Про ратифікацію Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ратифікацію Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб

Верховна Рада України постановляє:

Ратифікувати Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб, який вчинено 2 грудня 2009 року в м. Києві і набирає чинності через тридцять днів після обміну Сторонами ратифікаційними грамотами (додається).

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ

21 вересня 2010 року

N 2529-VI

ДОГОВІР

між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб

Україна та Федеративна Республіка Бразилія (далі - Сторони),

визнаючи принципи державного суверенітету, рівноправності й взаємної поваги;

беручи до уваги норми міжнародного права й бажаючи розвивати двостороннє співробітництво в галузі кримінального права;

беручи до уваги те, що таке співробітництво повинно сприяти цілям правосуддя та соціальній реабілітації засуджених осіб;

беручи до уваги те, що такі цілі вимагають надання особам, засудженим до позбавлення волі в результаті вчинення ними злочинів, можливості відбувати призначене їм покарання у своєму суспільстві;

беручи до уваги те, що таку мету можна якнайліпше досягнути шляхом передачі їх до їхніх країн, а також

керуючись принципами гуманізму й поваги прав людини,

домовилися про таке:

Стаття 1

Визначення

1. Для цілей цього Договору:

1) "держава винесення вироку" означає державу, в якій винесено вирок особі, яку може бути або вже передано;

2) "держава виконання вироку" означає державу, в яку засуджену особу може бути або вже передано для відбування призначеного покарання;

3) "вирок" означає будь-яке покарання або примусовий захід, що передбачає позбавлення волі за рішенням судді або суду держави винесення вироку на визначений або невизначений строк за вчинення злочину;

4) "засуджена особа" означає особу, засуджену суддею або судом держави винесення вироку до позбавлення волі за вчинення злочину;

5) "громадянин" означає стосовно Сторін особу, відповідний статус якої визначається їхнім внутрішнім законодавством;

6) "близькі родичі" означає:

для України - осіб, які перебувають у близьких стосунках із засудженою особою, тобто мати, батько, чоловік, дружина, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід і баба, усиновлювачі, усиновлені,

для Федеративної Республіки Бразилії - осіб, які перебувають у близьких стосунках із засудженою особою, тобто мати, батько, чоловік, дружина, подружжя, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід і баба, усиновлювачі, усиновлені;

7) "законний представник" означає особу, визнану такою в порядку, установленому законодавством кожної Сторони;

8) "компетентні органи" означає органи Сторін, які виконують рішення про передачу засудженої особи;

9) "центральні органи" означає

в Україні - Міністерство юстиції України,

у Федеративній Республіці Бразилія - Міністерство юстиції Федеративної Республіки Бразилія.

Стаття 2

Канали здійснення зносин

Під час виконання цього Договору компетентні органи Сторін здійснюють зносини через центральні органи.

Стаття 3

Загальні принципи

1. Сторони якнайширше співробітничають одна з одною з питань передачі засуджених осіб відповідно до положень цього Договору.

2. Особу, засуджену на території однієї Сторони, може бути передано на територію іншої Сторони відповідно до положень цього Договору для відбування призначеного їй покарання. Із цією метою він (вона) може висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє бажання бути переданим (переданою) згідно із цим Договором.

3. Про передачу може робити запит як держава винесення вироку, так і держава виконання вироку.

Стаття 4

Підстави для порушення процедури передачі

Підставою для порушення процедури передачі засудженої особи державі виконання вироку є надіслана центральному органові будь-якої Сторони заява засудженої особи, її законного представника або заява близьких родичів, підтверджена згодою засудженої особи.

Стаття 5

Умови передачі

1. Засуджену особу може бути передано згідно із цим Договором за таких умов:

1) якщо особа є громадянином держави

виконання вироку;

2) якщо вирок набрав законної сили та є остаточним;

3) якщо в момент отримання запиту про передачу засудженій особі залишилося відбувати покарання протягом щонайменше одного року;

4) якщо на передачу погоджується або засуджена особа, або законний представник засудженої особи, якщо з урахуванням віку, фізичного чи психічного стану засудженої особи одна зі Сторін уважає це необхідним;

5) якщо дія або бездіяльність, за яку призначено покарання, є злочином відповідно до законодавства держави виконання вироку чи була б злочином у разі вчинення на її території;

6) якщо відшкодовано збитки, заподіяні злочином, та сплачено судові витрати, а також

7) якщо обидві Сторони погоджуються на передачу.

2. У виняткових випадках Сторони можуть погодитися на передачу, навіть якщо засудженій особі залишається відбувати покарання менше одного року або якщо матеріальні збитки, заподіяні злочином, відшкодовані не в повному обсязі.

Стаття 6

Зобов'язання стосовно надання інформації

1. Сторони зобов'язуються:

1) через центральні органи письмово інформувати одна одну про засудження до позбавлення волі громадян іншої Сторони, а також про їхнє місцезнаходження;

2) давати пояснення засудженій особі або її законному представнику стосовно можливості звертатися до компетентних органів будь-якої зі Сторін із заявою про передачу в державу, громадянином якої є засуджена особа, та правових наслідків такої передачі.

2. Засуджену особу інформують у письмовій формі про будь-які заходи, ужиті державою винесення вироку або державою виконання вироку на підставі пункту 1 цієї статті, а також про будь-які рішення, прийняті кожною Стороною у відповідь на запит про передачу.

Стаття 7

Необхідні документи

1. Держава винесення вироку надає державі виконання вироку таку інформацію та документи:

1) повне ім'я та прізвище, дату й місце народження засудженої особи;

2) останню адресу засудженої особи або її близьких родичів, якщо такі є, у державі виконання вироку;

3) тексти статей кримінального закону, згідно з яким засуджено особу;

4) письмову заяву від засудженої особи або у випадках, зазначених у підпункті 4 пункту 1 статті 5 цього Договору, від її законного представника про згоду на передачу;

5) копію остаточного судового рішення у справі, яке набрало законної сили;

6) документ про тривалість уже відбутої частини строку покарання, у тому числі інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення, скорочення строку покарання й про будь-які інші обставини, що стосуються виконання вироку;

7) у разі необхідності будь-яку інформацію медичного й соціального характеру стосовно засудженої особи та інформацію про поводження з нею в державі винесення вироку й будь-які рекомендації стосовно дальшого лікування та поводження з нею в державі виконання вироку; та

8) звіт про будь-які матеріальні збитки, судові витрати й відповідне відшкодування.

2. Держава виконання вироку надає державі винесення вироку такі документи й інформацію:

1) документ або звіт про те, що засуджена особа є громадянином держави виконання вироку; та

2) примірник відповідного закону, який установлює, що дія або бездіяльність, за яку призначено покарання, є злочином чи була б злочином у разі вчинення на території держави виконання вироку.

3. У разі необхідності Сторони можуть запросити будь-які додаткові документи або інформацію.

Стаття 8

Згода та її перевірка

1. Держава винесення вироку забезпечує, щоб особа, яка дає згоду на передачу відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 5 цього Договору, робила це добровільно й з повним усвідомленням правових наслідків такої згоди.

2. Держава винесення вироку надає державі виконання вироку можливість перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи, погодженої Сторонами, чи надано згоду на передачу засудженої особи відповідно до пункту 1 цієї статті.

Стаття 9

Відмова в передачі

Передача засудженої особи не здійснюється, якщо:

1) не виконано умов, перелічених у статті 5 цього Договору;

2) Сторона, громадянином якої є засуджена особа, не може виконати покарання внаслідок закінчення строку давності відповідно до

законодавства цієї Сторони;

3) строк позбавлення волі, призначений у державі винесення вироку, є більшим, ніж максимальний строк покарання, установлений законодавством держави виконання вироку.

Стаття 10

Рішення на запит про передачу

1. Рішення про згоду або відмову в задоволенні запиту про передачу приймається не пізніше сорока днів з дати отримання документів, передбачених у статті 7 цього Договору. Засуджена особа або її законний представник повинні бути письмово поінформовані про прийняте рішення.

2. Рішення про відмову в передачі засудженої особи повинно бути обґрунтованим відповідною Стороною.

Стаття 11

Процедура передачі

Місце, час і процедура передачі засудженої особи погоджуються безпосередньо компетентними органами Сторін.

Стаття 12

Наслідки передачі для держави виконання вироку

1. Держава виконання вироку забезпечує виконання вироку в повному обсязі, як це передбачено її законодавством.

2. Держава виконання вироку забезпечує продовження відбування покарання відповідно до свого законодавства без погіршення становища засудженої особи. Питання, пов'язані з виконанням вироку, регулюються законодавством держави виконання вироку.

3. Призначене засудженій особі покарання відбувається на підставі вироку суду держави винесення вироку. Уповноважений орган держави виконання вироку приймає рішення про виконання вироку відповідно до свого законодавства.

4. Якщо вирок стосується двох чи більше діянь, з яких одне чи більше не складають злочину відповідно до законодавства держави виконання вироку, суд цієї держави визначає, яка частина покарання повинна застосовуватися до діяння, що є злочином.

5. Покарання, що виконується в державі виконання вироку відповідно до цього Договору, за жодних обставин не може бути суворішим, ніж призначене в державі винесення вироку.

Стаття 13

Помилування та амністія

1. Лише держава винесення вироку може застосувати помилування чи амністію до переданої засудженої особи.

2. Держава виконання вироку може звертатися до держави винесення вироку з клопотанням про застосування помилування або амністії.

Стаття 14

Компетенція судів

1. Лише держава винесення вироку має право переглядати вирок стосовно переданої засудженої особи.

2. У разі перегляду вироку держава винесення вироку негайно надсилає державі виконання вироку засвідчену копію рішення суду, яким скасовано чи змінено вирок.

3. Якщо після передачі засудженої особи вирок скасовано й передбачено нове розслідування чи судовий розгляд, держава винесення вироку надсилає засвідчену копію рішення про це, матеріали кримінальної справи та інші матеріали за результатами проведення необхідних процесуальних дій, разом з перекладом усіх матеріалів кримінальної справи мовою держави виконання вироку для здійснення кримінального переслідування відповідно до законодавства держави виконання вироку.

4. Держава винесення вироку вирішує відповідно до свого законодавства питання збитків, заподіяних засудженій особі внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, яке визнано безпідставним.

5. Якщо після передачі засудженої особи держава винесення вироку змінила вирок, копія рішення про це та інші необхідні документи надсилаються центральному органові держави виконання вироку. Виконання такого рішення здійснюється в порядку, передбаченому в статті 12 цього Договору.

Стаття 15

Інформація про виконання вироку

Держава виконання вироку надає державі винесення вироку відповідну інформацію про виконання вироку:

1) якщо держава виконання вироку вважає виконання покарання завершеним;

2) якщо засуджена особа здійснила втечу до закінчення строку покарання; або

3) у разі надходження запиту від держави винесення вироку.

Стаття 16

Транзитне перевезення

1. Якщо передачу засудженої особи погоджено з третьою державою однією стороною, інша сторона відповідно до свого законодавства задовольняє прохання стосовно транзитного перевезення засудженої особи через її територію й вживає необхідних заходів для тримання засудженої особи під вартою.

2. Не потрібно жодних запитів на транзитне перевезення, якщо транспортування здійснюється повітряним

транспортом над територією такої сторони без запланованої посадки.

3. Витрати, пов'язані із здійсненням транзитного перевезення засудженої особи, несе Сторона, яка звертається з проханням про таке перевезення.

Стаття 17

Мови

Запит і підтвердні документи супроводжуються перекладом державної мови іншої Сторони.

Стаття 18

Дійсність документів

Запит про передачу та підтвердні документи, а також переклади засвідчуються уповноваженими органами для цілей цього Договору, і не вимагається будь-якої додаткової легалізації або іншої форми підтвердження дійсності.

Стаття 19

Витрати

Пов'язані з передачею засудженої особи витрати, що виникли до її передачі, несе Сторона, на території якої вони виникли. Витрати, пов'язані з виконанням передачі й продовженням виконання вироку після передачі засудженої особи, несе держава виконання вироку.

Стаття 20

Вирішення спорів

Спори, які виникають під час застосування цього Договору, вирішуються центральними органами Сторін.

Стаття 21

Тимчасове застосування

Цей Договір застосовується до вироків, винесених як до, так і після набрання ним чинності.

Стаття 22

Зв'язок з іншими договорами

Положення цього Договору не зачіпають прав і обов'язків Сторін, які випливають з інших договорів.

Стаття 23

Набрання чинності й припинення дії

1. Цей Договір підлягає ратифікації й набирає чинності через тридцять днів після обміну Сторонами ратифікаційними грамотами.

2. Дія цього Договору припиняється через шість місяців з дати отримання однією зі Сторін письмового повідомлення іншої Сторони про рішення припинити його дію.

Учинено в м. Київ, 2 грудня 2009 року у двох примірниках, кожний українською, португальською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними.

У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні Сторони посилаються на текст англійською мовою.

____________

* Розпорядженням Президента України від 27 жовтня 2009 року N 227 уповноважено Міністра юстиції України Оніщука Миколу Васильовича підписати Договір

** Ратифіковано Законом України від 21 вересня 2010 року N 2529-VI ("Офіційний вісник України", 2010 р., N 80, ст. 2811)

За Україну

За Федеративну Республіку

Бразилія