Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Республікою

ДОГОВІР

про дружбу і співробітництво між Україною і Турецькою Республікою

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 04.05.92 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 17.09.92 р.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 30.05.94 р.

Україна і Турецька Республіка,

підтверджуючи свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй,

підтверджуючи зобов'язання, взяті ними у відповідності з Хельсінським Заключним Актом від 1 серпня 1975 року, Паризькою Хартією для Нової Європи від 21 листопада 1990 року, в також іншими документами Наради з безпеки й співробітництва в Європі,

визнаючи, що традиційні стосунки дружби і співробітництва між двома країнами є доброю основою для їх майбутніх відносин,

підтверджуючи свої зобов'язання в рамках усіх підписаних між ними раніше і нині діючих актів, особливо Договору про дружбу і братерство між Україною і Туреччиною від 2 січня 1922 року,

будучи переконаними в необхідності продовжувати докладати зусиль для зміцнення атмосфери дружби, розуміння, взаємної довіри і співробітництва в міжнародних відносинах, заявляючи про їхню рішучість зробити внесок в ці зусилля,

бажаючи сприяти зміцненню миру і стабільності і зробити свій внесок в побудову Європи на основі таких загальних цінностей як верховенство закону, повага прав людини, плюралістична демократія і свобода,

сповнені рішучості розвивати і зміцнювати дружбу і співробітництво між двома країнами на основі взаємної вигоди,

домовились про таке:

Стаття 1

Україна і Турецька Республіка, що надалі іменуються Сторони, як дружні держави, підтверджують, що відносини між ними будуються на основі взаємної довіри, розуміння, співробітництва і добросусідства.

Стаття 2

Сторони погоджуються розвивати взаємовідносини в усіх галузях у відповідності до норм міжнародного права і принципів поваги політичної незалежності, територіальної цілісності і суверенітету, невтручання у внутрішні справи одна одної, рівноправності і вирішення спірних питань мирним шляхом.

Стаття 3

Сторони підтверджують, що в міжнародних відносинах неприпустимо застосування сили або погрози її застосування і що всі міжнародні проблеми необхідно вирішувати мирними засобами.

У разі виникнення ситуації, що могла б становити загрозу або створювати небезпеку для міжнародного миру і безпеки, Сторони встановлять контакт для оцінки ситуації і проведення відповідних консультацій.

Стаття 4

Сторони погоджуються проводити консультації з метою впорядкованого розвитку їхніх відносин і обміну думками з міжнародних і регіональних питань.

Консультації на вищому рівні проводитимуться не рідше одного разу на два роки по черзі у Києві та Анкарі.

Будуть також проводитися періодичні зустрічі міністрів закордонних справ.

Стаття 5

Сторони заохочуватимуть активізацію контактів між двома країнами на всіх рівнях, приділяючи особливу увагу розвитку міжпарламентських зв'язків і сприяючи розширенню контактів між громадськими установами, організаціями і громадянами.

Стаття 6

Сторони максимально сприятимуть на взаємній основі діяльності дипломатичних, консульських та інших офіційних представництв на їхніх територіях.

Сторони співпрацюватимуть в консульських питаннях і докладатимуть зусиль для спрощення на основі взаємності візових процедур для їх громадян.

Стаття 7

Сторони розвиватимуть всебічне співробітництво в економічній, торговій, науково-технічній галузях з метою підвищення добробуту їх народів і на основі взаємної вигоди.

З цією метою Сторони створюватимуть сприятливі правові, економічні і фінансові умови для поетапного переходу до широкого ефективного і вільного обігу товарів, послуг і капіталів між двома країнами, а також заохочуватимуть прямі контакти між державними і приватними підприємствами і установами двох країн.

Сторони вживатимуть заходів для розвитку прибережної торгівлі між ними, заохочуватимуть створення і підтримуватимуть діяльність двосторонніх і багатосторонніх спільних підприємств як у своїх, так і в третіх країнах.

Сторони погоджуються укласти необхідні угоди і здійснювати практичні дії, спрямовані на подальший розвиток двостороннього економічного співробітництва.

Стаття 8

Сторони надають особливого значення ефективному втіленню в життя положень "Декларації про чорноморське економічне співробітництво", метою якої є розвиток всебічного економічного співробітництва між чорноморськими країнами. Сторони сповнені рішучості діяти в тісному контакті на всіх етапах здійснення програми чорноморського економічного співробітництва, яке, на їх думку, зробить значний внесок у справу перетворення басейну Чорного моря в зону миру, стабільності і процвітання.

Стаття 9

Сторони, надаючи першочергового значення охороні навколишнього середовища, активізуватимуть співробітництво у цій галузі і продовжуватимуть робити внесок у відповідне співробітництво в європейському і глобальному масштабах. Сторони приділятимуть особливу увагу охороні навколишнього середовища Чорного моря.

Стаття 10

Сторони розвиватимуть співробітництво в галузях науки і техніки і заохочуватимуть встановлення прямих зв'язків між науковцями та науково-дослідними установами двох країн.

Стаття 11

Сторони розвиватимуть співробітництво в галузі культури, мистецтва, освіти та інформації.

З цією метою Сторони заохочуватимуть і підтримуватимуть пряме співробітництво між організаціями і установами культури, мистецтва та освіти, розбудовуватимуть співробітництво між засобами масової інформації і сприятимуть більш широкому і вільному застосуванню засобів зв'язку між двома країнами з використанням сучасної техніки.

Стаття 12

З метою поглиблення взаєморозуміння і дружби Сторони заохочуватимуть розбудову контактів між їхніми народами і розвиток туризму. Вони сприятимуть зміцненню зв'язків між молодіжними і спортивними організаціями.

Стаття 13

Сторони засуджують усі форми і акти тероризму незалежно від їх мотивів і цілей і підтверджують свою впевненість у тому, що тероризм не може бути виправданий ні за яких обставин.

Сторони співпрацюватимуть у боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, контрабандою наркотиків і зброї, а також незаконним переміщенням через кордон історичних і культурних цінностей.

Стаття 14

Сторони впевнені, що розвиток двосторонніх контактів з військових питань сприятиме зміцненню взаєморозуміння і довіри між ними. Вони погоджуються розвивати обмін на високому рівні між їхніми військовими установами.

Стаття 15

Сторони підтверджують свою впевненість у тому, що розвиток дружніх відносин і співробітництво між ними сприятиме побудові демократичної, мирної і єдиної Європи та міжнародній безпеці.

Сторони підтверджують свою повну прихильність процесу Наради з безпеки й співробітництва в Європі і діятимуть в рамках цього процесу та інших європейських структур з метою зміцнення стабільності і довіри в Європі.

Стаття 16

Сторони погоджуються докладати спільних зусиль для підвищення ролі і ефективності діяльності Організації Об'єднаних Націй і повністю використовувати її потенціал.

Стаття 17

Сторони підтверджують свою підтримку цілей глобального роззброєння, визначених у рамках Організації Об'єднаних Націй, а також зусиль, спрямованих на досягнення цих цілей.

Сторони, усвідомлюючи прямий зв'язок своєї безпеки з безпекою в рамках Євразії, сповнені рішучості робити ефективний внесок в процес роззброєння, зміцнення довіри і безпеки в Євразії.

З цією метою Сторони проводитимуть консультації і співпрацюватимуть для забезпечення необхідних умов безпеки регіону, де розташовані обидві країни, в усіх її аспектах.

Стаття 18

Цей Договір не спрямований проти будь-якої іншої країни і не заторкує права і зобов'язання Сторін, що випливають з чинних двосторонніх або багатосторонніх угод, укладених ними.

Стаття 19

Цей Договір укладається строком на десять років і автоматично продовжуватиметься на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна з Сторін не денонсує його шляхом письмового повідомлення за один рік до закінчення строку його дії.

Цей Договір підлягає ратифікації Сторонами і набирає чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.

Стаття 20

Цей Договір буде зареєстровано в Секретаріаті ООН відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Здійснено в Анкарі 4 травня 1992 року

в двох примірниках, кожний українською і турецькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

За Україну

За Турецьку Республіку

(підпис)

(підпис)

Леонід КРАВЧУК

Президент

СУЛЕЙМАН ДЕМІРЕЛЬ

Прем'єр-міністр