Про схвалення Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026-2028 роках

Тип: Розпорядження

№ 626-р

Дата: 24 червня 2026 р.

Статус: Чинний

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 24 червня 2026 р. № 626-р

Київ

Про схвалення Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026-2028 роках

1. Схвалити Стратегію комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки (далі - операційний план), що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, органам та установам, відповідальним за виконання операційного плану, забезпечити:

своєчасне виконання операційного плану за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, а також інших джерел фінансування, не заборонених законодавством;

подання щороку до 1 березня починаючи з 2027 року Національному агентству з питань запобігання корупції інформації про стан виконання операційного плану для її узагальнення.

4. Національному агентству з питань запобігання корупції забезпечити:

проведення моніторингу виконання операційного плану;

подання щороку до 1 квітня починаючи з 2027 року Кабінетові Міністрів України інформації про стан виконання операційного плану.

5. Національному агентству з питань запобігання корупції разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 грудня 2028 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану заходів з реалізації у 2029 і 2030 роках Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки.

Прем'єр-міністр України

Ю. СВИРИДЕНКО

Інд. 80

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 24 червня 2026 р. № 626-р

СТРАТЕГІЯ

комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки

Опис проблем, які зумовили прийняття Стратегії

Питання ефективної протидії і запобігання корупції залишається одним із пріоритетних та водночас викликом у відповідній сфері державної політики в Україні. Стан здійснення антикорупційних заходів у ключових сферах суспільного життя істотно впливає на забезпечення стійкості та інституційної спроможності держави, її обороноздатності та економічного потенціалу, а також забезпечення міжнародної підтримки та успішної євроінтеграції України.

Суспільство сприймає корупцію як пріоритетну проблему, що поступається лише питанням національної безпеки. Згідно з даними соціологічного дослідження, проведеного у 2024 році соціологічною компанією Info Sapiens “Корупція в Україні 2024: розуміння, сприйняття, поширеність” (далі - дослідження “Корупція в Україні 2024”), 79,4 відсотка населення вважають корупцію другою за важливістю проблемою в країні після повномасштабної агресії Російської Федерації.

Негативна оцінка населенням ефективності дій влади у сфері боротьби з корупцією (за результатами опитування соціологічної служби Центру Разумкова, проведеного у 2024 році в межах Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, 82 відсотки опитаних оцінили такі дії негативно) призводить до переконаності 47 відсотків громадян у неправильному розвитку подій в Україні.

З 2022 року зростає впевненість громадян у підвищенні рівня корупції в державі. У перший рік повномасштабного вторгнення 29,2 відсотка населення вважали, що рівень корупції підвищився наприкінці 2022 року, у 2023 році - 61,2 відсотка, у 2024 році - 69,1 відсотка (дослідження “Корупція в Україні 2024”).

Сприйняття рівня поширеності корупції серед громадян залишається надзвичайно високим: 91,4 відсотка вважають, що корупція є дещо або дуже поширеною, 61,2 відсотка громадян сприймають корупцію як дуже поширену (дослідження “Корупція в Україні 2024”).

В “Індексі сприйняття корупції” від міжнародної організації Transparency International Україна у 2025 році отримала 36 із 100 можливих балів (+1 бал порівняно з 2024 роком), посівши 104 місце в рейтингу серед 182 країн світу.

Найбільш пріоритетним питанням для населення залишається очищення від корупції судової системи (47 відсотків), митниці (34,2 відсотка), інших правоохоронних органів (31,9 відсотка), державної та комунальної медицини (28,7 відсотка); для бізнесу - митниці (60,1 відсотка), публічних закупівель робіт і послуг з будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг (32,3 відсотка), судової системи (31,1 відсотка), публічних закупівель робіт і послуг з реалізації інших великих інфраструктурних проектів (21,3 відсотка) (дослідження “Корупція в Україні 2024”).

Громадяни вважають, що відповідальними за подолання корупції є центральні органи влади разом із спеціалізованими інституціями. 56,5 відсотка респондентів покладають відповідальність на Президента України та Офіс Президента України, 39,6 відсотка - на Верховну Раду України, 28,5 відсотка - на Національне антикорупційне бюро, 22,8 відсотка - на Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, 22,3 відсотка - на Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство), 15,7 відсотка - на СБУ, 12,5 відсотка - на Державне бюро розслідувань, 11,8 відсотка - на Вищий антикорупційний суд та 11,6 відсотка - на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. У 2024 році кожна відповідальна за антикорупційну діяльність інституція отримала гіршу оцінку ефективності від населення порівняно з 2023 роком (дослідження “Корупція в Україні 2024”).

Проте громадяни не завжди здатні відрізнити корупційні прояви від інших порушень та форм недоброчесної поведінки. Значний відсоток опитаних - від 18,6 до 69,9 відсотка залежно від конкретної змодельованої ситуації вважає корупцією випадки, які не є корупційними згідно із законодавством. Хоча порівняно з попередніми періодами спостерігається позитивна динаміка в розрізненні громадськістю корупційних і некорупційних ситуацій (дослідження “Корупція в Україні 2024”).

Незважаючи на погіршення оцінок ефективності державних органів у протидії корупції, лише 8,7 відсотка громадян достатньо добре обізнані з діяльністю Національного антикорупційного бюро та Державного бюро розслідувань, 7,6 відсотка - Національного агентства, 6,7 відсотка - Вищого антикорупційного суду та 6,3 відсотка - Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Такі дані свідчать про необхідність продовження системних і масштабних комунікаційних кампаній для підвищення рівня обізнаності населення щодо корупційних проявів та компетенції відповідних державних органів.

У контексті формування сприйняття теми корупції важливе значення має характер висвітлення цієї проблеми в медіа. За результатами медіамоніторингу інформаційного простору в жовтні - грудні 2024 р., проведеного компанією “Центр контент аналізу”, 39 відсотків повідомлень про корупцію в онлайн-медіа та 61 відсоток повідомлень в українському сегменті соціальних мереж містили переважно оціночні та експресивні судження без фактів і конкретизації. При цьому для 86 відсотків громадян соціальні мережі є основним джерелом інформації, для 37 відсотків з них - єдиним джерелом отримання новин (дані з “Дослідження медіа: споживання новин і довіра у 2025 році”, проведеного компанією “Інтерньюз-Україна” у липні - серпні 2025 р.). Ключовою темою комунікації були заходи викриття корупції та притягнення до відповідальності за корупційні порушення, тоді як частка повідомлень на тему запобігання корупції (реалізація антикорупційної політики, цифровізація, дерегуляція, розвиток відкритих даних тощо) коливалася переважно в межах 1-4 відсотки.

Прийняття нормативно-правових актів з метою формування та реалізації державної інформаційної політики у сфері запобігання та протидії корупції сприятиме розв'язанню зазначених проблем.

У середньостроковій перспективі реалізація цієї Стратегії дасть змогу продовжити та вдосконалити діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та організацій громадянського суспільства із формування збалансованої комунікації у сфері запобігання та протидії корупції, просування альтернатив до корупційних практик та формування культури повідомлень про корупцію з метою поступової зміни моделей поведінки громадян та зменшення частки населення і бізнесу, що мали власний корупційний досвід.

Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв'язання виявлених проблем

Поширеність корупції практично в кожній сфері суспільних відносин потребує реалізації комплексної державної антикорупційної політики і скоординованих комунікаційних зусиль для послідовного та об'єктивного висвітлення антикорупційних реформ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 р. № 576 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 71, ст. 2170) схвалено Стратегію комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції, цілями якої визначено забезпечення створення та розбудови системи антикорупційних комунікацій, а також розвиток сфери антикорупційних комунікацій на період до 2020 року, зокрема формування довіри до державної антикорупційної політики, координацію дій державних органів та інших учасників антикорупційних комунікацій, формування “нульової толерантності” до корупції в суспільстві.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1203 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 11, ст. 709) схвалено Стратегію комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на період до 2025 року (далі - Комунікаційна стратегія), розроблену на основі положень Антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки, затвердженої Законом України “Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки”, та Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 р. № 220 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 31, ст. 1685).

Заходи Комунікаційної стратегії були синхронізовані із заходами Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки та здійснювалися на основі даних соціологічних опитувань і аналітичних досліджень, таких як опитування населення та бізнесу про сприйняття, поширеність і досвід корупції, моніторинг інформаційного простору та дослідження дезінформаційних наративів про корупцію в Україні. В межах виконання положень Комунікаційної стратегії протягом 2024 і 2025 років розроблено та розповсюджено інформаційно-просвітницькі матеріали, проведено публічні заходи та загальнонаціональні інформаційні кампанії, зокрема щодо викривання корупції, громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, законних альтернатив наявним корупційним практикам, нових засад адміністративної процедури, доброчесності на публічній службі, державних сервісів в режимі реального часу (он-лайн) і режимі оф-лайн, що мають антикорупційний ефект (далі - державні сервіси) як альтернатив корупції, ролі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у протидії корупції. Створено комунікаційну інфраструктуру, яка об'єднує понад 100 представників комунікаційних підрозділів державних органів, громадських організацій, креативних комунікаційних агенцій, медіа та просвітницьких проектів. Протягом реалізації Комунікаційної стратегії забезпечено проведення систематичних координаційних зустрічей для обміну інформацією про кращі комунікаційні практики в державному та громадському секторах.

В ході реалізації Комунікаційної стратегії частка громадян, обізнаних про державні сервіси, зросла з 29,4 відсотка у 2023 році до 36,1 відсотка у 2024 році. Частка громадян, які повідомили про корупцію компетентним органам влади або правоохоронним органам, за рік зросла із 6,5 до 9,7 відсотка. Відсоток населення, яке схвалює діяльність викривачів корупції, збільшився із 67,3 до 74,3 відсотка. Частка громадян, обізнаних з діяльністю викривачів, зросла з 28,4 до 32,9 відсотка протягом зазначеного періоду (дослідження “Корупція в Україні 2024”). Покращилося також сприйняття боротьби з корупцією: у 2024 році про позитивні зрушення у боротьбі з корупцією заявляли 48 відсотків громадян, тоді як у 2025 році - 56 відсотків. Відповідно частка тих, хто вважає Україну “безнадійно корумпованою”, знизилась із 47 до 40 відсотків (опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології протягом вересня - жовтня 2025 року).

Водночас під час імплементації заходів Комунікаційної стратегії було виявлено ряд практичних проблем: нереалістичність суттєвої зміни наративів про корупцію, перенасичених темою викриття корупції та покарання за корупційні порушення, в напрямі широкого висвітлення превентивних антикорупційних заходів; завищені очікування суспільства від антикорупційної політики в умовах низької фактичної залученості громадян до антикорупційних ініціатив; дефіцит ресурсів, насамперед матеріально-фінансових, для реалізації масштабних і довготривалих комунікаційних кампаній на антикорупційну тематику.

Незважаючи на зазначені перешкоди, значення скоординованих державних комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції посилюється з огляду на зростання ролі антикорупційної політики в умовах продовження повномасштабної війни та активної фази євроінтеграційних процесів. У межах переговорного процесу з ЄС антикорупційні ініціативи включені до всіх переговорних розділів, що отримало назву “антикорупційний мейнстримінг”. Крім того, Україна взяла зобов'язання виконувати антикорупційні рекомендації деяких міжнародних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD), Групи держав проти корупції (GRECO), Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF), а також рекомендації, зазначені в угодах із Світовим банком, Міжнародним валютним фондом тощо.

Результати аналізу ситуації щодо сприйняття корупції та корупційного досвіду населення, а також врахування досвіду імплементації Комунікаційної стратегії дає змогу виокремити такі тенденції.

Високий рівень негативного сприйняття ситуації щодо корупції в Україні в умовах недостатньої обізнаності населення як про сутність проблеми, так і про реальний стан протидії корупційним проявам сприяє поглибленню недовіри громадян і бізнесу до держави.

В таких умовах тема корупції найчастіше стає предметом маніпуляцій та дезінформації для культивування розколу в суспільстві, нагнітання негативних настроїв та ворожого ставлення суспільства до державних інституцій та публічних службовців. За результатами дослідження компанії “Osavul” у серпні 2024 р., понад 40 відсотків повідомлень про корупцію та боротьбу з нею у соціальних мережах ідентифіковані як дезінформація.

Високий суспільний запит на покарання за корупцію призводить до зростання розчарування антикорупційною реформою в ситуації недостатньо дієвого принципу невідворотності покарання.

Українське суспільство вважає, що притягнення до кримінальної відповідальності за корупцію є одним із найефективніших способів протидії корупційним проявам. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, проведеним у січні - лютому 2025 р., справедливим покаранням для корупціонерів, на думку більшості громадян, є 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Водночас 55 відсотків громадян вимагають якомога швидшого покарання для винних у корупції, навіть якщо при цьому не буде дотримано законності. При цьому середня тривалість кримінального провадження від його відкриття до винесення вироку становить сім років. За результатами аналізу судової практики притягнення до відповідальності за корупційні та пов'язані з корупцією порушення найпоширенішим видом покарання є штраф. У 2024 році до позбавлення волі було засуджено найбільшу частку осіб, але вона становила лише 4 відсотки (“Звіт за результатами аналізу судової практики притягнення до відповідальності за корупційні та пов'язані з корупцією кримінальні правопорушення за 2023 рік”, підготовлений Національним агентством та громадською організацією “Центр політико-правових реформ”). За даними проекту “Weekly charts” видання “Економічна правда”, у 80 відсотках випадків винними визнаються публічні службовці найнижчого рівня, що контрастує із запитом суспільства саме на покарання високопосадовців. 80,2 відсотка населення вважає найсерйознішою політичну корупцію на найвищому рівні (дослідження “Корупція в Україні 2024”). Концентрація виключно на покаранні обмежує комунікацію зазначеної теми та призводить до дискредитації всієї антикорупційної реформи.

З огляду на превалювання наративів про покарання за корупцію важливі превентивні заходи державної антикорупційної політики залишаються поза фокусом уваги громадськості та медіа і не асоціюються з ефективними способами протидії корупції.

В публічному інформаційному просторі тема запобігання корупції представлена мінімально порівняно з темами викривання корупційних практик та притягнення до відповідальності за корупційні злочини. Як наслідок у суспільстві не сформовано розуміння того, що довгострокові системні зміни (цифровізація державних послуг і процедур, дерегуляція в економіці, зменшення дискреційних повноважень публічних посадовців, реалізація принципів прозорості та підзвітності в урядуванні, розвиток відкритих даних тощо) дають змогу ефективно мінімізувати рівень корупції в країні та потребують уваги і підтримки громадськості для успішної імплементації. Згідно з дослідженням соціологічної групи “Рейтинг”, проведеним у вересні 2024 р., підвищення прозорості та диджиталізація ухвалення рішень розглядаються громадянами переважно як маргінальні чинники сприяння зростанню доброчесності на публічній службі.

Недостатня обізнаність населення про державні сервіси, які є альтернативами корупційним практикам, сприяє збереженню корупційних проявів на побутовому рівні.

Станом на 2014 рік лише 5 відсотків українців позитивно оцінювали якість надання державних адміністративних послуг в Україні (опитування проведене Фондом “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” разом із соціологічною службою “Центр Разумкова”). Завдяки цифровізації державних сервісів (за даними ООН, у 2024 році Україна посіла п'яте місце у світі за рівнем розвитку державних електронних послуг) вже 84 відсотки громадян позитивно оцінили досвід отримання державних онлайн-послуг (дослідження Київського міжнародного інституту соціології, проведене у вересні - жовтні 2024 р.). Диджиталізація державних сервісів також корелює із значущим зниженням рівня корупційного досвіду населення, який з 2015 до 2024 року зменшився з понад 70 відсотків до 18,7 відсотка (дослідження “Корупція в Україні 2024”). Отже диджиталізація державних процедур і послуг має істотний антикорупційний ефект. Однак, він обмежується поки що недостатнім рівнем обізнаності та користувацького досвіду громадян про наявні цифрові можливості та інструменти. У 2024 році показник “достатньої обізнаності” про електронні послуги серед населення становив 36,1 відсотка. Державними сервісами в окремих сферах, наприклад у сфері будівництва, землі та нерухомості, у цей період скористалися тільки 3,7 відсотка громадян (дослідження “Корупція в Україні 2024”). Наслідком цього є зниження рівня корупційного досвіду населення та збереження звичних корупційних практик під час взаємодії громадян з державою.

Недостатній рівень обізнаності про канали повідомлень, права і гарантії захисту викривачів перешкоджають готовності та фактичній залученості громадян до протидії корупції шляхом повідомлення уповноваженим органом про корупційні факти.

74,3 відсотка громадян в Україні схвально ставляться до викривачів. Однак достатньо обізнаними про особливості подання повідомлень про корупцію є 32,9 відсотка населення, щодо механізмів розгляду повідомлень - 26,6 відсотка. Тільки кожен шостий українець (16,8 відсотка) має належний рівень обізнаності про правові гарантії захисту викривачів. У результаті лише 12,3 відсотка громадян обирають викривальну модель поведінки, заявляючи про готовність повідомляти про факти корупційних проявів. Незважаючи на позитивну тенденцію протягом останніх років, незначною залишається і частка тих, хто повідомив про корупційну ситуацію компетентним органам на практиці, - 9,7 відсотка громадян (дослідження “Корупція в Україні 2024”). Одним із наслідків є демотивація потенційних викривачів через нерозуміння алгоритмів функціонування інституту викривання, замовчування випадків корупції, яка стала відома громадянам під час провадження службової, господарської, професійної діяльності або з інших джерел.

Незважаючи на історично високий рівень нетерпимого ставлення до корупції, у суспільстві досить високою залишається частка громадян, які вважають корупцію прийнятним способом розв'язання своїх проблем, що легітимізує недоброчесні моделі поведінки та сприяє збереженню корупційних практик.

Хоча відсоток населення, що негативно ставиться до корупції, досяг у 2024 році історичного максимуму (57,9 відсотка), чимала кількість громадян в Україні продовжує толерувати корупційні практики. 14,6 відсотка населення завжди або здебільшого виправдовує надання хабаря, необхідних послуг або подарунка, якщо це необхідно для вирішення важливої справи. Ще 30 відсотків громадян допускають таку можливість лише у певних випадках. Якщо корупцію серед високопосадовців дуже серйозною проблемою вважає понад 80 відсотків населення, то корупційні практики на побутовому рівні - 47,4 відсотка (дослідження “Корупція в Україні 2024”).

Така ситуація призводить до культивування корупційних практик на рівні звички та морально прийнятних моделей поведінки, зумовлює низьку ефективність формальних інститутів (офіційних правил і норм) в умовах вкорінення недоброчесних неформальних практик, а також ретранслює “корупційну культуру” на молодь, що ускладнює протидію корупції на тривалий час.

Медіа та лідери думок зосереджені на висвітленні поточних резонансних справ, пов'язаних з корупцією, переважно без розкриття широкого контексту подій, причин та умов конкретних корупційних проявів, їх довготривалих наслідків.

Результати антикорупційних реформ часто висвітлюються точково, що формує фрагментарні уявлення про запобігання і протидію корупції в Україні, заважає усвідомленню суспільством реального масштабу відповідних реформ, їх динаміки в розрізі тривалого часового проміжку та зв'язку із змінами суспільних відносин.

Комунікація державних органів, підприємств та установ часто є самодостатнім інструментом для формування або коригування їх репутації. При цьому реальної розбудови їх інституційної спроможності не відбувається, а проблеми, що не дають змоги ефективно виконувати ключові функції, залишаються невирішеними.

Намагання сформувати довіру суспільства виключно або переважно завдяки вдалим комунікаціям, не приділяючи належної уваги інституційним змінам, призводять до ще більшого розчарування суспільства державою та посилення недовіри до державних ініціатив.

Рівень взаємодії та координації зусиль між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями громадянського суспільства, медіа, лідерами думок та іншими стейкхолдерами є недостатнім для формування інтегрованих антикорупційних комунікацій та реалізації масштабних комунікаційних проектів щодо запобігання та протидії корупції.

Суспільство сприймає корупційну проблематику як уособлення широкого кола негараздів, які за своїм характером не є корупційними проявами, на кшталт операційних недоліків у діяльності інституцій чи неефективних менеджерських рішень на публічній службі. Корупція набула ознак сталого та одного з найпопулярніших у країні брендів негативу, що втілює хронічні вади держави та суспільства. Таким чином, запит на подолання корупції значною мірою є запитом на ефективніше функціонування держави, більшу спроможність державних інституцій та кращі умови життя громадян загалом. У зв'язку із цим комунікація антикорупційної діяльності повинна комплексно розкривати причинно-наслідковий зв'язок між антикорупційними заходами та трансформаціями у ключових сферах суспільного життя, які мають найбільший вплив на безпеку і добробут населення. Передумовою цього є забезпечення багаторівневих кроссекторальних та міжвідомчих комунікацій, що здійснюються за постійної підтримки та за участю громадських організацій, незалежних медіа і проектів міжнародної технічної допомоги.

Ефективна комунікаційна політика у сфері запобігання та протидії корупції повинна реалізовуватися за напрямами системного інформування визначених цільових аудиторій та промоції успішного досвіду антикорупційних практик для їх масштабування через зміну моделей поведінки громадян.

Інформування передбачає забезпечення громадян повними та об'єктивними даними про запобігання і боротьбу з корупцією, а також про доступні населенню і бізнесу інструменти мінімізації особистого корупційного досвіду та протидії корупційним практикам.

Перший напрям комунікації - підвищення обізнаності про корупцію як вид правопорушення, що дасть змогу громадянам краще ідентифікувати корупційні прояви та допоможе ефективніше використовувати створені державою і громадянським суспільством можливості для протидії корупції на всіх рівнях. Водночас це сприятиме отриманню більш релевантних даних про рівень сприйняття корупції у суспільстві та реальний корупційний досвід громадян, адже в разі некоректної ідентифікації корупційних ситуацій неможливо визначити те, коли громадяни стикалися саме з корупцією, а коли мали справу з іншими порушеннями.

Комунікація антикорупційної діяльності має бути розширена за рахунок послідовного висвітлення, зокрема інформації про протидію корупційним ризикам у конкретних сферах та в законодавстві, запровадження та вдосконалення державних сервісів, дерегуляційних заходів в економіці, розбудови прозорості та підзвітності центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Крім тематичного розширення предмета інформування, варто зосередити комунікаційні зусилля державних органів на темпоральному аспекті антикорупційних реформ, донесенні до громадськості суті змін, що відбулися протягом понад десятиліття після Революції Гідності для формування цілісного уявлення про ключові трансформації та їх вплив на суспільний прогрес. Такий підхід сприятиме більш об'єктивній оцінці громадянами ролі антикорупційної політики в розбудові держави і житті суспільства, зростанню довіри до неї та підтримки її громадськістю.

Діяльність з інформування суспільства охоплює такі напрями:

сутність, форми корупції та види відповідальності за вчинення корупційних діянь;

стан протидії корупційним проявам у пріоритетних сферах, досягнення країни у втіленні антикорупційних реформ;

невідворотність покарання за корупцію у різних формах відповідальності: кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової, репутаційної;

переваги альтернатив, насамперед цифрових, над поширеними корупційними практиками під час взаємодії громадян та бізнесу з державою, важливість громадського контролю за діями влади;

механізми повідомлень про корупцію та переваги викривальної моделі поведінки;

негативні наслідки побутової корупції та переваги відмови від неї як способу задоволення приватних потреб.

Другий напрям комунікації - популяризація успішного досвіду використання державних сервісів і практик, які є альтернативами корупції, інструментів громадського контролю та механізмів викривання корупції для формування поступових поведінкових змін у користувачів державних послуг.

В умовах високого рівня недовіри громадян до держави, державних органів та ініціатив дієвим способом підвищення мотивації до використання державних сервісів та інструментів є позитивний користувацький досвід самих громадян, їх відгуки, реальні історії та особистий приклад. Результати досліджень свідчать, що українці найбільше довіряють близькому колу людей - членам родини, друзям, сусідам і колегам, відповідно успішний досвід таких референтних груп у взаємодії з діями держави для більшості населення є індикатором спроможності державних інституцій задовольнити потреби населення у зручний і законний спосіб. Важливу роль у досягненні такого результату відіграє розвиток автентичних комунікаційних спільнот, на зразок “Права без хабарів, “Батьки SOS”, учасники яких діляться власним досвідом отримання державних послуг у певних сферах.

У цьому контексті ефективні комунікації повинні ґрунтуватися виключно на практичних ініціативах, цільових тематичних проектах, які масштабуються шляхом популяризації відповідного досвіду.

Цільова аудиторія та заінтересовані сторони (стейкхолдери)

Цільовою аудиторією Стратегії є:

державні службовці та депутати (посадові особи державних органів, установ та організацій, депутати всіх рівнів);

суб'єкти, що формують громадську думку (лідери думок, експерти, науковці, інститути громадянського суспільства, активісти);

заклади освіти та учасники навчального процесу, молодь (заклади загальної середньої освіти, заклади професійної і фахової передвищої освіти, заклади вищої освіти; педагогічні і науково-педагогічні працівники, вчителі, студенти, школярі);

міжнародні донорські та партнерські організації, які надають підтримку Україні;

національні, регіональні, місцеві, міжнародні медіа;

українські та міжнародні компанії, що належать до малого і середнього бізнесу, великі компанії, асоціації;

громадяни України як отримувачі державних та комунальних послуг;

громадяни України як жителі певних регіонів (територіальних громад);

громадяни України як викривачі та заявники про корупцію;

громадяни України (масова аудиторія з поділом за віковими категоріями, статтю, соціальним статусом).

Заінтересованими сторонами (стейкхолдерами) є фізичні та юридичні особи, які мають легітимний інтерес у досягненні стратегічних цілей цієї Стратегії, тобто певною мірою залежать від неї або можуть впливати на процес її реалізації.

Заінтересованими сторонами для реалізації стратегічних цілей цієї Стратегії є:

органи, що ухвалюють рішення, пов'язані з антикорупційною політикою (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади);

органи, що здійснюють контроль за дотриманням вимог антикорупційного законодавства, виявляють порушення, розслідують їх та притягають порушників до відповідальності (Національне агентство, Національне антикорупційне бюро, Офіс Генерального прокурора, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Державне бюро розслідувань, Національна поліція, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів);

органи місцевого самоврядування;

органи правосуддя (місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд і Вищий антикорупційний суд).

Стратегічні цілі та показники їх досягнення

Головною метою цієї Стратегії є розширення спектра висвітлення теми запобігання і протидії корупції з акцентом на формуванні у громадян знань і практичних навичок щодо протидії корупційним проявам та використання альтернатив корупційним практикам для зниження рівня корупційного досвіду населення і бізнесу.

Незважаючи на погіршення показників сприйняття корупції в суспільстві та зниження рівня довіри до державних органів протягом останніх років, рівень корупційного досвіду громадян, який є одним з важливих індикаторів ефективності державної антикорупційної політики, поступово зменшується.

Досягнення мети цієї Стратегії потребує реалізації таких чотирьох стратегічних цілей.

Стратегічна ціль 1. Підвищення рівня обізнаності громадян про корупційні прояви та відповідальність за них, а також про стан запобігання і протидії корупції у ключових сферах суспільних відносин.

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

покращення громадянами оцінок ефективності влади у боротьбі з корупцією (за результатами дослідження “Корупція в Україні 2024”, у 2024 році ефективність діяльності Офісу Президента України із запобігання та протидії корупції оцінювалася населенням на рівні 1,91 бала із 5 можливих, СБУ - 2,15 бала, Державного бюро розслідувань - 2,03 бала, Національної поліції - 1,92 бала, прокуратури - 1,81 бала, Національного агентства - 1,93 бала, Національного антикорупційного бюро - 1,98 бала, судів - 1,71 бала; представниками бізнесу - Офісу Президента України - 2,06 бала, СБУ - 2,6 бала, Державного бюро розслідувань - 2,41 бала, Національної поліції - 2,37 бала, прокуратури - 2,12 бала, Національного агентства - 2,24 бала, Національного антикорупційного бюро - 2,42 бала, судів - 2,17 бала);

збільшення частки громадян, які свідчать про позитивні зміни у боротьбі з корупцією (згідно з даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у вересні - жовтні 2025 р., 56 відсотків громадян дали позитивну оцінку зрушенням у сфері протидії корупції);

зменшення кількості матеріалів у інформаційному просторі, що транслюють наратив про нездоланність корупції та марність боротьби з нею;

збільшення частки повідомлень про результативність протидії корупційним проявам.

Стратегічна ціль 2. Збільшення рівня обізнаності та користування державними сервісами, які є альтернативами корупційним практикам, та зниження рівня корупційного досвіду громадян.

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

збільшення кількості громадян, які користувалися сервісами з надання державних послуг або знання яких достатні для користування ними (за даними дослідження “Корупція в Україні 2024”, частка достатньо обізнаних осіб серед населення становить 36,1 відсотка, серед бізнесу - 59,9 відсотка);

зменшення частки громадян, які безпосередньо стикалися з корупцією (за даними дослідження “Корупція в Україні 2024”, частка тих, хто мав власний корупційний досвід, серед населення становила 18,7 відсотка та серед підприємців - 23,2 відсотка).

Стратегічна ціль 3. Підвищення рівня негативного ставлення громадськості до всіх проявів корупції, фактичного залучення громадян до антикорупційної діяльності.

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

зниження рівня толерування корупції (за даними дослідження “Корупція в Україні 2024”, 44,6 відсотка громадян та 63,9 відсотка представників бізнесу виправдовують корупційні практики для вирішення власних важливих проблем або принаймні готові допускати їх у деяких випадках);

збільшення частки громадян, які під час потрапляння в корупційні ситуації відмовилися від вчинення відповідних дій (за результатами дослідження суспільної думки від Transparency International Україна у червні 2025 р., 68 відсотків з тих громадян, що стикалися з корупційним досвідом, відмовилися брати участь у корупційних діях, 23 відсотки -погодилися);

збільшення кількості громадян України, які обирають викривальну модель поведінки та повідомляють уповноваженим державним органам про факти корупції на практиці (за даними дослідження “Корупція в Україні 2024”, 12,3 відсотка населення та 21,3 відсотка представників бізнесу готові повідомляти про факти корупції; фактично повідомили про корупційну ситуацію органам влади 9,7 відсотка населення та 17,2 відсотка підприємців).

Стратегічна ціль 4. Розбудова комунікаційної інфраструктури державної антикорупційної політики та розвиток інфраструктури даних як основи для реалізації та оцінки ефективності цієї Стратегії.

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

забезпечення проведення на базі Антикорупційного медіацентру Національного агентства щорічних координаційних зустрічей представників комунікаційних підрозділів державних органів, які є виконавцями Стратегії;

забезпечення підготовки та оприлюднення щоквартальних і щорічних аналітичних звітів за результатами моніторингу медіа та соціальних мереж на тему корупції та протидії їй;

забезпечення проведення щороку аналізу поширених дезінформаційних наративів про корупцію в Україні та протидію їй, оприлюднення відповідного аналітичного звіту.

Завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей, етапи їх виконання, очікувані результати

Для досягнення стратегічної цілі 1 передбачається виконання таких завдань:

забезпечення громадян повною та об'єктивною інформацією про корупцію як вид правопорушення;

систематичне інформування громадськості про антикорупційні ініціативи і реформи в державних органах та їх результати, зокрема у сферах з найбільшим рівнем корупційних практик і концентрацією корупційних ризиків;

висвітлення питання щодо комплексного впливу ключових антикорупційних трансформацій на системні та довгострокові зміни в державі, економіці та суспільстві;

розширення тематики комунікації щодо відповідальності за корупцію.

Очікуваним результатом є підвищення рівня обізнаності громадян про стан і динаміку реалізації антикорупційних заходів та ініціатив державних органів, підвищення оцінки ефективності дій держави з протидії корупції, формування у суспільстві цілісного уявлення про масштаб антикорупційних реформ за понад 10 років та їх вплив на суспільний прогрес.

Для досягнення стратегічної цілі 2 передбачається виконання таких завдань:

поширення державними органами матеріалів про алгоритми користування державними сервісами, які є альтернативами усталеним корупційним практикам, та масштабування позитивного досвіду користувачів;

забезпечення населення та бізнесу інформацією про можливості законного впливу на рішення органів влади.

Очікуваним результатом є збільшення кількості громадян, які віддають перевагу користуванню законними та зручними способами отримання послуг і взаємодії з державою, що дасть змогу зменшити особистий корупційний досвід громадян.

Для досягнення стратегічної цілі 3 передбачається виконання таких завдань:

залучення громадян до відмови від участі у корупційних практиках;

підвищення спроможності громадян протидіяти корупції.

Очікуваним результатом є збільшення кількості громадян, які не толерують корупцію шляхом практичного застосування інструментів протидії корупційним практикам.

Для досягнення стратегічної цілі 4 передбачається виконання таких завдань:

забезпечення координації комунікаційної діяльності виконавців Стратегії, постійного обміну досвідом та кращими комунікаційними практиками;

інформування виконавців Стратегії та суспільства про основні тенденції у сфері антикорупційної комунікації за результатами проведення аналітичних досліджень та моніторингу інформаційного простору.

Очікуваним результатом є створення організаційної та інформаційно-аналітичної бази для ефективної взаємодії між державними органами та іншими стейкхолдерами, залученими до реалізації Стратегії.

Очікуваним результатом реалізації цієї Стратегії є підвищення рівня суспільної підтримки державної політики у сфері запобігання та протидії корупції, підвищення рівня розуміння громадськістю антикорупційного прогресу країни загалом та його впливу на суспільно-політичні та економічні зміни, зменшення рівня корупційного досвіду населення і бізнесу завдяки використанню законних способів задоволення приватних потреб та залученості до протидії корупційним проявам, а також підвищення скоординованості та ефективності державних комунікацій за антикорупційною тематикою.

Ключові принципи реалізації Стратегії

Для досягнення цілей Стратегії, а також для підвищення рівня довіри між ключовими групами стейкхолдерів важливим є дотримання таких принципів:

стратегічність - комунікаційна діяльність та окремі інформаційні чи інформаційно-просвітницькі кампанії, проекти та ініціативи повинні відповідати цій Стратегії і бути спрямованими на реалізацію визначеної мети, стратегічних цілей та завдань;

збалансованість та широкий контекст - необхідність дотримуватися проактивного, об'єктивного і збалансованого висвітлення досягнень і викликів у запобіганні корупції та боротьбі з нею. Збалансованість у комунікаціях сприятиме подальшому формуванню культури відкритості та прозорості діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, конструктивної співпраці з громадськістю та медіа;

довгостроковість - спрямованість комунікаційних заходів на системні і тривалі зміни, зокрема в моделях поведінки громадян щодо корупції, формування довготривалого партнерства із стейкхолдерами;

інклюзивність - доступність, залучення та інтеграція до реалізації цієї Стратегії ключових цільових аудиторій. Інформація про діяльність окремих державних органів повинна бути доступною для громадськості з точки зору розміщення на відповідних офіційних ресурсах;

діалог - реалізація цієї Стратегії передбачає як інформування, так і заохочення цільових аудиторій до діалогу, зворотного зв'язку і як результат сприяє змінам в поведінці громадян у ставленні до корупції та антикорупційних правил;

вимірюваність - ефективність реалізації цієї Стратегії визначається за допомогою кількісних та якісних характеристик, а саме: кількість та якість опублікованих матеріалів, сприйняття цільовими аудиторіями поширених повідомлень, ступінь охоплення аудиторій, кількість запланованих та реалізованих проектів (кампаній) і їх вплив на суспільство;

скоординованість - узгодженість та синхронізованість комунікацій державних органів, залучених до реалізації цієї Стратегії;

інтегрований підхід до комунікацій - використання медіа, соціальних мереж, комунікаційних платформ та інших сучасних комунікаційних інструментів.

Канали та інструменти комунікацій

Для реалізації цілей цієї Стратегії передбачається використовувати офіційні канали комунікації виконавців Стратегії та зовнішні канали комунікації.

До власних каналів комунікації виконавців Стратегії належать:

офіційні веб-сайти, на яких розміщуються пресрелізи, новини, інфографіка, роз'яснення, банери, фото- та відеоматеріали тощо;

офіційні сторінки в соціальних мережах Facebook, X, YouTube, WhatsАpp, Instagram для розміщення дописів, інфографіки, опитувань, вікторин, фото- та відеоматеріалів;

електронні розсилки, дайджести, друковані матеріали;

сторінки, колонки, блоги та відеоблоги виконавців Стратегії на різних платформах;

публічні заходи, організовані виконавцями Стратегії (пресконференції, освітні заходи, брифінги, виступи, презентації, демонстрація відеороликів тощо).

Власними каналами комунікації Національного агентства є:

офіційний веб-сайт та сторінки у соціальних мережах: https://nazk.gov.ua;

інформаційна система моніторингу реалізації державної інформаційної політики: https://dap.nazk.gov.ua;

база знань: https://wiki.nazk.gov.ua;

антикорупційний портал уповноважених осіб: https://antycorportal.nazk.gov.ua/;

Єдиний портал повідомлень викривачів: https://whistleblowers.nazk.gov.ua;

навчальна платформа: study.nazk.gov.ua;

заходи, організовані Національним агентством у власному медіацентрі та на інших інформаційних майданчиках.

До зовнішніх каналів комунікації та можливих інструментів комунікації належать:

аудіовізуальні медіа (телевізійне мовлення, радіомовлення), інструменти комунікації (фільми, серіали, відеосюжети, відео-, аудіороликів тощо);

друковані медіа (статті, інтерв'ю, колонки тощо);

онлайн-медіа (статті, інтерв'ю, колонки, фото- та відеоматеріали, опитування, спецпроекти, банери тощо);

платформи спільного доступу до відео;

інтерактивні формати (ігри, симулятори, тести);

публічні заходи (фестивалі, форуми, конференції, мистецькі та культурні заходи, тренінги, семінари тощо);

зовнішні носії (білборди, сітілайти, скроли, метролайти, вуличні екрани тощо);

відеоролики, плакати та інша інформаційна продукція, розміщена в громадському транспорті - на вокзалах та в поїздах, у метрополітені (вагони метро, переходи, ескалатори) та іншому громадському транспорті;

відеоролики, плакати, буклети, наліпки та інша інформаційна продукція, розміщена у державних та комунальних закладах (центри надання адміністративних послуг, поліклініки, заклади освіти тощо);

інформаційні ресурси партнерських організацій (інститутів громадянського суспільства, донорів, лідерів громадської думки).

Наративи та ключові повідомлення

За останнє десятиліття Україна досягла значного прогресу в антикорупційній діяльності, що підтверджують дані ключових міжнародних індексів та рейтингів, а також експертні оцінки в межах моніторингових механізмів міжнародних організацій. Динаміка антикорупційного прогресу є однією з найкращих у світі.

Україна не є тотально корумпованою країною, не приховує факти корупції на будь-якому рівні та активно бореться з усіма її проявами.

В Україні створено комплексну та унікальну антикорупційну інфраструктуру, основою якої є розгалужена система контролю, правил і стандартів на публічній службі, спеціалізовані антикорупційні інституції, розвинені інструменти відкритих даних, активність громадянського суспільства, зокрема мережі професійних журналістів-розслідувачів, та інтеграція принципів доброчесності в систему освіти. Ефективна протидія корупції можлива лише за умови об'єднання зусиль державних інституцій та громадськості.

Державна антикорупційна політика здійснюється на основі вимірюваних даних та зосереджується на мінімізації корупційних практик у найбільш уражених корупцією сферах. Від ефективності антикорупційної політики залежить спроможність країни вистояти у війні, забезпечити безпеку і добробут суспільства, міжнародну підтримку та європейську інтеграцію України.

Досягнення ефективних результатів протидії корупції дасть можливість задовольнити запит суспільства на справедливість, а отже, консолідувати суспільство і державу, що є основою збереження та успішної розбудови державності.

Створення та розвиток державних сервісів, які є альтернативами корупційним практикам, покращують якість взаємодії держави з громадянами та знижують рівень корупційного досвіду населення і бізнесу.

Реалізація принципу невідворотності покарання потребує вдосконалення, але результати діяльності антикорупційних органів поступово доводять, що всі, хто незаконно використовує суспільне благо в особистих інтересах, будуть притягнуті до відповідальності незалежно від місця в соціальній ієрархії та будь-яких привілеїв. Водночас притягнення до відповідальності за корупцію полягає не тільки в ув'язненні корупціонерів. Це також конфіскація активів, штрафи та відшкодування завданих збитків, звільнення з посад, політична відповідальність та репутаційні втрати.

Попри важливість невідворотності покарання це не є вирішальним чинником у подоланні корупції. Низький рівень корупції має тісний зв'язок з економічним добробутом, верховенством права, розвитком демократичних інститутів та інновацій. В цьому сенсі ефективна антикорупційна політика є синонімом багатовимірних реформ.

Крім засадничих інституційних змін в антикорупційній сфері, останнім часом в Україні відбуваються суттєві позитивні зрушення в антикорупційній свідомості громадян. Постійно підвищується рівень нетерпимого ставлення до корупції в суспільстві, підтримка викривачів та готовність громадськості повідомляти про прояви корупції. Негативне ставлення населення і бізнесу до корупційних практик сформоване, однак на практиці формування нетерпимого ставлення до корупції у вигляді фактичної залученості громадян до повідомлень про корупцію та інші форми спротиву їй потребують удосконалення.

Порядок проведення моніторингу, оцінка реалізації Стратегії та звітування

Моніторинг та оцінка стану реалізації цієї Стратегії проводяться Національним агентством із залученням представників інших державних органів та організацій громадянського суспільства за їх згодою.

Результати моніторингу та оцінки є основою для підготовки Національним агентством пропозицій та рекомендацій щодо вжиття додаткових заходів із забезпечення ефективної реалізації цієї Стратегії.

Національне агентство аналізує та узагальнює подану міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами та установами, відповідальними за виконання операційного плану, інформацію про стан виконання операційного плану та за результатами готує щорічний звіт про стан реалізації цієї Стратегії, який подається щороку до 1 квітня починаючи з 2027 р. Кабінетові Міністрів України та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

У разі несвоєчасного виконання операційного плану відповідальні міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи та установи повідомляють Національне агентство про підстави та причини несвоєчасного виконання та/або невиконання відповідних завдань. У разі потреби зазначені суб'єкти подають Національному агентству пропозиції щодо внесення змін до цієї Стратегії та/або операційного плану заходів з її реалізації.

Моніторинг виконання завдань та заходів Стратегії проводиться, зокрема, на основі результатів загальнонаціонального щорічного репрезентативного опитування населення і бізнесу про сприйняття, досвід та поширеність корупції, що проводиться на замовлення Національного агентства, та результатів щорічного аналітичного звіту за підсумками моніторингу інформаційного простору на тему корупції та протидії їй.

Ефективна реалізація цієї Стратегії передбачає досягнення мети та стратегічних цілей, зокрема зниження рівня корупційного досвіду населення і бізнесу завдяки використанню нових державних сервісів та підвищення практичної залученості громадян до протидії корупційним практикам.

Для оцінки ефективності реалізації цієї Стратегії використовуються кількісні та якісні показники, зокрема:

покращення оцінки суспільством ефективності дій влади у боротьбі з корупцією за результатами щорічного загальнонаціонального опитування про сприйняття, досвід і поширеність корупції;

підвищення рівня обізнаності громадян про різновиди поведінки, що є корупцією, та обізнаності щодо порядку дій у разі виявлення фактів корупції.

Фінансове забезпечення реалізації Стратегії

Фінансування заходів цієї Стратегії здійснюється за рахунок та в межах коштів державного бюджету, затверджених на відповідний рік, а також з інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема за рахунок міжнародної технічної допомоги.

Обсяг фінансування Стратегії визначається з урахуванням конкретних завдань та у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 24 червня 2026 р. № 626-р

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН

заходів з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки

Завдання

Найменування заходу

Строк виконання

Відповідальні за виконання

Індикатор виконання

Ціль 1. Підвищення рівня обізнаності громадян про корупційні прояви та відповідальність за них, а також про стан запобігання і протидії корупції у ключових сферах суспільних відносин

1. Забезпечення громадян повною та об'єктивною інформацією про корупцію як вид правопорушення

1) розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів, присвячених висвітленню сутності корупції, її ознак, форм і проявів, відмінностей від інших правопорушень, а також відповідальності за вчинення корупційних діянь

липень 2026 р. - грудень 2028 р.

Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство)

Національне антикорупційне бюро (за згодою)

Спеціалізована антикорупційна прокуратура (за згодою)

Національна поліція

Офіс Генерального прокурора (за згодою)

Державне бюро розслідувань (за згодою)

Вищий антикорупційний суд (за згодою)

інформаційно-просвітницькі матеріали розроблено, опубліковано та розповсюджено

2) розроблення та розміщення на офіційних інформаційних ресурсах органів державної влади роз'яснювальних матеріалів про різновиди корупції та відповідальність за вчинення корупційних правопорушень, адаптованих до специфіки конкретних сфер

липень 2026 р. - грудень 2028 р.

Національне агентство

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

органи місцевого самоврядування (за згодою)

роз'яснювальні матеріали розроблено та опубліковано на інформаційних ресурсах центральних органів виконавчої влади

2. Систематичне інформування громадськості про антикорупційні ініціативи і реформи в державних органах та їх результати, зокрема у сферах з найбільшим рівнем корупційних практик та концентрацією корупційних ризиків

1) розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів, проведення інформаційно-просвітницьких заходів, присвячених протидії та запобіганню корупції в оборонній сфері

липень 2026 р. - липень 2028 р.

Міноборони

державне підприємство Міноборони “Агенція оборонних закупівель” (за згодою)

Мінветеранів

Національне агентство

інформаційно-просвітницькі матеріали розроблено, опубліковано та розповсюджено, проведено щонайменше один публічний захід на рік

2) розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів, проведення інформаційно-просвітницьких заходів, присвячених протидії та запобіганню корупції у сферах відновлення та відбудови

липень 2026 р. - липень 2028 р.

Агентство відновлення

Мінрозвитку

Національне агентство

3) розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів, які висвітлюють стан реалізації та результати впровадження заходів державної антикорупційної програми, ухваленої на відповідний період

протягом семи місяців з дня набрання чинності державною антикорупційною програмою, ухваленою на відповідний період - грудень 2028 року

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

органи місцевого самоврядування (за згодою)

інформаційно-просвітницькі матеріали розроблено, опубліковано та розповсюджено

4) створення та розповсюдження щотижневого дайджесту новин у сфері запобігання та протидії корупції в Україні (українською та англійською мовами)

щотижня протягом липня 2026 р. - грудня 2028 р.

Національне агентство

дайджест підготовлено та оприлюднено на офіційному веб-сайті Національного агентства

3. Висвітлення питання щодо комплексного впливу ключових антикорупційних трансформацій на системні та довгострокові зміни в державі, економіці та суспільстві

1) узагальнення та оприлюднення інформації про динаміку показників України у ключових міжнародних та регіональних інструментах оцінки (індексах, рейтингах, звітах) ситуації щодо корупції та прогресу країни в її подоланні

липень 2026 р. - грудень 2028 р.

Національне агентство

статистичні та аналітичні дані про динаміку показників України у міжнародних індексах, рейтингах, звітах узагальнено та опубліковано, інформація оновлюється на регулярній основі

2) інформування про результати щорічного стандартного загальнонаціонального опитування щодо корупції в Україні, щорічного експертного опитування стосовно оцінки рівня корупції в Україні за методиками, затвердженими Національним агентством

щороку протягом 2026-2028 років

Національне агентство

оприлюднено результати загальнонаціонального опитування щодо корупції в Україні та експертного опитування стосовно оцінки рівня корупції в Україні

3) забезпечення розроблення та проведення інформаційно-просвітницької кампанії, присвяченої комплексному висвітленню результатів державної антикорупційної політики, зокрема функціонування антикорупційної інфраструктури в Україні, висвітленню довгострокових змін у державі та суспільстві, які стали можливими завдяки антикорупційним зусиллям

липень 2026 р. - грудень 2027 р.

Національне агентство

Національне антикорупційне бюро (за згодою)

Спеціалізована антикорупційна прокуратура (за згодою)

Вищий антикорупційний суд (за згодою)

інформаційно-просвітницьку кампанію розроблено та проведено, результати оприлюднено на офіційному веб-сайті Національного агентства

4) забезпечення розроблення та проведення інформаційно-просвітницької кампанії щодо реалізації антикорупційних заходів в контексті євроінтеграції України

січень 2027 р. - грудень 2028 р.

Національне агентство

МЗС

Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України

5) розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів про роль і компетенцію уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції в державних органах та установах

липень 2026 р. - березень 2027 р.

Національне агентство

інформаційно-просвітницькі матеріали розроблено, опубліковано та розповсюджено

4. Розширення тематики комунікації щодо відповідальності за корупцію

1) створення інформаційно-аналітичної платформи у форматі публічного дашборду, яка відображає систематизовану інформацію про стан і динаміку притягнення осіб, винних у вчиненні корупційних та пов'язаних з корупцією правопорушень, до відповідальності

липень 2026 р. - грудень 2028 р

Національне агентство

створено інформаційно-аналітичну платформу, забезпечено постійне оновлення даних

2) забезпечення комунікації щодо результатів аналізу судової практики притягнення до відповідальності за корупційні та пов'язані з корупцією кримінальні правопорушення

щороку протягом 2026-2028 років

Національне агентство

звіт за результатами аналізу судової практики оприлюднено на офіційному веб-сайті Національного агентства

3) розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів, забезпечення проведення інформаційно-просвітницьких заходів, які висвітлюють інструменти та результати реалізації принципу невідворотності покарання за корупцію

липень 2026 р. - грудень 2028 р.

Національне агентство

Національне антикорупційне бюро (за згодою)

Спеціалізована антикорупційна прокуратура (за згодою)

Національна поліція

Офіс Генерального прокурора (за згодою)

Державне бюро розслідувань (за згодою)

Вищий антикорупційний суд (за згодою)

Ціль 2. Збільшення рівня обізнаності та користування державними сервісами, які є альтернативами корупційним практикам, зниження рівня корупційного досвіду громадян

5. Поширення державними органами матеріалів про алгоритми користування державними сервісами, які є альтернативами усталеним корупційним практикам, та масштабування позитивного досвіду користувачів

1) надання Національному агентству інформації про сервіси, ініціативи та реформи державних органів, установ та організацій, які мають антикорупційний ефект

щороку до 1 квітня протягом 2027-2028 років

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

органи місцевого самоврядування (за згодою)

обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)

інформацію надано Національному агентству

2) забезпечення органами державної влади та органами місцевого самоврядування постійного збору, систематизації та аналізу інформації про досвід користувачів за результатами отримання державних послуг, популяризація успішного досвіду на основі відповідних даних для підвищення довіри громадськості до державних сервісів

липень 2026 р. - грудень 2028 р.

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

органи місцевого самоврядування (за згодою)

інформацію зібрано та систематизовано, матеріали на її основі розповсюджено серед цільових аудиторій

3) забезпечення розроблення та проведення інформаційно-просвітницької кампанії, присвяченої популяризації державних сервісів та ініціатив, які мають антикорупційний ефект та є альтернативами існуючим корупційним практикам

липень 2026 р. - липень 2028 р.

Національне агентство

Мінцифри

МОН

МОЗ

МВС

Мінекономіки

6. Забезпечення населення та бізнесу інформацією про можливості законного впливу на рішення органів влади

розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів, проведення інформаційно-просвітницьких заходів, присвячених популяризації можливостей законного впливу громадян на дії і рішення влади, зокрема партисипативних практик та лобіювання

липень 2026 р. - грудень 2028 р.

Національне агентство

Ціль 3. Підвищення рівня негативного ставлення громадськості до всіх проявів корупції, фактичного залучення громадян до антикорупційної діяльності

7. Залучення громадян до відмови від участі у корупційних практиках

розроблення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких матеріалів, забезпечення проведення інформаційно-просвітницьких заходів щодо висвітлення сутності та негативних наслідків толерування практик побутової корупції у суспільстві

липень 2026 р. - липень 2028 р.

Національне агентство

8. Підвищення спроможності громадян протидіяти корупції

1) забезпечення розроблення та проведення інформаційно-просвітницької кампанії, присвяченої популяризації способів повідомлення про корупцію та підвищення обізнаності громадян про способи захисту прав викривачів

січень 2027 р. - липень 2028 р.

Національне агентство

Національне антикорупційне бюро (за згодою)

Державне бюро розслідувань (за згодою)

Національна поліція

2) розроблення та популяризація інтерактивних просвітницьких продуктів, зокрема навчальних ігор, симуляторів та тестів на тему використання практичних способів протидії корупційним проявам

протягом 2026-2028 років

Національне агентство

розроблено та оприлюднено щонайменше один просвітницький продукт на рік

3) організація та проведення регулярних навчальних заходів щодо практичного використання антикорупційних інструментів, зокрема інструментів громадського контролю, відкритих даних, звернень громадян, для представників регіональних медіа та громадських організацій

липень 2026 р.-грудень 2028 р.

Національне агентство

проведено щонайменше один навчальний захід на два місяці

Ціль 4. Розбудова комунікаційної інфраструктури державної антикорупційної політики та розвиток інфраструктури даних як основи для реалізації та оцінки ефективності Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2026-2030 роки (далі - Стратегія)

9. Забезпечення координації комунікаційної діяльності виконавців Стратегії, постійного обміну досвідом та кращими комунікаційними практиками

1) проведення щорічних координаційних зустрічей з представниками комунікаційних підрозділів усіх центральних органів виконавчої влади - виконавців Стратегії

протягом 2026-2028 років

Національне агентство

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

зустрічі проведено один раз на рік, інформацію про них опубліковано на офіційному веб-сайті Національного агентства

2) проведення регулярних робочих зустрічей з представниками комунікаційних підрозділів центральних органів виконавчої влади - виконавців Стратегії в межах окремих груп, сформованих відповідно до ключових напрямів комунікаційної діяльності

щокварталу протягом

2026-2028 років

Національне агентство

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

проведено зустрічі, за результатами яких визначено пріоритетні комунікаційні заходи з антикорупційної тематики

10. Інформування виконавців Стратегії та суспільства про основні тенденції у сфері антикорупційної комунікації за результатами проведення аналітичних досліджень та моніторингу інформаційного простору

1) проведення щоквартального та річного аналізу інформаційних матеріалів у медіа і соціальних мережах щодо запобігання та протидії корупції, публічна комунікація аналітичних звітів та їх поширення серед виконавців Стратегії

протягом 2026-2028 років

Національне агентство

проведено аналіз інформаційних матеріалів у медіа і соціальних мережах щодо висвітлення тем запобігання та протидії корупції із щоквартальним створенням і поширенням аналітичних звітів серед виконавців Стратегії

2) проведення аналізу дезінформаційних наративів щодо запобігання та протидії корупції, комунікація результатів аналізу

щороку протягом 2026-2028 років

Національне агентство

державна установа “Центр протидії дезінформації” (за згодою)

Держкомтелерадіо

опубліковано результати аналізу на офіційному веб-сайті Національного агентства

3) створення та оновлення змісту окремого розділу на офіційному веб-сайті Національного агентства для розміщення матеріалів, створених у межах реалізації Стратегії

протягом 2026-2028 років

Національне агентство

розділ на офіційному веб-сайті Національного агентства створено, забезпечено постійне наповнення та оновлення даних