Тип: Розпорядження
№ 172-р
Дата: 06 лютого 2026 р.
Статус: Чинний
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 6 лютого 2026 р. № 172-р
Київ
Про схвалення Стратегії забезпечення національних інтересів та розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2026-2035 роки та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2026-2028 роках
1. Схвалити Стратегію забезпечення національних інтересів та розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2026-2035 роки (далі - Стратегія), що додається.
2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії забезпечення національних інтересів та розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2026-2035 роки, що додається.
3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити:
виконання операційного плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, у межах і за рахунок видатків, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, та інших джерел, не заборонених законодавством;
подання щороку до 1 жовтня Міністерству закордонних справ інформації про стан виконання операційного плану заходів.
4. Міністерству закордонних справ:
подавати щороку до 1 грудня Кабінетові Міністрів України звіт про стан реалізації Стратегії;
разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 грудня 2028 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану заходів з реалізації у 2029-2031 роках Стратегії та до 1 грудня 2031 р. - проект операційного плану заходів з реалізації у 2032-2035 роках Стратегії.
Прем'єр-міністр України
Ю. СВИРИДЕНКО
Інд. 80
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 6 лютого 2026 р. № 172-р
СТРАТЕГІЯ
забезпечення національних інтересів та розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2026-2035 роки
Загальні питання
Ця Стратегія спрямована на вдосконалення державної політики у сфері забезпечення ключових інтересів та задоволення стратегічних потреб України в таких регіонах:
Антарктика - усі території та акваторії, на які поширюється дія Договору про Антарктику, а також акваторія за межами дії Договору про Антарктику, на які поширюється дія Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року;
Арктика - усі території та акваторії, на які поширюється міжнародно-правовий режим Арктики;
Світовий океан - акваторії, які розташовані повністю за межами національних юрисдикцій (за межами виключних (морських) економічних зон держав), а також виключні (морські) економічні зони держав за межами їх територіальних вод.
Актуальність цієї Стратегії зумовлена нагальною необхідністю врахування викликів та загроз, пов'язаних з агресивною політикою Російської Федерації в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані, спрямованою на дестабілізацію системи міжнародного права та усталеної практики міжнародних відносин щодо цих регіонів в інтересах посилення економічного та військового потенціалу держави-агресора в середньостроковій та довгостроковій перспективі, а також нових безпекових загроз для України.
Опис поточної ситуації в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
Антарктика
Антарктика є територією та акваторією, що не належить жодній державі світу (претензії, заявлені на цю територію та акваторію з боку семи держав до 1959 року вважаються відстроченими на час дії Договору про Антарктику, який є безстроковим). Уся діяльність в Антарктиці регулюється Договором про Антарктику, Протоколом про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику (далі - Мадридський протокол) та Конвенцією про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року.
Суттєвим недоліком системи Договору про Антарктику є консенсусний принцип ухвалення рішень, яким регулярно зловживають окремі авторитарні режими, безпідставно блокуючи пропозиції демократичних країн, а також різні підходи демократичних країн та авторитарних режимів щодо подальшої діяльності в Антарктиці. Таким чином, українська дипломатія має у вигляді системи Договору про Антарктику зручний додатковий механізм для захисту національних інтересів та поглиблення співпраці з демократичними країнами. У цих умовах захист національних інтересів в Антарктиці передбачає посилення співробітництва та партнерства з демократичним країнами.
З економічної точки зору в Антарктиці на даний час розвиваються лише два види економічної діяльності - промислове рибальство та туризм. Мадридський протокол, яким заборонено промисловий видобуток корисних копалин в Антарктиці, діятиме до 2048 року. Разом з тим не виключеним є варіант, за якого строк дії Мадридського протоколу не буде продовжено, оскільки ряд країн включає до своїх національних програм наукових досліджень в Антарктиці геологічні дослідження, які фактично є розвідкою корисних копалин.
Антарктика також є найбільшим резервуаром прісної води на планеті. З огляду на глобальне потепління антарктична крига як потенційне джерело забезпечення водою посушливих регіонів планети в довгостроковій перспективі може стати цінним економічним ресурсом.
Арктика
Ситуація в Арктиці відрізняється насамперед тим, що більша її частина розташована в межах міжнародно визнаних кордонів таких п'яти держав, як США, Канада, Данія, Норвегія, Російська Федерація (далі - арктичні держави), та лише частина акваторії Північно-Льодовитого океану є поза межами національних юрисдикцій.
Ситуація в регіоні ускладнюється тим, що різні арктичні держави по-різному бачать межі національних юрисдикцій в Арктиці. Радянський Союз свого часу вимагав поділити всю Арктику “секторами” між арктичними державами, провівши межі полярних володінь від крайніх точок суходільних кордонів арктичних держав до Північного полюсу. Російська Федерація час від часу намагається повернутися до такого поділу Арктики, але просуває інший варіант поділу Арктики - визнання морських континентальних шельфів продовженням національної території, враховуючи те, що Північно-Льодовитий океан є відносно мілководним і шельфи становлять більшу частину його дна. Такий підхід Російської Федерації фактично залишає у міжнародній юрисдикції лише незначну частину океану.
Інші арктичні держави відкидають російський підхід і вважають, що на Північно-Льодовитий океан поширюється загальна практика морського права, тобто арктичні держави контролюють територіальне море в межах 12 морських миль, виключну (морську) економічну зону в межах 200 морських миль, вся інша акваторія Північно-Льодовитого океану перебуває поза національними юрисдикціями. Таким чином, значна частина Арктики на даний час є спірною акваторією з невизначеним статусом.
Глобальне потепління та танення льодовиків принципово змінює роль та значення Арктики у світовій економіці. Період навігації у Північно-Льодовитому океані через танення морської криги збільшився з двох місяців на рік у XX столітті до трьох на сьогодні, а до 2036 року може стати цілорічним. Це призведе до змін у світовому вантажному судноплавстві, оскільки північний морський шлях значною мірою замінить чинні морські транспортні шляхи.
Танення криги відкриває доступ до видобутку корисних копалин, насамперед нафти та газу, на недоступних раніше площах континентальних шельфів Північно-Льодовитого океану (де розміщується до 30 відсотків світового запасу корисних копалин).
Поєднання вказаних економічних факторів, правової неурегульованості статусу значної частини Арктики та різні підходи до розв'язання суперечок між демократичними та авторитарними арктичними країнами призводять до зростання міжнародної напруги в Арктиці і високого рівня військової активності в регіоні з тенденцією швидкого загострення ситуації.
Національні інтереси України в Арктиці передбачають забезпечення можливості використання її промислових живих ресурсів, нових транспортних коридорів і проведення наукових досліджень, а також пошук політичних та практичних альянсів з демократичними країнами, інтереси яких співпадають з інтересами України.
Участь держав, які не є арктичними державами, у вирішенні питань Арктики регулюється насамперед міжнародно-правовим режимом Арктики. Згідно з цим режимом визначальна роль відводиться Арктичній раді, в якій арктичні держави мають право вирішального голосу та право вето. Заінтересовані в провадженні діяльності в регіоні держави, які не є арктичними державами, можуть приєднатися до Арктичної ради як держави-спостерігачі. Франція, Німеччина, Італія, Японія, Нідерланди, Китай, Польща, Індія, Республіка Корея, Сінгапур, Іспанія, Швейцарія та Велика Британія приєдналися як спостерігачі до Арктичної ради та просувають свої економічні та політичні інтереси у регіоні.
Аналогом Договору про Антарктиду в Арктиці є Договір про Шпіцберген від 9 лютого 1920 р. (далі - Договір про Свальбард), згідно з яким архіпелаг Свальбард визнано суверенною територією Норвегії. Водночас усі держави отримали право на розміщення на Свальбарді своїх науково-дослідницьких станцій (аналогічні антарктичним станціям). Ця можливість приєднання до Договору про Свальбард використовується державами, які не є арктичними державами, як початковий етап співпраці в Арктиці та інструмент для приєднання до Арктичної ради.
Світовий океан
Ситуація у Світовому океані за межами національних юрисдикцій значною мірою подібна до ситуації в Антарктиці, однак набагато менш врегульована міжнародно-правовими нормами. Відсутній всеохоплюючий договір, аналогічний до Договору про Антарктику, який би визначав права та обов'язки держав, а також установ, організацій та приватних осіб стосовно різних видів діяльності у Світовому океані та використання його природно-ресурсного потенціалу та міг би бути основою для ухвалення протоколів та додаткових угод до базового договору.
Найбільш універсальними міжнародно-правовими документами, чинними у всій акваторії Світового океану, є комплекс угод, відомих під узагальнюючою назвою “морське право”. Однак всі ці угоди стосуються переважно суден та кораблів, їх екіпажів, особливостей використання суднами та кораблями прапорів країн тощо. Положення морського права стосуються не Світового океану та його використання, а виключно взаємодії людей у морі.
Першим аналогом Договору про Антарктику є Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та її три імплементуючі угоди (Угода про імплементацію частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року; Угода про виконання положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 р., які стосуються збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними; Угода в рамках Конвенції ООН з морського права про збереження та стале використання морського біологічного різноманіття в районах за межами національної юрисдикції).
Існує вірогідність, що в майбутньому на основі Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та їх трьох імплементуючих угод буде сформовано єдину систему міжнародно-правового регулювання діяльності в Світовому океані поза національними юрисдикціями. Для України важливо брати активну участь у процесі формування такої системи.
Роль Світового океану в глобальній світовій економіці стрімко зростає. Морські біологічні ресурси, які відіграють значну роль у продовольчому забезпеченні людства, на даний час видобуваються переважно у прибережних водах, але їх запаси вичерпуються, що призводить до вилову риби у товщі води від поверхні до дна у відкритому океані, тобто розвитку пелагічного промислу.
Також суттєвий економічний інтерес становлять мінеральні ресурси на дні Світового океану, зокрема за межами континентальних шельфів та територіальних вод держав, насамперед металеві конкреції, які покривають значні площі океанічного дна на глибині 4-6 кілометрів і містять значні запаси рідкісних металів, дефіцит яких є вагомим фактором глобальної економіки та світової індустрії. Досягнутий технологічний рівень дає змогу вже у поточному десятилітті розпочати промисловий видобуток металевих конкрецій з океанічного дна, що може радикально змінити світовий ринок металів та індустрію, зокрема індустрію електронних пристроїв.
Поточна позиція України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
Антарктика
Україна приєдналася до Договору про Антарктику згідно з постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1992 р. № 2609-XII “Про приєднання України до Договору про Антарктику 1959 року”.
Набуття Україною вищого статусу Консультативної сторони Договору про Антарктику у 2004 році (на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 181 “Про заходи щодо набуття Україною статусу Консультативної сторони Договору про Антарктику 1959 року”) забезпечило нашій державі повноцінну участь (право голосу) під час ухвалення будь-яких рішень щодо всіх аспектів організації діяльності в Антарктиці та подальшого розвитку міжнародно-правового режиму регіону, включаючи використання природно-ресурсного потенціалу Антарктики.
Відповідно до пункту 2 статті IX Договору про Антарктику таке право має кожна сторона, яка виявляє свою заінтересованість в Антарктиці шляхом провадження такої науково-дослідницької діяльності, як утримання наукової станції або організація регулярних наукових експедицій.
На виконання зазначеного положення Договору про Антарктику основними інструментами забезпечення присутності України в регіоні є функціонування з 1993 року Державної установи “Національний антарктичний науковий центр”, а з 1996 року антарктичної станції “Академік Вернадський”. Робота українських антарктичних експедицій з 2021 року суттєво посилена за рахунок появи українського науково-дослідницького судна “Ноосфера”. Присутність України в Антарктиці і сумлінне виконання Україною пункту 2 статті IX Договору про Антарктику забезпечуються шляхом затвердження державних цільових науково-технічних програм проведення досліджень в Антарктиці.
Економічна активність України в Антарктиці представлена діяльністю рибопромислових суден під Державним Прапором України, які ведуть промисел у районі дії Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року. На сьогодні під Державним Прапором України промисел ведуть п'ять суден. Україна є однією з чотирьох держав світу, які здійснюють промисел антарктичного криля. Також українськими операторами ведеться туристичний бізнес у незначному масштабі.
Водночас відсутність належної координації органів державної влади у формуванні та реалізації єдиної державної політики розвитку діяльності України в Антарктиці ускладнює забезпечення захисту національних інтересів в Південній полярній області, та призводить до неузгодженості позицій різних органів державної влади викликає непорозуміння з країнами - союзниками України, що неодноразово мало місце на нарадах Комісії з морських живих ресурсів Антарктики, де представники України, голосували разом з Російською Федерацією та Китаєм проти пропозицій ЄС, що навіть стало предметом занепокоєння Європейської Комісії.
Для уникнення подібних ситуацій та успішного використання Антарктиди як зручного майданчика для захисту національних інтересів необхідна координація виключно МЗС міжнародної діяльності усіх органів державної влади з питань Антарктики.
Арктика
В Арктиці діяльність України на даний час практично не провадиться, Україна не присутня в міжнародних організаціях з питань діяльності в Арктиці, зокрема не включена до переліку держав, які не є арктичними державами - спостерігачами у Арктичній раді.
Активізація наукових досліджень на архіпелазі Свальбард для України відкриває ряд перспектив як наукового, так і політико-дипломатичного характеру.
У разі ратифікації Договору про Свальбард Україна отримає право на заснування на Свальбарді науково-дослідницької станції, що могло б стати логічним кроком до подальшого приєднання як спостерігача до Арктичної ради. На даний час такої станції Україна не має, однак обмежена наукова діяльність у регіоні провадиться вітчизняними науковцями у співпраці з іноземними науковими установами, зокрема норвезькими та польськими.
Першим серйозним кроком до забезпечення присутності науковців України в Арктиці стало включення в 2022 році Державної установи “Національний антарктичний науковий центр” до складу Європейського полярної ради - об'єднання наукових інституцій ЄС, яке здійснює координацію полярних досліджень всіх держав - членів ЄС у полярних регіонах - Арктиці та Антарктиці. Набуття членства в Європейській полярній раді є одним з успішних прикладів використання потенціалу науки для інтеграції України до структур ЄС на шляху до членства України в Європейському Союзі.
Світовий океан
На сьогодні активність України в Світовому океані є недостатньою та обмежується формальною участю в ряді міжнародних організацій з морського права та морської діяльності.
Суттєвим зрушенням у цьому напрямі є участь України за спільною ініціативою МЗС та МОН в Міжурядовій океанографічній комісії ЮНЕСКО, зокрема утворення Міжвідомчої комісії з питань співпраці з Міжурядовою океанографічною комісією ЮНЕСКО.
Україна ратифікувала Конвенцію Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоду про імплементацію частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року, Угоду про виконання положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 р., які стосуються збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними. Стосовно обох угод активної дипломатичної діяльності не провадилося, наукові дослідження, які б дали змогу посилити позиції держави як сторони вказаних угод, не фінансувалися. Україна підписала Угоду в рамках Конвенції ООН з морського права про збереження та стале використання морського біологічного різноманіття територій за межами національної юрисдикції.
Важливим кроком у контексті посилення позицій України в Світовому океані стало прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1307 “Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 94, ст. 3216) та видання Указу Президента України від 3 грудня 2021 р. № 617 “Про деякі заходи щодо відновлення та розвитку морських наукових досліджень і науково-дослідного флоту”. Однак після початку повномасштабної агресії Російської Федерації виконання Указу Президента України від 3 грудня 2021 р. № 617 “Про деякі заходи щодо відновлення та розвитку морських наукових досліджень і науково-дослідного флоту” зупинено на невизначений час до закінчення бойових дій (на стадії підготовки відповідних розпоряджень Кабінету Міністрів України), а постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1307 “Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року” залишається невиконаною в повному обсязі.
До початку 2000-х років здійснювалося морське рибальство у відкритому океані суднами під Державним Прапором України. Ратифікувавши Конвенцію про майбутнє багатостороннє співробітництво в галузі рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану 1978 року, Україна отримала квоти на вилов риби та морепродуктів у північно-західній частині Атлантичного океану (райони діяльності Організації з рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану та Комісії з рибальства у Північно-Східній Атлантиці). Право на вилов у Північно-Східній Атлантиці втрачено, у районі діяльності Організації з рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану квота зменшена до економічно нерентабельної, а риболовецькі судна під Державним Прапором України частково продані, частково надаються у фрахт іноземним компаніям.
Також у законодавстві існують серйозні правові перешкоди для розвитку вітчизняного океанічного рибальства, які призводять навіть до випадків зміни судновласниками під Державним Прапором України на прапор інших держав, які створюють більш сприятливі умови для розвитку цього виду економічної діяльності.
Україна має багаторічний досвід океанічного рибальства (проектування та побудова рибопромислових суден, вилов риби у віддалених районах океану, виготовлення кінцевої рибної продукції) та на сьогодні зберігає необхідний людський потенціал, технологічну базу та навіть залишки флоту для повноцінного відродження галузі рибного господарства.
Розвиток металургійної промисловості України вимагає активно включитися у розпочатий іншими країнами процес розвідки покладів металевих конкрецій на дні Світового океану (українські науково-дослідні судна здійснили ряд новаторських досліджень металоконкрецій на дні Тихого океану у 1987-1990 роках, однак країна втратила свій потенціал та на даний час повинна надолужувати втрачені можливості). Необхідна правова база для цього наявна завдяки участі України у Міжнародному органі з морського дна. Досвід ряду країн (зокрема Польщі) свідчить, що на основі Угоди про імплементацію частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року щодо діяльності Міжнародного органу з морського дна існує можливість наперед зафіксувати право країни на розвідку та подальшу експлуатацію певної ділянки океанічного дна (Польща зафіксувала за собою ділянку океанічного дна в Атлантиці та планує започаткувати там комплексні дослідження; обговорюється питання щодо можливості участі українських наукових установ у зазначених дослідженнях).
Мета та основні принципи реалізації Стратегії
Метою цієї Стратегії є реалізація національних інтересів в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані відповідно до норм і принципів міжнародного права, основних напрямів зовнішньої та внутрішньої політики України, її місця та ролі в глобальній та регіональній системі міжнародних відносин.
Основоположними принципами діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані є:
реалізація системного підходу до розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані;
забезпечення балансу геополітичних, поточних і перспективних ресурсних інтересів з науковою діяльністю України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані;
взаємодія та координація зусиль органів державної влади у формуванні та реалізації державної політики розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані.
Стратегічні цілі та завдання Стратегії
Стратегічні цілі визначені відповідно до основних принципів реалізації цієї Стратегії.
Стратегічна ціль 1. Законодавче забезпечення, державне регулювання та дипломатичний супровід діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані.
Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:
посилення ролі МЗС щодо координації міжнародної діяльності органів державної влади в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані;
участь представників України у нарадах Консультативних сторін Договору про Антарктику та інших органів системи Договору про Антарктику - Комітеті з охорони навколишнього середовища, Науковому комітеті з антарктичних досліджень, Раді керуючих національними антарктичними програмами, Комісії із збереження морських живих ресурсів Антарктики, Європейській полярній раді, Міжнародному органі з морського дна, Міжнародному трибуналі з морського права, Комісії з розмежування континентального шельфу, а також регулярна сплата відповідних внесків до зазначених та інших органів;
участь представників України в інспектуванні об'єктів антарктичної інфраструктури інших країн;
розвиток взаємовигідної дво- та багатосторонньої взаємодії з державами - сторонами Договору про Антарктику;
приєднання України до Договору про Свальбард;
проведення консультацій з державами - членами Арктичної ради щодо наміру України приєднатися до Арктичної ради як спостерігач.
Стратегічна ціль 2. Розвиток міждисциплінарних досліджень і міжнародного наукового співробітництва в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані.
Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:
утворення на базі Державної установи “Національний антарктичний науковий центр” єдиної наукової установи національного рівня, відповідальної за організацію, здійснення та координацію досліджень України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані - оператора національного науково-дослідницького флоту;
розроблення та затвердження Державної цільової науково-технічної програми досліджень в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2028-2035 роки;
посилення ролі МОН у координації наукової діяльності та участі у міжнародних наукових проектах, пов'язаних з Антарктикою, Арктикою та Світовим океаном;
проведення в рамках антарктичних, арктичних та морських наукових експедицій комплексних вітчизняних досліджень, що сприятиме забезпеченню лідерських позицій України в міжнародній антарктичній спільноті та світовій науці в цілому;
поглиблення двостороннього співробітництва для проведення сучасних міждисциплінарних та міжнародно-значущих досліджень;
запрошення в рамках двостороннього співробітництва експедицій з держав, що не мають антарктичних станцій, на засадах зовнішньополітичних інтересів України;
розширення району досліджень за рахунок використання механізмів міжнародного співробітництва у науково-логістичній сфері, зокрема розширення наукових досліджень на арктичний регіон у контексті дослідження змін навколишнього природного середовища та запобігання глобальним природно-кліматичним загрозам, з відкриттям у середньостроковій перспективі українських дослідницьких станцій на архіпелазі Свальбард та в Східній Антарктиці;
розширення напрямів досліджень Світового океану, зокрема шляхом максимального використання потенціалу українських науково-дослідних суден, включаючи організації міжнародних наукових експедицій на таких суднах.
Стратегічна ціль 3. Забезпечення економічно ефективного рибного промислу в антарктичних водах та в інших районах Світового океану, а також комплексного вивчення викопних мінеральних ресурсів Антарктики та Світового океану.
Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:
вдосконалення нормативно-правової бази з метою усунення існуючих перешкод для розвитку галузі риболовного промислу;
проведення регулярних комплексних океанографічних та спеціалізованих рибогосподарських досліджень з прогнозної оцінки запасів морських промислових біологічних ресурсів у районах фактичного та перспективного промислу в Антарктиці та інших районах Світового океану;
визначення найбільш перспективних для розвитку українського рибальства районів Світового океану за межами територіальних вод країн та вод за межами виключних (морських) економічних зон країн, правове та дипломатичне забезпечення права на здійснення вилову згідно з міжнародними конвенціями;
укладення відповідних двосторонніх міждержавних угод про право вилову суднами під Державним Прапором України у частині вод у межах виключних (морських) економічних зон з країнами, які не мають власного розвинутого океанічного рибальства;
проведення системних та комплексних досліджень щодо науково обґрунтованої оцінки мінерально-ресурсного потенціалу Антарктики та перспективних районів океанічного дна Світового океану, а також розроблення наукового прогнозу перспектив та потенційних шляхів їх використання.
Стратегічна ціль 4. Проведення комплексного моніторингу та охорона навколишнього природного середовища Антарктики.
Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:
створення за ініціативою України репрезентативної мережі районів з особливим режимом охорони та управління з охопленням географічних об'єктів, де систематично працюють українські антарктичні експедиції;
долучення України до міжнародних експедицій та проектів, спрямованих на проведення моніторингу та охорону навколишнього природного середовища Антарктики.
Стратегічна ціль 5. Модернізація та розширення експедиційної інфраструктури та забезпечення безпеки діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані.
Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:
здійснення модернізації, технічного переобладнання та реконструкції наявної експедиційної, транспортної та наукової інфраструктури для дослідження Антарктики, Арктики та Світового океану, зокрема модернізації антарктичної станції “Академік Вернадський” та науково-дослідних суден “Ноосфера” та “Борис Александров”;
створення в середньостроковій перспективі українських дослідницьких станцій (сезонних або цілорічних) у Східній Антарктиці та на архіпелазі Свальбард;
розширення логістичних та аварійно-рятувальних можливостей українських антарктичних, морських та арктичних експедицій, зокрема шляхом залучення Міноборони до їх логістично-транспортного забезпечення.
Стратегічна ціль 6. Просвітницька робота з громадськістю.
Досягнення зазначеної цілі передбачається шляхом виконання таких завдань:
популяризація досягнень українських вчених в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані, регулярне висвітлення в засобах масової інформації результатів наукових досліджень;
здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення інтересу української та міжнародної громадськості до діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані.
Реалізація цієї Стратегії здійснюється з дотриманням положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року, Угоди про виконання положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 р., які стосуються збереження транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб і управління ними; Конвенції про майбутнє багатостороннє співробітництво в галузі рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану; постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1307 “Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 94, ст. 3216); Договору про Антарктику; Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року; Протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику; актів Консультативних нарад у рамках Договору про Антарктику; Указів Президента України від 3 грудня 2021 р. № 617 “Про деякі заходи щодо відновлення та розвитку морських наукових досліджень і науково-дослідного флоту”, від 26 серпня 2021 р. № 448 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року “Про Стратегію зовнішньополітичної діяльності України” та від 23 грудня 2004 р. № 1524 “Про надання державній установі “Український антарктичний центр” статусу національного наукового центру”.
Очікувані результати реалізації Стратегії
Реалізація цієї Стратегії дасть змогу посилити захист національних інтересів України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані відповідно до норм та принципів міжнародного права, основних засад зовнішньої та внутрішньої політики України, її місця та ролі в глобальній та регіональній системі міжнародних відносин, а також розширити можливості провадження економічної діяльності у цих регіонах, зокрема:
забезпечити належне виконання міжнародних зобов'язань та зміцнення позицій України як Консультативної сторони Договору про Антарктику, що сприятиме збереженню та прогресивному розвитку системи Договору про Антарктику як зони миру, стабільності та міжнародної співпраці, а також Сторони Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року та Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року;
модернізувати та забезпечити подальшу розбудову матеріально-технічної бази діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані;
розширити діяльність вітчизняного рибопромислового флоту та провести комплексні рибопромислові експедиції в антарктичних та інших океанічних водах, що дасть можливість впливати на ухвалення важливих рішень щодо розмірів загальнодопустимих виловів (квот) водних біоресурсів Антарктики та стати повноправним учасником процесу створення міжнародно-правової документації, яка в майбутньому регулюватиме діяльність у Світовому океані за межами національних юрисдикцій;
забезпечити повноправну участь України в будь-яких формах можливого в майбутньому освоєння антарктичних надр та мінеральних ресурсів океанічного дна - від визначення механізму регулювання такої діяльності до її безпосереднього провадження;
зміцнити економічний потенціал України шляхом забезпечення ефективного використання водних біологічних ресурсів Світового океану у короткостроковій перспективі та комплексного вивчення мінеральних та інших видів природних ресурсів Антарктики та океанічного дна для їх комерційної експлуатації у середньостроковій перспективі;
вдосконалити наукове прогнозування змін навколишнього природного середовища та попередження і запобігання глобальним природно-кліматичним загрозам;
забезпечити подальший розвиток міжнародного співробітництва шляхом участі України у масштабних політико-дипломатичних, наукових та природоохоронних заходах, пов'язаних з діяльністю в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані;
забезпечити використання міжнародних органів та організацій з питань Антарктики, Арктики та Світового океану як майданчика для захисту національних інтересів шляхом формування в таких органах та організаціях відповідних альянсів з іншими країнами.
Механізм реалізації Стратегії
Реалізація цієї Стратегії здійснюється шляхом затвердження та виконання операційного плану заходів з її реалізації, а також програм і проектів, у рамках яких будуть конкретизовані пріоритетні завдання.
МЗС сприятиме загальній координації всієї міжнародної діяльності органів державної влади в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані, насамперед представництва країни у відповідних міжнародних органах та організаціях.
МОН сприятиме координації всієї науково-дослідної діяльності органів державної влади в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані.
З урахуванням того, що стаття II Договору про Антарктику визначає пріоритетність наукових досліджень і співробітництва, основним інструментом реалізації цієї Стратегії (насамперед стосовно наукових досліджень, інфраструктури тощо) є Державна цільова науково-технічна програма проведення досліджень в Антарктиці, наявність якої є основною вимогою забезпечення статусу Консультативної сторони Договору про Антарктику, як свідчення її безперервного внеску в наукові дослідження та співробітництво з цією метою (на виконання Рішення 2 (2017) “Правила надання статусу Консультативної Сторони”).
Ураховуючи стратегічні цілі та завдання цієї Стратегії, після завершення дії Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2027 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 1002 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 84, ст. 2951), на подання МОН Кабінетом Міністрів України повинно бути затверджено Державну цільову науково-технічну програму досліджень в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2028-2035 роки.
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
Реалізація цієї Стратегії здійснюється за рахунок та в межах коштів Державного бюджету України на відповідний рік, а також за рахунок міжнародної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
Обсяг видатків, необхідних для реалізації цієї Стратегії, визначається щороку з урахуванням можливостей державного бюджету під час формування його показників.
Реалізація цієї Стратегії не потребує залучення додаткових фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів.
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 6 лютого 2026 р. № 172-р
ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН
заходів з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії забезпечення національних інтересів та розвитку діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2026-2035 роки
Найменування завдання
Найменування заходу
Відповідальні за виконання
Строк виконання
Індикатор виконання
Стратегічна ціль 1. Законодавче забезпечення, державне регулювання та дипломатичний супровід діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
1. Участь представників України у нарадах Консультативних сторін Договору про Антарктику та інших органів системи Договору про Антарктику - Комітеті з охорони навколишнього середовища, Науковому комітеті з антарктичних досліджень, Раді керуючих національними антарктичними програмами, Комісії із збереження морських живих ресурсів Антарктики, Європейській полярній раді, Міжнародному органі з морського дна, Міжнародному трибуналі з морського права, Комісії з розмежування континентального шельфу, а також регулярна сплата відповідних внесків до зазначених та інших органів
забезпечення участі представників України у нарадах Консультативних сторін Договору про Антарктику та інших органів системи Договору про Антарктику - Комітеті з охорони навколишнього середовища, Науковому комітеті з антарктичних досліджень, Раді керуючих національними антарктичними програмами, Комісії із збереження морських живих ресурсів Антарктики, Європейській полярній раді, Міжнародному органі з морського дна, Міжнародному трибуналі з морського права, Комісії з розмежування континентального шельфу
МОН
Мінекономіки
МЗС
2026-2028 роки
забезпечено участь представників України в зазначених заходах
2. Участь представників України в інспектуванні об'єктів антарктичної інфраструктури інших країн
забезпечення участі представників України в інспектуванні об'єктів антарктичної інфраструктури інших країн
МОН
Національний антарктичний науковий центр (за згодою)
МЗС
2026-2028 роки
проведено інспектування об'єктів антарктичної інфраструктури інших країн
3. Розвиток взаємовигідної дво- та багатосторонньої взаємодії з державами - сторонами Договору про Антарктику
посилення взаємовигідної дво- та багатосторонньої взаємодії з державами - сторонами Договору про Антарктику, зокрема шляхом укладення відповідних міжнародних документів
МЗС
МОН
-“-
проведено переговори
укладено відповідні міжнародні документи
4. Приєднання України до Договору про Шпіцберген від 9 лютого 1920 р. (далі - Договір про Свальбард)
1) проведення переговорів з партнерами щодо приєднання України до Договору про Свальбард
-“-
-“-
вивчено процедуру приєднання та проведено переговори
2) поглиблення співпраці з державами - сторонами Договору про Свальбард
-“-
-“-
приєднання до Договору про Свальбард
5. Проведення консультацій з державами - членами Арктичної ради щодо наміру України приєднатися до Арктичної ради як спостерігач
1) проведення переговорів з державами - членами Арктичної ради
МЗС
МОН
2026-2028 роки
проведено переговори щодо приєднання України до Арктичної ради як спостерігача
2) забезпечення участі України в діяльності Арктичної ради як спостерігача
-“-
-“-
приєднання України до Арктичної ради як спостерігача
Стратегічна ціль 2. Розвиток міждисциплінарних наукових досліджень і міжнародного наукового співробітництва в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
6. Утворення на базі Державної установи “Національний антарктичний науковий центр” єдиної наукової установи національного рівня, відповідальної за організацію, здійснення та координацію досліджень України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані - оператора національного науково-дослідницького флоту
розроблення та ухвалення законодавчих актів щодо утворення на базі Державної установи “Національний антарктичний науковий центр” єдиної наукової установи національного рівня
МОН
Мінекономіки
Національна академія наук (за згодою)
2026 рік
розроблено та прийнято відповідні законодавчі акти
створено установу
7. Розроблення та затвердження Державної цільової науково-технічної програми досліджень в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2028-2035 роки
забезпечення розроблення та затвердження Державної цільової науково-технічної програми досліджень в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані на 2028-2035 роки
МОН
2027 рік
затверджено Програму
8. Проведення в рамках антарктичних, арктичних та морських наукових експедицій комплексних вітчизняних досліджень, що сприятиме забезпеченню лідерських позицій України в міжнародній антарктичній спільноті та світовій науці в цілому
здійснення підготовки та проведення комплексних вітчизняних досліджень в рамках антарктичних, арктичних та морських наукових експедицій
МОН
2026-2028 роки
здійснено експедиції
проведено дослідження
9. Поглиблення двостороннього співробітництва для проведення сучасних міждисциплінарних та міжнародно-значущих досліджень
започаткування та розширення двостороннього співробітництва для сучасних міждисциплінарних та міжнародно-значущих досліджень
МОН
МЗС
-“-
проведено дослідження
10. Запрошення в рамках двостороннього співробітництва експедицій з держав, що не мають антарктичних станцій, на засадах зовнішньополітичних інтересів України
залучення до співпраці в рамках експедиційної діяльності держав, що не мають антарктичних станцій
-“-
-“-
забезпечено відвідування антарктичної станції “Академік Вернадський” експедиціями з держав, що не мають антарктичних станцій
Стратегічна ціль 3. Забезпечення економічно ефективного рибного промислу та комплексного вивчення викопних мінеральних ресурсів Антарктики та Світового океану
11. Вдосконалення нормативно-правової бази з метою усунення існуючих перешкод для розвитку галузі риболовного промислу
розроблення пропозицій щодо спрощення процедури та ліквідації правових та бюрократичних перешкод для здійснення рибного промислу в антарктичних водах та інших районах Світового океану суднами під Державним Прапором України
Мінекономіки
2026-2027 роки
розроблено пропозиції
спрощено процедури
12. Проведення регулярних комплексних океанографічних та спеціалізованих рибогосподарських досліджень з прогнозної оцінки запасів морських промислових біологічних ресурсів у районах фактичного та перспективного промислу в Антарктиці та інших районах Світового океану
вдосконалення досліджень запасів морських промислових біологічних ресурсів
МОН
2027-2028 роки
проведено дослідження
13. Укладення відповідних двосторонніх міждержавних угод про право вилову суднами під Державним Прапором України у частині вод у межах виключних (морських) економічних зон з країнами, які не мають власного розвинутого океанічного рибальства
опрацювання питання укладення міжнародних договорів з метою збільшення обсягу вилову в межах виключних (морських) економічних зон третіх країн
Мінекономіки
МЗС
2026-2028 роки
проведено переговори
укладено угоди
14. Проведення системних та комплексних досліджень щодо науково обґрунтованої оцінки мінерально-ресурсного потенціалу Антарктики та перспективних районів океанічного дна Світового океану, а також розроблення наукового прогнозу перспектив та потенційних шляхів їх використання
вивчення питання щодо можливості розширення використання мінерально-ресурсного потенціалу Антарктики та океанічного дна
МОН
2026-2028 роки
проведено оцінку
здійснено дослідження
Стратегічна ціль 4. Проведення комплексного моніторингу та охорона навколишнього природного середовища Антарктики
15. Створення за ініціативою України репрезентативної мережі районів з особливим режимом охорони та управління з охопленням географічних об'єктів, де систематично працюють українські антарктичні експедиції
1) забезпечення створення репрезентативної мережі районів з особливим режимом охорони та управління
МОН
МЗС
2026-2028 роки
створено мережу
2) внесення проекту репрезентативної мережі районів на розгляд Комітету з охорони довкілля Консультативної наради Договору про Антарктику та Комісії з морських живих ресурсів Антарктики
-“-
-“-
внесено проект репрезентативної мережі районів на розгляд Комітету з охорони довкілля Консультативної наради Договору про Антарктику та Комісії з морських живих ресурсів Антарктики
16. Долучення України до міжнародних експедицій та проектів, спрямованих на проведення моніторингу та охорону навколишнього природного середовища Антарктики
забезпечення участі представників України у проведенні моніторингу та охорони навколишнього природного середовища
МОН
2026-2028 роки
забезпечено участь українських представників у міжнародних природоохоронних проектах та експедиціях
Стратегічна ціль 5. Модернізація та розширення експедиційної інфраструктури та забезпечення безпеки діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
17. Здійснення модернізації, технічного переобладнання та реконструкції наявної експедиційної, транспортної та наукової інфраструктури для дослідження Антарктики, Арктики та Світового океану, зокрема модернізації антарктичної станції “Академік Вернадський” та науково-дослідних суден “Ноосфера” та “Борис Александров”
1) забезпечення модернізації, технічного переобладнання та реконструкції антарктичної станції “Академік Вернадський”
МОН
Мінекономіки
2026-2028 роки
розроблено проектні пропозиції
2) проведення ремонту та модернізації науково-дослідних суден, задіяних у дослідженнях Антарктики, Арктики та Світового океану*
-“-
-“-
здійснено модернізацію
18. Розширення логістичних та аварійно-рятувальних можливостей українських антарктичних, морських та арктичних експедицій, зокрема шляхом залучення Міноборони до їх логістично-транспортного забезпечення
розширення логістичних та аварійно-рятувальних можливостей експедицій
МОН
Міноборони
2026-2028 роки
здійснено заходи
Стратегічна ціль 6. Просвітницька робота з громадськістю
19. Популяризація досягнень українських вчених в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані, регулярне висвітлення в засобах масової інформації результатів наукових досліджень
забезпечення висвітлення в засобах масової інформації результатів наукових досліджень українських вчених в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
МОН
МЗС
2026-2028 роки
здійснено регулярне висвітлення діяльності
20. Здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення інтересу української та міжнародної громадськості до діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
підвищення інтересу української та міжнародної громадськості до діяльності України в Антарктиці, Арктиці та Світовому океані
-“-
-“-
здійснено заходи
__________
* За рахунок позабюджетних коштів, зокрема коштів, отриманих від використання науково-дослідних суден у рамках проведення спільних наукових експедицій.