Тип: Заява
№ 2267-XII
Дата: 10 квітня 1992 р.
Статус: Не визначено
ЗАЯВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 29, ст. 406 )
Верховна Рада України глибоко занепокоєна останніми виступами і діями деяких керівників Росії щодо України, її державного суверенітету. Особливу тривогу викликали висловлювання Віце-Президента Росії О. Руцкого, який, перебуваючи на нашій землі, закликав до виходу Криму зі складу України, поставив під сумнів її територіальну цілісність і недоторканність кордонів.
Майже одночасно Президент Росії Б. Єльцин підписав Указ про перехід під юрисдикцію Російської Федерації всього Чорноморського флоту, отже, і тієї його частини, яка дислокується в Україні і відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року ( 1431-12 ) знаходиться під юрисдикцією Української держави.
Нас не можуть не бентежити згадані дії, оскільки вони об'єктивно спрямовані на розвал добросусідських українсько-російських відносин, дестабілізацію ситуації в Україні, де зберігається політичний і національний спокій.
Якщо б Україна стала на такий шлях, вона, в свою чергу, могла б заявити про своє право на частку Балтійського, Північного, Тихоокеанського флотів і Каспійської флотилії, а також висунути претензії щодо населених українцями суміжних з Україною територій.
Ще раз заявляємо, що Україна не має ні до кого територіальних претензій, але й не сприймає їх на свою адресу.
Україна згідно з домовленостями в рамках СНД будує власні збройні сили, в тому числі і військово-морські. Маючи право на успадкування своєї частки від усього Військово-Морського Флоту колишнього СРСР, вона претендує лише на частину Чорноморського флоту, приписану до її портів. А це значно менше внеску України у розбудову Військово-Морських Сил колишнього СРСР.
Загострення відносин між Україною та Росією відволікає зусилля народів від побудови демократичного, громадянського суспільства, здійснення економічних і соціальних реформ, спрямованих на забезпечення добробуту громадян України і Росії.
Верховна Рада України виходить з того, що незаперечним пріоритетом зовнішньої політики Української держави є дружні відносини з Росією відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права, зокрема невтручання у внутрішні справи, територіальна цілісність, недоторканність кордонів, вирішення спірних питань ненасильницькими політичними засобами, забезпечення прав людини.
В наших спільних інтересах розв'язувати проблеми, що виникають в українсько-російських відносинах, в дусі співробітництва, довіри та добросусідства.
м. Київ, 10 квітня 1992 року N 2267-XII