вирішальним є не те, чи передаються спадкоємцям, які бажають підтримати розгляд справи, відповідні права чи ні, а те, чи можуть вони, в принципі, претендувати на наявність у них законного інтересу, звертаючись до Суду з проханням розглянути справу на підставі бажання заявника здійснити своє індивідуальне та особисте право подати заяву до Суду (див. рішення у справі «Сінгх та інші проти Греції» (Singh and Others v. Greece), заява № 60041/13, пункт 26, 19 січня 2017 року).

10. Суд визнає, що мати та син заявника мають законний інтерес у забезпеченні продовження розгляду заяви від імені померлого заявника. У Суду немає підстав сумніватися, що вони перебували в достатньо близьких стосунках. Однак наявні у Суду матеріали не дозволяють йому зробити такий висновок щодо колишньої дружини заявника, враховуючи відносно короткий шлюб (з 2013 по 2017 роки), який закінчився за п'ять років до смерті заявника, та відсутність доказів їхнього близького спілкування після розлучення (див. аналогічний підхід в рішенні у справі «Савенко та інші проти Росії» (Savenko and Others v. Russia), заява № 13918/06, пункти 49–53, від 14 вересня 2021 року). Таким чином, Суд доходить висновку, що пані Людмила Іванівна Гордєєва та п. Дамир Денисович Гордєєв мають право продовжити розгляд скарг померлого заявника у Суді, а пані Марина Володимирівна Марчук такого права не має.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

11. Заявник скаржився на те, що тримання його під вартою було невиправданим і тривалим. Уряд стверджував, що ця вимога була необґрунтованою, оскільки строк тримання заявника під вартою був розумним.

12. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

13. Загальні принципи щодо обґрунтованості та розумності тривалості тримання під вартою наведені в рішенні у справі «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 154–157, від 04 липня 2019 року.

14. Суд зазначає, що заявника затримали 27 березня 2015 року і тримання його під вартою тривало до 07 травня 2019 року. Цього дня воно було замінене на цілодобовий домашній арешт, який тривав до 04 липня 2019 року. Уряд не заперечував застосовність статті 5 Конвенції до домашнього арешту заявника, що становить позбавлення свободи для цілей цього положення (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 104, від 05 липня 2016 року, з подальшими посиланнями). Загальний період, що розглядається для цілей пункту 3 статті 5 Конвенції, становить чотири роки і три місяці.

15. Серйозність пред'явлених заявнику обвинувачень та ризик його переховування або втручання в розслідування були згадані в первинній ухвалі про взяття його під варту. Майже немає сумнівів, що ці причини обґрунтовували його початкове позбавлення свободи.

16. Однак Суд зазначає, що строк тримання заявника під вартою було продовжено низкою ухвал, постановлених судами за стандартним зразком. Зокрема, вони обмежилися повторенням низки підстав для тримання під вартою в абстрактний та стереотипний спосіб без наведення фактичних елементів і причин, чому вони вважали ці підстави все ще відповідними у справі заявника.

17. Оскільки вони були викладені у загальних формулюваннях і містили повторювані фрази, відповідні ухвали судів не свідчили, що було зроблено належну оцінку подальшого виправдання позбавлення заявника свободи, незважаючи на сплив часу.

18. Зазначених міркувань достатньо для висновку, що, використовуючи стандартну формулу, яка лише перелічує підстави для тримання під вартою без урахування конкретних фактів справи заявника, національні суди не навели «відповідних» та «достатніх» підстав для обґрунтування необхідності продовження та загальної тривалості тримання заявника під вартою.

19. Отже, було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції.

III. ІНШЕ СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ЗГІДНО З УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

20. Заявник також скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість кримінального провадження щодо нього. Суд зазначає, що ця скарга, яка охоплюється його усталеною практикою, не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Провадження у справі заявника тривало з 27 березня 2015 року, дати його затримання, по 06 червня 2022 року, дати його смерті. Отже, загальний період, що розглядається для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, таким чином, становить сім років і два місяці в одній інстанції. Розглянувши всі наявні у нього матеріали і, зокрема, беручи до уваги той факт, який не був пояснений Урядом, що у кримінальному провадженні щодо заявника не вживалося жодних дій у період з 01 березня 2016 року до 01 серпня 2017 року, а розгляд справи характеризувався численними відкладеннями засідань, за які не може нести відповідальність заявник (див. пункт 5), Суд доходить висновку, що згадана скарга свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у контексті його висновків у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 67–69, від 01 липня 2021 року).

IV. ІНШІ СКАРГИ

21. Заявник також висунув інші скарги за пунктами 1 та 2 статті 6 Конвенції на стверджувану відсутність незалежності та безсторонності національних судів, які розглядали його справу, та стверджуване порушення презумпції невинуватості.

22. Суд зазначає, що з огляду на смерть заявника обґрунтованість «кримінального обвинувачення» у розумінні статті 6 Конвенції встановлено не було, і немає інформації, чи бажали спадкоємці заявника продовжувати кримінальне провадження, щоб виправдати його. З огляду на той факт, що кримінальне провадження було зупинено судом першої інстанції (див. пункт 6), ця скарга вбачається передчасною.

23. Щодо скарги за пунктом 2 статті 6 Конвенції Суд бере до уваги аргумент Уряду, що заявник, коли був живим, не скористався доступними йому кримінально-правовими або цивільно-правовими засобами юридичного захисту, щоб дотриматися вимоги щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Ритіков проти України» (Rytikov v. Ukraine), заява № 52855/19, пункти 42 та 44, від 23 травня 2024 року). Він також посилається на наявні матеріали, які вказують, що спадкоємці заявника не намагалися порушити це питання на національному рівні після смерті заявника.

24. У контексті зазначеного ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пунктів 1 та 4 статті 35 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

25. Спадкоємці заявника вимагали 20 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. Крім того, вони просили Суд вказати державі-відповідачу на необхідність відновлення кримінального провадження на національному рівні, щоб відновити репутацію заявника.

26. Уряд заперечив проти цих вимог.

27. Суд присуджує спадкоємцям заявника — пані Людмилі Іванівні Гордєєвій та п. Дамиру Денисовичу Гордєєву — 3 400 євро спільно в якості відшкодування моральної шкоди, та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.

28. Щодо прохання відновити кримінальне провадження на національному рівні для відновлення репутації заявника, питання, яке зазвичай розглядається з точки зору статті 46 Конвенції, Суд насамперед зазначає, що він визнав неприйнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо стверджуваної відсутності незалежності та безсторонності у національних судів, які розглядали справу заявника. Крім того, він повторює, що питання дотримання Високими Договірними Сторонами його рішень перебувають поза межами його юрисдикції, якщо вони не висуваються в контексті «процедури розгляду порушення», передбаченої пунктами 4 та 5 статті 46 Конвенції (див., наприклад, рішення у справах «Бочан проти України (№ 2)» [ВП] (Bochan v. Ukraine (no. 2)) [GC], заява № 22251/08, пункт 33, ЄСПЛ 2015, та «Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2)» [ВП] (Moreira Ferreira v. Portugal (no. 2)) [GC], заява № 19867/12, пункт 102, від 11 липня 2017 року). Отже, немає підстав ухвалювати будь-яке рішення з цього питання.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує прийнятними скаргу за пунктом 3 статті 5 Конвенції на тривалість тримання заявника під вартою та скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість кримінального провадження щодо нього, а решту скарг у заяві — неприйнятними.

2. Постановляє, що було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції.

3. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

4. Постановляє, що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити спадкоємцям заявника — пані Людмилі Іванівні Гордєєвій та пану Дамиру Денисовичу Гордєєву — 3 400 (три тисячі чотириста) євро спільно, та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди, ця сума, яка має бути конвертована в національну валюту держави- відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

5. Відхиляє решту вимог щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 вересня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Мартіна КЕЛЛЕР

(Martina Keller)

Заступник Секретаря

Ґільберто ФЕЛІЧІ

(Gilberto Felici)

Голова