Тип: Постанова
№ 4765-X
Дата: 17 лютого 1983 р.
Статус: Втратив чинність частково
ПОСТАНОВА
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про порядок застосування Указів Президії Верховної Ради Української РСР від 12 січня 1983 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР" і "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР"
Відповідно до Постанови Президії Верховної Ради СРСР від 15 жовтня 1982 року "Про порядок застосування Указів Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1982 року "Про дальше вдосконалення кримінального і виправно-трудового законодавства" і від 15 жовтня 1982 року "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів СРСР" та Указів Президії Верховної Ради Української РСР від 12 січня 1983 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР" і "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР" Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:
1. У випадках, коли відповідно до частини першої статті 29 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року за злочин встановлено покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі на строк понад один рік, воно застосовується до осіб, які вчинили злочин після набрання чинності Указами Президії Верховної Ради Української РСР від 12 січня 1983 року, тобто після 4 лютого 1983 року. В іншому разі застосовується законодавство, що було чинне раніше.
Частина перша статті 30 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року застосовується і до осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи до набрання чинності названим Указом.
2. Якщо відповідно до частини другої статті 32 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року за злочин встановлено покарання у вигляді штрафу в більш високому розмірі, ніж у законодавстві, що було чинне раніше, такий штраф застосовується до осіб, які вчинили злочин після 4 лютого 1983 року. В іншому разі застосовується законодавство, що було чинне раніше.
Частина третя статті 32 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року про наслідки злісного ухилення особи від сплати штрафу, призначеного як основне покарання, застосовується до осіб, які злісно ухиляються від сплати штрафу після набрання чинності Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1982 року "Про дальше вдосконалення кримінального і виправно-трудового законодавства", тобто після 31 грудня 1982 року.
3. Стаття 45 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року застосовується і до осіб, умовно засуджених за злочин, вчинений до 1 січня 1983 року, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті і статті 8 даної Постанови.
Частини третя, п'ята і шоста статті 45 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року поширюються на осіб, які вчинили злочин після 31 грудня 1982 року. В іншому разі застосовується законодавство, що було чинне раніше.
4. Стаття 461 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року про відстрочку виконання вироку застосовується і до неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі за злочин, вчинений до 1 січня 1983 року, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті і статті 8 даної Постанови.
Положення частини п'ятої статті 461 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року про скасування відстрочки виконання вироку до позбавлення волі в зв'язку з порушенням засудженим громадського порядку або трудової дисципліни, що потягло за собою застосування заходів адміністративного стягнення або заходів дисциплінарного чи громадського впливу, поширюється на засуджених, які вчинили зазначені порушення після 31 грудня 1982 року. В іншому разі застосовується законодавство, що було чинне раніше.
Стаття 461 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року застосовується до неповнолітніх і до осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, що засуджуються після 31 грудня 1982 року до позбавлення волі за
злочин, вчинений до набрання чинності Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1982 року.
5. Роз'яснити, що надані статтями 45 і 461 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року повноваження по контролю за поведінкою умовно засуджених і засуджених до позбавлення волі, яким виконання вироку відстрочено, здійснюються щодо осіб, які перебувають на дійсній військовій службі, командирами військових частин, начальниками установ і військово-навчальних закладів.
Якщо зазначених осіб звільнено з військової служби до скінчення іспитового строку при умовному засудженні або строку відстрочки виконання вироку, контроль за їх поведінкою здійснюється органами внутрішніх справ за місцем проживання засуджених на загальних підставах.
6. Статті 52, 521 і 522 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року про умовно-дострокове звільнення від покарання і умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці застосовуються до осіб, які відбувають покарання, незалежно від часу їх засудження, за винятком випадків, зазначених у частині другій цієї статті і статті 8 даної Постанови.
Ухвали судів про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, винесені до 1 січня 1983 року відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР, що було чинне, але не виконані, підлягають виконанню.
7. Роз'яснити, що під зазначеними в пункті 5 статті 521 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року особами, які раніше більше двох разів засуджувалися до позбавлення волі за умисні злочини, слід розуміти осіб, що не менш як три рази були засуджені до позбавлення волі за зазначені злочини, включаючи засудження до позбавлення волі і за останнім вироком.
8. Частина шоста статті 251, частини сьомі статей 45 і 461, частина десята статті 52, частина шоста статті 522 і частина дев'ята статті 53 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року застосовуються до осіб, які вчинили новий злочин після 31 грудня 1982 року. В іншому разі застосовується законодавство, що було чинне раніше.
9. У випадках, коли Указами Президії Верховної Ради Української РСР від 12 січня 1983 року встановлено караність певних діянь, або передбачено нові обставини, що обтяжують відповідальність, або посилено покарання за окремі злочини, відповідні норми Кримінального кодексу Української РСР застосовуються до осіб, які вчинили злочин після 4 лютого 1983 року.
10. Передбачене статтями 142 частиною другою і 151 Кримінального кодексу Української РСР у редакції Указу від 12 січня 1983 року обов'язкове застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна поширюється на осіб, які вчинили злочин після 4 лютого 1983 року. В іншому разі застосовується законодавство, що було чинне раніше.
11. Встановити, що особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочини, зазначені в статтях 85 частині першій, 88, 115, 1541, 155 частині першій і 1551 частині першій Кримінального кодексу Української РСР, які в редакції Указів від 12 січня 1983 року не передбачають у санкції позбавлення волі, підлягають звільненню з місць позбавлення волі.
12. Призначене особам, засудженим за статтею 196 Кримінального кодексу Української РСР до набрання чинності Указом від 12 січня 1983 року, покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад один рік підлягає скороченню до одного року позбавлення волі.
13. Звільнити від покарання осіб, засуджених до 5 лютого 1983 року за частиною третьою статті 154 Кримінального кодексу Української РСР. Не звернені до виконання вироки судів щодо таких осіб виконанню не підлягають.
Справи про обвинувачення у вчиненні дій, що передбачались частиною третьою статті 154 Кримінального кодексу Української РСР, які не розглянуто судами до набрання чинності Указом від 12 січня 1983 року або які перебувають у провадженні органів дізнання чи попереднього слідства, підлягають закриттю.
14. У випадках,
коли за злочини, передбачені статтями 136, 137, 202 або 2201 частиною другою Кримінального кодексу Української РСР, осіб засуджено до покарання у вигляді штрафу в розмірі, що перевищує максимальні межі, встановлені цими статтями в редакції Указу від 12 січня 1983 року, призначений судом штраф підлягає зниженню до зазначених меж.
Стягнені суми штрафу поверненню не підлягають.
15. Виконання цієї Постанови покласти:
щодо звільнення від дальшого відбування покарання осіб, зазначених у статті 11, і скорочення строку покарання особам, зазначеним у статті 12, - на районні (міські) народні суди за місцем відбування покарання засудженими;
щодо звільнення від покарання осіб, зазначених у статті 13, - на районні (міські) народні суди, а також органи внутрішніх справ і прокуратури, в провадженні яких перебувають справи;
щодо зниження розміру штрафу, призначеного як покарання особам, зазначеним у статті 14, - на суд, що постановив вирок, або суд за місцем проживання засудженого.
Питання про звільнення з місць позбавлення волі або скорочення строку покарання у вигляді позбавлення волі розглядаються судами за поданням адміністрації виправно-трудових установ, а про звільнення від інших покарань чи зниження розміру штрафу - за поданням органу, що виконує вирок, або з ініціативи суду в порядку, передбаченому статтями 409 і 411 Кримінально-процесуального кодексу Української РСР.
Роботу по виконанню цієї Постанови завершити в місячний строк з дня набрання чинності Указами Президії Верховної Ради Української РСР від 12 січня 1983 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР" і "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР".
Голова Президії Верховної
Ради Української РСР
О. ВАТЧЕНКО
Секретар Президії Верховної
Ради Української РСР
М. ХОМЕНКО
м. Київ
17 лютого 1983 року
N 4765-X