Адміністративний Кодекс УСРР

АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОДЕКС УСРР

Кодекс затверджено

постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

від 12 жовтня 1927 року

Кодекс втратив чинність

(згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР

від 21 серпня 1985 року N 807-XI)

ПОДІЛ I.

Засади.

1. Завданням Адміністративного Кодексу УСРР є забезпечити запровадження революційної законности в адміністративній царині та систематизувати правила, що регулюють, відповідно до основних принципів радянського ладу, діяльність адміністративних органів та інших органів влади в цій царині.

2. Заходи, здійснювані в адміністративній царині, повинні відповідати інтересам трудящих і за всіх можливих випадків здійснюватися з участю відповідних організацій трудящих. Органи, що ці заходи здійснюють, про свою діяльність дають звіт трудящим.

3. Загальні адміністративні заходи повинно здійснювати висвітленням та поясненням мотивів, що викликали їх вжиття, на широких зборах трудящих та їх організацій, а так само через адміністративні секції міських і селищних рад та адміністративно-впорядчих комісій сільських рад.

4. В місцевостях, залюднених національними меншостями, адміністративні органи повинні пристосовувати свою діяльність до національних культурних та побутових властивостей кожної з національних меншостей, що їх трудящих повинно притягати до організації та діяльности адміністративних органів в даній місцевості.

5. За всіх випадків ухиляння від виконання законних постанов або наказів органів влади, або виявлення протизаконних вчинків, адміністративні органи та інші органи влади, як з власної ініціативи, як і на заяву осіб, установ та організацій, в межах своєї компетенції, обов'язані негайно припинити їх на підставі правил цього Кодексу та вживати заходів до виконання законів та постанов влади.

6. Установи та урядові особи, що застосовують правила цього Кодексу, в своїй діяльності не повинні обмежуватися лише заходами примусу стосовно до праволомців, а повинні поєднувати їх із заходами переконання в потребі добровільного додержання цих правил.

7. Адміністративні органи та інші органи влади, здійснюючи покладені на них завдання в адміністративній царині, керуються правилами цього Кодексу, а так само й іншими законами Союзу РСР і УСРР, що регулюють їх діяльність, як рівно-ж постановами, інструкціями та правилами, що їх видають на розвиток цих правил та законів належні органи влади.

8. Адміністративні органи допомагають всім органам радянської влади здійснювати всі примусові заходи за випадків, передбачених законом.

9. Чинності органів, що застосовують правила цього Кодексу, можуть оскаржити встановленим порядком як приватні особи та організації, як і установи та урядові особи, навіть коли-б їх інтереси безпосередньо й не було зламало.

В межах своєї компетенції адміністративні органи обов'язані приймати скарги на вчинки підлеглих їм установ та урядових осіб, як писані, як і словесні, давати на них безпосередні накази й обовязково повідомляти скаржникові або заявникові про наслідки.

10. Правила цього Кодексу визначають діяльність нижчезазначених адміністративних органів та інших органів влади в адміністративній царині:

а) Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ УСРР;

б) Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР;

в) адміністративних відділів округових виконавчих комітетів та адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів;

г) органів міліції та кримінального розшуку;

д) міських рад, селищних рад, сільських рад, їх президій та сільських виконавців;

є) інших органів влади та урядових осіб за випадків, зазначених в цьому Кодексі і в спеціяльних узаконеннях.

11. Функції, покладені цим Кодексом на округові виконавчі комітети, на території АМСРР здійснює Рада Народніх Комісарів АМСРР, а функції, покладені на адміністративні відділи округових виконавчих комітетів, здійснює Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР, за винятком випадків, коли в самому Кодексі передбачено інший порядок.

ПОДІЛ II.

Адміністративні акти.

12. Загальними адміністративними актами є: 1) інструкції й обіжники та 2) обов'язкові постанови.

Розділ

1.

Інструкції й обіжники адміністративних органів.

13. Змістом інструкції є загальні пояснення підлеглим урядовим особам та установам того, як запроваджувати в життя той чи інший закон або постанову радянської влади, або пояснення їх змісту, а також подання додаткових правил до законів і постанов в межах, ними встановлених.

14. Предметом обіжників є окремі з'ясувальні та директивні вказівки урядовим особам або установам, дотичні їхньої урядової роботи.

Увага. Інструкції та обіжники по міліції видається наказами.

15. Інструкції та обіжники повинні обов'язково містити в собі:

а) підпис особи, що стоїть на чолі установи, від імени якої видається інструкцію або обіжник;

б) назву установи або урядової особи, що їх видає;

в) день, місяць та рік видання й порядкові числа;

г) вказівки на те, до кого їх адресовано й на кого покладається їх виконання.

16. Інструкції й обіжники, дотичні компетенції декількох урядництв, погоджується наперед із заінтересованими урядництвами.

Увага. Коли інструкції й обіжники погоджується з заінтересованими урядництвами, то ці урядництва обов'язані дати відповідь в двохтижневий реченець.

17. За випадків, коли постанови Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР чи АМСРР покладається на урядництва або на місцеві виконкоми видати інструкції в справі виконання ухвалених постанов і коли в самій постанові не зазначено реченця на видання їх, то такі інструкції треба видавати в місячний реченець зо дня оголошення постанови.

Коли-ж треба погодити інструкції з центральними установами УСРР або з органами АМСРР, або з округовими виконавчими комітетами, то реченець видання подовжується до 2-х тижнів.

18. За тих випадків, коли видання інструкції та обіжників покладається розпорядженням округового виконавчого комітету на відділ або інспектуру округового виконавчого комітету або на районовий виконавчий комітет, а реченець видання інструкції та обіжників не буде зазначено, то їх повинно видати в двохтижневий реченець з дня одержання відповідного розпорядження від округового виконавчого комітету.

19. Інструкції, обіжники та обов'язкові постанови, що їх видають народні комісаріяти та прирівнені до них центральні установи в межах їх компетенції, які виходять за межі регулювання внутрішньої діяльности народніх комісаріятів, прирівнених до них центральних установ та підвідомних їм органів і стосуються прав та обов'язків людности, громадських організацій, державних установ і підприємств різних урядництв, треба оголошувати в "Збірнику Узаконень і Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України", а термінові інструкції й обіжники ще й у "Вістях ВУЦВК'у", для цього такі обіжники, інструкції й обов'язкові постанови в 3-хденний реченець по їх ухвалі надсилається в 3-х примірниках до Народнього Комісаріяту Юстиції УСРР.

Увага. Інструкції, обіжники та обов'язкові постанови, що їх, згідно з цим артикулом, треба оголошувати в "Збірнику Узаконень і Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України", народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи можуть оголошувати в своїх виданнях і раніш оголошення їх у "Збірнику Узаконень та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України" або у "Вістях ВУЦВК'у".

20. За негайних випадків народні комісаріяти та прирівнені до них центральні установи мають право оголошувати зазначені в арт. 19 інструкції обіжники та обов'язкові постанови безпосередньо у "Вістях ВУЦВК'у" або в офіційному органі місцевого виконавчого комітету з тим, що таке оголошення не увільнює їх від обов'язку надсилати ці інструкції й обіжники до Народнього Комісаріяту Юстиції на оголошення загальновстановленим чином.

21. Коли Народній Комісаріят Юстиції визнає, що надіслана від народнього комісаріяту або прирівненої до нього установи інструкція, обіжник чи обов'язкова постанова не підлягають оголошенню в "Збірнику Узаконень та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України", як такі, що не відповідають ознакам, зазначеним в арт. 19, або суперечливі законові, то Народній Комісаріят Юстиції, не оголошуючи їх, повідомляє не пізніш тижневого реченця відповідний народній

комісаріят або прирівнену до нього центральну установу про причину неоголошення з докладним умотивуванням. Народній комісаріят і прирівнена до нього центральна установа може оскаржити таку постанову Народнього Комісаріяту Юстиції до Ради Народніх Комісарів УСРР.

22. Народній Комісаріят Юстиції, визнавши, що надіслані йому інструкції, обіжники та обов'язкові постанови підлягають оголошенню, повинен оголосити їх не пізніш тижневого реченця з дня одержання.

23. Інструкції, обіжники та обов'язкові постанови народніх комісаріятів і прирівнених до них центральних установ, що підлягають оголошенню у виданнях, зазначених в арт. 19, набувають сили порядком, встановленим для набування сили законами та розпорядженнями (Зб. Уз. УСРР 1926 р., N 65, арт. 430).

Оголошені інструкції, обіжники та обов'язкові постанови, що в них зазначено інший реченець надання їм чинности, набувають сили з зазначеного в них реченця.

24. Інструкції й обіжники округових виконавчих комітетів, їхніх відділів і інспектур та інших округових органів влади, що стосуються до прав та обов'язків людности, громадських організацій і державних установ та підприємств ріжних урядництв, оголошується за постановами округових виконавчих комітетів в місцевих офіційних органах друку (в бюлетенях, газетах то-що).

Увага. Відділи й інспектури повинні удаватися до округового виконавчого комітету з поданням про оголошення виданих від них інструкцій і обіжників в тижневий реченець з дня видання відповідної інструкції або обіжника.

25. Інструкції, обіжники, що їх видають центральні або місцеві органи влади, скасувати або змінити можуть:

а) органи, що видали їх,

б) вищі органи влади.

26. Скасування або зміна інструкції і обіжників може статися як з ініціятиви органів, що видали їх, як і з ініціятиви вищих органів влади, поданням скарги від заінтересованих установ й осіб та порядком протестів від органів прокурорського нагляду.

27. Подання скарг або протестів не припиняє чинности оскаржених інструкцій і обіжників.

Увага. Вищий орган влади може припинити чинність оскаржених інструкцій і обіжників аж до розвязання справи по суті.

Розділ 2.

Обов'язкові постанови.

28. Округовим і районовим виконавчим комітетам, їх президіям і міським та селищним радам надається право, в обсягу їх компетенції (арт. 49) і в межах їх території, на розвиток і на виконання чинного законодавства, видавати обов'язкові постанови, тоб-то постанови, що їх оголошується до загального відому й які встановлюють:

а) будь-які обов'язки для всієї людности даної території або для окремих груп людности,

б) відповідальність за зламання або невиконання цих обов'язків адміністративним порядком, а за випадків, окремо встановлених у законі, - судовим або дисциплінарним порядком.

Увага. Постанови, що їх ухвалили виконавчі комітети, міські та селищні ради на своїх засіданнях, і які не відповідають ознакам, зазначеним в цьому артикулі, не можна вважати за "обов'язкові постанови".

29. Відділи та інспектури округових виконавчих комітетів і відділки районових виконавчих комітетів та інші місцеві органи влади, не зазначені в арт. 28, не мають права видавати обов'язкові постанови. Коли треба видати обов'язкову постанову, то зазначені органи влади подають проєкти їх до відповідних виконавчих комітетів або до міських рад, погодивши наперед ці проєкти з заінтересованими урядництвами, інспектурами та відділами.

30. Народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи мають право видавати обов'язкові постанови лише за випадків, окремо зазначених у законі.

Народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи, видаючи обов'язкові постанови, керуються правилами, що викладені в цьому розділі, оскільки в законі, що ним надано їм право видавати обов'язкові постанови, не буде встановлено винятків із цих правил.

31. Округові виконавчі комітети та міські ради тих міст, що є округові центри, мають право видавати обов'язкові постанови лише в таких справах:

а) охорони революційного ладу, громадського спокою й безпеки та ще охорони державного, громадського й приватного майна;

б) боротьби з піяцтвом і незаконним

гуральництвом;

в) впорядкування;

г) комунального господарства;

д) запобігнення й боротьби з пожежами, повіддю та з іншим стихійним лихом;

є) народнього здоров'я (боротьбиз пошестями, з антісанітарним станом місць громадського користування, забрудження води для пиття то-що);

ж) житлових;

з) розквартирування проходящих військ;

и) боротьби зі шкідниками сільського та лісового господарства, зі шкідниками садів та городів і з епізоотіями;

к) охорони лісів, парків, скверів, боротьби зі спашом і пошкодженням засівів, лук та зелени;

л) боротьби зі зламанням правил що-до мисловства, а так само рибальства у водах місцевого значіння;

м) визначення місць, часу й порядку провадження торгу в закритих і у відкритих приміщеннях та по ярмарках, ринках, базарах і в інших місцях, що їх відведено під торг, а так само встановлення нагляду, щоб користувалися вірною мірою й вагою;

н) регулювання вуличного та шляхового руху;

о) будівництва шляхів в законновстановлених межах;

п) охорони пам'яток культури й природи;

р) в інших справах, спеціяльно зазначених у законодавстві Союзу РСР та УСРР.

Районові виконавчі комітети, міські ради тих міст, що не є округові центри, та селищні ради, в межах їхньої території, мають право видавати обов'язкові постанови лише в справах, зазначених у п. п.: "а", "б", "в", "д", "є", "з", "и", "к", "л", "м", "н", "о" та "р" цього артикулу.

32. Обов'язкова постанова зовнішньою формою повинна містити в собі:

а) назву акту: "Обов'язкова постанова";

б) вказівку на те, який виконавчий комітет або міська рада її видали;

в) день, місяць і рік видання;

г) порядкове число за "Переліком обов'язкових постанов";

д) зазначення реченця чинности обов'язкової постанови.

Увага. Коли в обов'язковій постанові не зазначено реченця її чинности, то вважається, що її видано реченцем на один рік.

є) зазначення району чинности обов'язкової постанови, а так само кола осіб, установ, підприємств та організацій, що на них шириться чинність обов'язкової постанови й зміст встановлених обов'язків;

ж) точний і докладний перелік обов'язків, що їх покладається на людність даної території, або на окреме коло осіб, установ, підприємств та організацій;

з) вказівку осіб і установ, що на них покладається наглядати виконання обов'язкової постанови та складати протокола за її зламання;

и) вказівку на характер і розмір відповідальности за невиконання або за зламання обов'язкової постанови;

к) вказівку на реченець, що з нього обов'язкова постанова набирає сили;

л) вказівку на порядок і реченець оскарження постанови про застосування заходу адміністративного впливу;

м) вказівку на число й дату протоколу засідань виконавчого комітету селищної або міської ради, де було ухвалено обов'язкову постанову;

н) підписи голови (чи його заступника) та секретаря виконавчого комітету або міської ради.

33. Обов'язкові постанови оповіщується до загального відому, оголошуючи її в офіційному місцевому органі друку (де його видається), а також розліплюється на видноті, як-то: на будинках округових та районових виконавчих комітетів, міських, селищних та сільських рад, селянських будинках, в приміщеннях комітетів незаможних селян, товариств взаємодопомоги та в інших громадських будинках. Постанови ці набувають чинности не раніш, як мине десять день зо дня їх оголошення або розліплювання, коли в самій обов'язковій постанові не зазначено пізнішого реченця. За невідкладних випадків, як-от: потреби боротися зі стихійним лихом та пошестями, на потреби розквартирування військ то-що допускається зменшення зазначеного реченця, проте, обов'язкова постанова не може набрати чинности раніш оголошення її до загального відому.

Увага 1. Обов'язкові постанови, що їх видають народні комісаріяти й прирівнені до них центральні установи (арт. 30), оповіщується до загального відому, оголошуючи їх у "Вістях ВУЦВК'у", а в інших офіційних виданнях - відповідно до правил артикулів 19 - 23 цього Кодексу.

Увага 2. Сільські ради повинні зачитувати кожну обов'язкову постанову, що її чинність поширюється на території даної сільської ради, на сільських сходах, по змозі в кожному

селищі, та пояснювати мету її видання й обов'язки, що їх покладається обов'язковою постановою на людність.

34. Обов'язкові постанови, за винятком тих, що зазначені в увазі 1-й цього артикулу, можна видавати на реченець не більш одного року. Коли треба видати обов'язкову постанову на довший реченець, відповідний виконавчий комітет або міська рада, завчасу, до упливу року з дня оголошення такої обов'язкової постанови, ухвалює її, як нову обов'язкову постанову під відповідним черговим числом за "Переліком обов'язкових постанов" і заново оголошує її встановленим чином (арт. 33).

Увага 1. Обов'язкові постанови в справах охорони революційного ладу, громадського спокою й безпеки, впорядкування житлової справи, охорони народнього здоров'я та врегулювання вуличного й шляхового руху можна видавати й на реченець більш одного року. За таких випадків в обов'язковій постанові зазначується, що її видається на час аж до її скасування.

Увага 2. Чинність обов'язкової постанови, виданої на реченець менш одного року, можна продовжити в межах до одного року, не оголошуючи її заново, повідомивши людність про продовження реченця її чинности.

35. Обов'язкові постанови не можуть перечити чинним законам та розпорядженням вищих виконавчих комітетів, Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Ради Народніх Комісарів УСРР та Української Економічної Наради, а так само розпорядженням народніх комісаріятів та прирівнених до них центральних установ.

Увага. Розбіжності між обов'язковими постановами округових виконавчих комітетів та інструкціями, обіжниками й розпорядженнями народніх комісаріятів та прирівнених до них центральних установ розвязує Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету на подання заінтересованих урядництв або округових виконавчих комітетів.

Розбіжності між обов'язковими постановами районових виконавчих комітетів, селищних та міських рад і інструкціями, обіжниками та розпорядженнями народніх комісаріятів та прирівнених до них центральних установ розвязують округові виконавчі комітети порядком арт. 38; коли-ж округовий виконавчий комітет не скасує обов'язкової постанови районового виконавчого комітету, селищної або міської ради, то справу передається на розвязання Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету.

36. Всі обов'язкові постанови районових виконавчих комітетів, селищних та міських рад тих міст, які є районові центри, для нагляду їх законности треба на протязі 48 годин з моменту їх ухвали подавати: на території АМСРР - Прокуророві АМСРР, а в округах - округовому прокуророві. Обов'язкові постанови округових виконавчих комітетів і міських рад тих міст, що є округові центри, надсилається в той самий реченець до Відділу Прокуратури НКЮ.

37. Облік видаваних обов'язкових постанов покладається: в округових центрах - на округові адміністративні відділи, а в районах - на адміністративно-міліційні відділки районових виконавчих комітетів.

38. Право касувати, змінювати або доповнювати обов'язкові постанови належить:

а) органові, що видав обов'язкову постанову;

б) вищому районовому та округовому виконавчому комітетові і Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету;

в) за невідкладних випадків - Раді Народніх Комісарів, повідомляючи про це Президію Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету.

Так само Рада Народніх Комісарів УСРР має право припиняти чинність обов'язкових постанов, удаючися з поданням до Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про їх скасування.

39. Протести органів прокурорського нагляду на незаконні обов'язкові постанови, що їх видають виконавчі комітети, селищні й міські ради, подається до вищих виконавчих комітетів і їх розглядають: Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет - в місячний реченець з дня одержання протесту, а округовий та районовий виконавчі комітети - в двохтижневий реченець.

40. Коли касується обов'язкову постанову, змінюється або доповнюється раніш спливу реченця її чинности, виконавчий комітет, селищна або міська рада оповіщує про це до загального відому встановленим порядком.

Питання про

відповідальність за зламання скасованої або зміненої обов'язкової постанови в незакінчених справах розвязується за кожного окремого випадку постановою відповідного виконавчого комітету, селищної або міської ради.

Виконання заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкової постанови, що скасована як незаконна, припиняється, а стягнені штрафи слід повернути.

41. Обов'язкові постанови, що їх видають виконавчі комітети, селищні або міські ради, поширюється так само і на територію смуги вивласнення залізниць, оскільки зі змісту обов'язкової постанови не випливає протилежне.

Увага. Обов'язкові постанови, зазначені в цьому артикулі, не повинні регулювати питань, що по них право видавати обов'язкові постанови в смузі вивласнення залізниць належить Народньому Комісаріятові Шляхів.

42. Наглядати виконання чинних в смузі вивласнення залізниць обов'язкових постанов, зазначених в арт. 41, а так само складати протоколи та їх зламання покладається на органи транспортового відділу Державного Політичного Управління. Ці протоколи надсилається встановленим чином для застосування заходів адміністративного впливу до належних округових адміністративних відділів, або до адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів.

Увага. Порядок, як складати протоколи в смузі вивласнення залізниць органам міліції, регулюється окремою інструкцією, що видає Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР, погодивши її з Державним Політичним Управлінням УСРР та Народнім Комісаріятом Юстиції УСРР.

43. Спеціяльними правилами регулюється порядок, як видавати обов'язкові постанови та застосовувати заходи адміністративного впливу за таких-от випадків:

а) видання обов'язкової постанови в справі охорони революційного ладу й безпеки, видавані за чинности воєнного та виняткового стану й надзвичайних заходів охорони революційного ладу на залізницях, заводах, фабриках та інших закладах і склепах, що мають військове значіння (постанова ЦВК і РНК СРСР з 3-го квітня 1925 року "Положення про надзвичайні заходи охорони революційного ладу" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., ч. 25, арт. 167);

б) видання обов'язкових постанов Народнім Комісаріятом Шляхів СРСР з метою охоронити порядок і безпеку руху в межах смуги вивласнення й водяних шляхів (постанова ВУЦВК'у з 30 березня 1923 р. "Про надання УповНКШ права видавати обов'язкові постанови з метою забезпечити порядок на залізницях" (Зб. Уз. УСРР 1923 року, ч. 12, арт. 213).

ПОДІЛ III.

Заходи адміністративного впливу.

Розділ 1.

Заходи адміністративного впливу, що їх застосовується за зламання обов'язкових постанов.

44. Про всяке зламання обов'язкової постанови органи міліції або інші урядові особи, уповноважені на те обов'язковою постановою чи законом, складають протокола.

В протоколі треба обов'язково викласти пояснення особи, що її притягається до відповідальности за зламання обов'язкової постанови. Протокола підписують: особа, що притягається до відповідальности, свідки, якщо вони будуть, особа, що складає протокола, та ще поняті за випадків, зазначених у правилах, передбачених в увазі до цього артикулу.

Коли особа, що її притягають до відповідальности за зламання обов'язкової постанови, відмовляється підписати протокола, то їй треба оголосити зміст протоколу.

Відмову особи, що притягається до відповідальности, підписати протокола й оголошення їй змісту протоколу повинні засвідчити в самому протоколі свідки або поняті.

Увага. Докладні правила про складання протоколів встановлює, за належністю, Народній Комісаріят Внутрішніх Справ УСРР і АМСРР, у згоді з Народнім Комісаріятом Юстиції УСРР та АМСРР, а за належних випадків і з іншими заінтересованими народніми комісаріятами.

45. Склавши протоколи, їх повинно негайно передавати відповідному округовому адміністративному відділові, районовому адміністративно-міліційному відділкові і сільській або селищній раді, за належністю.

Увага. За випадку складення протоколу за зламання обов'язкової постанови, що передбачає інший порядок направлення протоколу, цього протокола надсилається до відповідного органу.

46. Право застосувати заходи адміністративного

впливу за зламання обов'язкових постанов належить:

а) Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ АМСРР - за зламання обов'язкових постанов Ради Народніх Комісарів АМСРР і міської ради адміністративного центру АМСРР в межах, визначених п. "а", арт. 47 цього Кодексу;

б) завідателям округових адміністративних відділів - за зламання обов'язкових постанов округових виконавчих комітетів або міських рад тих міст, що є округові центри, в межах, визначених п. "а" артикулу 47 цього Кодексу;

в) завідателям адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів - за зламання обов'язкових постанов, що видають районові виконавчі комітети або міські та селищні ради тих міст, що є районові центри, а так само за зламання обов'язкових постанов округових виконавчих комітетів, з тим, що застосовувані від них заходи адміністративного впливу не можуть сягати понад розміри, встановлені п. п. "б" та "г" арт. 47;

г) селищним радам в особі їхніх президій - за зламання обов'язкових постанов, що їх видают округові й районові виконавчі комітети, а так само селищні ради в нерайонових центрах, в межах, визначених п. "г" арт. 47;

д) сільським радам та їх президіям, де вони є, - за зламання обов'язкових постанов округових і районових виконавчих комітетів, коли це право буде їм надано в самій обов'язковій постанові, проте, не більше 2-х карбованців штрафу або одної доби примусових робіт або оголошення громадської догани.

Увага. Сам голова сільської або селищної ради не може застосовувати заходів адміністративного впливу.

є) урядовим особам органів міліції - за зламання чинних на території міста або селища міського типу обов'язкових постанов виконавчих комітетів, міських та селищних рад в царині охорони громадського ладу та впорядкування в місцях громадського користування, коли це право буде їм надано в самій обов'язковій постанові в розмірі найбільш один карбованець штрафу дія міст, що є округові центри й найбільш 50 копійок для інших міст та селищ міського типу.

Увага. Як виняток із правила п. "є" цього артикулу. Запорізький округовий виконавчий комітет має право у своїх обов'язкових постановах про незначні зламання громадського ладу уповноважувати урядових осіб органів міліції с. Кичкасу накладати адміністративним порядком штраф до 5 карбованців за зламання тих постанов.

ж) іншим урядовим особам, що їм це право надане спеціяльними узаконеннями, у межах, встановлених цими самими узаконеннями.

47. За зламання обов'язкових постанов можна застосовувати такі заходи адміністративного впливу:

а) за зламання обов'язкових постанов, що їх видають: Рада Народніх Комісарів АМСРР, округові виконавчі комітети, міські ради тих міст, що є округові центри й міська рад адміністративного центру АМСРР: 1) оголошення громадської догани усно або в пресі, 2) штраф найбільш 100 крб., 3) примусові роботи на реченець найбільш один місяць, 4) арешт на реченець найбільш 2 тижні;

б) за зламання обов'язкових постанов, що їх видають районові виконавчі комітети: 1) оголошення громадської догани, усно або в пресі, 2) штраф - найбільш 25 крб., 3) примусові роботи на реченець найбільш - 7 день і 4) арешт на реченець найбільш 7 день;

в) за зламання обов'язкових постанов, що їх видають міські ради районових центрів: 1) оголошення громадської догани усно або в пресі, 2) штраф найбільш - 10 карб., 3) примусові роботи на реченець найбільш 5 день, 4) арешт на реченець найбільш 5 день;

г) за зламання обов'язкових постанов селищних рад: 1) оголошення громадської догани усно або в пресі, 2) штраф найбільш 10 карб., 3) примусові роботи на реченець найбільш 5 день.

Увага 1. Чинність цього артикулу не поширюється на випадки видання обов'язкових постанов за силою спеціяльних декретів і постанов Союзу РСР і УСРР, що встановлюють інші види та розмірі заходів адміністративного впливу.

Увага 2. За зламання обов'язкових постанов можна застосовувати тільки один захід адміністртивного впливу з тих, що зазначені в обов'язковій постанові; поєднувати декілька форм і застосовувати додаткові заходи адміністративного впливу забороняється.

48. Сільські ради, селищні рада та

адміністративно-міліційні відділки районових виконавчих комітетів, вважаючи за потрібне застосовувати до особи, що зламала обов'язкову постанову вищого виконавчого комітету, а в АМСРР - Ради Народніх Комісарів АМСРР - захід адміністративного впливу в розмірі, що сягає понад їх повноваження, не застосовуючи самого заходу адміністративного впливу, удаються з поданням про це до відповідного районового виконавчого комітету, округового адміністративного відділу, або до Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР, за належністю.

49. Постанови про застосування заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов повинно ухвалити в такі реченці:

а) сільські та селищні ради й завідателі адміністративно-міліційних відділків районових виконавчих комітетів - на протязі місяця з дня зламання обов'язкової постанови;

б) завідателі округових адміністративних відділів, за протоколами, що складені на території округового міста - на протязі одного місяця, і за протоколами, що складаються на території округи й надсилаються для застосування заходів адміністративного впливу до округових адміністративних відділків - на протязі двох місяців з дня зламання обов'язкової постанови.

Як минуть зазначені реченці постанови про застосування заходів адміністративного впливу ухвалювати не можна.

50. Розглянувши протокола про зламання обов'язкової постанови, відповідний адміністративний орган ухвалює постанову: або про закриття справи, або про надіслання її до суду, або про застосування до особи, що зламала обов'язкову постанову, заходів адміністративного впливу.

51. Справи про зламання обов'язкових постанов розглядає суд.

а) за випадків, коли за зламання обов'язкових постанов законом передбачено заведення судової справи,

б) за випадків, коли розглядаючи справу за праволомство, передбачене Кримінальним Кодексом УСРР, буде виявлено зламання обов'язкової постанови і суд, на підставі правил Кримінально-Процесуального Кодексу УСРР, візьме його на свій розгляд.

Увага. За випадків, передбачених в цьому артикулі, органи, зазначені в арт. 46, не можуть застосовувати заходів адміністративного впливу до особи, що зламала обов'язкову постанову.

Так само, коли за зламання обов'язкової постанови вже застосовано захід адміністративного впливу, то за зазначене зламання не можна застосовувати заходів соціяльної оборони по суду за випадків, зазначених в п. "б" цього артикулу.

52. Визначаючи вид і розмір заходу адміністративного впливу, орган, що його застосовує, повинен керуватися характером вчиненого зламання обов'язкової постанови, а так само ступенем майнової спроможности і класової належности особи, що зламала обов'язкову постанову.

53. Постанова про застосування заходу адміністративного впливу повинна містити в собі: точну вказівку на особу, що зламала обов'язкову постанову, в чому саме полягає зламання обовязкової постанови і розмір заходу адміністративного впливу.

54. Постанову про застосування заходу адміністративного впливу повинно викласти листовно і пред'явити особі, що до неї застосовано захід адміністративного впливу.

Постанову про застосування заходу адміністративного впливу виконується по упливі 3-х діб з дня оголошення постанови особі, що до неї застосовано захід адміністративного впливу, за винятком випадків, коли ця особа відмовиться від будь-якого клопотання або скарги з приводу оголошеної їй постанови.

Увага. Правила цього артикулу не поширюється на випадки, коли штрафу наклали безпосередньо органи міліції, з межах наданого їм права.

55. Особи, що до них застосовано заходи адміністративного впливу, можуть в 3-хденний реченець з моменту оголошення їм постанови про застосуваня до них заходу адміністративного впливу або клопотати перед органом, що ухвалив цю постанову, переглянути її, або в той самий реченець подати скаргу:

а) на постанови Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР - до Ради Народніх Комісарів АМСРР;

б) на постанову завідателя округового адміністративного відділу - до Президії округового виконавчого комітету або до міської ради округового центру за належністю;

в) на постанови завідателя районового

адміністративно-міліційного відділку районового виконавчого комітету - до голови районового виконавчого комітету або до голови міської ради районового центру, за належністю;

г) на постанови президії селищних рад, а так само сільських рад і їх президій - до районових виконавчих комітетів.

Подання клопотання або скарги в 3-хденний реченець припиняє виконання постанови про застосування заходу адміністративного впливу.

Орган, що ухвалив постанову про застосування заходу адміністративного впливу, обов'язаний розглянути клопотання про перегляд і ухвалити свою постанову на протязі доби, як одержано клопотання.

Орган, якому подано скаргу на застосування заходів адміністративного впливу, обов'язаний розглянути скаргу в тижневий реченець з дня, відколи її одержано.

Постанова органу, що йому подано скаргу, вважається за остаточну.

Увага 1. По упливі трьохденного реченця, як оголошено постанову про застосування заходу адміністративного впливу, скарги можна подавати порядком нагляду до органів влади, зазначених в арт. 55.

Увага 2. Скарги на застосування заходів адміністративного впливу урядовими особами, що їм це право буде надано спеціяльними узаконеннями (п. "ж" арт. 46), подається порядком, передбаченим тими самими узаконеннями. Скаргу на накладення штрафів органами міліції подається порядком арт. 71 цього Кодексу.

56. Органи прокурорського нагляду мають право опротестувати постанови про застосуваня заходів адміністративного впливу. Коли подається такого протесту, виконання постанови про застосування заходу адміністративного впливу припиняється аж до розгляду протесту.

57. Постанову про застосування заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов виконує міліція, сільські виконавці й інші урядові особи, що на них цей обов'язок покладено законом або обов'язковою постановою.

58. Постанови про застосування заходів адміністративного впливу арештом або примусовыми роботами до осіб, що є на військовій службі, виконується згідно з увагою до арт. 27 та з увагою 1-ою до арт. 28 Кримінального Кодексу УСРР (Зб. Уз. УСРР 1927 р., ч. 26 - 27, арт. 132).

59. Грошеві штрафи можна вносити урядовій особі, уповноваженій на одержання штрафних сум, до каси місцевого округового фінансового відділу, до районового виконавчого комітету і до сільської та селищної ради в місці домівки особи, що до неї застосовано заходи адміністративного впливу.

60. Коли на протязі двох місяців, як ухвалено постанову про застосування заходу адміністративного впливу, не буде приступлено до виконання її, то таку постанову не виконується зовсім.

61. Коли, виконуючи постанови про застосування заходу адміністративного впливу, буде виявлено невідповідність розміру і форми застосованого заходу адміністративного впливу характерові вчиненого зламання обов'язкової постанови, ступеню майнової спроможности, класовій належності, родинному стану особи, до якої його застосовано, то орган, що застосував захід адміністративного впливу, може замінити одні заходи впливу на інші, проте, не побільшуючи її тягару, зменшити розмір цих заходів, відсрочити виконання, розстрочити платіж або зовсім скасувати захід адміністративного впливу.

Увага. За випадку зловмисного ухиленя від виплати штрафу, його можна постановою органу, що застосував захід адміністративного впливу, замінити на примусові роботи, за його розсудом, в межах наданих йому прав (арт. арт. 46, 47 і 48).

62. Осіб, до яких застосовано заходи адміністративного впливу арештом або примусовими роботами, треба направляти на відбування цих робіт порядком, передбаченим Поправно-Трудовим Кодексом УСРР.

63. Справи за зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили на території УСРР члени Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Центрального Виконавчого Комітету АМСРР та центральних виконавчих комітетів інших союзних і автономних республік, члени Рад Народніх Комісарів Союзу РСР, УСРР, АМСРР і інших союзних та автономних республік, що їх затвердив на посадах, згідно з законом, відповідний центральний виконавчий комітет, а так само справи про зламання

обов'язкових постанов, що вчинили голови округових виконавчих комітет УСРР, подається безпосередньо до Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету на належне направлення встановленим порядком або на безпосереднє розвязання.

Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили на території АМСРР члени Центрального Виконавчого Комітету АМСРР і члени Ради Народніх Комісарів АМСРР, подається на розвязання безпосередньо до Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР.

Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили члени колегії народніх комісаріятів, прирівнені до них особи, а так само інші урядові особи, що їх затвердив згідно з законом на їх посадах відповідна рада народніх комісарів, передається Раді Народніх Комісарів УСРР на безпосереднє розвязання або на належне направлення встановленим порядком.

Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили на території АМСРР члени колегії народніх комісаріятів і прирівняні до них особи, а так само інші урядові особи, що їх згідно з законом затвердила на посадах Рада Народніх Комісарів АМСРР, передається РНК АМСРР на безпосереднє розвязання.

64. Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили прокурори та їхні помічники, судді, слідчі, члени округових та районових виконавчих комітетів, оскільки ці зламання не поєднано із зламанням службових обов'язків, передається на ровязання округових виконавчих комітетів.

Увага. Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили прокурори, судді, слідчі та інші судові робітники, за тих випадків, коли ці зламання знеславлюють гідність і призначення робітника юстиції, подається порядком, встановленим Положенням про Судоустрій УСРР, на розгляд належних дисциплінарних колегій Найвищого Суду УСРР, Головного Суду АМСРР або округового суду.

65. Справи про зламання обов'язкових постанов, що їх вчинили дипломатичні й консульські представники чужоземних держав, подається через Народній Комісаріят Внутрішних Справ УСРР до Уповноваженого Народнього Комісаріяту Закордонних Справ СРСР при Уряді УСРР.

66. Право накладати штраф в містах розміром, зазначеним у п. "є" арт. 46, може бути надане урядовим особам органів міліції лише за зламання обов'язкових постанов про охорону громадського ладу та впорядкування в місцях громадського користування (вилицях, театрах, парках то-що), додержуючи правил, викладених в арт. арт. 67 - 71 цього Кодексу.

Увага. В обов'язкових постановах треба точно зазначити заборонені вчинки, що за їх вчинення урядовим особам органів міліції надається право накладати штрафи, а так само розмір штрафу і реченець оскарження.

67. Право накладати штрафи за зламання обов'язкових постанов надається таким-от урядовим особам органів міліції: вартовим міліціонерам, районовим наглядачам, начальникам районів і їх помішникам та іншим особам командного складу міліції.

68. Повноваженням органів міліції на право накладання штрафів є квитанційна книжка для запису штрафів, що їх стягається, про що зазначається в самій книжці.

Увага. Квитанційну книжку повинно прошнуровати, пронумеровати і її має підписати начальник округової міліції та ще слід скріпити її відповідною печаткою.

69. Штраф, що наклав орган міліції, стягається на місці зламання обов'язкової постанови без окремої на це постанови.

70. Коли штраф платиться на місці зламання обов'язкової постанови, то особі, що заплатила штраф, видається квитанцію. В цій квитанції повинно бути зазначено: коли, хто, з кого, за зламання якої саме обов'язкової постанови й яку саме суму стяг.

Коли штраф не заплачено на місці зламання обов'язкової постанови з поважної причини, то оштрафована особа обов'язана розписатися в квитанційній книжці про сповіщення їй про оштрафування її, а також зазначити свою адресу. За цих випадків накладений, але не заплачений штраф стягається неспірним порядком.

Увага. Коли оштрафована особа відмовиться заплатити штраф баз поважної причини або розписатися в квитанційній книжці і зазначити свою адресу, а так само, коли виникне сумнів що-до правильности поданих від неї відомостей за свою особу і адресу, то про таке зламання

обов'язкової постанови складається протокола загальновстановленим порядком, перевіряючи за потрібних випадків особовість праволомця. За цих випадків розмір штрафу загальним порядком можна збільшити найбільш втричі якщо можливість такого збільшення передбачено обов'язковою постановою.

71. Скарги на накладання від органів міліції штрафу подається до адміністративного відділу округового виконавчого комітету або до адміністративно-міліційного відділку районового виконавчого комітету в 7-миденний реченець, як оповіщено про накладення штрафу. Подання скарги не припиняє стягнення штрафу.

Розділ 2.

Заходи адміністративного впливу, що їх накладається за маловажні праволомства.

72. Народньому Комісаріятові Внутрішніх Справ АМСРР, адміністративним відділам округових виконавчих комітетів, адміністративно-міліційним відділкам районових виконавчих комітетів надається право застосувати заходи адміністративного впливу за такі маловажні праволомства:

а) за зламання будівельних й протипожежних правил, а так само правил охорони народнього здоров'я, що встановили законодавчі або інші центральні органи влади, якщо зламання цих правил не спричинилося до тяжких наслідків;

б) за те, що особи до того зобов'язані, не повідомлять належним органам влади, про заразливі захорування людей або про заразливі захворування чи падіж худоби, крім неповідомлення, за випадків, передбачених в арт. 193. Крімінального Кодексу УСРР;

в) за схов стрільної зброї невійськового зразку без дозволу чи реєстрації встановленим чином, а так само за схов пороху в межах, що сягають понад потреби мисливця;

Увага. Стрільну зброю невійськового зразку, переховувану без дозволу чи реєстрації встановленим чином, та порох кількістю понад потребу мисливця, можна відібрати від праволомця і продати з прилюдних торгів за постановою відповідних органів влади (арт. 72), з тим, що уторговані від продажу гроші треба повернути володільцеві, вивернувши видатки на торги та суму накладеного штрафу.

г) за те, що особи, які не мают на те права, носять встановлену форму зодягу;

д) за користування чужими документами для реєстрації в адресовому бюрі або для засвідчення смвоєї особовости перед адміністративними органами;

е) за самовільне покинення домівки, призначеної наказом від судових або адміністративних органів, за неприбуття в реченець до зазначеної від тих самих органів домівки, так само й за з'явлення в місцевості, де данній особі перебувати законом заборонено;

ж) за те, що голови правлінь кооперативних товариств і трудових артілей та їхніх об'єднань, голови різних товариств, що ставлять собі торгово-промислову мету, а так само приватні підприємці не подадуть у встановлений реченець відомостей про хід робіт їхніх підприємств, їх продукційність, зміну в персональному складі тощо, згідно з правилами й формами, установленими від центральної та місцевої влади;

з) за зламання встановлених у законі правил про те, як вести тортові книги та за неподання документів, паперів і книг урядовим особам, за випадків, установлених в чинних постановах;

и) за те, що наємець зламає закони і правила, встановлені в арт. арт. 10, 29, 41, 42, 43, 59, 103 - 108, 139 - 142, 145 та 178 Кодексу Законів про Працю і постанови Народнього Комісаріяту Праці УСРР, видані на розвиток цих артикулів, за тих випадків, коли вищезазначені зламання не спричинилися до тяжких наслідків.

Увага. Урядові особи, що підлягають дисциплінарній відповідальності на підставі постанови ВУЦВК'у і Раднаркому з 29-го червня 1927 р. "Положення про дисциплінарні суди" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 32, арт. 152) за зламання зазначених у цьому пункті правил, відповідають порядком, зазначеним у цій постанові.

к) за прилюдне зламання чи перешкоду релігійними обрядами або культовими церемоніями волі руху інших громадян всупереч законові і наказові влади;

л) за хуліганство, тоб-то за бешкетні чинності, поєднані з очевидною неповагою до республіки або суспільства, якщо ці чинності не ускладнялися буйством чи іншими обставинами, що передбачені в арт. 70 Кримінального Кодексу УСРР;

м) за відмову поодиноких громадян виконати натуральні й

трудові повинності або виконати обов'язкові роботи загальнодержавної вага, якщо ці чинності не були зловмисні і за зламання їх не встановлено судової відповідальности (арт. 58 Кримінального Кодексу УСРР);

н) за зламання правил про торг, якщо за зламання їх не встановлено судової відповідальности (арт. 135 Кримінального Кодексу УСРР);

о) за неподання або невчасне подання без поважних причин відомостей про народження і смерть, та відомостей про знайдення немовляти;

п) за відкриття чинностей товариств раніш зареєстровання їх статуту або взагалі ламаючи встановлений у законі порядок;

р) за те, що приватні особи, голови й члени правлінь, товариств спілок й організацій не виконають покладені на них законом обов'язки друкувати своїм коштом в офіційних виданнях публікації, а також за неоголошення за визначених у законі випадків стутутів та звітів про діяльність товариств, спілок й організацій;

с) за влаштування радіостанцій приватного користування без належної реєстрації або дозволу, а так само за користування ними без належної оплати.

73. Коли буде вчинено зазначені в арт. 72 маловажні праволомства, Народній Комісаріят Внутрішніх Справ АМСРР, адміністративні відділи округових виконавчих комітетів, адміністративно-міліційні відділки районових виконавчих комітетів вживають заходів адміністративного впливу в межах наданих їм прав що-до застосування заходів адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов.

74. Крім випадків, передбачених арт. 72, районові виконавчі комітети мають право застосовувати заходи адміністративного впливу за зламання законів та правил, встановлених в інтересах охорони лісів від грабунку та нищення, коли заподіяна шкода, вирахована за нормальними таксами, є найбільш п'ятнадцять (15) крб. і коли лісове праволомство дана особа вчинила вперше.

75. За лісові праволомства, зазначені в арт. 74, районові виконавчі комітети, залежно від соціяльного і матеріяльного стану праволомця, а так само від обставин, при яких було вчинено праволомство, накладають штрафи розміром від подвійної дійсної вартости заподіяної шкоди до найвищого розміру встановленого в таксах штрафів, за лісові праволомства (див. додаток 1), конфіскуючи знаряддя лісового праволомства.

Якщо не можна стягти накладений штраф, тому що оштрафований не має майна, районові виконавчі комітети мають право замінити штраф примусовою працею на лісових або інших роботах реченцем до одного місяця.

При доброхітній заплаті накладеного штрафу на протязі десяти днів з дня вручення вимоги про заплату, розмір штрафу зменшується на 25 %.

76. Предмети, добуті самовільним користуванням в лісах, слід відібрати від праволомців адміністративним порядком і передати лісовій адміністрації під її заряд.

Коли буде виявлено у третіх осіб беззаконно добутий ліс, або інші предмети лісового господарства, набуті купівлею тощо, органи міліції або лісова адміністрація мають право накладати на цей ліс або предмети лісового господарства арешт аж до розвязання справи судом.

77. Штрафи, що наклав за лісові праволомства районовий виконавчий комітет, стягає сільська рада, повертаючи із стягнених сум: 1) 30 % у фонд преміювання, 2) ординарну вартість заподіяної шкоди - лісокористувачеві, а коли лісокористувач є Наркомзем - у місцевий бюджет, 3) решти суми 75 % - на загально-корисні потреби села і 25 % - у районовий бюджет.

Одібрані предмети, добуті самовільним користуванням у лісах, продає лісова адміністрація.

78. Штрафи, накладені за лісові праволомства за постановами судів, у сільських місцевостях стягають сільські ради, повертаючи із стягнених сум: а) 30 % у фонд преміювання, б) ординарну вартість заподіяної шкоди - лісокористувачеві, а коли лісокористувач є Наркомзем - у місцевий бюджет, в) з решти сум: 75 % - на громадсько-корисні потреби села, а 25 % - у районовий бюджет.

ПОДІЛ IV.

Інші адміністративні примусові заходи.

Розділ 1.

Затримання особи.

79. Органам міліції й крімінального розшуку дозволяється провадити затримання осіб лише за таких випадків:

а) осіб, що вчинили або запідозрені у вчиненні злочинів, що за них, згідно з Кримінальним Кодексом

УСРР, застосовується заходи соціяльної оборони, коли затримання цих осіб підчас провадження дізнання дозволяють правила Кримінально-Процесуального Кодексу УСРР;

б) коли треба затримати, щоб встановити особовість праволомця;

в) стосовно до душевно-хворих або осіб, що перебувають у стані явної сп'янілости, коли це потрібно в інтересах громадської безпеки або для безпеки самого душевно-хворого чи сп'янілого;

г) стосовно до осіб, що своїми вчинками ламають громадський лад або безпосередньо загрожують громадській безпеці, з умовою, що цій загрозі можна запобігти, лише затримавши цих осіб;

д) коли про затримання особи ухвалено буде постанови або накази суду, органів слідства, прокуратури й інших управнених на це по закону установ і осіб.

80. Про затримання кожної особи треба скласти протокола, надсилаючи його встановленим порядком, або скласти постанову про затримання, зазначаючи в них:

а) прізвище, ім'я та по-батькові затриманого;

б) його домівку;

в) час, (рік, місяць, день, годину) та де саме затримано;

г) на віщо дану особу затримано, (чи доки не витверезиться, чи для направлення до відповідного лікарного закладу то-що).

81. Затримання від органів міліції й кримінального розшуку осіб, що вчинили дії, за які ці особи не підлягають кримінальній відповідальності, або ж хоч і підлягають, проте за вчинені ними дії не застосовується захід соціяльної оборони і позбавлення волі, - не може тривати понад 24 години;

Увага 1. Органи міліції й кримінального розшуку затримують осіб порядком, установленим Кримінально-Процесуальним Кодексом УСРР.

Увага 2. Органи Державного Політичного Управління затримують осіб на підставі спеціяльних правил.

82. Органи фінансової, санітарної, технічної і торгової інспекції, а також органи інспекції праці та інші установи й урядові особи, що їм за Кримінально-Процесуальним Кодексом надане право провадити дізнання, коли треба затримати особу, а це право спеціяльним законом їм не надається, звертаються за допомогою до органів міліції та кримінального розшуку, а вже ці органи затримують особу на підставі правил цього Кодексу.

83. Органи адміністрації не можуть затримувати:

а) членів Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народніх Комісарів Союзу РСР і членів Ради Праці та Оборони, народніх комісарів і їхніх заступників і членів колегії народніх комісаріятів Союзу РСР та прирівнених до них осіб - без спеціяльної постанови Президії Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів Союзу РСР, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Центрального Виконавчого Комітету або Голови Ради Народніх Комісарів СРСР;

б) членів Центральних Виконавчих Комітетів УСРР, АМСРР та інших союзних і автономних республік, членів Рад Народніх Комісарів СРР, АМСРР та інших союзних і автономних республік, голів округових виконавчих комітетів, членів колегії народніх комісаріятів та прирівнених до них осіб, а так само інших урядових осіб, що їх затвердили на посадах, згідно з законом відповідні президії центральних виконавчих комітетів та ради народніх комісарів - без спеціяльної постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Голови Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, з наступною доповіддю про це на найближчому засіданні Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР.

Крім того, на території АМСРР членів Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, членів Ради Народніх Комісарів АМСРР та урядових осіб, що їх затвердила на посадах згідно з законом Президія Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, адміністративні органи можуть затримувати за спеціяльною постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, а за особливо негайних випадків - за згодою Голови Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, наступно доповівши про це на найближчому засіданні Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, а членів колегій народніх комісаріятів АМСРР і прирівнених до них осіб та урядових

осіб, що їх затвердила, згідно з законом, на посадах Рада Народніх Комісарів АМСРР - за спеціяльною постановою Ради Народніх Комісарів АМСРР, а за негайних випадків - з писаного дозволу голови Ради Народніх Комісарів АМСРР;

в) членів округових виконавчих комітетів і голів районових виконавчих комітетів - без попереднього повідомлення про це президії або голови окрвиконкому, а в АМСРР - голів районових виконавчих комітетів, без попереднього повідомлення Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР;

г) членів районових виконавчих комітетів в межах території даного району - без попереднього повідомлення про це райвиконкомів; за виняткових випадків членів райвиконкому можуть негайно затримувати відповідні органи влади, рівночасно повідомляючи про це райвиконком;

д) голову, його заступника і членів Найвищого Суду Союзу РСР, УСРР та інших союзних республік, а також Прокурора Найвищого Суду Союзу РСР і його помічників, помічників Прокурора Республіки УСРР, та інших союзних республік, голову, його заступника та членів Головного Суду АМСРР, прокурора АМСРР і його помічників - без попереднього дозволу Голови Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР, УСРР або голови центрального виконавчого комітету відповідної союзної республіки, або Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, за належністю;

є) голів і заступників округових судів, прокурорів при Народньому Комісаріяті Юстиції й Найвищому Суді УСРР, округових прокурорів і слідчих в найважливішіх справах, - без попереднього дозволу прокурора республіки; за особливо-ж виняткових випадків зазначених осіб можна затримувати і не беручи попереднього дозволу, проте, обов'язково водночас повідомляючи про це прокурора республіки;

ж) членів округових судів, помішників округового прокурора, народніх суддів і слідчих - без попереднього дозволу округового прокурора, а за особливо виняткових випадків зазначених осіб можна затримувати і не беручи попереднього дозволу, проте, обов'язково водночас повідомляючи округового прокурора;

з) членів міських і селищних рад, в межах території даної ради - без попереднього повідомлення про це президії відповідної ради, а за негайних випадків - голови ради; членів сільрад в межах відповідної сільради - без повідомлення про це президії сільради або голови сільради; за виїмкових випадків членів міської, селищної або сільської ради, відповідні органи влади можуть затримувати і з наступним повідомленням про це президії відповідної ради, найпізніше в 24 години по затриманні;

и) військових службовців без одночасного повідомлення місцевого коменданта або безпосереднього начальника затриманого.

84. Органи міліції та кримінального розшуку не мають права затримувати дипломатичних представників, їхніх дружин та недолітніх дітей, дипломатичних кур'єрів та консульських представників чужоземних держав (арт. арт. 2, 8 та 11 постанови ЦВК-у і РНК'ому Союзу РСР з 14 січня 1927 р.) "Положення про дипломатичні й консульські представництва чужоземних держав на території Союзу Радянських Соціялістичних Республік" (Зб. Уз. СРСР 1927 року, N 5, арт. 48).

85. Осіб, затриманих порядком правил, встановлених у цьому Кодексі, тримається при районах міліції й кримінального розшуку в камерах для затриманих.

Розділ 2.

Трус і виймання.

86. Органи міліції й кримінального розшуку, провадячи дізнання в справі всіляких праволомств і зламання обов'язкових постанов, мають право робити трус і виймання, додержуючи правил, що їх встановлюють цей Кодекс, Кримінально-Процесуальний Кодекс УСРР і спеціяльні узаконення.

87. Органи фінансової, санітарної, технічної та торгової інспекції, а так само органи іспекції праці й інші установи й урядові особи, що мають право, на підставі Кримінально-Процесуального Кодексу УСРР провадити дізнання, в разі потреби зробити трус або виймання, звертаються за допомогою до органів міліції й кримінального розшуку, а вже ці органи провадять трус або виймання на підставі правил цього Кодексу в присутності представника відповідних інспекцій або установи, що звернулась за допомогою.

Увага 1. Безпосередньо робити трус або виймання, можуть, крім міліції й

кримінального розшуку, інші органи влади лише за випадків, особливо зазначених в законі.

Увага 2. Органи Державного Політичного Управління провадять трус і виймання на підставі спеціяльних правил.

88. Органи міліції й кримінального розшуку можуть робити трус і виймання лише на підставі особливих ордерів, що їх видає Народній Комісар Внутрішніх Справ УСРР, його заступник, Начальник Міліції Республіки, його помічник, завідателі адміністративних відділів округових виконавчих комітетів, начальники округової й районової міліції і голови районових виконавчих комітетів, а в містах - начальники міських управлінь міліції й кримінального розшуку, де вони є, і начальники міських районів міліції.

Кожна з перелічених урядових осіб видає ордера на переведення трусу й виймання в межах відповідної їм території.

На території АМСРР трус і виймання можна роботи лише на підставі особливих ордерів, що їх видають: Народній Комісар Внутрішніх Справ АМСРР, його заступник, начальник міліції АМСРР, його помічник, начальник адміністративного відділу Народнього Комісаріяту Внутрішніх Справ АМСРР, начальники міських управлінь міліції, голови районових виконавчих комітетів і начальники районових міліцій.

89. Зазначені в передущому артикулі урядові особи видають ордери на трус і виймання за випадків, коли є досить підстав вважати, що за допомогою трусу й виймань, можна запобігти підготовлюваному або припинити початий злочин чи праволомство, а так само, коли є досить доказів зламання обов'язкової постанови і водночас є підставі вважати, що сліди цього зламання в речеві докази можуть бути знищені або затаїні.

90. Органи міліції й кримінального розшуку можуть робити трус і виймання без ордерів лише за випадків, коли вони спіймали праволомця на місці підготовлюваного злочину, або коли треба припинити початий злочин, а також і тоді, коли обставини справи вимагають невідкладного трусу й виймання, щоб тим запобігти затаїнню слідів злочину чи праволомства, або предметів, що їх належить одібрати.

Увага. Особи, що доконали трус чи виймання, на підставі цього артикулу повинні не пізніш, як в 24 години по трусові або вийманні повідомити урядовій особі, що має право видати ордера.

91. Органи адміністрації не можуть провадити трусу й виймань:

а) у членів Центрального Виконавчого Комітету, Ради Народніх Комісарів Союзу РСР і Ради Праці й Оборони, народніх комісарів й членів колегій народніх комісаріятів Союзу РСР та прирівнених до них осіб, без спеціяльної постанови Президії Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів Союзу РСР, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Центрального Виконавчого Комітету або Голови Ради Народніх Комісарів СРСР;

б) у членів Центральних Виконавчих Комітетів УСРР, АМСРР й інших союзних та автономних республік, у членів Рад Народніх Комісарів УСРР, АМСРР і інших союзних і автономних республік, у голів округових виконавчих комітетів, у членів колегій народніх комісаріятів та прірівнених до них осіб, а так само в інших урядових осіб, що їх затвердили на посадах, згідно з законом, відповідні президії центральних виконавчих комітетів та ради народніх комісарів, без спеціяльної постанови Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, а за особливо негайних випадків - без згоди Голови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, або Голови Ради Народніх Комісарів УСРР, за належністю, наступно доповівши про це на найближчому засіданні Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету або Ради Народніх Комісарів УСРР.

Крім того, та території АМСРР у членів Центрального Виконавчого Комітету, у членів Ради Народніх Комісарів АМСРР та в урядових осіб, що їх згідно з законом затвердила на посадах Президія Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, трус та виймання можна провадити за спеціяльною постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, а за особливо негайних випадків - за згодою голови Молдавського Центрального Виконавчого Комітету, наступно доповівши про це на найближчому засіданні Президії Молдавського Центрального

Виконавчого Комітету, а у членів колегій народніх комісаріятів АМСРР та прирівнених до них осіб, а також в урядових осіб, що їх затвердила, згідно з законом на посадах Рада Народніх Комісарів АМСРР - за спеціяльною постановою Ради Народніх Комісарів АМСРР, а за особливо негайних випадків - з писаного дозволу Голови Ради Народніх Комісарів АМСРР;

в) у членів округових виконавчих комітетів і голів районових виконавчих комітетів - без попереднього повідомлення про це президії або голови округового виконавчого комітету, а в АМСРР - у голів районових виконавчих комітетів - без попереднього про це повідомлення Президії Центрального Виконавчого Комітету АМСРР;

г) у членів районових виконавчих комітетів в межах території свого району - без попереднього повідомлення про це районового виконавчого комітету; за виключних випадків у членів районового виконавчого комітету можуть негайно провадити трус і виймання лише судово-слідчі органи (а не адміністративні), водночас повідомляючи про це районовий виконавчий комітет;

д) у голови, його заступника та члена Найвищого Суду СРСР, УСРР і інших союзних республік, а також у Прокурора Найвищого Суду Союзу РСР та його помічників, помічників Прокурора Республіки УСРР та інш. радянських республік, голови, його заступника та членів Головного Суду АМСРР, Прокурора АМСРР, його помічників - без попереднього дозволу Голови Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР, УСРР або центральних виконавчих комітетів відповідних радянських республік та Центрального Виконавчого Комітету АМСРР, за належністю;

е) у голів і заступників голів округових судів, прокурорів при Народньому Комісаріяті Юстиції й Найвищому Суді УСРР, округових прокурорів і слідчих в найважливіших справах - без попереднього дозволу Прокурора Республіки; за особливо виняткових випадків у зазначених осіб можна провадити труси і виймання і не беручи попереднього дозволу, проте, обов'язково водночас повідомляючи про це Прокурора Республіки;

ж) у членів округових судів, помічників округового прокурора, народніх судів та слідчих - без попередього дозволу округового прокурора; за особливо виняткових випадків у зазначених осіб можна провадити труси та виймання без попереднього дозволу, проте, повідомлюючи округового прокурора водночас з провадженням трусу або виймання;

з) у членів міських і селищних рад в межах території своєї ради - без попереднього повідомлення про ще президії відповідної ради, а за негайних випадків - голови ради; у членів сільської ради в межах сільської ради - без попереднього повідомлення про це голови сільської ради.

і) у військових службовців без одночасного повідомлення місцевого коменданта або безпосереднього начальника військового службовця.

Увага. Приміщення, що в них живуть дипломатичні представництва чужоземних держав, а також приміщення, де живуть дипломатичні представники та їх родини, за силою екстериторіяльности є незаймані. Випадки та порядок трусу й виймань в цих приміщеннях встановлено арт. 4 постанови ЦВК'у та РНК'у СРСР з 14-го січня 1927 року "Положення про дипломатичні й консульські представництва чужоземних держав на території Союзу Радянських Соціялістичних Республік" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 5, арт. 48).

92. Трус і виймання органи міліції, крім невідкалдних виподків, повинні робити вдень.

Увага. Коли трус або виймання треба провадити уночі, то про це треба спеціяльно застерегти в ордері.

93. В ордері на трус або виймання треба точно зазначити, де (вулиця, двір, приміщення, кватиря чи кімната) і в кого (ім'я, по-батькові та прізвище) треба провадити трус або виймання, а також ім'я, по-батькові прізвище, та посаду урядової особи, що їй доручено провадити трус або виймання, і реченець чинности ордера.

Увага. За випадків, коли трус або виймання треба провадити в приміщенні або в осіб, відомих органам влади лише за ознаками, в ордерах, замісць даних, зазначених в цьому артикулі, треба подати особливі ознаки цих приміщень і осіб.

94. Ордера на трус або виймання треба занумерувати, власноручно підписати одній із зазначених в арт. 88 урядових осіб та скріпити печаткою.

95. Починаючи трус чи

виймання, органи міліції й кримінального розшуку зобов'язані пред'являти ордера особі, що в неї провадиться трус чи виймання, або домоуправлінню, з тим, що самий трус або виймання повинно провадити обов'язково в присутності понятих, особи, що посідає дане приміщення, або його домівців чи сусід.

96. Провадячи трус чи виймання, органи міліції й кримінального розшуку стосовно до запрошення понятих, відчинення замкнутих приміщень і сховищ, збереження особистої тайни підпалих трусу, порядку вилучення документів і інших предметів, а так само порядку складання опису і опечатування відбираних предметів і порядку складання протоколів - зобов'язані керуватися Кримінально-Процесуальним Кодексом УСРР.

97. Особистий трус у жінок провадять поняті - жінки в присутності особи, що порядкує трусом.

Розділ 3.

Вживання зброї.

98. Міліція (команда, наряд, загін, окремі особи муштрового складу органів міліції), а так само урядові особі, що їм в наслідок покладених на них доручень надано право носити зброю (агент кримінального розшуку, сільський виконавець, коли він супроводить заарештованих то-що), виконуючи свої службові обов'язки, мають право вживати зброї, за таких випадків:

а) метою конечної самооборони, щоб оборонитися від збройного нападу, або хоч і не збройного, та такого, що загрожує життю або здоров'ю того, що обороняється;

б) щоб відбити напад, бодай і не зброїний та, проте, вчинений з метою чи то одбити супроджуваних заарештованих, чи то роззброїти команду чи урядову особу, або одібрати у неї службове майно, що є при ній (гроші, папери то-що), як що цей напад вчинили декілька осіб або навіть одна особа, та, проте, за таких обставин, коли всякого іншого засобу не досить;

в) щоб оборонити громадян від нападу, що загрожує їхньому життю, здоров'ю і незайманості, коли інакше оборонити їх не можна;

г) щоб припинити погром, або інший насильницький замах на державне, громадське чи приватнє майно, коли припинити цей замах в інший спосіб не можна;

д) щоб затримати злочинця і впіймати втікача з-під варти, коли наздогнати й затримати його не можна інакше, як не вживши зброї;

є) щоб подолати збройний опір виконанню законних вимог органів радянської влади.

Увага. Якщо команді або загону доводиться вживати зброї, то визначення часу, коли саме команда або загин мають почати орудовати зброєю, залежить від узгляднення начальника цієї команди, або загону, проте, начальник дає наказ про це лише тоді, коли зовсім не можна досягти законної мети всіма іншими доступними йому способами.

99. Окрема урядова особа, команда або загін вживають зброї лише належно про це попередивши (згідно з чинними правилами про вживання зброї міліцією). Орудовати зброєю не попередивши можна лише за випадків збройного нападу на урядову особу, команду або загін.

100. Урядова особа, команда або загін, що вживають зброї, зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів, щоб під час орудування зброєю не потерпіли сторонні особи.

101. Про кожний випадок, коли вживалося зброї, так командою або загоном, як і поодинокими урядовими особами, належить негайно скласти протокола, докладно виклавши в ньому про всі обставини справи й мотиви, що спонукали вжиті зброї. Цього протокола через органи міліції подається до прокурорського нагляду й президії відповідного виконавчого комітету.

Розділ 4.

Безспірне стягання неподаткових сум.

А. Засади.

102. Стягання неподаткових сум через адміністративні органи, не удаючись до судових установ, провадять у містах - органи міліції, а в сільських місцевостях - сільські ради.

103. Безспірно стягається такі неподаткові суми:

1) штрафи, накладані, як захід адміністративного впливу за зламання обов'язкових постанов та за маловажні праволомства, що їх перелічено в арт. 72;

2) штрафи, накладані адміністративним порядком за зламання законів та правил, встановлених для охорони лісів від грабунку та нищення (арт. 74 цього Кодексу);

3) недоплати за воду й електричну енергію, що її подають комунальні підприємства, - через 2 тижні, як мине встановлений реченець - з приватних осіб, громадських організацій і державних підприємств та з установ,

переведених на господарчий розрахунок і самооплатність (п. "а" арт. 3 постанови Ради Народніх Комісарів УСРР з 21 листопаду 1922 р. "Про заходи проти невнесення плати за послуги підприємств комунального характеру та проти негосподарчого користування ними" (Зб. Уз. УСРР 1922 р. N 48, арт. 717 і з 5 січня 1925 р. "Про зміну постанови "Про заходи проти невнесення плати за послуги підприємств комунального характеру й негосподарчого користування ними" (Зб. Уз. УСРР 1925 р., N 1, арт. 2);

4) грошеві суми, що їх слід сплачувати замісць трудової участи в роботах місцевого шляхового будівництва за арт. 7 та увагою до нього постанови ВУЦВК'у та РНК з 20-го жовтня 1926 р. "Про заходи в справі шляхового будівництва" (Зб. Уз. УСРР 1926 р., N 63, арт. 414);

5) Штрафи за невжиття встановлених заходів боротьби із садовими шкідниками, на підставі постанови Ради Народніх Комісарів УСРР з 21 лютого 1924 р. "Про боротьбу зі шкідниками садків" (Зб. Уз. УСРР 1924 р., N 6, арт. 50) і з 24-го грудня 1924 р. "Про зміну постанови "Про боротьбу з садовими шкідниками" (Зб. Уз. УСРР 1924 р., N 55, арт. 331);

6) страхові премії (окладні страхові платежі) державного обов'язкового окладного страхування, коли їх несвоєчасно вноситься (арт. 8. постанови Центрального Виконавчого Комітету СРСР з 18-го вересня 1925 р. "Положення про державне страхування Союзу Радянських Соціялістичних Республік" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., N 73, арт. 537);

7) штраф розміром десятикратної вартости вхідного на платформу квитка з осіб, виявлених на платформі без зазначеного квитка і які не заплатили цього штрафу добровільно (арт. 26 "Статуту Залізниць Союзу РСР" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 30, арт. 308);

8) штраф розміром подвійної вартости проїзду на віддалення 100 кілометрів з безквиткових пасажирів, виявлених в потягах (ч. 2 арт. 27 та ч. 1 арт. 29-го "Статуту Залізниць СРСР" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 30, арт. 308);

9) штраф розмірами, що його встановив тарифний комітет з пасажирів, що провозять ручний вантаж, ламаючи чинні правила (част. 3, арт. 33 "Статуту залізниць Союзу РСР" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 30, арт. 308);

10) митні тарифи й пеню, на підставі арт. арт. 262, 264, 265, 268, 270 и 273 постанови Центрального Виконавчого Комітету СРСР з 12 грудня 1924 р. "Митний Статут Союзу РСР" (Зб. Зак. СРСР 1925 р., N 5 арт. 53);

11) довги з відсотками та пеню - з довжників (сільсько-господарських кредитових та промислових кредитових кооперативних організацій і з ручителів за цих довжників (постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 13 липня 1927 р. "Про надання права неспірного стягання адміністративним порядком кредитово-кооперативним організаціям", (Зб. Уз. УСРР 1927 р. N 35, арт. 164);

12) належні меліоративним кооперативним товариствам внески й інши платежі з його учасників та з інших осіб, що їх дільниці меліорується (арт. 14 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народніх Комісарів УСРР з 1-го липня 1925 р. "Про меліораційні кооперативні товариства" (Зб. Уз. УСРР 1925 р., N 43, арт. 289);

13) суми, що їх витратили округові виконавчі комітети на лісовпорядні роботи коштом із спеціяльного фонду цілевого довгореченцевого зворотного лісовпорядного кредиту, в тому разі, коли ці роботи окрвиконкоми доконали тому, що товариства та об'єднання селянської трудової людности відмовилися їх доконати (арт. 12 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 6 липня 1927 р. "Про зміну й доповнення правил про порядок провадження господарства в лісах, переданих на користування громадам та об'єднанням селянської трудової людности й про заходи, скеровані до зберігання й охорони їх" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 35, арт. 161) і арт. 10 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 6 липня 1927 р. "Про кредитування трудового селянства на оплату робіт для впорядження лісів, переданих на користування громадам і об'єднанням селянської трудової людности й про заходи, скеровані до забезпечення найшвидчого переведення зазначених

робіт" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 35, арт. 162);

14) суми, потрібні на оплату лісовпорядних робіт, що їх стягають Народні Комісаріяти Земельних Справ УСРР і АМСРР з лісокористувачів, якщо ці лісокористувачі не виконують у встановлений реченець робіт в справі впорядкування та ревізії переданих їм лісів (увага 1 до арт. 742 Закона про ліси УСРР в редакції постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 29 квітня 1927 р. "Про зміну та доповнення частини IV Закону про ліси УСРР" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 16, арт. 86);

15) суми, що належать з окремих землевпорядчиків за провадження основної і поточної реєстрації земель в межах міської смуги та смуги селищ міського типу за випадку невнесення зазначених сум в установлений реченець (арт. 13 постанови ВУЦВК'у і РНК УСРР в 15 червня 1927 р. "Про порядок реєстрації земельних діяльниць в межах смуги міст і смуги селищ міського типу" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 31, арт. 142);

16) суми, що їх витратили земельні органи на провадження потрібних робіт для ремонту меліоративних, або безпосередньо з меліорацією звязаних споруд коштом землекористувачів, що ухиляються від виконання покладеного на них обов'язку охороняти та ремонтувати ці споруди (арт. 9 постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів УСРР з 15 червня 1927 р. "Про меліорацію непридатних земель для сільсько-господарського використування їх" (Зб. Уз. УСРР 1927 р., N 31, арт. 144);

17) Суми заподіяних казні втрат попсуванням геодезичних знаків або грабунком їх (Зб. Уз. УСРР 1924 р., N 48, арт. 289, п. 8);

18) всілякі інші грошеві суми за випадків, зазначених у спеціяльних узаконеннях.

104. Безспірні стягання провадиться, додержуючи правил цього розділу, виключаючи стягання, стосовно яких зазначено, що їх провадиться згідно з Положенням про стягання податків.

105. Установи й організації, що їм надано право безспірно стягати належні їм суми, раніш ніж їх стягати, надсилають неплатієві пропозицію внести належні виплати до певного реченця, попереджуючи, що в разі невиплати протягом визначеного реченця, належні суми буде стягнено примусово.

Увага. Правила цього артикулу не поширюється на стягання штрафів, передбачених п 7, 8 та 9 арт. 103.

106. За невиплату належних сум стягається з дня спливу реченця виплати пеню: з державних і кооперативних підприємств, а так само з акційних товариств і пайових товариств з виключною або переважною участю державного й кооперативного капіталу - розміром 0,1 % денно, тобто 3 % місячно, а з інших організацій і приватних осіб - розміром 1/6 % денно, тобто 5 % місячно, як-що інше не передбачено в законі або в договорі.

107. Коли на майно неплатнія одночасно припадає стягання порядком виконання судових присудів або ухвал та податкове і неподаткове безспірне стягання, то всі ці стягання провадиться порядком арт. арт. 256 - 265 та 268 - 316 Цивільно-Процесуального Кодексу УСРР.

Коли на майно неплатія одночасно припадає безспірне стягання податків та оплат й неподаткових сум, то всі ці суми стягається згідно з Положенням про стягання податків.

Увага. Як-що судовий виконавець або відповідні органи Народнього Комісаріяту Фінансів стануть до стягання, що його почали адміністративні органи перед днем торгів, то призначені торги не касується, проте далі їх провадить судовий виконавець або органи Народнього Комісаріяту Фінансів, за належністю.

Розподіляє вторговані на торгах суми за цього випадку так само судовий виконавець або належний орган Народнього Комісаріяту Фінансів.

108. З дня публікації про призначення ліквідаційної комісії безспірне примусове стягання з ліквідованого підприємства, припиняється, а відповідні розпорядження про стягання сум надсилається на виконання ліквідаційній комісії.

Б. Майно, що на нього можна направити безспірне стягнення неподаткових сум.

109. Безспірне стягання неподаткових сум можна направити:

а) на грошові суми й цінності, належні неплатіям, що є при них або в касах їхніх підприємств, виключаючи суми, зазначені в п. п. "а" та "б" арт. 110;

б) на всілякі суми, що припадають

неплатіям від третіх осіб, установ і організацій, а так само на суми, що є на біжучих рахунках і вкладах у кредитових установах;

в) на належні неплатієві, що є як у нього, як і в третіх осіб фабрикати, майно, товари, сировину тощо, виключаючи перелічені в п. п. "г" та "м" арт. 110;

г) на будинки і інші будівлі, виключаючи зазначені у п. п. "з" та "и" арт. 110;

д) на право забудови;

е) на майно державних підприємств, що їх переведено на господарський розрахунок, якщо його не вилучено з майново-правного обороту;

ж) на всяке інше майно, що його не вилучено з майново-правного обороту, яке не підпадає під чинність арт. 110.

Увага. 1. Як-що для направлення стягання на рахунки й вклади у будь-якій кредитовій установі встановлено законом спеціяльний порядок, то стягання провадиться згідно з цим порядком.

Так само направляти стягання на вклади в щадницях можна порядком, що його спеціяльно для цього встановлено законом.

Увага 2. На майно, що належить до основного капіталу, стягання можна направляти, додержуючи встановленого в законі порядку.

Увага 3. На майно, що належить державній установі, яка є на державному або місцевому бюджеті, стягання не повертається, проте, в разі невиплати, стягачеві дається право подати скаргу.

Увага 4. Стягання на право забудови і на будівлі, що належать за правом власности робітничим та загально-громадським житло-будівельним кооперативним товариствам, можна повертати лише додержуючи правил, установлених постановою Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів СРСР з 21 листопаду 1926 р. "Про зміну редакції арт. арт. 19, 22, 27, 30 та 34 постанови Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народніх Комісарів Союзу РСР з 19 серпня 1924 р. "Про житлову кооперацію" (Зб. Зак. СРСР 1927 р., N 2, арт. 14).

В. Майно, що на нього не можна направляти безспірне стягання неподаткових сум.

110. Безспірне стягання неподаткових сум не можна направляти:

а) на готівку, потрібну, щоб задоволити вимоги робітників і службовців за колективними й трудовими договорами, на внески соціяльного страхування й аліменти за минуле й за два тижні наперед;

б) на суми страхової винагороди, належні з обов'язкового страхування;

в) на знаряддя виробництва й струмент, потрібні для професійної праці, ремесла або кустарного промислу неплатія, якщо неплатій не вживає найманої праці, а так само на книги й приладдя для професійної праці трудящих і для шкільної та наукової праці учнів;

г) на петрібний неплатієві і його утриманцям, що живуть при ньому, носильний зимовий і літній зодяг, білизну, взуття й інші речі хатнього вжитку, а так само на запаси палива і харчі, в кількості, потрібній на 3 місяці самому неплатієві і його утриманцям, що живуть при ньому;

д) на харч для селян, що живуть з сільського трудового господарства, в кількості, потрібній до нового врожаю, відповідно до числа членів господарства (двору);

е) на сільсько-господарський живий і мертвий реманент в кількості, потрібній для господарювання: як-от: одного плуга, однієї борони, одного коня або пари волів, однієї корови та інших видів тяглової та продуктової худоби, а так само на пашу в кількості, потрібній до вигону худоби на пашу;

Увага. Зазначений у п. "е" цього артикулу виняток не поширюється на випадки безспірного стягання виданої позики або правочину купівлі-продажу з розсроченням платежу, коли стягання направлено на реманент (живий чи мертвий), що його набуто на цю позику або за правочином купівлі-продажу на сплату ратами та коли ним забезпечується відповідне зобов'язання.

ж) на бугаїв-плідників, якщо вони обслуговують громадську череду, а також на голови племінної худоби, за посвідченням земельних відділів, з потрібною кількістю паші для кожної голови худоби на реченець, зазначений у попередньому пункті;

з) на будинки й інші будівлі неплатіїв, потрібні для сільського господарства трудових землекористувачів;

и) на належне робітникам і службовцям житло, непромислові будинки, що є забезпеченням потрібної житлової площі для них і їхніх родин;

к) на сировину й паливо, потрібне для фактичної роботи державних і кооперативних підприємств

протягом трьох місяців;

л) на незнятий врожай;

м) на насіння в кількості, потрібній для майбутнього засіву землі, що її обробляє неплатій;

н) на пайові внески позичальників в кооперативні організації першого ступеню всіх видів кооперації (споживчої, сільсько-господарської, житлової, промислової, кредитової й інш.);

о) на належні трудящим нижчеподані грошові суми:

1) з соціяльного страхування й забезпечення;

2) за проваднення громадських робіт, що їх організували відповідні комісії громадських робіт, комітети біржі праці, за умови оплати праці трудящого не вище від розмірів заробітної плати, встановленої в даній місцевості для громадських робіт;

3) за працю в колективах безробітних, що їх організують біржі праці, та в колективах інвалідів, що їх організують органи Народнього Комісаріяту Соціяльного Забезпечення, з умовою, що ця оплата праці трудящого не більша за розмір заробітної плати, встановленої в даній місцевості для громадських робіт;

4) як стипендії слухачам робітничих факультетів комуністичних університетів і вищих шкільних закладів;

5) як запомоги, позики і насіньові позики від селянських товариств взаємодопомоги;

6) як вихідна допомога при звільненні;

7) як компенсація за невикористану відпустку;

8) як відрядні, добові й запомоги, видавані при відрядженнях і переміщеннях, згідно з арт. арт. 81 і 82 Кодексу Законів про Працю;

9) за зношування струменту, що належить робітникам, а так само за придбаний ними спеціяльний одяг і спеціяльне харчування (арт. арт. 85, 86 і увага до арт. 142 Кодексу Законів про Працю).

Г. Правила, як провадити безспірні стягання неподаткових сум.

111. Як мине встановлений на платіж реченець (арт. 105), установи й організації у межах компетенції, наданої їм законом або положеннями, ухвалюють постанови про безспірне стягання з неплатія належних з нього платежів і надсилають копії цих постанов на провадження стягання в містах і селищах міського типу - органам міліції, а в сільських місцевостях - сільським радам.

Постанови ці мають підписати особи, що стоять на чолі установ чи організацій, порядком, установленим з положеннях про них, або в статутах, що на підставі їх вони діють.

Увага 1. Провадити безспірні стягання установи й організації можуть через своїх агентів тільки в тому разі, коли таке право надане їм законом.

Увага 2. Безспірне стягання на будинки й інші будівлі неплатія, як у міських, як і в сільських місцевостях, а так само на право забудови, провадять судові виконавці, що їм заінтересовані установи і організації надсилають копії своїх постанов.

Увага 3. Стягання сум, передбачених п. п. 7, 8 та 9 арт. 103 провадиться на підставі актів, що їх складається за арт. арт. 26 і 29 Статуту залізниць, не ухвалюючи про це спеціяльної постанови.

112. Органи, зазначені в арт. 111, одержавши копію постанови установи або організації за провадження безспірного стягання, пропонують неплатієві виплатити належні з нього суми найпізніше протягом трьох день, відколи одержано вимогу, попередивши, що в разі невиплати в зазначений реченець належні з нього суми разом з пенею буде стягнено примусово.

Увага. Коли неплатій відсутній, вимогу можна уручити членам його родини або домоуправлінню.

113. Направляючи стягання на грошові суми та на інше майно, що є у третіх осіб і установ (п. "б" і "в", арт. 109)), органи, що провадять стягання, надсилають цим особам і установам запити про те, чи є в них грошеві суми або інше майно, що належить чи припадає неплатієві, і в які реченці їх слід видати, зазначивши, що, одержавши запита, вони обов'язані вносити органові, що провадить стягання, всі платежі й інше майно, яке належить чи припадає неплатієві, аж до повної сплати стяганої суми.

114. Стягання з платні військових службовців, за винятком осіб муштрового складу й молодшого начальницького складу строкової служби Робітничо-Селянської Червоної Армії, провадиться порядком, зазначеним в передущому артикулі.

115. Стягання із заробітної плати провадиться на таких підставах:

а) цілком увільняється від стягання частину заробітної плати, що дорівнює загально-обов'язковому мінімуму заробітної

плати для першого розряду тарифної сітки, встановленому для даної місцевости, згідно з арт. 59 Кодексу Законів про Працю (видання 1922 р.);

б) із зайвини, одержуваної понад мінімум заробітної плати, можна вивертати найбільше 50 % на виплату сум, що їх стягається на утримання членів родин, а для всіх інших видів стягання - найбільше 20 %.

Обмеження розмірів стягання, встановлювані пунктами "а" і "б" цього артикулу, не поширюється на тант'єми і винагороду, видавані, згідно з інструкцією Ради Народніх Комісарів УСРР з 30 березня 1923 року. "Про порядок видачі винагородних і тант'єм в державних управліннях, підприємствах і об'єднаннях адміністративному й господарчому персоналові". (Зб. Уз. УСРР 1923 р., N 11, арт. 194).

Стягаючи одночасно на утримання членів родини й інші довги, робітникові і службовцеві треба залишити в усякім разі 50 % заробітку.

116. За неподання відомостей, що їх вимагається арт. 113 цього Кодексу, як і за неправдиві відомості, треті особи й відповідальні керівники установ і організацій підлягають відповідальності за відповідними артикулами Кримінального Кодексу УСРР.

Увага. Кредитові установи й кооперативні організації ніяких довідок про біжучі рахунки, перекази й інші банкові операції їхніх клієнтів, навіть і на вимогу державних органів в тім числі й фінансової інспекції, не видають, за винятком довідок на вимоги самих клієнтів і вимоги судових та слідчих органів.

117. У разі невнесення належних сум у реченець, установлений, згідно з арт. 112, виконавчі органи розпочинають примусове стягання з майна неплатія арештом, описом та прилюдним продажем.

Увага. Всі суми, що їх вносять приватні особи й організації на вклади, біжучі рахунки й перекази до всіляких кредитових установ і установ Народнього Комісаріяту Фінансів, а також на вклади в кооперативні організації, що їм дозволено брати вклади, арешту й конфіскаті не підлягають інакше, як за постановою судових і слідчих органів.

118. Арешта накладається вчиненням опису майна й оголошенням неплатієві заборони порядкувати цим майном.

119. Опис і цінування провадиться в присутності двох понятих і неплатія; коли неплатній відсутній, то запрошується членів його родини або представника домоуправління чи когось із сусід.

Опис і цінування, коли стягнення звернено на підприємства, установи й господарства, провадиться в присутності власника або його представника, а так само місцькому або фабзавкому. Неявка власника або його представника не припиняє опису й цінування.

120. Опис майна має містити в собі:

а) назву виконавчого органу й особи, що робить описування.

б) час і місце провадження опису;

в) підставу арешту;

г) назву стягача й неплатія;

д) назву й опис кожної речі, заведеної до опису;

е) нотатки про особливі якості й властивості заведених в опис речей;

ж) цінування кожної описуваної речі;

з) прізвище, ім'я, по-батькові понятих й інших осіб, зазначених в арт. 119;

і) назву охоронця, що йому передано до схову арештоване майно, роз'яснення обов'язків його що-до схову й підпис охоронця;

к) зауваження сторін і осіб, що присутні при описі, й розпорядження з приводу цих зауважень особи, що провадить опис;

л) підпис осіб, що брали участь в описі.

121. Майно, що є в приміщенні, яке посідає неплатій спільно з іншими особами, не належить описувати тільки в тому разі, якщо це майно безсумнівно належить іншій особі.

122. Як-що треті особи заявляють на описане майно свої документально доведені права, то про це складається окремого протокола, зазначаючи в ньому всі обставини справи, і зазначене майно, за випадку безсумнівних доказів, виключається з опису.

123. Пінування описного майна провадить особа, що чинить опис, за пересічними ринковими цінами.

В разі потреби на цінування можна запросити експерта.

124. Описане майно віддається до схову неплатієві.

Коли неплатій відмовиться переховувати або його не буде, чи з інших обставин, що не дозволяють довірити йому схов, охоронця призначає з свого розсуду особа, що провадить опис.

125. Копію опису, не пізніш, як через 3 дні по складенні його, належить вручити неплатієві, зазначивши час, день і годину

продажу майна з прилюдних торгів. Продаж з прилюдних торгів може бути не раніш, як мине сім день після опису майна, а продаж майна державних та кооперативних підприємств та акційних товариств і пайових товариств з виключною та переважною участю державного й кооперативного капіталу, не раніш, як через два тижні з дня опису.

126. Описане майно належить продавати з прилюдних торгів на місці, де воно є, крім випадків, коли з обопільної згоди стягача і неплатія для продажу буде призначено інше місце.

127. Продаж описаного для стягання майна, цінованого на суму понад 300 карб. що належить державним підприємствам або кооперативним організаціям і складається з предметів, визначуваних родовими ознаками, провадиться, коли цього вимагатимуть зазначені підприємства і організації, через біржевого фактора на товаровій біржі, найближчій до місця, де є продаване майно, з тим, що продаж майна треба провадити за зразками, прейскурантами або за точним описом краму.

128. В зазначених в арт. 127 випадках біржевий фактор починає продавати майно, коли одержить від органів, що вчинили виконавчі дії, копію складеного на підставі арт. 120-го опису майна з зазначенням місця, де воно є на схові. Біржевим факторам надається право відмовитися від продажу на біржі описаного майна, коли воно не має обороту на даній біржі або своїми властивостями вимагає швидкої ліквідації (продукти, що швидко псуються), або коли продаж не відбувся протягом двох тижнів з часу одержання біржевим фактором відповідної пропозиції вчинити продаж.

129. Не пізніш другого дня по закінченні продажу біржевий фактор надсилає особі, що провадила примусове стягання, уторговану суму, за винятком випадків по продажу в розмірі, встановленому для судових виконавців та своє закінчене справування.

Вчинки біржевого фактора що-до продажу майна можна оскаржити порядком арт. 158 цього Кодексу.

130. Про наступний продаж з прилюдних торгів не пізніш, як за три дні, вивішується оголошення в місці, де відбудуться торги. Оголошення вивішується: в містах - в районі міліції, в селищах міського типу - в районових виконавчих комітетах, а в сільських місцевостях - в сільських радах. Якщо майно, що належить до продажу, ціноване понад 500 карбованців, то за продаж з прилюдних торгів оголошується в місцевій офіційній газеті, а в сільських місцевостях про це сповіщується житців ближчих селищ через сільські ради.

Увага. На вимогу довжника і його коштом оголошення можна зробити в місцевому офіційному органі преси й в тому разі, якщо майно ціноване нижче як у 500 карб.

131. Оголошення про продаж повинно містити в собі:

а) перелік продаваному майну, зазначаючи, де воно є, та його цінування;

б) зазначення місця, приміщення й часу продажу;

132. Якщо призначене на продаж майно заставлене, то про день продажу сповіщається заставоємця.

133. Якщо до часу, призначеного на провадження продажу, не будуть внесені виплати або не буде одержано від стягача повідомлення про доконану виплату, то особа, що провадить стягання, продає арештоване майно з прилюдних торгів у призначений для продажу день і годину, в місці, означеному в оголошенні.

134. У дні прилюдного продажу допускається до огляду продаваних речей тих, що бажають.

135. На торгах не можуть брати участи члени місцевих виконавчих комітетів, сільських рад, особи, що провадять продаж, члени їхніх родин і всі службовці міліції.

136. Прилюдні торги провадиться усно.

137. Продаж треба починати з 10 годин і він не може тривати довше, як до 18 годин.

138. Якщо до 10 годин не прибуде ніхто, що бажав-би торгуватися або-ж прибуде лише один покупець, то особа, що провадить продаж, повинна ждати, доки не прибудуть покупці, проте, найдовше до 14 годин.

Якщо прибуде найменше два покупці, починаються торги, проте, в кожному разі не раніше, як о 12-ій годині.

139. Продаж, що його не скінчено за один день, триває в подальші дні, аж доки не скінчиться, з додержуванням правил, передбачених в цьому розділі.

140. Для зручнішого продажу майно можна поділити на продажні партії.

141. Відкриваючи торги, особа, що їх провадить, оголошує ціну кожній речі, визначену при

цінуванні й запитує: "Хто більше?". Пропоновані від покупців ціни, особа. що провадить торги, оголошує усно, доки тривають набавки.

142. Коли набавки скінчаться, особа, що провадить торги, тричі запитує: "Ніхто більше?" - і, якщо по третім разі ніхто не набавить, то торги вважається за скінчені.

143. Продавані речі лишаються за тим, хто запропонував останню найвищу ціну.

144. Коли від продажу частини майна, надійде сума, достатня на покриття всіх пред'явлених претензій і видатків, звязаних з арештом і продажом, дальший продаж решти арештованих речей припиняється й їх повертається власникові.

Увага. Особа, що провадить торги, повинна перед початком торгів мати точні відомості про розмір претензій, пред'явлених неплатієві, й видатків, звязаних з арештом і продажом.

145. Особа, що провадить торги, складає торгового листа, де зазначається:

а) кем и где производились торги;

б) нумери продаваних речей за описом;

в) найвищу ціну, запропоновану на торгах;

г) прізвище, ім'я й по батькові покупців, що записують вони власноручно, а як вони неписьменні - інші особи з їхнього доручення;

д) чи при продажу був власник майна або особа, що його заступає;

е) що саме зі складу призначеного на продаж майна залишилося непродане.

146. Покупець негайно по скінченні торгів вносить найменш одну п'яту частину останньої ціни, що він напропонував, а решту суми він повинен внести готівкою не пізніш наступного дня.

147. Покупець, що не вніс негайно одної п'ятої частини останньої запропонованої ціни, підпадає, за постановою особи, що провадить торги, штрафу розміром найбільш 25 карб. Цю постанову має затвердити народній суддя, що в його районі провадиться торги, а самі торги тривають далі. Коли покупець протягом устанволеного реченця не внесе всю суму, що він запропонував на торгах, то завдаток його розміром одної п'ятої запропонованої останньої ціни йде на поповнення стягнення.

148. Продані речі віддається покупцеві не інакше, як одержавши від нього сповна запропоновану на торгах суму.

149. Торги визнається за невідбулі:

а) коли ніхто не прибуде торгуватися або прибуде тільки одна особа;

б) коли ніхто з тих, що прибули, не зробить набавлення проти цінування;

в) коли по скінченні торгів покупець не заплатить у реченець повністю належної з нього суми.

150. Коли торги не відбулися, стягачі протягом трьох днів можуть заявити, щоб продаване майно залишити за ними в сумі цінування. В противному разі призначається другі торги не раніш, як через тиждень. Ці другі торги відбуваються за правилами, що встановлені для перших торгів, проте, з тією ріжницею, що їх починається з першої пропонованої на других торгах суми й їх вважається за відбулі, навіть коли-б найвища запропонована сума була нижча від цінування майна.

151. Якщо й другі торги не відбудеться, то особі, що провадить торги, надається право продавати описане майно способом на власний розсуд.

Коли не можна продати майно, його передається стягачам в рахунок стягуваних сум, за цінуванням, зазначеним в описові.

Д. Про розподіл неподаткових безспірно стяганих сум.

152. Коли сум, одержаних від продажу арештованого майна, не вистачає на задоволення всіх звернених на неплатіїв стягнень, то насамперед покривається видатки, пороблені при стяганні, арешті, перехованні й приставці майна, а решту суми розподіляється між стягачами так:

а) в першу чергу задовольняється повністю претензії робітників і службовців з колективних і трудових договорів, аліментів і претензії, що походять із соціяльного страхування;

б) в другу чергу - вимоги на покриття недоплат по всіх податках і оплатах як державних, як і місцевих, а так само на покриття пені, штрафу й видатків на стягання, встановлених законом для стягання податків;