Про Концепцію розвитку тваринництва в Українській РСР на 1991- 1995 роки і на період до 2010 року

РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

ПОСТАНОВА

від 22 жовтня 1990 р. N 332

Київ

Про Концепцію розвитку тваринництва в Українській РСР

на 1991 - 1995 роки і на період до 2010 року

Рада Міністрів Української РСР відзначає, що в результаті проведеної радянськими і сільськогосподарськими органами роботи по більш ефективному використанню наявного виробничого потенціалу в республіці здійснюється поступовий перехід до інтенсифікації розвитку тваринництва. Проте ця галузь не повною мірою забезпечує потреби населення в продуктах харчування, а промисловості - в сировині.

Держагропром УРСР, інші міністерства і відомства УРСР, Українська академія аграрних наук, облвиконкоми повільно вирішують питання матеріально-технічного забезпечення тваринництва, створення міцної кормової бази, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, нових методів і форм господарювання та організації праці, вдосконалення економічних взаємовідносин між господарствами й заготівельними організаціями. В багатьох господарствах кількість і структура кормів не відповідають потребам наявного поголів'я, продуктивність худоби і птиці залишається низькою, мають місце серйозні недоліки у відтворенні стада.

З метою визначення основних напрямів розвитку тваринництва, збільшення виробництва м'яса, молока та інших продуктів харчування і сировини Рада Міністрів Української РСР ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Схвалити Концепцію розвитку тваринництва в Українській РСР на 1991 - 1995 роки і на період до 2010 року, розроблену Держагропромом УРСР, Державним комітетом УРСР по економіці, Українською академією аграрних наук, Державним комітетом УРСР по статистиці та Укоопспілкою (додається).

2. Держагропрому УРСР, Українській академії аграрних наук, міністерствам і відомствам УРСР подати практичну допомогу облвиконкомам і радам (спілкам, комітетам, об'єднанням) агропромислових формувань областей у розробці та реалізації концепцій розвитку тваринництва з метою повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості - в сировині.

Особливу ув

агу звернути на прискорення темпів виробництва продукції, поліпшення її якості та екологічної чистоти, збільшення поголів'я контингенту худоби в обороті за рахунок інтенсивного використання маточного поголів'я та створення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства, а також нарощування потужностей переробної промисловості. Забезпечити підвищення продуктивності худоби і птиці на основі зміцнення кормової бази та поліпшення селекційно-племінної роботи. Широко впроваджувати нові форми господарювання та оплати праці.

3. Держагропрому УРСР передбачати для поліпшення племінних якостей худоби і птиці щорічне виділення у тринадцятій п'ятирічці відповідної суми коштів у конвертованій валюті для закупівлі гетичного матеріалу в зарубіжних країнах.

4. Держагропрому УРСР, Українській академії аграрних наук, облвиконкомам здійснити першочергове будівництво та реконструкцію тваринницьких комплексів і ферм навколо промислових центрів, де населення не повністю забезпечується продуктами харчування власного виробництва, особливо м'ясом. Використовувати для цього нові економічні проекти із застосуванням удосконалених полегшених конструкцій, які відповідали б вимогам створення в приміщеннях належного мікроклімату та охорони навколишнього середовища.

5. Держагропрому УРСР, Міністерству хлібопродуктів УРСР і Українській академії аграрних наук забезпечити виготовлення повноцінних комбікормів, особливо стартерних і спеціальних для молодняка худоби і птиці, для цього Держагропрому УРСР забезпечити здачу державі не менше 18,5 млн. тонн зерна.

6. Держагропрому УРСР, Комітетові по сільськогосподарському машинобудуванню при Раді Міністрів УРСР, Держпостачу УРСР, Державному комітетові УРСР по економіці разом з облвиконкомами в тримісячний строк підготувати програму розробки та впровадження у виробництво технологічних ліній, машин і обладнання для механізації виробничих процесів у тваринництві, птахівництві та кормовиробництві з тим, щоб забезпечити різке підвищення продуктивності праці та якості продукції, зменшення її

втрат.

7. Держагропрому УРСР і Українській академії аграрних наук посилити роль науково-дослідн

их установ у реалізації зазначеної Концепції, створити дійовий механізм впровадження досягнень науки і передового досвіду у виробництво, скоригувати напрями наукових досліджень з основних проблем розвитку тваринництва і птахівництва, поліпшити підготовку та перепідготовку наукових кадрів. Зосередити зусилля сільськогосподарської науки на розробці нових технологій виробництва, методів селекційно-племінної роботи і вирощування здорових тварин, одержання якісних продуктів харчування.

8. Держагропрому УРСР, Міністерству народної освіти УРСР, Міністерству вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, Українській академії аграрних наук переглянути систему і програми підготовки та підвищення кваліфікацій спеціалістів і працівників масових професій для тваринництва, птахівництва та кормовиробництва.

9. Держагропрому УРСР, Укоопспілці та облвиконкомам вжити додаткових заходів для дальшого розвитку тваринництва в особистих підсобних господарствах громадян, селянських господарствах, подання їм допомоги у придбанні будівельних матеріалів, техніки, кормів, поголів'я молодняка худоби і птиці, поліпшення організації закупівель і використання вирощеної ними продукції.

Голова

Ради Міністрів УРСР

В. МАСОЛ

Керуючий Справами

Ради Міністрів УРСР

В. ПЄХОТА

Інд. 22

СХВАЛЕНА

постановою Ради Міністрів УРСР

від 22 жовтня 1990 р. N 332

КОНЦЕПЦІЯ

розвитку тваринництва в Українській РСР на 1991 - 1995 роки і на період до 2010 року

Проведена робота по зміцненню матеріально-технічної та кормової бази, поліпшення селекційно-племінної справи і технологічної дисципліни дала можливість дещо підвищити продуктивність худоби і птиці, поліпшити якість продукції. Протягом дванадцятої п'ятирічки виконуються плани продажу державі продукції тваринництва.

Проте рівень розвитку галузі ще не відповідає зростаючим потребам населення в проду

ктах харчування, а промисловості - в сировині. В 1989 році душове споживання м'яса і м'ясопродуктів становило лише 68,6 кг, молокопродуктів - 366,9 кг, яєць - 280 штук. Генетичний потенціал порід худоби і птиці, що розводяться в республіці, використовується не повною мірою. На виробництві тваринницької продукції допускаються наднормативні затрати кормів та інших ресурсів, що призводить до її високої собівартості та низької рентабельності.

Основними причинами такого становища є невідповідність обсягу виробництва, структури та якості кормів наявній чисельності й потенціалові продуктивності худоби, низький рівень механізації та автоматизації виробничих процесів у тваринництві, недооцінка розвитку особистих підсобних господарств населення, незадовільний стан переробної промисловості та відсутність відповідних підприємств малої потужності на місцях.

У 1986 - 1989 роках в колгоспах і державних господарствах на умовну голову великої худоби згодовувалося за рік по 28,8 - 31,3 ц кормових одиниць при нормі 37 - 40 центнерів. У структурі кормів для худоби низька питома вага сіна і коренеплодів, надмірно висока - соломи, в концкормах для свиней недостатньо ячменю, кукурудзи, зернобобових. Для молодняка мало виробляється стартерних комбікормів, замінників молока. Дефіцит кормового протеїну становить понад 20 процентів.

У складному становищі опинилися спеціалізовані господарства і комплекси. В багатьох з них не створено міцної кормової бази, наявні засоби механізації фізично і морально застаріли.

Повільно вирішуються питання впровадження досягнень науково-технічного прогресу, нових форм господарювання і організації праці, вдосконалення відносин господарств із заготівельними та іншими організаціями.

Багаторічні дослідження і передовий досвід свідчать про те, що нарощування обсягів виробництва продукції здійснюватиметься за рахунок переведення галузі на інтенсивний шлях розвитку, основою якого є гарантоване забезпечення тваринництва високоякісними кормами, поліпшення селекційно-племінної справи, впровадження прогресивних технологій виробництва, раціональних форм організації та оплати праці, а також

економічних стимулів. Значна у

вага приділятиметься підвищенню якості продукції, зменшенню втрат і зміцненню матеріально-технічної бази переробної промисловості.

Відповідно до науково обгрунтованих норм харчування споживання м'яса і м'ясопродуктів на душу населення в 2010 році повинно становити 85 кг, молока і молочних продуктів - 405 кг, яєць - 304 штуки.

З метою забезпечення населення цими продуктами харчування та вдоволення інших потреб республіки слід довести виробництво продуктів тваринництва по всіх категоріях господарств до таких обсягів:

Середньорічний обсяг

Розрахунок на

1976 - 1980 роки

1981 -

1985

роки

1986 -

1990

роки

(очі-

кува-

ний)

у т. ч.

1990 рік

(очі-

кува-

ний)

1995

рік

2000

рік

2005

рік

2010

рік

Реалізація м'яса всіх видів у забійній вазі, млн. тонн

3,5

3,7

4,3

4,4

4,8 - 4,9

5,2 - 5,4

5,6 - 6

6,1 - 6,2

Молоко,

млн. тонн

21,8

21,9

24,1

24,8

26 - 26,9

29 - 29,5

30 - 30,5

30,7 - 31

Яйця,

млрд. штук

13,5

16,0

17,2

16,3

17,3

17,5

17,6

17,7

Вовна в фізичній вазі, тис. тонн

27,5

28,0

29,5

28,4

30,1

31,5

34

36,5

Виробництво м'яса

З метою задоволення потреб населення в м'ясі необхідно вжити ефективних заходів до прискорення темпів приросту його виробництва в усіх регіонах, особливо у зонах Лісостепу і Полісся.

Розрахунки свідчать, що при підвищенні продуктивності худоби і збільшенні її чисельності в обороті виробництво м'яса в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 2010 році в зоні Лісостепу можна збільшити з 112 до 155 ц, Полісся - з 107 до 142 ц, Степу - з 88 до 127 центнерів.

Для поліпшення структури м'ясних ресурсів слід довести виробництво яловичини в усіх категоріях господарств до 43 - 44 процентів, свинини - 37 - 40, м'яса птиці - до 16 - 17 процентів.

Яловичина. Територіальне виробництво яловичини в основному залежатиме від розміщення молочного скотарства і ступеня інтенсифікації галузі, а також розвитку спеціалізованого скотарства.

Основний приріст яловичини в прогнозований період забезпечується за рахунок інтенсивного вирощування молодняка всіх порід, доведення середньодобових приростів 800 - 1000 г, забійної ваги 450 - 500 кг і більше. Потреба в яловичині задовольнятиметься головним чином за рахунок розведення існуючих порід. Разом з тим буде формуватися галузь спеціалізованого м'ясного скотарства, яка відіграватиме головну роль у збільшенні виробництва яловичини. Чисельність корів м'ясного напряму продуктивності може бути доведена до 0,5 - 0,7 млн. голів.

Нарощувати виробництво яловичини передбачається за такими основними напрямами:

забезпечення повноцінної годівлі з розрахунку не менше 23 кормових одиниць на середньорічну голову молодняка при такій структурі кормів за поживністю (в процентах): концкорми - 24 - 28, силос - 26 - 28, коренеплоди - 2, інші соковиті - 4 - 5, сіно - 5 - 6, сінаж - 7 - 9, солома - 4 - 5, зелені - 15 - 17, молочні - 4 - 5, замінники незбираного молока - по 28 кг і стартерні комбікорми по 30 кілограм. Використання для годівлі молодняка в літній період кормів із сховищ, зеленої маси, відходів харчової промисловості;

поліпшення відтворення стада за рахунок зменшення кількості ялових корів та викор

истання надремонтних телиць для додаткового надходження помісного поголів'я;

створення племінної бази м'ясного скотарства за рахунок поліпшення роботи діючих та організації нових репродукторів худоби м'ясного напряму продуктивності;

удосконалення потокової двоетапної технології інтенсивного вирощування та відгодівлі худоби, впровадження комплексної механізації, автоматизації та комп'ютеризації всіх виробничих процесів;

поглиблення спеціалізації господарств і доведення виробництва яловичини в спецгоспах і комплексах до 50 - 55 процентів від виробництва в суспільному секторі, широке запровадження орендних відносин і створення кооперативів;

досягнення високих економічних показників на основі взаємовигідних відносин між виробничниками і переробною промисловістю, еквівалентної закупівельної ціни (підвищеної для худоби

м'ясних порід і типів), зниження собівартості та підвищення рівня рентабельності виробництва.

Свинина. Для розв'язання м'ясної проблеми необхідно посилити увагу щодо розвитку свинарства. Виробництво свинини в усіх категоріях господарств у забійній вазі збільшиться з 1,59 млн. тонн у 1989 році до 2,31 млн. тонн у 2010 році, або на 45 процентів, а в розрахунку на перехідну голову - з 84 до 128 - 130 кг (152 - 155 процентів).

Поряд із інтенсифікацією використання наявного поголів'я необхідно забезпечити щорічне одержання приплоду поросят у кількості 23 - 25 млн. голів і збільшення чисельності свиней у кількості на 5 - 6 млн. голів.

Прискорення темпів розвитку свинарства відбуватиметься в усіх зонах республіки, а більш високий приріст обсягів виробництва буде досягнуто в зернових районах.

Надійним резервом збільшення виробництва свинини в найближчі роки повинні стати особисті підсобні господарства громадян та селянські господарства, а також підсобні сільські господарства підприємств і організацій. З цією метою колгоспам і держгоспам слід надавати реальну допомогу населенню в розведенні свиней, створити умови для поширення відтворення поросят шляхом передачі маточного поголів'я.

Нарощувати виробництво свинини передбачається за такими основними напр

ямами:

концентрація виробництва товарної свинини до 65 - 70 процентів у спеціалізованих господарствах і комплексах, удосконалення в них галузевої структури для переважного розвитку провідної галузі з підпорядкуванням їй всієї системи землеробства;

підвищення інтенсивності використання поголів'я, щорічне одержання від основної свиноматки двох опоросів (18 - 20 поросят), доведення середньодобового приросту молодняка на вирощування та відгодівлі до 450 - 500 грамів. Для цього на середньорічну свиноматку згодовувати не менше 125 ц кормових одиниць або по 9 - 11 ц за рік на наявну на початок року голову при такій структурі за поживністю (в процентах): концкорми - 80 - 85, трав'яне борошно 4 - 5, соковиті - 3 - 4, зелені - 4 - 5, корми тваринного походження - 4 - 6, у тому числі молочні - 2 - 3. У структурі зернофуражу частка ячменю повинна становити 34 - 36 процентів, кукурудзи - 35 - 40, пшениці - 15 - 17, зернобобових - 12 - 15, інших - 2 - 3 проценти;

забезпечення виробництва стартерних комбікормів для молодняка свиней до 3,5 - 4-місячного віку з розрахунку 90 - 100 кг на голову;

створення єдиної республіканської системи племінного поліпшення свиней, підвищення ролі племінних заводів, організація нових племгосподарств у системі гібридизації, особливо по батьківських породах - ландрас, дюрок, полтавської м'ясної, нової радянської м 'ясної;

розширення мережі контрольних станцій для оцінки тварин за власною продуктивністю та якістю потомства, широке використання шкідників-поліпшувачів для штучного осіменіння свиноматок;

виведення нових високопродуктивних порід, порідних груп і спеціалізованих типів на кросбредній основі, одержання для вирощування та відгодівлі 75 - 80 процентів помісного і гібридного молодняка, в широкому відтворенні якого провідну роль повинні відігравати селекційно-гібридні центри;

застосування енергозберігаючої потокової технології, в основу якої покладено дрібногрупове утримання тварин і використання приміщень за принципом "все пусто - все зайнято", автоматизація і комп'ютеризація всіх виробничих технологічних процесів.

Молочне скотарство

Збільшення валового виробництва

молока намічається за рахунок підвищення продуктивності корів до 3500 - 3600 кг за рік, а в господарствах, районах і областях з високоінтенсивним веденням галузі - до 4000 кг і більше.

Основні напрями нарощування виробництва молока:

доведення загального рівня годівлі корів до 50 - 55 ц кормових одиниць за рік при такій оптимальній структурі кормів в середньому по господарствах республіки (в процентах): концентрати - 25 - 26, у тому числі високобілкові - 13 - 15; грубі - 17 - 18, з них сіно - 9 - 10, сінаж - 5 - 6; соковиті - 27 - 29, з них силос - 21 - 23, коренеплоди - до 8; зелені корми - 29 - 30. При цьому обов'язкове розширення площі культурних пасовищ,

впровадження деталізованих норм годівлі корів;

створення в республіці спеціалізованого молочного скотарства з доведенням загальної кількості корів до 2 - 2,5 млн. з продуктивністю понад 6000 кг за рахунок формування чистопорідних голштинських стад на основі поглинального схрещування з голштинськими бугаями-плідниками в господарствах, що мають в даний період рівень продуктивності понад 3800 кг молока на корову;

якісне поліпшення наявних і виведення нових порід і типів на основі прилиття крові голштинської та інших поліпшуючих порід чорно-рябої, симентальської, червоної степової і бурої порід з тим, щоб забезпечити по цьому поголів'ю рівень продуктивності більше 4000 кг молока і зберегти задовільні м'ясні якості;

забезпечення модернізації матеріально-технічної бази племінних заводів, першочергової поставки їм необхідних машин і обладнання, створення міцної кормової бази з тим, щоб в найближчі роки надій молока від корови в цих господарствах довести до 7000 кг, значно збільшити реалізацію високоякісного племінного молодняка;

впровадження у виробництво досягнень біотехнології з метою прискорення селекції тварин з високим генетичним потенціалом продуктивності та відтворення, використання плідників-поліпшувачів для штучного осіменіння;

організація спрямованого вирощування телиць у кожному районі, колгоспі, радгоспі, поглиблення міжгосподарської та внутрігосподарської спеціалізації, що забезпечили б щорічне отелення не менше 30 нетелей на 100 корів, введення їх після пе

ревірки в дійне стадо з продуктивністю не менше 80 процентів середньої по господарству;

удосконалення технології виробництва молока з прив'язним утриманням корів і доїнням на установках типу АДМ-8 "Молокопрод" і безприв'язним утриманням влітку та доїнням на установках УДС-3А з молокопроводом або УДЛ-Ф-12, а також поширення промислової технології, що передбачає безприв'язне утримання корів на глибокій підстілці з доїнням у доїльних залах, а влітку на установках УДС-3А в літніх таборах. Базовою технологією для розробки та впровадження прогресивних технологічних напрямів залишиться потоково-цехова система виробництва молока і відтворення стада.

Вівчарство

У республіці намітилася негативна тенденція щодо зменшення поголів'я овець та обсягів виробництва продукції вівчарства, що негативно вплине на забезпечення населення цінними продуктами харчування (баранина, бринза тощо), а промисловості - сировиною.

Для задоволення потреб республіки у продуктах вівчарства слід стабілізувати чисельність поголів'я овець і здійснити комплекс заходів щодо підвищення їх продуктивності, одержувати щорічно з кожної вівці по 4,3 - 4,5 кг вовни і виробляти в розрахунку на перехідну голову по 15 кг і більше баранини.

Досягнення зазначених завдань передбачається за такими основними напрямами:

значне підвищення рівня годівлі овець, для чого згодовувати на вівцю 6 - 6,5 ц кормових одиниць і 65 - 75 кг перетравного протеїну за рік при такій структурі кормів за поживністю (в процентах): концкорми - 20 - 21; грубі - 20 - 22, у тому числі сіно - 16 - 18; соковиті - 18 - 20, у тому числі силос - 15 - 18; зелені - 38 - 40. При цьому в структурі концентрованих кормів ячмінь повинен становити 35 процентів, овес - 25, горох та інші білкові корми - 20 процентів;

використання у зоні тонкорунного вівчарства високопродуктивних австралізованих баранів-плідників для створення нового інтенсивного типу асканійських овець з настригом чистої вовни 3,5 - 3,8 кг і виходом чистого волокна 55 - 58 процентів. Створення південноукраїнського та північноукраїнського інтенсивних типів м'ясо-шерстих овець з кросбредною вовною. На товарних фермах тонкорунного і напівтонкорун

ного напряму з інтенсивним кормовиробництвом для збільшення виробництва молодої баранини та кросбредної вовни широко застосовувати промислове схрещування маток з високопродуктивними кросбредними баранами, що підвищить настриг вовни в середньому на вівцю на 15 - 20 і виробництво м'яса на 10 - 15 процентів;

організація спрямованого вирощування ярок в окремих групах, отарах чи на фермах у розрахунку не менше 30 - 35 голів на

100 маток. Питому вагу вівцематок у стаді довести до 55 - 65 процентів;

впровадження на великих фермах інтенсивної технології виробництва вовни й баранини при стійлово-пасовищному утриманні овець з організацією культурних пасовищ;

відгодівля й нагул овець на м'ясо та інтенсивне вирощування надремонтного молодняка з реалізацією його на м'ясо в 8 - 9-місячному віці живою вагою 40 - 45 кг і додатковим одержанням по 1,5 - 2,0 кг пояркової вовни;

спеціалізація племзаводів і племгоспів на виробництві племінної продукції, товарних господарств - вовни і баранини, ферм-майданчиків - дорощуванні та відгодівлі овець, господарств або цехів - на переробці продукції вівчарства.

Заслуговує на увагу впровадження міжгосподарської спеціалізації, сімейного, орендного підряду та інших форм організації праці, вирощування молодняка овець у населення на договірних умовах.

Птахівництво

У республіці проведено роботу по спеціалізації та концентрації птахівництва, переведенню його на промислову основу, що дало можливість збільшити виробництво продукції та забезпечити в 1989 році споживання на душу населення по 280 яєць і 13,3 кг м'яса птиці.

Головним у розвитку птахівництва є збільшення виробництва м'яса з доведенням його споживання на душу населення в 2010 році до 20 кілограмів.

Нарощування виробництва продуктів птахівництва передбачається за такими основними напрямами:

збільшення чисельності поголів'я репродуктивного стада м'ясних курей, індиків, гусей та качок;

нарощування потужностей по виробництву м'яса бройлерів, підвищення середньодобових приростів до 30 - 35 г, доведення питомої ваги їх у структурі м'яса птиці в громадських господ

арствах до 72 процентів;

розширення вирощування молодняка птиці в кліткових батареях, потужностей забою та глибокої переробки птиці, фірмової торгівлі продуктами птахівництва, в першу чергу в промислових центрах;

виведення і впровадження нових кросів курей яєчного напряму та підвищення їх продуктивності.

Для цього необхідно:

побудувати селекційно-генетичний центр і 13 племінних репродукторів на 1060 тис. птахомісць, 13 інкубаторів на 234 інкубатори, 14 бройлерних птахофабрик на 90 млн. голів відгодівлі за рік та 24 цехи по забою 82,5 тис. голів за годину;

здійснити реконструкцію, технічне переозброєння та комп'ютеризацію всіх виробничих процесів на птахофабриках, виділяти для цього матеріально-технічні ресурси відповідно до потреби;

налагодити на промислових підприємствах республіки випуск кліткових батарей для утримання птиці, інкубаторів, а також обладнання для глибокої переробки птиці, тари і пакувальних матеріалів;

повністю забезпечувати птахівницькі господарства повнораціонними збалансованими комбікормами у вигляді крихт і гранул.

Виробництво продукції тваринництва в підсобних сільських господарствах підприємств і організацій та в особистих підсобних господарствах громадян

Важливим резервом збільшення виробництва продуктів тваринництва є дальший розвиток підсобних сільських господарств підприємств і організацій та підвищення ефективності діяльності особистих підсобних господарств громадян і селянських господарств.

Для нарощування виробництва в них продукції необхідно:

подавати допомогу населенню в розвитку їх особистих підсобних господарств, здійснювати інтеграцію з громадськими господарствами;

збільшити обсяги виділення фуражного зерна та інших кормів колгоспникам у порядку натуроплати та продажу їх робітникам, службовцям і пенсіонерам;

забезпечити продаж населенню телиць, нетелей, корів-первісток з умовою повернення їх вартості молоком;

задовольнити попит населення на поросят і молодняк птиці, практикувати передачу колгоспами й радгосп

ами порісних свиноматок громадянам на договірних умовах, сприяти збільшенню кількості свиноматок в особистому секторі;

всебічно підтримувати діяльність обласних, міських і районних товариств кролівників і звірівників - любителів щодо збільшення виробництва та продажу державі продукції цих галузей;

зміцнити матеріально-технічну базу та підвищити рівень господарювання в підсобних сільських господарствах підприємств і

організацій.

Виробництво і використання кормів

У досягненні намічених темпів зростання виробництва продукції тваринництва вирішальне значення має створення сталої кормової бази, оскільки до цього часу виробництво кормів не перевищувало 90 - 95 процентів потреби при дефіциті перетравного протеїну до 20 процентів.

Відповідно до Концепції розвитку кормовиробництва в господарствах республіки загальний обсяг кормів по всіх категоріях господарств повинен становити в 1995 році 118 млн. тонн кормових одиниць, а в 2010 році - понад 130 млн. тонн із вмістом перетравного протеїну по 110 - 115 г на кормову одиницю.

Основними напрямами інтенсифікації кормовиробництва у найближчій перспективі повинні стати: освоєння контурно-меліоративної системи землеробства і спеціалізованих кормових сівозмін, удосконалення структури посівів, впровадження нових сортів і гібридів кормових культур, інтенсивних технологій їх вирощування, ресурсо- і енергозберігаючих технологій заготівлі та зберігання, створення нового покоління комплексу машин для кормовиробництва.

Передбачається докорінно змінити структуру вироблюваних кормів:

у групі грубих - збільшити кількість сіна та сінажу, скоротити використання соломи, стебел кукурудзи;

у групі соковитих - перейти на заготівлю силосу з кукурудзи у фазі воскової стиглості, ефективніше використовувати кормові коренеплоди;

у групі концентрованих - збільшити виробництво і використання зернофуражних культур (ячменю, кукурудзи, сої), різко скоротити витрачення пшениці;

у групі високопротеїнових - розширити виробництво і згодовування високопротеїнових кормів (із вмістом протеїну 44 проц

енти і більше) - шротів соняшнику, сої, ріпаку.

У розв'язанні проблеми кормового білка важливе місце відводиться сої, посіви якої в 1995 році передбачається розширити до 300 тис. гектарів. За цей період посівні площі люпину зростуть до 167 тис. га, ріпаку - до 130 тис. гектарів.

Особлива увага приділятиметься підвищенню якості заготовлюваних кормів. Для цього буде збільшено обсяги використання хімічних і біологічних консервантів-збагачувачів при заготівлі силосу, вологих качанів кукурудзи, сінажу, застосування активівного вентилювання та безводного аміаку при заготівлі сіна та його пресуванні.

Інтенсифікація розвитку тваринництва неможлива без раціонального використання кормів, особливо зернофуражу. Тому необхідно максимально застосовувати повнораціонні кормосуміші, амідомінеральні добавки, а зернофураж згодовувати в складі повноцінних комбікормів.

Доцільно здійснити спеціалізацію комбікормових підприємств з підпорядкуванням усіх заводів одному органові управління, нарощувати потужності комбікормової промисловості за рахунок введення в експлуатацію малогабаритних цехів безпосередньо у великих господарствах і віддалених від комбікормових заводів та одночасно проводити реконструкцію і розширення наявних підприємств, удосконалення їх роботи.

У комбікормовій промисловості слід приділити увагу підвищення якості продукції та забезпечити матеріальну заінтересованість у кінцевому результаті виробництва продукції тваринництва.

Вирішити питання про виготовлення в обсязі повної потреби стартерних і спеціальних комбікормів для молодняка всіх видів худоби і птиці, а для нарощування виробництва сухих кормів тваринного походження організувати будівництво при молокопереробних підприємствах цехів по виготовленню замінника незбираного і сухого знежиреного молока.

В умовах відсутності в господарствах необхідних компонентів збалансованого повноцінного корму потрібно застосувати комп'ютерні системи балансування та оптимізації раціонів з наявних компонентів.

Комплексна механізація виробничих процесів у тваринництві

Обов'язковою умовою

зростання виробництва продуктів тваринництва є уніфікація машин і обладнання, що застосовуються у сільському господарстві та переробній промисловості. Так, у тринадцятій п'ятирічці потрібно довести рівень комплексної механізації ферм великої рогатої худоби до 80 - 82 процентів (у тому числі молочно-товарних - 88 - 90), свиноферм - 78 - 80, птахоферм - 92 - 94 і вівцеферм - до 70 - 80

процентів. Слід докорінно змінити ставлення до індустріалізації малих ферм, підсобних господарств орендарів та випуску засобів малої механізації для селянських господарств.

У молочному скотарстві перевагу буде надано регламентованому прив'язному і безприв'язному (в боксах) утриманню корів. Передбачається розробка і виробництво комплектів машин і обладнання з управлінням мікропроцесорною технікою. В технології виробництва яловичини широко застосовуватиметься безприв'язне утримання худоби з годівлею переважно повнораціонними кормосумішами.

У приміщеннях для утримання свиней використовуватимуться універсальні станки, дво- і багатоярусні кліткові батареї.

Вівчарство буде забезпечено комплектами уніфікованого обладнання для маток, стрижки овець, цехами ягніння, доїльними установками тощо.

У промисловому птахівництві впроваджуватимуться багатоярусні кліткові батареї з прогресивного технологією.

Для підготовки кормів до згодовування застосовуватимуться кормоцехи типу КОРК-15, мобільні змішувачі-кормороздавачі, уніфіковані стаціонарні та мобільні роздавачі з програмним управлінням. Гній видалятиметься переважно конвейєрними установками в автоматичному режимі управління, а також комбінованими системами з мінімальними витратами води.

З метою розв'язання проблем забезпечення тваринництва високоефективним обладнанням у найближчі роки окремі промислові підприємства і заводи в республіці буде спеціалізовано на випуск доїльних установок, холодильних машин та іншого тваринницького обладнання, для чого їм виділятимуться необхідні капітальні вкладення, кошти і матеріали.

Ветеринарне забезпечення тваринництва

Концепція забезпечення сталого ветеринарного благополуччя в тваринництві б

азується на повноцінній годівлі всіх видів худоби і птиці та підвищенні ролі профілактики їх хвороб і передбачає охоронні, карантинні, загальні ветеринарно-санітарні заходи й вимоги щодо комплектування стад, роботу ферм за режимом і підприємств закритого типу, оптимізацію мікроклімату, періодичну санацію приміщень і території ферм, диспансеризацію тварин та впровадження нових технологій виготовлення препаратів для ветеринарної практики.

Головними в скотарстві залишаються заходи щодо оздоровлення та профілактики туберкульозу, лейкозу, шлунково-кишкових та респіраторних захворювань. Удосконалення ветеринарного забезпечення базуватиметься на результатах фундаментальних досліджень по розробці експрес-методів діагностики хвороб на основі імуноферментного і радіоімунного аналізу, а також застосуванні безпечних та високоімуногенних вакцинних препаратів.

Ветеринарне обслуговування свинарства грунтуватиметься на охороні господарств від занесення інфекційних захворювань, підвищенні природної резистентності та стійкості організму до хвороб. Здійснюватиметься система заходів профілактики таких захворювань як чума, бешиха, Ауєскі, Тешена та вірусні гастроентерити.

Ветеринарне забезпечення вівчарства передбачає застосування в найближчі роки методів оздоровлення та профілактики інфекційного епідідіміту баранів. Впроваджуватимуться у ветеринарну практику ефективні методи діагностики, групові засоби імунізації та лікувальної обробки тварин.

У птахівництві ветеринарні заходи спрямовуватимуться на профілактику та лікування захворювань птиці на інфекційний ларингіт, трахеїт, хвороб Ньюкасла та Марека, сальмонельози тощо. Будуть розроблятися та застосовуватися сучасні експрес-методи діагностики, нові технології обробки птиці, що забезпечують стале благополуччя птахівницьких господарств.

____________