Рішення № 1/2023 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 16 листопада 2023 року про внесення змін до Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

РІШЕННЯ № 1/2023

Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 16 листопада 2023 року про внесення змін до Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

ПІДКОМІТЕТ УКРАЇНА - ЄС З ПИТАНЬ МИТНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА,

ураховуючи Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), зокрема статтю 3 Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I),

зважаючи на те, що:

(1) у пункті 2 статті 26 Угоди є посилання на Протокол I до Угоди, який встановлює правила походження;

(2) стаття 3 Протоколу I передбачає, що Підкомітет з питань митного співробітництва, заснований відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, може прийняти рішення про внесення змін до положень Протоколу I та заміну правил походження, встановлених цим Протоколом;

(3) Регіональна конвенція про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція) має на меті транспонувати існуючі двосторонні системи правил походження, установлені у двосторонніх угодах про вільну торгівлю, укладених Договірними Сторонами Конвенції, в багатосторонні рамки без шкоди принципам, викладеним у відповідних угодах;

(4) Європейський Союз підписав Конвенцію 15 червня 2011 року. 16 травня 2017 року Спільний Комітет, заснований відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції, запросив Україну приєднатися до Конвенції;

(5) Європейський Союз та Україна передали свої документи про приєднання до депозитарію Конвенції 26 березня 2012 року та 19 грудня 2017 року відповідно. Отже, відповідно до пунктів 2, 3 статті 10 Конвенції Конвенція набрала чинності для Європейського Союзу 01 травня 2012 року, для України - 01 лютого 2018 року;

(6) Протокол I був замінений Рішенням № 1/2018 від 21 листопада 2018 року Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва новим протоколом із посиланням на Конвенцію;

(7) в очікуванні укладання та набрання чинності змінами до Конвенції Європейський Союз та Україна домовились застосовувати альтернативний набір правил походження, які базуються на зміненій Конвенції та можуть використовуватися на двосторонній основі як альтернативні правила походження до правил походження, викладених у Конвенції;

(8) Протокол I необхідно замінити новим протоколом, яким передбачити альтернативний набір правил походження. Крім того, новий протокол повинен включати динамічне посилання на Конвенцію, щоб завжди посилатися на останню чинну версію Конвенції,

__________

Рішення № 1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21 листопада 2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Офіційний вісник України від 07 грудня 2018 року, № 94, стор. 169, стаття 3126).

СХВАЛИВ ТАКЕ РІШЕННЯ:

Стаття 1

Протокол I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, змінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Стаття 2

Це Рішення набирає чинності з дня його схвалення.

Воно застосовується з 01 грудня 2023 року.

Вчинено в місті Києві, 16 листопада 2023 року

Від Підкомітету Україна - ЄС

з питань митного співробітництва

Голова

В. СУВОРОВ

(підпис)

Секретарі

K. СІРЕЛ

M. КНЯЗЕВИЧ

(підпис)

(підпис)

Додаток

ПРОТОКОЛ I

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ «ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ» І МЕТОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Стаття 1

Правила походження, що застосовуються

1. З метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), які може бути згодом змінено та опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

3. Незважаючи на пункт 5 Статті 16 і пункт 3 Статті 21 Доповнення I до Конвенції, де кумуляція включає тільки держави ЄАВТ, Фарерські острови, держави-члени Європейського Союзу, Турецьку Республіку, учасників процесу Стабілізації й Асоціації, Республіку Молдова, Грузію й Україну, доказом походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація походження.

Стаття 2

Альтернативні правила походження, що застосовуються

1. Незважаючи на статтю 1 цього Протоколу, з метою імплементації цієї Угоди продукти, які набувають преференційного походження відповідно до положень, викладених у Доповненні A до цього Протоколу, вважатимуться походженням з Європейського Союзу або України.

2. Альтернативні правила походження застосовуються до набрання чинності змінами до Конвенції, на яких базуються альтернативні правила походження.

Стаття 3

Врегулювання суперечок

1. Якщо стосовно процедур перевірки відповідно до Статті 32 Доповнення I до Конвенції або Статті 34 Доповнення A до цього Протоколу виникають суперечки, які не можуть бути врегульовані між митними органами, що запитують, і митними органами, що відповідають за проведення такої перевірки, вони передаються до Підкомітету з митного співробітництва.

2. В усіх випадках врегулювання суперечок між імпортером і митними органами країни-ввезення відбувається згідно із законодавством цієї країни.

Стаття 4

Зміни до Протоколу

Підкомітет з питань митного співробітництва може прийняти рішення про внесення змін та доповнень до положень цього Протоколу.

Стаття 5

Вихід з Конвенції

1. У разі надання письмового повідомлення Європейським Союзом або Україною до депозитарію Конвенції щодо їх наміру вийти з Конвенції відповідно до Статті 9 Європейський Союз та Україна невідкладно розпочинають переговори з правил походження з метою імплементації цієї Угоди.

2. До набрання чинності такими новими узгодженими правилами походження правила походження, які містяться в Доповненні I і, де можливо, у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції та застосовуються на момент виходу, продовжують застосовуватись до цієї Угоди. Проте, починаючи з моменту виходу, правила походження, які містяться в Доповненні I і, де можливо, у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції, тлумачаться таким чином, який дозволяє виключно двосторонню кумуляцію між Європейським Союзом та Україною.

ДОПОВНЕННЯ A

АЛЬТЕРНАТИВНІ ПРАВИЛА ПОХОДЖЕННЯ

Правила, що не є обов'язковими для застосування між Договірними Сторонами Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження у період до прийняття рішення та набуття чинності переглянутою Конвенцією (далі - Правила або Перехідні правила)

ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ «ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ» І МЕТОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

ЗМІСТ

ЦІЛІ

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Визначення

Розділ II

ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ «ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ»

Стаття 2

Загальні вимоги

Стаття 3

Повністю отримані продукти

Стаття 4

Достатня обробка або переробка

Стаття 5

Правило толерантності

Стаття 6

Недостатня обробка або переробка

Стаття 7

Кумуляція походження

Стаття 8

Умови застосування кумуляції походження

Стаття 9

Одиниця кваліфікації

Стаття 10

Набори

Стаття 11

Нейтральні елементи

Стаття 12

Сегрегація бухгалтерського обліку

Розділ III

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВИМОГИ

Стаття 13

Принцип територіальності

Стаття 14

Пряме транспортування

Стаття 15

Виставки

Розділ IV

ПОВЕРНЕННЯ АБО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ МИТА

Стаття 16

Повернення або звільнення від сплати мита

Розділ V

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ

Стаття 17

Загальні вимоги

Стаття 18

Умови складання декларації походження

Стаття 19

Уповноважений експортер

Стаття 20

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1

Стаття 21

Сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані пізніше

Стаття 22

Видача дубліката сертифіката з перевезення товару EUR.1

Стаття 23

Термін дії підтвердження походження

Стаття 24

Вільні зони

Стаття 25

Вимоги щодо імпорту

Стаття 26

Імпорт частинами

Стаття 27

Звільнення від підтвердження походження

Стаття 28

Розбіжності та формальні помилки

Стаття 29

Декларації постачальника

Стаття 30

Суми, виражені в євро

Розділ VI

ПРИНЦИПИ СПІВРОБІТНИЦТВА ТА ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Стаття 31

Документальне підтвердження, зберігання підтвердження походження та супровідної документації

Стаття 32

Вирішення спорів

Розділ VII

АДМІНІСТРАТИВНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 33

Інформування (нотифікація) та співробітництво

Стаття 34

Перевірка доказів походження

Стаття 35

Перевірка декларацій постачальника

Стаття 36

Штрафи

Розділ VIII

ЗАСТОСУВАННЯ ДОПОВНЕННЯ A

Стаття 37

Європейський економічний простір

Стаття 38

Ліхтенштейн

Стаття 39

Республіка Сан-Марино

Стаття 40

Князівство Андорра

Стаття 41

Сеута та Мелілья

Перелік додатків:

ДОДАТОК I:

Вступні пояснення до переліку в Додатку II

ДОДАТОК II:

Перелік операцій обробки або переробки, яким повинні бути піддані матеріали, що не мають преференційного статусу походження, для того, щоб продукт набув статусу преференційного походження

ДОДАТОК III:

Текст декларації походження

ДОДАТОК IV:

Зразок сертифіката з перевезення товару EUR.1 та заява на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1

ДОДАТОК V:

Спеціальні умови для продуктів походженням із Сеути та Мелільї

ДОДАТОК VI:

Декларація постачальника

ДОДАТОК VII:

Довгострокова декларація постачальника

Цілі

Ці Правила є необов'язковими. Вони призначені для застосування на тимчасовій основі до укладення та набрання чинності змінами до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція ПЄМ або Конвенція). Ці Правила будуть застосовуватися у двосторонній торгівлі між тими Договірними Сторонами, які домовляються посилатися на них або включають їх у свої двосторонні преференційні торговельні угоди. Ці Правила призначені для застосування як альтернативи до правил Конвенції, які, як передбачено Конвенцією, не завдають шкоди принципам, установленим у відповідних угодах та інших двосторонніх угодах між Договірними Сторонами. Отже, ці Правила будуть не обов'язковими, а факультативними. Їх застосовуватимуть економічні оператори, які претендуватимуть на преференції, що виникатимуть на їх основі, а не на основі правил Конвенції.

Ці Правила призначені не для зміни Конвенції. Конвенція залишатиметься чинною для застосування серед Договірних Сторін Конвенції. Ці Правила не змінюють прав та обов'язків Договірних Сторін відповідно до Конвенції.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Визначення

Для цілей цієї Конвенції терміни:

(a) «застосовуюча Договірна Сторона» означає Договірну Сторону Конвенції ПЄМ, яка інкорпорує ці Правила у свої двосторонні угоди щодо преференційної торгівлі з іншою Договірною Стороною Конвенції ПЄМ, та включає Сторони цієї Угоди;

(b) «групи», «позиції» та «підпозиції» означають групи, позиції та підпозиції (код на рівні чотирьох або шести знаків), що використовуються у номенклатурі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі - Гармонізована система), зі змінами, внесеними відповідно до Рекомендацій Ради Митного Співробітництва від 26 червня 2004 року;

(c) «класифікований» означає класифікацію товару за конкретною позицією чи підпозицією Гармонізованої системи;

(d) «партія» означає продукти, які:

(i) одночасно надсилаються від одного експортера одному одержувачу; або

(ii) зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправлення від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, в єдиному інвойсі;

(e) «митні органи Сторони чи застосовуючої Договірної Сторони» для Європейського Союзу означає будь-які митні органи держав-членів Європейського Союзу;

(f) «митна вартість» означає вартість, визначену відповідно до Угоди щодо впровадження статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі 1994 (Угода про митну оцінку СОТ);

(g) «ціна на умовах франко-завод» означає ціну, сплачену виробнику за продукт на умовах франко-завод у Стороні на підприємстві, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ціна враховує вартість усіх матеріалів у складі продукту та витрати, пов'язані з виробництвом, за винятком будь-яких внутрішніх податків, які є або можуть виникнути у зв'язку з експортуванням цього продукту. Якщо остання обробка чи переробка була передана у субпідряд, визначення «виробник» стосується підприємства, яке уклало договір із субпідрядником на виконання обробки чи переробки.

Якщо фактично сплачена ціна не відображає всіх витрат, пов'язаних із виготовленням продукту, які Сторона фактично понесла, ціна на умовах франко-завод означає суму всіх витрат, за винятком будь-яких внутрішніх податків, які є або можуть виникнути у зв'язку з експортом цього продукту;

(h) «взаємозамінний матеріал» або «взаємозамінний продукт» означає матеріал чи продукт такого ж типу або комерційної якості з однаковими технічними і фізичними характеристиками та який неможливо відрізнити один від одного;

(i) «товари» означає як матеріал, так і продукт;

(j) «виробництво» означає будь-який вид обробки чи переробки, у тому числі збирання;

(k) «матеріал» означає будь-який інгредієнт, сировину, складову або частину тощо, що використовується під час виробництва продукту;

(l) «максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційного статусу походження» означає максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, що дає можливість розглядати виробництво як обробку або переробку, достатню для надання продукту преференційного статусу походження. Він може бути виражений у відсотках від ціни продукту на умовах франко-завод або у відсотках від ваги нетто цих матеріалів, що підпадають під певне об'єднання груп, групу, позицію чи підпозицію;

(m) «продукт» означає продукт, що виробляється, навіть якщо надалі планується використати його для іншої виробничої операції;

(n) «територія» включає сухопутну територію, внутрішні води та територіальне море Сторони;

(o) «додана вартість» означає ціну продукту на умовах франко-завод за відрахуванням митної вартості кожного з включених матеріалів походженням з інших застосовуючих Договірних Сторін, з якими застосовується кумуляція, або якщо митна вартість невідома або не може бути встановлена,- перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали у Стороні-експортері;

(p) «вартість матеріалів» означає митну вартість під час імпорту використаних матеріалів, що не мають преференційного статусу походження або якщо це невідомо і не може бути встановлено, перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали у Стороні-експортері. У разі якщо необхідно встановити вартість використаних матеріалів, що мають преференційний статус походження, має застосовуватися принцип mutatis mutandis.

Розділ II

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ»

Стаття 2

Загальні вимоги

З метою імплементації цієї Угоди такі продукти вважаються походженням зі Сторони при експорті до іншої Сторони:

(a) товари, повністю отримані відповідно до Статті 3;

(b) товари, отримані у Стороні, включаючи товари, які не були повністю там отримані, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цій Стороні відповідно до Статті 4.

Стаття 3

Повністю отримані продукти

1. Зазначені нижче продукти повинні вважатися повністю отриманими у Стороні, коли вони експортуються в іншу Сторону:

(a) мінеральні продукти або природна вода, видобуті з їх надр чи морського дна;

(b) рослини, включаючи водні рослини, та продукти рослинного походження, вирощені та зібрані там;

(c) живі тварини, народжені та вирощені там;

(d) продукти, отримані з тварин, вирощених там;

(e) продукти, отримані від забою тварин, народжених та вирощених там;

(f) продукти, отримані шляхом мисливства або рибальства там;

(g) продукти аквакультури, де риби, ракоподібні, молюски та інші водні безхребетні народжені або вирощені з яєць, ікри, личинок, рибної молоді або мальків;

(h) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані за межами будь-яких територіальних вод її суднами;

(i) продукти, вироблені на борту плавучих рибопереробних підприємств, виключно з продуктів, зазначених у пункті (h);

(j) вироби, що були у вжитку, зібрані там та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів;

(k) відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених там;

(l) продукти, видобуті з морського дна або з-під нього за межами власних територіальних вод за умови, що країна, яка їх видобуває, має виключні права на експлуатацію;

(m) товари, отримані на території країни виключно з продуктів, зазначених у підпунктах (а) - (l) цього пункту.

2. Терміни «їхні судна» та «їхні плавучі рибопереробні підприємства» у пунктах 1 (h) та (i) цієї Статті застосовуються виключно до суден та плавучих рибопереробних підприємств, які відповідають кожній із наведених вимог:

(a) зареєстровані у Стороні-експортері або Стороні-імпортері;

(b) ходять під прапором Сторони-експортера або Сторони-імпортера;

(c) відповідають одній із таких умов:

(i) принаймні на 50 % вони є власністю громадян Сторони-експортера чи Сторони-імпортера; або

(ii) є власністю компаній, у яких:

- головний офіс та основне місце діяльності розташовані у Стороні-експортері чи Стороні-імпортері; та

- принаймні на 50 % вони є власністю Сторони-експортера чи Сторони-імпортера або державних установ чи громадян цих Сторін.

3. У разі застосування пункту 2, коли Сторона-експортер чи Сторона-імпортер - Європейський Союз, це означає державу-члена Європейського Союзу.

4. У разі застосування пункту 2 держави ЄАВТ повинні розглядатись як одна застосовуюча Договірна Сторона.

Стаття 4

Достатня обробка або переробка

1. Без обмеження для змісту положень пункту 3 цієї Статті та Статті 6 продукти, які є не повністю отриманими у Стороні, повинні вважатися достатньо обробленими або переробленими у ній при виконанні умов, викладених у Додатку II для відповідних продуктів.

2. Якщо продукт, який набув преференційного статусу походження у Стороні відповідно до пункту 1 цієї Статті, використовується як матеріал при виробництві іншого продукту, матеріали, що не мають преференційного статусу походження, які могли б бути використані при його виробництві, не враховуються.

3. Визначення відповідності вимогам пункту 1 цієї Статті здійснюється для кожного продукту.

Однак, коли відповідне правило ґрунтується на дотриманні умов максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, митні органи Сторін можуть дозволити експортерам обчислювати середню ціну продукту на умовах франко-завод та вартість матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, як визначено у пункті 4 цієї Статті, з метою врахування коливань витрат і курсів валют.

4. У разі застосування абзацу другого пункту 3 цієї Статті середня ціна продукту на умовах франко-завод та середня вартість використаних матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, розраховуються на основі суми цін на умовах франко-завод, які сплачуються за всі продажі одних і тих самих продуктів, здійснених протягом попереднього фінансового року, та суми вартості всіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, використаних при виробництві одних і тих самих продуктів за попередній фінансовий рік, відповідно, як визначено у Стороні-експортері, або, якщо дані за повний фінансовий рік недоступні, у коротший період, не менше трьох місяців.

5. Експортери, які обрали розрахунок середньої ціни, повинні послідовно застосовувати такий метод протягом року, наступного за звітним фінансовим роком, або, у разі необхідності, протягом року, наступного за коротший період, що використовується як звітний період. Експортери можуть припинити застосовувати такий метод, якщо протягом визначеного фінансового року або коротшого періоду, що триває не менше трьох місяців, вони фіксують припинення коливань витрат або курсів валют, які виправдовували використання такого методу.

6. Середні значення ціни продукту на умовах франко-завод та середньої вартості використаних матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, які зазначено у пункті 4 цієї Статті, повинні використовуватися як ціна продукту на умовах франко-завод та вартість матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, відповідно, для встановлення відповідності вимогам щодо максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження.

Стаття 5

Правило толерантності

1. Як виняток з положень, що містяться у Статті 4, та з врахуванням пунктів 2, 3 цієї Статті, матеріали що не мають преференційного статусу походження, які відповідно до умов, визначених у переліку Додатка II, не підлягають використанню у виробництві того чи іншого продукту, можуть бути використані за умови, що їхня загальна вага нетто або оцінена вартість у продукті не перевищує:

(a) 15 % ваги нетто продукту з Груп 2, 4-24, крім перероблених рибних продуктів Групи 16;

(b) 15 % ціни продукту на умовах франко-завод, крім продуктів, зазначених у пункті (a).

Цей пункт не застосовується до продуктів Груп 50-63 Гармонізованої системи, щодо яких допускається застосування відхилень, зазначених у Примітках 6 та 7 Додатка I.

2. Пункт 1 цієї Статті не допускає перевищення жодного значення максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, визначеного у переліку Додатка II.

3. Пункти 1, 2 цієї Статті не застосовуються до продуктів, повністю отриманих у Стороні у значенні Статті 3. Однак без обмеження для змісту положень Статті 6 та Статті 9 (1) допустимі відхилення, передбачені цими пунктами, застосовуються до продуктів, для яких встановлено правило з переліку Додатка II, щоб матеріали, використані при виробництві цього продукту, були повністю отримані.

Стаття 6

Недостатня обробка або переробка

1. Без обмеження для змісту положень пункту 2 цієї Статті зазначені нижче операції повинні вважатися такими, що не надають достатнього рівня обробки або переробки для надання продукту преференційного статусу походження незалежно від того, чи виконуються вимоги Статті 4:

(a) операції для забезпечення збереження продуктів у належному стані під час транспортування та зберігання;

(b) розкриття та збирання упаковки;

(c) миття, очищення, видалення пилу, окису, мастила, фарби або іншого покриття;

(d) прасування та пресування текстилю;

(e) прості операції з фарбування та полірування;

(f) вилущення, часткове або повне подрібнення рису; полірування та глазурування зернових та рису;

(g) операції з фарбування або ароматизації цукру або формування рафінованого цукру; часткове або повне подрібнення кристалічного цукру;

(h) чищення, видалення кісточок та лущення фруктів, горіхів та овочів;

(i) загострювання, просте шліфування чи просте розрізання;

(j) просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, упорядкування, підбір (включаючи об'єднання виробів у набори);

(k) просте пакування у пляшки, банки, ємності, ємності для сипучих, ємності для пакування (мішки/пакети), ящики, фіксація на листах картону або дошках та всі інші прості пакувальні операції;

(l) прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на продуктах або їх пакуванні;

(m) просте змішування продуктів одного чи різних видів;

(n) змішування цукру з будь-яким матеріалом;

(o) просте додавання води або дегідратація або денатурація продуктів;

(p) просте збирання частин виробів для отримання цілого виробу або розбирання продуктів на частини;

(q) забій тварин;

(r) поєднання двох чи більше операцій, зазначених у пунктах (a) - (q).

2. Усі операції, які здійснюються у Стороні-експортері з продуктом, повинні враховуватись при визначенні того, чи слід розглядати обробку або переробку цього продукту як недостатню відповідно до положень пункту 1 цієї Статті.

Стаття 7

Кумуляція походження

1. Без обмеження для змісту положень Статті 2 продукти вважаються походженням зі Сторони-експортера при експорті до іншої Сторони, якщо такі продукти, отримані там, включають матеріали походженням з будь-якої іншої застосовуючої Договірної Сторони, ніж Сторона-експортер, за умови, що обробка або переробка, здійснена у Стороні-експортері, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

2. Якщо обробка або переробка, здійснена у Стороні-експортері, не виходять за межі операцій, зазначених у Статті 6, продукти, отримані шляхом включення матеріалів походженням з будь-якої іншої застосовуючої Договірної Сторони, матимуть походження Сторони-експортера лише за умови, якщо додана вартість є більшою, ніж вартість матеріалів, використаних при виробництві в будь-якій іншій застосовуючій Договірній Стороні. У разі недотримання вищезазначених умов отримані продукти матимуть походження застосовуючої Договірної Сторони, яка має найбільшу вартість матеріалів, що використовувались при виробництві у Стороні-експортері.

3. Без обмеження для змісту положень Статті 2 та за винятком продуктів Груп 50-63 обробка або переробка, здійснена в застосовуючій Договірній Стороні, яка не є Стороною-експортера, вважається такою, що була здійснена у Стороні-експортері, якщо отриманий продукт підлягає подальшій обробці або переробці в цій Стороні-експортері.

4. Без обмеження для змісту положень Статті 2 для продуктів Груп 50-63 та лише з метою двосторонньої торгівлі між Сторонами обробка або переробка, що здійснюється у Стороні-імпортері, вважається виконаною у Стороні-експортері, якщо продукти підлягають подальшій обробці або переробці в цій Стороні-експортері.

5. Для цілей цього пункту учасники Процесу стабілізації та асоціації Європейського Союзу та Республіки Молдова повинні вважатися як одна застосовуюча Договірна Сторона.

6. Сторони можуть в односторонньому порядку вирішити розширити застосування пункту 3 цієї Статті щодо імпорту продуктів Груп 50-63. Сторона, що прийняла таке рішення, повинна повідомити про це іншу Сторону та Європейську Комісію відповідно до Статті 8 (2).

7. Для цілей кумуляції у значенні пунктів 3-5 цієї Статті продукти походженням із однієї застосовуючої Договірної Сторони вважаються такими, що походять зі Сторони-експортера лише у тому разі, якщо обробка або переробка, проведена там, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6.

8. Продукти походженням із застосовуючих Договірних Сторін, зазначені у пунктах 1 та 4 цієї Статті, що не піддаються жодній обробці чи переробці у Стороні-експортері, зберігають своє походження, якщо їх експортують в одну з інших застосовуючих Договірних Сторін.

Стаття 8

Умови застосування кумуляції походження

1. Кумуляція, передбачена Статтею 7, може застосовуватися лише за умови, якщо:

(a) преференційна торговельна угода відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) застосовується між застосовуючими Договірними Сторонами, залученими до встановлення преференційного статусу походження, та застосовуючими Договірними Сторонами призначення; та

(b) товари набули преференційного статусу походження, застосовуючи правила походження, ідентичні до тих, що наведені у цих Правилах.

2. Повідомлення про виконання необхідних вимог для застосування кумуляції публікуються в Офіційному Журналі Європейського Союзу (серія С) та в офіційному виданні України відповідно до власних процедур.

Кумуляція, передбачена Статтею 7, застосовується з дати, зазначеної в цих повідомленнях.

Сторони надають Європейській Комісії детальну інформацію про угоди з іншими застосовуючими Договірними Сторонами, включаючи дати набрання чинності цими Правилами.

3. Підтвердження походження повинно містити напис англійською мовою «КУМУЛЯЦІЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ З (назва відповідної застосовуючої Договірної Сторони / Сторін англійською мовою)», якщо продукти отримали преференційний статус походження шляхом застосування кумуляції походження відповідно до Статті 7.

У разі якщо як підтвердження походження використовується сертифікат з перевезення товару EUR.1, цей напис повинен міститися в його графі 7.

4. Сторони можуть вирішити відмовитися від зобов'язання вносити у підтвердження походження напис, про який йдеться у пункті 3 цієї Статті1, якщо продукти, які експортуються ними, набули преференційного статусу походження у Стороні-експортері шляхом застосування кумуляції походження відповідно до статті 7.

Сторони повідомляють Європейську Комісію щодо такої відмови відповідно до Статті 8 (2).

__________

1 Сторони відмовляються від зобов'язання вносити у підтвердження походження заяву, про яку йдеться у пункті 3 Статті 8.

Стаття 9

Одиниця кваліфікації

1. Класифікаційною одиницею для застосування положень цих Правил має бути окремий продукт, що розглядається як базова одиниця при визначенні класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи.

З вищезазначеного випливає, що:

(a) якщо продукт, що складається з групи або комплекту виробів, згідно з Гармонізованою системою класифікується в одній товарній позиції, він цілком становить єдину класифікаційну одиницю;

(b) якщо партія складається з декількох ідентичних продуктів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень цих Правил кожен окремий предмет (одиниця) повинен враховуватися.

2. Якщо відповідно до Загального правила 5 Гармонізованої системи пакування об'єднано з продуктом з метою класифікації, вони також мають бути об'єднані для визначення походження.

3. Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з одиницею обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, які є складовими типової комплектації та включені до ціни на умовах франко-завод, розглядаються як одна одиниця такого обладнання, машини, апарату або транспортного засобу.

Стаття 10

Набори

Згідно з визначенням Загального правила 3 Гармонізованої системи набори вважаються преференційного походження Сторін, якщо всі продукти, що входять до їхнього складу, мають статус преференційного походження.

Набір, що складається з продуктів преференційного походження та продуктів, що не мають преференційного походження, вважається преференційного походження, якщо вартість продуктів, що не мають преференційного походження, у його складі не перевищує 15 % ціни франко-завод цього набору.

Стаття 11

Нейтральні елементи

Для встановлення преференційного походження продукту є необов'язковим визначати походження нижче наведених елементів, що можуть бути використані під час його виробництва:

(a) енергія та паливо;

(b) промислове устаткування й обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) будь-які інші товари, що не входять і не призначені для входження до складу кінцевого продукту.

Стаття 12

Сегрегація бухгалтерського обліку

1. У разі якщо при обробці чи переробці продукту використовуються взаємозамінні матеріали преференційного походження і матеріали, що не мають статусу преференційного походження, економічні оператори можуть забезпечити управління матеріалами, використовуючи метод відокремлення для обліку, не зберігаючи матеріалів на окремих складах.

2. Економічні оператори можуть забезпечити управління взаємозамінними продуктами преференційного походження і продуктами, що не мають статусу преференційного походження товарної позиції 1701, використовуючи метод відокремлення для обліку, не зберігаючи продуктів на окремих складах.

3. Сторони можуть вимагати застосування методу відокремлення для обліку за умови попереднього дозволу митних органів. Митні органи можуть встановлювати умови видачі таких дозволів, які вони вважають необхідними, і контролювати використання цих дозволів. Митні органи можуть відкликати дозвіл у разі неналежного використання цього дозволу бенефіціаром або невиконання ним будь-яких інших умов, викладених у цих Правилах.

У разі застосування методу відокремлення для обліку має бути забезпечено, щоб у будь-який час жодні продукти не могли розглядатися як такі, що «походять зі Сторони-експортера», як це було б у разі застосування методу фізичного відокремлення запасів.

Застосування методу та реєстрація його застосування повинні відбуватися на основі загальних принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються у Стороні-експортері.

4. Бенефіціар методу, зазначеного у пунктах 1, 2 цієї Статті, повинен оформлювати або подавати заяви на підтвердження походження на кількість продуктів, які можуть вважатися такими, що походять зі Сторони-експортера. На вимогу митних органів бенефіціар повинен надавати заяву щодо його управління.

Розділ III

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВИМОГИ

Стаття 13

Принцип територіальності

1. Умови, викладені у Розділі II, мають бути виконані без перешкод відповідною Стороною.

2. Якщо продукти преференційного походження, які експортовано зі Сторони до іншої країни, повернуто, вони вважаються продуктами, що не мають статусу преференційного походження, якщо перед митними органами не буде доведено, що:

(a) повернені продукти є тими ж, що були експортовані; та

(b) їх не було піддано жодній операції, за винятком необхідних для збереження продуктів в належному стані під час перебування в іншій країні або при експорті.

3. На отримання статусу преференційного походження відповідно до положень, наведених у Розділі II, не впливатиме обробка або переробка, здійснена за межами Сторони-експортера матеріалів, що експортувались з цієї Сторони та надалі реімпортовані до цієї Сторони, якщо:

(a) зазначені матеріали є повністю отриманими у Стороні-експортері або зазнали обробки або переробки, що виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, раніше ніж були експортовані; а також

(b) митним органам переконливо доведено, що:

(i) реімпортовані продукти отримано шляхом обробки або переробки експортованих матеріалів; та

(ii) сукупна додана вартість, отримана за межами Сторони-експортера відповідно до положень цієї Статті, не перевищує 10 % ціни на умовах франко-завод кінцевого продукту, щодо якого вимагається отримання статусу продукту преференційного походження.

4. Для цілей пункту 3 цієї Статті умови набуття продуктом преференційного статусу походження, наведені в Розділі II, не застосовуються до обробки або переробки, здійсненої за межами Сторони-експортера. Але у разі застосування правила, яке встановлює максимальну вартість усіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження у складі кінцевого продукту, у визначенні статусу преференційного походження кінцевого продукту згідно з переліком у Додатку II, загальна вартість матеріалів, що не мають статусу преференційного походження, включених до складу кінцевого продукту на території Сторони-експортера, з урахуванням сукупної доданої вартості, отриманої за межами цієї Сторони шляхом застосування положень цієї Статті, не повинна перевищувати зазначених відсотків.

5. Для цілей застосування пунктів 3, 4 цієї Статті «сукупна додана вартість» вживається у значенні всіх витрат, які виникли за межами Сторони-експортера, включно з вартістю матеріалів, що увійшли до складу продукту на цій території.

6. Пункти 3, 4 цієї Статті не застосовуються до продуктів, які не відповідають вимогам, наведеним у переліку в Додатку II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки лише за умови виконання правила толерантності, наведеного у Статті 5.

7. Будь-яка обробка або переробка, що підпадає під дію цієї Статті, здійснена за межами Сторони-експортера, має бути виконана згідно з митним режимом переробки за межами митної території або подібним митним режимом.

Стаття 14

Незмінність

1. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до продуктів, які відповідають умовам цих Правил та задекларовані для імпорту у Сторону, якщо ці продукти є тими ж, що були експортовані зі Сторони-експортера. Вони не мають бути змінені, перетворені у будь-який спосіб або піддані іншим операціям, крім таких, що забезпечують їх зберігання у належному стані, або додають чи встановлюють знаки, етикетки, пломби чи будь-яку документацію для забезпечення відповідності конкретним внутрішнім вимогам Сторони-імпортера, здійсненим під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту, або розділення до декларування для домашнього використання.

2. Зберігання продуктів або партій продуктів можливе за умови, що вони залишаються під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту.

3. Без обмеження для змісту Розділу V Доповнення А розділення партій продуктів може відбуватись лише під митним контролем у третій країні (країнах) розділення.

4. У разі сумнівів Сторона-імпортер може у будь-який час вимагати від імпортера чи його представника усі відповідні документи для підтвердження відповідності положенням цієї Статті, які можуть бути надані як документальні докази, а саме:

(a) договірні транспортні документи, такі як накладні або коносаменти;

(b) фактичні або конкретні докази, засновані на маркуванні чи нумерації упаковок;

(c) сертифікат про відсутність маніпуляцій (a certificate of non-manipulation), виданий митними органами країни (країн) транзиту або розділення, або будь-які інші документи, що свідчать про те, що товари залишалися під митним контролем у країні (країнах) транзиту або розділення; або

(d) будь-які докази, безпосередньо пов'язані з товарами.

Стаття 15

Виставки

1. Продукти преференційного походження, відправлені для участі у виставці до країни, іншої ніж та, з якою застосовується кумуляція відповідно до Статей 7, 8, та продані після цієї виставки для ввезення до Сторони, після ввезення підпадають під відповідну Угоду, якщо перед митними органами доведено, що:

(a) експортер відправив ці продукти зі Сторони до країни, у якій проводилася виставка, та експонував їх на виставці;

(b) цей експортер продав чи передав в інший спосіб дані продукти особі, яка перебуває в іншій Стороні;

(c) продукти були відправлені під час виставки або безпосередньо після неї у тому стані, у якому вони були відправлені на виставку; та

(d) після відправлення на виставку дані продукти не були використані з жодною метою, крім демонстрації на виставці.

2. Підтвердження походження має бути видане або складене згідно з Розділом V Доповнення А і подане до митних органів Сторони-імпортера у звичайний спосіб. У цьому документі мають бути зазначені назва й адреса виставки. Таке підтвердження має містити назву та адресу проведення виставки. За необхідності можуть вимагатися й інші документальні свідчення умов, за яких товари було розміщено на виставці.

3. Пункт 1 цієї Статті застосовується до будь-якої торговельної, промислової, сільськогосподарської або ремісничої виставки, ярмарки або подібної публічної демонстрації (показу), що організовується не для приватних цілей у торговельних або офісних приміщеннях для продажу іноземних продуктів, під час яких продукти залишаються під митним контролем.

Розділ IV

ПОВЕРНЕННЯ АБО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ МИТА

Стаття 16

Повернення або звільнення від сплати мита

1. Матеріали, що не мають преференційного походження, використані у виробництві продуктів Груп 50-63 Гармонізованої системи, походженням із застосовуючих Договірних Сторін, для яких видається або складається підтвердження походження згідно з Розділом V Доповнення А, не можуть бути предметом повернення або звільнення від сплати мита будь-якого типу у Стороні-експортері.

2. Заборона, що міститься в пункті 1 цієї Статті, стосується будь-якої домовленості про повне чи часткове відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж мита й митних зборів, що мають еквівалентну дію, застосовується у Стороні-експортері до матеріалів, які використовуються у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж застосовується, формально чи фактично, коли продукти, вироблені з цих матеріалів, експортуються, а не коли вони залишаються для використання в цій країні.

3. Експортер продуктів, на які поширюється підтвердження походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів надати всі належні документи на підтвердження того, що мито, сплачене за матеріали, що не мають преференційного статусу походження, використані у виробництві цих продуктів, не було повернене, та що мито і всі митні платежі та збори, що мають еквівалентний ефект, які мають бути сплачені за такі матеріали, дійсно сплачені.

4. Заборона в пункті 1 цієї Статті не повинна застосовуватись у торгівлі між Сторонами продуктами, що набули преференційного статусу походження шляхом застосування кумуляції походження, передбаченої Статтями 7 (4) або (5).

Розділ V

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ

Стаття 17

Загальні вимоги

1. Продукти, що походять з однієї зі Сторін, при ввезенні до іншої Сторони підпадають під дію положень цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведено у Додатку IV до Доповнення А;

(b) у випадках, зазначених у Статті 18 (1), декларація, що надалі іменується як «декларація походження», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані продукти достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації походження, наведено у Додатку III до цього Доповнення.

2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї Статті, продукти преференційного походження в розумінні цих Правил, у випадках, визначених Статтею 27, підпадають під положення цієї Угоди без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, зазначених у пункті 1 цієї Статті.

3. Без обмеження для змісту пункту 1 Сторони можуть погодитись, що для преференційної торгівлі між ними підтвердження походження, перелічені у підпунктах (a) та (b) пункту 1 цієї Статті, замінюються заявами про походження, що оформлюються експортерами та реєструються в електронній базі відповідно до внутрішнього законодавства Сторін.

Використання заяв про походження, що складаються експортерами та реєструються в електронній базі, погоджене двома або більше застосовуючими Договірними Сторонами, не має перешкоджати використанню діагональної кумуляції з іншими застосовуючими Договірними Сторонами.

4. Для цілей пункту 1 Сторони можуть домовитись про створення системи, що дозволяє видавати в електронній формі та/або подавати в електронній формі підтвердження походження, перелічені в пунктах (а) та (b) пункту 1 цієї Статті.

5. З метою застосування Статті 7, у разі застосування Статті 8 (4), експортер у застосовуючій Договірній Стороні, який складає або подає заяву на отримання підтвердження походження на підставі іншого підтвердження походження, без внесеного напису відповідно до положень Статті 8 (3), вживає всіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити виконання умов для застосування кумуляції та бути готовим представити митним органам усі відповідні документи.

Стаття 18

Умови складання декларації походження

1. Декларація походження, зазначена в підпункті (b) Статті 17 (1), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 19, або

(b) експортером на будь-яку партію продуктів, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, преференційного походження, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

2. Декларація походження може бути складена, якщо продукти вважаються преференційного походження та виконуються інші вимоги цих Правил.

3. Експортер, який складає декларацію походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних продуктів, а також виконання інших умов цих Правил.

4. Складання декларації походження здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншому комерційному документі декларації, текст якої наведено у Додатку III до цього Доповнення, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларацію складено від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

5. Декларації походження мають бути власноручно підписані експортером, який їх склав. Проте уповноважений експортер у розумінні Статті 19 не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам Сторони-експортера письмове зобов'язання нести повну відповідальність за будь-яку декларацію походження, у якій він зазначений, так, ніби вона підписана ним власноручно.

6. Декларація походження може бути складена експортером тоді, коли продукти, яких вона стосується, експортуються, або після експортування («ретроспективна декларація походження») за умови подання цієї декларації в країні імпорту протягом двох років після імпортування продуктів, яких вона стосується.

Якщо розділення партії продуктів відбувається відповідно до Статті 14 (3) впродовж одного і того ж дворічного строку, ретроспективна декларація походження оформляється уповноваженим експортером Сторони-експортера продуктів.

Стаття 19

Уповноважений експортер

1. Згідно з національними вимогами митні органи Сторони-експортера можуть дозволити будь-якому експортеру, заснованому у Стороні («уповноважений експортер»), складати декларації походження незалежно від вартості відповідних продуктів.

2. Експортер, який запитує такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, необхідні для перевірки преференційного статусу походження продуктів, а також виконання інших вимог цих Правил.

3. Митні органи повинні надати уповноваженому експортеру номер митного дозволу, який має бути зазначений на декларації походження.

4. Митні органи перевіряють правильність використання дозволу. Вони можуть відкликати дозвіл у разі неналежного його використання уповноваженим експортером та повинні робити це у разі ненадання уповноваженим експортером гарантій, зазначених у пункті 2 цієї Статті.

Стаття 20

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами Сторони-експортера на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

2. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведено у Додатку IV до Доповнення А. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис продуктів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

3. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 повинен містити такий напис англійською мовою у графі 7: «ПЕРЕХІДНІ ПРАВИЛА».

4. Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката EUR.1, повинен бути готовий у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера, де видано сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати усі відповідні документи, що підтверджують походження продуктів, а також виконання інших вимог цих Правил.

5. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається митними органами Сторони-експортера, якщо відповідний продукт має статус преференційного походження та відповідає іншим вимогам цих Правил.

6. Митні органи, що видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки преференційного статусу походження продуктів, а також для виконання інших умов цих Правил. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити чи заповнена графа, призначена для опису продуктів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

7. Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути зазначена у графі 11 цього сертифіката.

8. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортеру відразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експорту продукту.

Стаття 21

Сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані пізніше

1. Незважаючи на положення Статті 20 (8), сертифікат з перевезення товару EUR.1 може бути виданий після експорту продуктів, яких він стосується, якщо:

(a) він не був виданий під час експорту через допущення помилок, ненавмисних похибок або внаслідок особливих обставин;

(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпорту з технічних причин;

(c) кінцевий пункт призначення відповідного продукту, невідомий на момент експорту, був визначений під час транспортування чи зберігання або після можливого розділення партій продуктів відповідно до Статті 14 (3);

(d) сертифікат з перевезення товару EUR.1 чи EUR. MED був виданий відповідно до правил Конвенції ПЄМ для продуктів, які також мають статус преференційного походження відповідно до цих Правил. Експортер повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення виконання умов кумуляції та бути готовим надати митним органам всю відповідну документацію, якщо продукт має статус преференційного походження відповідно до цих Правил; або

(e) сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий із застосуванням Статті 8 (4), а при імпорті до іншої Договірної Сторони вимагається застосування Статті 8 (3).

2. Для застосування пункту 1 цієї Статті експортер у своїй заяві повинен зазначити місце та дату експорту продуктів, яких стосується сертифікат з перевезення товару EUR.1, і пояснити причини свого прохання.

3. Митні органи можуть видати сертифікат з перевезення EUR.1 пізніше, протягом двох років з дати експорту, та лише після підтвердження того, що інформація, надана експортером у заяві, збігається з інформацією у відповідній справі.

4. На додаток до вимог, які містять положення Статті 20 (3), сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані пізніше, повинні мати такий напис англійською мовою: «ISSUED RETROSPECTIVELY».

5. Напис, зазначений у пункті 4 цієї Статті, має бути зазначений у графі 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Стаття 22

Видача дубліката сертифіката з перевезення товару EUR.1

1. У разі викрадення, втрати чи знищення сертифіката з перевезення товару EUR.1 експортер може подати до митних органів, що видали цей сертифікат, заяву про видачу дубліката, складеного на основі експортних документів, наявних у них.

2. На додаток до вимог, що містять положення Статті 20 (3), дублікат, виданий відповідно до пункту 1 цієї Статті, повинен мати такий напис англійською мовою: «DUPLICATE».

3. Напис, зазначений у пункті 2, має бути зазначений у графі 7 дубліката сертифіката з перевезення товару EUR.1.

4. Такий дублікат, що має містити дату видачі оригінального сертифіката з перевезення товару EUR.1, вважатиметься дійсним з цієї дати.

Стаття 23

Термін дії підтвердження походження

1. Підтвердження походження є дійсним протягом десяти місяців з дати видачі в Стороні-експортера та у зазначений період має бути подане до митних органів Сторони-імпортера.

2. Підтвердження походження, що подаються до митних органів Сторони-імпортера після строку дії, зазначеного у пункті 1, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати внаслідок особливих обставин.

3. В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо продукти були представлені митним органам раніше зазначеної кінцевої дати.

Стаття 24

Вільні зони

1. Сторони повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб продукти, які є предметом торгівлі із застосуванням підтвердження походження та транспортуються через вільні зони, розташовані на їхній території, не були заміщені іншими продуктами та не піддавалися обробкам, крім звичайних операцій, призначених для запобігання їхньому псуванню.

2. Як виняток з положень, що містяться в пункті 1 цієї Статті, якщо продукти преференційного походження імпортуються у вільну зону із застосуванням підтвердження походження і піддаються обробці або переробці, нове підтвердження походження повинне бути видане, якщо обробку або переробку було здійснено відповідно до положень цих Правил.

Стаття 25

Вимоги щодо імпорту

Підтвердження походження подається митним органам Сторони-імпортера відповідно до процедур, що застосовуються у цій Стороні.

Стаття 26

Імпорт частинами

Якщо на запит імпортера за умови виконання вимог, встановлених митними органами Сторони-імпортера, розібрані чи незібрані продукти в розумінні Основного правила 2 (а) інтерпретації Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або товарних позицій 7308 та 9406, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам під час імпорту єдине підтвердження походження цих продуктів.

Стаття 27

Звільнення від підтвердження походження

1. Продукти, що надсилаються малими пакунками від одних приватних осіб до інших або становлять частину особистого багажу подорожуючої особи, мають бути визнані продуктами преференційного походження без вимоги подання підтвердження походження за умови, що ці продукти не імпортовані з метою торгівлі й були задекларовані як такі, що відповідають вимогам цих Правил, і якщо достовірність такої декларації не викликає жодних сумнівів.

2. Ввезення продукту не вважається імпортом з метою торгівлі, якщо дотримані усі такі умови:

(a) ввезення є нерегулярним;

(b) ввезення складається виключно з продуктів для особистого користування отримувачів або подорожуючої особи або їх сімей;

(c) з природи та кількості продуктів очевидно, що їхнє комерційне використання не планується.

3. Сукупна вартість цих продуктів не повинна перевищувати 500 євро у разі малих пакунків і 1200 євро - у разі, якщо продукти входять до складу особистого багажу подорожуючої особи.

Стаття 28

Розбіжності та формальні помилки

1. Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов'язаних з імпортом продуктів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленим продуктам.

2. Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як друкарська помилка, не є причиною для відхилення документів, зазначених у пункті 1 цієї Статті, якщо ці помилки не викликають сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у цих документах.

Стаття 29

Декларації постачальника

1. Якщо сертифікат з перевезення EUR.1 або декларацію походження видано у Стороні для продуктів, що мають преференційний статус походження, у виробництві яких використано товари походженням з іншої застосовуючої Договірної Сторони та які зазнали обробки або переробки без отримання преференційного статусу походження відповідно до Статті 7 (3) чи Статті 7 (4), повинна враховуватися декларація постачальника для цих товарів відповідно до цієї Статті.

2. Декларація постачальника, зазначена в пункті 1 цієї Статті, є доказом здійснення обробки або переробки в застосовуючій Договірній Стороні відповідних товарів з метою встановлення того, що продукти, у виробництві яких використовуються ці товари, можуть розглядатися як такі, що походять зі Сторони-експортера і відповідають іншим вимогам цих Правил.

3. Окрема декларація постачальника повинна бути складена, за винятком випадків, передбачених у пункті 4, постачальником на кожну партію товарів за формою, визначеною в Додатку VI, на аркуші паперу, доданому до інвойсу, накладної або будь-якого іншого комерційного документа, що достатньо описує відповідні товари для їх ідентифікації.

4. У разі якщо постачальник регулярно поставляє визначеному замовнику товари, для яких очікується, що протягом певного періоду обробка або переробка буде здійснюватися постійно в застосовуючій Договірній Стороні, він може надати одну декларацію постачальника для подальших поставок партій цих товарів («довгострокова декларація постачальника»).

Довгострокова декларація постачальника, як правило, може бути чинною до двох років з дати її складання. Митні органи застосовуючої Договірної Сторони, де складається декларація, визначають умови, за яких строк її дії може продовжуватися.

Довгострокова декларація постачальника складається постачальником за формою, встановленою у Додатку VII, і має містити детальний опис відповідних товарів, достатній для їх ідентифікації. Вона надається відповідному замовнику перед або разом з поставкою першої партії товарів, які охоплюються цією декларацією.

Постачальник зобов'язаний негайно проінформувати свого замовника, якщо довгострокова декларація постачальника більше не застосовується до поставки товарів.

5. Декларації постачальника, зазначені у пунктах 3, 4, повинні бути надруковані з використанням однієї з мов, на яких укладено Угоду, відповідно до положень національного законодавства застосовуючої Договірної Сторони, в якій складено декларацію, і мати оригінальний підпис постачальника власноруч. Декларацію може також бути складено від руки; в такому разі вона повинна бути написана чорнилом і друкованими літерами.

6. Постачальник, який складає декларацію, повинен бути готовим надати в будь-який час, на вимогу митних органів застосовуючої Договірної Сторони, де складено декларацію, всі відповідні документи, які підтверджують, що інформація, представлена в цій декларації, є правильною.

Стаття 30

Суми, виражені в євро

1. Для застосування пункту (b) Статті 18 (1) та Статті 27 (3) у випадках, коли інвойс на продукти надано в іншій валюті ніж євро, кожна із зацікавлених країн повинна щорічно встановлювати суми в національних валютах Сторін, еквівалентні до наведених сум у євро.

2. Пункт (b) Статті 18 (1) або Статті 27 (3) застосовується до партії продукту з використанням валюти, яку зазначено в інвойсі на цю партію, згідно з сумою, встановленою відповідною країною.

3. Суми, що використовуються в будь-якій національній валюті, мають бути еквівалентні до відповідних сум у євро станом на перший робочий день жовтня. Ці значення повинні бути передані Європейській Комісії до 15 жовтня і застосовуються з 1 січня наступного року. Європейська Комісія повинна повідомити всі зацікавлені країни про відповідні суми.

4. Країна може округлити суми, отримані шляхом перерахунку суми в євро в її національну валюту, до більшого чи меншого цілого числа. Різниця між цим округленим значенням і результатом перерахунку не повинна перевищувати 5 %. Країна може не змінювати еквівалент суми в євро, перерахований у її національну валюту, якщо у встановлений час щорічного узгодження, передбаченого в пункті 3, перерахування цієї суми без округлення призводить до збільшення еквівалента в національній валюті менше ніж на 15 %. Еквівалент у національній валюті можна не змінювати, якщо перерахування призводить до зменшення його значення.

5. На запит Сторони Підкомітет з питань митного співробітництва має переглядати суми в євро. Під час такого перегляду Підкомітет з питань митного співробітництва має вирішити чи доцільно зберігати незмінним вплив розглядуваних обмежень. З огляду на це він може ухвалити рішення змінити суми в євро.

Розділ VI

ПРИНЦИПИ СПІВРОБІТНИЦТВА ТА ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДОКАЗИ

Стаття 31

Документальні докази, зберігання доказів походження та супровідної документації

1. Експортер, який склав декларацію походження або подав заяву на отримання сертифіката з перевезення EUR.1, повинен зберігати паперову копію або електронну версію підтвердження походження та всіх документів, що підтверджують статус преференційного походження продукту, протягом принаймні трьох років з дати видачі сертифіката або складення декларації походження.

2. Постачальник, який складає декларацію походження, повинен зберігати протягом принаймні трьох років копії декларації та всіх інвойсів, накладних або інших комерційних документів, що стосуються декларації, а також документів, зазначених у Статті 29 (6).

Постачальник, який складає довгострокову декларацію, повинен зберігати протягом принаймні трьох років копії декларації та всіх інвойсів, накладних або інших комерційних документів щодо товарів, на які поширюється ця декларація, надіслана певному замовнику, а також документи, зазначені у статті 29 (6), протягом принаймні трьох років. Цей період починається з дати закінчення строку дії довгострокової декларації постачальника.

3. З метою виконання пункту 1 цієї Статті документи, що підтверджують статус преференційного походження, можуть, серед іншого, включати:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання продукту, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній застосовуючій Договірній Стороні відповідно до національного законодавства;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Стороні, видані чи складені у Стороні відповідно до національного законодавства;

(d) декларації походження або сертифікати з перевезення товару EUR.1, що підтверджують преференційний статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у Сторонах згідно з цими Правилами;

(e) докази про обробку або переробку, виконані за межами Сторін згідно з положеннями Статей 13, 14, які підтверджують, що вимоги цих Статей були виконані.

4. Митні органи Сторони-експортера, що видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні зберігати форму заяви, про яку йдеться у Статті 20 (2), протягом принаймні трьох років.

5. Митні органи Сторони-імпортера повинні зберігати декларації походження та видані їм сертифікати з перевезення товару EUR.1 протягом принаймні трьох років.

6. Декларації постачальника, які підтверджують здійснення обробки або переробки використаних матеріалів в застосовуючій Договірній Стороні, складені в цій застосовуючій Договірній Стороні, повинні розглядатися як документ відповідно до Статей 18 (3), 20 (4) і 29 (6), що використовується з метою підтвердження того, що продукти, яких стосується сертифікат з перевезення EUR.1 або декларація походження, можуть розглядатися як такі, що походять з такої застосовуючої Договірної Сторони і відповідають іншим вимогам цих Правил.

Стаття 32

Вирішення спорів

У разі виникнення спорів щодо процедур перевірки відповідно до Статей 34, 35 або стосовно тлумачення цього Додатка, що не можуть бути вирішені між митними органами, які вимагають перевірки, і митними органами, відповідальними за проведення цієї перевірки, вони подаються на розгляд Підкомітету з питань митного співробітництва.

У всіх випадках вирішення спорів між імпортером і митними органами Сторони-імпортера має бути здійснено відповідно до законодавства цієї країни.

Розділ VII

АДМІНІСТРАТИВНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 33

Інформування (нотифікація) та співробітництво

1. Митні органи Сторін повинні надавати один одному зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1, разом зі зразками номерів митних дозволів, наданих уповноваженим експортерам, а також адреси митних органів, що відповідають за перевірку таких сертифікатів та декларацій походження.

2. З метою належного застосування цих Правил Сторони повинні допомагати один одному через компетентні митні органи у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій походження, декларацій постачальника та правильності інформації, що міститься в цих документах.

Стаття 34

Перевірка підтвердження походження

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких продуктів, статусі преференційного походження відповідних продуктів або виконанні інших вимог цих Правил.

2. У разі запиту на подальшу перевірку митні органи Сторони-імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію походження або копії цих документів митним органам Сторони-експортера, зазначивши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.