Про ратифікацію Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників

Тип: Закон України

№ 2090-VIII

Дата: 07 червня 2017 р.

Статус: Чинний

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ратифікацію Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників

Верховна Рада України постановляє:

1. Третій додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, учинений 10 листопада 2010 року у м. Страсбурзі, який набирає чинності для України у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання її ратифікаційної грамоти, ратифікувати (додається) з такими заявами:

"Відповідно до пункту 5 статті 4 Третього додаткового протоколу Україна заявляє, що згода особи на видачу у спрощеному порядку та у відповідному випадку відмова особи від застосування спеціального правила можуть бути відкликані до їх затвердження слідчим суддею";

"Відповідно до підпункту "b" статті 5 Третього додаткового протоколу Україна заявляє, що стаття 14 Конвенції не застосовується, якщо видана Україною особа погодилася на видачу та чітко висловила відмову від застосування спеціального правила".

2. Четвертий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників, учинений 20 вересня 2012 року у м. Відні, який набирає чинності для України у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання її ратифікаційної грамоти, ратифікувати (додається) з такими заявою та застереженнями:

"Відповідно до пункту 1 статті 2 Четвертого додаткового протоколу Україна заявляє, що органами, яким надаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції в редакції цього Протоколу, є Міністерство юстиції України (щодо видачі особи під час судового провадження або виконання вироку) і Генеральна прокуратура України (щодо видачі особи під час досудового розслідування)";

"Відповідно до пункту 5 статті 21 Конвенції у редакції статті 5 Четвертого додаткового протоколу Україна дозволяє транзитне перевезення через свою територію осіб, що видаються, за всіх умов, за яких вона дозволяє видачу правопорушників";

"Відповідно до пункту 3 статті 6 Четвертого додаткового протоколу Україна зазначає, що для цілей статті 12 та підпункту "a" пункту 1 статті 14 Конвенції в редакції цього Протоколу Україна залишає за собою право вимагати надання оригіналу запиту та засвідчених копій підтвердних документів".

3. Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників".

Президент України

П. ПОРОШЕНКО

м. Київ

7 червня 2017 року

N 2090-VIII

ТРЕТІЙ ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ

до Європейської конвенції про видачу правопорушників

Офіційний переклад.

Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол,

вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

бажаючи посилити свою індивідуальну та колективну спроможність реагування на злочини;

беручи до уваги положення Європейської конвенції про видачу правопорушників (ETS No. 24), відкритої для підписання в м. Париж 13 грудня 1957 року (далі - Конвенція), а також двох додаткових протоколів до неї (ETS Nos. 86 і 98), учинених у м. Страсбург 15 жовтня 1975 року і 17 березня 1978 року відповідно;

вважаючи за доцільне доповнити Конвенцію щодо певних питань з метою спрощення та прискорення процедури видачі в разі, коли розшукувана особа погоджується на видачу,

домовились про таке:

Стаття 1 - Обов'язок видачі за спрощеною процедурою

Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній за спрощеною процедурою, передбаченою цим Протоколом, осіб, які розшукуються відповідно до статті 1 Конвенції, за наявності згоди таких осіб та домовленості із запитуваною Стороною.

Стаття 2 - Початок процедури

1. Якщо розшукувана особа є суб'єктом запиту про тимчасовий арешт відповідно до статті 16 Конвенції, видача, зазначена у статті 1 цього Протоколу, не передбачає подання запиту про видачу та підтвердних документів відповідно до статті 12 Конвенції. Запитувана Сторона вважає

достатньою для цілей застосування положень статей 3 - 5 цього Протоколу та для прийняття остаточного рішення про видачу за спрощеною процедурою таку інформацію, надану запитуючою Стороною:

a) ідентифікаційні дані розшукуваної особи, включаючи інформацію щодо її громадянства/громадянств, якщо така інформація є наявною;

b) орган, який запитує арешт;

c) існування ордера на арешт чи іншого документа, який має таку саму юридичну силу, або рішення суду, що підлягає виконанню, а також підтвердження того, що особа розшукується відповідно до статті 1 Конвенції;

d) характер і юридичну кваліфікацію правопорушення, включаючи максимальне покарання, або покарання, призначене в остаточному рішенні, разом з інформацією про те, чи було рішення вже виконане в певній частині;

e) інформацію щодо строків давності та зупинення їх перебігу;

f) опис обставин, за яких правопорушення було вчинено, включаючи час, місце та ступінь участі розшукуваної особи;

g) наскільки це можливо - наслідки правопорушення;

h) у випадках, коли видача запитується з метою виконання остаточного рішення, - інформацію про те, чи було рішення ухвалено in absentia.

2. Незважаючи на пункт 1, додаткова інформація може запитуватися, якщо інформація, передбачена в згаданому пункті, є недостатньою для прийняття запитуваною Стороною рішення про видачу.

3. У випадках, коли запитувана Сторона отримала запит про видачу відповідно до статті 12 Конвенції, цей Протокол застосовується mutatis mutandis.

Стаття 3 - Обов'язок інформувати особу

Якщо особу, яка розшукується з метою видачі, заарештовано відповідно до статті 16 Конвенції, компетентний орган запитуваної Сторони, відповідно до її законодавства та без необґрунтованої затримки, повинен поінформувати таку особу про отримання запиту щодо неї та про можливість застосування спрощеної процедури видачі відповідно до цього Протоколу.

Стаття 4 - Згода на видачу

1. Згода розшукуваної особи на видачу та, у відповідному випадку, її явно висловлена відмова від застосування спеціального правила повинні бути надані перед компетентним судовим органом запитуваної Сторони відповідно до законодавства цієї Сторони.

2. Кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення того, щоб згода і, у відповідному випадку, відмова, зазначені в пункті 1, були встановлені в такий спосіб, який вказує на те, що відповідна особа висловила їх добровільно та з повним усвідомленням правових наслідків. Із цією метою розшукувана особа має право на правову допомогу. У разі потреби, запитувана Сторона забезпечує розшукуваній особі можливість скористатися допомогою перекладача.

3. Згода і, у відповідному випадку, відмова, зазначені в пункті 1, фіксуються згідно із законодавством запитуваної Сторони.

4. З урахуванням пункту 5 згода і, у відповідному випадку, відмова, зазначені в пункті 1, не можуть бути відкликані.

5. Будь-яка держава під час підписання чи передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання чи будь-коли пізніше може заявити, що згода і, у відповідному випадку, відмова від застосування спеціального правила можуть бути відкликані. Згоду може бути відкликано до прийняття запитуваною Стороною остаточного рішення про видачу за спрощеною процедурою. У такому випадку період часу між повідомленням про згоду та її відкликанням не братиметься до уваги при визначенні строку, передбаченого пунктом 4 статті 16 Конвенції. Відмову від застосування спеціального правила може бути відкликано до передачі відповідної особи. Будь-яке відкликання згоди на видачу або відмови від застосування спеціального правила фіксується відповідно до законодавства запитуваної Сторони, про що без зволікань повідомляють запитуючій Стороні.

Стаття 5 - Відмова від застосування спеціального правила

Кожна держава під час підписання чи передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання чи будь-коли пізніше може заявити, що правила, визначені статтею 14 Конвенції, не застосовуються, якщо особа, видана цією державою відповідно до статті 4 цього Протоколу:

погоджується на видачу; або

b) погоджується на видачу та чітко висловлює відмову від застосування спеціального правила.

Стаття 6 - Повідомлення у випадку тимчасового арешту

1. З метою подання запитуючою Стороною, у разі потреби, запиту про видачу відповідно до статті 12 Конвенції, запитувана Сторона інформує її якомога швидше і не пізніше ніж через десять днів після дати тимчасового арешту про те, чи надала розшукувана особа свою згоду на видачу.

2. У виняткових випадках, коли запитувана Сторона вирішує не застосовувати спрощену процедуру, незважаючи на згоду на це розшукуваної особи, вона повідомляє про це запитуючій Стороні настільки заздалегідь, щоб надати їй можливість подати запит про видачу до закінчення сорокаденного строку, встановленого статтею 16 Конвенції.

Стаття 7 - Повідомлення про рішення

Якщо розшукувана особа надала згоду на видачу, запитувана Сторона повідомляє запитуючій Стороні про своє рішення щодо видачі за спрощеною процедурою протягом двадцяти днів з дати надання згоди такою особою.

Стаття 8 - Засоби зв'язку

Для цілей цього Протоколу повідомлення можуть бути передані за допомогою електронних або інших засобів зв'язку, що забезпечують передачу доказів у письмовій формі, за умов, що дозволяють Сторонам пересвідчитися в їх автентичності, а також через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол). У будь-якому випадку відповідна Сторона надає на запит і в будь-який час оригінали або засвідчені копії документів.

Стаття 9 - Передача особи, яка підлягає видачі

Передача повинна бути здійснена у найкоротший строк, переважно протягом десяти днів від дати повідомлення щодо рішення про видачу.

Стаття 10 - Згода, надана після закінчення строку, визначеного в статті 6

Якщо розшукувана особа надала свою згоду після закінчення десятиденного строку, визначеного в пункті 1 статті 6 цього Протоколу, запитувана Сторона застосовує спрощену процедуру, передбачену цим Протоколом, якщо вона ще не отримала запиту про видачу в розумінні статті 12 Конвенції.

Стаття 11 - Транзитне перевезення

У випадку транзитного перевезення відповідно до умов, визначених у статті 21 Конвенції, у разі, якщо особа повинна бути видана запитуючій Стороні за спрощеною процедурою, застосовуються такі положення:

a) запит про транзитне перевезення повинен містити інформацію, передбачену пунктом 1 статті 2 цього Протоколу;

b) Сторона, у якої запитується дозвіл на транзитне перевезення, може запитати надання додаткової інформації в разі, якщо зазначеної в підпункті "а" інформації недостатньо для прийняття цією Стороною рішення про транзитне перевезення.

Стаття 12 - Зв'язок з Конвенцією та іншими міжнародними документами

1. Терміни й вислови, що вживаються в цьому Протоколі, тлумачаться у розумінні Конвенції. Стосовно Сторін цього Протоколу положення Конвенції застосовуються mutatis mutandis тією мірою, якою вони сумісні з положеннями цього Протоколу.

2. Положення цього Протоколу не перешкоджають застосуванню пунктів 2 і 3 статті 28 Конвенції щодо зв'язку між Конвенцією та двосторонніми чи багатосторонніми угодами.

Стаття 13 - Дружнє вирішення

Європейський комітет з проблем злочинності Ради Європи інформують стосовно застосування цього Протоколу і він повинен усебічно сприяти дружньому вирішенню будь-яких складних питань, які можуть виникнути під час його тлумачення і застосування.

Стаття 14 - Підписання і набрання чинності

1. Цей Протокол відкритий для підписання державами - членами Ради Європи, які є Сторонами Конвенції або її підписали. Він підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Сторона, яка підписала цей Протокол, може не здійснювати його ратифікацію, прийняття або затвердження, крім випадків, коли вона попередньо ратифікувала, прийняла чи затвердила Конвенцію або робить це одночасно. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Цей Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи

затвердження.

3. Щодо будь-якої держави, яка підписала цей Протокол і в подальшому передає на зберігання свою ратифікаційну грамоту або документ про прийняття чи затвердження, цей Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання.

Стаття 15 - Приєднання

1. Будь-яка держава, яка не є членом, але приєдналася до Конвенції, може приєднатися до цього Протоколу після набрання ним чинності.

2. Таке приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Щодо будь-якої Сторони, яка приєдналася, цей Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання документа про приєднання.

Стаття 16 - Територіальне застосування

1. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територію або території, на які поширюється дія Протоколу.

2. Будь-яка держава будь-коли пізніше шляхом подачі заяви Генеральному секретарю Ради Європи може поширити дію цього Протоколу на будь-яку іншу територію, визначену в заяві. Щодо такої території Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів щодо будь-якої території, визначеної у такій заяві, може бути відкликана шляхом надіслання повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 17 - Заяви і застереження

1. Застереження, зроблені державою щодо будь-якого положення Конвенції або двох додаткових протоколів до неї, застосовуються також до цього Протоколу, крім випадків, коли ця держава під час підписання чи передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання не заявила про інше. Те саме застосовується до будь-якої заяви, зробленої стосовно або на підставі будь-якого положення Конвенції або двох додаткових протоколів до неї.

2. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити, що вона користується правом не приймати повністю чи частково пункт 1 статті 2 цього Протоколу. Жодні інші застереження не допускаються.

3. Будь-яка держава під час підписання або під час передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання чи будь-коли пізніше може зробити заяви, передбачені пунктом 5 статті 4 та статтею 5 цього Протоколу.

4. Будь-яка держава може повністю або частково відкликати застереження чи заяву, зроблені нею відповідно до цього Протоколу, шляхом подачі заяви Генеральному секретарю Ради Європи, яка набирає чинності з дати її отримання.

5. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження до пункту 1 статті 2 цього Протоколу відповідно до пункту 2 цієї статті, не може вимагати застосування цього пункту іншою Стороною. Проте, якщо її застереження є частковим або з умовою, вона може вимагати застосування цього пункту в тій частині, у якій вона його сама прийняла.

Стаття 18 - Денонсація

1. Будь-яка Сторона, у тому, що її стосується, може денонсувати цей Протокол шляхом повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати отримання повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

3. Денонсація Конвенції автоматично спричиняє денонсацію цього Протоколу.

Стаття 19 - Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам Ради Європи і будь-якій державі, яка приєдналася до цього Протоколу, про:

a) будь-яке підписання;

b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання;

c) будь-яку дату

набрання чинності цим Протоколом відповідно до статей 14 і 15;

d) будь-яку заяву, зроблену відповідно до пункту 5 статті 4, статті 5, статті 16 і пункту 1 статті 17, та будь-яке відкликання такої заяви;

e) будь-яке застереження, зроблене відповідно до пункту 2 статті 17, і будь-яке відкликання такого застереження;

f) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до положень статті 18, і дату, з якої денонсація набирає чинності;

g) будь-яку іншу дію, заяву, повідомлення або інформацію, пов'язані із цим Протоколом.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені представники, підписали цей Протокол.

Учинено в м. Страсбург 10 листопада 2010 року англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є рівноавтентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі, яка є членом Ради Європи, і державам, що не є членами Ради Європи, які приєдналися до Конвенції.

Офіційний переклад.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

до Третього додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників

Туреччина

Застереження, що міститься в ратифікаційній грамоті, яка передана на зберігання 11 липня 2016 року

Турецька Республіка заявляє, що всі документи, визначені у статті 12 Конвенції, повинні бути надані у тих випадках, коли застосовується спрощена процедура видачі відповідно до пункту 1 статті 2 Третього Додаткового протоколу.

Період, що охоплює: 01.11.2016 -

Статті, яких стосується: 2

ЧЕТВЕРТИЙ ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ

до Європейської Конвенції про видачу правопорушників

Офіційний переклад.

Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол,

вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

бажаючи посилити свою індивідуальну і колективну спроможність реагування на злочини;

беручи до уваги положення Європейської конвенції про видачу правопорушників (ETS No. 24), відкритої для підписання в м. Париж 13 грудня 1957 року (далі - Конвенція), а також трьох додаткових протоколів до неї (ETS Nos. 86 і 98, CETS No. 209), учинених у м. Страсбург 15 жовтня 1975 року, 17 березня 1978 року та 10 листопада 2010 року відповідно;

вважаючи за доцільне модернізувати низку положень Конвенції та доповнити її в деяких аспектах з урахуванням розвитку міжнародного співробітництва у кримінальних справах з часу набрання чинності Конвенцією та додатковими протоколами до неї;

домовились про таке:

Стаття 1 - Строки давності

Стаття 10 Конвенції замінюється такими положеннями:

"Строки давності

1. Видача не дозволяється, якщо закінчилися строки давності переслідування чи покарання особи, видача якої запитується, відповідно до законодавства запитуючої Сторони.

2. У видачі не може бути відмовлено на підставі того, що закінчилися строки давності переслідування чи покарання особи, видача якої запитується, відповідно до законодавства запитуваної Сторони.

3. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити, що вона залишає за собою право не застосовувати пункт 2:

a) у разі, коли запит про видачу стосується правопорушень, стосовно яких ця держава має юрисдикцію відповідно до її кримінального законодавства; та/або

b) якщо її внутрішнє законодавство прямо забороняє видачу в разі, коли закінчилися строки давності переслідування чи покарання особи, видача якої запитується, відповідно до її законодавства.

4. Під час визначення того, чи закінчилися строки давності переслідування або покарання особи, видача якої запитується, відповідно до її законодавства, будь-яка Сторона, що зробила застереження згідно з пунктом 3 цієї статті, враховує відповідно до її законодавства будь-які дії або події, які мали місце в запитуючій Стороні, тією мірою, якою аналогічні дії або події мають наслідком переривання або зупинення перебігу строку давності в запитуваній Стороні."

Стаття 2 - Запит та підтвердні документи

1. Стаття 12 Конвенції замінюється такими положеннями:

"Запит та підтвердні

документи

1. Запит складається у письмовій формі. Він подається Міністерством юстиції або іншим компетентним органом запитуючої Сторони Міністерству юстиції або іншому компетентному органу запитуваної Сторони. Держава, яка бажає призначити інший компетентний орган, ніж Міністерство юстиції, повідомляє про свій компетентний орган Генеральному секретарю Ради Європи під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання, а також про будь-які наступні зміни, пов'язані з її компетентним органом.

2. До запиту додають:

a) копію рішення про визнання винним та визначення покарання або постанову про утримання під вартою чи ордер на арешт або інше розпорядження, яке має таку саму силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої Сторони;

b) виклад правопорушень, за які вимагається видача. Час і місце їх вчинення, їх юридична кваліфікація і посилання на відповідні правові положення, включаючи положення стосовно строку давності, зазначаються якнайточніше; та

c) копію відповідних законодавчих актів або, коли це неможливо, виклад відповідного закону і, по можливості, якнайточніший опис особи, видача якої запитується, а також будь-яку іншу інформацію, яка може сприяти її ідентифікації, встановленню громадянства і місця перебування."

2. Стаття 5 Другого додаткового протоколу до Конвенції не застосовується між Сторонами цього Протоколу.

Стаття 3 - Спеціальне правило

Стаття 14 Конвенції замінюється такими положеннями:

"Спеціальне правило

1. Видана особа не може бути піддана арешту, переслідуванню, суду, засуджена або затримана з метою виконання покарання чи постанови про утримання під вартою, її свобода також не може бути обмежена з будь-яких інших підстав за будь-яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке її було видано, за винятком таких випадків:

a) коли Сторона, яка її видала, на це згодна. Запит про надання згоди подається разом з документами, зазначеними у статті 12, та протоколом будь-якої заяви, зробленої виданою особою у зв'язку з відповідним правопорушенням. Згода надається, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запитується, є таким, що тягне за собою видачу відповідно до положень цієї Конвенції. Рішення приймається якнайшвидше і не пізніше 90 днів після отримання запиту про надання згоди. У разі неможливості для запитуваної Сторони дотриматися строку, зазначеного у цьому пункті, вона повідомляє про це запитуючій Стороні, зазначаючи при цьому причини затримки та орієнтовний час, необхідний для прийняття рішення;

b) коли така особа, маючи можливість залишити територію Сторони, якій вона була видана, не зробила цього впродовж 30 днів після її остаточного звільнення або, залишивши цю територію, знову туди повернулася.

2. Запитуюча Сторона може, однак:

a) здійснювати досудові розслідування без застосування заходів, що обмежують особисту свободу відповідної особи;

b) вживати будь-яких заходів, необхідних відповідно до її законодавства, для запобігання будь-яким правовим наслідкам закінчення строку давності, включаючи заочне провадження;

c) вживати будь-яких заходів, необхідних для випровадження цієї особи зі своєї території.

3. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання або в будь-який час пізніше може заявити, що, відступаючи від положень пункту 1, запитуюча Сторона, яка зробила таку саму заяву, може, коли запит про надання згоди надіслано згідно з підпунктом "a" пункту 1, обмежити особисту свободу виданої особи за умови, що:

a) запитуюча Сторона одночасно із запитом про надання згоди відповідно до підпункту "a" пункту 1 або пізніше повідомляє дату, коли вона має намір застосувати такі обмеження; та

b) компетентний орган запитуваної Сторони явно підтверджує отримання такого повідомлення.

Запитувана Сторона може висловити своє заперечення щодо такого обмеження в будь-який час, що тягне за собою зобов'язання запитуючої Сторони негайно припинити обмеження, в тому числі, де це можливо,

шляхом звільнення виданої особи.

4. У разі, коли кваліфікація правопорушення, в якому обвинувачують особу, змінюється під час розгляду справи, видана особа може переслідуватися або засуджуватися тією мірою, якою нова кваліфікація правопорушення свідчить про те, що за своїм складом воно є правопорушенням, що тягне видачу."

Стаття 4 - Видача третій державі

Текст статті 15 Конвенції стає пунктом 1 цієї статті і доповнюється таким другим пунктом:

"2. Запитувана Сторона приймає рішення про надання згоди, зазначеної в пункті 1, якомога швидше і не пізніше ніж через 90 днів після отримання запиту про надання згоди та, у відповідних випадках, документів, зазначених у пункті 2 статті 12. У разі неможливості для запитуваної Сторони дотриматися строку, передбаченого в цьому пункті, вона інформує запитуючу Сторону, зазначаючи причини затримки і орієнтовний час, необхідний для прийняття рішення."

Стаття 5 - Транзитне перевезення

Стаття 21 Конвенції замінюється такими положеннями:

"Транзитне перевезення

1. Транзитне перевезення через територію однієї з Договірних Сторін дозволяється на запит про транзитне перевезення за умови, що відповідне правопорушення не розглядається Стороною, у якої запитується дозвіл на транзитне перевезення, як правопорушення політичного або суто військового характеру з урахуванням статей 3 і 4 цієї Конвенції.

2. Запит про транзитне перевезення повинен містити таку інформацію:

a) ідентифікаційні дані особи, яка підлягає видачі, у тому числі її громадянство або громадянства за наявності;

b) орган, що запитує транзитне перевезення;

c) існування ордера на арешт або іншої постанови, що має таку саму юридичну силу, або рішення суду, що підлягає виконанню, а також підтвердження того, що особа підлягає видачі;

d) характер і юридичну кваліфікацію правопорушення, включаючи максимальне покарання, або покарання, призначене в остаточному рішенні;

e) опис обставин, за яких правопорушення було вчинено, включаючи час, місце та ступінь участі розшукуваної особи.

3. У разі незапланованої посадки запитуюча Сторона негайно підтверджує, що один з документів, зазначених у підпункті "a" пункту 2 статті 12, існує. Це повідомлення має силу запиту про тимчасовий арешт згідно зі статтею 16, і запитуюча Сторона подає запит про транзитне перевезення Стороні, на території якої ця посадка відбулася.

4. У транзитному перевезенні громадянина країни, в якої запитується дозвіл на транзитне перевезення, в розумінні статті 6 Конвенції, може бути відмовлено.

5. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити, що вона залишає за собою право надавати дозвіл на транзитне перевезення особи тільки за деяких або за всіх умов, за яких вона дозволяє видачу.

6. Транзитне перевезення виданої особи не здійснюється через будь-яку територію, де існують підстави вважати, що її життя або свобода можуть опинитися під загрозою на підставі її раси, релігії, національної приналежності або політичних переконань."

Стаття 6 - Канали та засоби зв'язку

Конвенція доповнюється такими положеннями:

"Канали та засоби зв'язку

1. Для цілей Конвенції повідомлення можуть бути передані за допомогою електронних або будь-яких інших засобів зв'язку, що забезпечують передачу доказів у письмовій формі, відповідно до умов, що дозволяють Сторонам пересвідчитися в їх автентичності. У будь-якому випадку відповідна - Сторона надає на запит і в будь-який час оригінали або засвідчені копії документів.

2. Використання Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) або дипломатичних каналів не виключається.

3. Будь-яка держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити, що для цілей статті 12 і підпункту "a" пункту 1 статті 14 Конвенції вона залишає за собою право вимагати оригінал або засвідчену копію запиту та підтвердних документів."

Стаття 7 - Зв'язок з Конвенцією та іншими міжнародними документами

1. Терміни й вислови, що вживаються в цьому

Протоколі, тлумачаться у розумінні Конвенції. Стосовно Сторін цього Протоколу положення Конвенції застосовуються mutatis mutandis тією мірою, якою вони сумісні з положеннями цього Протоколу.

Стаття 8 - Дружнє вирішення

Конвенція доповнюється такими положеннями:

"Дружнє вирішення

Європейський комітет з проблем злочинності Ради Європи інформують про застосування Конвенції та додаткових протоколів до неї і вживає всіх необхідних заходів для сприяння дружньому вирішенню будь-яких складних питань, які можуть виникнути під час їх тлумачення та застосування."

Стаття 9 - Підписання і набрання чинності

1. Цей Протокол є відкритим для підписання державами - членами Ради Європи, які є Сторонами Конвенції або підписали її. Він підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Сторона, яка підписала цей Протокол, не може здійснювати його ратифікацію, прийняття або затвердження, крім випадків коли вона вже ратифікувала, прийняла чи затвердила Конвенцію або робить це одночасно. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Щодо будь-якої Сторони, яка підписує Протокол та в подальшому здає на зберігання ратифікаційну грамоту або документ про прийняття чи затвердження, цей Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання.

Стаття 10 - Приєднання

3. Щодо будь-якої держави, яка приєдналася, цей Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі на зберігання документа про приєднання.

Стаття 11 - Сфера дії у часі

Цей Протокол застосовується до запитів, отриманих після набрання чинності Протоколом між відповідними Сторонами.

Стаття 12 - Територіальне застосування

2. Будь-яка держава в будь-який момент пізніше шляхом подачі заяви Генеральному секретарю Ради Європи може поширити дію цього Протоколу на будь-яку іншу територію, визначену в заяві. Щодо такої території Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, щодо будь-якої території, визначеної у такій заяві, може бути відкликана шляхом надіслання повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного строку з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 13 - Заяви і застереження

1. Застереження, зроблені державою щодо положень Конвенції та додаткових протоколів до неї, які не змінені цим Протоколом, застосовуються також до цього Протоколу, крім випадків, коли держава під час підписання, передачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання не заявила про інше. Те саме застосовується до будь-якої заяви, зробленої стосовно або на підставі будь-якого положення Конвенції та додаткових протоколів до неї.

2. Застереження і заяви, зроблені державою щодо будь-якого положення Конвенції, яке змінено цим Протоколом, не застосовуються у відносинах між Сторонами цього Протоколу.

3. Жодні застереження не можуть

бути зроблені до положень цього Протоколу, за винятком застережень, передбачених у пункті 3 статті 10 та пункті 5 статті 21 Конвенції, з поправками, внесеними цим Протоколом, і в пункті 3 статті 6 цього Протоколу. Взаємність може бути застосована до будь-якого зробленого застереження.

4. Будь-яка держава може повністю або частково відкликати застереження чи заяву, зроблені нею відповідно до цього Протоколу, шляхом надіслання повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи, яке набирає чинності з дати його отримання.

Стаття 14 - Денонсація

1. Будь-яка Сторона може денонсувати цей Протокол у тому, що її стосується, шляхом надіслання повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Денонсація Конвенції автоматично спричиняє денонсацію цього Протоколу.

Стаття 15 - Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам - членам Ради Європи та будь-якій державі, яка приєдналася до цього Протоколу, про:

a) будь-яке підписання;

b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття, затвердження або приєднання;

c) будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до статей 9 і 10;

d) будь-яке застереження, зроблене відповідно до пункту 3 статті 10 і пункту 5 статті 21 Конвенції, з поправками, внесеними цим Протоколом, а також пункту 3 статті 6 цього Протоколу, і будь-яке відкликання такого застереження;

e) будь-яку заяву, зроблену відповідно до пункту 1 статті 12 і пункту 3 статті 14 Конвенції, з поправками, внесеними цим Протоколом, а також статті 12 цього Протоколу, і будь-яке відкликання такої заяви;

f) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до положень статті 14, і дату, з якої денонсація набирає чинності;

g) будь-який інший акт, заяву, повідомлення або інформацію, пов'язані із цим Протоколом.

Учинено в м. Відень 20 вересня 2012 року англійською і французькою мовами, при цьому обидва тексти є рівноавтентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі, яка є членом Ради Європи, і державам, що не є членами Ради Європи, які приєдналися до Конвенції.

Офіційний переклад

Застереження

до Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників

Латвійська Республіка

Застереження, що міститься в ратифікаційній грамоті, яка передана на зберігання 24 лютого 2014 року

Відповідно до статті 1 Четвертого додаткового протоколу та пункту 3 статті 10 Конвенції у редакції Четвертого додаткового протоколу Латвійська Республіка залишає право не застосовувати пункт 2 статті 10 Конвенції у випадку, передбаченому у підпункті b пункту 3 статті 10 Конвенції, у зв'язку зі змінами відповідно до статті 1 Четвертого додаткового протоколу.

Період, що охоплює: 01.06.2014 -

Статті, яких стосується: 1.

Швейцарія

Застереження, що міститься в ратифікаційній грамоті, яка передана на зберігання 15 липня 2016 року

Відповідно до пункту 3 статті 6 Четвертого Додаткового протоколу до Конвенції про видачу Швейцарія залишає за собою право вимагати оригінал або завірену копію запиту і підтвердних документів, згаданих в статті 12 і пункті 1.а статті 14 Конвенції.

Період, що охоплює: 01.11.2016 -

Статті, яких стосується: 6

Туреччина

Застереження, що міститься в ратифікаційній грамоті, яка передана на зберігання 11 липня 2016 року

Беручи до уваги статтю 1 Четвертого Додаткового протоколу, коли Туреччина є запитуваною Стороною щодо видачі, вона не приймає запити зі строками давності, що закінчилися відповідно до турецького законодавства.

Період, що охоплює: 01.11.2016 -

Статті, яких стосується: 1

Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії

Застереження, що міститься в ратифікаційній грамоті, яка передана на зберігання 23

вересня 2014 року

Відповідно до пункту 3 статті 6 Четвертого додаткового протоколу, Уряд Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії заявляє, що для цілей статті 12 та пункту 1.а статті 14 Конвенції він зберігає право вимагати оригінал або засвідчену копію запиту та підтверджуючих документів.

Період, що охоплює: 01.01.2015 -

Статті, яких стосується: 6.

____________