Тип: Заява
Дата: 26 червня 2025 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Справа «Бенюх проти України» (Заява № 39150/20)
СТРАСБУРГ
26 червня 2025 року
Переклад автентичний
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Бенюх проти України»
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Марія Елосегі , Голова,
Андреас Зюнд ,
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,
з огляду на:
заяву (№ 39150/20), яку 04 листопада 2020 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянин України п. Олексій Анатолійович Бенюх (далі — заявник), 1974 року народження, що наразі тримається під вартою у м. Вінниці, та якого представляв п. У. де Сюрман — юрист, який практикує у м. Парижі,
рішення повідомити про заяву Уряд України (далі — Уряд), який представляв на той момент його Уповноважений, п. І. Ліщина, а пізніше — виконувач обов'язків Уповноваженого на той момент, пані О. Давидчук,
зауваження сторін,
після обговорення за зачиненими дверима 05 червня 2025 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
1. Справа стосується, як стверджувалося, неналежного стоматологічного лікування заявника під час тримання під вартою, зокрема дев'ятнадцятимісячної затримки у наданні йому безоплатного протезування зубів та відсутності ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції.
2. Заявник — засуджений до довічного ув'язнення, який почав відбувати своє покарання у 1999 році. У нього немає фінансових коштів.
3. Згідно з твердженнями заявника з моменту поміщення його під варту майже всі його зуби були видалені за медичними показаннями. Він стверджував, що в результаті він відчував біль під час споживання їжі, що надавалася в установі виконання покарань, та не міг належним чином пережовувати, а його мова та зовнішній вигляд обличчя змінилися, що спричинило йому приниження та страждання. Крім того, йому діагностували хронічний гастродуоденіт та панкреатит, що підтверджувалося довідкою, виданою медичною установою Державної кримінально-виконавчої служби України у жовтні 2020 року.
4. Медичні записи заявника не містять жодної згадки про видалення зубів або будь-яку вказівку щодо потреби в протезуванні зубів до 2019 року.
5. У незазначену дату (згідно з твердженнями заявника — після 04 жовтня 2019 року) заявника оглянув стоматолог, який діагностував у нього повну адентію верхньої щелепи та часткову адентію нижньої щелепи (відсутність зубів). Стоматолог рекомендував йому протезування зубів. З огляду на зазначене 22 жовтня 2019 року медична установа Державної кримінально-виконавчої служби України звернулася до муніципальних органів влади з проханням розглянути можливість надання заявнику безкоштовної зубопротезної допомоги, оскільки він мав на це право відповідно до закону про надання медичної допомоги засудженим1. Цей закон гарантує надання безкоштовної зубопротезної допомоги засудженим, які не належать до категорії вразливих осіб, що мають на неї право як на соціальну пільгу, не мають коштів для її оплати та мають медичні показання для протезування зубів.
__________
1 Підпункт 4 пункту 1 Глави IV Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, за твердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.
6. 28 жовтня 2019 року муніципальний орган влади залишив без задоволення зазначене клопотання, вказавши, з одного боку, що безкоштовна зубопротезна допомога надавалася засудженим закладами охорони здоров'я на договірних засадах, а з іншого боку, що такого договору між медичною установою Державної кримінально-виконавчої служби України та відповідними комунальними закладами охорони здоров'я підписано не було. Він також зазначив, що витрати, пов'язані із зубопротезуванням засуджених, не були передбачені бюджетом міста.
7. 08 вересня 2020 року медична установа Державної кримінально-виконавчої служби України звернулася до муніципальних органів влади з проханням розглянути можливість включення таких витрат до бюджету міста. Матеріали справи не містять відповіді щодо цього.
8. 04 листопада 2020 року заявник подав заяву до Суду.
9. У березні 2021 року громадська організація «Молодь з місією» (далі — ГО) звернулася до Державної кримінально-виконавчої служби України з пропозицією надати обмеженій кількості засуджених безкоштовну стоматологічну допомогу. Ця пропозиція була прийнята медичною установою Державної кримінально-виконавчої служби України, до якої заявник був з того часу переведений.
10. В результаті, у травні 2021 року заявника оглянув стоматолог ГО, який підтвердив його діагноз «адентія» та зняв зубні відбитки щелепи, щоб йому могли зробити зубні протези. У травні та червні 2021 року заявник проходив первинну примірку зубних протезів та певне додаткове лікування. 23 вересня 2021 року, після подальшого лікування та корекції, процес встановлення зубних протезів був завершений.
ОЦІНКА СУДУ
I. СТВЕРДЖУВАНЕ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ НА ПОДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЗАЯВИ
11. У своїх зауваженнях від 16 липня 2021 року Уряд стверджував, що заявник зловжив своїм правом на подання індивідуальної заяви, не повідомивши Суд про важливі зміни у його справі, зокрема про те, що йому було надано безкоштовне протезування зубів у період з травня по червень 2021 року. Посилаючись на медичні записи, заявник, своєю чергою, стверджував, що весь процес зубопротезування тривав з травня по вересень 2021 року, і був завершений лише 23 вересня 2021 року (див. пункт 10).
12. Суд зауважує, що процес встановлення заявнику зубних протезів розпочався у травні 2021 року, після того, як він подав свою заяву до Суду 04 листопада 2020 року, а Уряду було повідомлено про неї 07 квітня 2021 року. Хоча процес встановлення зубних протезів розпочався у травні 2021 року, він усе ще тривав у липні 2021 року, коли Уряд подав свої зауваження щодо прийнятності та суті справи. За таких обставин від заявника не можна було очікувати, що він повідомить Суд на той момент про триваючий процес зубопротезування, але від нього можна було б розумно очікувати надання цієї інформації після завершення цього процесу, що він і зробив у своїй відповіді на зауваження Уряду у листопаді 2021 року. Тому Суд не може погодитися із запереченнями Уряду про те, що заявник зловжив своїм правом на подання індивідуальної заяви.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ
13. Заявник стверджував, що йому не було надано належне стоматологічне лікування під час перебування під вартою, оскільки йому було відмовлено у наданні безкоштовної зубопротезної допомоги.
14. Уряд доводив, що органам державної влади бракувало необхідного фінансування для забезпечення надання безкоштовної зубопротезної допомоги засудженим. З його зауважень також вбачається, що надання безкоштовної зубопротезної допомоги було відповідальністю муніципальних органів влади, і медичні установи Державної кримінально-виконавчої служби України мали звертатися з клопотанням про таке лікування для засуджених. Водночас національне законодавство не визначало процедуру співпраці між пенітенціарними, медичними та соціальними органами влади для надання такого лікування засудженим, які, як і заявник, не належали до категорії вразливих осіб, які мали право на безкоштовне зубопротезування як на соціальну пільгу, та які не мали коштів для його оплати. Насамкінець Уряд стверджував, що органи державної влади, тим не менш, знайшли спосіб забезпечити заявника зубними протезами у співпраці з ГО.
15. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
16. Матеріали справи свідчать про те, що принаймні з 22 жовтня 2019 року органи державної влади були обізнані, що заявник потребував зубопротезування (див. пункт 5). Попри законодавчі положення, що передбачають надання безкоштовної зубопротезної допомоги (там само), заявник її не отримав. У зв'язку з цим органи державної влади посилалася на відсутність відповідної нормативно-правової бази та брак фінансування (див. пункти 6 та 14). У контексті зазначеного, та зважаючи на конкретні зобов'язання, покладені на державу обов'язком піклуватися про засуджених, зокрема у сфері стоматологічної допомоги (див., наприклад, рішення у справі «В.Д. проти Румунії» (V.D. v. Romania), заява № 7078/02, пункти 92–99, від 16 лютого 2010 року), Суд вважає, що законодавчі положення, які передбачали надання безкоштовної зубопротезної допомоги засудженим з медичними показаннями, але без засобів для оплати, стали неефективними через поєднання законодавчих, адміністративних та фінансових перешкод.
17. Суд не може погодитися із доводом Уряду про те, що держава зрештою знайшла спосіб забезпечити надання заявнику зубопротезної допомоги у співпраці з ГО (див. пункт 14). Він зауважує, що хоча заявнику зрештою було встановлено зубні протези, це лікування було надано з ініціативи та за кошти ГО (див. пункт 10 та, в якості протилежного прикладу, рішення у справі «Стояновіч проти Сербії» , заява № 34425/04, пункти 24–25 і 76–81, від 19 травня 2009 року, та ухвалу щодо прийнятності у справі «Раду проти Румунії» (виключення зі реєстру справ) [Комітет] (Radu v. Romania) (striking out) [Committee], заява № 34751/09, від 01 жовтня 2013 року, де, незважаючи на початкову затримку, заявникам зрештою було надано зубопротезну допомогу з ініціативи органів державної влади, які покрили її повну вартість). Ніщо не свідчить, що у цій справі надання зубопротезної допомоги було результатом будь-яких кроків, вжитих органами державної влади, або будь-яких процедур чи нормативної бази, встановлених нею. Навпаки, це, як вбачається, було результатом втручання ГО, і немає доказів, що органи державної влади відіграли будь-яку роль у цьому процесі, окрім надання дозволу заявнику прийняти запропоновану благодійну допомогу.
18. Крім того, хоча заявнику справді зрештою було встановлено зубні протези, процес був розпочатий з ініціативи ГО у травня 2021 року, хоча потреба в зубопротезуванні була встановлена більш ніж за дев'ятнадцять місяців до того, у жовтні 2019 року.
19. У низці подібних справ Суд встановлював порушення статті 3 Конвенції у ситуаціях, коли затримка перевищувала три роки або більше (див. рішення у справах «Брагадіряну проти Румунії» (Bragadireanu v. Romania), заява № 37075/14, пункт 55, від 08 листопада 2016 року, «Дреган проти Румунії» , заява № 65158/09, пункт 86, від 02 лютого 2016 року, «Яков Станчу проти Румунії» (Iacov Stanciu v. Romania), заява № 35972/05, пункти 181 та 185, від 24 липня 2012 року, «Фане Чобану проти Румунії» (Fane Ciobanu v. Romania), заява № 27240/03, пункти 82–84, від 11 жовтня 2011 року, та згадане рішення у справі «В.Д. проти Румунії» (V.D. v. Romania), пункти 94 і 98).
20. Водночас, затримка у цій справі все ще була значною (див., для порівняння, наприклад, рішення у справах «Слюсарев проти Росії» (Slyusarev v. Russia), заява № 60333/00, пункти 42–44, від 20 квітня 2010 року, та «Т.К. проти Литви» (T.K. v. Lithuania), заява № 14000/12, пункти 83 та 87, від 12 червня 2018 року, в яких органам державної влади знадобилося майже п'ять місяців, щоб надати заявнику нові окуляри та повернути вилучені окуляри відповідно, а також рішення у справі «Саат проти Туреччини» [Комітет] [Committee], заява № 23939/20, пункти 7–9, від 06 вересня 2022 року, в якому заявника було позбавлено контактних лінз на три тижні).
21. Суд не має підстав сумніватися у доводах заявника стосовно того, що відсутність зубних протезів спричинила йому біль, змінила його мову та зовнішній вигляд обличчя, і його страждання у зв'язку з цим були додатково погіршені його захворюваннями (див. пункт 3).
22. З огляду на зазначене Суд доходить висновку, що було порушено статтю 3 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
23. Заявник також подав скаргу за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу юридичного захисту відповідно до національного законодавства у зв'язку з неналежним стоматологічним лікуванням під час тримання під вартою. Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що ця скарга свідчить про порушення статті 13 Конвенції у контексті його усталеної практики (див. рішення у справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 113–116, від 28 березня 2006 року).
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
24. Заявник вимагав 15 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
25. Уряд заперечив проти цієї вимоги як необґрунтованої та надмірної.
26. Здійснюючи оцінку на засадах справедливості та зважаючи, зокрема, на тривалість порушення у цій справі (див. в якості протилежного прикладу, наприклад, справи, наведені у пункті 19) та той факт, що Державна кримінально-виконавча служба України зрештою дозволила ГО надати заявнику зубопротезну допомогу, Суд присуджує йому 3 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції.
3. Постановляє, що було порушено статтю 13 Конвенції.
4. Постановляє, що:
(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 3 000 (три тисячі) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 26 червня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна КЕЛЛЕР
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Марія ЕЛОСЕГІ
Голова