Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження

Тип: Закон України

№ 2187-VIII

Дата: 08 листопада 2017 р.

Статус: Чинний

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження

Верховна Рада України постановляє:

Приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (додається), яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Президент України

П. ПОРОШЕНКО

м. Київ

8 листопада 2017 року

N 2187-VIII

РЕГІОНАЛЬНА КОНВЕНЦІЯ

про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ,

ІСЛАНДІЯ,

КНЯЗІВСТВО ЛІХТЕНШТЕЙН,

КОРОЛІВСТВО НОРВЕГІЯ,

ШВЕЙЦАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ,

надалі іменуються як "держави ЄАВТ",

АЛЖИРСЬКА НАРОДНА ДЕМОКРАТИЧНА РЕСПУБЛІКА,

АРАБСЬКА РЕСПУБЛІКА ЄГИПЕТ,

ДЕРЖАВА ІЗРАЇЛЬ,

ЙОРДАНСЬКЕ ХАШИМІТСЬКЕ КОРОЛІВСТВО,

ЛІВАНСЬКА РЕСПУБЛІКА,

КОРОЛІВСТВО МАРОККО,

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ПАЛЕСТИНИ НА КОРИСТЬ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ ЗАХІДНОГО БЕРЕГА РІЧКИ ЙОРДАН І СЕКТОРА ГАЗА,

СИРІЙСЬКА АРАБСЬКА РЕСПУБЛІКА,

РЕСПУБЛІКА ТУНІС,

РЕСПУБЛІКА ТУРЕЧЧИНА,

надалі іменуються як "учасники Барселонського Процесу",

РЕСПУБЛІКА АЛБАНІЯ,

БОСНІЯ І ГЕРЦЕГОВИНА,

РЕСПУБЛІКА ХОРВАТІЯ,

КОЛИШНЯ ЮГОСЛАВСЬКА РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ,

ЧОРНОГОРІЯ,

РЕСПУБЛІКА СЕРБІЯ,

А ТАКОЖ КОСОВО, ВІДПОВІДНО ДО РЕЗОЛЮЦІЇ РБ ООН 1244 (1999),

надалі іменуються як "учасники Процесу Стабілізації та Асоціації",

КОРОЛІВСТВО ДАНІЯ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ФАРЕРСЬКИХ ОСТРОВІВ,

надалі іменується "Фарерські острови",

тут і надалі в тексті вищеперераховані країни та території зазначені як "Договірні Сторони".

ВРАХОВУЮЧИ систему кумуляції пан-євро-середземноморського походження (далі - Пан-Євро-Мед), складеної з мережі угод про вільну торгівлю, які забезпечують ідентичні правила походження, що допускає діагональну кумуляцію,

ВРАХОВУЮЧИ можливе майбутнє географічне розширення діагональної кумуляції в сусідні країни і території,

ВРАХОВУЮЧИ труднощі в управлінні існуючою мережею двосторонніх протоколів про правила походження серед країн або територій Пан-Євро-Мед, бажано перемістити існуючі двосторонні системи про правила походження в багатосторонню структуру без обмеження розуміння принципів, встановлених у відповідних угодах або будь-яких інших пов'язаних двосторонніх угодах,

ВРАХОВУЮЧИ, що будь-яка поправка до протоколу про правила походження, яка застосовується між двома країнами-партнерами зони Пан-Євро-Мед, передбачає ідентичні поправки до кожного протоколу, застосовуваного в зоні,

ВРАХОВУЮЧИ, необхідність вдосконалення правил походження з метою кращого реагування на економічну дійсність,

ВРАХОВУЮЧИ ідею створення єдиного правового інструменту, що регулюватиме питання кумуляції походження у формі регіональної Конвенції про преференційні правила походження, на яку будуть посилатися окремі угоди про вільну торгівлю, що застосовуються між країнами зони,

ВРАХОВУЮЧИ, що дана Регіональна Конвенція в цілому не призведе до погіршення попередніх відносин між партнерами по вільній торгівлі, які застосовують кумуляцію Пан-Євро або Пан-Євро-Мед,

ВРАХОВУЮЧИ, що ідея Регіональної Конвенції про преференційні правила походження для зони Пан-Євро-Мед отримала підтримку Міністрів Торгівлі Євросередземноморського регіону під час їхньої зустрічі в Лісабоні 21 жовтня 2007 року,

ВРАХОВУЮЧИ, що головна мета єдиної Регіональної Конвенції полягає в тому, щоб рухатися в напрямку застосування єдиних правил походження з метою кумуляції походження для товарів, щодо яких здійснюється торгівля між усіма Договірними Сторонами,

ВИРІШИЛИ укласти наступну Конвенцію:

Частина І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

1. Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами.

2. Поняття "походження товарів" і методи адміністративного співробітництва, що мають відношення до них, викладені в Доповненнях до цієї Конвенції.

У Доповненні I викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва.

У Доповненні II викладено конкретні

положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні I.

3. Нижче наведені Договірні Сторони цієї Конвенції:

- Європейський Союз,

- Держави Європейської Асоціації Вільної Торгівлі, як перераховано в Преамбулі,

- Королівство Данії по відношенню до Фарерських островів,

- Учасники Барселонського Процесу, як перераховано в Преамбулі,

- Учасники Процесу Стабілізації та Асоціації, як перераховано в Преамбулі.

Що стосується Європейського Союзу, то ця Конвенція застосовується до територій, на яких діє Договір про Європейський Союз, як зазначено в Статті 52 цього Договору та Статті 355 Договору про функціонування Європейського Союзу.

Стаття 2

Для цілей цієї Конвенції, терміни:

(1) "Договірна Сторона" означає країн-учасниць Конвенції, які перераховані в Статті 1 (3);

(2) "третя Сторона" означає будь-яку сусідню країну або територію, яка не є Договірною Стороною цієї Конвенції, і не зазначена у Статті 1 (3);

(3) "відповідна угода" означає угоду між двома або більше Договірними Сторонами, яка стосується цієї Конвенції.

Частина II

СПІЛЬНИЙ КОМІТЕТ

Стаття 3

1. Цим створюється Спільний Комітет, в якому повинна бути представлена кожна із Договірних Сторін.

2. Спільний Комітет повинен діяти одностайно, без обмеження розуміння Статті 5 (4);

3. Спільний Комітет проводить засідання в міру необхідності, але не рідше одного разу на рік. Будь-яка Договірна Сторона може ініціювати проведення його засідання.

4. Спільний Комітет має прийняти свої власні правила процедури, які повинні, зокрема, містити положення про скликання засідань і призначення голови та термін його повноважень,

5. Спільний Комітет приймає рішення про створення будь-якого підкомітету або робочої групи, які допомагатимуть йому у виконанні своїх обов'язків.

Стаття 4

1. Обов'язком Спільного Комітету є управління цією Конвенцією і гарантування її належного виконання. Виходячи з цього, Договірні Сторони повинні регулярно інформувати про набутий досвід застосування цієї Конвенції. Спільний Комітет повинен надавати рекомендації та, у випадках, визначених пунктом 3, приймати рішення.

2. Зокрема, він повинен надавати рекомендації Договірним Сторонам щодо:

(a) пояснювальних записок та рекомендацій для однакового застосування цієї Конвенції;

(b) будь-яких інших заходів, необхідних для застосування Конвенції.

3. Спільний Комітет затверджує шляхом ухвалення рішення:

(a) поправки до цієї Конвенції, включаючи поправки до Доповнень;

(b) запрошення третім сторонам на приєднання до цієї Конвенції відповідно до Статті 5;

Договірні Сторони виконуватимуть рішення, зазначені в цьому пункті відповідно до власного законодавства.

4. Якщо представник будь-якої Договірної Сторони у Спільному Комітеті прийняв рішення, яке відповідає основним вимогам законодавства, дане рішення, в разі якщо у ньому не зазначена дата, набирає чинності у перший день другого місяця після повідомлення про зняття застереження.

Частина III

ПРИЄДНАННЯ ТРЕТІХ СТОРІН

Стаття 5

1. Третя Сторона може стати Договірною Стороною цієї Конвенції, за умови, якщо у країни-кандидата або території є угода про вільну торгівлю, яка вступила в силу та яка забезпечує преференційні правила походження, принаймні з однією з Договірних Сторін.

2. Третя Сторона повинна направити письмове звернення про приєднання в депозитарій.

3. Депозитарій передає звернення Спільному Комітету на розгляд.

4. Рішення Спільного Комітету із запрошенням щодо приєднання до Конвенції повинно бути направлене до Депозитарію, який повинен протягом двох місяців відправити його разом із текстом Конвенції, чинної на відповідну дату, третій стороні, яка подавала заявку про приєднання. Жодна Договірна Сторона не може виступити проти цього рішення.

5. Третя Сторона, якій запропоновано стати Договірною Стороною цієї Конвенції, має зробити це, шляхом внесення документа про приєднання до Депозитарію. Зазначений документ повинен супроводжуватися перекладом Конвенції на офіційну мову(и) країни або території,

що приєднуються.

6. Приєднання набирає чинності в перший день другого місяця після внесення документу про приєднання.

7. Депозитарій повідомляє всі Договірні Сторони про дату, коли документ про приєднання був зданий і про дату, на яку приєднання набирає чинності.

8. Рекомендації та рішення Спільного Комітету, зазначені в Статті 4 (2) і (3), прийняті в період між датою подання заявки, зазначеної в пункті 2 цієї Статті і дати, на яку приєднання набуває чинності, мають бути повідомлені третій стороні через Депозитарій.

Рішення про приєднання має бути викладене або в інструменті про приєднання або в окремому документі, який зданий на зберігання Депозитарію впродовж шести місяців з моменту такого повідомлення. Якщо такий інструмент про приєднання не здали на зберігання своєчасно, приєднання вважається недійсним.

9. З дати, зазначеної в пункті 4, третя Сторона може брати участь у статусі спостерігача у засіданнях Спільного Комітету, підкомітетів та робочих групах.

Частина IV

ДОДАТКОВІ ТА ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 6

Кожна Договірна Сторона вживає відповідні заходи для забезпечення ефективного застосування цієї Конвенції, беручи до уваги необхідність досягнення взаємоприйнятних рішень щодо будь-яких проблем, що виникають в результаті застосування цих положень.

Стаття 7

Договірні Сторони повинні інформувати один одного через Депозитарій про заходи, які вони здійснюють для впровадження цієї Конвенції.

Стаття 8

Доповнення до цієї Конвенції є її невід'ємною частиною.

Стаття 9

Будь-яка Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції за умови, якщо вона надішле відповідне повідомлення в письмовій формі за 12 місяців до Депозитарію, який в свою чергу повідомляє всі інші Договірні Сторони.

Стаття 10

1. Ця Конвенція набирає чинності з 1 січня 2011 року, це стосується тих Договірних сторін, які до зазначеної дати внесли Депозитарію на зберігання свої документи про прийняття, за умови, якщо принаймні дві Договірні Сторони внесли до Депозитарію свої документи про прийняття до 31.12.2010 року.

2. Якщо ця Конвенція не набере чинності до 1 січня 2011 року, вона набирає чинності в перший день другого місяця після здачі на зберігання останнього документу про прийняття принаймні двома Договірними Сторонами.

3. Для інших Договірних Сторін, окрім тих що перераховано в пунктах 1 та 2, Конвенція набуває чинності у перший день другого місяці після здачі на зберігання документів про прийняття.

4. Депозитарій повідомляє Договірні Сторони про дату внесення на зберігання документа про прийняття кожної Договірної Сторони і дати набрання чинності цієї Конвенції, шляхом опублікування цієї інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу (серії С).

Стаття 11

Генеральний секретаріат Ради Європейського Союзу діятиме як Депозитарій цієї Конвенції.

За Європейський Союз

За Ісландію

За Князівство Ліхтенштейн

За Королівство Норвегія

За Швейцарську Конфедерацію

За Алжирську Народну Демократичну Республіку

За Арабську Республіку Єгипет

За Державу Ізраїль

За Йорданське Хашимітське Королівство

За Ліванську Республіку

За Королівство Марокко

Організація Звільнення Палестини

на користь Палестинської Автономії

Західного Берега річки Йордан і Сектора Газа

За Сирійську Арабську Республіку

За Республіку Туніс

За Республіку Туреччина

За Республіку Албанія

За Боснію і Герцеговину

За Республіку Хорватія

За Колишню Югославську Республіку Македонія

За Чорногорію

За Республіку Сербія

За Косово, відповідно до резолюції РБ ООН 1244(1999)

За Королівство Данія по відношенню до Фарерських островів

ДОПОВНЕННЯ I

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ" І МЕТОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Визначення

Для цілей цієї Конвенції:

(a) "виробництво" означає будь-який різновид технологічної діяльності або обробки, у тому числі збирання та спеціалізовані операції;

(b) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, компонент або запчастину тощо, що використовується під час виробництва товару;

продукцію, що випускається, навіть, якщо вона призначена для подальшого виробництва;

(d) "майно" означає як матеріали, так і товар;

(e) "митна вартість" означає вартість, що визначено відповідно до Угоди щодо впровадження статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі 1994 р.;

(f) "ціна на умовах франко-завод" означає ціну товару, сплачену виробнику у Договірній стороні, на підприємстві, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ціна враховує вартість усіх матеріалів у складі товару за винятком будь-яких внутрішніх податків, які є, або можуть виникнути, у зв'язку з експортуванням даного товару;

(g) "вартість матеріалів" означає митну вартість під час ввезення на територію країни матеріалів іншого походження або, якщо це невідомо і не може бути встановлено, першу адекватну ціну подібних матеріалів у межах Договірної сторони-експортера;

(h) "вартість матеріалів, що походять з певної країни" означає вартість вказаних матеріалів відповідно (g) з урахуванням усіх необхідних редакційних змін;

(i) "додана вартість" повинна бути сформована, як ціна на умовах франко-завод за виключенням митних зборів кожного з матеріалів, що походять з інших Договірних Сторін, з якими застосовується кумуляція або, якщо митна вартість не відома або не може бути встановлена, тоді встановлюється перша ціна, яка була сплачена у Договірній стороні-експортері;

(j) "групи" і "позиції" позначають групи і позиції (код на рівні чотирьох знаків) у номенклатурі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, на яку ця Конвенція посилається як на "Гармонізовану систему" або "ГС";

(k) "класифікований" відноситься до класифікації товару чи матеріалу за конкретною позицією;

(l) "партія товару" означає товари, що, або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі;

(m) "території" розповсюджуються на територіальні води;

(n) "митні органи" Договірної Сторони для Європейського Союзу означає будь-які з митних органів держав - членів Європейського Союзу.

РОЗДІЛ II

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ"

Стаття 2

Загальні вимоги

1. З метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаються такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(a) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні1 чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

____________

1 Відповідно до Митного союзу укладеного між Ліхтенштейном та Швейцарією товари вироблені в Ліхтенштейні вважається такою, що вироблена в Швейцарії.

2. Положення пункту 1 (c) застосовується лише за умови, що угоди про вільну торгівлю застосовуються між Договірною країною-імпортером і учасниками ЄЕП.

Стаття 3

Кумуляція походження

1. Без обмеження розуміння положень Статті 2 (1) товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, при експорті до іншої Договірної Сторони, якщо такі товари там отримані, включаючи матеріали, виготовлені у Швейцарії (включаючи Ліхтенштейн)2, Ісландії, Норвегії, Туреччині чи в Європейському Союзі, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

____________

2 Князівство Ліхтенштейн уклало угоду про Митний союз зі Швейцарією та її Договірними сторонами відповідно до Угоди про Європейським економічний

простір.

2. Без обмеження розуміння положень Статті 2 (1) товари вважаються такими, що походить з Договірної сторони-експортера, при експорті до іншої Договірної сторони, якщо такі товари там отримані, а матеріали для їхнього виробництва надходили з Фарерських островів чи з будь-якої іншої країни - учасниці Барселонського Процесу, крім Туреччини, чи будь-якої Договірної Сторони, крім згаданих у пункті 1 цієї Статті, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, вийшла за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов'язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

3. Якщо обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері не виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, отримані товари матимуть походження Договірної сторони-експортера, лише за умови якщо додана вартість є більшою, ніж вартість матеріалів, які використані при виробництві в одній з інших Договірних Сторін відповідно до пунктів 1 та 2. При недотримані вищезазначених умов, отримані товари матимуть походження Договірної Сторони, яка має найвищу вартість матеріалів, що використовувались при виробництві в Договірній Стороні-експортері.

4. Продукти, вироблені у Договірних Сторонах, відповідно до пунктів 1 та 2, які не підлягали ніякій обробці або переробці в Договірній Стороні-експортері, зберігають своє походження, якщо вони експортуються до однієї з Договірних Сторін.

5. Кумуляція, передбачена цією Статтею, застосовується лише у наступних випадках:

(a) преференційна торговельна угода відповідно до Статті 24 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) застосовується між Договірними Сторонами, які залучені до отримання статусу товару, що має країну походження, та Договірної Сторони призначення;

(b) матеріали та продукти набувають статусу походження відповідно до правил визначення походження ідентичних наведеним у цій Конвенції; а також

(c) інформація, що вказує на виконання необхідних вимог для застосування кумуляції публікується у Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C) та у Договірних Сторонах, які є сторонами відповідної Угоди відповідно до їхньої власної процедури.

Кумуляція, що забезпечується цією статтею, повинна застосовуватися з дати, зазначеної у повідомленні, опублікованому в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C).

Договірні Сторони надають через Європейську Комісію іншим Договірним Сторонам, які є сторонами відповідної Угоди, деталі Угоди, включаючи дату набуття чинності, що укладена з іншими Договірними Сторонами зазначеними у пунктах 1 та 2.

Стаття 4

Товари, цілком вироблені в певній країні

1. Наступні товари повинні вважатися цілком виробленими в Договірній Стороні, коли вони експортуються в іншу Договірну Сторону:

(a) мінерали, видобуті з їх надр чи морського дна;

(b) продукти рослинного походження, зібрані на території країни;

(d) продукція одержана з тварин, вирощених на території країни;

(e) продукція, отримані шляхом мисливства або рибальства на території країни;

(f) товари від морського рибного промислу та інша продукція, отримана поза територіальних вод Договірної сторони - експортера її суднами;

(g) товари, вироблені на борту плавучих рибопереробних підприємств, виключно з продукцією зазначеною у пункті (f);

(h) вироби, що були у вжитку, зібрані там та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів, включаючи використані шини, придатні лише їхнього для відновлення або використання як відходів;

(i) відходи та брухт, одержані в результаті виробничих операцій на території країни;

(j) продукція, видобута з морського дна або шельфу за межами власних територіальних вод, за умови, що країна, яка їх видобуває, має виключні права на розробку та експлуатацію цієї ділянки морського дна або шельфу;

(k) майно, вироблене на території країни виключно з продукції, зазначеної у підпунктах (a) - (j) цієї статті.

2. Терміни "їхні судна" (their vessels) і "їхні плавучі рибопереробні підприємства" (their factory ships) у пунктах 1 (f) та (g) цієї статті застосовуються

виключно до суден та плавучих рибопереробних підприємств:

(a) які зареєстровані або приписані до Договірної Сторони-експортера;

(b) які ходять під прапором Договірної Сторони-експортера;

(c) які, принаймні, на 50 % є власністю громадян Договірної Сторони-експортера чи компанії, головний офіс якої розміщений у Договірній Стороні-експортері, менеджер або менеджери, Голова Ради Директорів або Наглядової Ради, а також більшість членів таких рад є громадянами Договірної Сторони-експортера, додатково, для компаній-партнерів та компаній з обмеженою відповідальністю, принаймні половина капіталу яких належить Договірній Стороні-експортеру або державним установам чи громадянам зазначеної Договірної Сторони-експортера;

(d) капітан та офіцери яких є громадянами Договірної Сторони-експортера; а також

(e) 75 % команди яких є громадянами Договірної Сторони-експортера.

3. При застосуванні пункту 2 (a) та (b), коли Договірна Сторона-експортер - це Європейський Союз, це означає країна-член Європейського Союзу.

Стаття 5

Достатньо оброблені або перероблені товари

1. З метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.

Згадані вище умови вказують на обробку або переробку, яку необхідно виконати з матеріалами іншого походження, що використовуються у виробництві. Ці умови можуть бути застосовані тільки до вказаних матеріалів. З зазначеного вище випливає, що товар, який набув статусу походження шляхом виконання умов, вказаних у Переліку, використовується для виготовлення іншого товару, то умови, що застосовуються до товару, до складу якого він входить не застосовуються для нього, також не має значення, чи використовувались для виготовлення першого товару матеріали іншого походження.

2. Незважаючи на положення пункту 1, матеріали іншого походження, які згідно з умовами, вказаними у Переліку у Додатку II, не повинні використовуватись для виробництва товарів, все ж можуть використовуватись за наступних умов:

(a) їх сукупна вартість не перевищує 10 % від ціни товару на умовах франко-завод;

(b) будь-які граничні максимальні значення відсотків, наведені у переліку для матеріалів іншого походження, не перевищуються в результаті застосування цього пункту.

Цей пункт не повинен застосовуватись до товарів, що підпадають під дію Груп 50 - 63 Гармонізованої системи.

3. Пункти 1 та 2 повинні застосовуватись з урахуванням положень Статті 6.

Стаття 6

Недостатня обробка або переробка

1. Без обмеження розуміння положень пункту 2 цієї статті, зазначені нижчі операції повинні вважатися такими, що не надають достатнього рівня обробки або переробки для підтвердження статусу товарів, що походять з певної країни, незалежно від того, чи виконуються вимоги Статті 5:

(a) операції для забезпечення збереження товарів у належному стані під час транспортування та зберігання;

(b) розкриття та збирання упаковки;

(d) прасування та пресування текстилю;

(e) прості операції з фарбування та полірування;

(f) вилущення, часткове або повне відбілювання, полірування та шліфування зернових та рису;

(g) операції з фарбування цукру або формування рафінованого цукру;

(h) лущення, виймання кісточок та відлущування фруктів, горіхів та овочів;

(i) заточування, просте шліфування чи просте розрізання;

(j) просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, упорядкування, підбір; (в тому числі об'єднання продукції у набори);

(k) просте пакування у пляшки, банки, ємкості, ємкості для сипучих, ємності для пакування (мішки/пакети), ящики, фіксація на листах картону або дошках, та всі інші прості пакувальні операції;

(l) прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на продукції або їх пакуванні;

(m) просте змішування продукції одного чи різних видів,

(n) змішування цукру з будь-яким матеріалом;

(o) просте збирання частин виробів для отримання цілого виробу або розбирання товарів на

частини;

(p) поєднання двох чи більше операцій, зазначених у підпунктах (a) - (n);

(q) забій тварин.

2. Усі операції, які здійснюються в Договірній Стороні-експортері з даним товаром, повинні розглядатися разом при визначенні того, чи слід розглядати обробку або переробку даного товару як недостатню відповідно до положень пункту 1.

Стаття 7

Класифікаційна одиниця

1. Класифікаційною одиницею для застосування положень цієї Конвенції має бути окремий товар, який розглядається як базова одиниця при визначенні класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи.

З вищезазначеного випливає, що:

(a) якщо товар, що складається з групи або комплекту виробів, згідно з Гармонізованою системою класифікується в одній товарній позиції, він цілком становить єдину класифікаційну одиницю;

(b) якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень цієї Конвенції кожен із товарів має бути розглянутий окремо.

2. Якщо відповідно до Загального правила 5 Гармонізованої системи пакування об'єднано з товаром з метою класифікації, вони також мають бути об'єднані для визначення походження.

Стаття 8

Комплектуючі, запасні частини та інструменти

Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з одиницею обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, які є складовими типової комплектації та включені до його ціни, або за які не надається окремий інвойс, розглядаються як одна одиниця такого обладнання, машини, апарату або транспортного засобу.

Стаття 9

Набори

Згідно з визначенням Загального правила 3 Гармонізованої системи набори мають вважатися такими, що походять з певної країни, коли всі товари, які входять до їхнього складу, походять з певної країни. Проте набір, який складається з товарів, що походять з певної країни, і товарів іншого походження, має вважатися таким, що походить з певної країни, якщо вартість товарів іншого походження у його складі не перевищує 15 % ціни цього набору на умовах франко-завод.

Стаття 10

Нейтральні елементи

Для встановлення походження товарів є необов'язковим визначити походження нижче наведеної продукції, що могла використовуватись під час його виробництва:

(a) енергія та паливо;

(b) промислове устаткування й обладнання;

(d) майно, які не входять і не призначене для входження до кінцевого складу даного товару.

РОЗДІЛ III

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВИМОГИ

Стаття 11

Принцип територіальності

1. За винятком випадків, вказаних у Статті 2(1) (c), Статті 3 та пункті 3 цієї Статті, умови для отримання статусу походження з певної країни, наведені в Розділі II, мають бути виконані без перешкод в Договірній стороні-експортері.

2. За винятком випадків, зазначених у Статті 3, майно певного походження, яке було експортоване з Договірної Сторони до іншої Сторони та повернулося, має вважатися майном іншого походження, якщо перед митними органами не буде доведено, що:

(a) майно, що повернулося, є тим самим, що було експортоване; а також

(b) його не було піддано жодній операції окрім необхідних для збереження майна в належному стані під час перебування в іншій країні або при експортуванні.

3. На отримання статусу походження, відповідно до положень наведених у Розділі II, не впливатиме обробка або переробка, здійснена за межами Договірної сторони-експортера, матеріалів, що експортувались з останньої Договірної Сторони, а потім були реімпортовані туди якщо:

(a) зазначені матеріали є цілком отриманими в Договірній Стороні-експортері або зазнали обробки або переробки, які виходять за межі операції, вказаних в Статті 6 раніше, ніж були експортовані; а також

(b) митним органам переконливо доводиться, що:

(i) реімпортоване майно отримане шляхом обробки або переробки експортованих матеріалів; а також

(ii) сукупна додана вартість, що виникла за межами Договірної сторони-експортера відповідно до положень цієї статті, не перевищує 10 % ціни на умовах франко-завод кінцевого товару, який має набути статус того, що походить з певної країни.

4. Для

цілей пункту 3 цієї статті умови набуття статусу товару, що походить з певної країни, наведені в Розділі II, не застосовуються до обробки або переробки, здійсненої за межами Договірної сторони-експортера. Але у випадку застосування правила, що встановлює максимальну вартість усіх матеріалів іншого походження у складі товару, у визначенні статусу походження кінцевого товару згідно з переліком у Додатку II, загальна вартість матеріалів іншого походження, включених до складу товару на території Договірної Сторони, з урахуванням сукупної доданої вартості, отриманої за межами цієї Сторони шляхом застосування положень цієї статті, не повинна перевищувати вказаних відсотків.

5. Для цілей застосування положень пунктів 3 і 4 цієї статті "сукупна додана вартість" вживається у значенні всіх витрат, які виникли за межами Договірної сторони-експортера, включно з вартістю матеріалів, що увійшли до складу товару на цій території.

6. Положення пунктів 3 і 4 цієї статті не застосовуються до товарів, які не відповідає вимогам, наведеним у переліку в Додатку II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки тільки за умови застосування дозволів, наведених у Статті 5(2).

7. Положення пунктів 3 та 4 цієї статті не застосовуються до товарів, що підпадають під дію Груп 50 - 63 Гармонізованої системи.

8. Будь-яка обробка або переробка, що підпадає під дію положень цієї статті, здійснена за межами Договірної сторони-експортера, має бути виконана за угодою про обробку товарів поза митною територією або за подібною угодою.

Стаття 12

Пряме транспортування

1. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цієї Конвенції, транспортованих безпосередньо між або через територію Договірних Сторін, в яких застосовується кумуляція відповідно до Статті 3. Водночас товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країни, іншої, ніж Договірні Сторони, які виступають експортером або імпортером.

2. Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1 цієї статті, мають бути надані митним органам Договірної сторони-імпортера у вигляді:

(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту з Договірної сторони-експортера через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту:

(i) з повним описом транспортованих товарів;

(ii) у якому зазначаються дати розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назви суден або інших використаних транспортних засобів; а також

(iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

Стаття 13

Виставки

1. Товари, що походять з певної країни, відправлені для участі у виставці до країни, іншої, ніж зазначені у Статті 3, де застосовується кумуляція, та продана після цієї виставки для ввезення до Договірної Сторони, після ввезення підпадають під положення відповідної Угоди, якщо перед митними органами доведено, що:

(a) експортер відправив ці товари з Договірної сторони до країни, у якій проводилася виставка, та експонував їх на виставці;

(b) цей експортер продав чи передав у інший спосіб дані товари особі, яка перебуває в іншій Договірній Стороні;

(c) товари були відправлені під час виставки або безпосередньо після неї у тому стані, у якому вони були відправлені на виставку; а також

(d) після відправлення на виставку дані товари не були використані з жодною метою окрім демонстрації на виставці.

2. Підтвердження походження має бути видане або складене згідно з положеннями Розділу V і подане до

митних органів країни імпорту у звичайний спосіб. У цьому документі мають бути зазначені назва й адреса виставки. Таке підтвердження має містити назву та адресу проведення виставки. За необхідності, можуть вимагатися й інші документальні свідчення умов, за яких товари було розміщено на виставці.

3. Пункт 1 застосовується до будь-якої торговельної, промислової ярмарки, ярмарки сільськогосподарських продуктів і ярмарки спеціалізації ремісників, торгово-промислової виставки чи подібної публічної демонстрації (показу), що організовується не для приватних цілей в торговельних або офісних приміщеннях для продажу іноземної продукції, під час яких товари залишаються під митним контролем.

РОЗДІЛ IV

ПОВЕРНЕННЯ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ МИТА

Стаття 14

Заборона повернення мита або звільнення від сплати мита

1. Матеріали іншого походження, використані у виробництві товарів, що походять з Договірної Сторони, для яких видається або складається підтвердження походження згідно з положеннями Розділу V, не можуть бути предметом повернення мита або звільнення від сплати мита будь-якого типу в країні експорту.

2. Заборона, що міститься в пункті 1 стосується будь-якої домовленості про повне чи часткове відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж мита й митних зборів, які мають еквівалентну дію, застосовних у країні експорту до матеріалів, які використовуються у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж застосовується, формально чи фактично, коли товари, вироблені з цих матеріалів, експортуються, а не коли вони залишаються для використання в цій країні.

3. Експортер товарів, на які поширюється підтвердження походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів надати всі належні документи на підтвердження того, що мито, сплачене за матеріали іншого походження, використані у виробництві цих товарів, не було повернене, і що всі митні платежі та збори, що мають еквівалентний ефект, які мають бути сплачені за такі матеріали, дійсно сплачені.

4. Положення пунктів 1, 2 та 3 цієї Статті також застосовуються до пакування в розумінні статті 7(2), до комплектуючих, запасних частин і інструментів у розумінні Статті 8 і товарів у складі набору в розумінні Статті 9, коли ці елементи мають інше походження.

5. Положення пунктів 1 - 4 цієї Статті повинні застосовуватися до матеріалів лише того типу, до якого застосовується ця Угода.

6. (a) Заборона в пункті 1 цієї Статті не повинна застосовуватись у двосторонній торгівлі між однією з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та однією з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) за винятком Ізраїлю, Фарерських островів та країн-учасниць Процесу Стабілізації та Асоціації Європейського Союзу, якщо товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера чи імпортера без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3.

(b) Заборона в пункті 1 цієї Статті не повинна застосовуватись у двосторонній торгівлі між Єгиптом, Йорданією, Марокко та Тунісом, якщо товари вважаються такими, що походять з однієї з цих країн без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3.

7. Не беручи до уваги положення пункту 1, Договірна сторона-експортер може, за винятком продукції, на яку поширюється дія Груп з 1 по 24 Гармонізованої системи, застосовувати правила щодо повернення мита чи звільнення від сплати мит або інших платежів, які мають еквівалентну дію, що застосовуються для матеріалів іншого походження, які використовуються у виробництві товарів, що мають країну походження, за умови дотримання наступних положень:

(a) 4 % від митного збору повинно бути утримано по відношенню до товарів, що підпадають під частини 25 - 49 та 64 - 97 Гармонізованої системи, чи нижчу ставку, яка діє у договірній країні-експортері;

(b) 8 % від митного збору повинно бути утримано по відношенню до товарів, що підпадають під частини 50 - 63 Гармонізованої системи, чи таку нижчу ставку, яка діє у Договірній Стороні-експортері.

Положення цього пункту

не повинні застосовуватися Договірними Сторонами, які перераховані у Додатку V.

8. Положення пункту 7 повинні застосовуватися до 31 грудня 2012 року та можуть бути переглянуті за спільною згодою.

РОЗДІЛ V

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ

Стаття 15

Загальні вимоги

1. Товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

2. Незважаючи на положення пункту 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цієї Конвенції, підпадають під положення відповідних угод без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.

Стаття 16

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

2. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III a і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

3. Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

4. Без обмеження розуміння пункту 5 сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера в наступних випадках:

(a) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та

(i) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, з Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3 (2), та виконують інші вимоги цієї Конвенції, або

(ii) відповідні продукти можуть вважатися такими, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, при цьому сертифікат EUR-MED або декларація походження EUR-MED була видана у країні походження;

(b) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) чи з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та

(i) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, з Договірної Сторони-імпортера, без застосування кумуляції з

матеріалами, що походять з однієї з інших Договірних Сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, або

(ii) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація походження EUR-MED була видана у країні походження;

(c) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) та

(i) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, чи з Договірної Сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, або

5. Сертифікат з перевезення товару EUR-MED повинен видаватися митними службами Договірної Сторони-експортером, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція та виконуються вимоги цієї Конвенції, у наступних випадках:

(a) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та;

(i) кумуляція застосовується з матеріалами, що походять з однієї чи більше Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2), при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація походження EUR-MED були видані у країні походження, або

(ii) товари можуть використовуватися у Договірній Стороні-імпортері як матеріали у контексті кумуляції для виробництва товарів для експорту з Договірної Сторони-імпортера до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2), або

(iii) товари можуть бути реекспортовані з Договірної Сторони-імпортера до однієї Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2);

b) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) або з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та

(i) кумуляція застосовувалася з матеріалами, що походять з однієї або більше інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація походження EUR-MED видається у країні походження, або

(ii) товари можуть використовуватись в Договірній Стороні-імпортері як матеріали у значенні кумуляції для виробництва продуктів, призначених для експорту з Договірної Сторони-імпортера до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, або

(iii) товари можуть реекспортуватись з Договірної Сторони-імпортера до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3;

(c) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) та;

(i) кумуляція застосовується з матеріалами, що походять з однієї чи більше інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація походження EUR-MED були видані у країні походження, або

(ii) товари можуть використовуватися у Договірній Стороні-імпортері як матеріали у контексті кумуляції для виробництва товарів для експорту з Договірної Сторони-імпортера до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, або

(iii) товари можуть бути реекспортовані з Договірної Сторони-імпортера до однієї Договірних Сторін відповідно до Статті 3.

6. Сертифікат з перевезення товару EUR-MED повинен містити один з

наступних виразів англійською мовою у графі 7:

(a) якщо походження отримано шляхом застосування кумуляції з матеріалами, виробленими у одній чи більше Договірних Сторін:

"CUMULATION APPLIED WITH... (name of the country/countries)"

(b) якщо походження отримано без застосування кумуляції з матеріалами, виробленими у одній чи більше Договірних Сторін:

"NO CUMULATION APPLIED"

7. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

8. Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED повинна бути вказана в графі 11 цього сертифіката.

9. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 17

Сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, видані пізніше

1. Не беручи до уваги положення Статті 16(9) сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо:

(a) він не був виданий під час експортування через допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин; або

(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

2. Не беручи до уваги положення Статті 16(9) сертифікат з перевезення товару EUR-MED може бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, і за які був виданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 під час експортування, якщо доведено перед митними органами, що виконані умови, зазначені у Статті 16(5).

3. Для застосування пункту 1 і 2 експортер у своїй заявці повинен вказати місце і дату експортування товарів, яких стосується сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, і пояснити причини свого прохання.

4. Митні органи можуть видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED пізніше лише після підтвердження того, що інформація, надана експортером у заяві, збігається з інформацією у відповідному файлі.

5. Сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, видані пізніше, повинні мати наступний напис англійською мовою:

"ISSUED RETROSPECTIVELY"

Сертифікати з перевезення товару EUR-MED, видані пізніше, при застосуванні пункту 2 повинні мати наступний напис англійською мовою:

"ISSUED RETROSPECTIVELY (Original EUR.1 No...[date and place of issue])"

6. Напис, зазначений у пункті 5 цієї статті, має бути вставлений у графу 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED.

Стаття 18

Видача дубліката сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED

1. У випадку викрадення, втрати чи знищення сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED експортер може подати до митних органів, що видали цей сертифікат, заяву про видачу дубліката, складеного на основі експортних документів, що наявні в них.

2. Дублікат, виданий у такий спосіб, повинен мати наступний напис англійською мовою:

"DUPLICATE"

3. Напис, зазначений у пункті 2 цієї Статті, має бути вставлений у графу 7 дубліката сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED.

4. Такий дублікат, що має містити дату видачі оригінального сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, вважатиметься дійсним з цієї дати.

Стаття 19

Видача сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED на основі виданого чи складеного раніше підтвердження походження

Якщо товари, що походять з певної країни, поміщені під контроль митної служби в договірній країні, підтвердження їхнього походження може бути замінене одним чи декількома

сертифікатами з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED з метою відправлення всієї партії чи частини цих товарів до будь-якого місця в договірній країні. Такий замінний сертифікат (сертифікати) з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий тією митною службою, під чиїм контролем перебувають товари.

Стаття 20

Відокремлення для обліку

1. Якщо роздільне зберігання на складі ідентичних і взаємозамінних матеріалів, що походять з певної країни, і матеріалів іншого походження пов'язане зі значними витратами чи матеріальними складнощами, митні органи можуть на письмовий запит зацікавлених осіб надати дозвіл на використання так званого методу "відокремлення для обліку" (далі - "метод").

2. Такий метод повинен надати можливість гарантувати, що кількість товарів, вироблених у конкретний обліковий період, які можуть бути визнані "такими, що походять з певної країни", є такою ж самою, як була б за умов фізичного розділення складських запасів.

3. Митні органи можуть надати такий дозвіл за будь-яких умов, які вважатимуть належними.

4. Реєстрація та застосування цього методу мають бути засновані на загальних принципах обліку, застосованих у країні, де виробляється товар.

5. Виробник, що користується таким методом, може відповідно до обставин складати чи застосовувати підтвердження походження щодо тієї кількості товарів, яка може бути визнана товарами, що походять з певної країни. На запит митних органів користувач методу повинен надати звіт про облік цих кількостей.

6. Митні органи повинні здійснювати нагляд за використанням наданого ними дозволу та можуть скасувати його будь-коли, якщо користувач застосовує його у будь-який неналежний спосіб або не виконує будь-яку іншу умову цієї Конвенції.

Стаття 21

Умови складання декларації про походження або декларації про походження EUR-MED

1. Декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або

(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

2. Без обмеження розуміння пункту 3 декларація про походження може бути складена в наступних випадках:

(a) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1), а також

(ii) відповідні продукти можуть вважатися такими, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, при цьому сертифікат EUR-MED або декларація про походження EUR-MED була видана у країні походження;

(i) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, з Договірної Сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з інших Договірних Сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, або

EUR-MED була видана у країні походження;

(ii) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація про походження EUR-MED була видана у країні походження.

3. Декларація про походження EUR-MED може бути складена, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція та виконуються вимоги цієї Конвенції, у наступних випадках:

(i) кумуляція застосовується з матеріалами, що походять з однієї чи більше Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2), при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація про походження EUR-MED були видані у країні походження, або

(b) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) або з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та

(i) кумуляція застосовується з матеріалами, що походять з однієї чи більше інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація про походження EUR-MED були видані у країні походження, чи

(ii) товари можуть використовуватися у Договірній Стороні-імпортері як матеріали у контексті кумуляції для виробництва товарів для експорту з Договірної Сторони-імпортера до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, чи

4. Декларація походження EUR-MED повинна містити один з наступних виразів англійською мовою у графі 7:

(a) якщо походження отримано шляхом здійснення кумуляції з матеріалами, виробленими у одній чи більше Договірних Сторін:

"CUMULATION APPLIED WITH... (name of the country/countries)"

(b) якщо походження отримано без здійснення кумуляції з матеріалами, виробленими у одній чи більше Договірних Сторін:

"NO CUMULATION APPLIED"

5. Експортер, який складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних

органів Договірної сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

6. Складання декларації про походження або декларації про походження EUR-MED здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV а та b, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цих Додатках, і відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

7. Декларації про походження та декларації про походження EUR-MED мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте уповноважений експортер у розумінні Статті 22 не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам Договірної сторони-експортера письмове зобов'язання нести повну відповідальність за будь-яку декларацію про походження, у якій він зазначений, так, ніби вона підписана ним власноручно.

8. Декларація про походження або декларація про походження EUR-MED може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше, ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Стаття 22

Уповноважений експортер

1. Митні органи Договірної сторони-експортера можуть надати будь-якому експортерові (далі - "уповноважений експортер"), який часто перевозить товари за положеннями цієї Конвенції, право складати декларації про походження або про декларації походження EUR-MED незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються. Експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони вважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також виконання всіх інших умов цієї Конвенції.

2. Митні органи можуть надати статус уповноваженого експортера за будь-яких умов, які вважатимуть належними.

3. Митні органи повинні надати затвердженому експортерові номер митного дозволу, який має бути вказаний на декларації про походження EUR-MED.

4. Митні органи повинні здійснювати нагляд за використанням наданого дозволу затвердженим експортером.

5. Митні органи можуть скасувати цей дозвіл у будь-який час. Дозвіл має бути скасований, якщо уповноважений експортер припинив надання гарантій, зазначених у пункті 1 цієї Статті, не виконує умови, зазначені в пункті 2, чи у будь-який інший спосіб порушує порядок користування наданим дозволом.

Стаття 23

Термін дії підтвердження походження

1. Підтвердження про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в Договірній стороні-експортері та у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

2. Підтвердження про походження, що подаються до митних органів Договірної сторони-імпортера пізніше кінцевої дати подання, вказаної в пункті 1 цієї Статті, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини.

3. В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Договірної сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо імпортовані товари були представлені раніше вказаної кінцевої дати.

Стаття 24

Подання підтвердження походження

Підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Стаття 25

Імпортування частинами

Якщо на запит імпортера при виконанні умов, встановлених митними органами Договірної сторони-імпортера, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або товарних

позицій 7308 та 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів.

Стаття 26

Звільнення від підтвердження походження

1. Товари, що надсилаються малими пакунками від одних приватних осіб до інших або становлять частину особистого багажу подорожуючої особи, мають бути визнані такими, що походять з певної країни, не потребуючи подання підтвердження походження за умови, що ці товари не імпортовані з метою торгівлі й були задекларовані як такі, що відповідають вимогам даної Конвенції, і якщо достовірності такої декларації не викликає жодних сумнівів. У випадку надсилання товарів поштою така декларація може бути оформлена на митній декларації CN 22/CN 23 або на аркуші паперу, доданого до цього документа.

2. Нерегулярне ввезення товарів, призначених виключно для особистого використання одержувачів або подорожуючої особи або їхніх сімей не визнається імпортом з метою торгівлі, якщо з природи й кількості товарів очевидно, що їхнє комерційне використання не планується.

3. Крім того, сукупна вартість цих товарів не повинна перевищувати 500 євро у випадку малих пакунків і 1200 євро у випадку товарів, що входять до складу особистого багажу подорожуючої особи.

Стаття 27

Супровідна документація

Документи, зазначені в Статтях 16(3) та 21(5), що використовуються для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне:

(1) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку;

(2) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;

(3) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;

(4) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією;

(5) належні свідчення про обробку або переробку, виконані за межами відповідної Договірної Сторони згідно з положеннями Статті 11, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Стаття 28

Зберігання підтвердження походження й супровідної документації

1. Експортер, який подає заявку на отримання сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен зберігати документи, зазначені в статті 16(3), протягом щонайменше трьох років.

2. Експортер, що складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен зберігати примірник цієї декларації походження, а також документи, зазначені в Статті 21(5), протягом щонайменше трьох років.

3. Митні органи Договірної сторони-експортера, які видають сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні зберігати бланк заяви, зазначений у статті 16(2), протягом щонайменше трьох років.

4. Митні органи Договірної сторони-імпортера повинні зберігати подані до них сертифікати з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, і декларації про походження та декларації про походження EUR-MED протягом щонайменше трьох років.

Стаття 29

Розбіжності й формальні помилки

1. Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов'язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленим товарам.

Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як друкарська помилка, не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не викликають сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у документі.

Стаття 30

Суми в євро

1. Для застосування положень Статті 21(1)(b) та Статті 26(3) у випадках, коли інвойс на товари надано у іншій валюті ніж євро, кожна з зацікавлених країн повинна щорічно встановлювати суми в національних валютах Договірних сторін, еквівалентні до наведених сум у євро.

2. Положення Статті 21(1)(b) або Статті 26(3) застосовуються до партії товару з використанням валюти, яка вказана в інвойсі на цю партію, згідно з сумою, встановленою відповідною країною.

3. Використовувані суми в будь-якій національній валюті мають бути еквівалентні до відповідних сум у євро станом на перший робочий день жовтня. Ці значення повинні бути передані Європейській Комісії до 15 жовтня і застосовуються з 1 січня наступного року. Європейська Комісія повинна повідомити всі зацікавлені країни про відповідні суми.

4. Країна може округлити суми, отримані шляхом перерахунку суми в євро в її національну валюту, до більшого чи меншого цілого числа. Різниця між цим округленим значенням і результатом перерахунку не повинна перевищувати 5 %. Країна може не змінювати еквівалент суми в євро, перерахований у її національну валюту, якщо у встановлений час щорічного узгодження, передбаченого в пункті 3, перерахування цієї суми без округлення призводить до збільшення еквіваленту в національній валюті менше ніж на 15 %. Еквівалент у національній валюті можна не змінювати, якщо перерахування призводить до зменшення його значення.

5. На запит будь-якої Договірної Сторони Спільний Комітет має переглядати суми в євро. Під час такого перегляду Спільний Комітет має вирішити, чи доцільно зберігати незмінним вплив розглядуваних обмежень. З огляду на це він може ухвалити рішення змінити суми в євро.

РОЗДІЛ VI

ДОМОВЛЕНОСТІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 31

Адміністративне співробітництво

1. Митні органи Договірних Сторін повинні надавати один одному через Європейську Комісію зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій про походження та декларацій про походження EUR-MED.

2. З метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Стаття 32

Перевірка підтверджень походження

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

2. З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він була поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.