Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА від 28 грудня 2001 р. N 1780 Київ

Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 769 ( 769-2004-п ) від 16.06.2004 N 1065 ( 1065-2019-п ) від 04.12.2019 N 826 ( 826-2020-п ) від 09.09.2020 }

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ( 2707-12 ) Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (додається).

2. Міністерству охорони навколишнього природного середовища України разом із заінтересованими органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи та організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, забезпечити протягом 2002-2007 років поетапне розроблення нормативів граничнодопустимих викидів. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 769 ( 769-2004-п ) від 16.06.2004 )

3. Міністерству охорони навколишнього природного середовища України розробити до 1 червня 2002 р. і затвердити: ( Абзац перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 769 ( 769-2004-п ) від 16.06.2004 )

Методику визначення нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел;

перелік типів устаткування, для яких розробляються зазначені нормативи.

Прем'єр-міністр України А.КІНАХ

Інд. 33

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1780

ПОРЯДОК розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел

{ У тексті Порядку слово "Мінекоресурсів" замінено словом "Мінприроди" згідно з Постановою КМ N 769 ( 769-2004-п ) від 16.06.2004 }

{ У тексті Порядку слово "Мінприроди" замінено словом "Мінекоенерго" згідно з Постановою КМ N 1065 ( 1065-2019-п ) від 04.12.2019 }

{ У тексті Порядку слово "Мінекоенерго" замінено словом "Міндовкілля" у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ N 826 ( 826-2020-п ) від 09.09.2020 }

1. Цей Порядок визначає вимоги щодо розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

2. Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел визначаються за методикою, яка затверджується Міндовкіллям, з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та газоочисних установок, вимог національного законодавства і законодавства Європейського Союзу та розробляються:

на одиницю маси за одиницю часу;

на одиницю продукції чи сировини.

Стосовно допустимих викидів забруднюючих речовин або їх сумішей (включаючи ступінь розведення) встановлюються технологічні нормативи, що складаються з:

поточних технологічних нормативів - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів;

перспективних технологічних нормативів - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням передових вітчизняних і світових досягнень у відповідній сфері.

Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин визначаються у місці їх виходу.

3. Норматив граничнодопустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю маси за одиницю часу встановлюється для певної фактичної масової швидкості у технологічному процесі.

Масова швидкість визначається як відношення всієї маси матеріалів, які використовуються в конкретному технологічному процесі (або в одній закінченій операції), до часу здійснення цього процесу.

4. Норматив граничнодопустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю продукції чи сировини визначається як відношення кількості забруднюючої речовини, що викидається в атмосферне повітря, до обсягу продукції підприємства або використаної ним сировини.

5. Для нових стаціонарних джерел і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин розробляються з урахуванням передових вітчизняних і світових технологій та досягнень у розробленні технологій зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У разі коли законодавством Європейського Союзу для нових стаціонарних джерел і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, встановлено нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин, в Україні застосовуються норми цього законодавства.

6. Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин для діючих стаціонарних джерел встановлюються за середніми показниками викидів, визначених для типів устаткування, де обсяги таких викидів є найменшими:

для 12 відсотків типів устаткування - за наявності 30 чи більше типів;

для 5 типів устаткування - за наявності менш як 30 типів.

7. Перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Міндовкіллям.

8. Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел розробляються заінтересованими органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, і затверджуються Міндовкіллям.

9. Міндовкілля здійснює не рідше ніж один раз на 10 років перегляд нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Підставою для такого перегляду є:

необхідність запобігання або зведення до мінімуму загального впливу на навколишнє природне середовище викидів забруднюючих речовин;

наявність можливостей для зменшення викидів забруднюючих речовин та розроблення нових технологічних процесів з урахуванням економічної доцільності такого зменшення, технічного стану обладнання, газоочисних установок;

зміни у національному законодавстві та законодавстві Європейського Союзу щодо обмеження викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.