Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань виконання глави 5 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань виконання глави 5 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № 22, ст.89)

{Із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 3475-IX від 21.11.2023}

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Митного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552) такі зміни:

1. У частині першій статті 4:

1) пункт 121 викласти в такій редакції:

"121) загальна декларація прибуття - повідомлення про товари, призначені для ввезення на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, що містить відомості, необхідні для проведення аналізу ризиків з метою оцінки безпеки та надійності, надане митному органу у встановлені порядок і строки;

2) доповнити пунктом 122 такого змісту:

"122) електронні інформаційні ресурси митних органів - систематизована інформація, що включає дані в електронному вигляді, право на володіння, використання або розпорядження якими належить митним органам відповідно до закону та які створені, отримані (у тому числі з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, а також інших документах, у тому числі отриманих відповідно до міжнародних договорів України), обліковані, оброблені та зберігаються на матеріальних носіях та/або відображені за допомогою інформаційних технологій";

3) у пункті 22 слова "печатки, штампи, голографічні мітки, засоби електронного цифрового" замінити словами "пломби, печатки, штампи, голографічні мітки, засоби електронного";

4) пункт 37 викласти в такій редакції:

"37) перевізник - особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов'язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України, зокрема:

для змішаного (комбінованого) перевезення - особа, яка використовує (експлуатує) транспортний засіб, що безпосередньо приводить у рух або перевозить розміщені на ньому інші транспортні засоби як активний транспортний засіб;

для морського чи повітряного перевезення за договором чартеру (фрахтування) судна - особа, яка укладає договір і видає авіаційну вантажну накладну (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading) з метою безпосереднього перевезення товарів";

5) доповнити пунктами 511 і 521 такого змісту:

"511) рішення митного органу - акт митного органу (посадової особи або осіб митного органу), що стосується застосування законодавства України з питань митної справи у конкретному випадку та що має юридичні наслідки для заінтересованої особи чи заінтересованих осіб";

"521) системи, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів - сукупність інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних, та/або телекомунікаційних систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів".

2. Назву глави 2 викласти в такій редакції:

"Глава 2. Авторизований економічний оператор. Спрощення та переваги".

3. У статті 12:

1) у пункті 1 частини другої слово "спеціальних" виключити;

2) абзац перший частини третьої викласти у такій редакції:

"3. Для надання авторизацій застосовуються такі критерії:"

3) частину четверту викласти в такій редакції:

"4. Для надання авторизації АЕО підприємство подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, заяву про надання авторизації АЕО та анкету самооцінки в порядку, визначеному статтею 194 цього Кодексу";

4) у частині шостій:

в абзаці першому слова "(поновлення) дії" замінити словами "(поновлення), внесення змін, скасування";

абзац другий викласти в такій редакції:

"Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, невідкладно, але не пізніше ніж на наступний робочий день з дня прийняття рішення вносить відомості про надання, скасування або анулювання авторизації АЕО до Єдиного державного реєстру авторизованих економічних операторів";

абзаци третій - п'ятий виключити;

5) частину сьому виключити;

6) у частині восьмій слова "критеріям АЕО" замінити словами "зазначеним критеріям";

7) частину дев'яту викласти в такій редакції:

"9. Кабінет Міністрів України затверджує:

1) форму, опис та правила використання національного логотипа АЕО;

2) форму сертифіката АЕО;

3) порядок ведення Єдиного державного реєстру авторизованих економічних операторів.

За зверненням підприємства, якому надано авторизацію АЕО, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, видає сертифікат АЕО.

Сертифікат АЕО видається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення";

8) частину десяту виключити.

4. Статтю 13 викласти в такій редакції:

"Стаття 13. Спрощення та переваги

1. Підприємство має право в порядку та на умовах, визначених цим Кодексом, застосовувати такі спрощення:

1) загальна гарантія;

2) загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків;

3) загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків;

4) звільнення від гарантії;

5) самостійне накладання пломб спеціального типу;

6) процедура спрощеного декларування;

7) процедура випуску за місцезнаходженням.

2. Підприємство має право застосовувати інші спрощення, передбачені міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у порядку та на умовах, визначених такими міжнародними договорами та законодавством України з питань митної справи.

3. Підприємство, яке отримало авторизацію АЕО-С, користується такими перевагами:

1) виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення в першочерговому порядку;

2) зменшення автоматизованою системою управління ризиками форм та обсягів митного контролю під час здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

3) використання спеціально визначеної (за наявності) смуги руху в пункті пропуску через державний кордон України для переміщення автомобільних транспортних засобів комерційного призначення;

4) використання національного логотипа АЕО.

4. Підприємство, яке отримало авторизацію АЕО-Б, користується такими перевагами:

1) отримання від митного органу повідомлення про те, що відповідні товари і транспортні засоби комерційного призначення на основі результатів аналізу ризиків за загальною декларацією прибуття обрано для проведення митного огляду в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України до моменту їх переміщення через митний кордон України;

2) виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення в першочерговому порядку;

3) зменшення автоматизованою системою управління ризиками форм та обсягів митного контролю під час здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

4) використання спеціально визначеної (за наявності) смуги руху в пункті пропуску через державний кордон України для переміщення автомобільних транспортних засобів комерційного призначення;

5) використання національного логотипа АЕО.

Якщо за результатами застосування системи управління ризиками виявлено, що надсилання повідомлення, передбаченого пунктом 1 цієї частини, може вплинути на результати митного огляду, посадові особи митного органу мають право проводити митний огляд без надсилання такого повідомлення.

5. Для надання авторизації на застосування спрощення підприємство подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, заяву про надання авторизації на застосування спрощення та анкету самооцінки в порядку, передбаченому статтею 194 цього Кодексу.

6. На застосування кожного окремого спрощення, визначеного пунктами 1-6 частини першої цієї статті, надається окрема авторизація. На застосування спрощення, визначеного пунктом 7 частини першої цієї статті, для кожного об'єкта підприємства (будівлі, споруди, відкритого або закритого майданчика тощо) надається окрема авторизація. Відомості про такий об'єкт підприємства зазначаються в авторизації.

7. Рішення про надання, відмову в наданні, зупинення (поновлення), внесення змін, скасування або анулювання авторизації на застосування спрощення оформлюється наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

8. Після отримання авторизації на застосування спрощення підприємство має дотримуватися умов, визначених відповідною авторизацією, а також не допускати випадків невідповідності критеріям та/або умовам надання авторизації на застосування спрощення.

9. Підприємства-нерезиденти мають право користуватися перевагами, визначеними цією статтею, відповідно до міжнародних договорів України, що передбачають взаємне визнання підприємств, яким надано авторизацію АЕО, та підприємств, що виконують вимоги законодавства країни їх реєстрації, еквівалентні вимогам для надання авторизації АЕО згідно з цим Кодексом".

5. Статтю 131 виключити.

6. У статті 14:

1) назву викласти в такій редакції:

"Стаття 14. Умови відповідності підприємства критеріям надання авторизації";

2) у частині першій:

абзац перший пункту 1 після слів "по роботі з митницею" доповнити словами "працівник, відповідальний за митні питання, зазначений у частині четвертій цієї статті";

у пункті 2:

в абзаці першому слова "(митних брокерів), а також посадових осіб інших підприємств" замінити словами "(митних брокерів), перевізників";

абзац третій викласти в такій редакції:

"систематичними порушеннями митних правил вважаються п'ять і більше порушень митних правил, вчинених однією або кількома особами протягом календарного року. При цьому вчинення однією або кількома особами двох і більше порушень митних правил, пов'язаних із здійсненням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення при їх одночасному переміщенні через митний кордон України в межах однієї зовнішньоекономічної операції, вважається вчиненням одного порушення митних правил";

3) у частині другій:

у пункті 1:

підпункт "в" викласти в такій редакції:

"в) забезпечує можливість виокремлення відомостей про товари з різним митним статусом (для авторизацій АЕО-С, авторизацій на застосування спрощень, визначених пунктами 4-7 частини першої статті 13 цього Кодексу, та авторизацій на застосування процедури кінцевого використання товарів)";

у підпункті "г" слова "інформаційно-телекомунікаційних" замінити словами "інформаційно-комунікаційних";

у пункті 7 слова "інформаційно-телекомунікаційних і комп'ютерних систем" замінити словами "інформаційно-комунікаційних та інформаційних (автоматизованих) систем";

4) у частині третій:

пункт 3 викласти в такій редакції:

"3) протягом календарного року, в якому проводиться оцінка відповідності підприємства зазначеному критерію, та попередніх трьох календарних років дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства підтверджують, що таке підприємство перебуває у стійкому фінансовому стані, який дає змогу забезпечити зобов'язання підприємства, в тому числі пов'язані із сплатою митних платежів. Стійкий фінансовий стан підприємства означає відповідність розрахункових показників підприємства коефіцієнтам платоспроможності (фінансової стійкості) та ліквідності, а також відсутність від'ємних чистих активів, крім випадків, коли такі від'ємні чисті активи можуть бути забезпечені.

Кабінетом Міністрів України визначаються способи забезпечення від'ємних чистих активів, коефіцієнти платоспроможності (фінансової стійкості) та ліквідності підприємства, а також порядок перевірки відповідності підприємства критерію, визначеному пунктом 3 частини третьої статті 12 цього Кодексу, у тому числі залежно від авторизації, щодо надання якої подано заяву";

пункт 4 виключити;

5) у частині четвертій:

абзац п'ятий виключити;

абзаци сьомий - дев'ятий викласти в такій редакції:

"а) взаємодія з митними органами з питань відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації;

б) проведення самостійного контролю за дотриманням підприємством відповідності критеріям та/або умовам надання авторизації та умовам, визначеним такою авторизацією;

в) невідкладне інформування митних органів про зміни в діяльності підприємства, що мають значення для проведення оцінки відповідності, у тому числі щодо втрати або передання іншій особі права користування відповідним об'єктом (будівлею, спорудою, відкритим або закритим майданчиком тощо), виникнення подій та/або обставин, що можуть мати вплив на дотримання підприємством відповідності критеріям та/або умовам надання авторизації, та умов, визначених такою авторизацією".

7. Статті 15-18 виключити.

8. Назву глави 3 викласти в такій редакції:

"Глава 3. Рішення митних органів. Інформування та консультування з питань митної справи".

9. Статтю 19 викласти в такій редакції:

"Стаття 19. Загальні положення щодо рішень митних органів

1. Митні органи приймають рішення:

1) за заявою підприємства;

2) під час виконання митних формальностей;

3) у справах про порушення митних правил;

4) під час розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність митних органів;

5) в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

2. Рішення митних органів можуть бути оскаржені відповідно до глави 4 цього Кодексу".

10. Доповнити статтями 191-1918 такого змісту:

"Стаття 191. Форми рішень митних органів

1. Митні органи приймають рішення у встановленій цим Кодексом формі (письмово, усно або шляхом вчинення дій).

2. Письмові рішення оформлюються в паперовій або електронній формі.

Рішення в електронній формі оформлюються як окремий електронний документ або шляхом внесення відміток, відомостей про прийняте рішення до відповідних систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів.

Стаття 192. Види рішень митних органів

1. За заявою підприємства митні органи приймають рішення щодо:

1) авторизації АЕО;

2) авторизації на застосування спрощення;

3) реєстрації гаранта;

4) дозволу на провадження виду діяльності, визначеного статтею 404 цього Кодексу;

5) авторизації на застосування процедури кінцевого використання товарів;

6) зобов'язуючої інформації;

7) інші рішення відповідно до законів України.

Положення статей 193-1918 цього Кодексу застосовуються виключно для рішень, визначених пунктами 1-6 цієї частини.

2. Рішення митних органів, визначені пунктами 1-6 частини першої цієї статті, надаються безоплатно та діють безстроково, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

3. Рішення митних органів, визначені пунктами 1-6 частини першої цієї статті, можуть бути таких видів:

1) про розгляд заяви;

2) про відмову в розгляді заяви;

3) про продовження строку прийняття рішення;

4) про запит документів та/або інформації;

5) про надання рішення;

6) про відмову в наданні рішення;

7) про внесення змін до рішення;

8) про перегляд рішення;

9) про зупинення рішення;

10) про оцінку вжитих заходів;

11) про поновлення рішення;

12) про скасування рішення;

13) про анулювання рішення;

14) про залишення рішення без змін.

4. Митні органи приймають рішення, визначені пунктами 1-4 частини третьої цієї статті, під час розгляду будь-яких заяв, поданих відповідно до цієї глави.

Митні органи приймають рішення, визначені пунктами 5-6 частини третьої цієї статті, за результатами розгляду заяви про надання рішення.

Митні органи приймають рішення, визначені пунктами 7-14 частини третьої цієї статті, після прийняття та щодо рішень, визначених пунктом 5 частини третьої цієї статті.

Митні органи не приймають рішення, визначені пунктами 7-11, 14 частини третьої цієї статті, стосовно рішень щодо зобов'язуючої інформації.

Митні органи, крім рішень, визначених пунктами 1-14 частини третьої цієї статті, приймають інші рішення у випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

5. Митний орган невідкладно, але не пізніше ніж на наступний робочий день з дня прийняття рішення, визначеного частиною третьою цієї статті:

1) надсилає підприємству в паперовій або електронній формі інформацію про прийняте рішення (за наявності - таке рішення та копію наказу щодо такого рішення, у разі якщо оформлення наказу передбачено законодавством України з питань митної справи);

2) вносить відомості про прийняте рішення до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів;

3) здійснює інші заходи, визначені законодавством України з питань митної справи для виконання митними органами після прийняття відповідного рішення.

6. У рішеннях, визначених пунктами 2 і 3, 6-9, 12 і 13 частини третьої цієї статті, зазначаються підстави та причини прийняття такого рішення з посиланням на норми законодавства, а також строк і порядок оскарження рішення.

7. У разі прийняття рішень, визначених пунктами 6, 9, 12 і 13 частини третьої цієї статті, митний орган разом з рішенням надсилає копії документів (за наявності), на підставі яких було прийнято відповідне рішення.

8. Порядок прийняття рішень митним органом визначається цим Кодексом та іншим законодавством України з питань митної справи.

Стаття 193. Митний орган, уповноважений приймати рішення

1. Митними органами, уповноваженими приймати рішення, є:

1) щодо авторизації АЕО - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

2) щодо авторизації на застосування спрощення - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

3) щодо реєстрації гаранта - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

4) щодо дозволу на провадження видів діяльності, визначених статтею 404 цього Кодексу:

а) на здійснення митної брокерської діяльності - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

б) на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону;

в) на провадження видів діяльності, визначених пунктами 3-6 статті 404 цього Кодексу, - митниця, у зоні діяльності якої розташовані відповідні території, приміщення, резервуари, холодильні чи морозильні камери, криті чи відкриті майданчики, що можуть використовуватися під час провадження таких видів діяльності;

5) щодо авторизації на застосування процедури кінцевого використання товарів - митниця, в зоні діяльності якої буде розпочато зазначені у заяві про надання авторизації операції з товарами, до яких буде застосовано процедуру кінцевого використання товарів;

6) щодо зобов'язуючої інформації - митний орган, визначений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Стаття 194. Подання заяви для прийняття рішення

1. Для прийняття митним органом рішень, визначених пунктами 3, 5, 7-9, 12 частини третьої статті 192 цього Кодексу, підприємство подає до відповідного митного органу заяву та у випадках, встановлених законодавством України з питань митної справи, анкету самооцінки, а також інші документи, їх копії та/або інформацію, необхідні для прийняття рішення митного органу.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства критерію та/або умові, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не заповнюється в тій частині, в якій відповідність підприємства критерію та/або умові вже підтверджено.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства всім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не подається.

2. Заява для прийняття рішення митним органом та анкета самооцінки, інші документи або їх копії, що додаються до заяви, подаються одним із таких способів:

1) у паперовій формі - особисто або поштовим відправленням з описом вкладення;

2) в електронній формі - з використанням систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів із дотриманням вимог законодавства у сферах електронного документообігу, електронних довірчих послуг та захисту інформації.

3. Заява для прийняття рішення митним органом складається державною мовою та підписується керівником підприємства або уповноваженою ним особою.

4. Кабінет Міністрів України затверджує:

1) форми заяв про надання авторизації;

2) форму анкети самооцінки підприємства;

3) форму звіту про результати оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства критерію та/або умові надання авторизації;

4) форму звіту про результати застосування процедури кінцевого використання товарів;

5) форму висновку про відповідність (невідповідність) підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації;

6) форми авторизацій;

7) порядок проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації;

8) форму плану, порядок планування та проведення митними органами моніторингу відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації.

Стаття 195. Попередній розгляд заяви

1. Митний орган здійснює попередній розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішення, з метою перевірки дотримання підприємством умов, необхідних для прийняття такої заяви до розгляду.

2. Митний орган здійснює попередній розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішення, визначеного пунктом 5 частини третьої статті 192 цього Кодексу, у такі строки:

1) щодо авторизації АЕО - протягом 30 днів;

2) щодо авторизації на застосування спрощення - протягом 15 днів;

3) щодо реєстрації гаранта - протягом 15 днів;

4) щодо дозволу на провадження видів діяльності, визначених статтею 404 цього Кодексу:

а) на здійснення митної брокерської діяльності - протягом одного робочого дня;

б) на провадження видів діяльності, визначених пунктами 2-6 статті 404 цього Кодексу, - протягом 10 днів;

5) щодо авторизації на застосування процедури кінцевого використання товарів - протягом 15 днів;

6) щодо зобов'язуючої інформації - протягом 15 днів.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства всім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, митний орган здійснює попередній розгляд заяви та документів протягом п'яти робочих днів.

3. Митний орган здійснює попередній розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішень, визначених пунктами 3, 7-9, 12 частини третьої статті 192 цього Кодексу, протягом п'яти робочих днів.

4. Перебіг строків, визначених частинами другою і третьою цієї статті, починається з дня, наступного за днем реєстрації заяви митним органом.

5. За результатами попереднього розгляду митний орган приймає одне з таких рішень:

1) про розгляд заяви - якщо митним органом встановлено дотримання умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду;

2) про відмову в розгляді заяви - якщо митним органом встановлено недотримання хоча б однієї з умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду.

6. У разі якщо протягом строку, встановленого частиною другою або третьою цієї статті, митний орган не повідомив про прийняття рішення, визначеного частиною п'ятою цієї статті, заява, подана для прийняття ним рішення, вважається прийнятою митним органом до розгляду.

7. Умови, необхідні для прийняття заяви підприємства до розгляду, вважаються недотриманими, у разі якщо:

1) підприємство не перебуває на обліку в митних органах згідно із статтею 455 цього Кодексу;

2) підприємство є нерезидентом;

3) документи, визначені частиною першою статті 194 цього Кодексу, подано до митного органу, який не має повноважень щодо їх розгляду та прийняття відповідного рішення;

4) подано не всі документи, необхідні для прийняття митним органом рішення, або до таких документів внесено відомості не в повному обсязі з урахуванням виду рішення митного органу, щодо якого подано заяву;

5) заяву складено не за встановленою формою (за наявності відповідної форми) або підписано особою, яка не має на це повноважень;

6) заяву подано для надання авторизації АЕО того самого типу, що була раніше надана підприємству та протягом трьох років до дня подання заяви скасована на підставі невідповідності підприємства критерію, дотримання якого необхідно для надання авторизації АЕО;

7) заяву подано для надання того самого рішення (крім авторизації АЕО), що було надано раніше підприємству та протягом року до дня подання заяви скасовано на підставі недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідності підприємства критеріям та/або умовам для надання рішення;

8) заяву подано для надання того самого рішення, що було надано раніше підприємству та протягом трьох років до дня подання заяви анульовано з підстав, передбачених статтею 1918 цього Кодексу.

8. Митний орган приймає рішення про відмову у розгляді заяви, поданої для прийняття ним рішення, визначеного пунктом 5 частини третьої статті 192 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною сьомою, а також у разі, якщо:

1) стосовно підприємства введено процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство або щодо такого підприємства відкрито провадження у справі про банкрутство;

2) підприємство перебуває у процесі припинення;

3) до підприємства застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції".

Стаття 196. Строки розгляду заяви та прийняття рішень

1. Митний орган здійснює розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішення, визначеного пунктом 5 частини третьої статті 192 цього Кодексу, у такі строки:

1) щодо авторизації АЕО - протягом 120 днів;

2) щодо авторизації на застосування спрощення - протягом 120 днів;

3) щодо реєстрації гаранта - протягом 30 днів;

4) щодо дозволу на провадження видів діяльності, визначених статтею 404 цього Кодексу:

а) на здійснення митної брокерської діяльності - протягом трьох робочих днів;

б) на провадження видів діяльності, визначених пунктами 2-6 статті 404 цього Кодексу, - протягом 20 днів;

5) щодо авторизації на застосування процедури кінцевого використання товарів - протягом 30 днів;

6) щодо зобов'язуючої інформації - протягом 30 днів.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, необхідною умовою надання якої є відповідність усім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, митний орган здійснює розгляд заяви та документів протягом 15 днів.

2. Митний орган здійснює розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішень, визначених пунктами 3, 7-9, 12 частини третьої статті 192 цього Кодексу протягом 15 днів.

3. Прийняття митним органом рішень за його ініціативою здійснюється невідкладно, але не пізніше 30 днів з дня виявлення підстав для прийняття таких рішень, крім випадків, передбачених статтями 199-1910 цього Кодексу.

4. Перебіг строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, починається з дня прийняття митним органом рішення про розгляд заяви.

5. Строк прийняття рішення, визначений частиною першою або другою цієї статті, може бути продовжений:

1) за заявою підприємства, але не більше ніж на 30 днів;

2) за рішенням митного органу, але не більше ніж на 30 днів, якщо інше не передбачено законодавством України з питань митної справи, для кожного з таких випадків:

а) направлення запиту про надання додаткових документів та/або інформації;

б) направлення повідомлення, передбаченого статтею 199 цього Кодексу;

в) отримання від підприємства письмових заперечень відповідно до статті 199 цього Кодексу;

г) отримання від підприємства повідомлення про усунення виявленої невідповідності критеріям та/або умовам надання рішення;

ґ) отримання від підприємства повідомлення про заходи, вжиті для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, та відповідності критеріям та/або умовам надання рішення.

6. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, митний орган продовжує строк прийняття рішення на строк, зазначений у заяві підприємства.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, митний орган продовжує строк прийняття рішення та повідомляє підприємство про таке продовження до закінчення строку, визначеного частиною першою або другою цієї статті.

Рішення про продовження строку прийняття рішення має містити інформацію про причини та строк, на який продовжено прийняття рішення.

7. Підприємство, яке протягом строку, визначеного частиною першою або другою цієї статті, не отримало рішення митного органу за своєю заявою, або не отримало відповідно до частини шостої цієї статті інформації про продовження строку прийняття рішення, має право на оскарження бездіяльності митних органів у порядку, передбаченому главою 4 цього Кодексу.

Стаття 197. Розгляд заяви

1. Під час розгляду заяви та документів, поданих для прийняття рішення, визначеного пунктом 5 частини третьої статті 192 цього Кодексу, митний орган здійснює перевірку відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення. У випадках, передбачених цим Кодексом, така перевірка може здійснюватися шляхом проведення оцінки відповідності.

2. У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, окремі критерії та/або умови надання якої відповідають критеріям та/або умовам авторизації, щодо надання якої подано заяву, такі окремі критерії та/або умови вважаються дотриманими та для цілей оцінки відповідності критеріям та/або умовам надання рішення, щодо якого подано заяву, оцінці не підлягають.

3. До розгляду заяви підприємства можуть бути залучені посадові особи митниць з урахуванням місця реєстрації підприємства, місця здійснення ним операцій з товарами, місцезнаходження об'єктів підприємства, місцезнаходження документів бухгалтерського обліку, комерційної та транспортної документації, що мають значення для розгляду заяви.

4. Під час розгляду заяви підприємства посадові особи митних органів та підприємства користуються правами та повинні виконувати обов'язки, передбачені статтею 198 цього Кодексу.

5. У разі якщо під час розгляду заяви підприємства митним органом встановлено, що для прийняття рішення необхідно отримати від заявника додаткові документи та/або інформацію, митний орган зобов'язаний прийняти рішення про запит документів та/або інформації.

Підприємство зобов'язане надавати посадовим особам митних органів, які здійснюють розгляд заяви, на їх запити документи та інформацію, необхідні для розгляду заяви, протягом 30 днів з дня отримання такого запиту.

Надання на запит митного органу документів та/або інформації, що містять розбіжності або не містять всіх відомостей, необхідних для прийняття рішення, є підставою для повторного запиту про надання необхідних документів та/або інформації.

6. За результатами розгляду заяви, поданої для прийняття рішення, визначеного пунктом 5 частини третьої статті 192 цього Кодексу, митний орган приймає одне з таких рішень:

1) про надання рішення - якщо митним органом підтверджено відповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;

2) про відмову в наданні рішення - якщо митним органом підтверджено невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення або якщо протягом строку, визначеного абзацом другим частини п'ятої цієї статті, підприємством не надано документів та/або інформації, зазначених у запиті митного органу.

7. За результатами розгляду заяв, поданих для прийняття рішень, визначених пунктами 3, 7-9, 12 частини третьої статті 192 цього Кодексу, митний орган протягом строку, визначеного частиною другою статті 196 цього Кодексу, приймає відповідне рішення.

Стаття 198. Права та обов'язки посадових осіб митних органів та посадових осіб підприємства під час розгляду заяви підприємства, оцінки відповідності та моніторингу відповідності

1. Посадові особи митних органів під час розгляду заяви підприємства мають право:

здійснювати перевірку відомостей, зазначених підприємством у заяві та інших документах, та/або інформації, поданих для прийняття рішення митного органу;

отримувати безоплатно від підприємства інформацію, пояснення, письмові довідки з питань, що виникають під час розгляду заяви, копії документів, засвідчені підписом керівника підприємства або уповноваженої ним особи, електронні (скановані) копії паперових документів;

подавати запити до державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, уповноважених органів іноземних держав, у розпорядженні яких перебуває або може перебувати інформація, що потребує підтвердження;

використовувати інформацію, отриману від інших державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, уповноважених органів іноземних держав відповідно до законодавства;

використовувати висновки або інші документи, надані фахівцями, експертами;

користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом та іншими законами України.

Під час проведення оцінки відповідності та моніторингу відповідності посадові особи митних органів, крім прав, визначених абзацами другим - сьомим цієї частини, також мають право:

отримувати доступ до фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів та відомостей, у тому числі наявних у розпорядженні підприємства в електронному вигляді;

отримувати доступ до інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем та програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку, комерційної та транспортної документації, що використовує підприємство;

отримувати доступ та проводити огляд об'єктів (будівель, споруд, відкритих або закритих майданчиків тощо), що використовуються підприємством та мають значення для оцінки відповідності або моніторингу відповідності, з відображенням результатів такого огляду у відповідному акті;

здійснювати опитування працівників та посадових осіб підприємства.

2. Посадові особи митних органів під час розгляду заяви підприємства зобов'язані:

використовувати інформацію, отриману від підприємства, виключно з метою розгляду заяви;

дотримуватися вимог щодо конфіденційності інформації відповідно до статті 11 цього Кодексу, забезпечувати зберігання документів, отриманих від підприємства, не розголошувати їх зміст без згоди підприємства (крім випадків, передбачених законодавством);

поважати права та законні інтереси працівників підприємства, інформувати посадових осіб підприємства про їхні права та обов'язки;

невідкладно повідомляти підприємству про виявлення невідповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;

надавати на вимогу посадових осіб підприємства інформацію про положення законодавства, що стосуються питань розгляду заяви;

продовжувати строки розгляду заяви підприємства у випадках, передбачених статтею 196 цього Кодексу;

виконувати інші обов'язки, передбачені цим Кодексом та законами України.

Під час проведення оцінки відповідності та моніторингу відповідності посадові особи митних органів, крім обов'язків, визначених абзацами другим - восьмим цієї частини, також зобов'язані:

здійснювати виїзд на об'єкти підприємства відповідно до графіка, узгодженого з керівником підприємства або уповноваженою ним особою;

не порушувати нормального режиму роботи підприємства, не допускати заподіяння підприємству шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю.

3. Посадові особи підприємства під час розгляду заяви підприємства мають право:

вимагати від посадових осіб митних органів, які здійснюють розгляд заяви, пред'явлення їх службових посвідчень;

надавати посадовим особам митних органів, які здійснюють розгляд заяви, зауваження, письмові заяви, пояснення та інші документи, вимагати їх розгляду посадовими особами митних органів по суті;

запитувати в посадових осіб митних органів та отримувати від них інформацію про положення законодавства, що стосуються питань розгляду заяви;

вимагати від посадових осіб митних органів, які здійснюють розгляд заяви, перевірки відомостей і фактів, що можуть свідчити на користь підприємства;

користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом та законами України.

4. Посадові особи підприємства під час розгляду заяви підприємства зобов'язані:

не перешкоджати законній діяльності посадових осіб митних органів, які здійснюють розгляд заяви, та виконувати законні вимоги таких осіб;

визначити осіб, відповідальних за надання інформації посадовим особам митних органів, які здійснюють розгляд заяви, не пізніше трьох робочих днів з дня початку такого розгляду;

виконувати інші обов'язки, передбачені цим Кодексом та законами України.

Під час проведення оцінки відповідності та моніторингу відповідності посадові особи підприємства, крім обов'язків, визначених абзацами другим - четвертим цієї частини, також зобов'язані забезпечувати:

відповідно до графіка, узгодженого з посадовою особою митного органу, безперешкодний доступ посадових осіб митних органів на об'єкти підприємства та умови для виконання ними своїх обов'язків;

посадових осіб митних органів у разі потреби робочим місцем, комп'ютерною та іншою оргтехнікою (за наявності).

Стаття 199. Право бути почутим

1. У разі якщо митний орган має намір прийняти рішення, що може мати несприятливий вплив на права заінтересованої особи (несприятливе рішення), така особа має право подати письмові заперечення та додаткові документи чи відомості.

2. Для цілей цього Кодексу несприятливими рішеннями є рішення, визначені пунктами 7, 9, 12 і 13 частини третьої статті 192 цього Кодексу, прийняті за ініціативою митного органу, а також рішення, визначені пунктом 6 частини третьої статті 192, пунктом 2 частини другої статті 764 цього Кодексу.

3. Перед прийняттям несприятливого рішення митні органи надсилають заінтересованій особі повідомлення про намір прийняти несприятливе рішення.

4. Повідомлення про намір прийняти несприятливе рішення має містити:

1) інформацію про зміст такого несприятливого рішення та підстави, на яких митні органи мають намір прийняти рішення, із посиланням на відповідні документи та інформацію, що підтверджують виникнення таких підстав;

2) строк, протягом якого заінтересована особа має право скористатися правом бути почутою;

3) інформацію про право заінтересованої особи ознайомитися з документами та інформацією, зазначеними в пункті 1 цієї частини.

5. Повідомлення про намір прийняти несприятливе рішення оформлюється в електронній формі та надсилається заінтересованій особі з використанням систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів.

6. Заінтересована особа має право протягом 30 днів з дня отримання повідомлення митного органу про намір прийняти несприятливе рішення подати письмові заперечення та додаткові документи чи відомості.

7. Посадові особи митних органів зобов'язані розглянути подані заінтересованою особою письмові заперечення протягом 30 днів з дня отримання таких заперечень.

8. У разі якщо за результатами розгляду поданих письмових заперечень встановлено, що такі заперечення є обґрунтованими, посадова особа митного органу не приймає несприятливе рішення.

9. У разі якщо митним органом протягом строку, передбаченого частиною шостою цієї статті, не отримано письмових заперечень або за результатами їх розгляду встановлено, що такі заперечення є необґрунтованими, посадова особа митного органу приймає несприятливе рішення.

10. У разі надсилання заінтересованій особі повідомлення про намір прийняти несприятливе рішення строк прийняття митним органом відповідного рішення продовжується на 30 днів.

Після отримання від заінтересованої особи письмових заперечень строк прийняття рішення може бути продовжений митним органом на строк, необхідний для розгляду поданих заінтересованою особою документів, але не більше ніж на 30 днів.

11. Митні органи повідомляють заінтересовану особу про прийняте рішення в межах строку, визначеного статтею 196 цього Кодексу.

Стаття 1910. Особливості застосування права бути почутим

1. Право бути почутим не застосовується у разі, якщо:

1) несприятливе рішення, яке мають намір прийняти митні органи, спрямоване на забезпечення виконання іншого рішення, щодо якого передбачено застосування права бути почутим, і повідомлення, передбачене статтею 199 цього Кодексу, було направлено підприємству раніше;

2) якщо несприятливе рішення, яке мають намір прийняти митні органи, приймається відповідно до частини шостої або сьомої статті 1915 цього Кодексу;

3) реалізація права бути почутим створює загрозу заподіяння значної шкоди національній безпеці, життю та здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу, правам споживачів товарів;

4) несприятливе рішення, яке мають намір прийняти митні органи, стосується рішення щодо зобов'язуючої інформації;

5) підприємству відмовлено у прийнятті заяви до розгляду;

6) у разі зняття підприємства з обліку в митних органах;

7) несприятливе рішення приймається на виконання рішення суду;

8) несприятливе рішення приймається у зв'язку із застосуванням до підприємства санкцій відповідно до Закону України "Про санкції";

9) в інших випадках, передбачених законами України.

Стаття 1911. Набрання чинності рішенням митного органу

1. Рішення митного органу набирає чинності з дня його отримання підприємством, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

2. Днем отримання рішення митного органу є:

1) у разі надсилання рішення в електронній формі - дата надсилання електронного повідомлення, яким надіслано рішення митного органу;

2) у разі надсилання рішення в паперовій формі - дата отримання рекомендованого листа, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення, а у разі неотримання листа - дата повернення відправнику рекомендованого листа, зазначена поштовою службою.

3. Рішення митного органу набирає чинності з дня, відмінного від дня його отримання підприємством, у разі якщо:

1) інше зазначено в рішенні або інше передбачено законодавством України з питань митної справи;

2) підприємство визначило в заяві або окремому клопотанні бажаний день набрання чинності рішенням, що настає після закінчення строку прийняття рішення відповідно до статті 196 цього Кодексу, - рішення набирає чинності з дня, зазначеного в заяві;

3) метою прийняття митним органом рішення є продовження строку дії рішення, прийнятого таким митним органом на обмежений строк - рішення набирає чинності з наступного дня після закінчення строку чинності попередньо прийнятого рішення.

4. Рішення митного органу підлягає виконанню митними органами та підприємствами з дня набрання ним чинності, крім випадків зупинення виконання рішення митного органу відповідно до статті 264 цього Кодексу.

Стаття 1912. Моніторинг відповідності

1. Після надання авторизації, дозволу на провадження виду діяльності, визначеного статтею 404 цього Кодексу, реєстрації гаранта, підприємство має дотримуватися умов, визначених відповідним рішенням, а також не допускати випадків невідповідності критеріям та/або умовам надання рішення.

2. Підприємство зобов'язане невідкладно з використанням інформаційних технологій повідомляти митний орган, уповноважений приймати рішення, про:

1) зміну відомостей, зазначених у заяві про надання рішення та/або документах, наданих для прийняття рішення, що може вплинути на строк дії та/або зміст рішення;

2) події та/або обставини, що перешкоджають дотриманню умов, визначених рішенням, або відповідності критеріям та/або умовам надання рішення, а також час, необхідний для їх усунення та забезпечення відповідності критеріям та/або умовам надання рішення.

3. Митні органи здійснюють комплекс заходів, що забезпечують систематичний контроль за дотриманням підприємством умов, визначених рішенням, та відповідністю критеріям та/або умовам надання рішення (моніторинг відповідності).

4. Організацію та здійснення заходів з моніторингу відповідності забезпечує митний орган, уповноважений приймати рішення, відповідно до статті 193 цього Кодексу, якщо інше не передбачено законами України.

До здійснення заходів з моніторингу відповідності можуть залучатися:

1) митниця за місцезнаходженням підприємства;

2) митниця, у зоні діяльності якої розташовані об'єкти підприємства;

3) митниця, у зоні діяльності якої підприємство здійснює операції з товарами;

4) митниця, у зоні діяльності якої підприємство зберігає документи бухгалтерського обліку, комерційну та транспортну документацію, що мають значення для моніторингу відповідності.

Моніторинг відповідності щодо реєстрації гаранта проводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтею 316 цього Кодексу.

Моніторинг відповідності щодо дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

5. Під час проведення моніторингу відповідності посадові особи митних органів:

1) здійснюють заходи в межах прав та обов'язків, визначених частинами першою та другою статті 198 цього Кодексу;

2) узагальнюють та аналізують відомості щодо діяльності підприємства, отримані:

а) під час розгляду заяви про надання рішення, перегляду рішення та моніторингу відповідності;

б) за результатами документальних перевірок;

в) під час здійснення митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення підприємства;

г) з баз даних, що використовують митні органи;

ґ) від державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, уповноважених органів іноземних держав;

д) від підприємства за результатами оцінки вжитих заходів відповідно до статті 1915 цього Кодексу;

е) у відповідь на письмовий запит до підприємства щодо обставин, які можуть свідчити про недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або про невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення.

6. Заходи з моніторингу відповідності здійснюються митними органами на підставі результатів застосування системи управління ризиками з урахуванням результатів розгляду заяви про надання рішення та інформації, отриманої відповідно до частини другої та пункту 2 частини п'ятої цієї статті.

У разі якщо підприємство зареєстроване менше трьох років, протягом першого року після надання рішення митного органу під час здійснення заходів з моніторингу відповідності застосовується підвищений рівень ризику.

Відомості про результати моніторингу відповідності вносяться уповноваженою посадовою особою відповідного митного органу до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів.

7. За результатами моніторингу відповідності митні органи можуть приймати рішення, визначені пунктами 7-9, 12-14 частини третьої статті 192 цього Кодексу.

Стаття 1913. Внесення змін до рішення митного органу

1. Митний орган приймає рішення про внесення змін до рішення в таких випадках:

1) за заявою підприємства - у разі зміни відомостей, зазначених у заяві про надання рішення та/або документах, наданих для прийняття рішення, або якщо такі зміни стосуються умов, визначених рішенням, та якщо такі зміни не впливають на відповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;

2) у разі якщо за результатами моніторингу відповідності, перегляду рішення або оцінки вжитих заходів виявлено недотримання умов, визначених рішенням, і дотримання таких умов може бути забезпечено шляхом внесення змін до рішення;

3) у разі якщо митним органом встановлено невідповідність рішення вимогам законодавства України з питань митної справи і відповідність таким вимогам може бути забезпечено шляхом внесення змін до рішення.

2. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті, митний орган за результатами розгляду заяви про внесення змін до рішення приймає одне з таких рішень:

1) про внесення змін до рішення;

2) про залишення рішення без змін.

3. У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, до прийняття рішення про внесення змін до рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 199 і 1910 цього Кодексу.

4. Внесення змін до рішення здійснюється у строк, передбачений частиною другою статті 196 цього Кодексу.

Строк внесення змін до рішення може бути продовжений у випадках, визначених частиною п'ятою статті 196 цього Кодексу.

Стаття 1914. Перегляд рішення митного органу

1. Митний орган приймає рішення про перегляд рішення у таких випадках:

1) за заявою підприємства - у разі зміни відомостей, зазначених у заяві про надання рішення та/або документах, наданих для прийняття рішення, якщо такі зміни дають підстави вважати, що підприємство може не дотримуватися умов, визначених рішенням, або підприємство може не відповідати критеріям та/або умовам надання рішення;

2) у разі якщо за результатами моніторингу відповідності виявлено обставини, що дають підстави вважати, що підприємство може не дотримуватися умов, визначених рішенням, або підприємство може не відповідати критеріям та/або умовам надання рішення;

3) у разі якщо зміни до законодавства України впливають на строк дії та/або зміст рішення або на відповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення.

2. Перегляд рішення здійснюється шляхом проведення повторної оцінки відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення.

3. Перегляд рішення здійснюється митним органом згідно з вимогами частин третьої - п'ятої статті 197 цього Кодексу.

4. У випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, перегляду підлягають виключно умови, визначені рішенням, критерії та/або умови надання рішення, можливе недотримання яких або невідповідність яким були виявлені підприємством або митним органом за результатами моніторингу відповідності.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті, перегляду підлягають виключно критерії та/або умови надання рішення, на які мали вплив відповідні обставини або відповідні зміни до законодавства України.

5. Під час перегляду рішення дія рішення не зупиняється.

6. Перегляд рішення здійснюється протягом 30 днів з дня прийняття митним органом рішення про перегляд рішення.

7. За результатами перегляду рішення митний орган приймає одне з таких рішень:

1) про залишення рішення без змін - у разі якщо митним органом підтверджено дотримання підприємством умов, визначених рішенням, та/або відповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;

2) про внесення змін до рішення - у разі якщо митним органом підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, і дотримання таких умов може бути забезпечено шляхом внесення змін до рішення;

3) про зупинення рішення - у разі якщо за результатами перегляду рішення підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про скасування або анулювання рішення;

4) про скасування рішення - у разі якщо митним органом встановлено підстави для прийняття такого рішення відповідно до статті 1917 цього Кодексу;

5) про анулювання рішення - у разі якщо митним органом встановлено підстави для прийняття такого рішення відповідно до статті 1918 цього Кодексу.

Стаття 1915. Зупинення рішення митного органу

1. Митний орган приймає рішення про зупинення рішення у таких випадках:

1) за заявою підприємства - у разі настання подій та/або обставин, що перешкоджають дотриманню умов, визначених рішенням, або відповідності критеріям та/або умовам надання рішення;

2) у разі якщо за результатами моніторингу відповідності виявлено невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про скасування або анулювання рішення;

3) у разі, якщо за результатами перегляду рішення підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про скасування або анулювання рішення.

2. У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, до прийняття рішення про зупинення рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 199 і 1910 цього Кодексу.

3. Протягом строку зупинення рішення підприємство має право вжити заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення та письмово повідомити про вжиті заходи митний орган, який прийняв рішення про зупинення рішення.

Митний орган протягом семи робочих днів з дня отримання повідомлення, передбаченого абзацом першим цієї частини, приймає рішення про оцінку вжитих заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення.

4. Оцінка вжитих заходів проводиться митним органом згідно з вимогами частин третьої - п'ятої статті 197 цього Кодексу виключно в межах оцінки дотримання підприємством конкретних умов, визначених рішенням, відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, недотримання яких або невідповідність яким призвело до зупинення рішення.

5. Оцінка вжитих заходів проводиться протягом 30 днів з дня прийняття митним органом рішення про оцінку вжитих заходів.

6. За результатами оцінки вжитих заходів митний орган приймає одне з таких рішень:

1) про поновлення рішення - у разі якщо митним органом підтверджено дотримання підприємством умов, визначених рішенням, та відповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;

2) про скасування рішення - у разі якщо митним органом підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, та/або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про анулювання рішення;

3) про внесення змін до рішення - у разі якщо митним органом підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, і дотримання таких умов може бути забезпечено шляхом внесення змін до рішення;

4) про анулювання рішення - у разі якщо митним органом встановлено підстави для прийняття такого рішення відповідно до статті 1918 цього Кодексу.

7. У разі якщо до завершення строку зупинення рішення митним органом не отримано від підприємства повідомлення про заходи, вжиті для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, митний орган приймає рішення про скасування рішення відповідно до статті 1917 цього Кодексу.

Стаття 1916. Строк зупинення рішення митного органу

1. Рішення митного органу зупиняється:

1) у випадку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 1915 цього Кодексу, - на строк, визначений підприємством у заяві, але не більше 90 днів;

2) у випадках, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 1915 цього Кодексу, - на 30 днів.

2. Строк зупинення рішення може бути продовжений:

1) за заявою підприємства, але не більше ніж на 30 днів;

2) за рішенням митного органу, але не більше ніж на 30 днів у разі отримання від підприємства повідомлення про вжиття заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення.

У разі повідомлення підприємством про вжиття заходів для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, відповідно до частини третьої статті 1915 цього Кодексу строк зупинення рішення продовжується до дня набрання чинності рішенням, визначеним частиною шостою статті 1915 цього Кодексу.

3. Протягом строку зупинення рішення митного органу підприємство:

1) не має права провадити діяльність, визначену таким рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом;

2) не має права застосовувати спрощення та/або користуватися перевагами, передбаченими статтею 13 цього Кодексу.

Митні формальності щодо транспортних засобів комерційного призначення та товарів, що ними переміщуються, розпочаті із застосуванням рішення митного органу та не завершені до початку строку зупинення такого рішення, завершуються на умовах, визначених рішенням, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Стаття 1917. Скасування рішення митного органу

1. Митний орган приймає рішення про скасування рішення у таких випадках:

1) за заявою підприємства;

2) якщо за результатами моніторингу відповідності, перегляду рішення або оцінки вжитих заходів встановлено, що:

а) підприємство не перебуває на обліку в митних органах згідно із статтею 455 цього Кодексу;

б) набрало чинності рішення про скасування іншої авторизації та/або дозволу, наявність якого є необхідною умовою для надання рішення;

3) якщо до завершення строку зупинення рішення митним органом від підприємства не отримано повідомлення про заходи, вжиті для забезпечення дотримання підприємством умов, визначених рішенням, забезпечення відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання рішення;

4) якщо за результатами оцінки вжитих заходів підтверджено недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідність підприємства критеріям та/або умовам надання рішення, крім випадків наявності підстав для прийняття митним органом рішення про анулювання рішення;

5) якщо митним органом встановлено невідповідність рішення вимогам законодавства України з питань митної справи і відповідність таким вимогам не може бути забезпечено шляхом внесення змін до рішення.

2. У випадках, передбачених пунктами 2 і 5 частини першої цієї статті, до прийняття рішення про скасування рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 199 і 1910 цього Кодексу.

3. Рішення митного органу про скасування рішення набирає чинності відповідно до статті 1911 цього Кодексу.

4. Рішення, що скасовується, втрачає чинність з дня набрання чинності рішенням митного органу про скасування рішення або у випадках, визначених законодавством України з питань митної справи, з іншої дати, визначеної митним органом.

5. Після скасування рішення митного органу підприємство:

1) не має права провадити діяльність, визначену таким рішенням, крім випадків, визначених цим Кодексом;

2) не має права застосовувати спрощення та/або користуватися перевагами, передбаченими статтею 13 цього Кодексу.

Митні формальності щодо транспортних засобів комерційного призначення та товарів, що ними переміщуються, розпочаті із застосуванням рішення митного органу та не завершені до скасування такого рішення, завершуються на умовах, визначених таким рішенням, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

6. У разі прийняття митним органом рішення про скасування рішення відповідно до пунктів 2-4 частини першої цієї статті підприємство не має права отримати таке саме рішення протягом одного року з дня прийняття рішення про скасування.

У разі прийняття митним органом рішення про скасування авторизації АЕО відповідно до пунктів 2-4 частини першої цієї статті підприємство не має права отримати авторизацію АЕО того самого типу протягом трьох років з дня прийняття рішення про скасування авторизації АЕО.

7. Скасування рішення митного органу щодо зобов'язуючої інформації здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 23 цього Кодексу.

Стаття 1918. Анулювання рішення

1. Митний орган приймає рішення про анулювання рішення за наявності сукупності таких умов:

1) рішення прийнято на підставі недостовірної та/або неповної інформації;

2) підприємству було відомо або мало бути відомо про те, що інформація, на підставі якої прийнято рішення, є недостовірною та/або неповною;

3) митний орган прийняв би інше рішення у разі, якщо б інформація була достовірною та/або повною.

2. До прийняття рішення про анулювання рішення митний орган застосовує правила, передбачені статтями 199 і 1910 цього Кодексу.

3. Рішення митного органу про анулювання рішення набирає чинності відповідно до статті 1911 цього Кодексу.

4. Рішення, що анулюється, вважається недійсним з дня набрання ним чинності.

5. У разі анулювання рішення митного органу підприємство несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за негативні наслідки застосування такого рішення з дня його прийняття.

6. У разі анулювання рішення митного органу підприємство не має права отримати таке саме рішення протягом трьох років з дня прийняття рішення про анулювання".

11. Частину першу статті 20 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи застосовують інформаційні технології".

12. Статтю 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Рішення щодо зобов'язуючої інформації

1. За заявою підприємства митні органи приймають рішення щодо зобов'язуючої інформації з питань:

1) класифікації товарів (у тому числі комплектних об'єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду);

2) визначення країни походження товарів.

2. Рішення щодо зобов'язуючої інформації є обов'язковим для виконання підприємством, за заявою якого таке рішення прийнято, та будь-яким митним органом.

3. Рішення щодо зобов'язуючої інформації застосовується до товарів, яких стосується таке рішення та щодо яких митні формальності виконуються після набрання чинності таким рішенням.

4. Строк дії рішення щодо зобов'язуючої інформації становить три роки з дати його прийняття.

5. Рішення щодо зобов'язуючої інформації не може бути змінено.

6. Рішення щодо зобов'язуючої інформації не може бути скасовано митним органом за заявою підприємства.

7. Митний орган приймає рішення про скасування рішення щодо зобов'язуючої інформації у разі, якщо митним органом встановлено, що:

1) рішення не відповідає законодавству України з питань митної справи внаслідок внесення змін до законодавства;

2) факти та умови, на основі яких було прийнято таке рішення, змінилися;

3) рішення прийнято з порушенням законодавства України з питань митної справи;

4) отримано рекомендації, пояснення та інші рішення, що приймаються Всесвітньою митною організацією щодо класифікації товарів, відповідно до яких змінюється класифікація товарів, щодо яких прийнято таке рішення.

8. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої цієї статті, рішення щодо зобов'язуючої інформації втрачають чинність з дня набрання чинності відповідними змінами до законодавства України з питань митної справи.

9. Митний орган зазначає дату втрати чинності рішенням щодо зобов'язуючої інформації в рішенні про його скасування.

10. Рішення щодо зобов'язуючої інформації оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, з додержанням вимог щодо конфіденційності інформації.

11. Порядок прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов'язуючої інформації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

13. Главу 3 доповнити статтями 231 і 232 такого змісту:

"Стаття 231. Дослідження проб та зразків товарів під час прийняття рішень щодо зобов'язуючої інформації

1. У випадках класифікації, визначення країни походження товарів, якщо для прийняття рішення щодо зобов'язуючої інформації необхідне проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) таких товарів, митний орган має право призначити таке дослідження (аналіз, експертизу), за умови отримання попередньої згоди підприємства.

2. У разі відсутності згоди підприємства на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів митний орган приймає рішення щодо зобов'язуючої інформації з урахуванням наявних у нього документів та/або інформації або приймає рішення про відмову в наданні рішення щодо зобов'язуючої інформації.

3. Дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) товарів для прийняття рішення щодо зобов'язуючої інформації проводиться за рахунок підприємства спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншою експертною установою (організацією).

4. Строк прийняття рішення, передбачений пунктом 6 частини першої статті 196 цього Кодексу, продовжується на строк проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів.

Стаття 232. Продовження строку використання рішень щодо зобов'язуючої інформації

1. У разі якщо рішення щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів або визначення країни походження товарів було скасовано, за зверненням підприємства митний орган може продовжити строк його використання на умовах, визначених цим рішенням, але не більше шести місяців з дня скасування такого рішення.

2. Продовження строку використання рішення щодо зобов'язуючої інформації, передбачене частиною першої цієї статті, застосовується до товарів, яких стосується скасоване рішення та які переміщувалися (чи будуть переміщені) через митний кордон України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними до дати скасування такого рішення.

3. Звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов'язуючої інформації подається до митного органу, який скасував таке рішення, у строк не пізніше 15 днів з дня скасування такого рішення.

4. Рішення про продовження строку використання рішення щодо зобов'язуючої інформації приймається митним органом протягом 15 днів з дня отримання звернення підприємства, передбаченого частиною третьою цієї статті.

5. Продовження строку використання рішення щодо зобов'язуючої інформації не застосовується до рішень щодо зобов'язуючої інформації з питань визначення країни походження товарів, які вивозяться за межі митної території України.

6. Порядок розгляду звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов'язуючої інформації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

14. Назву глави 4 викласти в такій редакції:

"Глава 4. Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів".

15. Текст статті 24 викласти в такій редакції:

"1. Будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.

2. Для цілей застосування цієї глави:

1) предмет оскарження - рішення, дії або бездіяльність митних органів, які оскаржуються;

2) дії митних органів - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов'язані з виконанням обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність митних органів - невиконання посадовими особами та іншими працівниками митних органів обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їхніх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством;

4) митний орган вищого рівня - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

5) митний орган, якого стосується предмет оскарження, - митний орган, який прийняв оскаржуване рішення, вчинив оскаржувані дії або допустив бездіяльність.

3. Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження підприємствами або громадянами рішень, дій або бездіяльності митних органів, крім випадків, якщо законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності.

4. Положення цієї глави не застосовуються у випадках оскарження постанов у справах про порушення митних правил, податкових повідомлень - рішень митних органів.

5. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил здійснюється в порядку, встановленому главою 72 цього Кодексу. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

6. Під час оскарження громадянами рішень, дій або бездіяльності митних органів положення Закону України "Про звернення громадян" застосовуються в частині, що не суперечить цій главі.

7. Процедура оскарження, передбачена цією главою, вважається досудовим порядком вирішення спору".

16. Статтю 25 виключити.

17. Статтю 26 викласти в такій редакції:

"Стаття 26. Подання скарги

1. Скарга до митного органу вищого рівня подається в один із таких способів:

1) у паперовій формі - нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення;

2) в електронній формі - за допомогою систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, з накладенням електронного підпису.

2. Скарга складається державною мовою та підписується особою, яка її подає, або уповноваженою нею особою.

У разі якщо скарга підписується уповноваженою особою, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, що засвідчує повноваження такої уповноваженої особи.

3. Скарга має містити:

1) найменування митного органу, до якого подається скарга;

2) контактні дані особи, яка подає скаргу (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) або найменування особи, адреса місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти тощо), а в разі подання скарги уповноваженою особою - також контактні дані такої уповноваженої особи;

3) інформацію про предмет оскарження та обставини, якими обґрунтовується порушення прав особи, яка подає скаргу;

4) вимоги особи, яка подає скаргу;

5) дату складення скарги;