Угода про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки

УГОДА ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ

МІЖ

УРЯДОМ УКРАЇНИ

ТА

УРЯДОМ ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

{Угоду подано на ратифікацію Розпорядженнями КМ

№ 397-р від 07.05.2024

№ 865-р від 13.08.2025}

{Угоду ратифіковано Законом України № 4932-IX від 14.07.2026}

{Сканована копія}

ЗМІСТ

ПРЕАМБУЛА

РОЗДІЛ I ПОЧАТКОВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття I.1 Цілі

Стаття I.2 Зв'язок з іншими угодами

Стаття I.3 Митні союзи та зони вільної торгівлі

Стаття I.4 Визначення

РОЗДІЛ II ДОСТУП ДО РИНКУ ТОВАРІВ

Глава 1 Загальні положення

Стаття II.1 Національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання

Стаття II.2 Цілі

Стаття II.3 Класифікація та оцінка товарів

Стаття II.4 Мито

Стаття II.5 Правила походження

Стаття II.6 Обмеження імпорту та експорту

Стаття II.7 Платежі та інші збори

Стаття II.8 Обмін даними щодо використання переваг

Стаття II.9 Експортні субсидії та заходи еквівалентної дії

Стаття II.10 Свобода транзиту

Стаття II.11 Державні торгові підприємства

Глава 2 Мито

Стаття II.12 Сфера застосування

Стаття II.13 Мито на імпорт

Стаття II.14 Мита на експорт та платежі з еквівалентною дією

Стаття II.15 Адміністрування та впровадження тарифних квот

РОЗДІЛ III ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ТОРГІВЛІ

Стаття III.1 Санітарні та фітосанітарні заходи

Стаття III.2 Технічні бар'єри в торгівлі

Стаття III.3 Двосторонні захисні заходи

Стаття III.4 Глобальні захисні заходи

Стаття III.5 Антидемпінгові та компенсаційні заходи

Стаття III.6 Інтелектуальна власність

Стаття III.7 Сприяння торгівлі

Стаття III.8 Митне співробітництво

РОЗДІЛ IV ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ

Стаття IV.1 Сфера застосування та охоплення

Стаття IV.2 Включення положень з ГАТС

Стаття IV.3 Визначення

Стаття IV.4 Режим найбільшого сприяння (РНС)

Стаття IV.5 Доступ до ринку

Стаття IV.6 Національний режим

Стаття IV.7 Додаткові зобов'язання

Стаття IV.8 Внутрішнє регулювання

Стаття IV.9 Взаємне визнання

Стаття IV.10 Прозорість та розкриття конфіденційної інформації

Стаття IV.11 Монополії і ексклюзивні постачальники послуг

Стаття IV.12 Ділова практика

Стаття IV.13 Платежі і перекази

Стаття IV.14 Обмеження для захисту платіжного балансу

Стаття IV.15 Графіки специфічних зобов'язань

Стаття IV.16 Зміна Графіків

Стаття IV.17 Перегляд зобов'язань

Стаття IV.18 Надзвичайні захисні заходи

Стаття IV.19 Відмова у вигодах

Стаття IV.20 Додатки

РОЗДІЛ V СПРИЯННЯ КОМЕРЦІЙНІЙ ПРИСУТНОСТІ

Стаття V.1 Цілі та сфера застосування

Стаття V.2 Визначення

Стаття V.3 Прозорість та передбачуваність

Стаття V.4 Процедури

Стаття V.5 Збори

Стаття V.6 Оскарження та перегляд

Стаття V.7 Незалежність та неупередженість

Стаття V.8 Цифровізація та електронне управління

Стаття V.9 Переміщення підприємців

Стаття V.10 Робоча група з питань сприяння діяльності через комерційну присутність

РОЗДІЛ VI ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ

Стаття VI.1 Мета

Стаття VI.2 Сфера застосування та визначення

Стаття VI.3 Постачання послуг за допомогою електронних засобів

Стаття VI.4 Захист персональних даних

Стаття VI.5 Електронна аутентифікація та електронні підписи

Стаття VI.6 Захист споживачів в Інтернеті

Стаття VI.7 Небажані комерційні електронні повідомлення

Стаття VI.8 Співробітництво з питань регулювання

РОЗДІЛ VII КОНКУРЕНЦІЯ

Стаття VII.1 Правила конкуренції, що стосуються підприємств, державна допомога

РОЗДІЛ VIII ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Стаття VIII.1 Сфера дії та застосування

Стаття VIII.2 Добрі послуги, примирення чи посередництво

Стаття VIII.3 Консультації

Стаття VIII.4 Створення Арбітражної Групи

Стаття VIII.5 Список кандидатів до Арбітражної групи

Стаття VIII.6 Склад Арбітражної Групи

Стаття VIII.7 Повноваження

Стаття VIII.8 Процедури Арбітражної Групи

Стаття VIII.9 Звіт Арбітражної Групи

Стаття VIII.10 Призупинення або завершення розгляду справи Арбітражною Групи

Стаття VIII.11 Виконання остаточного звіту Арбітражної Групи

Стаття VIII.12 Компенсація і призупинення переваг

Стаття VIII.13 Інші положення

РОЗДІЛ IX ПРОЗОРІСТЬ, ІНСТИТУЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ, ВИЛУЧЕННЯ ТА ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття IX.1 Прозорість

Стаття IX.2 Загальні винятки та винятки з питань безпеки

Стаття IX.3 Труднощі платіжного балансу

Стаття IX.4 Створення Спільного Комітету

Стаття IX.5 Процедури Спільного Комітету

Стаття IX.6 Виконання зобов'язань

Стаття IX.7 Додатки

Стаття IX.8 Поправки

Стаття IX.9 Чинність та припинення дії Угоди

Стаття IX.10 Перегляд Угоди

Стаття IX.11 Набрання чинності

ДОДАТОК І Скасування тарифів

Таблиця А Тарифний графік України

Таблиця В Тарифний графік Туреччини

ДОДАТОК II Винятки зі Статті II.14 Мита на експорт та платежі з еквівалентною дією

ДОДАТОК III Графіки специфічних зобов'язань та Переліки вилучень з режиму найбільшого сприяння

Таблиця А Графік специфічних зобов'язань України

Таблиця В Графік специфічних зобов'язань Туреччини

ДОДАТОК IV Фінансові послуги

ДОДАТОК V Транспортно - логістичні послуги

ДОДАТОК VI Переміщення фізичних осіб

ДОДАТОК VII Телекомунікаційні послуги

ДОДАТОК VIII Спільна декларація про правила походження

ПРЕАМБУЛА

Уряд України та Уряд Турецької Республіки (далі “Сторони” або “Україна” та “Туреччина” відповідно до контексту)

ПРАГНУЧИ розвивати та зміцнювати дружні відносини, особливо у сферах економічного співробітництва та торгівлі з метою внесення вкладу у розвиток економічного співробітництва між Сторонами та збільшення обсягів взаємного торговельного обміну;

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ свій намір брати активну участь у процесі економічної інтеграції в Європу та висловлюючи свою готовність здійснювати співробітництво з метою пошуку шляхів та засобів зміцнення цього процесу;

ВРАХОВУЮЧИ “Угоду про асоціацію між Республікою Туреччина та Європейським Економічним Співтовариством” та Угоду про асоціацію між Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони;

БЕРУЧИ ДО УВАГИ досвід, набутий у співпраці між Сторонами, а також між ними та основними торговими партнерами;

ЗАЯВЛЯЮЧИ свою готовність здійснювати діяльність з метою сприяння гармонійному розвитку їх торгівлі, а також розширення та диверсифікації їх взаємного співробітництва у сферах спільного інтересу, включаючи сфери, що не охоплюються цією Угодою, створюючи, таким чином, засади та сприятливе середовище на основі рівності, недискримінації та балансу прав та зобов'язань;

БАЖАЮЧИ підвищити рівень життя, сприяти економічному зростанню та стабільності, створити нові можливості для працевлаштування та покращити загальний добробут шляхом лібералізації та розширення взаємної торгівлі;

ПОСИЛАЮЧИСЬ на взаємний інтерес Сторін у постійному зміцненні багатосторонньої торгової системи та враховуючи, що положення та інструменти Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі “ГАТТ 1994”) та Світової Організації Торгівлі (далі “СОТ”) складають основу їх зовнішньоторговельної політики;

ВИРІШИЛИ закласти з цією метою положення, спрямовані на поступове усунення перешкод у торгівлі між Сторонами відповідно до положень цих документів, зокрема тих, що стосуються створення зон вільної торгівлі;

ВИЗНАЮЧИ важливість сприяння торгівлі у просуванні ефективних і прозорих процедур для зниження витрат і забезпечення передбачуваності для торгових спільнот Сторін;

ПІДКРЕСЛЮЮЧИ важливість прозорості в міжнародній торгівлі на благо всіх зацікавлених сторін;

ВИРІШИЛИ, відповідно до цих цілей укласти наступну Угоду (далі “ця Угода”).

РОЗДІЛ I

ПОЧАТКОВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття I.1

Цілі

1. Сторони цим створюють зону вільної торгівлі згідно з цією Угодою та у відповідності до правил СОТ.

2. Цілями цієї Угоди є:

а) збільшення та посилення економічного співробітництва між Сторонами, а також підвищення рівня життя своїх народів;

b) поступове усунення перешкод та обмежень в торгівлі товарами та поступова лібералізація торгівлі послугами;

c) сприяння через розвиток взаємної торгівлі гармонійному розвитку економічних відносин між Сторонами;

d) сприяння усуненню бар'єрів в торгівлі, гармонійному розвитку та розширенню світової торгівлі;

e) сприяння двосторонній торгівлі та

f) забезпечення справедливих умов конкуренції у торгівлі між Сторонами.

Стаття I.2

Зв'язок з іншими угодами

1. Ця Угода жодним чином не обмежує зобов'язання Сторін, що випливають з їхньої участі в регіональних і субрегіональних об'єднаннях і організаціях, багатосторонніх угодах, а також у міжнародних організаціях.

2. Положення цієї Угоди не впливають на права і зобов'язання, що випливають з угод, укладених між Сторонами до або після набрання чинності цією Угодою.

Стаття I.3

Митні союзи та зони вільної торгівлі

1. Ця Угода не перешкоджає збереженню або створенню митних союзів, зон вільної торгівлі, домовленостей щодо прикордонної торгівлі та інших преференційних угод у тій мірі, у якій вони не призводять до зміни торговельних домовленостей, обумовлених цією Угодою.

2. Коли Сторона стає учасницею митного союзу або угоди про вільну торгівлю з третьою стороною, вона повинна, на запит іншої Сторони, провести консультації із Стороною, яка зробила запит.

Стаття I.4

Визначення

Для цілей цієї Угоди, якщо далі не визначено інше, застосовуються визначення СОТ для цієї Угоди mutatis mutandis.

Угода означає Угоду про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Турецької Республіки

митний орган або митні органи означає:

(a) для Туреччини - Міністерство торгівлі або його правонаступник;

(b) для України - Державна митна служба України або її правонаступник;

митна вартість означає вартість, визначену відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, що міститься в Додатку 1A до Угоди СОТ;

день означає календарний день, включаючи вихідні та святкові дні;

підприємство означає будь-яку юридичну особу, створену або організовану відповідно до чинного законодавства, з метою отримання прибутку чи не з метою отримання прибутку, у приватній чи державній власності чи під контролем, включаючи будь-яку корпорацію, траст, партнерство, одноосібне підприємство, спільне підприємство чи подібну організацію;

Гармонізована система (ГС) означає Гармонізовану систему опису та кодування товарів, включаючи її Основні правила інтерпретації, примітки до розділу та примітки до групи та її подальші поправки, прийняті та впроваджені Сторонами у відповідних тарифних законах;

захід включає закон, постанову, правило, процедуру, рішення, адміністративну дію, вимогу, практику або будь-яку іншу форму заходів Сторони;

походження має значення, наведене у Статті II.5;

особа, якщо контекст не вимагає іншого, включає фізичних та юридичних осіб;

територія означає:

a) щодо Туреччини: сухопутна територія, внутрішні води, територіальне море та повітряний простір над ними, а також морські території, на які Туреччина має суверенні права або юрисдикцію з метою дослідження, експлуатації та збереження природних ресурсів, живих або неживих, відповідно до міжнародного права.

b) щодо України: сухопутна територія, внутрішні та територіальні води та повітряний простір над ними, виняткова економічна зона та континентальний шельф за межами територіальних вод, щодо яких вона здійснює юрисдикцію, суверенні права відповідно до чинного національного та міжнародного права.

Ця Угода не застосовується до територій, які є невід'ємною частиною території України, але залишаються під іноземною окупацією до відновлення Україною повного та ефективного контролю над ними.

WCO означає Всесвітню митну організацію;

Угода СОТ означає Марракеську Угоду про заснування Світової організації торгівлі, укладену в м. Марракеш 15 квітня 1994 року.

РОЗДІЛ II

ДОСТУП ДО РИНКУ ТОВАРІВ

Глава 1

Загальні положення

Стаття II.1

Національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання

Кожна із Сторін застосовує національний режим до товарів іншої Сторони відповідно до статті III ГАТТ -1994, включно з її примітками щодо тлумачення; з цією метою статтю III ГАТТ -1994 та її пояснювальні примітки включено до цієї Угоди та вони є невід'ємною її частиною, mutatis mutandis.

Стаття II.2

Цілі

Сторони поступово суттєво лібералізують торгівлю товарами між ними протягом перехідного періоду, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до цієї Угоди та до статті XXIV ГАТТ 1994 року.

Стаття II.3

Класифікація та оцінка товарів

1. Класифікація товарів в торгівлі між Сторонами має бути такою як визначено у відповідній товарній номенклатурі кожної із Сторін, розробленої відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі – Гармонізована система або ГС).

2. Сторони визначають митну вартість товарів, які є предметами торгівлі між сторонами, у відповідності з положеннями статті VII ГАТТ 1994 року та Угоди СОТ про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.

Стаття II.4

Мито

Мито включає будь-яке мито або збори еквівалентної дії, що стягуються у зв'язку з імпортом або експортом товарів, включаючи будь-який додатковий податок або додатковий збір, пов'язаний з таким імпортом або експортом, але не включає будь-які:

а) внутрішні податки або інші внутрішні збори, що стягуються відповідно до статті II.1;

b) антидемпінгові та компенсаційні мита, що застосовуються відповідно до статті III.5; і

c) платежі або інші збори, що стягуються відповідно до статті II.7.

Стаття II.5

Правила походження

1. З метою виконання цієї Угоди, Доповнення I та відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі – “Конвенція”), із можливістю внесення змін до неї, застосовуються та цим включені до Угоди та є її частиною, mutatis mutandis.

Усі посилання на “відповідну угоду” в Доповненні I та, за необхідності, у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції повинні тлумачитися так, щоб означати цю Угоду.

2. До застосування переглянутих правил ПЕМ Конвенції та незважаючи на статті 16(5) і 21(3) Додатку I до Конвенції, де кумуляція включає лише держави ЄАВТ, Фарерські острови, Європейський Союз, Туреччину, учасників Процесу стабілізації та асоціації, Республіку Молдова, Грузію та Україну, доказом походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація про походження.

3. Як альтернативу положенням щодо видачі сертифікатів з перевезення товару, Сторони приймають електронні сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані в електронній формі. Митні органи Сторони-експортера та Сторони-імпортера мають домовитись про офіційні вимоги до електронної видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1.

Кожна Сторона-експортер інформує Спільний Комітет цієї Угоди про готовність видачі електронних сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та про всі технічні питання, пов'язані з таким впровадженням (видача, подання та перевірка електронного сертифіката).

За згодою митних органів Сторін, параграф 1 та 2 Додатку IIIa до Конвенції не застосовуються, якщо сертифікат з перевезення товару видається та підтверджується в електронному виглядI.

4. У разі виникнення суперечок, пов'язаних з процедурами перевірки статті 32 Доповнення I Конвенції, які не можуть бути вирішені між митними органами, що вимагають перевірки, та митними органами, відповідальних за проведення цієї перевірки, вони передаються до Спільного Комітету, передбаченого в статті IX.4 (Утворення Спільного Комітету) цієї Угоди.

У всіх випадках вирішення суперечок між імпортером та митними органами Сторони-імпортера здійснюється відповідно до законодавства цієї країни.

5. Якщо Україна або Туреччина письмово повідомить депозитарію про свій намір вийти з Конвенції відповідно до її статті 9, Україна та Туреччина негайно розпочинають переговори в рамках Спільного комітету щодо запровадження нових правил для визначення походження для цілей цієї Угоди.

6. До набрання чинності такими новими взаємно узгодженими правилами походження Сторони застосовують правила походження, що містяться в Доповненні І, а там де доцільно, у Доповненні II Конвенції, що передбачає використання двосторонньої кумуляції виключно між Сторонами.

Стаття II.6

Обмеження імпорту та експорту

Права та обов'язки Сторін щодо обмежень експорту та імпорту регулюються Статтею XI ГАТТ 1994 року, яка цим включена до цієї Угоди та є її невід'ємною частиною.

Стаття II.7

Платежі та інші збори

Кожна Сторона забезпечує, відповідно до статті VIII ГАТТ 1994 року та приміток до її тлумачення, що всі збори й платежі будь-якого характеру (крім мит, платежів еквівалентних внутрішнім податкам або іншим внутрішнім зборам, що застосовуються згідно з пунктом 2 статті III ГАТТ 1994 та антидемпінгових і компенсаційних мит), що накладаються на або у зв'язку з імпортом або експортом є обмежені за величиною, приблизною до вартості наданих послуг, і не є непрямим захистом вітчизняних товарів або оподаткуванням імпорту чи експорту у фіскальних цілях.

Стаття II.8

Обмін даними щодо використання переваг

1. Для цілей моніторингу функціонування цієї Угоди та розрахунку коефіцієнтів використання преференцій і тарифних квот Сторони на запит Сторони обмінюються статистикою щодо імпорту, починаючи через рік після набрання чинності цією Угодою. Спільний комітет може переглянути процес і зміст цього обміну даними.

2. Обмін статистикою щодо імпорту охоплює дані, що стосуються останнього доступного року, включаючи вартість і, якщо це необхідно, обсяг на рівні тарифної лінії для імпорту товарів іншої Сторони, які користуються преференційним режимом мит за цією Угодою, та тих, які отримали непреференційний режим.

Стаття II.9

Експортні субсидії та заходи еквівалентної дії

1. Для цілей цієї статті, “експортні субсидії” мають значення, визначене до цього терміну у статті 1 (е) Угоди СОТ про сільське господарство, включаючи будь-які поправки до цієї статті.

2. З моменту набрання чинності цією Угодою жодна із Сторін не буде підтримувати, запроваджувати чи повторно запроваджувати експортні субсидії чи інші заходи з еквівалентним ефектом щодо сільськогосподарських товарів, які спрямовуються на територію іншої Сторони.

Стаття II.10

Свобода транзиту

Сторони забезпечують вільний транзит транспорту, що походить з території держави однієї Сторони і транспортується через територію держави іншої Сторони відповідно статті V ГАТТ 1994 року.

Стаття II.11

Державні торгові підприємства

Права та зобов'язання Сторін щодо державних торгових підприємств регулюються статтею XVII ГАТТ 1994 року та Домовленістю про тлумачення статті XVII ГАТТ 1994 року, які цим включені до цієї Угоди та є її невід'ємною частиною.

Глава 2

Зниження та/або скасування мит

Стаття II.12

Сфера застосування

1. Положення цієї Глави застосовуються до товарів, які підпадають під Глави 01-97 Гармонізованої системи, походженням з території Сторін.

2. Відповідно до графіків у Додатку I, виключені товари та товари, на які встановлено тарифні квоти, поза тарифними квотами не входять до сфери дії, визначеної в абзаці першому цієї статті. Туреччина зобов'язується не застосовувати додаткові мита для промислової та переробленої сільськогосподарської продукції, яка підпадає під дію Рішення № 1/95 Рішення Ради асоціації ЄС-Туреччина.

Стаття II.13

Мито на імпорт

1. Якщо інше не передбачено цією Угодою, кожна Сторона зменшує або скасовує свої мита на товари іншої Сторони відповідно до її Графіку, включеного в Додаток I.

2. Базова ставка ввізного мита, щодо якого цією Угодою встановлюються наступні зниження, застосовується до товарів, що імпортуються між Сторонами, і повинна нараховуватися за ставкою мита режиму найбільшого сприяння (далі – “РНС”), яка застосовувалася станом на 1 січня 2012 року, що зазначено в Графіках у Додатку I.

3. Якщо в будь-який момент Сторона зменшує свої застосовувані ставки РНС, ставки мита на імпорт після дати набрання чинності цією Угодою, ця ставка мита буде застосовуватися, якщо та до тих пір, поки вона нижча за ставку мита на імпорт, розраховано відповідно до його Графіку Додатку I.

4. Знижені тарифи розраховані відповідно до пункту 1 цієї Статті, округлюються до першого десяткового знаку або у випадку специфічних мит до другого десяткового знаку відповідно до загальних арифметичних принципів.

5. Як зазначено в Додатку I, Сторони скасовують будь-які збори, що мають еквівалентний ефект до митних зборів у торгівлі між ними на імпорт товарів походженням з Туреччини або з України після набрання чинності цією Угодою.

Стаття II.14

Мита на експорт та платежі з еквівалентною дією

Якщо інше не передбачено в Додатку II, кожна Сторона може застосовувати мита, податки або збори, що мають еквівалентний ефект, на експорт відповідно до своїх прав та зобов'язань у рамках СОТ.

Стаття II.15

Адміністрування та впровадження тарифних квот

1. Кожна Сторона впроваджує і адмініструє тарифні квоти, які містяться в Додатку I відповідно до статті XIII ГАТТ 1994, включаючи примітки щодо її тлумачення.

2. Якщо інше не передбачено цією Угодою, кожна Сторона забезпечує, щоб:

a) процедури адміністрування тарифних квот були прозорими, доступними для громадськості, застосовувались своєчасно, носили недискримінаційний характер, реагували на зміни ринкових умов і не були занадто адміністративно обтяжливими;

b) здійснювалося все можливе для адміністрування тарифної квоти у спосіб, що сприяє торгівлі і дозволяє Сторонам повністю використовувати її повною мірою;

c) будь-яка особа Сторін, яка виконує юридичні та адміністративні вимоги Сторін, мала право на використання тарифної квоти Сторін; і,

d) тарифні квоти адмініструються виключно її урядовими органами, і щоб їх адміністрування не делегувалося іншій особі.

3. У перший рік встановлені річні об'єми застосовуються з дати набрання чинності цією Угодою до 31 грудня року, в який ця Угода набирає чинності. Починаючи з другого року та кожний наступний рік встановлені річні об'єми застосовуються з 1 січня до 31 грудня календарного року.

4. Жодна Сторона не повинна встановлювати умови застосування або використання кількості, передбаченої за тарифною квотою, на реекспорт товарів або будь-яке спеціальне кінцеве використання.

5. З метою адміністрування тарифних квот Сторони включатимуть до розрахунку обсягу імпорту за тарифними квотами лише товари, що ввозяться до Сторін за митною процедурою, визначеною Спеціальним Додатком B до переглянутої Кіотської конвенції (імпорт для домашнього використання).

Сторони вживають необхідних заходів для того, щоб товари, що підлягають митному оформленню за іншими митними процедурами, визначеними переглянутою Кіотською конвенцією, не включалися в розрахунок використання тарифних квот згідно з цією Угодою, зокрема товари за митними процедурами, визначеними в Спеціальному Додатку F до переглянутої Кіотської конвенції (обробка).

6. Упродовж кожного року орган з адміністрування Сторін повинен вчасно і на постійній основі публікувати на спеціалізованому загальнодоступному інтернет-сайті адміністративні процедури, коефіцієнти використання та інші наявні залишки для кожної з тарифних квот, встановлених в рамках цієї Угоди.

РОЗДІЛ III

ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ ЩО СТОСУЮТЬСЯ ТОРГІВЛІ

Стаття III.1

Санітарні та фітосанітарні заходи

1. Права та зобов'язання Сторін щодо санітарних та фітосанітарних заходів регулюються Угодою СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (далі – “Угода СФЗ”).

2. Сторони обмінюються іменами і адресами контактних пунктів з санітарної та фітосанітарної експертизи з метою сприяння спілкуванню та обміну інформацією.

Стаття III.2

Технічні бар'єри в торгівлі

1. Права і зобов'язання Сторін щодо технічних регламентів, стандартів і оцінки відповідності регулюються Угодою СОТ про технічні бар'єри у торгівлі (далі – “Угода ТБТ”).

2. З урахуванням пункту 1, Сторони домовляються проводити консультації, якщо Сторона вважає, що інша Сторона вжила заходи, які не відповідають Угоді ТБТ і які можуть створити або створили перешкоду для торгівлі, з метою пошуку відповідного рішення згідно з Угодою ТБТ.

3. Сторони зобов'язані співпрацювати та обмінюватися інформацією в рамках Спільного комітету в сфері технічних регламентів, стандартів, метрології, процедур оцінки відповідності та ринкового нагляду з метою усунення технічних бар'єрів у торгівлі з метою скасування технічних бар'єрів у торгівлі.

4. Кожна Сторона на запит іншої Сторони надає інформацію щодо кожного окремого випадку з питань технічних регламентів, стандартів, технічних питань або подібних заходів.

5. Кожна Сторона після набуття чинності цією Угодою призначає контактний пункт для виконання цієї статті та повідомляє іншу Сторону про контактні дані, включаючи інформацію щодо відповідних посадових осіб.

6. Одночасно з початком переговорів між Україною та ЄС щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (ACAA) Сторони розпочинають переговори щодо Угоди про взаємне визнання (MRA) відповідно до сфери дії ЄС - Україна ACAA.

Стаття III.3

Двосторонні захисні заходи

1. Якщо, у результаті зниження або скасування мита відповідно до цієї Угоди, будь-яка продукція, що походить з території однієї Сторони, імпортується на територію іншої Сторони у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно внутрішнього виробництва, і за таких умов, як виникнення або загроза виникненню серйозної шкоди для внутрішньої галузі виробництва подібної або безпосередньо конкуруючої продукції на території Сторони-імпортера, Сторона-імпортер може вжити двосторонні захисні заходи у мінімальній мірі, необхідній для усунення шкоди або запобігання шкоді з урахуванням положень пунктів з 2 до 11 цієї Статті.

2. Двосторонні захисні заходи вживаються лише за наявності чітких доказів того, що збільшені обсяги імпорту завдали або загрожують завдати серйозної шкоди, після проведення розслідування відповідно до процедур, визначених у статтях 3 і 4 Угоди СОТ про захисні заходи та у зв'язку з цим статті 3 та 4 Угоди СОТ про захисні заходи включено до цієї Угоди та є невід'ємною її частиною, mutatis mutantis.

3. Сторона, яка має намір вжити двосторонній захисний захід відповідно до цієї статті, повинна негайно, але в будь-якому випадку перш ніж вживати такий захід, повідомити про це іншу Сторону. У повідомленні має міститися вся відповідна інформація, яка включає докази серйозної шкоди або загрози серйозної шкоди, спричиненої збільшеними обсягами імпорту, точний опис продукції, про яку йдеться, і запропонований захід, а також запропоновану дату запровадження, очікувану тривалість і графік поступового скасування заходу.

4. Якщо умови, викладені у пункті 1 цієї Статті, виконуються, Сторона-імпортер може вживати заходи, які полягають у підвищенні ставки мита до рівня, що не перевищує менше із значень:

а) ставки мита РНС, яка застосовується на момент запровадження заходу; і

b) базової ставки ввізного мита, зазначеної у Додатку I.

5. Двосторонні захисні заходи запроваджуються на період, що не перевищує двох років. За дуже виняткових обставин, після перегляду Спільним комітетом, заходи можуть вживатися на загальний максимальний період у три роки. Жодні двосторонні захисні заходи не застосовуються до імпорту продукції, до якої раніше застосовувався такий захід.

6. Будь-який тимчасовий двосторонній захисний захід повинен бути припинений не пізніше ніж через 200 днів. Період застосування будь-якого тимчасового двостороннього захисного заходу зараховується як частина тривалості двостороннього захисного заходу, зазначеного у пункті 5 цієї Статті та будь-якого його подовження. Будь-які підвищення тарифів мають бути негайно відшкодовані, якщо розслідування, описане в пункті 2 цієї статті, не дійшло висновку, що умови пункту 1 задоволені.

7. Протягом 30 днів з дати повідомлення Спільний Комітет розглядає інформацію, надану відповідно до пункту 3 цієї Статі, з метою вироблення взаємоприйнятного рішення з цього питання. За відсутності такого рішення, Сторона-імпортер може запровадити захід відповідно до пункту 4 цієї Статі задля вирішення проблеми, а за відсутності взаємоузгодженої компенсації Сторона, по відношенню до продукції якої вжито захід, може вжити компенсаційних заходів. При виборі двостороннього захисного заходу та компенсаційної дії пріоритет повинен надаватися заходу, який найменшим чином порушує функціонування цієї Угоди. Компенсаційні дії, як правило, полягають у призупиненні поступок, які за своєю суттю мають еквівалентні наслідки для торгівлі, або поступок, які є суттєво еквівалентними вартості додаткового мита, що очікується у результаті двостороннього захисного заходу. Сторона, яка застосовує компенсаційну дію, застосовує таку дію лише на мінімальний період, необхідний для досягнення суттєво еквівалентного впливу на торгівлю і, у будь-якому випадку, лише якщо застосовується двосторонній захисний захід відповідно до пункту 4 цієї Cтаті.

8. Після припинення двостороннього захисного заходу, ставка мита є ставкою, яка б діяла до заходу.

9. За критичних обставин, якщо затримка із впровадження двостороннього захисного заходу відповідно до цієї статті призведе до шкоди, яку буде важко виправити, Сторона може вжити тимчасовий двосторонній захисний захід відповідно до попереднього визначення, що є чіткі докази того, що збільшені обсяги імпорту призведе до виникнення або загрози виникнення серйозної шкоди для внутрішньої галузі. Сторона, яка має намір вжити такий захід, негайно надає повідомлення іншій Стороні. Упродовж 30 днів після дати повідомлення повинні бути розпочаті процедури, викладені у пунктах з 2 по 6 цієї Статті, включаючи компенсаційну дію. Будь-яка компенсація повинна ґрунтуватися на загальному періоді застосування тимчасового двостороннього захисного заходу і двостороннього захисного заходу.

10. Через п'ять років після дати набрання чинності цією Угодою Сторони розглядають на Спільному Комітеті питання, чи є необхідність зберігати можливість вживати двосторонні захисні заходи між ними. Якщо після першого розгляду Сторони вирішать зберегти таку можливість, з цього часу вони повинні кожні два роки проводити розгляд цього питання на Спільному Комітеті.

11. Документи, надані до органів розслідування, можуть бути викладені англійською мовою, крім офіційної мови Сторони розслідування.

Стаття III.4

Глобальні захисні заходи

1. Якщо продукція імпортується незалежно від її походження у такій збільшеній кількості, в абсолютному вираженні чи відносно вітчизняного виробництва, і за таких умов, що це завдає або загрожує завдати серйозну шкоду для внутрішньої галузі, яка виробляє подібну або безпосередньо конкуруючу продукцію, кожна Сторона має право застосувати захисні заходи до такої продукції відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 року і Угоди СОТ про захисні заходи, таким чином статті XIX ГАТТ 1994 року і Угода СОТ про захисні заходи включено до цієї Угоди та є невід'ємною її частиною, mutatis mutandis.

2. На запит іншої Сторони та/або за умови, що вона має суттєвий інтерес, Сторона, яка має намір вжити захисні заходи, негайно надає спеціальне письмове повідомлення, що містить усю відповідну інформацію про порушення розслідування у зв'язку з впровадженням захисних заходів, попередні висновки та остаточні висновки розслідування.

3. Для цілей цієї статті вважається, що Сторона має суттєвий інтерес, якщо вона входить в п'ятірку найбільших постачальників імпортованих товарів протягом останнього трирічного періоду з точки зору абсолютного обсягу чи вартості.

4. Жодна із Сторін не застосовуватиме щодо одного і того ж товару одночасно:

a) двосторонні захисні заходи у відповідності із статтею III.3; і

b) заходи згідно із статтею ХIX ГАТТ 1994 та Угоди СОТ про захисні заходи.

5. Вирішення спорів відповідно до Розділу VIII цієї Угоди не застосовується до цієї статті.

Стаття III.5

Антидемпінгові та компенсаційні заходи

1. Обидві Сторони погоджуються, що антидемпінгові та компенсаційні заходи повинні застосовуватися у повній відповідності зі статтею VI ГАТТ 1994, Угодою СОТ про застосування статті VI ГАТТ 1994 і Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи та повинні ґрунтуватися на справедливій і прозорій системі.

2. Туреччина підтверджує ринковий статус економіки України для цілей антидемпінгових розслідувань.

3. Одразу після впровадження тимчасових заходів і до того, як буде ухвалене остаточне рішення, Сторони забезпечують розкриття інформації про всі суттєві факти і міркування, які формують основу для рішення про застосування цих заходів достатньо детально. Розкриття інформації здійснюється у письмовій формі і повинне залишити заінтересованим сторонам необхідний час для надання коментарів. Після кінцевого розкриття заінтересованим сторонам надається щонайменше 10 днів для надання цих коментарів. Кожній заінтересованій стороні надається можливість висловити свої точки зору під час антидемпінгового розслідування.

4. У разі якщо Сторона вирішить запровадити антидемпінгове мито, розмір такого мита не повинен перевищувати демпінгову маржу та повинен бути нижче маржі, якщо таке нижче мито є достатнім для усунення шкоди для вітчизняної галузі.

5. Вирішення спорів відповідно до Розділу VIII цієї Угоди не застосовується до цієї статті.

Стаття III.6

Інтелектуальна власність

1. Сторони визнають важливість інтелектуальної власності для сприяння економічному та соціальному розвитку, технологічним інноваціям, а також у сприянні передачі і розповсюдженню технологій для обопільної вигоди виробників і користувачів технологій.

2. Сторони підтверджують свої наявні права і обов'язки стосовно одна одної відповідно до Угоди СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі "Угода ТРІПС"), а також будь-яких інших багатосторонніх угод у сфері інтелектуальної власності сторонами яких є обидві Сторони.

3. Ніщо у Статті не перешкоджає Стороні вживати необхідних заходів для запобігання:

а) порушенню прав інтелектуальної власності з боку правовласників або використанню практики, яка необґрунтовано обмежує торгівлю чи несприятливо позначається на міжнародному трансфері технологій; та

б) антиконкурентній практиці, яка може виникнути в результаті зловживання правами інтелектуальної власності за умови, що такі заходи узгоджуються з цією Угодою.

4. Сторони надають правові засоби для заінтересованих сторін, щоб запобігти комерційному використанню назв країн іншої Сторони щодо товарів, у спосіб який ймовірно, вводить споживачів в оману щодо походження таких товарів.

5. Відповідно до пункту 1, Сторони погоджуються здійснювати співробітництво одна з одною. Таке співробітництво може включати в себе, зокрема:

а) повідомлення про контактні пункти;

b) обмін інформацією щодо систем інтелектуальної власності, спрямованих на сприяння ефективній реєстрації прав інтелектуальної власності;

c) інші заходи та ініціативи, які можуть бути спільно визначені між Сторонами.

Стаття ІII.7

Сприяння торгівлі

Для сприяння взаємній торгівлі між Туреччиною та Україною, Сторони повинні:

a) спростити, наскільки це можливо, процедури торгівлі товарами згідно з їхніми відповідними зобов'язаними за Угодою СОТ про спрощення процедур торгівлі;

b) стимулювати багатостороннє співробітництво Сторін для того, щоб посилити їхню участь у розвитку і впровадженні міжнародних правил поведінки та рекомендацій щодо сприяння торгівлі; а також

c) здійснювати співробітництво у сфері сприяння торгівлі у рамках Спільного Комітету.

Стаття ІII.8

Митне співробітництво

1. Сторони продовжують здійснювати співробітництво з митних питань в рамках “Угоди між Урядом Турецької Республіки та Урядом України щодо взаємної допомоги у митних питаннях”, укладеної 27 листопада 1996 року.

2. Для цілей пункту 1 цієї статті та сприяння законній торгівлі та боротьби з транскордонною злочинністю,

а) Сторони за власною ініціативою або за запитом допомагатимуть одна одній у забезпеченні правильного застосування митного законодавства в межах своєї компетенції та відповідно до свого національного законодавства та правил;

b) допомога в митних питаннях повинна поширюватися на будь-який компетентний адміністративний орган Сторін. Це не повинно перешкоджати застосування правил, що регулюють взаємну допомогу у кримінальних справах.

РОЗДІЛ IV

ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ

Стаття IV.1

Сфера застосування та охоплення

1. Сторони, підтверджуючи свої відповідні права та зобов'язання у рамках СОТ, зокрема Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС), цим визначають необхідні домовленості з метою взаємної лібералізації торгівлі послугами.

2. Цей Розділ застосовується до заходів Сторін, що впливають на торгівлю послугами.

3. Цей Розділ не застосовується до:

а) послуг повітряного транспорту, заходів, що стосуються прав перевезення, яким би чином вони не були надані; або до заходів, що впливають на послуги, безпосередньо пов'язані з реалізацією прав перевезення, за винятком заходів, що стосуються:

(і) послуг з ремонту та сервісного обслуговування літаків;

(ii) продажу та збуту авіатранспортних послуг; та

(iii) послуг комп'ютерної системи резервування (CRS);

(iv) послуг з наземного обслуговування; та

(v) послуг з управління аеропорту.

b) внутрішньодержавних каботажних перевезень у послугах морського транспорту;

с) субсидій, що надаються Стороною або її державним підприємством, включаючи гранти, позики за підтримки уряду, гарантії та страхування. Сторони розглядають впровадження положень щодо субсидій, які стосуються торгівлі послугами у контексті перегляду цього Розділу з метою включення будь-яких положень, узгоджених відповідно до статті ХV ГАТС.

d) законів, нормативних актів або вимог, що регулюють придбання урядовими установами послуг, що закуповуються для урядових потреб та без мети комерційного перепродажу або з метою використання постачання послуг для комерційного продажу.

e) відповідних систем соціального захисту Сторін.

4. Цей Розділ не застосовується до послуг, що постачаються на виконання урядових повноважень на території кожної Сторони.

5. Відповідно до цього Розділу кожна Сторона зберігає право регулювати та впроваджувати нові регуляторні заходи для досягнення законних політичних цілей.

Стаття IV.2

Включення положень з ГАТС

Там, де положення цього Розділу передбачають, що положення ГАТС включено до цієї Угоди та є частиною цього Розділу, значення термінів, які застосовуються в положеннях ҐАТС слід розуміти таким чином:

a) “Член” означає Сторона;

b) “Графік” означає Графік, зазначений у Статті IV.15 і той, що міститься в Додатку III та

c) “cпецифічне зобов'язання” означає специфічне зобов'язання у Графіку, зазначеному у статті IV.15.

Стаття IV.3

Визначення

Для цілей цього Розділу:

а) “торгівля послугами” визначається як постачання послуг наступними способами:

(і) з території однієї Сторони на територію іншої Сторони (спосіб 1);

(ii) на території Сторони споживачу послуги іншої Сторони (спосіб 2);

(iii) постачальником послуги однієї Сторони через комерційну присутність на території іншої Сторони (спосіб 3);

(iv) постачальником послуги однієї Сторони через присутність фізичних осіб на території іншої Сторони (спосіб 4).

b) термін “послуга” включає будь-яку послугу в будь-якій галузі за виключенням послуг, які постачаються на виконання урядових повноважень;

с) термін “послуга, яка постачається на виконання урядових повноважень” означає будь-яку послугу, яка постачається ні не на комерційній основі, ні на конкурсній основі з одним або більшою кількістю постачальників послуг;

d) термін “постачання послуги” включає виробництво, розподіл, маркетинг, продаж та доставку послуги;

е) термін “постачальник послуги” означає будь-яку особу, яка постачає послугу1;

__________

1 У разі, якщо послуга не надана безпосередньо юридичною особою, а через інші форми комерційної присутності таких як філії або представництва, постачальнику послуг (тобто юридична особа), тим не менш, через комерційну присутність буде надано режим, передбачений для постачальників послуг відповідно до цього розділу. Такий режим має поширюватись на комерційну присутність, через яку послуга надана або її хотіли надати і може не поширюватися на будь-які інші частини постачальника послуг, що знаходиться за межами території, де булла надана послуга.

f) термін “споживач послуги” означає будь-яку особу, яка отримує послугу або користується нею;

g) термін “сектор” послуги означає,

(і) із посиланням на специфічне зобов'язання один або більше, або всі підсектори цієї послуги, які визначені у Графіку Сторони,

(ii) навпаки весь сектор послуг, включаючи всі його підсектори;

h) термін “послуга іншої Сторони” означає послугу, яка постачається

(і) із або на територію тієї іншої Сторони, або, у разі морського транспорту, судном, що зареєстровано за законами тієї іншої Сторони, або особою тієї іншої Сторони, яка постачає послуги через операції із судном та/ або його використання повністю або частково; або

(ii) у випадку постачання послуги через комерційну присутність або через присутність фізичних осіб постачальником послуг тієї іншої Сторони;

і) термін “комерційна присутність” означає будь-який тип підприємницької або професійної діяльності, у тому числі через:

(і) заснування, придбання або використання юридичної особи; або

(ii) створення чи використання філії або представництва на території Сторони з метою постачання послуги;

j) термін “особа” означає або фізичну, або юридичну особу Сторони;

k) термін “фізична особа Сторони” означає громадянина Туреччини або України згідно з їхніми відповідними законодавствами;

l) термін “юридична особа” означає будь-яке підприємство, яке має правовий статус, належним чином засноване або організоване в іншій спосіб, згідно із законами, як для отримання прибутку, так і з іншою метою, яке є приватною або державною власністю, в тому числі будь-яка корпорація, трест, товариство, спільне підприємство, одноосібна власність або асоціація;

m) термін “юридична особа іншої Сторони” означає таку юридичну особу, яка:

(і) або заснована чи іншим чином організована відповідно до законів іншої Сторін і здійснює значний обсяг ділових операцій на території цієї Сторони;

(ii) або у випадку, коли надання послуги здійснюється через комерційну присутність, що є власністю чи контролюється:

(а) фізичними особами іншої Сторони, або

(b) юридичними особами іншої Сторони, зазначеними у підпункті (і);

n) юридична особа є:

(i) “власністю” осіб Сторони, якщо більше 50 відсотків капіталу належить особам такої Сторони;

(ii) “контрольована” особами Сторони, якщо такі особи мають повноваження призначити більшість його директорів або іншим чином законно визначати напрямки його діяльності;

(iii) “афілійованою” з іншою особою, якщо вона контролює чи контролюється такою іншою особою або якщо вона й інша особа контролюються однією і тією ж особою;

o) термін “захід” означає будь-який захід Сторони у формі закону, постанови, правила, процедури, рішення, адміністративної дії або у будь-якій іншій формі;

p) термін “захід Сторони” означає будь-який захід, який вжито:

(і) центральним, регіональним або місцевим органом влади; та

(ii) неурядовими організаціями на виконання повноважень, делегованих центральним, регіональним або місцевим органом влади.

q) термін “заходи Сторін, що впливають на торгівлю послугами” включає заходи щодо:

(і) закупівлі, оплати або використання послуги;

(ii) доступу до та використання у зв'язку з постачанням послуги, послуг, яких потребують Сторони для того, щоб запропонувати їх широкому загалу;

(iii) присутність, у тому числі комерційна присутність осіб Сторони для постачання послуги на території іншої Сторони;

r) термін “монопольний постачальник послуги” означає будь-яку особу, державну або приватну, яка на відповідному ринку на території Сторони уповноважена або офіційно створена Стороною, або діє як єдиний постачальник такої послуги;

s) термін “прямі податки” містить в собі всі податки на загальний дохід, на сукупний капітал або на елементи доходу чи капіталу, в тому числі податки на виручку від відчуження власності, податки на нерухомість, спадок та пожертвування та податки на загальну суму заробітної платні, виплаченої підприємствами, а також податки на приріст вартості капіталу;

t) визначення, що містяться у параграфі 6 Додатку ГАТС щодо авіаційних послуг застосовуються для цілей цієї Угоди.

Стаття IV.4

Режим найбільшого сприяння (РНС)

1. Без обмеження заходів, які вживаються у відповідності із статтею VII ГАТС і за винятком поданих у її Списку виключень з режиму найбільшого сприяння, що містяться у Додатку III, Сторона негайно і безумовно надає щодо всіх заходів, які стосуються надання послуг, самих послуг, та постачальників послуг іншої Сторони, режим не менш сприятливий, ніж режим, який вона надає для подібних послуг і постачальників послуг будь-якої не-сторони.

2. Пункт 1 цієї статті не застосовується до режиму, що надається згідно з іншими угодами, укладеними однією із Сторін і нотифікованими згідно із статтею V або статтею V bis ГАТС.

3. Якщо Сторона укладає угоду, зазначену у пункті 2, вона у відповідь на запит іншої Сторони надає цій Стороні адекватну можливість ведення переговорів щодо вигод, які такою угодою надаються.

4. Права та зобов'язання Сторін щодо переваг, наданих сусіднім країнам, повинні регулюватися параграфом 3 Статті II ГАТС.

Стаття IV.5

Доступ до ринку

1. Щодо доступу до ринку через способи постачання, визначені в статті IV.3(а), кожна Сторона надає послугам та постачальникам послуг іншої Сторони режим не менш сприятливий, ніж той, що надається відповідно до умов та обмежень, узгоджених та визначених в її Графіку специфічних зобов'язань у Додатку III2.

__________

2 Якщо Сторона бере на себе зобов'язання з доступу до ринку щодо постачання послуг через спосіб поставки визначений у статті IV.3(а)(і) та якщо транскордонний рух капіталу є істотною частиною послуги, та Сторона таким чином дозволяє такий рух капіталу. Якщо Сторона бере на себе зобов'язання з доступу до ринку в частині постачання послуги через спосіб поставки, зазначений у статті IV.3(а)(iii), таким чином допускаючи відповідний трансфер капіталу на її територію.

2. У секторах, де взято зобов'язання щодо доступу до ринку, заходи, які Сторона не повинна підтримувати або вживати на регіональному рівні або на всій території, якщо інше не визначено у її Графіку специфічних зобов'язань у Додатку III, визначаються таким чином:

a) обмеження кількості постачальників послуг або у формі кількісних квот, монополій, виключних постачальників послуг, або вимог підтвердження економічної необхідності;

b) обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів у формі кількісних квот чи вимог підтвердження економічної необхідності;

с) обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг, вираженого у показниках, що встановлюють цифрові одиниці у формі квот чи вимоги підтвердження економічної необхідності3;

__________

3 Стаття IV.5.2(с) не охоплює заходи Сторони які обмежують витрати для постачання послуг.

d) обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг, або кількості фізичних осіб, яких постачальник послуг може найняти і які необхідні і мають безпосереднє відношення до поставки певної послуги у формі кількісних квот чи вимоги підтвердження економічної необхідності;

e) заходи, які обмежують або вимагають конкретних видів юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги може надавати послугу; та

f) обмеження на участь іноземного капіталу у формі обмеження максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій.

Стаття IV.6

Національний режим

1. У секторах, зазначених у її Графіку специфічних зобов'язань у Додатку III, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому, кожна Сторона надає послугам і постачальникам послуг іншої Сторони щодо всіх заходів, які стосуються постачання послуг, режим не менш сприятливий, ніж той, який вона надає подібним своїм послугам або постачальникам послуг4.

__________

4 Специфічні зобов'язання, взяті на себе згідно з цією Статтею, не повинні тлумачитись як запит будь-якої із Сторін на компенсацію за будь-які недоліки притаманні конкуренції які є наслідком іноземного характеру відповідних послуг або постачальників послуг.

2. Сторона може виконувати вимоги пункту 1 шляхом надання послугам і постачальникам послуг іншої Сторони формально ідентичного режиму або формально відмінного режиму, порівняно з тим, який він надає своїм подібним послугам або постачальникам послуг.

3. Формально ідентичний або формально відмінний режим вважається менш сприятливим, якщо він змінює умови конкуренції на користь послуг або постачальників послуг Сторони, яка надає такий режим порівняно з подібними послугами або постачальниками послуг іншої Сторони.

Стаття IV.7

Додаткові зобов'язання

Додаткові зобов'язання повинні регулюватися статтею XVIII ГАТС, яку таким чином включено до цього Розділу і вона є його частиною.

Стаття IV.8

Внутрішнє регулювання

1. У секторах, де взято специфічні зобов'язання, кожна Сторона повинна забезпечити, щоб усі заходи загального застосування, що впливають на торгівлю послугами, здійснювалися помірковано, об'єктивно і неупереджено.

2. У випадках якщо для постачання послуги необхідним є дозвіл Сторони,

а) компетентні органи влади цієї Сторони повинні забезпечити публічний доступ до:

(і) вимог, включаючи будь-які необхідні документи для оформлення заявок, які стосуються постачання послуг; та

(ii) всіх критеріїв оцінки та достатній період часу, який зазвичай необхідний для прийняття рішення щодо заявки, яка стосується постачання послуг.

b) на запит заявника компетентний орган влади Сторони:

(і) інформує заявника чи заявка вважається оформленою після її отримання;

(ii) визначає необхідність подання додаткової інформації для дооформлення заявки у випадку подання неоформленої заявки, та надає можливість внести правки протягом достатнього періоду часу;

(iii) інформувати заявника без надмірної затримки про стан розгляду заявки; та

(іv) поінформувати у письмовому вигляді про причини відмови у дозволі у випадку відхилення заявки.

3. Компетентний орган кожної із Сторін приймає адміністративне рішення щодо оформлення заявки на постачання послуг іншої Сторони в частині постачання послуг протягом достатнього періоду часу, який заздалегідь є оприлюдненим, та невідкладно інформує заявника про рішення. Такий період часу може бути подовжений у випадку якщо прийняти рішення протягом визначеного періоду часу неможливо у зв'язку із складністю питання. У такому випадку компетентний орган інформує заявника без невиправданої затримки та після цього докладає зусиль для прийняття рішення протягом достатнього періоду часу. У випадку недооформлення заявки визначений період часу може бути призупинений компетентним органом до отримання всіх документів.

4. Кожна Сторона гарантує, що будь-яка плата за дозвіл5 відповідає затратам компетентних органів та сама по собі не обмежує постачання послуги.

__________

5 Плата за дозвіл не включає в себе плату на аукціон, конкурсні торги чи інші способи недискримінаційного надання пільгових умов, або санкціоновані внески для постачання універсальних послуг.

5. У секторах, де взято специфічні зобов'язання, кожна Сторона гарантує, що заходи, які стосуються кваліфікаційних вимог і процедур, технічних стандартів та вимог ліцензування, не створюють невиправданих бар'єрів у торгівлі послугами, визнаючи при цьому право регулювати і вводити нові правила, що стосуються надання послуг з метою виконання завдань державної політики. Кожна Сторона гарантує, що такі заходи:

a) базуються на об'єктивних і прозорих критеріях, таких як компетентність і здатність надавати послугу;

b) не є більш обтяжливими, ніж необхідно для гарантування якості послуги;

c) у випадку процедур ліцензування, - самі не є обмеженням на поставку послуги;

6. a) У секторах, у яких Сторона взяла на себе специфічні зобов'язання, в очікуванні введення в дію дисциплін, визначених у пункті 10 цієї статті, ця Сторона не повинна застосовувати ліцензування та кваліфікаційні вимоги і технічні стандарти, що анулюють нанівець або порушують її зобов'язання за цією Угодою у спосіб, який:

(i) не відповідає критеріям, визначеним у підпунктах 5 (a), (b) або (c) цієї статті; та

(ii) не можна було очікувати з боку Сторони, коли були взяті специфічні зобов'язання в цих секторах;

b) при визначенні того, чи відповідають дії Сторони зобов'язанням згідно з пунктом 6(a) цієї статті, слід враховувати міжнародні стандарти відповідних міжнародних організацій6, які застосовує ця Сторона.

__________

6 Термін «відповідні міжнародні організації» стосується міжнародних органів, членство в яких є відкрите для обох Сторін.

7. У секторах, де взято специфічні зобов'язання щодо професійних послуг, кожна Сторона забезпечує адекватні процедури для перевірки компетентності фахівців іншої Сторони.

8. Кожна Сторона зберігає або створює так швидко, як це практично можливо, судові, арбітражні або адміністративні трибунали або процедури, які забезпечать на запит постачальника послуг іншої Сторони, інтереси якого порушені, невідкладний розгляд і, якщо це обґрунтовано, необхідні заходи, адміністративні рішення, що впливають на торгівлю послугами. У тих випадках, коли зазначені процедури не є незалежними від структур, уповноважених приймати адміністративні рішення, про які йде мова, Сторона гарантує, що процедури дійсно забезпечують об'єктивний і неупереджений розгляд.

9. Положення пункту 8 не повинні тлумачитись як вимога до Сторони щодо створення таких органів або процедур, якщо це може бути несумісне з її конституційним порядком або природою її судової системи.

10. Сторони спільно переглядають результати переговорів щодо дисциплін з внутрішніх заходів відповідно до статті VI.4 ГАТС з метою їх включення до цієї Угоди.

Стаття IV.9

Взаємне визнання

1. Ніщо у цій Угоді не заважає Стороні вимагати, щоб фізичні особи мали необхідну кваліфікацію та/або професійний досвід, визначені на території, де надається послуга, для відповідного сектора діяльності.

2. Сторони заохочують відповідні професійні об'єднання на своїх територіях надавати рекомендації щодо взаємного визнання Спільному Комітету з метою виконання повністю або частково, постачальниками послуг критерію, що застосовуються кожною Стороною для авторизації, ліцензування, функціонування та сертифікації постачальників послуг та, зокрема, професійних послуг.

3. Після отримання рекомендації, про яку йдеться у попередньому пункті, Спільний комітет повинен, протягом розумно необхідного часу, розглянути рекомендацію з метою визначення її відповідності цій Угоді.

4. Якщо, відповідно до процедури, визначеної у пункті 3, рекомендація, про яку йдеться у пункті 2, визнана як така, що відповідає цій Угоді, та існує мінімальний рівень відповідності між відповідними методами регулювання Сторін, Сторони з метою виконання рекомендації провести переговори через відповідні компетентні органи, з питання домовленості із взаємного визнання вимог, кваліфікації, ліцензій та інших правил.

5. Будь-яка така домовленість повинна відповідати положенням Угоди СОТ, зокрема, статті VII ГАТС.

Стаття IV.10

Прозорість та розкриття конфіденційної інформації

Права та обов'язки Сторін щодо прозорості регулюються параграфами 1 і 2 Статті III та Статтею III bis ГАТС, які таким чином включено до цього Розділу і вони є його частиною.

Стаття IV.11

Монополії і ексклюзивні постачальники послуг

Права та обов'язки Сторін щодо монополій і ексклюзивних постачальників послуг повинні регулюватися параграфами 1, 2 і 5 Статті VIII ГАТС, які таким чином включено до цього Розділу та є його частиною.

Стаття IV.12

Ділова практика

Права та обов'язки Сторін щодо ділової практики регулюються Статтею IX ГАТС, яку таким чином включено до цього Розділу та є його частиною.

Стаття IV.13

Платежі і перекази

1. За винятком обставин, передбачених у статті IV.14 та відповідних статтях цієї Угоди, Сторона не застосовуватиме обмежень щодо міжнародних переказів та платежів для поточних операцій з іншою Стороною.

2. Ніщо у цьому Розділі не повинно впливати на права та обов'язки Сторін згідно з статями угоди Міжнародного валютного фонду (надалі іменується МВФ), включаючи використання заходів з обміну, які проводяться відповідно до статей угоди МВФ, за умови, що Сторона не накладає обмежень на капітальні операції, що суперечить її специфічним зобов'язаннями щодо таких операцій, за винятком зазначеного у статті IV.15 або на вимогу МВФ.

Стаття IV.14

Обмеження для захисту платіжного балансу

1. У разі виникнення або загрози виникнення серйозних труднощів з платіжним балансом та зовнішніми фінансовими обставинами Сторона може зберігати або встановити обмежувальні заходи до торгівлі послугами щодо яких було взято специфічні зобов'язання, у тому числі до платежів та переказів для операцій, пов'язаних з такими зобов'язаннями. Визнається, що особливий тиск на платіжний баланс Сторони у процесі економічного розвитку або перехідної економіки може призвести до необхідності застосування обмежень для гарантування, зокрема, збереження відповідного рівня фінансових резервів для впровадження своїх програм економічного розвитку чи перехідної економіки.

2. Будь-який обмежувальний захід, прийнятий або застосований згідно з пунктом 1, повинен бути недискримінаційним, з обмеженим строком дії та не виходити за рамки того, що необхідно для поліпшення стану платіжного балансу та зовнішньої фінансової ситуації. Вони повинні відповідати статті ХII ГАТС. Сторона зберігає або застосувавши такі обмежувальні заходи чи будь-які зміни до них невідкладно інформує про них Спільний Комітет та надає щонайшвидше план-графік для їх скасування.

Стаття IV.15

Графіки специфічних зобов'язань

1. Специфічні зобов'язання, взяті кожною Стороною, визначені Додатку III. Цей Додаток, який складається з Графіків специфічних зобов'язань та переліків вилучень з режиму найбільшого сприяння, є невід'ємною частиною цієї Угоди. Щодо секторів за якими такі зобов'язання беруться, кожний Графік визначає:

a) правила, обмеження і умови щодо доступу до ринку;

b) умови і вимоги національного режиму;

c) заходи, що стосуються додаткових зобов'язань, визначених у статті IV.7;

d) часові рамки впровадження таких зобов'язань, у разі необхідності, та дату набрання чинності таких зобов'язань.

2. Заходи, несумісні із статтями IV.5 та IV.6, повинні бути вписані у колонці, яка відноситься до cтатті IV.5. У цьому випадку запис буде вважатись таким, що представляє умову або кваліфікацію також і для статті IV.6.

Стаття IV.16

Зміна Графіків

Сторони на письмовий запит Сторони, проводять консультації для обговорення будь-яких змін або відкликання специфічного зобов'язання з Графіку специфічних зобов'язань Сторони, що подала такий запит. Консультації проводяться протягом трьох місяців після того, як Сторона подала свій запит. На консультаціях Сторони прагнуть забезпечити, щоб загальний рівень взаємовигідних зобов'язань був не менш сприятливим для торгівлі, ніж той, що був відображений у Графіку специфічних зобов'язань до проведення консультацій. Зміни Графіків є предметом процедур, визначених у Статті IX.4 та Статті IX.8.

Стаття IV.17

Перегляд зобов'язань

З метою подальшої лібералізації торгівлі послугами між ними Сторони зобов'язуються переглядати кожні 3 роки свої Графіки специфічних зобов'язань та переліки вилучень із режиму найбільшого сприяння. Перший перегляд відбудеться не пізніше, ніж через 3 роки після набрання чинності цієї Угоди.

Стаття IV.18

Надзвичайні захисні заходи