Справа «Леонтьєв та інші проти України» (Заява № 5216/16 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Леонтьєв та інші проти України» (Заява № 5216/16 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

19 жовтня 2023 року

Переклад автентичний

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Леонтьєв та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,

Ладо Чантурія (Lado Chanturia),

Марія Елосегі , судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 28 вересня 2023 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. Деякі заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, головним чином, на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. Вони посилалися на пункт 3 статті 5 Конвенції.

7. Суд зауважує, що загальні принципи стосовно права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Кудла проти Польщі» [ВП] [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000-XI, та «МакКей проти Сполученого Королівства» [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41–44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

8. У керівних справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та «Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявників під вартою під час досудового розслідування була надмірною.

10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

11. У заявах № 5216/16 та № 30701/21 заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених в таблиці у додатку.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine)) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування.

4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку).

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 19 жовтня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Вікторія МАРАДУДІНА

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Карло РАНЦОНІ

(Carlo Ranzoni)

Голова

ДОДАТОК

Перелік

заяв зі скаргами за пунктом 3 статті 5 Конвенції (надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування)

№

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Період тримання

під вартою

Тривалість тримання

під вартою

Конкретні недоліки

Інші скарги

за усталеною практикою

Сума,

присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро)1

Сума, присуджена у кожній заяві

в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)2

1

5216/16

28.12.2015

Дмитро Іванович

ЛЕОНТЬЄВ

1986

Пустинцев

Андрій Віталійович

м. Дніпро

з 20.02.2014

по 03.12.2015

1 рік, 9 місяців

та 14 днів

наведення судами підстав, які з часом стали неналежними; використання припущень у зв'язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю; не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів; нездійснення провадження з належною ретельністю під час тримання

під вартою

п. 5 ст. 5 — відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року, «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року)

1 600

250

2

51731/18

29.10.2018

Станіслав Федорович

ДЕНИСЮК

1958

Апаріна

Тетяна Володимирівна

м. Бровари

з 24.05.2017

по 08.11.2018, включаючи період цілодобового домашнього арешту з 22.05.2018

по 08.11.2018

1 рік, 5 місяців

та 16 днів

наведення судами підстав, які з часом стали неналежними; ненадання оцінки особистого становища заявника щодо зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі; використання припущень у зв'язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі

або перешкоджання правосуддю

1 000

250

3

30701/21

01.06.2021

Ігор Олександрович

МАХОРТОВ

1977

з 24.04.2020

по 05.05.2021

1 рік

та 12 днів

не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів; нездійснення провадження з належною ретельністю під час тримання під вартою; наведення та повторення судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними; не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів для забезпечення явки у судові засідання; ненадання оцінки особистого становища заявника щодо зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі; використання припущень у зв'язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю

п. 4 ст. 5 — надмірна тривалість судового перегляду тримання

під вартою — Апеляційна скарга заявника, подана 28.10.2020 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 23.10.2020 про продовження строку тримання під вартою на 60 днів, була розглянута Миколаївським апеляційним судом 08.02.2021 (рішення у справі «Кравченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 84–87, від 10 лютого 2011 року)

900

—

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.