Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин

Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що розташована в Україні або іншій країні, акредитована на відповідність вимогам стандарту ISO/IEC 17025 (ДСТУ ISO/IEC 17025) Національним органом України з акредитації, іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій), або іншим іноземним органом з акредитації, діяльність якого відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 17011 (ДСТУ ISO/IEC 17011);

2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) - лабораторне дослідження (випробування), що проводиться акредитованою лабораторією з використанням підтверджувальних (референс) методів на вимогу особи, яка оскаржує результати основного лабораторного дослідження (випробування);

3) аудит - систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов'язані з нею результати запланованим заходам і чи такі заходи впроваджені результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;

4) валідація - перевірка і забезпечення об'єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений нормативно-правовим актом, нормативним актом, стандартом, методом (методикою) проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;

5) вантаж - певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (в межах однієї товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД), що супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом), перевозиться одним транспортним засобом та надходить з однієї країни або її окремої території (зони або компартмента);

6) відбір зразків - форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров'ям та благополуччям тварин, з метою перевірки шляхом проведення простих або лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

7) державний ветеринарний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження, кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, сіна, соломи, здоров'я та благополуччя тварин;

8) державний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід роботи не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних, та/або ветеринарно-санітарних заходів та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю;

9) державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також

усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України;

10) державний моніторинг - здійснення в межах заходів державного контролю послідовних спостережень та/або вимірювань відповідно до плану державного моніторингу з наступним їх аналізом та узагальненням з метою отримання загального уявлення про стан справ щодо дотримання законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин;

11) документальна перевірка на державному кордоні (документальна перевірка) - форма державного контролю на державному кордоні України вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, яка полягає у здійсненні перевірки міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, та/або інших документів, які вимагаються згідно з митними правилами та містять інформацію щодо відповідності вантажу законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження;

12) еквівалентність - здатність різних систем або заходів державного контролю забезпечувати досягнення однакових цілей;

13) загальний ветеринарний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з продуктами, який підлягає ввезенню (пересиланню) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій частині державний ветеринарний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу;

14) загальний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження або кормами нетваринного походження, які у разі ввезення (пересилання) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій частині державний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу у призначеному пункті пропуску на державному кордоні України;

15) законодавство про здоров'я та благополуччя тварин - закони та інші нормативно-правові акти, які спрямовані на запобігання поширенню захворювань тварин, а також визначають умови утримання тварин, включаючи систематичний догляд, належне годування, належні приміщення для утримання тварин, запобігання хворобам, гуманне поводження з тваринами, у тому числі під час забою;

16) законодавство про корми - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до кормів на будь-яких стадіях їх виробництва, обігу та використання;

17) законодавство про харчові продукти - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до харчових продуктів на будь-яких стадіях їх виробництва та обігу;

18) затримання - процедура, за допомогою якої виключається переміщення або зміна стану вантажу до винесення рішення щодо його місця призначення. Затримання може включати зберігання вантажу оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, відповідно до вказівок державного інспектора (державного ветеринарного інспектора);

19) інспектування - форма державного контролю, яка полягає у здійсненні перевірки стану здоров'я та благополуччя тварин, виробництва та обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення відповідності законодавству про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин;

20) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини. Термін "компетентний орган" для іншої країни означає відповідний орган цієї країни, якому надано повноваження щодо організації та здійснення державного

контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

21) композитний продукт - харчовий продукт, що одночасно містить у своєму складі перероблені харчові продукти тваринного походження та харчові продукти рослинного походження, включаючи такі, в яких переробка первинної продукції є невід'ємною частиною виробництва кінцевого харчового продукту;

22) міжнародний сертифікат - сертифікат здоров'я, міжнародний ветеринарний сертифікат або інший документ, що видається компетентним органом країни походження або країни-експортера і засвідчує здоров'я тварини та/або безпечність харчового продукту, корму, сіна, соломи або побічного продукту тваринного походження;

23) невідповідність - порушення оператором ринку вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

24) оператор ринку - оператор ринку харчових продуктів, оператор ринку кормів, оператор потужностей. Для цілей розділу VII цього Закону до операторів ринку також належить оператор ринку у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження;

25) особа, відповідальна за вантаж (для цілей розділу VII цього Закону) - власник вантажу або його представник;

26) офіційний ветеринарний лікар - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим статтею 13 цього Закону кваліфікаційним вимогам, має досвід роботи за фахом не менше двох років та якому компетентним органом надано повноваження для виконання окремих заходів державного контролю на визначеній потужності (господарстві);

27) оцінка ризику - науково обґрунтований процес, що включає ідентифікацію небезпечного фактора, характеристику небезпечного фактора, оцінку його впливу, характеристику ризику;

28) перевірка відповідності на державному кордоні (далі - перевірка відповідності) - форма державного контролю на державному кордоні України, що полягає у візуальному огляді та проводиться з метою перевірки, чи міжнародний сертифікат (сертифікати) та/або документи, які супроводжують вантаж, відповідають маркуванню та вмісту вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;

29) побічні продукти тваринного походження - побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, та продукти їх оброблення і переробки, визначені Законом України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною";

30) позначка придатності - позначка, яка застосовується згідно з цим Законом для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;

31) помічник державного ветеринарного інспектора - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим цим Законом вимогам та працює в системі компетентного органу під керівництвом державного ветеринарного інспектора;

32) продукти (для цілей розділу VII цього Закону) - харчові продукти тваринного походження (у тому числі композитні продукти), корми тваринного походження, сіно, солома, побічні продукти тваринного походження;

33) прості дослідження (випробування) - органолептичні дослідження (на запах, колір, консистенцію, смак), прості фізичні та хімічні дослідження (розрізання, розморожування, нагрівання тощо), дослідження (випробування) за допомогою методів експрес-діагностики, що не потребують направлення відібраних зразків до лабораторії та проводяться у визначених цим Законом випадках за місцем проведення заходів державного контролю;

34) референс-лабораторія - акредитована лабораторія, якій згідно з вимогами цього Закону надано повноваження щодо виконання визначених цим Законом функцій;

35) система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points - HACCP) - система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів;

36) уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія, якій компетентним органом надано повноваження проводити для цілей державного контролю лабораторні

дослідження (випробування) відібраних зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження та речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров'ям та благополуччям тварин;

37) уповноважена особа - офіційний ветеринарний лікар, уповноважений ветеринар, працівник бійні, уповноважений на виконання обов'язків помічника державного ветеринарного інспектора, уповноважена лабораторія, яким компетентним органом відповідно до цього Закону надано повноваження щодо здійснення визначених цим Законом окремих заходів державного контролю;

38) уповноважений ветеринар - спеціаліст ветеринарної медицини, який має досвід роботи за фахом не менше одного року та якому компетентним органом надано повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю господарств;

39) фізична перевірка на державному кордоні (далі - фізична перевірка) - форма державного контролю на державному кордоні України, що може включати перевірку транспортних засобів, упаковки, маркування, температури, відбір зразків, проведення простих та/або лабораторних досліджень (випробувань) з метою перевірки відповідності вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження.

2. Інші терміни, наведені у цьому Законі, вживаються у значеннях, визначених законами України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" і "Про ветеринарну медицину". Термін "господарство" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин". Термін "знищення" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". Термін "ризиковий матеріал" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною".

Стаття 2. Законодавство про державний контроль

1. Законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про ветеринарну медицину", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об'єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження.

2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини щодо:

1) захисту життя та здоров'я рослин;

2) харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, призначених (вироблених) для власного споживання (користування);

3) ввезення на митну територію України тварин, крім тих, що призначені для споживання людиною живими.

Розділ II

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ

Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері здійснення державного контролю

1. До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:

1) Кабінет

Міністрів України;

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;

3) компетентний орган.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю належать:

1) забезпечення здійснення державної політики у сфері державного контролю;

2) спрямування та координація роботи органів виконавчої влади у сфері державного контролю;

3) затвердження переліку призначених прикордонних інспекційних постів;

4) затвердження переліку призначених пунктів пропуску на державному кордоні України;

5) затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, та порядку визначення періодичності здійснення планових заходів державного контролю потужностей;

6) затвердження порядку та критеріїв уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій, порядку перевірки компетентним органом дотримання ними відповідних критеріїв уповноваження та позбавлення такого уповноваження;

7) затвердження порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю;

8) затвердження порядку проведення аудиту компетентного органу та його територіальних органів;

9) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:

1) форми актів державного контролю, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час інспектування та аудиту, а також форми актів відбору зразків;

2) довгостроковий план державного контролю;

3) методи контролю зоонозів;

4) вимоги щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки;

5) порядок визначення та застосування періодичності документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України відповідно до вимог розділу VII цього Закону;

6) граничні норми (обсяги) відбору зразків;

7) порядок відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 7. Система та повноваження компетентного органу у сфері державного контролю

1. Компетентний орган у сфері державного контролю:

1) організовує та здійснює державний контроль, у тому числі на державному кордоні України;

2) розробляє та виконує довгостроковий план державного контролю, щороку звітує Кабінету Міністрів України про стан його виконання;

3) розробляє та виконує план дій за надзвичайних обставин, пов'язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин);

4) затверджує щорічний план державного контролю та щорічний план державного моніторингу;

5) забезпечує проведення передзабійного та післязабійного огляду тварин на відповідних потужностях, а також післязабійного огляду тварин, забитих на полюванні;

6) здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP;

7) надає особам, визначеним цим Законом, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, контролює правомірність та

ефективність їхньої діяльності, позбавляє таких повноважень за наявності підстав, визначених законодавством, а також веде облік та оприлюднює відомості про уповноважених осіб на офіційному веб-сайті;

8) забезпечує правомірність та ефективність діяльності своїх структурних підрозділів, територіальних органів та їх посадових осіб;

9) встановлює у щорічному плані державного контролю періодичність інспектування, аудиту, відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань) щодо кожної потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;

10) затверджує в порядку, визначеному законодавством, періодичність документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;

11) залучає у разі необхідності до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;

12) вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, а також для притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом;

13) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

2. Систему компетентного органу складають компетентний орган, його територіальні органи, а також державні установи, підприємства та організації, підпорядковані компетентному органу.

3. Територіальні органи виконують повноваження компетентного органу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Керівник компетентного органу покладає виконання повноважень головного державного інспектора та головного державного ветеринарного інспектора на керівника територіального органу або його заступників, за умови їх відповідності вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора.

4. Керівник компетентного органу виконує повноваження Головного державного інспектора України та Головного державного ветеринарного інспектора України, за умови відповідності його вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора. У разі невідповідності керівника компетентного органу зазначеним вимогам він покладає виконання повноважень Головного державного інспектора України та Головного державного ветеринарного інспектора України на своїх заступників або керівників структурних підрозділів компетентного органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора.

Стаття 8. Основні засади діяльності компетентного органу у сфері державного контролю

1. Компетентний орган у сфері державного контролю повинен забезпечити:

1) ефективність державного контролю під час виробництва та обігу живих тварин, харчових продуктів та кормів, а також на стадії використання кормів;

2) відсутність будь-якого конфлікту інтересів у осіб, які здійснюють заходи державного контролю;

3) наявність у своєму розпорядженні або доступ до уповноважених лабораторій для проведення лабораторних досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості кваліфікованого та досвідченого персоналу для ефективного виконання заходів державного контролю;

4) наявність і належний стан відповідних засобів (інструментів, обладнання тощо) для забезпечення ефективного здійснення персоналом заходів державного контролю;

5) наявність плану дій за надзвичайних обставин та готовність діяти згідно з цим планом у разі виникнення таких обставин;

6) якість та відповідність заходів державного контролю поставленим цілям;

7) прозорість, неупередженість та узгодженість дій під час здійснення заходів державного контролю на всіх рівнях;

8) здійснення державного контролю відповідно до встановлених законодавством вимог.

2. Зовнішній аудит компетентного органу та його територіальних органів проводиться щороку за рішенням Кабінету Міністрів України на основі принципів незалежності і прозорості та за участю представників громадськості. Представниками громадськості,

які беруть участь у проведенні зовнішнього аудиту компетентного органу та його територіальних органів, можуть бути фізичні особи, які мають значний досвід роботи, володіють необхідними знаннями і навичками та публічно делегуються громадськими об'єднаннями, що здійснюють свою діяльність у сфері захисту прав та інтересів споживачів харчових продуктів або операторів ринку. Внутрішній аудит діяльності компетентного органу та його територіальних органів проводиться не рідше одного разу на рік. Результати аудитів оприлюднюються на офіційному веб-сайті компетентного органу та направляються до Кабінету Міністрів України до 1 квітня року, наступного за звітним. За результатами кожного аудиту компетентний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону та оприлюднює інформацію про їх виконання на своєму офіційному веб-сайті. Порядок проведення аудиту компетентного органу та його територіальних органів затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно із встановленими законодавством вимогами, зокрема щодо:

1) структури компетентного органу та порядку його взаємодії з уповноваженими особами;

2) завдань державного контролю, включаючи довгострокові та короткострокові;

3) завдань та повноважень посадових осіб компетентного органу, його територіальних органів та уповноважених осіб;

4) порядку відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), інтерпретації результатів цих досліджень (випробувань) та прийняття подальших рішень;

5) планів державного моніторингу;

6) дій, які вживаються оператором ринку на виконання приписів, розпоряджень та рішень, виданих за результатами заходів державного контролю;

7) перевірки результативності методів (методик) відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань).

4. Компетентний орган затверджує і запроваджує постійно діючі процедури (однією з форм яких є аудит), необхідні для перевірки результативності заходів державного контролю, що здійснюються силами компетентного органу та/або уповноваженими особами.

5. Компетентний орган повинен забезпечити проведення коригувальних дій, якщо результати передбачених частиною четвертою цієї статті перевірок вказують на недотримання порядку проведення заходів державного контролю.

Стаття 9. Надання повноважень на здійснення окремих заходів державного контролю

1. Компетентний орган має право надавати особам, визначеним частиною другою цієї статті, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, за умови їх відповідності вимогам, встановленим законодавством. Рішення компетентного органу про надання статусу уповноваженої особи має містити деталізований опис заходу державного контролю, повноваження щодо здійснення якого надається відповідній особі, та умов, за яких він має здійснюватися.

2. Для цілей цього Закону уповноваженими особами є:

1) офіційні ветеринарні лікарі - мають право здійснювати на визначених компетентним органом потужностях (господарствах) повноваження державного ветеринарного інспектора у межах передбачених цим Законом заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження та живих тварин;

2) уповноважені ветеринари - мають право здійснювати у визначених компетентним органом господарствах передбачені цим Законом заходи державного контролю живих тварин;

3) працівники бійні, уповноважені на виконання обов'язків помічника державного ветеринарного інспектора, - мають право виконувати обов'язки помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м'яса птиці та зайцеподібних у разі виконання умов, визначених розділом VI цього Закону, та лише в частині технічної допомоги, необхідної для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;

4) уповноважені лабораторії, у тому числі референс-лабораторії - мають право проводити лабораторні дослідження (випробування), а також здійснювати відбір зразків та виконувати інші функції у випадках, визначених цим Законом.

3. Офіційні ветеринарні лікарі та уповноважені ветеринари отримують відповідний статус

та здійснюють свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

4. Компетентний орган не має права надавати особам, зазначеним у частині другій цієї статті, такі повноваження щодо здійснення заходів державного контролю:

1) оформляти протоколи про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;

2) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, а також перевіряти стан їх виконання операторами ринку;

3) встановлювати обмеження або заборону ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення з цієї території вантажів;

4) приймати рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів та/або кормів, а також контролювати виконання таких рішень;

5) вирішувати питання використання харчових продуктів та/або кормів для цілей інших, ніж ті, для яких вони призначалися (зміни призначеного використання);

6) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;

7) видавати, тимчасово припиняти, анулювати, поновлювати та переоформляти експлуатаційний дозвіл на потужність та вживати інших визначених законом заходів щодо потужностей, які не відповідають законодавству про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;

8) вживати заходів поводження з вантажами, ввезеними (пересланими) на митну територію України, які не відповідають законодавству;

9) інші повноваження щодо здійснення заходів державного контролю, які додатково визначені Кабінетом Міністрів України.

5. Компетентний орган проводить перевірки уповноважених осіб у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. Компетентний орган позбавляє статусу уповноваженої особи (повністю або в частині окремих повноважень), якщо за результатами проведеної ним перевірки виявлено факт невиконання або неналежного виконання уповноваженою особою наданих їй повноважень.

6. Компетентний орган веде облік уповноважених осіб та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті рішення про надання та позбавлення статусу уповноваженої особи не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття.

7. Уповноважені особи та їх працівники за свої протиправні дії, рішення чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

8. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю уповноваженої особи або її працівника у зв'язку із здійсненням державного контролю, відшкодовується уповноваженою особою незалежно від вини такої особи або її працівника.

Стаття 10. Обов'язки державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів

1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори зобов'язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

2) об'єктивно та неупереджено здійснювати заходи державного контролю у межах повноважень, передбачених законом;

3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах з операторами ринку, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства, а також від неправомірного та необґрунтованого притягнення операторів ринку до відповідальності та застосування до них примусових заходів;

4) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, одержану під час здійснення заходів державного контролю, крім випадків, передбачених законом;

5) пред'являти документи, що посвідчують особу державного інспектора або державного ветеринарного інспектора та підтверджують його повноваження на здійснення заходів державного контролю, а також оформляти і надавати документи, пов'язані із здійсненням заходів

державного контролю.

Стаття 11. Права державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів

1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори мають право:

1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи;

2) здійснювати інспектування потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів;

3) здійснювати відбір зразків з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

4) проводити аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, за умови наявності відповідної підготовки;

5) перевіряти документи щодо дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;

6) здійснювати інтерпретацію результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків;

7) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

8) збирати докази, що підтверджують порушення операторами ринку цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, у тому числі здійснювати відбір зразків;

9) здійснювати позапланові інспектування потужностей з метою перевірки виконання операторами ринку приписів, розпоряджень та рішень, прийнятих за результатами здійснення попередніх заходів державного контролю;

10) за зверненням оператора ринку видавати (заповнювати) міжнародні сертифікати, що підтверджують відповідність вантажів з харчовими продуктами або кормами, що експортуються з України, вимогам країни призначення або вимогам законодавства України. Міжнародний сертифікат, що підтверджує відповідність вантажу, що експортується з України, вимогам законодавства України, видається за відповідним зверненням оператора ринку, лише якщо компетентними органами України та країни призначення не погоджено форму міжнародного сертифіката і законодавство країни призначення не передбачає обов'язковості супроводження такого вантажу міжнародним сертифікатом встановленої форми.

2. Виключно державний ветеринарний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) має право здійснювати керівництво призначеним прикордонним інспекційним постом. Повноваження щодо державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження та живих тварин здійснюються виключно державним ветеринарним інспектором (головним державним ветеринарним інспектором), якщо інше не передбачено цим Законом. Повноваження державного ветеринарного інспектора щодо здійснення заходів державного контролю, визначені розділом VI цього Закону, можуть виконуватися офіційним ветеринарним лікарем, якщо він є незалежним від оператора ринку, який експлуатує відповідну потужність (господарство), та здійснює свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

3. Під час здійснення державного контролю на кордоні вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, державні інспектори заповнюють відповідну частину загального документа на ввезення, а державні ветеринарні інспектори - відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення.

4. Головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори (у тому числі Головний державний інспектор України та Головний державний ветеринарний інспектор України) мають права, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, а також у порядку, визначеному законом, право:

1) приймати рішення про виправлення маркування харчових продуктів, інших об'єктів санітарних заходів та кормів;

2) приймати рішення

про знищення, відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів та/або кормів, що не відповідають законодавству про харчові продукти та корми і становлять загрозу для життя та/або здоров'я людини та/або тварини;

3) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу для життя та/або здоров'я людини та/або тварини;

4) з підстав, визначених законом, видавати, переоформляти, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;

5) залучати до здійснення заходів державного контролю представників правоохоронних органів відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Стаття 12. Вимоги до посадових осіб компетентного органу та його територіальних органів

1. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів є державними службовцями та користуються правами і виконують обов'язки державних службовців.

2. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю, зобов'язані регулярно підвищувати кваліфікацію в порядку, визначеному Законом України "Про державну службу". Компетентний орган затверджує щорічний план підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють заходи державного контролю, і не пізніше 1 квітня наступного року готує та оприлюднює звіт про його виконання на своєму офіційному веб-сайті.

3. Компетентний орган зобов'язаний гарантувати, що посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю:

1) проходять підвищення кваліфікації, передбачене частиною другою цієї статті, відповідно до сфери своєї компетенції з таких питань:

а) заходи державного контролю, зокрема інспектування, аудит і відбір зразків, та порядок їх здійснення;

б) законодавство про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

в) стадії виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров'я людини, тварин, рослин та довкілля;

г) невідповідність та обґрунтована підозра щодо невідповідності;

ґ) небезпечні фактори при виробництві кормів і харчових продуктів;

д) аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP;

е) системи управління, що використовуються операторами ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, та оцінка відповідності таких систем законодавству про харчові продукти та корми;

є) правила видачі (заповнення) міжнародних сертифікатів;

ж) заходи за надзвичайних обставин;

з) правові наслідки заходів державного контролю та порядок притягнення операторів ринку до відповідальності;

и) перевірка записів, документів, включаючи ті, що стосуються участі у програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику;

і) здоров'я та благополуччя тварин;

ї) з інших питань, необхідних для здійснення державного контролю відповідно до вимог цього Закону;

2) стежать за нововведеннями у сфері своєї компетенції;

3) відповідають вимогам Закону України "Про державну службу".

4. Посадові особи компетентного органу та його територіальних підрозділів самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень та зобов'язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом.

5. За протиправні рішення, дії та бездіяльність посадові особи компетентного органу та його територіальних органів несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільну-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

6. У разі порушення посадовою особою під час виконання нею своїх посадових обов'язків прав чи свобод особи компетентний орган або його територіальні підрозділи відповідно до місця роботи посадової особи вживають у межах своєї компетенції заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої майнової (матеріальної) і моральної шкоди, притягнення винних до юридичної відповідальності.

7. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи

бездіяльністю посадової особи компетентного органу або його територіального органу, відшкодовується за рахунок коштів бюджету, передбачених для фінансування компетентного органу та його територіальних органів, незалежно від вини такої посадової особи.

8. Посадова особа компетентного органу або його територіального органу несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв'язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової особи.

Стаття 13. Вимоги до державного ветеринарного інспектора

1. Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини.

Особа, яка обіймає посаду державного ветеринарного інспектора в компетентному органі або його територіальних органах, повинна також відповідати вимогам Закону України "Про державну службу".

2. Державний ветеринарний інспектор зобов'язаний підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому Законом України "Про ветеринарну медицину" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

3. Підвищення кваліфікації, визначене частиною другою цієї статті, передбачає набуття знань у таких сферах:

1) законодавство України та міжнародно-правові акти про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, а також про фармацевтичні речовини;

2) принципи аграрної політики, ринкові заходи, умови експорту та виявлення шахрайства (включаючи глобальний контекст: Світова організація торгівлі (СОТ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ);

3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;

4) принципи та методи належної практики виробництва та управління якістю;

5) належна практика вирощування рослин;

6) належна практика гігієни;

7) принципи та методи аналізу ризиків;

8) принципи та методи HACCP, використання HACCP протягом усього харчового ланцюга;

9) запобігання та контроль небезпечних факторів, пов'язаних із харчовими продуктами;

10) динаміка інфекції та інтоксикації;

11) діагностична епідеміологія;

12) системи моніторингу та спостереження;

13) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;

14) принципи та застосування для діагностики сучасних методів (методик) проведення досліджень (випробувань);

15) інформаційно-телекомунікаційні технології, пов'язані із захистом здоров'я людини та тварини;

16) обробка статистичних даних, пов'язаних із професійною діяльністю державного ветеринарного інспектора;

17) розслідування спалахів хвороб людини, пов'язаних із харчовими продуктами;

18) трансмісивна губкоподібна енцефалопатія;

19) благополуччя тварин під час розведення і транспортування, а також гуманне поводження під час забою;

20) захист довкілля у зв'язку з виробництвом харчових продуктів, кормів та утриманням тварин (включаючи управління відходами та побічними продуктами тваринного походження);

21) корекція, коригувальні дії та запобіжні заходи.

4. Державний ветеринарний інспектор до початку виконання обов'язків із здійснення державного контролю на бійнях, потужностях з розбирання та обвалювання м'яса, у господарствах повинен пройти практичну підготовку в обсязі, що залежить від його попереднього досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м'яса. Для особи, яка не має досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м'яса, обсяг практичної підготовки не може бути меншим ніж 200 годин. Практична підготовка повинна охоплювати, у тому числі, правила проведення аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, і здійснюватися під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужності з розбирання та обвалювання м'яса або у господарстві. Порядок проведення зазначеної практичної підготовки та визначення її обсягу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

Стаття 14. Вимоги до помічника державного

ветеринарного інспектора та його повноваження

1. Помічником державного ветеринарного інспектора може бути спеціаліст ветеринарної медицини, який пройшов підготовку відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:

під час аудиту - збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP;

під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин - проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;

здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.

3. Державний ветеринарний інспектор зобов'язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов'язану з післязабійним оглядом туш тварин. Помічник державного ветеринарного інспектора не має права здійснювати післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні.

Стаття 15. Права операторів ринку

1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:

1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;

2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);

3) одержувати копії направлення на проведення інспектування або аудиту;

4) не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо:

а) інспектування або аудит здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності інспектування та аудиту, встановленої щорічним планом державного контролю, та за відсутності підстав для проведення позапланових заходів державного контролю;

б) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

в) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не вніс запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);

5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;

6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;

7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків, розпорядженнями, приписами, рішеннями;

8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків протягом п'яти робочих днів з дня отримання таких актів оператором ринку;

9) під час відбору зразків одержувати додаткові зразки для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);

10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;

11) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю;

12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.

Стаття 16. Обов'язки операторів ринку

1. Оператор ринку зобов'язаний:

1) допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших

визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом;

2) усувати виявлені невідповідності шляхом здійснення корекцій та коригувальних дій;

3) надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що виникають у зв'язку із здійсненням заходів державного контролю;

4) забезпечувати умови для відбору зразків;

5) одержувати примірник припису, розпорядження, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю.

Розділ III

ПРИНЦИПИ ТА ВИМОГИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 17. Принципи здійснення державного контролю

1. Державний контроль здійснюється за принципами:

1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності;

2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;

3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;

4) об'єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;

5) законності;

6) відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю;

7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами;

8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акта допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль;

9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;

10) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів;

11) оцінки ризиків та доцільності;

12) дотримання умов міжнародних договорів України.

Стаття 18. Вимоги до заходів державного контролю

1. Державний контроль здійснюється компетентним органом, крім випадків, встановлених цим Законом.

2. Державний контроль має бути ризик-орієнтованим та здійснюватися з періодичністю, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.

3. Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, проводиться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти на відповідну адресу оператора ринку, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку.

4. Заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.

5. Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та обігу харчових продуктів та кормів. Періодичність здійснення планових заходів державного контролю кожної потужності визначається на підставі ризик-орієнтованого підходу та має враховувати:

1) визначені ризики, пов'язані з тваринами, харчовими продуктами, кормами, операторами ринку, використанням харчових продуктів або кормів, процесів, матеріалів, речовин, здійсненням діяльності або операцій, які можуть справити негативний вплив на безпечність харчових

продуктів та/або кормів, здоров'я та благополуччя тварин;

2) результати здійснення попередніх заходів державного контролю;

3) ефективність процедур, які застосовуються оператором ринку з метою дотримання законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;

4) інформацію, яка може свідчити про невідповідність.

6. Державний контроль харчових продуктів та кормів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, має бути еквівалентним державному контролю харчових продуктів та кормів, виробництво та/або обіг яких здійснюється на митній території України.

7. Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.

8. Під час здійснення інспектування та аудиту забороняється перевіряти питання, які:

відсутні в акті державного контролю;

не містять посилань на вимогу законодавства України (у тому числі на відповідну статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку.

9. Здійснення інспектування та аудиту без застосування акта державного контролю, а відбору зразків - без застосування акта відбору зразків забороняється.

10. Державні інспектори, державні ветеринарні інспектори, інші особи, що здійснюють заходи державного контролю, а також оператори ринку мають право фіксувати процес здійснення державного контролю засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню відповідних заходів.

Стаття 19. Заходи державного контролю

1. Заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.

2. Державний моніторинг проводиться компетентним органом з метою:

1) визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин;

2) розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів;

3) визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами.

Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку:

інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, а також формування відповідних баз даних;

звернень фізичних та юридичних осіб щодо порушень законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;

іншої необхідної інформації.

Щорічний план державного моніторингу повинен ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками відповідно до методик, встановлених довгостроковим планом державного контролю.

3. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, та постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі:

1) документації;

2) ведення записів;

3) процесів, що впливають на безпечність харчових продуктів та/або кормів;

4) системи внутрішнього

контролю оператора ринку;

5) коригувальних дій, вжитих оператором ринку внаслідок аналізу виявлених невідповідностей;

6) кваліфікації персоналу.

Результати аудиту обов'язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора ринку (потужності) та періодичності здійснення планових заходів державного контролю.

Одна й та сама особа не має права двічі поспіль здійснювати аудит на одній і тій самій потужності.

4. Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо:

1) гігієни;

2) плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;

3) інцидентів, пов'язаних з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.

Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами.

5. Особа, яка здійснює інспектування або аудит, має право проводити прості дослідження (випробування) у разі появи у неї обґрунтованої підозри щодо невідповідності або якщо такі дослідження передбачені щорічним планом державного контролю.

Стаття 20. Прозорість і конфіденційність

1. Компетентний орган зобов'язаний забезпечити прозорість заходів, які він здійснює у рамках державного контролю.

2. З метою забезпечення прозорості компетентний орган вживає таких заходів:

1) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті узагальнену інформацію, що стосується змісту та результатів заходів державного контролю;

2) у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо небезпечності харчових продуктів та/або кормів негайно оприлюднює, у тому числі на своєму офіційному веб-сайті, інформацію про вид, назву, передбачувану територію обігу харчових продуктів та/або кормів, які становлять загрозу для здоров'я людини та/або тварини, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати такі харчові продукти та/або корми та встановити походження, ступінь і характер відповідної загрози. Компетентний орган також оприлюднює інформацію про вжиті та заплановані ним заходи щодо запобігання, зменшення та усунення такого ризику.

3. Компетентний орган, його територіальні органи, а також особи, які здійснюють заходи державного контролю, зобов'язані забезпечувати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, отриманої ними у зв'язку із здійсненням державного контролю. Захист інформації з обмеженим доступом не може перешкоджати розповсюдженню компетентним органом інформації, зазначеної у пункті 2 частини другої цієї статті.

Розділ IV

ВІДБІР ЗРАЗКІВ ТА ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ (ВИПРОБУВАННЯ)

Стаття 21. Методи (методики) відбору зразків та їх простих і лабораторних досліджень (випробувань), а також види лабораторних досліджень (випробувань)

1. Для цілей державного контролю використовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності - національними стандартами України. За їх відсутності застосовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або Європейським Союзом.

2. У разі неможливості застосування положень частини першої цієї статті дозволяється використовувати методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань), валідовані уповноваженою лабораторією.

3. Методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за такими критеріями:

1) правильність;

2) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);

3) межа виявлення;

4) межа виміру;

5)

точність;

6) повторюваність;

7) відтворюваність;

8) відновлення;

9) вибірковість;

10) чутливість;

11) лінійність;

12) похибка вимірювання;

13) інші критерії, які можуть бути визначені як обов'язкові центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, затверджує:

критерії ефективності та параметри лабораторних досліджень (випробувань), похибки відповідних вимірювань;

процедури валідації методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань);

правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань).

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує методи (методики) відбору зразків.

5. Відбір зразків здійснюється у порядку:

1) планового відбору - для виконання щорічного плану державного контролю та/або щорічного плану державного моніторингу;

2) позапланового відбору - якщо під час здійснення державного контролю виникла обґрунтована підозра щодо невідповідності або існують інші підстави для відбору зразків, встановлені цим Законом.

6. Відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). На вимогу та за рахунок оператора ринку здійснюється відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних зразків, які передаються оператору ринку та можуть бути використані ним для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань).

7. Відбір зразків здійснюється в межах граничних норм, встановлених відповідними нормативно-правовими актами або національними стандартами України. Вартість зразків, відібраних для здійснення державного контролю, державою не відшкодовується, крім вартості одного зразка, який відбирається для здійснення державного моніторингу. Розмір відшкодування державою вартості відібраного зразка визначається на основі його ринкової вартості у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

8. Відбір зразків здійснюється на підставі акта відбору зразків, що складається у двох примірниках, один з яких видається оператору ринку. В акті відбору зразків зазначається перелік показників, за якими має бути проведено відповідне лабораторне дослідження (випробування), а також застосований метод (методика) відбору зразків (за наявності). У разі відбору зразків в межах фізичної перевірки вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, в акті відбору зразків зазначається відповідний пункт частини першої статті 45 цього Закону, який є підставою для здійснення такого відбору.

9. Компетентний орган зобов'язаний забезпечити відбір зразків, їх маркування, опломбування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).

10. Оператор ринку зобов'язаний забезпечити зберігання зразка, наданого йому на випадок арбітражного лабораторного дослідження (випробування), та поводження з ним у спосіб, що гарантує його юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У разі втрати (знищення) зазначеного зразка або відмови оператора ринку від направлення його в установленому цим Законом порядку до визначеної акредитованої лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження

(випробування) результати основного лабораторного дослідження (випробування) вважаються остаточними.

11. Оператор ринку повідомляється про результати основного лабораторного дослідження (випробування) не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання компетентним органом.

12. Оператор ринку, який не погоджується з результатами основного лабораторного дослідження (випробування), має право подати до компетентного органу заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У заяві про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) оператор ринку зазначає акредитовану лабораторію, що використовує підтверджувальні (референс) методи (методики) та розташована в Україні, в якій він просить провести арбітражне лабораторне дослідження (випробування). Арбітражне лабораторне дослідження (випробування) не може проводитися в акредитованій лабораторії, яка проводила основне лабораторне дослідження (випробування). Якщо протягом п'яти робочих днів з дня отримання оператором ринку повідомлення про результати основного лабораторного дослідження (випробування) така заява не подана оператором ринку, результати основного лабораторного дослідження (випробування), які свідчать про невідповідність, вважаються остаточними.

13. Протягом двох робочих днів після отримання заяви про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) компетентний орган приймає одне з таких рішень:

про погодження обраної оператором ринку акредитованої лабораторії;

про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) в акредитованій лабораторії, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.

Компетентний орган повідомляє оператора ринку про прийняте ним рішення та про акредитовану лабораторію, яка буде проводити арбітражне лабораторне дослідження (випробування), не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття рішення.

14. Оператор ринку зобов'язаний направити відповідний зразок для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) до зазначеної в повідомленні компетентного органу акредитованої лабораторії протягом двох робочих днів з дня отримання такого повідомлення.

15. Витрати, пов'язані з проведенням арбітражного лабораторного дослідження (випробування), несе оператор ринку. Якщо результати основного лабораторного дослідження (випробування), що свідчать про невідповідність, за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування) не підтверджені, компетентний орган відшкодовує оператору ринку вартість такого арбітражного лабораторного дослідження (випробування).

16. Результати арбітражного лабораторного дослідження (випробування) є остаточними.

17. Компетентний орган невідкладно призначає позапланову перевірку уповноваженої лабораторії, якщо результати проведеного нею основного лабораторного дослідження (випробування) не підтверджені за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування). До завершення такої перевірки уповноважена лабораторія не має права проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю.

Стаття 22. Уповноважені лабораторії

1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, уповноваженими компетентним органом. Компетентний орган позбавляє лабораторію уповноваження, якщо вона не забезпечує дотримання встановлених законодавством критеріїв уповноваження.

2. Акредитована лабораторія може бути уповноважена на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю за одним або кількома напрямами лабораторних досліджень (випробувань).

3. Уповноважена лабораторія негайно повідомляє компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю, які свідчать про невідповідність, а також про зміни та доповнення до результатів лабораторних досліджень (випробувань), про які компетентний орган було поінформовано раніше.

4. Посадові особи уповноважених лабораторій здійснюють відбір зразків, якщо це передбачено відповідним

рішенням державного інспектора або державного ветеринарного інспектора про відбір зразків.

5. Уповноважена лабораторія несе відповідальність за достовірність результатів проведених нею лабораторних досліджень (випробувань) відповідно до закону.

Стаття 23. Референс-лабораторії

1. Референс-лабораторіями можуть бути акредитовані лабораторії, уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії.

2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:

1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням підтверджуючих (референс) методів (методик);

2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом навчання персоналу інших лабораторій;

3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).

3. Основними функціями референс-лабораторій є:

1) розроблення та валідація методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі підтверджуючих (референс) методів (методик);

2) управління програмами професійного тестування уповноважених лабораторій;

3) участь у розробленні проектів нормативних документів;

4) координація діяльності уповноважених лабораторій;

5) організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями та забезпечення вжиття за їх результатами відповідних заходів;

6) надання компетентному органу науково-технічної підтримки для виконання ним довгострокового плану державного контролю;

7) проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);

8) співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.

4. Арбітражні лабораторні дослідження (випробування) можуть проводитися також акредитованою лабораторією, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.

Розділ V

ПЛАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ

Стаття 24. Довгостроковий план державного контролю

1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Виконання довгострокового плану державного контролю забезпечується шляхом складання, затвердження та виконання щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання, а також шляхом планування і здійснення заходів з усунення виявлених недоліків.

2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:

1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином вони враховані під час визначення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;

2) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;

3) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, підприємств та організацій, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади в установлених законом випадках;

4) здійснення заходів державного контролю уповноваженими особами;

5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;

6) методику визначення показників, за якими проводяться лабораторні дослідження (випробування) у разі планового та позапланового відбору зразків, методику визначення кількості планових відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також інші процедури, необхідні для здійснення державного контролю;

7) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов'язаних із хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров'я людини;

8) організацію взаємодії між компетентним органом, його територіальними органами, уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю;

9) способи забезпечення

відповідності всім передбаченим статтею 8 цього Закону вимогам.

3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:

1) зміни законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;

2) появи нової хвороби або інших загроз для здоров'я людини та/або тварини;

3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;

4) якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю, перевірки системи державного контролю України представниками інших держав, отримання нових наукових або інших даних, в тому числі рекомендацій міжнародних організацій, виявляється необхідність внесення відповідних змін.

4. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю здійснюються не пізніше 60 днів з моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.

Стаття 25. Щорічний план державного контролю

1. Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.

2. Щорічний план державного контролю на наступний рік розробляється та затверджується компетентним органом до 1 грудня поточного року.

3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю, ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками.

4. Щорічний план державного контролю може включати щорічний план державного моніторингу.

5. Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.

Стаття 26. Щорічний звіт про виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю

1. Компетентний орган щороку звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.

2. Щорічний звіт повинен містити інформацію про:

1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;

2) загальний аналіз результатів державного контролю та внутрішнього аудиту компетентного органу, проведених протягом звітного року;

3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності;

4) заходи, у тому числі примусові, вжиті для виконання довгострокового плану державного контролю, та їх результати;

5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, притягнутого до відповідальності за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, або щодо потужності якого було прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, оприлюднюється не раніше закінчення строку оскарження відповідної постанови (рішення), а в разі оскарження - не раніше остаточного вирішення відповідного спору компетентним органом або судом.

Стаття 27. План дій за надзвичайних обставин, пов'язаних із харчовими продуктами та кормами

1. План дій за надзвичайних обставин, пов'язаних із харчовими продуктами та кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин), затверджується Кабінетом Міністрів України та містить заходи, що підлягають невідкладному здійсненню у разі, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять загрозу для здоров'я людини та/або тварини і такій загрозі неможливо запобігти або яку не можна усунути або зменшити до прийнятного рівня шляхом здійснення звичайних заходів.

2. У плані дій за надзвичайних обставин визначаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які залучаються за таких обставин, їхні завдання та повноваження, пов'язані з ліквідацією відповідних загроз, а також порядок взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.

3. План дій за надзвичайних обставин

переглядається за потреби, зокрема у разі внесення змін до структури компетентного органу.

Розділ VI

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ЖИВИХ ТВАРИН

Стаття 28. Загальні принципи здійснення державного контролю свіжого м'яса

1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль свіжого м'яса на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.

2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, через які свіже м'ясо визнається не придатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.

3. За результатами державного контролю свіжого м'яса державний ветеринарний інспектор:

1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;

2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34 - 37 цього Закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні.

Стаття 29. Особливості здійснення державного контролю на бійнях та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса

1. Компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора:

1) на бійні під час передзабійного та післязабійного огляду;

2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду.

2. Компетентний орган визначає бійні та потужності з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, якщо за результатами проведеного компетентним органом аналізу ризиків підтверджено здатність відповідної бійні та потужності забезпечити безпечність м'яса за умови, що:

1) під час передзабійного огляду на бійні:

а) державний ветеринарний інспектор або уповноважений ветеринар здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, який присутній на бійні;

б) помічник державного ветеринарного інспектора, присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів і що загальний стан тварин відповідає законодавству про здоров'я та благополуччя тварин;

в) державний ветеринарний інспектор регулярно пересвідчується в належному виконанні помічником державного ветеринарного інспектора своїх обов'язків;

2) під час післязабійного огляду:

а) помічник державного ветеринарного інспектора оглядає та відокремлює м'ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, від усього іншого м'яса оглянутої тварини. Зазначене м'ясо зберігається окремо від м'яса, одержаного з інших тварин;

б) державний ветеринарний інспектор оглядає відокремлене м'ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, та все інше м'ясо, отримане з такої тварини, протягом 12 годин після забою. Відокремлене помічником державного ветеринарного інспектора м'ясо птиці та зайцеподібних, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, підлягає вибірковому огляду державним ветеринарним інспектором;

в) помічник державного ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури та отримані результати у спосіб, що дозволяє державному ветеринарному інспектору упевнитися в дотриманні встановлених законодавством вимог.

3. Вимоги частини другої цієї статті не застосовуються:

1) до тварин, вимушено забитих за межами бійні;

2) до тварин, стосовно яких існує підозра щодо наявності будь-якого захворювання чи патологічного стану, що становить загрозу для здоров'я людини;

3) до великої рогатої худоби, яка походить зі стад, неблагополучних щодо туберкульозу;

4) до великої рогатої худоби, овець та кіз, які походять зі стад, неблагополучних щодо

бруцельозу;

5) у разі спалаху захворювань, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ.

4. На потужностях з розбирання та обвалювання м'яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або помічника державного ветеринарного інспектора під час розбирання та обвалювання м'яса з періодичністю, що гарантує безпечність м'яса.

5. Порядок визначення боєнь та потужностей з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

Стаття 30. Завдання державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м'яса

1. Під час здійснення державного контролю свіжого м'яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, перевіряє також ефективність процедур, розроблених оператором ринку для дотримання вимог щодо:

1) забезпечення відсутності у свіжому м'ясі будь-якого забруднення та ознак патофізіологічних аномалій або змін;

2) забезпечення відсутності у свіжому м'ясі ризикового матеріалу, крім випадків, передбачених законодавством;

3) виробництва свіжого м'яса з дотриманням законодавства щодо трансмісивної губкоподібної енцефалопатії.

Під час здійснення державного контролю свіжого м'яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, перевіряє також безперервність дотримання оператором ринку його власних процедур у частині практики збирання, транспортування, зберігання, поводження, переробки, використання та знищення побічних продуктів тваринного походження, у тому числі ризикового матеріалу.

2. Державний контроль на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса може включати:

1) перевірку інформації про харчовий ланцюг щодо тварин, призначених для забою;

2) передзабійний огляд;

3) перевірку дотримання законодавства про благополуччя тварин під час їх транспортування та забою;

4) післязабійний огляд;

5) перевірку процедур, що запобігають забрудненню м'яса ризиковим матеріалом;

6) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань).

3. Перевірка державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг включає аналіз:

1) інформації, отриманої з господарства походження, про тварину, призначену для забою, у тому числі про стан її здоров'я, лікування та застосування ветеринарних препаратів;

2) інформації, що міститься у ветеринарних та інших документах, які супроводжують тварину.

4. Державний ветеринарний інспектор здійснює передзабійний огляд птиці протягом 12 годин, а інших тварин - протягом 24 годин після їх прибуття на бійню (крім визначених у встановленому законодавством порядку боєнь, на яких не вимагається присутність державного ветеринарного інспектора). Державний ветеринарний інспектор має право у будь-який час провести повторний передзабійний огляд тварини.

Забій тварини повинен бути здійснений протягом 24 годин після її передзабійного огляду на бійні або протягом 72 годин після її передзабійного огляду в господарстві походження. Якщо тварина, яка пройшла передзабійний огляд в господарстві походження, не була забита протягом 72 годин, вона підлягає повторному передзабійному огляду.

5. Безпосередньо після забою державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд усіх зовнішніх поверхонь туші та нутрощів з цієї туші, звертаючи особливу увагу на виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності державний ветеринарний інспектор здійснює заходи з метою встановлення (перевірки):

1) остаточного діагнозу;

2) наявності інфекційних захворювань;

3) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;

4) відповідності мікробіологічним критеріям;

5) наявності інших

факторів, через які м'ясо визнається не придатним для споживання людиною або підлягає використанню з відповідними обмеженнями.

6. Державний ветеринарний інспектор під час здійснення державного контролю свіжого м'яса зобов'язаний перевірити наявність та ефективність виконання процедур, що запобігають забрудненню м'яса ризиковим матеріалом, чи видалено такий матеріал та побічні продукти тваринного походження, а також за потреби перевірити їх маркування.

7. Державний ветеринарний інспектор з урахуванням передбачених цим Законом загальних принципів здійснення державного контролю та вимог до лабораторних досліджень (випробувань) повинен забезпечити відбір зразків, їх маркування та відправлення до уповноваженої лабораторії з метою: