Протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи

ПРОТОКОЛ

до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 06.11.52 р.

ДАТА ПРИЄДНАННЯ ВІД ІМЕНІ УКРАЇНИ: 01.10.96 р.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 06.11.96 р.

Уряди, які підписали Генеральну угоду про привілеї та імунітети Ради Європи, укладену в Парижі 2 вересня 1949 року (далі "Угода"),

бажаючи розширити положення Угоди,

погодились про таке:

Стаття 1

Будь-який нинішній або майбутній член Ради Європи, який не бере участі в Угоді, може приєднатися до неї та до цього Протоколу шляхом здачі на зберігання свого документа про приєднання до них Генеральному секретарю Ради Європи, який повідомляє про це членів Ради.

Стаття 2

a) Положення частини IV Угоди застосовуються до представників, які беруть участь у засіданнях заступників міністрів.

b) Положення частини IV Угоди застосовуються до представників (крім представників в Консультативній асамблеї), які беруть участь у засіданнях, що скликаються Радою Європи і не співпадають із засіданнями Комітету міністрів або заступників міністрів, при тому розумінні, що представники, які беруть участь у таких засіданнях, не користуються імунітетом від арешту та кримінального переслідування у випадках, коли вони вчиняють злочин, замах на злочин або вже вчинили злочин.

Стаття 3

Положення статті 15 Угоди застосовуються до представників в Асамблеї та їхніх заступників, коли вони беруть участь у засіданнях комітетів та підкомітетів Консультативної асамблеї або подорожують до місця їх проведення та звідти, незалежно від того, чи проводить в цей час Асамблея свою сесію, чи ні.

Стаття 4

Постійні представники членів Ради Європи під час виконання своїх службових обов'язків і подорожування до місця засідань та звідти користуються привілеями, імунітетами та пільгами, які надаються дипломатичним представникам відповідного рангу.

Стаття 5

Привілеї, імунітети та пільги надаються представникам членів Ради не для їхньої особистої користі, а з метою забезпечення їм незалежності у виконанні ними своїх службових обов'язків, пов'язаних із Радою Європи. У зв'язку з цим член Ради не тільки має право, але й зобов'язаний позбавити свого представника імунітету у всіх випадках, коли, на думку члена Ради, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути скасований без шкоди для цілей, заради яких він був наданий.

Стаття 6

Положення статті 4 не застосовуються у відносинах між представником і властями держави, громадянином якої він є, або властями держави-члена, представником якої він є чи був.

Стаття 7

a) Цей Протокол відкрито для підписання всіма державами-членами, які підписали Угоду. Протокол підлягає ратифікації одночасно з ратифікацією Угоди або після її ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

b) Цей Протокол набуває чинності від дня його ратифікації всіма державами, які підписали Протокол і які на цей день вже ратифікували Угоду, за умови, що Угоду та Протокол підписали та ратифікували не менше семи держав.

c) Стосовно будь-якої держави, яка підписала цей Протокол і яка ратифікуватиме його після набуття ним чинності, Протокол набуває чинності від дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти.

d) Для тих держав-членів, які приєдналися до Угоди та Протоколу відповідно до положень статті 1, Угода та Протокол набувають чинності:

i) від дати, визначеної у пункті b вище, якщо документ про приєднання здається до цієї дати; або

ii) від дати здачі на зберігання документа про приєднання, якщо він здається на зберігання після дати, визначеної у пункті b вище.

На посвідчення чого нижчепідписані належним чином на те уповноважені представники підписали цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі 6 дня листопада місяця 1952 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожному уряду, який його підписав або до нього приєднався.

____________