Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми покращення питного водопостачання України на період до 2035 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 19 листопада 2025 р. № 1271-р

Київ

Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми покращення питного водопостачання України на період до 2035 року

1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми покращення питного водопостачання України на період до 2035 року, що додається.

Визначити Міністерство розвитку громад та територій державним замовником Програми.

2. Міністерству розвитку громад та територій разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади у шестимісячний строк розробити і подати Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми покращення питного водопостачання України на період до 2035 року.

3. Встановити, що підготовка та реалізація публічних інвестиційних проектів і програм публічних інвестицій в межах реалізації Державної цільової соціальної програми покращення питного водопостачання України на період до 2035 року здійснюється відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Прем'єр-міністр України

Ю. СВИРИДЕНКО

Інд. 80

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 19 листопада 2025 р. № 1271-р

КОНЦЕПЦІЯ

Державної цільової соціальної програми покращення питного водопостачання України на період до 2035 року

Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма

За даними Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання та водовідведення в Україні за 2023 рік, система централізованого водопостачання України складається з 113,5 тис. кілометрів мереж, 9 тис. насосних станцій та майже 500 споруд очищення питної води. Третина населення держави не має доступу до систем централізованого водопостачання. У розрізі населених пунктів централізованим водопостачанням забезпечено 97,2 відсотка міст (відсутнє у 10 містах), 89 відсотків селищ (відсутнє у 63 селищах) та 26 відсотків сільських населених пунктів (відсутнє у 18048 сільських населених пунктах). Значна частина споруд системи централізованого водопостачання відпрацювала нормативний строк і потребує оновлення. На сьогодні у 30 відсотків мереж централізованого водопостачання закінчився строк експлуатації, оскільки вони експлуатуються більш як 40 років, 36 відсотків мереж централізованого водопостачання є фізично зношеними і потребують повної заміни та мають високий показник аварійності, 70 відсотків насосних станцій та майже всі споруди очищення питної води потребують реконструкції, вдосконалення технологічного процесу або невідкладної заміни обладнання.

У 2023 році якість джерел питного водопостачання в Україні залишалася проблемною: до 30 відсотків проб підземних вод і понад 70 відсотків проб поверхневих вод не відповідали гігієнічним нормативам, встановленим ДСТУ 4808:2007 “Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання”.

Така ситуація призвела до того, що підприємства питного водопостачання виявилися неспроможними виконувати вимоги Державних санітарних норм та правил “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом МОЗ від 12 травня 2010 р. № 400 (далі - гігієнічні вимоги). На об'єктах централізованого водопостачання (34,3 відсотка) та об'єктах нецентралізованого водопостачання (35,8 відсотка) за результатами лабораторних досліджень проби води не відповідали гігієнічним вимогам, зокрема у міських водопроводах - 28,5 відсотка, у сільських водопроводах - 42,5 відсотка.

За результатами проведених у 2024 році перевірок Держпродспоживслужбою на перевірених об'єктів питного водопостачання порушення вимог санітарного законодавства, зокрема на об'єктах централізованого питного водопостачання (42 відсотки) та об'єктах нецентралізованого питного водопостачання (58 відсотків).

Незадовільний технічний стан систем питного водопостачання також призводить до збільшення обсягу експлуатаційних витрат та підвищення собівартості послуг. Збиткова діяльність підприємств питного водопостачання зумовлює відсутність у них обігових коштів та унеможливлює відновлення основних засобів виробництва. Протягом останніх 30 років майже повністю припинилося будівництво і введення в експлуатацію нових об'єктів водопостачання. При цьому реконструкція та модернізація діючих споруд та мереж здійснюються повільними темпами.

Від початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України сектор водопостачання зазнав значних збитків. Так, наслідки військових атак на об'єкти водопостачання призводять до значних пошкоджень інфраструктури, постійних перебоїв в енергопостачанні, скорочення фінансових і людських ресурсів, що, зокрема, призводить до збільшення навантаження на водні ресурси та погіршення якості питної води.

Внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації з 24 лютого 2022 р. системи водопостачання населених пунктів зазнали значних руйнацій та пошкоджень. Повністю зруйновано близько 262 об'єктів системи централізованого водопостачання та 287 кілометрів мереж водопостачання.

Руйнування греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 р. стало однією з найбільших техногенних катастроф в історії України. Внаслідок підриву греблі відбулося зневоднення ряду регіонів, зупинення водозаборів, пошкодження водогонів, забруднення артезіанських джерел питного водопостачання.

Спричинене військовими діями переміщення підприємств та населення в безпечні регіони призводить до розбалансування систем водопостачання.

За даними дослідження Світового банку, збитки в секторі водопостачання та водовідведення оцінюються в 12,7 млрд. доларів США.

Крім того, рівень використання води населенням, як і кількість споживачів, значно скоротилися (особливо в областях, які постраждали внаслідок бойових дій) і лише частково відновилися. Наступною за величиною категорією втрат після втрачених доходів є додаткові витрати на надання послуг з водопостачання через збільшення витрат на енергію та паливо (близько 21 відсотка втрат; електроенергія є другою за величиною складовою у структурі витрат для українських підприємств питного водопостачання). Решта економічних втрат пов'язана із збільшенням цін на матеріали та обладнання, відсутністю технічного обслуговування, втратами води.

Зважаючи на руйнування об'єктів інфраструктури водопостачання та водовідведення, потреби залишаються колосальними. Згідно з останніми даними Світового банку, за час війни прямі збитки від пошкоджень чи руйнувань становлять 4,6 млрд. доларів США.

Загальні потреби у реконструкції та відновленні сектору водопостачання та водовідведення згідно із даними Світового Банку оцінюються в 11,3 млрд. доларів США на 10 років (2025-2035 роки).

З метою поліпшення стану питного водопостачання в Україні терміново необхідно реконструювати 30 тис. кілометрів аварійних мереж водопостачання, 5 тис. насосних станцій та 100 водоочисних споруд, а також для забезпечення централізованим водопостачанням сільські населені пункти збудувати 30 тис. кілометрів нових мереж водопостачання та влаштувати 10 тис. водозабірних свердловин.

Україна взяла на себе зобов'язання з імплементації ряду європейських директив, норм, стандартів, зокрема Директиви (ЄС) 2020/2184 Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2020 р. про якість води, призначеної для споживання людиною (далі - Директива (ЄС) 2020/2184).

Виконання вимог Директиви (ЄС) 2020/2184 додатково потребує будівництва близько 200 нових споруд очищення питної води та організації 100 сучасних лабораторій контролю якості питної води різної потужності на підприємствах питного водопостачання.

За даними дослідження Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) “Фінансування водопостачання, водовідведення та захисту від повеней. Виклики в країнах - членах ЄС та варіанти політики”, європейська практика свідчить, що від 20 до 50 відсотків (залежно від країни) капітальних інвестиції в розвиток систем питного водопостачання водовідведення фінансується за кошти державних та місцевих бюджетів. В Україні цей показник за останні десять років становив менше ніж 1,5 відсотка поточних інвестиційних витрат підприємств.

Розв'язання проблеми незадовільного технічного стану систем питного водопостачання відповідає вимогам Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 “Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року”, Водній стратегії України на період до 2050 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2022 р. № 1134 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 99, ст. 6244), а також Національній економічній стратегії України на період до 2030 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015).

Ця Концепція розроблена на виконання пункту 161 плану заходів з виконання рекомендацій Європейської Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення Європейського Союзу 2024 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 березня 2025 р. № 300 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 37, ст. 2470).

Пунктом 1755 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 24, ст. 852), передбачено здійснення законодавчого забезпечення вимог ЄС щодо вмісту речовин та мікроорганізмів у питній воді та створення системи моніторингу якості питної води.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

Проблеми у сфері питної води та питного водопостачання полягають у низькому рівні доступу населення України до централізованих систем водопостачання, особливо у сільській місцевості, а також у незадовільному технічному стані систем питного водопостачання, збитковій діяльності підприємств водопостачання, пошкодженні та руйнуванні систем водопостачання внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, а також у неналежній якості питної води, що не відповідає державним санітарним нормам та вимогам Директиви (ЄС) 2020/2184. Такий стан безпосередньо загрожує здоров'ю населення та перешкоджає сталому соціально-економічному розвитку держави.

Проблеми мають системний характер і зумовлені насамперед багаторічним недофінансуванням галузі, що призвело до зношеності та технологічної відсталості систем питного водопостачання, обмежених можливостей підприємств щодо модернізації та відновлення інфраструктури, а також до відсутності ефективних механізмів залучення інвестицій. Крім того, відсутні державні програми, спрямовані на комплексне оновлення системи, а фінансування з бюджетів усіх рівнів було недостатнім для покриття найнагальніших потреб. У результаті значна частина населення отримує питну воду неналежної якості або взагалі позбавлена доступу до централізованого водопостачання.

Основними причинами незадовільного стану питного водопостачання в Україні є недостатній обсяг капітальних видатків на підтримку та оновлення систем питного водопостачання, спричинений:

фрагментарністю підходу до стимулювання розвитку систем питного водопостачання;

недосконалістю і складністю механізмів залучення інвестицій у сферу водопостачання;

відсутністю механізмів перерозподілу та накопичення фінансових ресурсів для оновлення систем питного водопостачання;

дефіцитом фінансових ресурсів, необхідних для розвитку та належної експлуатації систем питного водопостачання.

Все це призвело до:

збитковості діяльності підприємств, що експлуатують системи питного водопостачання, яка спричинена високою собівартістю виробництва та транспортування води, значними витратами на енергоносії та зростанням заборгованості споживачів;

незадовільного технічного стану та значної зношеності систем питного водопостачання;

технологічної відсталості систем питного водопостачання та недосконалості засобів і способів очищення та знезараження питної води;

невідповідності проектної потужності систем водопостачання фактичним потребам.

Крім того, насамперед ресурси спрямовувалися на компенсацію різниці в тарифах та на субсидування соціально вразливих верств населення відповідно і витрачалися на поточну операційну діяльність з видобутку, очищення та транспортування питної води. Хронічна збитковість діяльності підприємств, що експлуатують системи питного водопостачання, унеможливила розвиток їх матеріально-технічної бази підприємств та відновлення основних засобів виробництва взагалі.

З огляду на зазначене система питного водопостачання потребує кардинальної зміни механізму фінансування шляхом збільшення фінансування поточних капітальних витрат з метою зменшення майбутніх операційних витрат. Це дасть змогу підвищити не тільки ефективність сфери питної води та питного водопостачання, а і ефективність використання ресурсів для забезпечення сталого розвитку не тільки цієї сфери, а також суміжних галузей економіки. На сьогодні не існує державних цільових програм, спрямованих на системне оновлення систем питного водопостачання, тому розв'язання зазначених проблем потребує розроблення Державної цільової соціальної програми покращення питного водопостачання України на період до 2035 року (далі - Програма).

Мета Програми

Метою Програми є досягнення цілей Директиви (ЄС) 2020/2184 шляхом забезпечення доступу населення до питної води в необхідних обсягах та якості, що відповідає державним санітарним нормам і правилам, через розвиток систем питного водопостачання та сприяння економічному розвитку України.

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Розв'язання проблем низького рівня доступу населення до систем питного водопостачання, особливо у сільській місцевості, забезпечення належної якості питної води, незадовільного технічного стану систем питного водопостачання, збиткової діяльності підприємств водопостачання, пошкодження та руйнування систем водопостачання внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України можливе трьома варіантами.

Перший варіант (базовий) передбачає здійснення заходів з модернізації систем питного водопостачання за рахунок коштів підприємств питного водопостачання. Реалізація зазначеного варіанта передбачає залучення значного обсягу капітальних витрат, необхідних для оптимізації та переоснащення об'єктів інфраструктури, що зумовить суттєве збільшення тарифів на послуги з централізованого питного водопостачання для забезпечення компенсації таких додаткових витрат підприємств, що призведе до збільшення обсягу витрат державного бюджету з метою надання субсидій населенню для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також до збільшення заборгованості споживачів з оплати житлово-комунальних послуг.

Внаслідок збитковості діяльності підприємства питного водопостачання не мають можливості залучити достатній обсяг кредитних ресурсів, інвестувати такі ресурси в оновлення матеріально-технічної бази та підвищувати ефективність своєї діяльності. У зв'язку з цим зберігатиметься динаміка збільшення фізичної зношеності систем питного водопостачання. Розвиток сфери водопостачання здійснюватиметься повільно та хаотично і залежатиме від частоти коригування тарифів на послуги централізованого водопостачання, обсяг поточних операційних витрат підприємств збільшуватиметься відповідно до зростання рівня втрат та експлуатаційних витрат.

Реалізація такого варіанта разом із значним збільшенням обсягу витрат споживачів та бюджетів усіх рівнів на надання пільг, субсидій та компенсації різниці у тарифах не призведе до належного оновлення систем питного водопостачання та відповідно до поліпшення доступу та якості послуг з централізованого водопостачання.

Другий варіант (традиційний) передбачає фінансування заходів з модернізації підприємств питного водопостачання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Внаслідок обмеженості фінансових ресурсів у державному та місцевих бюджетах є значний ризик недофінансування запланованих заходів, що призведе до “точкового” (несистемного) розв'язання проблем незадовільного технічного стану систем питного водопостачання.

У результаті реалізації такого варіанта питання розвитку сфери питного водопостачання вирішуватиметься шляхом цільового спрямування ресурсів на здійснення заходів Програми. Такий підхід забезпечить стримування зростання тарифів на послуги з централізованого водопостачання, але не сприятиме створенню умов, необхідних для створення інвестиційно привабливого середовища у сфері питного водопостачання у довгостроковій перспективі.

Третій варіант (оптимальний) передбачає комплексне застосування механізмів стимулювання розвитку сфери питного водопостачання у поєднанні із фінансуванням заходів з модернізації за рахунок інвестиційних програм підприємств, грантів, коштів іноземних фінансових установ, міжнародних фінансових організацій і програм технічної підтримки, гарантованих державою кредитів, державного та місцевих бюджетів, коштів, отриманих для фінансування проектів на умовах державно-приватного партнерства.

Реалізація зазначеного варіанта передбачає застосування комплексу правових, економічних та організаційних механізмів та інструментів стимулювання підприємств до здійснення капітальних витрат на переоснащення систем водопостачання. Такі механізми та інструменти базуються на державних гарантіях цінової доступності та враховують рівень платоспроможності отримувачів послуг централізованого водопостачання.

Зазначений варіант дасть змогу знайти джерела стабільного фінансування пріоритетних завдань та оптимізувати бюджетні витрати, стимулювати розвиток суміжних галузей економіки, а також залучити довгострокові кредитні ресурси на прийнятних умовах.

Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми

Розв'язання проблем низького рівня доступу населення до систем питного водопостачання, особливо у сільській місцевості, забезпечення належної якості питної води, незадовільного технічного стану систем питного водопостачання, збиткової діяльності підприємств водопостачання, пошкодження та руйнування систем питного водопостачання внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України передбачається здійснити шляхом:

впровадження систем управління ризиками забору, обробки, зберігання та розподілу води на підприємствах питного водопостачання;

забезпечення моніторингу якості питної води, стану об'єктів централізованого та нецентралізованого питного водопостачання, надання послуг з централізованого водопостачання, прогнозування змін та розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у сфері питного водопостачання;

вдосконалення лабораторного контролю та методик проведення аналізів питної води підприємствами питного водопостачання та органами державного нагляду (контролю);

стимулювання наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок у сфері питного водопостачання;

залучення інвестицій у виробництво технологічного устаткування, обладнання та реагентів для водопостачання;

будівництва та реконструкції об'єктів систем питного водопостачання.

Способами розв'язання проблем є:

залучення коштів державного та місцевих бюджетів для ресурсного забезпечення підприємств питного водопостачання;

передбачення в інвестиційних програмах підприємств питного водопостачання заходів, спрямованих на підвищення якості питної води;

запровадження преференцій та спеціальної кредитної підтримки проектів будівництва та реконструкції систем питного водопостачання;

залучення грантів і кредитів для впровадження завдань програми.

Для розв'язання проблем необхідно здійснити такі заходи:

розроблення та впровадження державних стандартів України (ДСТУ) для імплементації стандартів Європейського Союзу у сфері питного водопостачання;

оптимізація форм управління об'єктами питного водопостачання в населених пунктах України;

оцінювання технічного стану систем питного водопостачання;

впровадження ДСТУ ISO 31000:2018 “Менеджмент ризиків. Принципи та настанови” на підприємствах питного водопостачання;

створення лабораторій уповноважених на проведення необхідних регламентних аналізів якості питної води на підприємствах питного водопостачання;

створення умов для підвищення спроможності лабораторій органів державного нагляду (контролю), уповноважених на проведення необхідних аналізів якості питної води (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб;

впровадження новітніх (інноваційних) технологій очищення та знезараження питної води;

впровадження технологій очищення питної води від стійких забруднювачів, що важко видаляються;

розроблення проектно-кошторисної документації з реконструкції та нового будівництва об'єктів систем питного водопостачання;

реконструкція та будівництво нових об'єктів систем питного водопостачання;

будівництво та реконструкція поверхневих та підземних водозаборів.

Для реалізації оптимального варіанта розв'язання проблем необхідно виконати такі завдання:

впровадження системи управління технічною модернізацією;

формування інноваційного середовища зростання ефективності водопостачання;

підвищення інституційної спроможності підприємств питного водопостачання;

технічна модернізація систем питного водопостачання;

підвищення стійкості джерел питного водопостачання;

забезпечення гарантованої безпеки питного водопостачання.

Для підтримки виконання Програми передбачається утворити групу управління Програмою та впровадити інформаційну платформу збору інформації про стан об'єктів систем питного водопостачання. Оцінка ефективності виконання Програми визначатиметься групою управління Програмою за методикою, затвердженою Мінрозвитку, на постійній основі.

Строк виконання Програми - 2026-2035 роки.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу реалізувати цілісну державну політику, спрямовану на технічну модернізацію систем питного водопостачання, шляхом створення правових, організаційних та фінансових інструментів.

Здійснення заходів Програми, зокрема, забезпечить:

відбудову/відновлення всіх пошкоджених або зруйнованих об'єктів питного водопостачання;

100 відсотків населення України якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою;

збільшення наявних водопровідних мереж на 30 відсотків;

100 відсотків міських населених пунктів централізованим питним водопостачанням;

70 відсотків сільських населених пунктів централізованим питним водопостачанням;

20 відсотків сільських населених пунктів нецентралізованим питним водопостачанням;

цілодобове постачання питної води населенню, що має доступ до систем централізованого водопостачання;

зменшення втрат та технологічних витрат питної води в системах питного водопостачання на 50 відсотків;

зменшення використання рідкого хлору для знезараження питної води на 50 відсотків;

збільшення частки використання підземних джерел для питного водопостачання з 15 до 40 відсотків;

зменшення частки використання поверхневих джерел для питного водопостачання з 85 до 60 відсотків;

впровадження технологій очищення вод від важковидалених забруднювачів у місцях наявності їх у джерелах питного водопостачання.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, міжнародних організацій, інвестиційних програм підприємств, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг необхідних матеріально-технічних і трудових ресурсів для виконання Програми визначатиметься під час розроблення конкретних завдань і заходів.

Залучення коштів міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку, Європейського інвестиційного банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Північної екологічної фінансової корпорації та інших організацій, буде здійснюватися у формі кредитів та грантів, а також із застосуванням державно-приватного партнерства.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів під час формування їх показників і буде розглядатися починаючи з другого бюджетного періоду після припинення або скасування воєнного стану в Україні, крім коштів, що залучаються в рамках програм допомоги ЄС, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Обґрунтування обсягів робіт та фінансування за рахунок коштів державного бюджету щороку подається Мінрозвитку до проекту державного бюджету на відповідний рік.