Міжнародна конвенція проти апартеїду в спорті

МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ

проти апартеїду в спорті

ДАТА ПІДПИСАННЯ УРСР: 16.05.86 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ УРСР: 08.05.87 р.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УРСР: 03.04.88 р.

Держави - учасниці цієї Конвенції,

посилаючись на положення Статуту Організації Об'єднаних Націй, в яких усі держави-члени зобов'язуються вживати спільних і роздільних заходів у співробітництві з Організацією з метою досягнення загального поважання і додержання прав людини та основних свобод для всіх без різниці раси, статі, мови чи релігії,

враховуючи, що Загальна декларація прав людини проголошує, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах і що кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені в Декларації, без якого б там не було розрізнення, як-от щодо раси, кольору шкіри чи національного походження,

відзначаючи, що відповідно до Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації держави - учасниці Конвенції особливо засуджують расову сегрегацію й апартеїд і зобов'язуються відвертати, забороняти і викорінювати всяку практику такого характеру в усіх галузях,

відзначаючи, що Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла ряд резолюцій, які засуджують практику апартеїду в спорті, і підтвердила свою безумовну підтримку олімпійського принципу про неприпустимість будь-якої дискримінації на підставі раси, релігії чи політичної належності і про те, що єдиним критерієм участі у спортивних заходах повинні бути спортивні показники,

враховуючи, що в Міжнародній декларації проти апартеїду в спорті, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю 14 грудня 1977 року, урочисто підтверджується необхідність якнайшвидшої ліквідації апартеїду в спорті,

посилаючись на положення Міжнародної конвенції про припинення злочину апартеїду та покарання за нього і, зокрема, визнаючи, що участь у спортивних обмінах з командами, відібраними на основі апартеїду, прямо підбурює і заохочує до вчинення злочину апартеїду, як його визначено у згаданій Конвенції,

сповнені рішимості вжити всіх необхідних заходів для викоренення практики апартеїду в спорті і сприяти міжнародним спортивним контактам, заснованим на олімпійському принципі,

визнаючи, що спортивні контакти з будь-якою країною, яка проводить політику апартеїду в спорті, заохочують і зміцнюють апартеїд на порушення цього олімпійського принципу і тим самим викликають законну занепокоєність усіх урядів,

прагнучи здійснювати принципи, втілені в Міжнародній декларації проти апартеїду в спорті, і забезпечити якнайшвидше вжиття практичних заходів з цією метою,

будучи переконаними в тому, що прийняття Міжнародної конвенції проти апартеїду в спорті спричиниться до більш ефективних заходів на міжнародному й національному рівнях з метою ліквідації апартеїду в спорті,

погодилися про таке:

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції:

a) вираз "апартеїд" означає таку систему узаконеної расової сегрегації і дискримінації з метою встановлення і підтримання панування однієї расової групи людей над іншою расовою групою людей та її систематичного гноблення, яка проводиться в Південній Африці, а "апартеїд у спорті" означає здійснення політики і практики такої системи у спортивній діяльності як серед професіоналів, так і серед любителів;

b) вираз "національні спортивні споруди" означає будь-які спортивні споруди, що функціонують у рамках спортивної програми, яка проводиться під егідою національного уряду;

c) вираз

"олімпійський принцип" означає принцип, згідно з яким не допускається ніяка дискримінація на підставі раси, релігії чи політичної належності;

d) вираз "спортивні контракти" означає будь-які контракти, що укладаються для організації і проведення будь-яких спортивних заходів і виступу в них або для здійснення пов'язаних з ними прав, включаючи обслуговування;

e) вираз "спортивні організації" означає будь-які організації, створені для проведення спортивних заходів на національному рівні, включаючи національні олімпійські комітети, національні спортивні федерації або національні керівні спортивні комітети;

f) вираз "команда" означає групу спортсменів,

організованих для участі у спортивних заходах для проведення змагань з іншими такими організованими групами;

g) вираз "спортсмени" означає чоловіків і жінок, які беруть участь у спортивних заходах індивідуально або у складі команд, а також адміністраторів, тренерів, інструкторів та інших офіційних осіб, які виконують важливі для команди функції.

Стаття 2

Держави-учасниці рішуче засуджують апартеїд і зобов'язуються негайно всіма відповідними засобами проводити політику ліквідації практики апартеїду в спорті в усіх її формах.

Стаття 3

Держави-учасниці не допускають спортивних контактів з країною, яка практикує апартеїд, і вживають відповідних заходів для забезпечення того, щоб їхні спортивні організації, команди й окремі спортсмени не вступали в такі контакти.

Стаття 4

Держави-учасниці вживають усіх можливих заходів для недопущення спортивних контактів з країною, яка практикує апартеїд, і забезпечують функціонування ефективного механізму для здійснення таких заходів.

Стаття 5

Держави-учасниці відмовляються подавати фінансову чи іншу допомогу, яка давала б можливість їхнім спортивним організаціям, командам і окремим спортсменам брати участь у спортивних заходах у країні, яка проводить політику апартеїду, або з командами чи окремими спортсменами, відібраними на основі апартеїду.

Стаття 6

Кожна Держава-учасниця вживає відповідних заходів щодо своїх спортивних організацій, команд і окремих спортсменів, що беруть участь у спортивних заходах у країні, яка практикує апартеїд, або з командами, що репрезентують країну, яка практикує апартеїд. Такі заходи, зокрема, включають:

a) відмову подавати фінансову чи іншу допомогу з якою б там не було метою таким спортивним організаціям, командам або окремим спортсменам;

b) обмеження доступу до національних спортивних споруд таким спортивним організаціям, командам або окремим спортсменам;

c) невиконання всіх спортивних контрактів, що передбачають проведення спортивних заходів у країні, яка практикує апартеїд, або з командами чи окремими спортсменами, відібраними на основі апартеїду;

d) відмову віддавати національні спортивні почесті або вручати спортивні нагороди таким командам чи окремим спортсменам і позбавлення їх цих почестей та нагород;

e) відмову проводити офіційні прийоми на честь таких команд або спортсменів.

Стаття 7

Держави-учасниці відмовляються видавати візи і/або дозволяти в'їзд представникам спортивних організацій, командам і окремим спортсменам, що репрезентують країну, яка практикує апартеїд.

Стаття 8

Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення виключення країни, яка практикує апартеїд, з міжнародних і регіональних спортивних організацій.

Стаття 9

Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для недопущення того, щоб міжнародні спортивні організації накладали фінансові штрафи чи інші заходи стягнення на організації, які входять до їх складу і які відповідно до резолюції Організації Об'єднаних Націй, положень цієї Конвенції і духу олімпійського принципу відмовляються брати участь у спортивних заходах з країною, яка практикує апартеїд.

Стаття 10

1. Держави-учасниці докладають максимальних зусиль для забезпечення універсального додержання олімпійського принципу недискримінації та положень цієї Конвенції.

2. З цією метою Держави-учасниці забороняють в'їзд у свої країни членам команд і окремим спортсменам, які беруть участь або брали участь у спортивних змаганнях у Південній Африці, і забороняють в'їзд у свої країни представникам спортивних організацій, членам команд і окремим спортсменам, які з своєї власної ініціативи запрошують спортивні організації, команди і спортсменів, що офіційно репрезентують країну, яка практикує апартеїд, і беруть участь у змаганнях під її прапором. Держави-учасниці можуть також заборонити в'їзд у країну представникам спортивних організацій, членам команд або окремим спортсменам, які підтримують спортивні контакти із спортивними організаціями, командами або спортсменами, що репрезентують країну, яка практикує апартеїд, і беруть участь у змаганнях під її прапором. Заборона в'їзду

не повинна порушувати положень відповідних спортивних федерацій, які виступають за ліквідацію апартеїду в спорті, і застосовуються тільки щодо участі у спортивних заходах.

3. Держави-учасниці рекомендують своїм національним представникам у міжнародних спортивних федераціях вживати всіх можливих і практичних заходів з метою недопущення участі спортивних організацій, команд і спортсменів, про які йдеться у пункті 2 вище, в міжнародних спортивних змаганнях і, через своїх представників у міжнародних спортивних організаціях, вживають усіх можливих заходів для того, щоб:

a) забезпечити виключення Південної Африки з усіх федерацій, членом яких вона все ще є, а також не допускати поновлення членства Південної Африки в будь-якій федерації, з якої її було виключено;

b) у разі, коли які-небудь національні федерації допускають спортивні обміни з країною, яка практикує апартеїд, застосовувати санкції проти таких національних федерацій, аж до виключення, коли це необхідно, з відповідних міжнародних спортивних організацій і недопущення участі їхніх представників у міжнародних спортивних змаганнях.

4. У випадках грубих порушень положень цієї Конвенції Держави-учасниці вживають за своїм розсудом відповідних заходів, включаючи, коли це необхідно, заходи, спрямовані на виключення відповідальних національних спортивних керівних організацій, національних спортивних федерацій чи спортсменів відповідних країн з міжнародних спортивних змагань.

5. Положення цієї статті, які конкретно стосуються Південної Африки, припинять свою дію, коли в цій країні буде ліквідовано систему апартеїду.

Стаття 11

1. Засновується Комісія проти апартеїду в спорті (іменована далі "Комісія") у складі п'ятнадцяти членів, що мають високі моральні якості і віддані справі боротьби проти апартеїду, причому особлива увага приділяється участі осіб, які мають досвід у галузі спортивної адміністрації і яких обрано Державами-учасницями з числа своїх громадян, з урахуванням найбільш справедливого географічного розподілу і представництва основних правових систем.

2. Члени Комісії обираються таємним голосуванням з числа занесених до списку осіб, висунутих Державами-учасницями. Кожна Держава-учасниця може висунути одну кандидатуру з числа своїх громадян.

3.

Початкові вибори проводяться через шість місяців з дати набрання чинності цією Конвенцією. Принаймні за три місяці до дати чергових виборів Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надсилає Державам-учасницям листи з пропозицією подати їхні кандидатури у двомісячний строк. Генеральний секретар готує список, до якого в алфавітному порядку заносяться всі висунуті в такий спосіб особи із зазначенням Держав-учасниць, що їх висунули, і подає цей список Державам-учасницям.

4. Вибори членів Комісії проводяться на нарадах Держав-учасниць, які скликаються Генеральним секретарем у Центральних установах Організації Об'єднаних Націй. На цих нарадах, кворум яких становлять дві третини Держав-учасниць, обраними до Комісії особами є кандидати, що одержали найбільшу кількість голосів і абсолютну більшість голосів представників Держав-учасниць, які були присутніми і брали участь у голосуванні.

5. Члени Комісії обираються строком на чотири роки. Проте строк повноважень дев'яти членів, обраних на перших виборах, минає в кінці дворічного періоду; відразу ж після перших виборів імена цих дев'яти членів визначаються за жеребком Головою Комісії.

6. Для заповнення непередбачених вакансій Держава-учасниця, громадянин якої перестає виконувати обов'язки члена Комісії, призначає іншу особу з числа своїх громадян за умови затвердження Комісією.

7. Держави-учасниці беруть на себе покриття витрат членів Комісії у період виконання ними обов'язків у Комісії.

Стаття 12

1. Держави-учасниці зобов'язуються подавати Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для розгляду Комісією доповідь про законодавчі, юридичні, адміністративні або інші заходи, вжиті ними з метою здійснення положень цієї Конвенції протягом одного року з дати набрання нею чинності і потім кожні два роки. Комісія може просити у Держав-учасниць

додаткову інформацію.

2. Комісія щороку повідомляє Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй через Генерального секретаря про свою діяльність і може робити пропозиції та рекомендації загального характеру на підставі розгляду доповідей та інформації, одержаних від Держав-учасниць. Такі пропозиції та рекомендації повідомляються Генеральній Асамблеї разом із зауваженнями, якщо такі є, відповідних Держав-учасниць.

3. Комісія розглядає, зокрема, здійснення положень статті 10 цієї Конвенції і вносить рекомендації щодо вжиття заходів.

4. На просьбу більшості Держав-учасниць Генеральний секретар скликає нараду Держав-учасниць для розгляду дальших заходів щодо здійснення положень статті 10 цієї Конвенції. У разі грубих порушень положень цієї Конвенції Генеральний секретар скликає нараду Держав-учасниць на просьбу Комісії.

Стаття 13

1. Будь-яка Держава-учасниця може в усякий час заявити, що вона визнає компетенцію Комісії одержувати і розглядати скарги про порушення положень цієї Конвенції, подані Державами-учасницями, які також зробили таку заяву. Комісія може ухвалювати рішення про відповідні заходи, які повинні бути вжиті щодо порушень.

2. Держави-учасниці, на яких подано скаргу відповідно до пункту 1 цієї статті, мають право надіслати представника для участі в дебатах Комісії.

Стаття 14

1. Комісія засідає не менш як один раз на рік.

2. Комісія приймає свої правила процедури.

3. Секретаріатське обслуговування Комісії забезпечується Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй.

4. Засідання Комісії проводяться, як правило, в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй.

5. Генеральний секретар скликає перше засідання Комісії.

Стаття 15

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй є депозитарієм цієї Конвенції.

Стаття 16

1. Ця Конвенція відкрита для підписання в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй усіма державами до набрання нею чинності.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами, які підписали Конвенцію.

Стаття 17

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї всіх держав.

Стаття 18

1. Ця Конвенція набирає чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй двадцять сьомого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає або затверджує цю Конвенцію чи приєднується до неї після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання відповідного документа.

Стаття 19

Будь-який спір між Державами-учасницями щодо тлумачення, застосування або виконання цієї Конвенції, який не може бути врегульовано шляхом переговорів, передається на просьбу і за взаємною згодою держав - сторін у цьому спорі до Міжнародного Суду, за винятком випадків, коли сторони у спорі домовилися про інший спосіб його врегулювання.

Стаття 20

1. Будь-яка Держава-учасниця може запропонувати поправку або зміну до цієї Конвенції і подавати їх депозитарію. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй потім надсилає запропоновану поправку або зміну Державам-учасницям з просьбою повідомити йому, чи висловлюються вони за скликання конференції Держав-учасниць з метою розгляду цих пропозицій та проведення по них голосування. Якщо принаймні третина Держав-учасниць висловиться за таку конференцію, Генеральний секретар скликає конференцію під егідою Організації Об'єднаних Націй. Будь-яка поправка або зміна, прийняті більшістю Держав-учасниць, які були присутніми і брали участь у голосуванні на цій конференції, подається Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй на затвердження.

2. Поправки або зміни набирають чинності після затвердження їх Генеральною Асамблеєю і прийняття їх більшістю у дві третини Держав-учасниць згідно з їхніми відповідними конституційними процедурами.

3. Коли поправки або зміни набирають чинності, вони стають обов'язковими для тих Держав-учасниць, які їх прийняли, а для інших Держав-учасниць залишаються обов'язковими положення цієї Конвенції і будь-які

попередні поправки або зміни, що були ними прийняті.

Стаття 21

Держава-учасниця може вийти з цієї Конвенції шляхом письмового повідомлення депозитарію. Такий вихід набирає чинності через один рік з дня одержання цього повідомлення депозитарієм.

Стаття 22

Цю Конвенцію складено англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому всі тексти є цілком автентичними.

* * *

Міжнародна конвенція проти апартеїду в спорті підписана від імені Української РСР 16 травня 1986 року і ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 8 травня 1987 року.

Ратифікаційну грамоту Української РСР здано на зберігання Генеральному секретареві ООН 19 червня 1987 року.

Конвенція відповідно до пункту 1 статті 18 набрала чинності для Української РСР 3 квітня 1988 року.

____________