Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах

Тип: Наказ

№ 257

Дата: 16 листопада 2004 р.

Статус: Втратив чинність

Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці

від 16 листопада 2004 року N 257

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

23 березня 2005 р. за N 327/10607

Відповідно до Гірничого закону України, Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила), що додаються.

2. Виконуючому обов'язки начальника Управління організації державного нагляду у вугільній промисловості Румежаку О. М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України по Донецькій (Малєєв М. В.), Луганській (Басакін Г. М.), Дніпропетровській (Іванко В. Л.), Львівській (Заболотній А. Г.), Волинській (Іванов К. Н.) та Кіровоградській (Ткаченко С. П.) областях ужити заходів щодо:

3.1. Вивчення цих Правил посадовими особами, зокрема інспекторським складом, функціональні обов'язки яких пов'язані із організацією і здійсненням державного нагляду за охороною праці на вугільних шахтах;

3.2. Систематичного контролю за дотриманням вимог цих Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М. В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Загальному відділу (Дєньгін А. П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту державного гірничого нагляду Суслова Г. М.

Голова Комітету

С. Сторчак

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці

від 16 листопада 2004 р. N 257

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

23 березня 2005 р. за N 327/10607

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ У ВУГІЛЬНИХ ШАХТАХ

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1.1. Основні положення

1.1.1. Ці Правила відповідно до статті 3 Гірничого закону України визначають норми і правила безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного устаткування, рудникового транспорту, вимоги щодо провітрювання і протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля.

1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну, геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого відводу.

Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній сторінці.

1.1.3. На кожній шахті має функціонувати система управління охороною праці. Для їх функціонування керівник (роботодавець, власник) створює службу охорони праці і відповідний штат посадових осіб.

Положення про службу охорони праці розробляється з урахуванням специфіки підприємства незалежно від форми власності і затверджуються керівником шахти.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести та інші об'єднання підприємств (надалі - об'єднання) вугільної галузі, у разі виконання ними делегованих функцій в галузі охорони праці, передбачають у своїх статутах (положеннях) створення служб охорони праці для забезпечення безпечних умов праці на підприємствах, що входять до їх складу.

1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих майстрів ВТБ розраховується за методикою у встановленому законодавством порядку.

1.1.5. Календарні плани розвитку

гірничих робіт (перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки, оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на неузгоджених, незатверджених дільницях не допускається.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві, експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів.

1.1.6. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за його організацію покладається на керівника шахти, який зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не виїхав (не вийшов) із шахти, і вживати заходів щодо їх розшуку.

1.1.7. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ "Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо попередження загазування та запилення гірничих виробок, екзогенних та ендогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок.

1.1.8. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів, блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинні бути забезпечені можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце за час дії саморятівника і ефективне ведення рятувальних робіт.

1.1.9. На кожній шахті мають функціонувати два незалежні види електрозв'язку (проводовий фіксований, рухомий /мобільний/ або радіозв'язок) з підрозділом аварійно-рятувальної служби, що обслуговує шахту.

1.1.10. На кожній шахті повинен бути складений план ліквідації аварій, що затверджується головним інженером гірничого підприємства за погодженням з відповідним підрозділом ДАРС/ДВГРС/, який обслуговує шахту.

Не допускається спускання в шахту працівників, які не ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини, яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування.

За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також у разі скасування ДАРС /ДВГРС/ власного погодження плану в цілому або його окремих позицій ведення робіт, що відповідають цим позиціям, не допускається.

1.1.11. При виникненні аварії на шахті негайно вводяться в дію заходи, передбачені планом ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття на шахту - гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій, що беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання.

У разі неможливості виконання головним інженером шахти своїх обов'язків з ліквідації аварії виконання цих обов'язків покладаються лише за письмовим розпорядженням в оперативному журналі вищого технічного керівника, який зобов'язаний узяти на себе керівництво ліквідацією аварії або призначити іншу відповідальну особу.

1.1.12. Усі шахти мають обслуговуватися підрозділами ДАРС /ДВГРС/. Дислокація підрозділів ДАРС /ДВГРС/ узгоджується з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці України). Права та функції ДАРС /ДВГРС/ щодо їх діяльності на вугільних шахтах визначаються їх статутами відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативно-правових актів.

На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати допоміжна добровільна гірничорятувальна служба [шахтна гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна гірничорятувальна команда (далі - ДГК)].

1.1.13. У місцях, визначених головним інженером шахти, мають бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.

1.1.14. Усім, хто спускається в шахту, необхідно видавати справні ізольовані саморятівники. Не допускається спуск і перебування в шахті та на робочих місцях працівників без саморятівників. За кожним працівником шахти під особистий підпис у спеціальному журналі має бути закріплений саморятівник, кількість яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій чисельності працівників, зайнятих на

підземних роботах.

На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії саморятівника, обов'язково мають бути пункти переключення (не більше одного на шляху пересування) або встановлені групові пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких узгоджується з державною аварійно-рятувальною службою (далі - ДАРС /ДВРГС/).

На кожному з маршрутів, якими працівники прямують на вихід з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря, де необхідно витратити більше ніж 90 % часу дії саморятівника, має бути проведене (один раз на 6 місяців перед погодженням з ДАРС /ДВГРС/ плану ліквідації аварій) контрольне виведення групи працівників, уключених до саморятівників, під керівництвом командного складу ДАРС /ДВГРС/.

Зовнішній вигляд і герметичність саморятівників, що перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а саморятівників, що перебувають у пунктах переключення в шахті, - не рідше одного разу на 6 місяців посадовими особами дільниці ВТБ шахти за участю командного складу ДАРС /ДВГРС/.

Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, мають в спеціальних "димних камерах" пройти практичне тренування в саморятівниках. Подальші тренування в "димних камерах" необхідно здійснювати не рідше одного разу на 2 роки. Допускається тренування в навчальних ізолюючих саморятівниках скороченого терміну дії. Тренування організовується керівником шахти і проводиться командним складом ДАРС /ДВГРС/.

1.1.15. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках, спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також мати, а в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Не допускається спускання в шахту, пересування людей у виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального захисту.

Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, разом із світильниками, суміщеними з метансигналізаторами, має відповідати обліковій чисельності зайнятих на підземних роботах.

1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій і програмних засобів

1.2.1. Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише за умови їх сертифікації згідно з чинним законодавством.

1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування, прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до експлуатації за умови наявності дозволу Держнаглядохоронпраці України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 "Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" (далі - Дозвіл Держнаглядохоронпраці України) щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО) та висновку санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України (далі - Держсанепідемслужба) відповідно до пункту 1.10 Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної промисловості", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.12.2002 N 468 та зареєстрованих в Мін'юсті України 20.06.2003 за N 498/7819.

1.2.3. Експлуатацію і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання необхідно здійснювати відповідно до вимог цих Правил та інструкцій з їх експлуатації.

Не допускається змінювати конструкцію машин, обладнання, схем керування і захисту без погодження із підприємством-виробником.

1.2.4. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, слід вказувати значення параметрів створюваних ним шкідливих виробничих чинників і можливі небезпеки під час роботи.

Параметри шкідливості, які нормуються, слід витримувати протягом усього періоду

експлуатації устаткування до і після капітального ремонту.

1.2.5. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела небезпеки, мають бути огороджені, за винятком частин, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові ланцюги та ін.).

Якщо машини або їх робочі органи, що становлять небезпеку для людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри, канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.), підприємствам-виробникам необхідно передбачити попереджувальну сигналізацію про пуск машини в роботу і засоби зупинки та відмикання від джерел енергії.

Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим тривалістю не менш як 6 секунд і бути чутним у всій зоні, небезпечній для людей.

1.2.6. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем (провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються для застосування на шахтах за погодженням з Держнаглядохоронпраці України.

1.2.7. Роботи з огляду, випробування, монтажу, налагодження, ремонту та експертного обстеження (технічного діагностування) гірничошахтного та електрообладнання слід проводити організаціями, що мають відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України.

1.3. Вимоги до персоналу шахти

1.3.1. Працівники, діяльність яких пов'язана з безпекою груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи підйомів, електровозів і гірничих виймальних машин, гірничі диспетчери та ін.), мають пройти при прийнятті на роботу професійний добір і попередній медичний огляд з метою встановлення фізичної та психофізіологічної придатності до виконання даної роботи.

1.3.2. Керівник служби охорони праці на гірничому підприємстві повинен мати вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менш ніж 1 рік.

Керівниками шахт, ДП, ДХК, ВО та інших гірничих підприємств усіх форм власності, а також головними інженерами і головними спеціалістами призначаються особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи не менше 3 років на керівних посадах на підземних роботах.

1.3.3. На посади гірничих диспетчерів шахти призначаються особи, які мають гірничотехнічну освіту (відповідно до I - IV рівнів акредитації) і стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менше 3 років.

Гірничим диспетчерам слід один раз на тиждень відвідувати підземні роботи, знати всі гірничі виробки і місця ведення гірничих робіт.

1.3.4. Керівники гірничих підприємств усіх форм власності, спеціалісти та працівники шахт проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511 та за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-4.36-05).

1.3.5. Начальниками дільниць ВТБ можуть бути особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальних закладах III і IV рівнів акредитації, і стаж підземної роботи на шахтах не менш ніж 1 рік. На шахтах III категорії, надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами, начальники дільниць ВТБ повинні мати стаж підземної роботи на газових шахтах не менше ніж 3 роки.

Заступниками начальника дільниці ВТБ на шахтах III категорії і вище призначаються спеціалісти, що мають вищу гірничотехнічну освіту, що закінчили вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, а на шахтах не вище за II категорію - особи з вищою гірничотехнічною освітою I - IV рівнів акредитації.

Помічниками начальника дільниці ВТБ і гірничими майстрами цих дільниць призначаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічну освіту.

Не допускається

начальникам дільниць ВТБ, їх заступникам і помічникам, а також гірничим майстрам дільниць ВТБ виконувати роботи за сумісництвом або доручати їм виконання робіт, не передбачених їх посадовими інструкціями.

1.3.6. На посаду начальника видобувних і підготовчих дільниць на пластах, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, призначаються особи з вищою гірничотехнічною освітою, що закінчили вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, які мають досвід роботи в таких шахтах не менше ніж 2 роки.

1.3.7. Посадові особи (керівники та головні фахівці гірничого підприємства) шахт, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, допускаються до роботи після складання іспитів на знання відповідних інструкцій з ведення гірничих і підривних робіт у цих умовах. Крім цього, вони повинні мати стаж керівництва підземними гірничими роботами не менш ніж 5 років.

До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш ніж 1 рік.

Працівники, які стають до роботи на шахтах, небезпечних за раптовими викидами породи та газу, повинні пройти спеціальне навчання та в установленому порядку одержати свідоцтво на право виконання цих робіт або керівництва ними.

1.3.8. Порядок, види і зміст навчання з питань охорони праці, а також форми перевірки знань з цих питань працівників вугільних шахт під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи визначаються відповідно до вимог Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.05.95 N 79, зареєстрованої в Мін'юсті 01.08.95 за N 272/808 /ДНАОП 1.1.30-5.15-96/, та НПАОП 0.00-4.36-05.

Мінімальна тривалість навчання з питань охорони праці під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи працівників вугільних шахт наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Послідовність навчання

Працівники вугільних шахт

Учні, студенти, слухачі навчальних закладів

Працівники сторонніх організацій, що виконують роботи в шахтах

на підземних роботах

на об'єктах шахтної поверхні

кількість днів

Вступний інструктаж

Первинний (повторний) інструктаж на робочому місці

Попереднє спеціальне навчання та перевірка знань з питань охорони праці (екзамен)

Стажування

(При роботі на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, - не менше 15 змін)

Згідно з програмою

Позаплановий інструктаж

У залежності від обсягу інструктажу

Цільовий інструктаж

У залежності від обсягу інструктажу

Періодичне навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб і фахівців (не рідше ніж один раз на 3 роки)*

Згідно з Типовим тематичним планом та Програмою навчання з питань охорони праці

____________

* Посадові особи і спеціалісти відповідно до пункту 1.1 додатка 3 до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511.

1.3.9. Разове відвідування підземних виробок працівниками шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті, допускається з дозволу керівника (головного інженера) шахти в супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню саморятівником.

1.3.10. Усі працівники, що обслуговують машини, механізми і електроустановки, зобов'язані пройти

спеціальну підготовку на право керування відповідним устаткуванням.

1.4. Обов'язки працівників

1.4.1. Працівникові не дозволяється самовільно виконувати роботи, що не стосуються одержаного наряду (завдання) і його обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії, здоров'ю або життю людей.

1.4.2. Не допускається курити та користуватися відкритим вогнем у підземних виробках, надшахтних будівлях, приміщеннях лампових і сортувалень, на поверхні шахти ближче ніж за 30 м від дифузора вентилятора та будівель дегазаційних установок, біля устів виробок, що виходять на земну поверхню. Заборона користуватися відкритим вогнем не поширюється на ведення вогневих робіт у порядку, передбаченому вимогами цих Правил.

1.4.3. Не допускається спати, розпивати алкогольні напої, приймати наркотичні або токсичні речовини, а також з'являтися і перебувати в нетверезому стані або під дією зазначених речовин у підземних виробках. Не допускається доставляти курильне приладдя (сірники, запальнички, тютюнові вироби тощо), алкогольні напої, наркотичні або токсичні речовини в підземні виробки.

З метою недопущення в шахту осіб у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння керівник шахти або керівник робіт у разі сумніву зобов'язаний організувати їх перевірку в лікувальних установах. Право і порядок перевірки таких осіб у медичному пункті шахти мають бути обумовлені в колективному договорі за умови оснащення медичного пункту необхідним обладнанням, препаратами і відповідного навчання медичного персоналу.

Нетверезий стан і наркотичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.

1.4.4. У неробочі дні або в перервах у роботі в одну зміну й більше в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох працівників за наявності в них газовизначника безперевної дії. На роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною професією.

1.4.5. Не допускається видавати наряди (завдання) на роботи в місця, що мають порушення вимог цих Правил, крім нарядів на усунення цих порушень, а також давати доручення, виконання яких може призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи в підземних виробках, стан яких є безпосередньо небезпечний для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек.

Усунення небезпек виконується в присутності керівника робіт із вжиттям заходів щодо безпеки. Усі такі роботи (виробки) огороджуються відповідними знаками.

1.4.6. Роботи, що виконуються працівниками будь-якої дільниці (служби) у виробках іншої дільниці (служби), а також роботи, що виконуються сторонніми організаціями, узгоджуються з керівником тієї дільниці (служби), на якій вони ведуться, і особою, відповідальною за роботу в дану зміну в цілому на шахті. Про це повинен бути поставлений до відома гірничий диспетчер.

1.4.7. Керівники шахти зобов'язані в різні зміни відвідувати підземні роботи і здійснювати контроль за станом гірничих виробок і безпечного ведення робіт. Вони зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення всіх порушень цих Правил, помічених до початку робіт чи під час робіт. Якщо усунення порушень неможливе і вони загрожують життю і здоров'ю людей, роботи припиняються, люди виводяться в безпечне місце, про що повідомляється безпосередньому керівникові й гірничому диспетчерові.

Небезпечні місця (зони) огороджуються знаками заборони чи постами.

1.4.8. Не допускається проводити будь-які роботи без запобіжних поясів у стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими чи не повністю перекритими виробками, біля провалів, а також на об'єктах шахтної поверхні, де є небезпека падіння людей з висоти. Заборона не поширюється на очисні вибої крутого падіння.

У разі зупинки робіт у шахті перебування в ній осіб, не пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності підприємства або ліквідацією аварії, не допускається. Порядок разових відвідувань шахти визначається керівником підприємства.

1.4.9. На кожній шахті мають діяти затверджені наказом підприємства порядок і система охорони, що унеможливлюють доступ

сторонніх осіб до об'єктів життєзабезпечення підприємства, підземних виробок, службових будівель та споруд.

Не допускається без письмового дозволу головного інженера шахти (крім аварійних випадків) зупиняти об'єкти життєзабезпечення шахти (електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи, дегазаційні, газовідсмоктувальні, холодильні та калориферні установки, котельні та ін.).

2. ВЕДЕННЯ ГІРНИЧИХ РОБІТ

2.1. Влаштування виходів з гірничих виробок

2.1.1. На кожній шахті має бути не менше двох окремих виходів на поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Кожний горизонт шахти повинен також мати не менше двох окремих виходів на вищерозташований (нижчерозташований) горизонт чи поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Дві й більше спаровані виробки з одним напрямком вентиляційного струменя, пристосовані до пересування людей, уважаються одним запасним виходом.

На розгалуженнях усіх виробок мають бути прикріплені вказівні знаки з позначенням виробок і напрямів до виходів на поверхню.

Виробки, що служать запасними виходами на поверхню, мають бути улаштовані для пересування людей, обладнані транспортними засобами для їх ремонту і підтримки в справному стані на весь період експлуатації.

2.1.2. При зближеному розташуванні стволів (на одному проммайданчику) після їх проходки (поглиблення) до проектного горизонту в першу чергу провадяться роботи із збійки стволів між собою, а потім - з обладнання постійного клітьового підйому.

У разі розкриття нового горизонту одним стволом або підготовки його уклонами в першу чергу проводяться виробки для забезпечення горизонту двома виходами та провітрюванням за рахунок загальношахтної депресії.

При віддаленому (фланговому) розташуванні стволів у першу чергу до проведення виробок, що забезпечують другий вихід, провадяться роботи щодо їх обладнання постійним або тимчасовим клітьовим підйомом (відповідно до проекту) та обладнання водовідливу.

2.1.3. Вертикальні стволи, що служать як виходи на поверхню, мають бути обладнані підйомними установками (одна з яких повинна бути клітьовою) і драбинними відділеннями. Драбинні відділення в стволах можуть бути відсутні, якщо в них є по дві підйомні установки з незалежним підведенням енергії. Стволи обладнуються так, щоб кожним з них всі люди могли виїхати (вийти) на поверхню.

У вертикальних стволах глибиною до 70 м за наявності драбин в обох стволах в одному з них підйомна установка може бути відсутня.

2.1.4. У похилих виробках, якими передбачено вихід людей, влаштовується вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м, в якому споруджуються з кутами нахилу:

від 7° до 10° - поручні, прикріплені до кріплення;

від 11° до 25° - трапи з поручнями;

від 26° до 30° - східці з приступками та поручнями;

від 31° до 45° - драбини з горизонтальними приступками та поручнями.

У драбинних відділеннях стволів та інших виробок з кутом нахилу від 45° до 90° драбини встановлюються з нахилом не більш як 80° і мають виступати на 1 м над горизонтальними помостами, що міцно закріплюються в кріплення з інтервалом не більше ніж 8 м. Лази в помостах влаштовуються завширшки не менше ніж 0,6 м, а відстань від краю лазу до драбини за нормаллю - не менше ніж 0,7 м.

Лази над першою верхньою драбиною обладнуються лядами, що закриваються. Лази в стволах та інших виробках між сусідніми помостами мають бути зміщені на ширину лазу.

Відстань між кріпленням і драбиною біля її основи повинна бути не менш ніж 0,6 м. Ширина драбини повинна бути не менше ніж 0,4 м, а відстань між приступками - не більше ніж 0,4 м.

Якщо двома виходами з підземних виробок служать похилі стволи, то в одному з них влаштовується механізоване перевезення людей і передбачається можливість виходу людей вільним проходом ствола завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м.

Вимоги цього пункту поширюються також і на інші похилі виробки, обладнані для механізованого перевезення людей в пасажирських вагонетках.

2.1.5. На діючих шахтах при розкритті нового горизонту вертикальним стволом та похилою виробкою або двома похилими

виробками другий запасний вихід обладнується у одній з цих виробок відповідно до вимог пункту 2.1.4 цих Правил.

Для виїмкової дільниці влаштовується не менше двох виходів на діючий горизонт або поверхню.

2.1.6. На нижніх та проміжних приймальних майданчиках похилих стволів, уклонів та бремсбергів (крім обладнаних конвеєрами) влаштовуються обхідні виробки.

На пересіченнях похилих стволів, бремсбергів та уклонів з проміжними виробками, якими пересуваються люди, влаштовуються обхідні виробки або містки.

2.1.7. З кожної очисної виробки (крім очисної камери) влаштовується не менше двох виходів: один з них - на вентиляційний, другий - на відкатний (конвеєрний) штрек (виробку).

За наявності виробок, що випереджають лаву, нижній вихід розташовується попереду очисного вибою. На крутих, крутопохилих і похилих пластах, крім розроблюваних стовпами за падінням (агрегатами щитовими (далі - АЩ) та ін.), де вугілля транспортується вздовж очисного вибою на штрек самопливом, обладнується не менше двох виходів на відкатний (конвеєрний) штрек, що не використовуються для спускання вугілля. Один з виходів розташовується попереду очисного вибою. У нижній частині лави розташовується магазинний уступ.

При комбайновому вийманні вугілля в лавах на крутих та крутопохилих пластах без залишення магазинних уступів, на дуже тонких пластах при транспортуванні вугілля риштаками, а також при роботі за схемою лава - штрек обладнується другий (додатковий) вихід на відкатний (конвеєрний) штрек з боку виробленого простору.

При підході очисних виробок до технічних меж допускається обладнання нижнього виходу через задні печі або гезенки.

За виймальної потужності пласта 1 м і менше кожна з послідовно провітрюваних очисних виробок повинна мати вихід через свої проміжні штреки на хідник, пройдений на всю висоту поверху та облаштований для пересування людей.

При відробці системами з повним закладенням виробленого простору на крутих пластах з кожного очисного вибою влаштовується один вихід на вентиляційний та один вихід на відкатний горизонти, обладнані для пересування людей.

При відробці пластів лавами за спадом (підняттям) на дільницях пластів, де є загроза прориву води (пульпи або глини), з кожної очисної виробки забезпечується вихід на вищерозташований горизонт.

2.1.8. У коротких очисних вибоях, де вугілля добувається гідравлічним або механогідравлічним способом без присутності людей в очисній заходці, дозволяється використовувати як другий вихід вентиляційні збійки перерізом не менше ніж 1,5 м2 або спеціально обладнані свердловини діаметром не меншим ніж 850 мм, що проводяться на сусідні виїмкові виробки (штрек або піч). Відстань між збійками або свердловинами повинна бути не більше ніж 30 м.

При системі підповерхового відбою другий вихід дозволяється мати на відстані не більше ніж 100 м від місця встановлення гідромонітора.

2.2. Проведення і кріплення гірничих виробок

2.2.1. При зміненні гірничо-геологічних чи виробничих умов паспорти виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок переглядаються в добовий термін. До перегляду паспорта роботи необхідно вести з виконанням додаткових заходів щодо безпеки, зазначених у кінці нарядів дільниці, у нарядах-путівках посадових осіб.

До початку робіт керівник дільниці або його заступник (помічник) ознайомлює працівників та посадових осіб дільниці під розписку із зазначеним паспортом, а також із змінами, що вносяться до нього.

2.2.2. На шахтах, підривні роботи слід виконувати відповідно до вимог "Единых правил безопасности при взрывных работах", затверджених Держгіртехнаглядом України 25.03.92 (далі - ДНАОП 0.00-1.17-92), у тому числі із застосуванням пластичної інгібіторної забивки.

2.2.3. Поперечні перерізи гірничих виробок мають відповідати типовим перерізам.

Площа поперечного перерізу виробок у просвіті визначається розрахунком за факторами допустимої швидкості повітряного струменя (провітрювання), габаритів состава поїзда й устаткування з урахуванням мінімально допустимих зазорів, величини усадки кріплення після впливу гірничого тиску.

Вимоги до мінімальних площ

поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок у просвіті, ширини проходів для людей і величини зазорів між кріпленням, устаткуванням або трубопроводами і кромкою габариту рухомого складу поїзда, яка виступає, викладені в таблицях 2.1 та 2.2.

Таблиця 2.1

Мінімальні площі поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок

Виробки

Мінімальна площа поперечного перерізу, м2

Мінімальна висота від підошви (головки рейок) до кріплення або устаткування, м

1. Головні відкатні і вентиляційні виробки, людські хідники для механізованого перевезення

9,0

1,9

2. Дільничні вентиляційні, проміжні, конвеєрні та акумулювальні штреки, дільничні бремсберги й уклони

6,0

1,8

3. Вентиляційні просіки, печі, косовики та інші виробки

1,5

0,7

4. Дільничні виробки, що знаходяться у зоні впливу очисних робіт, людські хідники, не призначені для механізованого перевезення людей

4,5

1,8

5. Головні відкатні та вентиляційні виробки, введені в дію до 1987 року:

а) закріплені дерев'яним збірним, залізобетонним, металевим кріпленням

4,5

1,9

б) закріплені кам'яним, монолітним, залізобетонним, бетонним, гладкостінним збірним залізобетонним кріпленням

4,0

1,9

в) дільничні вентиляційні проміжні і конвеєрні штреки, людські хідники, дільничні бремсберги й уклони

3,7

1,8

6. Виробки, в яких є контактний провід:

а) дільниці приствольних дворів, якими пересуваються люди до місця посадки у вагонетки

2,4

б) виробки, якими пересуваються люди, приствольні двори, майданчики посадочні та вантажно-розвантажувальні, сполучення з іншими виробками

2,2

в) виробки, якими здійснюється перевезення людей, за наявності окремих виробок (відділень) для пересування людей

2,0

Таблиця 2.2

Мінімальні величини проходів для людей і зазорів у гірничих виробках

Виробки

Вид транспорту

Розташування

Мінімальна величина, м

Примітка

проходу

зазору

1. Горизонтальні, похилі

Рейковий

Між кріпленням і составом поїзда

0,7

0,25

При дерев'яному, металевому кріпленні та рамних конструкціях залізобетонного і бетонного кріплення

0,7

0,2

При суцільному бетонному, кам'яному та залізобетонному кріпленні

1,0

У місцях посадки людей в пасажирські вагонетки

Між составами поїздів на паралельних коліях

0,2

При двобічній посадці прохід завширшки 1 м робиться з двох боків

2. Горизонтальні, похилі

Конвеєрний

Між кріпленням і конвеєром

0,7

0,4

Від верхньої виступної частини до верхняка

0,5

Від натяжних і приводних головок до верхняка

0,6

3. Горизонтальні, похилі

Монорейковий

Між кріпленням і составом поїзда

0,7

0,2

При швидкості руху до 1 м/с

0,85

0,3

При швидкості руху понад 1 м/с

Між дном посудини або нижньою кромкою вантажу, що перевозиться, і підошвою виробки

0,4

4. Похилі

Канатно-крісельні дороги

Між кріпленням і віссю каната

0,7

0,6

На висоті затискача підвіски

Між сидінням канатно-крісельної дороги і підошвою виробки

і0,7

5. Горизонтальні

Конвеєрний з рейковим

Між кріпленням і складом поїзда

0,7

Між кріпленням і конвеєром

0,4

Між составом поїзда і конвеєром

0,4

6. Похилі

Конвеєрний з рейковим

Між кріпленням і конвеєром

0,7

При проведенні зазначених виробок прохід допускається мати з боку состава поїзда

Між кріпленням і составом поїзда

0,2 - 0,25

Відповідно до пункту 1 цієї таблиці

Між конвеєром і составом поїзда

0,4

7. Горизонтальні, похилі

Конвеєрний з монорейковими або наґрунтовими дорогами

Між кріпленням і составом поїзда

0,7

Між кріпленням і конвеєром

0,4

Між конвеєром і составом поїзда

0,4

8. Горизонтальні, похилі

Монорейкова дорога, розташована над конвеєром

Між составом поїзда і конвеєром

0,5 - 0,6

Відповідно до пункту 2 цієї таблиці

9. Похилі

Канатно-крісельні дороги

Між віссю каната і конвеєром

1,0

10. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкатний

горизонт самопливом і які мають два відділення або облаштовані металевими трубами

Пристрій для перепуску вугілля

Між кріпленням і відшивкою або металевими трубами

0,8

Примітки: 1. На двоколійних ділянках виробок усіх приствольних дворів, в одноколійних приствольних виробках клітьових стволів, зданих в експлуатацію у 1987 році і в наступні роки, і в тих, що є у стані проходки, а також у всіх інших двоколійних виробках у місцях, де проводяться маневрові роботи, зчіплювання і розчіплювання вагонеток або составів поїздів (у тому числі й на розминках), перевантаження обладнання і матеріалів з одного транспортного засобу на інший, біля стаціонарних навантажувальних пунктів продуктивністю 1000 т на добу і більше, біля транзитних перевантажувальних пунктів незалежно від продуктивності проходи для людей влаштовуються по 0,7 м з обох боків.

2. Ширина проходів для людей і зазори мають бути витримані за висотою виробки, не менше за 1,8 м від підошви (тротуару). Проходи за всією довжиною виробки необхідно влаштовувати, як правило, з одного боку. Не допускається в двоколійних виробках влаштування проходів між коліями.

2.2.4. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкатний (проміжний) горизонт самопливом, повинні мати два відділення або з цією метою проводяться дві паралельні виробки, які збиваються між собою через кожні 8 - 10 м.

Переріз вуглеспускного (породоспускного) відділення визначається його паспортом.

Ходові відділення виробок відділяються від вуглеспускних (породоспускних) міцною суцільною відшивкою з вікнами, що зачиняються, для пропускання кусків вугілля і породи, що застрягають. У разі спускання вугілля (закладного матеріалу, породи) металевими трубами відшивку ходового відділення можна не робити.

2.2.5. Порожнини, що утворюються за кріпленням, необхідно закладати (забучувати) або заповнювати важкогорючим матеріалом.

2.2.6. Спорудження постійного кріплення, а також прибирання вугілля і породи після підривних робіт у підготовчих виробках проводяться під захистом тимчасового кріплення.

У слабких і нестійких породах (сипких, м'яких, пливунах, схильних до обвалення) виробки проводяться із застосуванням передового кріплення, щитів або іншими спеціальними способами.

Працівники, які проводять оббирання покрівлі, мають перебувати під закріпленою ділянкою виробки.

2.2.7. Збійка виробок проводиться згідно зі спеціальними заходами, затвердженими головним інженером шахти.

2.2.8. Відставання постійного кріплення від вибоїв підготовчих виробок визначається паспортом, але не повинне бути більше ніж 3 м.

На початок нового циклу відставання постійного кріплення від вибою (крім кам'яного, бетонного, залізобетонного) не повинне перевищувати кроку його установки.

Дозволяється відставання постійного кріплення від вибою на відстань, більшу за крок установки кріплення (або меншу за подвійний крок установки) при міцності порід за шкалою Протод'яконова, більшій ніж 7.

2.2.9. Під час проведення підготовчих виробок з підриванням бокових порід відставання породного вибою від вугільного має бути не більше ніж 5 м.

Під час проведення виробок вугіллям широким вибоєм при ширині розкосини понад 5 м необхідно мати з'єднаний зі штреком закріплений косовик, що служить запасним виходом і вентиляційним хідником.

2.2.10. У підготовчих виробках, що проводяться слідом за очисним вибоєм, відставання породного вибою від вугільного вибою лави не повинне перевищувати 5 м, якщо в очисній виробці застосовується індивідуальне кріплення, 8 м - при механізованому кріпленні і 11 м - при вийманні вугілля стругами.

2.2.11. У разі проведення, поглиблення або ремонту похилої виробки люди, що в ній працюють, захищаються від небезпеки падіння зверху вагонеток та інших предметів не менше ніж двома міцними заслонами, конструкції та місця розташування яких затверджуються головним інженером шахти (шахтобудівельного управління).

2.2.12. Заміна гірничопрохідницького устаткування у вибої виробки, що проходиться, допускається з дотриманням таких вимог:

а) у разі розміщення пульта керування

машиніста в кабіні або торці гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,25 м з обох боків виробки;

б) у разі розміщення пульта керування машиніста з боку гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,7 м з боку переміщуваного і за 0,25 м - з боку нерухомого устаткування;

в) під час розминки один із механізмів повинен бути в нерухомому стані;

г) при використанні самохідних вагонів зазори до кріплення виробок мають бути 0,7 м з обох боків на висоті 1,8 м від підошви.

При проведенні похилих виробок перебування людей нижче від місця роз'їзду гірничопрохідницького устаткування під час маневрування не допускається.

2.2.13. Змонтоване прохідницьке устаткування, у складі якого є комплекс пересувного прохідницького устаткування, перед початком робіт з проходки (у тому числі і технологічних дільниць) або поглиблення ствола повинне прийматися в експлуатацію комісією, яка призначається генеральним підрядником. Склад комісії визначається за погодженням із зацікавленими організаціями з обов'язковою участю представників замовника, підрядника та територіальних органів Держнаглядохоронпраці України.

2.2.14. Не допускається продовження проходки вертикальної виробки після спорудження її устя без попереднього перекриття на нульовій позначці, а також проходка і поглиблення ствола (шурфу) без захисту помостом працівників, що перебувають у вибої, від можливого падіння предметів зверху.

Крім того, вибій поглиблюваного ствола повинен бути ізольований від діючих підйомів робочого горизонту запобіжним пристроєм (помостом або ціликом).

Запобіжні пристрої розраховуються на падіння вантажу, що піднімається (спускається), маса якого приймається згідно з таблицею 2.3.

Таблиця 2.3

Вид підйомного механізму

Розрахункова маса вантажу, що падає

1. Клітьовий, оснащений парашутами і гальмівними канатами, або при багатоканатній підвісці клітей з кількістю головних канатів чотири і більше

Сумарна маса вантажу, збільшена в 1,5 раза

2. Скіповий з багатоканатною машиною і кількістю головних канатів чотири і більше

Половина маси вантажу скіпа

3. Решта видів підйомів

Маса навантаженої підйомної посудини

Помости в стволі (шурфі) необхідно споруджувати за проектами, затвердженими головним інженером гірничого підприємства (шахти), що виконує цю роботу. Не допускається виймання запобіжного цілика або розбирання помосту в поглиблюваному стволі без проекту, погодженого з головним інженером шахти і затвердженого головним інженером підрядної організації (шахти), що виконує роботи.

2.2.15. Під час видачі породи цебрами ствол повинен відкриватися лише в частині, потрібній для пропуску цебер, при цьому ляди слід відкривати тільки в момент проходження останніх.

Конструкція ляд повинна унеможливлювати падіння у ствол породи чи інших предметів під час розвантаження цебер, отвір для пропускання цебер повинен мати за периметром суцільну огорожу.

Для забезпечення безпечного пропускання цебер і вантажів через отвори помостів, подавання сигналів і спостереження за прийманням, розвантаженням і відправленням цебер у вибої і на помости мають призначатися відповідальні особи.

У рукоятника-сигналіста поруч з кнопками керування прохідницькими лебідками повинен бути пристрій аварійного відключення прохідницьких лебідок.

2.2.16. Не допускається перебування людей у вибої ствола (шурфу) та виконання інших робіт під час заміни або перепанцирування каната, заміни підйомної посудини, а також навішування і зняття технологічних трубопроводів.

Бетонопроводи мають бути закріплені додатковим суцільним канатом за всією довжиною. Роботи з ліквідації "затору" бетону в трубопроводі слід виконувати під керівництвом посадової особи за відсутності людей нижче "затору".

2.2.17. Отвори майданчиків розміщення технологічного обладнання в копрах повинні мати ляди або огорожі заввишки не менше ніж 1600 мм, які в

нижній частині мають бути суцільними на висоту, не меншу за 300 мм.

Нульовий розвантажувальний і підшківний майданчики мають бути освітлені відповідно до встановлених норм освітленості.

2.2.18. Привибійна частина ствола, що проходиться або поглиблюється, обладнується підвісним або крокуючим помостом. Одноповерхові підвісні помости мають бути підвішені до каната не менше ніж у чотирьох місцях; дво- або багатоповерхові помости необхідно кріпити до каната так, щоб у разі їх переміщення не порушувалася горизонтальна стійкість і унеможливлювалося заклинювання.

2.2.19. У разі переміщення крокуючого помосту стволом люди у вибої ствола і на помості мають бути відсутні, за винятком машиніста і двох його помічників, що беруть участь у переміщенні помосту. При цьому машиніст повинен перебувати біля пульта керування, а його помічники - на поверхах з опорними ригелями для візуального контролю положення ригелів і стану лунок у бетонному кріпленні ствола.

2.2.20. У разі кріплення ствола тюбінговими кільцями:

а) установлення тюбінгів повинне проводитися з робочого підвісного помосту або безпосередньо з вибою;

б) у разі встановлення основних вінців повинен складатися акт огляду та надійності пікетажу;

в) під час укладення тюбінга на місце дозволяється звільняти його від захвату лише після його закріплення не менше ніж двома болтами;

г) установлення сегмента при одному підйомі повинне здійснюватися за допомогою допоміжних лебідок або поліспастів і блоків, укріплених у стволі. Допоміжні лебідки мають бути встановлені на поверхні або на помості, що влаштовується на ділянці ствола, закріпленій постійним кріпленням;

ґ) у разі подання цементного розчину в затюбінговий простір допустимий тиск його нагнітання повинен бути встановлений проектом виконання робіт. Величина незацементованого закріпленого простору не повинна перевищувати однієї західки.

2.2.21. У разі паралельного ведення проходки ствола і зведення постійного кріплення з підвісного помосту останній повинен мати верхній поверх для захисту працівників на помості від можливого падіння предметів зверху.

Зазор між помостом і споруджуваним кріпленням ствола, опалубкою або щитом-оболонкою, рахуючи від виступних ребер кружал, повинен бути не більшим за 120 мм і під час роботи повинен щільно перекриватися, для чого в конструкції помосту або щита-оболонки необхідно передбачити спеціальні пристрої.

При суміщеній схемі проходки зазор між помостом і кріпленням ствола повинен бути не більшим за 400 мм, при цьому на всіх поверхах помосту за його периметром повинна бути ґратчаста огорожа заввишки не менше ніж 1400 мм. Нижня частина огорожі повинна мати спеціальну металеву обшивку заввишки не менше ніж 300 мм.

Отвори для розтрубів між поверхами помосту мають бути відшиті металевою сіткою з вічком, не більшим ніж 40 х 40 мм. У нижній частині розтруба у місцях прилягання сітки до помосту обшивка виконується суцільною огорожею заввишки не менше ніж 300 мм. Висота розтруба над верхнім поверхом помосту повинна бути не меншою за 1600 мм. Для подавання сигналів під час пропускання цебра на вибій у прохідника-помостового повинен бути встановлений звуковий сигналізатор.

Прохідницькі помости мають бути обладнані оглядовими щілинами, що дозволяють прохідникові, відповідальному за пропускання цебер і вантажів через розтруби, бачити становище у вибої та обладнання, розташоване нижче помосту.

2.2.22. Роботи з переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів слід виконувати під керівництвом посадової особи згідно з планом заходів, затвердженим головним інженером гірничого підприємства (шахти), що виконує ці роботи.

Переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинне виконуватися за сигналами, що подаються за схемою: помост - нульовий майданчик - центральний пульт керування лебідками (лебідкою).

Не допускається експлуатація помостів без розпору.

2.2.23. Величина відставання кріплення або нижньої кромки опалубки від вибою і підірваної гірничої маси встановлюється проектом провадження робіт на проходку або

поглиблення ствола.

У слабких і нестійких породах ця відстань не повинна перевищувати 1,0 - 1,5 м, а в проектах ведення робіт повинні передбачатися додаткові заходи безпеки, спрямовані на попередження обвалення порід.

2.2.24. Армування ствола повинне виконуватися зі спеціальних помостів або інших пристроїв. Проект виконання робіт з одночасного армування ствола і монтажу копра або устаткування в ньому повинен передбачати спеціальне перекриття ствола.

Під час армування ствола не допускається використання підвісних люльок як підйомних посудин, а також спускати матеріали й елементи армування під цебрами, що не мають спеціальних підвісних пристроїв заводського виготовлення, випробуваних у встановленому порядку, із зазначенням у паспорті на цебер максимально допустимого навантаження на ці пристрої.

2.2.25. Не допускається підтоплювання ствола, розташованого на гірничому відводі діючої шахти, без погодження з головним інженером шахти, проектною організацією і територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

2.3. Очисні роботи

2.3.1. Виймання вугілля в очисних вибоях повинне здійснюватися відповідно до паспорта виїмкової дільниці із застосуванням комплексу заходів щодо запобігання всім небезпечним і шкідливим виробничим факторам.

Паспорти виїмкових дільниць на пластах з важкокерованими боковими породами та відробки окремих виїмкових дільниць (ціликів) на поверхах, що лежать вище, слід затверджувати на підприємстві з урахуванням рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском.

2.3.2. Не допускається ведення експлуатаційних робіт більше ніж на двох суміжних поверхах.

2.3.3. Усе устаткування комплексно-механізованих очисних вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виймальні машини та ін.) повинне пройти передпускове налагодження перед прийняттям виїмкової дільниці до експлуатації. Під час експлуатації налагодження належить проводити регулярно в терміни, установлені інструкцією підприємства-виготівника.

2.3.4. Ведення очисних робіт до первинної посадки основної покрівлі, первинна посадка основної покрівлі, а також підхід вибою до технічних меж виїмкової дільниці слід проводити згідно з заходами, передбаченими паспортом виїмкової дільниці.

Факт первинної посадки основної покрівлі оформляється актом, який затверджується головним інженером шахти.

2.3.5. У разі зупинення робіт в очисній виробці на час понад добу необхідно вжити заходів щодо запобігання обваленню покрівлі в привибійному просторі, загазуванню чи затопленню. Відновлення робіт допускається з дозволу головного інженера шахти після огляду очисної виробки посадовими особами або спеціалістами.

2.3.6. У процесі роботи повинна проводитися перевірка стійкості покрівлі у вибої шляхом огляду й обстукування. За наявності ознак небезпеки обвалення покрівлі вибою або сповзання підошви на крутих пластах необхідно вибрати гірничу масу, що відшарувалася, і встановити додаткове кріплення.

2.3.7. Ширина вільного проходу людей в лавах, оснащених механізованими кріпленнями, повинна бути не меншою за 0,7 м, висота - не меншою за 0,5 м. У лавах з індивідуальним кріпленням повинен підтримуватися вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м.

2.3.8. У лавах, обладнаних механізованими комплексами, вузькозахватними комбайнами і струговими установками, вздовж конвеєра повинен бути встановлений гучномовний зв'язок з приймально-передавальними пристроями, установленими через кожні 10 м, а також у штреках (хідниках) на їх сполученнях з лавою.

2.3.9. На пластах з кутом падіння 20° і вище, а також в умовах можливого сповзання виймальних машин підошвою під впливом власної ваги, робота їх дозволяється тільки із застосуванням запобіжної лебідки з дистанційним умиканням.

При роботі комбайнів, що рухаються рамою конвеєра на пластах з кутами падіння 9° і вище, мають застосовуватися запобіжні лебідки або, за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України, інші рівноцінні пристрої.

Не допускається перебування людей в лаві нижче комбайна:

а) під час спускання широкозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 20°;

б) під час роботи і

спускання вузькозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 25°, за винятком лав, що оснащені механізованим кріпленням, обладнаним огорожею, що перешкоджає потраплянню кусків вугілля чи породи в місце перебування людей.

У разі двокомбайнового виймання пересування комбайнів одним тяговим ланцюгом дозволяється лише із застосуванням спеціальних пристроїв секціонування, що унеможливлюють складання тягових зусиль у ланцюгу. Місця кріплення ланцюга на пристроях секціонування мають бути чітко позначені, щоб їх було видно машиністам комбайнів. Одночасна робота двох комбайнів з ланцюговою подачею допускається лише на пластах з кутом падіння менше за 9°.

2.3.10. Не допускається перебування і переміщення людей під час роботи стругової установки:

а) між стояками першого ряду кріплення і конвеєром або вибоєм лави;

б) на відстані, меншій за 1 м від падіння пласта від спрямовувальних балок або інших пристроїв закріплення приводних головок;

в) у нішах на відстані, меншій за 1,5 м від тягового ланцюга струга або секції конвеєра.

Під час підтягування стругової установки за підняттям пласта не допускається проводити інші роботи в лаві.

2.3.11. Виймання надштрекових ціликів біля вентиляційних штреків одночасно (однією лінією) з відробкою лав нижчерозташованого поверху допускається лише при кутах падіння пласта до 30° і за наявності оконтурювальних штреків (просіків).

2.3.12. Доставка вугілля із очисної виробки до навантажувального пункту за наявності ціликів над штреком на пологих і похилих пластах допускається лише на передні печі або гезенки.

У разі підходу очисних виробок до технічних меж і охоронних ціликів може проводитися доставка вугілля з лави до навантажувального пункту на задні печі або гезенки відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти.

2.3.13. У разі відробки за простяганням пластів з кутами падіння понад 25° обов'язкове застосування біля вибою запобіжних помостів. У разі транспортування вугілля самопливом мають бути встановлені гасники швидкості, а в місцях вигинів лави - огороджувальні пристрої.

Не допускається проводити виймання вугілля в уступі відбійним молотком у напрямку знизу вверх, а також працювати в уступах без рятувальних ніш у кутках уступів.

2.3.14. Вугле- і породоспускні скати (гезенки, печі) мають бути забезпечені засобами для їх розбучування. Перепуск застряглого вугілля в гезенках, свердловинах, печах і скатах самопливом дозволяється проводити згідно з спеціальними заходами.

2.3.15. У лавах на пластах з кутом падіння понад 18° не допускається доставка лісоматеріалів конвеєрами, не обладнаними спеціальними пристроями для утримування лісоматеріалів.

2.3.16. В очисних виробках повинне застосовуватися механізоване або індивідуальне кріплення з характеристиками, що відповідають гірничо-геологічним умовам.

Постійне індивідуальне кріплення повинне складатися з однотипних стояків з однаковими характеристиками за несучою здатністю.

Тип, конструкція й параметри кріплення очисного вибою визначаються паспортом виїмкової дільниці.

2.3.17. У разі застосування в очисній виробці дерев'яного кріплення повинен бути незнижуваний змінний запас кріпильних матеріалів, що розміщуються поблизу вибою.

У разі застосування в очисному вибої індивідуального металевого кріплення необхідно мати запас цього кріплення, не менший за 5 %.

2.3.18. Під час виймання вугілля вузькозахватними комбайнами і стругами індивідуальне металеве кріплення повинне застосовуватися з консольними металевими верхняками. Допускається застосування інших видів кріплення, що забезпечують надійне підтримання покрівлі в привибійному просторі, особливо за комбайном у місці вигину конвеєра.

У лавах, закріплених металевим кріпленням, дозволяється застосування дерев'яних верхняків, а дерев'яних стояків - у ролі контрольних.

2.3.19. Сполучення очисних виробок з відкатними (конвеєрними) та вентиляційними штреками (бремсбергами, уклонами, хідниками та ін.) мають бути закріплені механізованим пересувним кріпленням. Застосування іншого спеціального виду кріплення допускається у разі неможливості застосування

механізованого пересувного кріплення. Спеціальні види кріплення цих сполучень узгоджуються з відповідним проектним інститутом та вносяться до паспорта виїмкової дільниці.

2.3.20. У комплексно-механізованих лавах допускається застосування індивідуального металевого кріплення на кінцевих ділянках, а також дерев'яного в місцях викладення бутових смуг і в місцях геологічних порушень.

Застосування дерев'яного кріплення в лавах з індивідуальним металевим кріпленням допускається в місцях геологічних порушень і на кінцевих ділянках у місцях викладення бутових смуг або зведення інших споруд для підтримання сполучень очисних вибоїв з виробками, що прилягають.

2.3.21. Заходи, що забезпечують безпеку робіт, пов'язаних з посадкою покрівлі, мають бути у складі паспорта.

Пересування секцій механізованого кріплення на пластах з кутом падіння понад 35° дозволяється проводити в напрямку знизу вверх.

При куті падіння пласта понад 15° проводити вибивання кріплення під час посадки покрівлі в лаві дозволяється в напрямку знизу вверх.

Не допускається ведення інших робіт нижче місця пересування посадочного кріплення у разі посадки покрівлі на похилих, крутопохилих та крутих пластах.

2.3.22. У лавах з індивідуальним кріпленням працівники, зайняті на посадці покрівлі, мають перебувати в закріплених місцях. В органному кріпленні мають залишатися вікна завширшки не менше ніж 0,7 м на відстані не більше ніж 5 м одне від одного.

У лавах, закріплених дерев'яним кріпленням, на пластах з кутом падіння не вищим за 15°, одночасно з посадкою покрівлі допускається ведення інших робіт (крім підривання і роботи механізмів, що створюють шум) за умови перебування людей на відстані не менш ніж 30 м від ділянки, наміченої до посадки. У разі посадки покрівлі не одночасно всією довжиною лави, а окремими ділянками кількість їх повинна бути мінімальною. Вибивання кріплення і посадка мають проводитися послідовно в одному напрямку. Порядок посадки покрівлі окремими ділянками або за всією лавою і заходи щодо безпечного ведення робіт визначаються в кожному окремому випадку паспортом виїмкової дільниці.

При застосуванні індивідуального металевого привибійного і різального кріплення на пластах з кутом падіння до 25° одночасно з посадкою допускається ведення й інших робіт у лаві на відстані від місця посадки, що визначається паспортом.

2.3.23. Бутовий штрек повинен бути закріплений тимчасовим кріпленням протягом не менше ніж 3 м від його вибою.

Кожний бутовий штрек повинен мати закріплений вихід у робочий простір лави. Перед підриванням породи в бутових штреках у робочому просторі лави за лінією відриву породи повинне бути пробите оконтурювальне органне кріплення.

У бутових штреках з верхнім підриванням і бурінням шпурів з боку вибою на похилих, крутопохилих і крутих пластах, де проведення бутових смуг здійснюється самопідбучуванням, кріплення може не проводитися.

2.3.24. При слабких, нестійких бокових породах для забезпечення безпеки робіт повинна застосовуватися затяжка покрівлі, а на крутих пластах - і підошви.

У разі розробки пластів стелеуступним вибоєм обов'язкове кріплення із затяжкою ніжок уступів.

2.3.25. Кріплення, вибите під час підривних робіт, зарубки і відбою вугілля, перенесення устаткування, а також те, що вийшло з ладу через деформацію, витікання робочої рідини чи втрату деталей, які забезпечують безпеку його обслуговування, повинне бути відновлене або замінене.

2.3.26. Видалення дерев'яного кріплення під час посадки покрівлі в лавах повинне проводитися механізованим або підривним способом.

2.3.27. У разі затримки обвалення покрівлі понад установлений паспортом крок посадки необхідно застосовувати штучне обвалення. У цьому разі не допускається вести роботи в лаві з видобутку вугілля до обвалення покрівлі.

Роботи щодо підготовки до штучного обвалення покрівлі провадяться відповідно до заходів, розроблених відповідно до рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском і головним інженером шахти.

Не допускається провадити одночасно очисні та посадочні роботи в лавах довжиною до 100 м з індивідуальним

кріпленням і важкокерованою покрівлею.

2.4. Додаткові вимоги безпеки при розробці пластів, схильних до газодинамічних явищ

2.4.1. Віднесення пластів до небезпечних і загрозливих за раптовими викидами вугілля і газу та схильних до гірничих ударів, а також ведення гірничих робіт на таких пластах повинні проводитися відповідно до "Инструкции по безопасному ведению работ на пластах, опасных по внезапным выбросам угля, породы и газа", затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР та Мінвуглепромом СРСР 18.04.89 (далі - НАОП 1.1.30-5.06-89), та "Инструкции по безопасному ведению горных работ на шахтах, разрабатывающих пласты, склонные к горным ударам", затвердженої Мінвуглепромом СРСР 18.11.88 (далі - НАОП 1.1.30-5.07-88).

2.4.2. Щорічно, до затвердження планів розвитку гірничих робіт, комісія під головуванням технічного керівника об'єднання або головного інженера самостійної шахти в складі представників Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ) та Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи (далі - НДІГС), органу Держнаглядохоронпраці України, басейнових технологічних інститутів (ДонВУГІ і Донецький науково-дослідний інститут (далі - ДонНДІ)) і маркшейдерського (Український науково-дослідний інститут гірничої геомеханіки і маркшейдерської справи (далі - УкрНДМІ)) визначає для кожної шахти й затверджує перелік і порядок відробки особливо викидонебезпечних шахтопластів або дільниць; викидонебезпечних, загрозливих, захисних шахтопластів; викидонебезпечних порід; перехід створів; необхідність застосування прогнозу і способів запобігання викидам, а також місця закладення розсічних печей (гезенків) на незахищених викидонебезпечних пластах.

2.4.3. У разі виявлення ознак, що передують раптовому викидові або гірничому ударові, всі працівники та керівники в зміні мають бути виведені з виробки в безпечне місце, а електроенергія вимкнена. Відновлення робіт може бути здійснено за письмовим дозволом головного інженера гірничого підприємства (шахти).

2.4.4. Щорічно на розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт на викидонебезпечних і загрозливих пластах повинен бути складений комплекс заходів щодо боротьби із раптовими викидами вугілля, породи і газу, який погоджується з МакНДІ і затверджується головним інженером шахти.

На підставі комплексу заходів розробляють паспорти розкриття пласта, а також заходи з боротьби із викидами для внесення в паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення виробок.

Комплекс заходів, діючі паспорти проведення і кріплення виробок і паспорти виїмкових дільниць мають бути погоджені МакНДІ і затверджені до початку календарного року, а нововведені - до початку роботи.

2.4.5. При застосуванні суцільної системи розробки на незахищених викидонебезпечних крутих і крутопохилих пластах вибій відкатного штреку повинен випереджати очисний вибій (рахуючи від першого уступу лави або нижнього сполучення лави зі штреком) не менше ніж на 100 м. Просіки (нижні печі) мають випереджати очисний вибій не менше ніж на 20 м.

На пологих і похилих пластах при суцільній системі розробки допускається проведення відкатного (конвеєрного) штреку вугіллям одним вибоєм з лавою або з випередженням не меншим ніж 100 м.

2.4.6. Закладення польових виробок необхідно проводити на відстані не менше ніж 5 м від викидонебезпечних пластів, рахуючи за нормаллю.

У разі проведення польової виробки буропідривним способом режим струсного підривання вводять при наближенні до пласта на відстань, що дорівнює 3 м за нормаллю.

2.4.7. Підготовчі й очисні роботи в установлених прогнозом небезпечних зонах необхідно проводити із застосуванням способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та контролю за їх ефективністю або струсним підриванням відповідно до вимог "Инструкции по применению сотрясательного взрывания в угольных шахтах Украины", затвердженої Держнаглядохоронпраці України та Держвуглепромом України 01.11.93.

2.4.8. Для виконання локальних способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та струсного підривання виділяється

спеціальна зміна.

2.4.9. На незахищених викидонебезпечних пластах підготовчі виробки з кутами нахилу понад 10° необхідно проводити в напрямку зверху вниз.

В аварійних випадках (із введенням в дію плану ліквідації аварій) допускається проведення виробки з кутами нахилу понад 10° в напрямку знизу вверх відбійними молотками із застосуванням способів відвернення викидів вугілля і газу, контролю за їх ефективністю та заходами щодо забезпечення безпеки робіт.

У захищених зонах похилі виробки можна проводити знизу вверх за умови дотримання вимог безпеки для газових шахт.

2.4.10. Виймання вугілля в очисних вибоях пологих і похилих викидонебезпечних пластів проводиться самозарубними комбайнами або струговими установками.

У разі застосування несамозарубних комбайнів виймання вугілля в нішах проводиться вибурюванням, відбійними молотками або струсним підриванням.

Виймання вугілля вузькозахватними комбайнами слід провадити за однобічною схемою. Виймання вугілля за двобічною схемою допускається в безпечних зонах, установлених поточним прогнозом, а також у зонах, оброблених способами відвернення раптових викидів, з контролем за їх ефективністю.