Висновок у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Справа N 2-90/2018(4369/17)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України

м. Київ

6 червня 2018 року

N 1-в/2018

Справа N 2-90/2018(4369/17)

Велика палата Конституційного Суду України у складі суддів:

Шевчука Станіслава Володимировича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Колісника Віктора Павловича,

Кривенка Віктора Васильовича,

Лемака Василя Васильовича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни - доповідача,

розглянула на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Відповідно до статті 159 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Наведене стало підставою для направлення Верховною Радою України законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) до Конституційного Суду України для отримання висновку щодо відповідності вказаного законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Шапталу Н. К. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Верховна Рада України згідно з Постановою "Про включення до порядку денного сьомої сесії Верховної Ради України восьмого скликання законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) і про його направлення до Конституційного Суду України" від 19 жовтня 2017 року N 2172-VIII (далі - Постанова) звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням надати висновок щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) (далі - Законопроект) вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Законопроектом пропонується:

"I. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141) такі зміни:

1. Частини першу та третю статті 80 виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування".

Законопроект подали на розгляд Верховної Ради України восьмого скликання 158 народних депутатів України (пункт 1 Постанови), що відповідає вимогам статті 154 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України, зокрема, не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

У пояснювальній записці до Законопроекту зазначено, що метою Законопроекту є "вдосконалення положень Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та відновлення довіри народу до народних депутатів України", а також вказано, що "інститут депутатської недоторканності було створено з метою гарантування свободи політичної діяльності. Водночас настрої в суспільстві засвідчили, що такий імунітет народних обранців виявився невиправданим, оскільки він, по суті, перетворився в гарантію безкарності... викликає у народу недовіру та упередженість до народних депутатів України".

2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Основного Закону України до повноважень Верховної Ради України належить внесення змін до

Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII Конституції України. Вимоги щодо внесення таких змін визначаються, зокрема, статтями 157 і 158 Конституції України.

Перевіряючи Законопроект на предмет його відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України, Конституційний Суд України виходить з такого.

2.1. За статтею 158 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту (частина перша); Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України (частина друга).

Верховна Рада України восьмого скликання протягом року Законопроект не розглядала та протягом строку своїх повноважень не змінювала положень частин першої та третьої статті 80 Конституції України.

Отже, Законопроект відповідає вимогам статті 158 Основного Закону України.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що перешкод для розгляду Законопроекту, передбачених у статті 158 Конституції України, немає.

2.2. Згідно з частиною другою статті 157 Основного Закону України Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України встановлює особливий порядок введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану. Так, відповідно до частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (пункт 20), а також, у разі необхідності, приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану (пункт 21). Такі рішення Президента України згідно з пунктом 31 частини першої статті 85 Основного Закону України мають бути затверджені Верховною Радою України протягом двох днів з моменту його звернення.

Конституційний Суд України наголошує, що на момент надання ним цього висновку рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану за процедурою, визначеною Конституцією України, не прийнято, тому правових підстав, які б унеможливлювали внесення змін до Конституції України, немає.

З огляду на вказане Конституційний Суд України вважає, що Законопроект відповідає вимогам частини другої статті 157 Конституції України.

2.3. Конституційний Суд України, здійснюючи перевірку Законопроекту на предмет наявності в ньому положень, які передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (частина перша статті 157 Конституції України), оцінює кожне його положення.

2.3.1. Розділом I Законопроекту пропонується виключити зі статті 80 Конституції України частину першу, згідно з якою "народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність", та частину третю, якою встановлено, що "народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".

Конституційний Суд України неодноразово перевіряв законопроекти про внесення змін до статті 80 Конституції України стосовно обмеження депутатської недоторканності та давав висновки про те, що пропоновані зміни щодо скасування недоторканності народних депутатів України стосуються лише їхнього спеціального статусу і не впливають на зміст конституційних прав і свобод людини і громадянина (їх скасування чи обмеження), а отже, не суперечать вимогам частини першої статті 157 Конституції України (висновки від 27 червня 2000 року N 1-в/2000, від 11 липня 2000 року N 2-в/2000, від 5 грудня 2000 року N 3-в/2000, від 10 вересня 2008 року N 2-в/2008, від 1 квітня 2010 року N 1-в/2010, від 10 липня 2012 року N 1-в/2012, від 27 серпня 2012 року N 2-в/2012, від 16 червня 2015 року N 1-в/2015).

За результатами перевірки

законопроектів, якими пропонувалися зміни до статті 80 Конституції України та щодо відповідності яких вимогам статей 157 і 158 Конституції України Конституційний Суд України давав висновки, Верховна Рада України закони не ухвалила.

На час розгляду цієї справи підстав для зміни викладених раніше юридичних позицій із зазначених питань Конституційний Суд України не вбачає.

Таким чином, зміни, запропоновані у розділі I Законопроекту, стосуються виключно скасування депутатського імунітету та не передбачають зміни кордонів України або її державного устрою, а отже, не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Крім того, Конституційний Суд України вважає, що розділ I Законопроекту, яким пропонується виключити частини першу та третю статті 80 Конституції України, не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, а отже, не суперечить вимогам частини першої статті 157 Конституції України.

Водночас Конституційний Суд України вважає за доцільне звернути увагу на те, що, ухвалюючи рішення щодо скасування депутатської недоторканності, необхідно враховувати стан політичної та правової системи України - її здатність у разі повної відсутності інституту депутатської недоторканності забезпечити безперешкодне та ефективне здійснення народними депутатами України своїх повноважень, функціонування парламенту як такого, а також реалізацію конституційного принципу поділу державної влади.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що недоторканність народних депутатів України не є особистим привілеєм, індивідуальним правом народного депутата України, а має публічно-правовий характер; вона спрямована на убезпечення народного депутата України від незаконного втручання в його діяльність, на забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення ним своїх функцій та належного (нормального) функціонування парламенту (висновок від 11 липня 2000 року N 2-в/2000, рішення від 27 жовтня 1999 року N 9-рп/99, від 26 червня 2003 року N 12-рп/2003).

Крім того, на наслідки повного скасування депутатської недоторканності звертала увагу і Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеціанська Комісія), яка зазначала, що у політичній системі з вразливою демократією, такою, як в Україні, повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту (пункт 18 Висновку щодо проекту закону про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів, ухваленого Венеціанською Комісією на її 103-му пленарному засіданні (м. Венеція, 19 - 20 червня 2015 року).

2.3.2. Законопроект містить розділ II "Прикінцеві положення" такого змісту:

"1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування".

Розділ II "Прикінцеві положення" Законопроекту встановлює порядок набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності)".

Розділ II "Прикінцеві положення" Законопроекту не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, не спрямований на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України, а отже, також не суперечить вимогам частини першої статті 157 Конституції України.

З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає, що Законопроект у цілому відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 1512, 153, 157, 158, 159 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 35, 53, 54, 65, 66, 74, 85, 88, 90, 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України дійшов висновку:

1. Визнати таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, законопроект про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773), яким пропонується:

"I. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141) такі зміни:

1. Частини першу та третю статті 80 виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає

чинності з дня, наступного за днем його опублікування".

2. Висновок Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Висновок Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Саса С. В. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України

Конституційний Суд України 6 червня 2018 року надав Висновок у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України N 1-в/2018 (далі - Висновок).

У Висновку Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, законопроект про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) (далі - Законопроект), яким пропонується виключити частини першу та третю статті 80 Конституції України.

На підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" висловлюю окрему думку щодо Висновку.

Конституційний Суд України вже надавав Висновок від 16 червня 2015 року N 1-в/2015, який стосувався, зокрема, скасування недоторканності народних депутатів України. В окремій думці щодо цього висновку я висловлював свої позицію, а також застереження та побоювання щодо наслідків скасування депутатської недоторканності. Викладене у пункті 1 вказаної окремої думки1 є актуальним і стосовно Висновку.

____________

1 http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/ndfbv/2015-6.pdf

Крім того, вважаю за доцільне зазначити таке.

Згідно з Конституцією України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5); єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75); виключно законами України визначаються організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України (пункт 21 частини першої статті 92).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року N 2790-XII, зі змінами, народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників" (частина перша статті 79 Основного Закону України).

З метою забезпечення здійснення депутатських повноважень у статті 80 Конституції України передбачено депутатську недоторканність. Відповідно до Основного Закону України народні депутати України не мають абсолютного імунітету та можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані за згодою Верховної Ради України. Відповідна процедура визначена у Регламенті Верховної Ради України, затвердженому Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року N 1861-VI, зі змінами.

Законопроектом пропонується виключити частини першу та третю статті 80 Конституції України, а частина друга цієї статті фактично втратила актуальність у зв'язку з декриміналізацією юридичної

відповідальності за образу чи наклеп.

Таким чином, народний депутат України у разі виключення зі статті 80 Конституції України частин першої та третьої буде позбавлений депутатського імунітету та стане вразливим об'єктом для політичних переслідувань. З огляду на це виникає питання, чи зможе народний депутат України як представник Українського народу повноцінно виконувати свої повноваження та присягу - захищати суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, якщо він сам не буде захищений.

Суддя

Конституційного Суду України

С. В. Сас

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Мельника М. І. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України

Конституційний Суд України (далі - Суд) 6 червня 2018 року надав Висновок у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) (далі - Законопроект) вимогам статей 157 і 158 Конституції України N 1-в/2018 (далі - Висновок). У Висновку Суд визнав Законопроект, яким пропонується виключити частини першу та третю статті 80 Основного Закону України, таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

На мою думку, Суд суто формально та поверхово здійснив перевірку Законопроекту на відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України, залишивши поза увагою правову природу та призначення інституту депутатської недоторканності та не врахувавши суспільно-політичних, правових та інших наслідків повного скасування депутатського імунітету у сучасних умовах політичної та правової систем, вразливості демократичних інститутів в Україні. Суд не зробив глибокого юридичного аналізу положень Законопроекту, не дослідив прямих та опосередкованих зв'язків між ними і нормами Конституції України в аспекті конституційно-правового статусу людини і громадянина, а також конституційних засад функціонування державної влади в Україні.

Системний аналіз Законопроекту дає підстави стверджувати, що внесення пропонованих Законопроектом змін до Конституції України може призвести до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також містить загрозу для незалежності України.

1. Констатуючи відповідність Законопроекту вимогам частини другої статті 157 Основного Закону України, Суд, так само, як і у своїх попередніх висновках (від 16 червня 2015 року N 1-в/2015, 30 липня 2015 року N 2-в/2015, 20 січня 2016 року N 1-в/2016, 30 січня 2016 року N 2-в/2016), у Висновку обмежився лише посиланням на те, що Конституція України встановлює особливий порядок введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану, а на момент надання ним Висновку рішення про введення в Україні або в її окремих місцевостях воєнного або надзвичайного стану за процедурою, визначеною Конституцією України, не прийнято, тому правових підстав, які б унеможливлювали внесення змін до Конституції України, немає (підпункт 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Така аргументація в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації проти України та здійснення окупації частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації є недостатньою для однозначного висновку про те, що на сьогодні в Україні умов воєнного або надзвичайного стану немає. Обмежившись лише "механічною" перевіркою факту наявності чи відсутності указу Президента України про введення воєнного або надзвичайного стану, Суд не довів відсутності правових підстав, які унеможливлюють внесення змін до Конституції України, а отже, й не вніс повної юридичної ясності щодо можливості внесення змін до Конституції України за вказаних умов1.

____________

1 Див. докладніше: Окрема думка судді Конституційного Суду України Мельника М. І.

стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 23 червня 2015 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ccu.gov.ua/sites/default/files/ndf/l-v/2015-2.pdf.

Аналіз нормативно-правових актів, прийнятих починаючи з 14 квітня 2014 року в Україні спочатку у зв'язку із здійсненням антитерористичної операції, а потім - заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, свідчить про запровадження в зоні їх проведення режиму, що має ознаки воєнного стану, за умов якого Конституція України не може бути змінена2.

____________

2 Так, починаючи з 14 квітня 2014 року на території населених пунктів, визначених у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року N 1275-р переліку, здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405.

Починаючи з 24 лютого 2018 року, відколи набрав чинності Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18 січня 2018 року N 2268-VIII (далі - Закон про деокупацію), зазнав змін правовий режим заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у Донецькій та Луганській областях: замість антитерористичної операції передбачено здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Верховна Рада України відповідно до пункту 9 частини першої статті 85 Конституції України схвалила рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що приймається відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України, для відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях (частина друга статті 13 Закону про деокупацію). Відтепер керівництво силами та засобами, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації безпосередньо у Донецькій та Луганській областях, здійснює Командувач об'єднаних сил через Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України (частини друга, третя статті 9 Закону про деокупацію).

30 квітня 2018 року Президент України своїм Указом N 116 ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях". Крім того, 30 квітня 2018 року Президент України підписав також наказ Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей".

З огляду на це Суд мав ретельно дослідити правову природу заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які здійснюються починаючи з 30 квітня 2018 року, а відтак - аргументовано довести, що їх здійснення не є перешкодою для зміни Конституції України в аспекті вимог частини другої статті 157 Основного Закону України.

2. Необхідно виходити з того, що стаття 80 Конституції України встановлює додаткові порівняно з особистою недоторканністю людини (стаття 29 Конституції

України) гарантії недоторканності народного депутата України як представника народу у Верховній Раді України. Недоторканність народних депутатів України пов'язана не із їх статусом як людини і громадянина, а з покладеними на них повноваженнями у зв'язку з виконанням державних функцій. Конституційні гарантії депутатської недоторканності є певними винятками із загального конституційного принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом. Однак встановлення таких гарантій зумовлене вагомими суспільними причинами і спрямовано на досягнення суспільно важливих цілей.

Раніше Суд неодноразово наголошував на тому, що депутатська недоторканність зумовлена необхідністю конституційного забезпечення безперешкодної діяльності депутатів і парламенту в цілому. Вона є елементом статусу народного депутата України і конституційною гарантією, яка спрямована на створення належних умов для виконання покладених на нього обов'язків та реалізації наданих йому прав (депутатських повноважень). Депутатська недоторканність не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер. Її мета - не тільки убезпечити народного депутата України від незаконного втручання в його депутатську діяльність, а й сприяти належному (нормальному) функціонуванню парламенту (висновки від 27 червня 2000 року N 1-в/2000, від 11 липня 2000 року N 2-в/2000, від 5 грудня 2000 року N 3-в/2000, від 10 вересня 2008 року N 2-в/2008, від 1 квітня 2010 року N 1-в/2010, від 10 липня 2012 року N 1-в/2012, від 27 серпня 2012 року N 2-в/2012, від 16 червня 2015 року N 1-в/2015; рішення від 27 жовтня 1999 року N 9-рп/99, від 26 червня 2003 року N 12-рп/2003).

Інститут депутатської недоторканності покликаний виконувати й інші важливі функції, зокрема функцію запобігання узурпації влади, а відтак забезпечувати стабільність конституційного ладу і демократичного розвитку держави. Він є одним з тих елементів системи стримувань і противаг, які забезпечують реальний поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Депутатська недоторканність сприяє утвердженню самостійності і незалежності парламенту. Особливу актуальність вона має у країнах, що розвиваються, у яких немає сталої демократії, панування верховенства права, незалежного і неупередженого суду. Тож існує небезпека здійснення тиску на парламент з боку передусім виконавчої гілки влади, можливість безпідставного звинувачення парламентарів і їх кримінального переслідування за політичну діяльність за відсутності надійної системи правового захисту.

Те, яке суспільно-політичне та правове значення має інститут депутатської недоторканності, на мій погляд, переконливо ілюструє період президентства В. Януковича (25 лютого 2010 року - 22 лютого 2014 року), коли відбулася узурпація державної влади3. Можна обґрунтовано припустити, що одним із чинників, який не дозволив йому повністю взяти під контроль парламент і зруйнувати парламентаризм в Україні, остаточно узурпувати державну владу, була наявність депутатської недоторканності.

____________

3 Стаття 1 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року N 1682-VII / Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 44, ст. 2041.

Після трагічних подій кінця 2013 року - початку 2014 року, самоусунення В. Януковича від виконання конституційних повноважень4 та втечі його з України саме парламент (до речі, обраний за правління В. Януковича) вжив основних заходів з відновлення конституційного ладу в Україні, забезпечення її суверенітету та збереження незалежності, відновлення конституційних прав і свобод людини і громадянина5.

____________

4 Постанова Верховної Ради України "Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України" від 22 лютого 2014 року N 757-VII / Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N 11, ст. 158.

5 Див. докладніше: Окрема думка судді Конституційного Суду України Мельника М. І. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції

України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів вимогам статей 157 і 158 Конституції України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ccu.gov.ua/sites/default/files/ndf/1-v/2015-2.pdf.

3. Депутатська недоторканність, з одного боку, забезпечує незалежність народного депутата України, що є необхідною передумовою здійснення ним депутатських повноважень та забезпечення нормального функціонування парламенту, з другого - створює певні перешкоди для притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності. По суті, така недоторканність - це своєрідна плата суспільства за можливість мати самостійний і незалежний парламент, здійснювати державну владу на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, утверджувати і забезпечувати права і свободи людини, а також забезпечувати демократичний розвиток країни. Тому у цьому питанні важливо забезпечити баланс суспільних інтересів: мати самостійний та незалежний парламент і унеможливити уникнення від кримінальної відповідальності депутата, який вчинив злочин.

Очевидним є те, що існуючий обсяг недоторканності українських парламентарів не можна визнати оптимальним з точки зору інтересів протидії корупції та правосуддя, а також з огляду на загальноєвропейську практику конституційно-правового регулювання інституту депутатської недоторканності. Формула цієї недоторканності, яка закріплена у статті 80 Конституції України і яка передбачає, що "народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані", за певних обставин дає змогу депутатам, які вчинили злочин, у тому числі корупційний, прикрившись імунітетом, ухилитися від кримінальної відповідальності. Адже йдеться фактично про те, що від парламенту, в якому можуть превалювати не правові, а політичні та інші інтереси, повністю залежить доля кримінальної справи стосовно депутата, який вчинив злочин, починаючи з моменту повідомлення йому підозри у вчиненні злочину. Таким чином, за відсутності згоди парламенту на притягнення такого депутата до кримінальної відповідальності розслідування справи буде фактично заблоковано.

Тому в інтересах правосуддя існуючий на сьогодні обсяг депутатської недоторканності слід певною мірою обмежити. Це можна зробити без шкоди для її функції захисту законодавчої влади шляхом запровадження нової формули, відповідно до якої "народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом". За його реалізації органи правопорядку, органи досудового розслідування та суд матимуть можливість провадити на власний розсуд всі необхідні розшукові та процесуальні дії у справі депутата, який вчинив злочин, включаючи постановлення вироку. Єдине, на що потрібна буде згода парламенту, - це на його затримання та арешт. У свою чергу, депутат матиме можливість здійснити свій захист у суді без політизації цього процесу та втягування у нього парламенту.

Слід зазначити, що такі зміни щодо вдосконалення інституту депутатської недоторканності неодноразово пропонувалися суб'єктами права законодавчої ініціативи (у 2000 році та 2009 році), але до Конституції України внесені не були, хоча забезпечують вказаний баланс суспільних інтересів - дають можливість органам правопорядку без отримання згоди парламенту здійснювати стосовно народного депутата України, який підозрюється у вчинені злочину, весь комплекс необхідних слідчих та розшукових дій, застосовувати щодо нього заходи забезпечення кримінального провадження та встановлюють додатковий правовий захист парламентаря від свавільного усунення його від виконання депутатських повноважень і безпідставного переслідування за його політичну діяльність.

Натомість Законопроектом передбачено повне скасування депутатського імунітету, що в умовах слабкої демократії, суспільно-політичної нестабільності, відсутності ефективної правової системи загалом і незалежного та справедливого суду зокрема, політичної залежності органів правопорядку, надзвичайно високого рівня корупції може призвести до

істотних негативних політичних, правових та соціальних наслідків.

Нездатність політичної та правової систем (на сьогодні це є очевидним) за відсутності інституту депутатського імунітету забезпечити безперешкодне та ефективне здійснення народними депутатами України своїх повноважень, нормальне функціонування парламенту несе потенційну загрозу конституційному ладу, передусім засадничому конституційному принципу, відповідно до якого "державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову" (стаття 6 Конституції України).

Скасування конституційно-правових засобів захисту парламентарів, а відтак посилення залежності парламенту істотно ускладнить забезпечення реалізації вказаного принципу поділу державної влади, фактично зруйнує конституційну систему стримувань і противаг, створить додаткові передумови для узурпації влади. Цілком ймовірно, що парламент не зможе здійснювати свої конституційні повноваження і з незалежного законодавчого органу перетвориться на своєрідний придаток іншого владного суб'єкта, що, крім іншого, матиме наслідком зміну форми правління в Україні. У такому випадку Верховна Рада України не зможе виконувати свої конституційні функції, у тому числі в частині утвердження і забезпечення прав і свобод людини (стаття 3 Конституції України). Це, у свою чергу, загрожує руйнацією інституту парламентаризму, який у сучасному світі є однією з основ демократії.

Відсутність належних конституційно-правових гарантій діяльності народного депутата України може призвести також до порушення конституційних засад, на яких ґрунтується суспільне життя в Україні, як-от здійснення народом влади через органи державної влади, політична та ідеологічна багатоманітність, а також права громадян брати участь в управлінні державними справами (частина друга статті 5, частина перша статті 15, частина перша статі 38 Конституції України).

4. Відповідність Законопроекту вимогам, передбаченим частиною першою статті 157 Конституції України (у частині недопущення ліквідації незалежності та порушення територіальної цілісності України), Суд обґрунтував тим, що запропоновані зміни "стосуються виключно скасування депутатського імунітету та не передбачають зміни кордонів України або її державного устрою, а отже, не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України" (абзац п'ятий підпункту 2.3.1 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Висновку). Це обґрунтування не можна визнати повним та переконливим.

По-перше, ліквідація незалежності України може здійснюватися різними способами, а не лише через "зміну кордонів України або її державного устрою" (як це випливає з Висновку).

По-друге, Конституція України є цілісним системним актом, норми якого ґрунтуються на єдиних правових засадах та пов'язані між собою. Вона містить низку норм, які становлять принцип самозахисту Конституції України та принцип захисту незалежності України. У такому аспекті частина перша статті 157 Конституції України корелюється не лише зі статтями 1 та 2, але й багатьма іншими статтями Конституції України, зокрема статтею 79, яка врегульовує питання присяги народного депутата України.

Частиною першою статті 79 Основного Закону України встановлено, що перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".

Отже, Конституцією України на народного депутата України покладено обов'язок "боронити суверенітет і незалежність України" і наділено для цього відповідними конституційними статусом і повноваженнями. Елементом такого конституційного статусу наразі є депутатська недоторканність включно з депутатським імунітетом, який Законопроектом пропонується скасувати.

Відтак статтю 80 Конституції України треба розглядати у нерозривному взаємозв'язку з її статтею 79, а саме в

аспекті забезпечення депутату можливості виконувати присягу, складену ним на вірність Україні (у тому числі в частині обов'язку боронити суверенітет і незалежність України).

Скасування депутатського імунітету кардинально змінює конституційний статус народного депутата України - істотно послабляє його, посилюючи в нинішніх умовах залежність депутатів і усього парламенту від інших суб'єктів. Отже, у народних депутатів України зменшуються можливості для належного виконання присяги (у тому числі в частині обов'язку боронити суверенітет і незалежність України).

Безперечно, на підставі викладеного не можна однозначно стверджувати, що передбачені Законопроектом зміни спрямовані на ліквідацію незалежності України. Водночас, виходячи зі змісту присяги депутата (яка містить окрему вказівку на його зобов'язання боронити незалежність України), Суд щонайменше мав би ретельно і всебічно дослідити це питання та передбачити, як вплине скасування депутатського імунітету на виконання депутатом конституційного обов'язку боронити незалежність України, а також у цьому контексті мав би перевірити Законопроект на відповідність вимогам частини першої статті 157 Конституції України. Тим більше, що в умовах окупації Російською Федерацією частини території України та збройної агресії Російської Федерації проти України (фактично в умовах війни) роль парламенту загалом і кожного депутата зокрема щодо оборони України та збереження її незалежності істотно посилилась.

5. Розглядаючи питання щодо скасування депутатського імунітету, слід виходити з того, що закріплення його на конституційному рівні переслідувало важливі цілі та завдання, які зумовлені прийняттям Конституції України і полягали в необхідності забезпечення розвитку та зміцнення України як демократичної, правової держави (преамбула Конституції України). Скасування депутатського імунітету або істотна зміна його змісту також повинна зумовлюватися не менш важливими факторами, зокрема досягненням поставленої перед інститутом депутатської недоторканності мети та виконанням ним своїх функцій. Однак немає достатніх підстав для твердження, що цей інститут уже виконав свою конституційну місію. Багато обставин свідчать про погіршення ситуації з розвитком парламентаризму в нашій державі, а відтак необхідні додаткові правові заходи для його захисту та зміцнення, запровадження запобіжників задля неможливості чинення тиску на парламентарів через кримінальне переслідування з надуманих підстав.

Прийняття Законопроекту його автори обґрунтовують потребою в усуненні одного з "бар'єрів, який розділяє народних обранців та виборців", скасування "гарантії безкарності". При цьому вони посилаються на суспільні настрої, які характеризуються недовірою та упередженістю до народних депутатів України, та шляхом скасування депутатської недоторканності хочуть, зокрема, відновити довіру народу до парламентарів6.

____________

6 Пояснювальна записка до проекту Закону про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) N 6773 від 19 липня 2017 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=

&pf3511=62352

&pf5401=430186.

Але, по-перше, при прийнятті рішення щодо скасування депутатського імунітету не можна керуватися лише суспільними настроями та виходити з формальної відповідності такого рішення вимогам Основного Закону України, не зважаючи на можливі правові, політичні, соціальні та інші наслідки його прийняття.

По-друге, запропонований у Законопроекті підхід не дасть змоги розв'язати проблеми суспільної недовіри до депутатів і парламенту загалом, реалізації принципів законності і справедливості при притягненні депутатів до кримінальної відповідальності, протидії політичній корупції, оскільки депутатський імунітет не є головною, а тим більше - єдиною причиною цих проблем. Головні причини цих проблем пов'язані з різними відхиленнями від конституційних принципів проведення виборів (формування парламенту), наявністю сприятливих суспільно-політичних, економічних та інших умов для існування політичної корупції, політичною ангажованістю

органів правопорядку, відсутністю незалежного і справедливого суду. До того ж скасування депутатського імунітету за нинішньої суспільно-політичної ситуації, як зазначалося, може призвести до нових значних проблем, пов'язаних із забезпеченням реалізації державної влади в Україні на засадах, визначених Конституцією України, та утвердженням і забезпеченням прав і свобод людини і громадянина.

По-третє, слід враховувати, що питання скасування депутатської недоторканності в Україні є штучно гіпертрофованим і звульгаризованим. Порушення цього питання має на меті зовсім інші цілі, ніж ті, що їх декларують ініціатори скасування/обмеження депутатської недоторканності. Якби було не так, то депутатська недоторканність в Україні вже давно була б скасована/обмежена - після прийняття Конституції України на розгляд парламенту було подано щонайменше вісім законопроектів з цього питання. Стосовно усіх цих законопроектів Суд давав позитивні висновки, що дозволяло парламенту вносити відповідні зміни до статті 80 Конституції України, але жодного разу він не скористався такою можливістю.

6. За частиною першою статті 158 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.

У Висновку зазначено, що Верховна Рада України восьмого скликання протягом року Законопроект не розглядала, тому Суд дійшов висновку, що Законопроект відповідає вимогам статті 158 Основного Закону України і перешкод для його розгляду немає (підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

Слід зауважити, що такий висновок Суд зробив, не дослідивши належним чином питання про те, чи не може в аспекті положень частини першої статті 158 Конституції України вважатися законопроектом про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів) (реєстр. N 1776 від 16 січня 2015 року).

У названому законопроекті пропонувалось, зокрема, виключити зі статті 80 Конституції України частини першу та третю. Тобто в цій частині він за змістом є абсолютно ідентичним Законопроекту.

Законопроект реєстр. N 1776 подав на розгляд парламенту Президент України 16 січня 2015 року. Цього ж дня вказаний законопроект було включено до порядку денного першої сесії Верховної Ради України восьмого скликання7; 5 лютого 2015 року парламент направив його до Суду для одержання висновку щодо його відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України8; 16 червня 2015 року Суд надав щодо нього свій висновок. Лише 20 березня 2018 року (тобто вже після подання Законопроекту на розгляд парламенту та направлення його до Суду) вказаний законопроект був знятий з розгляду Верховної Ради України9.

____________

7 Постанова Верховної Ради України "Про включення до порядку денного першої сесії Верховної Ради України восьмого скликання законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів" від 16 січня 2015 року N 127-VIII.

8 Постанова Верховної Ради України "Про направлення до Конституційного Суду України законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів" від 5 лютого 2015 року N 152-VIII.

9 Постанова Верховної Ради України "Про порядок денний восьмої сесії Верховної Ради України восьмого скликання" від 20 березня 2018 року N 2351-VIII.

Системний аналіз положень статей 156 і 158 Конституції України дає підстави для висновку про те, що частиною першою статті 158 Конституції України встановлено обмеження щодо повторного подання до Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Конституції України з одного й того самого питання. Очевидним є те, що предметом законопроекту реєстр. N 1776 від 16 січня 2015 року і Законопроекту є одне й те саме питання - виключення зі статті 80 Конституції України частин першої та

третьої (повне скасування депутатського імунітету).

Виходячи з цього Суд мав дослідити питання про відповідність Законопроекту (положення якого дослівно відтворюють положення законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів) (реєстр. N 1776 від 16 січня 2015 року), який розглядався Верховною Радою України у 2018 році, і закон не був прийнятий), вимогам частини першої статті 158 Конституції України щодо неможливості подання до Верховної Ради України такого законопроекту раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Не зробивши цього і не давши аргументованої відповіді на вказане питання, Суд запровадив негативну практику формального підходу до надання позитивних висновків щодо відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам статті 158 Основного Закону України без належного дослідження усіх обставин справи. Така практика уможливлює прийняття Верховною Радою України в майбутньому змін до Конституції України з порушенням вимог, передбачених статтею 158 Конституції України.

7. При розгляді цієї справи Суд допустив порушення процедури розгляду та ухвалення актів Суду, передбаченої § 53 Регламенту Суду, - проект Висновку не було проголосовано за основу з подальшим опрацюванням його тексту з урахуванням пропозицій та поправок суддів Суду. Усупереч вимогам Регламенту Суду проект Висновку одразу було поставлено на голосування для ухвалення Висновку.

Підсумовуючи викладене, необхідно підкреслити, що депутатська недоторканність, основне призначення якої полягає у забезпеченні правових гарантій для належного виконання депутатами своїх обов'язків, на сьогодні є одним із правових засобів захисту демократії та правовою гарантією від політичної розправи над парламентарями, а також від посилення залежності парламенту. Існуючий інститут депутатського імунітету потребує зміни (звуження), але він не може бути скасований повністю. Скасування імунітету парламентарів може зробити їх беззахисними перед виконавчою владою, залежними від неї, стати своєрідним "щепленням" від опозиційності, ускладнити розвиток демократії в Україні. Повне скасування депутатського імунітету може дозволити собі лише держава з надзвичайно високим рівнем демократії, пануванням верховенства права, у якій фактично неможливим є безпідставне звинувачення особи та притягнення її до кримінальної відповідальності.

Ризики та наслідки скасування депутатського імунітету можна передбачити за чітко вираженою тенденцією останнього етапу конституційної реформи, яку виявили попередні законодавчі ініціативи щодо внесення змін до Конституції України, що були предметом розгляду Суду у 2015 - 2016 роках (див. законопроекти за реєстр. N 1776 від 16 січня 2015 року, реєстр. N 2217а від 1 липня 2015 року, реєстр. N 3524 від 25 листопада 2015 року). Ця тенденція полягає, з одного боку, у зниженні рівня незалежності судової та законодавчої влади, зменшенні обсягу повноважень парламенту, з другого - у розширенні повноважень Президента України та посиленні його політичного впливу в системі державної влади.

Суддя

Конституційного Суду України

М. Мельник

ОКРЕМА ДУМКА

судді Конституційного Суду України Сліденка І. Д. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України

Зважаючи на наявність Висновку Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 6 червня 2018 року N 1-в/2018 (далі - Висновок), прийнятого формальною більшістю від фактичного складу Конституційного Суду України;

констатуючи той факт, що застосовані методологія і аргументація та визначена

на їх основі Конституційним Судом України формально-абстрактна відповідність законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. N 6773) (далі - Законопроект) вимогам статей 157 і 158 Конституції України мають виключно формальний характер;

усвідомлюючи необхідність субстанційно-онтологічного аналізу для убезпечення від викликів та загроз, які містяться в Законопроекті, а також помилок, вад, недоліків та неузгодженостей, які містяться у Висновку;

користуючись правом на окрему думку, наданим статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України";

вважаю за необхідне висловити такі заперечення щодо Висновку та Законопроекту:

1. Заперечення щодо Висновку

У Висновку Конституційний Суд України стверджує, що "на момент надання ним цього висновку рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану за процедурою, визначеною Конституцією України, не прийнято, тому правових підстав, які б унеможливлювали внесення змін до Конституції України, немає" (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Однак існує ряд серйозних підстав вважати такий підхід хибним, а висновок щодо наявності умов воєнного або надзвичайного стану - неправильним.

По-перше, в Україні функціонує Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, утворене 20 квітня 2016 року шляхом злиття Державного агентства з питань відновлення Донбасу і Державної служби з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Це міністерство забезпечує формування та реалізує державну політику з питань Автономної Республіки Крим і міста Севастополя й окремих територій Донецької та Луганської областей, у яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень. Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Питання діяльності Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб" від 20 квітня 2016 року N 299.

Таким чином, навіть у назві центрального органу виконавчої влади в Україні відображена сутність процесів, які відбуваються у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України - окупацією частини її території. Закон і право зобов'язують Президента України як главу держави оголосити воєнний стан, оскільки військова інтервенція - це завжди явна та очевидна загроза існуванню держави, яку він очолює. Однак проблема збройної агресії вирішується політичним шляхом. Саме тому причина формальної відсутності документа про введення воєнного стану має виключно політичний, а не правовий характер. Іще одним свідченням цього є той факт, що на підставі Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18 січня 2018 року N 2268-VIII Президент України видав Указ "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" від 30 квітня 2018 року N 116/2018. Таким чином, з'явилася кардинально нова реальність - операція Об'єднаних сил, що означає принципову зміну правового статусу так званої Антитерористичної операції з фактичним введенням воєнного або надзвичайного стану на частині території держави. Це другий принциповий факт, який Конституційний Суд України проігнорував у зв'язку з реальними умовами військового стану.

Третім фактом є те, що в період із 30 січня 2016 року (після надання Конституційним Судом України Висновку N 2-в/2016) до 6 червня 2018 року (до надання Конституційним Судом України Висновку) було прийнято ряд нормативних актів, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з умовами воєнного стану, зокрема: міжнародних актів - 3, законів України - 21, постанов Верховної Ради України - 16, указів Президента України - 6, постанов Кабінету Міністрів України - 25, розпоряджень Кабінету Міністрів України - 23, наказів Генеральної

прокуратури України та міністерств і відомств - 45 (див. детальніше додаток 1). Таким чином, із огляду на таку кількісну та якісну сторону нормативного регулювання, пов'язаного зі збройною агресією Російської Федерації, а на сьогодні це декілька сотень нормативних актів, коли, з одного боку, відбувається удосконалення нормативної бази (вносяться зміни до чинного законодавства), а з іншого - виникає принципово нова правова реальність-евфемізм - операція Об'єднаних сил, - у правовій системі України продовжує функціонувати комплексний, системний масив нормативних актів, поява яких є прямим наслідком анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та збройної інтервенції проти України.

Із огляду на вищенаведене та на відданість Конституційного Суду України формальним критеріям у випадках, коли доцільність та політика переважають над правом (оскільки, здійснюючи, приміром, захист довічного матеріального утримання та пенсій суддів, він виходить виключно з сутності процесу, а не з формальних його сторін), слід зауважити таке. Орган конституційного контролю - верховний захисник цінностей Конституції України повинен аналізувати не тільки і не стільки формальні критерії писаного закону, скільки його сутність, дух Конституції України, її принципи у системному зв'язку. Неможливість внесення змін до Конституції України в умовах воєнного стану - це не формальний припис Конституції України, а сутність процесу її зміни, який потребує насамперед легітимності та consensus omnium. Окупація частини території України Російською Федерацією, матеріальні та людські втрати, унеможливлення волевиявлення на тимчасово окупованих територіях - це фактори, які повністю нівелюють і легітимність таких змін, і спільний консенсус як сутність суспільного договору, концентрованим вираженням якого і є Конституція України. Лише Конституційний Суд України мав змогу проаналізувати усі ці фактори у своїй сукупності й винести свій вердикт. І сервильність Конституційного Суду України в його формальному підході проявляється саме у тому, що він навіть не намагався цього зробити.

Як свідчить досвід історії, ігнорування об'єктивної реальності, превалювання форми над сутністю і змістом, пріоритет тимчасової вигоди над стратегічною перспективою, орієнтація на політичну доцільність, примат писаної букви закону над духом права завжди призводили до трагічних наслідків як для тих, хто приймає рішення, так і для тих, по відношенню до кого вони приймаються.

Таким чином, сукупність наведених аргументів та фактів щодо збройної інтервенції Російської Федерації проти України означає неможливість внесення змін до Конституції України за таких обставин.

2. Заперечення щодо Законопроекту

Конституційний Суд України вважає, що "зміни, запропоновані у розділі I Законопроекту, стосуються виключно скасування депутатського імунітету та не передбачають зміни кордонів України або її державного устрою, а отже, не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України", а тому розділ I Законопроекту "не суперечить вимогам частини першої статті 157 Конституції України" (абзац п'ятий підпункту 2.3.1 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Висновку).

Насамперед зауважимо, що доктринальна позиція Конституційного Суду України, згідно з якою ліквідація незалежності держави пов'язується виключно зі зміною її державного устрою (зміна кордонів у наведеній частині Висновку кореспондується з порушенням територіальної цілісності України), є щонайменше дивною, а точніше такою, що не відповідає дійсності.

Оперуючи категорією "державний устрій", Конституційний Суд України вводить до нормативного обігу категорію, яка має безліч доктринальних визначень, до того ж характерних лише для пострадянських держав, та не має нормативного значення. Йдеться про форму з довільним змістом. Нагадаємо, що у Конституції України вжито хоча й не менш невизначений (частково совєтський атавізм), але хоча б нормативний термін "конституційний лад".

Слід також мати на увазі, що іноземні категорії, які більш-менш відповідають словосполученню "державний устрій", а саме німецьке

"Staatsform" або британське - "constitutional system", мають свої чіткі конотації.

Це не було б проблемою, якби Конституційний Суд України розтлумачив, хоча б в загальних рисах пояснив, як він, власне, розуміє словосполучення "державний устрій". Однак він цього не зробив, і зрозуміти, у чому полягає зв'язок між "державним устроєм" та "ліквідацією незалежності", неможливо.

Однак якщо застосувати метод аналогії і вкласти у вказане словосполучення той же сенс, що мають наведені вище відповідні категорії західних демократій, то виявиться, що це твердження теж не відповідає дійсності. Приміром, у Франції республіканська форма правління (входить до аналогічної "державному устрою" категорії "regime politique") не може бути предметом конституційного перегляду, а тому у випадку порушення цієї заборони можна говорити про загрозу незалежності Франції. Однак в Україні подібного роду заборон немає. Конституція України може бути змінена в будь-якій частині, але з дотриманням відповідної процедури. Тобто не завжди зміни до конституції, а саме в частині, що доктриною розуміється під "державним устроєм" незалежно від конкретних підходів, призводить до загрози незалежності. А в Україні це правило взагалі не діє.

Фактична ліквідація незалежності може відбуватись і без зміни того, що, як правило, розуміється під "державним устроєм". Так само справедливим є твердження, що зміна останнього не призводить до ліквідації незалежності. Від того, що Королівство Італія перетворилося в Італійську Республіку чи Веймарська республіка стала ФРН, або Україна в 1996 році перетворилась з парламентської республіки у змішану, незалежність ці держави не втратили. Тобто ніяких прямих та формальних кореляцій між зазначеними категоріями немає.

Таким чином, Конституційний Суд України не наважився дослідити у Висновку, чи існують загрози незалежності через скасування депутатського імунітету. Він звів свою позицію до невизначеного твердження. Однак якби Конституційний Суд України здійснив онтологічний аналіз категорії "імунітет" у зв'язку з категоріями "член парламенту" та "депутатський мандат" або хоча б врахував власні зауваження щодо недоторканності народних депутатів України (підпункт 2.3.1 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини), то він би дійшов абсолютно протилежних висновків щодо конституційності Висновку.

Екзистенція імунітету парламентарія пов'язана з особливостями політичного режиму в дуалістичних монархіях як реакція на зловживання суверена влади - монарха стосовно парламенту. Про це, зокрема, свідчить досвід Великої Британії XVII століття. У більш широкому сенсі виконавча влада завжди має більше можливостей фактичного впливу (в тому числі силового) на інші гілки влади. Саме тому серед інших причин представники судової влади та парламенту наділяються імунітетом, тобто спеціальним захистом.

За сучасних умов парламентаризму в функціональних демократіях багато чинників, які зумовили появу спеціального захисту для членів парламенту, вже не є актуальними, оскільки система конституційних принципів і цінностей, правова культура значною мірою нівелюють такі загрози. Однак це твердження справедливе виключно для функціональних демократій на кшталт таких, що функціонують у США, Франції, ФРН, етс. Україна не є функціональною демократією. Допоки що це формальна демократія, де демократичні процедури нерідко використовуються на шкоду демократичному правлінню, демократичні інститути мають формальний характер, система стримувань і противаг не збалансована (перевагу має виконавча влада), переважає позаконституційне правління (політичні домовленості, ігнорування приписів конституції та законів, неформальні процедури узгодження та прийняття рішень ("стратегічна сімка" Порошенка, "сім'я" Януковича) тощо.

Саме тому по відношенню до формальної демократії України діють ті ж виклики, що і до Великої Британії XVII століття.

Проблема депутатської недоторканності в Україні штучно перенесена з площини правових сутностей та реалій політичного режиму в площину політичної доцільності. Політики демагогічно маніпулюють нею, чим в принципі вульгаризують проблему

депутатського імунітету.

Звульгаризовано проблему у вузькополітичних і корпоративних цілях, тобто скасування депутатської недоторканності жодним чином не стосується тих ексцесів, які народні депутати України практикують у парламенті та за його межами. Такі практики підпадають у кращому випадку під політичну відповідальність, в гіршому - під кримінальну. Йдеться лише про гру певних політичних сил.

Стаття 157 Конституції України містить вимогу, за якою зміни неможливі, якщо вони "спрямовані на ліквідацію незалежності України". Однак постає питання, що насправді означає ця вимога і яким чином можуть бути реалізовані такі зміни. Навряд чи хтось ризикне внести до Конституції України норму, яка прямо скасує незалежність України.

Нагадаємо, що цілком теоретичне питання наднаціонального суверенітету, пов'язаного з функціонуванням ЄС, до цього часу викликає практичні дискусії та перманентні погрози Італії або Греції вийти з цього утворення через втрату державами-членами національного суверенітету, зафіксованого в деяких національних конституціях, тобто незалежності. Велика Британія це вже зробила. Однак у цьому випадку йдеться про абсолютно інші речі. Тобто навіть натяк у конституції про можливу втрату незалежності призводить до бурхливого спротиву.

В аналізованій нормі маються на увазі дії неочевидного характеру, які можуть завдати удару по незалежності України, можуть поставити незалежність України під сумнів, можуть призвести до втрати незалежності. Тобто йдеться не скільки про суще (зафіксована втрата незалежності), скільки про евентуальне, можливе (те, що може призвести до втрати незалежності).

Парламентаризм є однією з основ будь-якого сучасного демократичного врядування. Немає жодної демократії, формальної або функціональної, де б парламент не був у центрі публічної влади.

Можна дискутувати з приводу доцільності функціонування глави держави як окремого органу, кількісних та якісних параметрів уряду. Єдине, що не піддається сумніву, - це позиціонування суду як гаранта справедливості і парламенту як концентрованої влади народу.

Що пропонує Законопроект? Пропонується скасувати один із найбільш принципових складників парламентаризму - інститут депутатського імунітету (індемнітет частково залишається). Для держав із функціональною демократією наявність чи відсутність депутатської недоторканності є радше справою смаку. Особливості функціональних демократій, перераховані вище, унеможливлюють серйозні зловживання щодо членів парламенту. Інша справа - формальні демократії на кшталт української.

За умов українських реалій, у яких, як і за совєтських часів, зреалізовані основні постулати так званої "шантажистської держави" (blackmail state), де суперечливе законодавство з нерідко взаємовиключаючими вимогами до суб'єктів правозастосування змушує кожного порушувати хоч якусь норму законодавства, чи не єдиним критерієм безпеки є лояльність до держави, з корумпованими та залежними від "чергової" влади судами, депутатський імунітет має принципово інше значення для функціонування держави в цілому та парламенту зокрема, ніж для держав функціональних демократій, у яких цінність демократичного урядування та парламентаризму не ставиться під сумнів ніким, окрім маргінальних гуртків на кшталт анархістів.

В Україні проблема депутатської недоторканності має принциповий характер, насамперед, через дисбаланс системи стримувань і противаг в бік переваг виконавчої влади сукупно з главою держави. Відсутність спеціального правового захисту буде провокувати цей блок публічної влади на зловживання стосовно народних депутатів України. Таким чином, посилиться контроль як за окремими народними депутатами України, так і за парламентом у цілому. Теоретично можливий варіант, коли через провокації та затримання парламент не зможе працювати, як це на практиці було у Великій Британії XVII століття. І на цьому функціонування парламенту і форми державного правління припиняється в запроваджених Конституцією України параметрах.

То чи не є загрозою незалежності України скасування однієї зі складових парламентаризму, який, у свою чергу, є основою для

функціонування держави в цілому, за умов, коли зміщується баланс стримувань і противаг, коли звичайний поліцейський - представник виконавчої влади отримає вплив на владу законодавчу, не обмежений нічим, окрім власного сумління і норм суперечливого українського законодавства? Це питання, очевидно, має риторичний характер.

Конституційний Суд України не захищає окремих народних депутатів України чи їх недоторканність. Він захищає цінності демократії, які містяться в Конституції України. І в українських реаліях спеціальний правовий захист народного депутата України, який відповідає засадам демократичного врядування, є фактором, який забезпечує такі цінності, а отже, засади незалежності України. Оскільки контрольований парламент будь-ким, окрім народу України, - це і є реальна втрата нею незалежності.

З огляду на викладені аргументи Законопроект не відповідає статті 157 Конституції України в частині загроз незалежності України.

Суддя

Конституційного Суду України

І. Д. Сліденко

Додаток 1

Міжнародні акти: Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Стан справ у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)" від 19 грудня 2016 року N 71/205 та від 19 грудня 2017 року N 72/190, які визнають Автономну Республіку Крим та місто Севастополь територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією; Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю між Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України та Міністерством з питань внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій, розміщення і біженців Грузії від 30 березня 2017 року.

Закони України: "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 N 2268-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо гарантій соціального захисту деяких категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції" від 02.02.2016 N 965-VIII; "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України" від 04.02.2016 N 990-VIII; "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо забезпечення права на здобуття освіти" від 17.03.2016 N 1038-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичної операції, та членів їх сімей" від 12.04.2016 N 1080-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на здобуття освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції" від 19.04.2016 N 1114-VIII; "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 N 1365-VIII; "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо звільнення від призову на військову службу під час мобілізації близьких родичів осіб, які загинули під час безпосередньої участі в антитерористичній операції" від 31.05.2016 N 1387-VIII; "Про внесення зміни до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" щодо додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" від 07.07.2016 N 1436-VIII; "Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" щодо соціального захисту членів сімей учасників антитерористичної операції"" від 14.07.2016 N 1462-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції" від 18.10.2016 N 1683-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності вищих навчальних закладів, наукових установ, переміщених з тимчасово окупованої території та

з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження" від 03.11.2016 N 1731-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції" від 20.12.2016 N 1787-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях та у населених пунктах на лінії зіткнення" від 07.02.2017 N 1838-VIII; "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо вдосконалення регулювання відносин з використання державного і комунального майна на тимчасово окупованій території України" від 23.03.2017 N 1986-VIII; "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо забезпечення права на здобуття вищої освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України" від 16.05.2017 N 2026-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення друкованих засобів масової інформації Міністерством оборони України на час проведення антитерористичної операції" від 18.05.2017 N 2051-VIII; "Про внесення змін до Закону України "Про гастрольні заходи в Україні" щодо особливостей організації та проведення гастрольних заходів за участю громадян держави-агресора" від 05.10.2017 N 2165-VIII; "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб" від 14.11.2017 N 2203-VIII; "Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України" від 07.12.2017 N 2244-VIII; "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо відновлення можливостей розвитку малого та середнього бізнесу з використанням позикового фінансування на території проведення антитерористичної операції" від 21.12.2017 N 2266-VIII.

Постанови Верховної Ради України: "Про внесення зміни до Постанови Верховної Ради України "Про забезпечення належним медичним обслуговуванням військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я під час проведення антитерористичної операції на сході України" від 02.02.2016 N 966-VIII; "Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України" від 18.02.2016 N 1014-VIII; "Про проведення парламентських слухань на тему: "Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи та способи" від 17.03.2016 N 1034-VIII; "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Стан дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в зоні проведення антитерористичної операції" від 31.03.2016 N 1074-VIII; "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, Міжпарламентського союзу, світових лідерів та всіх членів міжнародного співтовариства щодо засудження порушень прав і свобод кримськотатарського народу в частині заборони окупаційною владою РФ на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Меджлісу кримськотатарського народу та визнання його екстремістською організацією" від 31.03.2016 N 1068-VIII; "Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 12.04.2016 N 1082-VIII; "Про

прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції" від 19.04.2016 N 1111-VIII; "Про проведення парламентських слухань на тему: "Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи" від 14.07.2016 N 1470-VIII; "Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей та міжнародних організацій щодо проведення незаконних виборів до Державної Думи Російської Федерації на території тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та міста Севастополь" від 08.09.2016 N 1502-VIII; "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи та способи" від 22.09.2016 N 1602-VIII; "Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та міжнародних організацій щодо засудження ескалації збройної агресії Російської Федерації проти України" від 07.02.2017 N 1837-VIII; "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи" від 09.02.2017 N 1843-VIII; "Про Звернення Верховної Ради України до міжнародного співтовариства у зв'язку з підготовкою незаконних виборів Президента Російської Федерації на тимчасово окупованій частині території України - в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі" від 01.03.2018 N 2310-VIII; "Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження політичних репресій Російської Федерації проти громадян України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та звільнення політичних в'язнів - громадян України" від 01.03.2018 N 2312-VIII; "Про комплекс невідкладних заходів щодо практичної реалізації міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації за збройну агресію проти України" від 20.03.2018 N 2356-VIII; "Про Заяву Верховної Ради України щодо невизнання Україною легітимності виборів Президента Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України - Автономній Республіці Крим та місті Севастополі" від 22.03.2018 N 2371-VIII.

Укази Президента України: "Про відзнаку Президента України "За участь в антитерористичній операції" від 17.02.2016 N 53/2016; "Про відзнаку Президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції" від 17.02.2016 N 54/2016; "Про Уповноваженого Президента України з питань реабілітації учасників операції, які одержали поранення, контузію, каліцтво або інше захворювання під час участі в антитерористичній операції"" від 01.12.2016 N 536/2016; "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 січня 2018 року "Про додаткові заходи щодо протидії інформаційній агресії Російської Федерації" від 09.02.2018 N 25/2018; "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" від 30.04.2018 N 116/2018; "Про підтримку розвитку системи спортивної реабілітації учасників бойових дій, які брали участь в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях" від 12.05.2018 N 123/2018.

Постанови Кабінету Міністрів України: "Про забезпечення пально-мастильними матеріалами та продуктами харчування суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом в районі проведення антитерористичної операції" від 03.02.2016 N 54; "Про утворення Міжвідомчого координаційного центру соціально-трудової реабілітації учасників антитерористичної операції, які одержали поранення, контузію, каліцтво або інше захворювання під час участі в антитерористичній операції" від 02.03.2016 N 143; "Питання діяльності

Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб" від 20.04.2016 N 299; "Деякі питання Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб" від 8 червня 2016 р. N 376; "Про погодження реорганізації територіальних органів Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції" від 22.07.2016 N 452; "Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників антитерористичної операції санаторно-курортним лікуванням" від 08.08.2016 N 510; "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості проїзду учасників антитерористичної операції та постраждалих учасників Революції Гідності до суб'єктів надання послуг для проходження психологічної реабілітації та назад" від 23.08.2016 N 528; "Про внесення змін до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" від 08.09.2016 N 602; "Про затвердження переліку товарів, виконаних робіт, наданих послуг за кодами згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, вартість яких на період проведення антитерористичної операції включається до інших витрат звичайної діяльності або на вартість яких не проводиться коригування фінансового результату до оподаткування" від 26.10.2016 N 758; "Деякі питання виконання військово-адміністративних функцій органами військового управління на тимчасово окупованій території України" від 07.12.2016 N 906; "Деякі питання Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб" від 14.12.2016 N 959; "Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції" від 01.03.2017 N 99; "Деякі питання видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України" від 05.04.2017 N 262; "Про затвердження Порядку вилучення з обігу видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу" від 05.04.2017 N 235; "Про затвердження Порядку організації соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції та постраждалих учасників Революції Гідності" від 21.06.2017 N 432; "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції та постраждалих учасників Революції Гідності" від 12.07.2017 N 497; "Про внесення змін до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї" від 19.07.2017 N 544; "Про внесення змін до переліку державних вищих навчальних закладів, переміщених з району проведення антитерористичної операції" від 09.08.2017 N 587; "Про внесення зміни до Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції" від 18.08.2017 N 623; "Про внесення змін до пункту 2 додатка до Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року" від 20.12.2017 N 1090; "Про затвердження Порядку проведення психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції та постраждалих учасників Революції Гідності" від 27.12.2017 N 1057; "Про затвердження Порядку застосування зброї і бойової техніки з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичної операції у мирний час" від 14.02.2018 N 68; "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та

інтересів осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації на окремих територіях Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та тимчасово окупованій території України, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей" від 18.04.2018 N 328; "Про затвердження переліку матеріально-технічних засобів для підрозділів Державної фіскальної служби, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (антитерористичної операції)" від 16.05.2018 N 368; "Про внесення змін до Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України" від 23.05.2018 N 412.

Розпорядження Кабінету Міністрів України: "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сім'ї волонтера, який загинув під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції" від 11.02.2016 N 149-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сім'ї волонтерів, які загинули під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції" від 8 червня 2016 р. N 421-р; "Про утворення територіальних органів Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб" від 13.07.2016 N 495-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей волонтерів, які загинули (померли), та волонтеру, якому встановлено інвалідність внаслідок поранення, отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції" від 23.08.2016 N 600-р; "Про затвердження розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво (придбання) житла для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів I - II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов, на 2016 рік" від 26.10.2016 N 773-р; "Про перерозподіл обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво (придбання) житла для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичної операції, а також для інвалідів I - II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов, у 2016 році" від 21.12.2016 N 978-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в антитерористичної операції, та особам, які отримали інвалідність під час участі в зазначеній операції"" від 21.12.2016 N 989-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги члену сім'ї волонтера, який загинув під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції" від 21.12.2016 N 1011-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в антитерористичній операції, та особам, які отримали інвалідність під час участі в зазначеній операції" від 08.02.2017 N 84-р; "Про розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами 5 - 8 пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю I - II групи, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов, на 2017 рік" від 16.03.2017 N 167-р; "Деякі питання медичного забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, які беруть участь в

антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях" від 24.05.2017 N 352-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в антитерористичній операції, та особам, які отримали інвалідність під час участі в зазначеній операції" від 12.04.2017 N 256-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в антитерористичній операції, та особам, які отримали інвалідність під час участі в зазначеній операції" від 31.05.2017 N 362-р; "Про розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами 5 - 8 пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю I - II групи, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов, на 2017 рік" від 07.06.2017 N 375-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в антитерористичній операції, та особам, які отримали інвалідність під час участі в зазначеній операції" від 04.07.2017 N 440-р; "Про схвалення Концепції Державної цільової програми з фізичної, медичної, психологічної реабілітації і соціальної та професійної реадаптації учасників антитерористичної операції на період до 2022 року" від 12.07.2017 N 475-р; "Про розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10, а також для осіб з інвалідністю I - II групи, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, та потребують поліпшення житлових умов, на 2017 рік" від 27.09.2017 N 673-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в антитерористичній операції, та особам, які отримали інвалідність під час участі в зазначеній операції" від 04.10.2017 N 696-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сімей осіб, які загинули (померли) під час участі в антитерористичній операції, та особам, які отримали інвалідність під час участі в зазначеній операції" від 20.12.2017 N 965-р; "Про виділення коштів для надання одноразової грошової допомоги членам сім'ї особи, яка загинула (померла) під час участі в антитерористичній операції" від 07.02.2018 N 82-р; "Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" від 28.03.2018 N 218-р; "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, в яких шляхом наземного ефірного аналогового та/або цифрового мовлення поширюються програми держави-агресора та може здійснюватися тимчасове мовлення з використанням радіочастотного ресурсу України, в тому числі аналогове мовлення, на підставі дозволу, виданого Національною радою з питань телебачення і радіомовлення" від 10.05.2018 N 309-р; "Про розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами 5 - 8 пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I - II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов, на 2018 рік" від 16.05.2018 N 327-р.

Наказ Генеральної прокуратури України: "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям військових прокуратур винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 06.06.2016 N 198.

Накази Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України: "Про затвердження Порядку особистого прийому громадян у Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України" від 02.03.2017 N 30; "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 24 березня 2017 року N 39" від 11.04.2017 N 45.

Накази Міністерства внутрішніх справ України: "Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями громадян, що надійшли на "телефон довіри" Управління у справах учасників антитерористичної операції Міністерства внутрішніх справ України" від 22.02.2016 N 118; "Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 02.03.2016 N 148; "Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 18.03.2016 N 188; "Про затвердження Інструкції про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 06.04.2016 N 259; "Про затвердження Інструкції про порядок та умови виплати винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за безпосередню участь в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 17.05.2016 N 385; "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 29.01.2017 N 49; "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 24.02.2017 N 156; "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 13.06.2017 N 495; "НОРМА N 11 належності однострою поліцейських, які залучені до проведення антитерористичної операції або безпосередньо виконують завдання із забезпечення публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, забезпечення безпеки дорожнього руху в районі її проведення", затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2016 N 530; "Про затвердження Порядку дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядку взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали

доручення" від 23.06.2017 N 535; "Про затвердження Інструкції про особливості зберігання стрілецької зброї, боєприпасів та ручних гранат у підрозділах Державної прикордонної служби України, які виконують завдання на території проведення антитерористичної операції та на адміністративній межі з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим" від 10.07.2017 N 581; "Про затвердження Порядку перевірки автомобільних транспортних засобів, які перетинають державний кордон України або адміністративний кордон між Херсонською областю і тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим, з метою виявлення викрадених" від 23.08.2017 N 725; "Про внесення змін до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 31.08.2017 N 740; "Про внесення змін до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" від 22.12.2017 N 1062.

Накази Міністерства юстиції України: "Про врегулювання відносин, пов'язаних з контролем за організацією роботи нотаріусів на тимчасово окупованій території України" від 03.06.2016 N 1591/5; "Про врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України" від 28.03.2016 N 898/5.

Накази Міністерства освіти і науки України: "Про затвердження Порядку проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року" від 19.05.2016 N 537; "Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України" від 24.05.2016 N 560; "Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення)" від 21.06.2016 N 697.

Накази Міністерства оборони України: "Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 10.02.2016 N 67; "Про затвердження Зміни до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 28.01.2017 N 59; "Про затвердження Зміни до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 06.05.2017 N 258; "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 06.09.2017 N 467.

Накази Міністерства соціальної політики України: "Про затвердження Положення про експертну групу з розгляду документів щодо протезування та/або ортезування учасників антитерористичної операції, які втратили функціональні можливості кінцівок" від 25.03.2016 N 286; "Про затвердження Граничних цін на вироби підвищеної функціональності за новітніми технологіями для учасників антитерористичної операції, які втратили функціональні можливості кінцівок" від 25.05.2016 N 557; "Розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію, розпорядником якої є Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції" від 17.08.2016 N 906; "Про затвердження акта обстеження матеріально-побутових умов членів сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також інвалідів I -

II груп із числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов" від 11.11.2016 N 1318; "Про внесення змін до Положення про експертну групу з розгляду документів щодо протезування та/або ортезування учасників антитерористичної операції, які втратили функціональні можливості кінцівок" від 23.03.2017 N 462; "Про затвердження Порядку призначення технічних засобів реабілітації відповідно до функціональних можливостей особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, постраждалого внаслідок антитерористичної операції" від 11.04.2017 N 602; "Про внесення змін до Граничних цін на вироби підвищеної функціональності за новітніми технологіями для учасників антитерористичної операції, які втратили функціональні можливості кінцівок" від 24.07.2017 N 1192; "Про встановлення граничної вартості послуг із психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції та постраждалих учасників Революції Гідності у 2018 році" від 26.04.2018 N 591.

Накази Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України: "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції" від 14.03.2016 N 205; "Про внесення змін до Порядку виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції" від 27.12.2017 N 725.

Наказ Міністерства інфраструктури України: "Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 18.07.2016 N 243.

Наказ Держкомтелерадіо України: "Про затвердження Положення про Реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України" від 27.04.2017 N 73.

Наказ Управління державної охорони України: "Про затвердження Порядку виплати винагороди військовослужбовцям Управління державної охорони України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 11.07.2016 N 201.

Наказ Служби безпеки України: "Про затвердження Порядку виплати винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду" від 09.03.2016 N 115.

Наказ Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров'я України: "Про визначення механізму надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції" від 07.02.2018 N 49/180.

Наказ Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: "Про затвердження Переліку товарів та продукції, дозволених для переміщення на тимчасово неконтрольовану територію та з тимчасово неконтрольованої території у районі проведення антитерористичної операції" 13.03.2017 N 34/357.

Наказ Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Служби безпеки України: "Про затвердження Інструкції з пошуку та транспортування тіл (останків) загиблих, померлих (зниклих безвісти) під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей" від 10.04.2017 N 208/302/381/204.

Наказ Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України: "Про затвердження Порядку розрахунків за отримані пально-мастильні матеріали та харчові продукти між суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом в районі проведення антитерористичної операції" від 17.12.2016 N 696/670/791.

Наказ Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України: "Про затвердження Положення про Об'єднаний центр

з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження безвісти зниклих в районі проведення антитерористичної операції" від 19.05.2016 N 237/267/388.

____________