Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 16 листопада 2000 р. N 1717

Київ

Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання

На виконання статей 12, 15 і 31 Закону України "Про загальну середню освіту" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Здійснити перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання для учнів, які почнуть навчатися у першому класі 2001 року і в наступні роки, у три етапи:

перший етап з 1 вересня 2001 р. - у загальноосвітніх навчальних закладах I ступеня;

другий етап з 1 вересня 2005 р. - у загальноосвітніх навчальних закладах II ступеня;

третій етап з 1 вересня 2007 р. - у гімназіях, ліцеях, колегіумах, спеціалізованих школах та з 1 вересня 2008 року в інших загальноосвітніх навчальних закладах III ступеня (за винятком учнів, які вступили до першого класу чотирирічної початкової школи у 1999 році).

2. Затвердити Державний стандарт початкової загальної освіти (додається).

Дозволити Міністерству освіти і науки вносити до зазначеного Державного стандарту зміни не принципового характеру. Установити, що до затвердження державних стандартів базової і повної середньої освіти діють навчальні плани та програми, затверджені Міністерством освіти і науки, які прирівнюються до цих стандартів.

3. Міністерству освіти і науки, Академії педагогічних наук, Національній академії наук:

здійснити протягом 2000 - 2002 років заходи, спрямовані на оновлення змісту загальної середньої освіти, відповідно до нової структури середньої загальноосвітньої школи, розробити навчальні плани і програми для загальноосвітніх навчальних закладів різних типів;

забезпечити оновлення змісту, перехід на нову структуру та обсяги підготовки педагогічних кадрів відповідно до потреб системи загальної середньої освіти;

розробити до 2003 року Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти, спеціальної загальної середньої освіти дітей з особливими потребами;

запровадити ефективну форму державної підсумкової атестації випускників загальноосвітніх навчальних закладів I, II і III ступенів;

забезпечити конкурсний відбір підручників, навчальних посібників, іншої навчально-методичної літератури відповідно до нового змісту навчання і потреб загальноосвітніх навчальних закладів;

вжити заходів до розроблення і впровадження у навчальний процес нових засобів навчання і педагогічних технологій, інформатизації середньої освіти та комп'ютеризації загальноосвітніх навчальних закладів;

привести нормативно-правові акти в терміни, визначені пунктом 1 цієї постанови, у відповідність з новим змістом, структурою і 12-річним терміном навчання.

4. Міністерству охорони здоров'я, Міністерству освіти і науки внести до 1 вересня 2001 р. зміни і доповнення до Державних санітарних правил і норм "Устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організація навчально-виховного процесу".

5. Міністерству фінансів, Міністерству економіки під час формування Державного бюджету України та Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачати щороку кошти на забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів підручниками, наочними посібниками, комп'ютерною технікою з відповідним програмним забезпеченням, іншими засобами навчання та навчальним обладнанням.

6. Раді

міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

розробити за погодженням з Міністерством освіти і науки та затвердити до 1 січня 2001 р. регіональні плани переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання;

до 1 вересня 2001 р. оптимізувати мережу загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до освітніх потреб населення та соціально-демографічної ситуації в регіоні, розширювати можливості надання учням додаткових освітніх послуг;

вжити заходів до гарантованого забезпечення підручниками і навчальними посібниками учнів загальноосвітніх навчальних закладів;

здійснити підготовку і перепідготовку

педагогічних працівників для організації навчання в загальноосвітніх навчальних закладах за новим змістом і структурою загальної середньої освіти;

забезпечити підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення та інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, оснащення їх необхідним обладнанням і устаткуванням.

7. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. N 1239 "Про затвердження Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 31, ст. 1187).

Перший

віце-прем'єр-міністр України

Ю. ЄХАНУРОВ

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 16 листопада 2000 р. N 1717

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

початкової загальної освіти

Згідно із Законом України "Про загальну середню освіту" Державний стандарт загальної середньої освіти складається з державних стандартів початкової, базової і повної середньої освіти.

Цей Державний стандарт розроблений відповідно до можливостей дітей молодшого шкільного віку початкової школи і передбачає всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання і вміння вчитися. Поряд з функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

I. Базовий навчальний план початкової школи

1. Загальна частина

Базовий навчальний план початкової школи (далі - Базовий навчальний план) є складовою частиною Державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про зміст і структуру цього рівня освіти, встановлює погодинне співвідношення між освітніми галузями, визначає гранично допустиме навантаження учнів та загальнорічну кількість годин.

Базовий навчальний план складається з таких освітніх галузей: мови і література, математика, здоров'я і фізична культура, технології, мистецтво, людина і світ.

Кожна галузь побудована за змістовими лініями, які є наскрізними для всіх рівнів загальної середньої освіти.

Зміст освітніх галузей може бути реалізований через окремі навчальні предмети та інтегровані курси.

Відповідно до мети і завдань середньої освіти її зміст грунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії,

громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Початкова освіта як складова частина загальної середньої освіти спрямована на всебічний розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності. Тому в доборі змісту враховується його наступність і неперервність, доступність і науковість, потенційні можливості для взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку, реалізації принципів індивідуалізації, гуманізації навчально-виховного процесу.

До Базового навчального плану входять інваріантна і варіативна складові частини змісту початкової освіти.

Інваріантна складова частина змісту формується на державному рівні і є обов'язковою для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Зміст інваріантної складової частини подано через освітні галузі, сукупність яких необхідна і достатня для загальноосвітньої підготовки учнів молодшого шкільного віку. Вилучення з інваріантної складової частини будь-якої з освітніх галузей порушує цілісність загальноосвітньої підготовки на рівні початкової освіти і наступність основної школи.

В інваріантній складовій частині Базового навчального плану визначено мінімально необхідну кількість навчальних годин на вивчення кожної освітньої галузі.

Варіативна складова частина Базового навчального плану формується навчальним закладом самостійно з урахуванням особливостей навчального закладу та індивідуальних освітніх потреб учня. У початкових класах варіативна складова

частина включає години, які можна використати додатково на вивчення освітніх галузей, індивідуальні консультації та групові заняття з учнями.

Навчальне навантаження учнів складається з годин інваріантної і варіативної складових частин і не може перевищувати гранично допустимого тижневого навантаження учнів, установленого Базовим навчальним планом на підставі санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу.

Згідно із Законом України "Про загальну середню освіту" тривалість навчального року в початковій школі не може бути меншою, ніж 175 робочих днів, а тривалість уроків становить: у перших класах - 35 хвилин, у других - четвертих - 40 хвилин.

Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу визначається відповідно до нормативно-правових актів.

На основі Базового навчального плану, який визначає загальні засади побудови початкової освіти, МОН розробляє типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів. У типових навчальних планах зміст освітніх галузей реалізується через навчальні предмети і курси інваріантної складової частини. На основі типових навчальних планів навчальні заклади щороку складають робочі навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова частина початкової освіти з урахуванням особливостей організації навчального процесу в навчальному закладі.

Бюджетне фінансування загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідно до встановленої Базовим навчальним планом сумарної кількості годин інваріантної і варіативної складових частин з урахуванням можливого поділу класу на групи при вивченні окремих предметів.

2. Освітня галузь "Мови і література"

Освітня галузь "Мови і література" передбачає опанування молодшими школярами української мови та інших мов як засобу спілкування і пізнання, прилучення до скарбниць духовності і культури, літературних надбань Українського народу і народів світу, виховання громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості.

Зазначені цілі відображаються у змісті таких компонентів освітньої галузі, як українська мова, мова за вибором загальноосвітнього навчального закладу, читання.

Основною

змістовою лінією мовної освіти у початковій ланці загальноосвітньої школи є комунікативна, яка передбачає формування та розвиток умінь слухати, говорити, читати і писати. Лінгвістична та українознавча лінії забезпечують відповідний обсяг знань про мову, умінь і навичок їх використання у мовленнєвій діяльності, а також уявлення про звичаї, побут Українського народу, визначні події та постаті в історії України.

Зазначені освітні лінії пронизуються діяльнісною лінією, яка передбачає уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати мовні факти.

Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку повноцінних навичок читання, ознайомленні школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності, у художньо-естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей.

3. Освітня галузь "Математика"

Основним завданням початкового курсу математики є розвиток молодших школярів через засвоєння математичних понять та формування в них спеціальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті і достатніх для вивчення математики в наступних класах, у тому числі забезпечення пропедевтичного оволодіння систематичними курсами алгебри і геометрії.

Зміст освітньої галузі забезпечує формування в учнів уявлень про натуральне число, засвоєння прийомів виконання арифметичних дій і обчислювальних навичок, ознайомлення учнів з основними величинами та їх вимірюванням, практичне ознайомлення з окремими залежностями між ними, формування уявлень про окремі геометричні фігури та їх властивості, вироблення необхідних графічних умінь.

4. Освітня галузь "Здоров'я і фізична культура"

Освітня галузь "Здоров'я і фізична культура" забезпечує свідоме ставлення до свого здоров'я як найвищої соціальної цінності, сприяє фізичному розвитку дитини, формує основи здорового способу життя.

Головними завданнями фізичного виховання у початковій школі є:

ознайомлення

з впливом рухової активності та загартування організму, формування знань, умінь і навичок особистої гігієни, профілактики захворюваності і травматизму, правил техніки безпеки;

формування усвідомленої індивідуальної установки учня щодо необхідності удосконалення основних якостей його фізичного розвитку;

формування умінь і навичок основ здорового способу життя, безпеки життєдіяльності, самостійного та свідомого виконання комплексів ранкової гігієнічної гімнастики, використання профілактичних вправ для запобігання порушенню постави та розвитку короткозорості, зняття локальної втоми;

навчання дітей основних рухів.

5. Освітня галузь "Технології"

Метою освітньої галузі "Технології" у загальноосвітніх навчальних закладах є розвиток особистості через залучення школярів до творчої праці, ознайомлення з основами комп'ютерної грамотності, засвоєння знань про властивості оброблюваних матеріалів (предметів праці), вивчення засобів праці (інструментів), формування конструктивного підходу до виконання трудових завдань і обробки інформаційних даних, навчання безпеки праці.

У процесі реалізації цієї освітньої галузі у початковій школі розв'язуються такі завдання:

ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва та формування умінь і навичок роботи ручними знаряддями праці, що застосовуються в різних технологічних процесах;

формування практичних умінь і навичок у предметно-перетворювальній, конструкторській та конструктивно-художній діяльності, пропедевтична орієнтація у різних видах праці, розвиток трудових якостей працівника на основі доступних видів продуктивної праці (господарської діяльності);

виховання творчого ставлення до праці.

Змістовими лініями освітньої галузі є творча праця, продуктивна праця, навчальна праця, основи виробництва, професійна орієнтація, трудове виховання.

6. Освітня галузь "Людина і світ"

Освітня галузь "Людина і світ" передбачає усвідомлення школярами своєї належності до природи і суспільства, створення елементарної бази для засвоєння учнями відповідно до вікових особливостей різних видів соціального досвіду, системи цінностей суспільства, морально-правових норм, традицій.

Розвиваючий аспект змісту цієї освітньої галузі передбачає формування досвіду творчої діяльності учнів, оволодіння узагальненими способами дій, рольове моделювання способів поведінки в різних ситуаціях, розвиток активного пізнавального ставлення до дійсності.

Найважливішим виховним аспектом цієї освітньої галузі є формування у школярів патріотизму, поваги до Української держави, її символіки, свідомого бажання зробити свій внесок у становлення України як демократичної заможної держави - рівноправного члена світової спільноти. Виховне спрямування забезпечується набуттям учнями досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу через вибір змісту, особистісно значущого для дітей, його зв'язок з навколишньою дійсністю, співвідношення системи потреб і мотивів, створення умов для самовираження учнів у різних видах діяльності.

Багатоплановий зміст освітньої галузі посилює спрямованість навчального плану початкової школи на всебічний розвиток особистості, дає змогу створити передумови для цілісної системи навчання та педагогічних впливів.

Освітня галузь "Людина і світ" у початковому періоді враховує наступність у зв'язках між дошкільною, початковою загальною та базовою загальною середньою освітою і окреслюється змістовими лініями людина як особистість, людина серед людей, людина, природа і суспільство, культура, нежива природа, жива природа, планета Земля, рідний край, наша Батьківщина - Україна.

Зміст стандарту реалізується через інтегрований курс або окремі навчальні предмети. Освітня галузь "Людина і світ" включає систему інтегрованих (з різних природничих наук) знань про об'єкти і явища живої та неживої природи і взаємозв'язки та залежності між ними, їх зміни в часі і просторі. На доступному рівні вона відображає цілісну природничо-наукову картину світу і місце в ній людини шляхом опосередкованої реалізації в змісті галузі законів і закономірностей існування природи. Обов'язковою складовою

змісту освітньої галузі є оволодіння учнями методами пізнання природи (спостереження, практична робота, дослід) та уміння розв'язувати пізнавально-практичні задачі з природничим змістом. Розвиваючий аспект змісту цієї освітньої галузі полягає у формуванні розумових здібностей учнів, їх емоційної сфери, спостережливості, забезпечення умов для оволодіння досвідом спілкування, самореалізації, самовираження в навчально-пізнавальній діяльності відповідно до індивідуальних можливостей кожної дитини. Здійснення виховної функції природничого змісту пов'язане із засвоєнням молодшими школярами елементів екологічної культури, усвідомленням ними цінності здоров'я і здорового способу життя, залежності життя людини від стану навколишнього природного середовища.

7. Освітня галузь "Мистецтво"

Головна мета цієї освітньої галузі полягає в розвитку особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні.

У початковій школі домінуюча роль належить активній художній діяльності і творчому самовираженню дітей у сфері мистецтва. Основними завданнями освітньої галузі "Мистецтво" у початковій школі є пробудження у дітей інтересів до мистецтва,

залучення до художньо-творчої діяльності. На відміну від традиційного підходу до змісту освіти у діючій початковій школі, де викладаються дві відносно відокремлені дисципліни "Музика" та "Образотворче мистецтво", освітня галузь "Мистецтво" спрямована на залучення школярів до творчої діяльності в музичному, образотворчому (візуальному), хореографічному, театральному та екранних видах мистецтва. На основі такої взаємодії різних видів мистецтв у школярів формується цілісне художнє світосприйняття і світовідчуття, система естетичних ідеалів і смаків, почуття реальної відповідальності за збереження культурних надбань суспільства.

У початковій школі державний стандарт освітньої галузі передбачає вивчення мистецтв, серед яких основними (домінуючими) залишаються "Музика" та "Образотворче (візуальне) мистецтво". Доцільним є взаємозв'язок цієї освітньої галузі з іншими гуманітарними предметами (наприклад, заняття з хореографії можуть інтегруватися з предметом "Фізична культура", елементи театрального мистецтва - з предметом "Читання"). Впровадження в шкільну практику такого художнього комплексу дасть змогу розширити асоціативні уявлення, збагатити світовідчуття, забезпечити сенсорний, емоційний та інтелектуальний розвиток учнів.

Кількість годин на тиждень за предметами та курсами

Освітня галузь

Кількість тижневих годин у класах

Разом

1

2

3

4

Інваріантна складова частина

Мови і література1

8

8

9

9

34

Математика

3

4

4

4

15

Здоров'я і фізична культура

3

3

3

3

12

Технології

2

1

1

1

5

Людина і світ

1

1

2

2

6

Мистецтво

2

2

2

2

8

Всього

19

19

21

21

80

Варіативна складова частина

Додаткові години на освітні галузі, індивідуальні консультації та групові заняття

2

2

3

3

10

Сумарна кількість годин інваріантної та варіативної складової змісту початкової освіти

21

21

24

24

90

Загальнорічна кількість навчальних годин, що фінансується з бюджету

735

735

840

840

3150

Гранично допустиме тижневе навантаження учнів

20

20

22,5

22,5

85

Сумарне гранично допустиме навантаження учнів на рік

700

700

790

790

2980

____________

1 В освітній галузі "Мови і література" передбачено вивчення української мови як рідної, державної, мови шкіл національних меншин та іноземної мови. Години цієї освітньої галузі розподіляються у типових навчальних планах.

II. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи

1. Освітня галузь "Мови і література"

Українська мова

Мета і завдання цього навчального предмета в початковій школі полягає не лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати і писати), а й у мовленнєвому розвитку молодших школярів - умінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення.

Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі, зокрема в її початковій ланці.

Особливість рідної мови як навчальної дисципліни - це те, що вона є не тільки предметом вивчення, а найважливішим засобом виховання і розвитку особистості.

Головні завдання початкового етапу навчання української мови:

вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови;

формування комунікативних умінь;

гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності - слухання, говоріння, читання і письма;

ознайомлення з найважливішими

функціональними складовими мовної системи за принципом "від загального до часткового";

загальний розвиток особистості - інтелектуальний, моральний, вольовий.

Відповідно до мети і завдань освітньої галузі у структурі державного стандарту виділяються такі основні змістові лінії: комунікативна, лінгвістична, діяльнісна, лінгвоукраїнознавча.

Зміст освітньої галузі

Результат навчання

Комунікативна лінія

Мовлення. Усне і писемне мовлення, їх основні ознаки (артикуляція, літературна вимова, інтонація, паузи, темп, сила голосу, логічні наголоси; оформлення речень, тексту, вживання великих літер, розділових знаків, друковані, рукописні тексти). Джерела усної і письмової інформації

розрізнювати усне і писемне мовлення, правильно та зв'язно говорити, використовуючи виражальні засоби, уважно слухати невеликі усні повідомлення, читати вголос і мовчки невеликі за обсягом тексти, розуміти і запам'ятовувати повідомлення, основний зміст невеликих текстів, доступних для дітей молодшого шкільного віку

Переказ (усний і письмовий) тексту-розповіді та опису за колективно складеним планом

переказувати тексти близько до змісту, усно і письмово, від свого імені чи від імені дійової особи, передаючи послідовно основний зміст прочитаного, висловлювати власне ставлення до окремих ситуацій за змістом

Етикетні норми спілкування: увага до співрозмовника, повага до думки іншої людини. Форми вираження ввічливості із значенням прохання, відмови, побажання, подяки, вибачення, запрошення, вітання тощо

уміти звернутися один до одного і до старших, брати участь у розмові (ставити запитання, давати аргументовану відповідь, правильно висловлювати власні думки), толерантно ставитися до думок інших, дотримуватися норм етикету в спілкуванні, знати особливості українського національного етикету

Усне і писемне висловлювання на вільно обрану чи задану вчителем тему про почуте, прочитане, побачене

складати усні та письмові невеликі за обсягом твори (7 - 8 речень) на визначену вчителем чи самостійно обрану тему з дотриманням одержаних граматичних, орфоепічних, правописних і мовленнєвих умінь з орієнтацією на читача, вдосконалювати текст власного твору відповідно до порад учителя, уміти зв'язно висловлюватися

Лінгвістична лінія

Текст, його будова: тема і основна думка тексту, заголовок, абзац. Навчальні тексти художнього, наукового і ділового стилів (практичне ознайомлення). Основні типи текстів: розповідь, опис, міркування (практичне ознайомлення)

визначати тему і основну думку тексту, добирати до тексту заголовок, розрізняти типи текстів, ділити їх за змістом на частини, фіксувати в усних висловлюваннях і письмових текстах незнайомі слова, вислови і з'ясовувати їх значення

Речення, види простих речень за метою висловлювання. Головні (підмет і присудок) і другорядні члени речення. Однорідні члени речення. Уявлення про складне речення (найпростіші види)

знаходити межі речень у тексті, розрізняти види речень за метою висловлювання в конкретних випадках, правильно їх інтонувати, виділяти в простому реченні підмет і присудок (у найпростіших випадках), розпізнавати і вживати однорідні члени в простому

реченні, будувати складні речення за зразком, наводити власні приклади різних типів речень

Слово, його лексичне значення. Багатозначні слова. Найуживаніші синоніми, антоніми, омоніми. Уявлення про фразеологізми. Навчальні словники: тлумачний, фразеологічний

пояснювати пряме значення уживаних у мовленні слів і переносне (у найпростіших випадках), розпізнавати в

текстах найуживаніші омоніми, синоніми та антоніми, уміти пояснити значення найуживаніших фразеологізмів, користуватися словниками

Будова слова. Основа і закінчення: корінь, префікс, суфікс. Спільнокореневі слова. Словотвір

знаходити в словах складові значущі частини: основу і закінчення, корінь, префікс, суфікс (у нескладних випадках), розпізнавати і підбирати спільнокореневі слова

Частини мови. Іменник, прикметник, дієслово, особові займенники, числівники. Найуживаніші прислівники, прийменники, сполучники.

Загальні відомості про рід, число, відмінки іменників; змінювання прикметників за родами, числами, відмінками; час, особу, число дієслова, дієслівні форми на -ться, -шся; змінювання особових займенників за відмінками

розпізнавати іменники, прикметники, дієслова, особові займенники і числівники, наводити приклади, правильно вживати змінні слова вивчених частин мови в належних формах

Звуки і букви. Голосні і приголосні звуки. Український алфавіт. Склад. Наголос, наголошені і ненаголошені голосні. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі і глухі. Найуживаніші правила вимови голосних і приголосних звуків. Вимова і правопис дієслівних форм на -ться, -шся.

розрізняти звуки і букви, голосні і приголосні, тверді і м'які. Знати український алфавіт. Знаходити слова у словнику за алфавітом. Правильно ділити слова на склади, додержуватися найважливіших правил вимови та позначення на письмі голосних [еи], [ие] у ненаголошеній позиції, дзвінких приголосних, звуків [дж], [дз], [дз'], [ґ]; буквосполучень -ться, -шся у дієслівних формах

Правопис. Найуживаніші орфографічні правила про:

вживання великої букви

а) на початку речення;

б) у власних назвах (прості випадки);

написання ненаголошених голосних [еи], [ие], що перевіряються і не перевіряються наголосом (із орфографічного мінімуму); написання приголосних у коренях слів, що перевіряються і не перевіряються правилами (з орфографічного мінімуму); позначення подовжених м'яких приголосних на письмі; роздільне написання окремих прийменників з іменниками;

каліграфічно і грамотно писати з голосу текст обсягом до 80 слів з вивченими орфограмами і пунктограмами

вживання апострофа; написання частки не з дієсловами; вживання розділових знаків у кінці речення; коми при однорідних членах без сполучників та із сполучниками а, але.

Орфографічний словник (практичне ознайомлення)

уміти самостійно користуватися орфографічним словником для з'ясування правильності написання слова, його окремих форм

Лінгвоукраїнознавча лінія

Тематичні групи слів - назв предметів і реалій матеріальної та духовної культури Українського народу

розуміти значення слів, що стосуються предметів побуту, народних звичаїв, та усталених

історично, уміти пояснити їх значення, в окремих нескладних випадках - походження (наприклад, макітра - мак терти), уміти використовувати тематичні групи слів народознавчого змісту в мовленні

Усталені вирази, українські народні прислів'я, приказки, загадки, лічилки, скоромовки, потішки, пісні, казки, легенди тощо як відображення народного досвіду, українського характеру

знати українські прислів'я, приказки, фразеологічні звороти, загадки, казки, пісні, уміти доречно використовувати їх у мовленні (усному й писемному) з метою його увиразнення

Діяльнісна лінія

Уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати (практично)

виділяти у мовних одиницях (слові, реченні, текстах) їх складові; головне у мовних одиницях: корінь слова, основу речення, тему і основну думку тексту; наводити приклади на підтвердження власних міркувань; робити елементарні висновки на основі спостережень за мовними явищами, уміти узагальнювати мовні факти на основі їх спостережень, аналізу, порівняння

Українська мова в школах з навчанням мовами національних меншин

Основна мета навчання української мови як державної у початкових класах - забезпечити початковий рівень комунікативних умінь та елементарних знань з мови та етнокультури українців, а також формування інтелектуально розвиненої особистості, громадянина України.

Українська мова вивчається в усіх

навчальних закладах України, в тому числі у школах національних меншин. Тому мовний цикл у таких школах складатиме рідна мова, українська мова як державна, іноземна мова. Якщо в окремих регіонах діти тієї чи іншої національності (наприклад євреї, болгари) навчаються у школах з російською мовою викладання, а рідну мову вивчають як предмет, то питання, що стосується рідної мови, вирішується на реґіональному рівні.

Специфіка Державного стандарту з української мови обумовлена подвійною природою мови: з одного боку - це система знань і правил, з іншого - мовлення, мовленнєва діяльність.

Державний стандарт визначає мінімальний зміст початкової освіти з української мови, який є оптимальним для оволодіння елементарною системою знань та мовними і мовленнєвими уміннями і навичками, необхідними для навчання в середній ланці школи. Разом з тим він не обмежує потреби і можливості учнів, які хочуть і можуть отримувати глибші знання, мовленнєві уміння і навички, вищі від мінімального рівня (наприклад, у школах з російською, польською мовами викладання). Тому Державний стандарт конкретизується у програмах, призначених для різних типів шкіл, у яких рівень мінімальних вимог до загальної мовної підготовки учнів має бути однаковим, стабільним, а максимальний рівень базового змісту освіти залежить від бажань, освітньої мети, типу школи і можливостей учнів.

Мова є складовою культури українського народу, її вивчення нерозривно пов'язане з етнокультурознавчими знаннями. Ці фактори і визначають основні змістові лінії Державного стандарту з української мови, а саме:

формування умінь спілкуватися українською мовою (комунікативна компетенція);

формування системи елементарних знань з мови (мовна компетенція);

формування сукупності знань про побут, звичаї, традиції українського народу (етнокультурознавча компетенція).

Кожна з цих ліній має свій обсяг знань, умінь і навичок. Комунікативна компетенція складатиметься з умінь і навичок різних видів мовленнєвої діяльності (слухання, розуміння, говоріння, читання і письмо) та умінь і навичок спілкування у типових ситуаціях.

Мовну компетенцію становлять відомості з мови та частково-мовленнєві уміння і навички, сформовані на базі цих знань (орфоепічні, лексичні, граматичні), та уміння і навички з мови і орфографії.

Етнокультурознавча компетенція передбачає знання реалій матеріальної і духовної культури українського народу.

Кожен з перелічених видів знань, умінь і навичок формується у нерозривній єдності. При цьому основою є мовні знання, а результатом - уміння і навички спілкування, розвиток інтелектуальних здібностей, емоційних відчуттів.

Навчання української мови тісно пов'язане з розвитком розумової діяльності дітей - порівнянням, аналізом, узагальненням, з емоційною сферою - почуттям задоволення від досягнутого, краси поетичного слова, здивуванням новим, невідомим тощо.

Державна мова - обов'язковий навчальний предмет, який є складовою базового змісту освіти.

Кожна із змістових ліній виражена в такому обов'язковому мінімумі змісту освітньої галузі:

Зміст освітньої галузі

Результат навчання

Комунікативна лінія

Мовлення.

Види мовленнєвої діяльності:

аудіювання

уміти зосереджувати увагу на українському мовленні, сприймати його на слух, розуміти усне мовлення вчителя, однокласників, носіїв української мови (тривалість звучання 1 - 3 хвилини), усвідомлювати зміст почутого (факти, явища, події)

говоріння:

оволодіти частково мовленнєвими уміннями (орфоепічними, граматичними, інтонаційними), словниковим запасом у межах засвоєних тем, вміти будувати окремі висловлювання словосполученнями, реченнями

а) розвиток діалогічного мовлення

оволодіти комунікативними уміннями: відповідати на запитання вчителя, пов'язані з навчальною діяльністю та оточуючим середовищем, за змістом тексту, малюнками; самим ставити запитання, щоб довідатися про щось, одержати інформацію, познайомитися, спонукати до дії тощо, уміти брати участь у діалозі, вести діалог, дотримуючись правил мовленнєвого етикету, за змістом тексту, ситуативним малюнком, уявною ситуацією

б) розвиток монологічного

мовлення

уміти дослівно переказувати сприйнятий на слух або прочитаний невеликий за обсягом текст за планом, малюнками, питаннями тощо, висловлювати своє ставлення до прочитаного, розповідати за аналогією, серією малюнків, предметними і нескладними за змістом сюжетними малюнками, опорними словами; розповідати про себе, свою родину, дім (квартиру), школу, клас

читання:

уміти співвідносити звуки і букви; читати вголос цілими словами, правильно, плавно, в міру швидко, розуміти прочитане, виразно читати, розповідати напам'ять вірші, скоромовки, загадки, читати мовчки і розуміти текст, відповідати на запитання за його змістом; оцінювати вчинки героїв

а) робота над текстом

уміти розрізняти тексти різних жанрів, орієнтуватися у змісті прочитаного, визначати тему тексту, знаходити в тексті речення, що виражають основну думку, образні вислови, визначати логічно завершені частини тексту та добирати заголовки до них, помічати незнайомі слова і з'ясовувати їх значення за допомогою вчителя, словників до текстів, перекладних шкільних словників, переказувати уривок тексту за завданням

учителя, колективно складеним планом, виконувати завдання творчого характеру

б) ознайомлення з українською дитячою літературою

знати імена і прізвища видатних українських письменників-класиків Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка, окремих українських письменників, які пишуть для дітей, уміти за назвою книжки і малюнком-ілюстрацією на обкладинці визначити, про кого (що) розповідається в ній

письмо

володіти графічними уміннями (правильно позначати звуки буквами, каліграфічно і грамотно (без пропусків букв) писати, уміти списувати текст без пропусків і заміни букв, складів, писати під диктовку слова, речення, невеликий текст (55 - 60 слів), письмово відповідати на запитання

розвиток писемного зв'язного мовлення

уміти передавати в письмовій формі за готовим планом сприйнятий на слух текст (переказ) обсягом 70 - 75 слів, усно скласти і написати вітання рідним, подрузі або другові, правильно писати адресу на конверті, включатися в колективну роботу над складанням текстів, доповнювати, виправляти, користуватися орфографічним словником

Лінгвістична лінія

Звуки і букви.

Українська мова як засіб міжнаціонального спілкування в Україні, засіб пізнання життя й культури українського народу

розуміти значення української мови як державної і необхідність її знання

Голосні та приголосні звуки, позначення їх буквами.

Норми української літературної вимови

уміти розрізняти голосні та приголосні звуки і позначати їх буквами, правильно вимовляти українські звуки та звукосполучення, розрізняти особливості вимови звуків рідної та української мов

Український алфавіт.

Склад. Наголос. Наголошені та ненаголошені голосні. Приголосні тверді та м'які, дзвінкі та глухі

знати український алфавіт, знаходити слова в словнику за алфавітом, визначати кількість звуків, складів у слові та місце наголосу, розрізняти значення слів залежно від місця наголосу, приголосні тверді та м'які, дзвінкі та глухі

Слово.

Лексичне значення слова. Однозначні та багатозначні слова. Найуживаніші синоніми та антоніми

уміти пояснювати лексичне значення слова, розуміти багатозначність деяких слів, добирати синоніми, антоніми (на засвоєному лексичному матеріалі) та доцільно використовувати їх у власному мовленні, бачити спільне і відмінне у лексичному значенні схожих слів рідної та української мов

Навчальні словники (перекладний, тлумачний, орфографічний)

уміти користуватися словниками

Будова слова.

Словотвір.

Основа і закінчення.

Корінь, суфікс, префікс.

Спільнокореневі слова

уміти визначати основу слова та закінчення, корінь слова, суфікси, префікси (у найпростіших випадках), добирати групи спільнокореневих слів, змінювати закінчення при конструюванні словосполучень і речень, утворювати нові слова за допомогою суфіксів і префіксів

Граматичне значення слова.

Частини мови: іменник, прикметник, займенник, дієслово, прийменник, числівник, сполучник. Найуживаніші прислівники (практично). Числівники кількісні та порядкові (практично) в межах

20

уміти розрізняти слова, що належать до різних частин мови за питанням, групувати їх, складати речення з вживанням прийменників, сполучників, вживати в усному мовленні та на письмі найуживаніші прислівники, називати ознаку якості, місця, простору, часу, кількісні і порядкові числівники, бачити спільне і відмінне у граматичних категоріях різних частин мови в рідній та українській мовах

Іменник.

Власні та загальні назви.

Рід, число іменників.

Змінювання за питаннями (відмінками). Клична форма

уміти розрізняти іменники - назви істот і неістот, власні та загальні назви, розрізняти рід іменників (він, вона, воно, мій, моя, моє), змінювати іменники за числами і відмінковими питаннями, конструювати словосполучення (іменник + іменник, дієслово + прийменник + іменник, прийменник + прикметник + іменник), вживати кличну форму іменників у різних ситуаціях спілкування

Прикметник

уміти вживати прикметник у тому самому роді, числі й відмінку, якого вимагає іменник; змінювати прикметники за відмінковими питаннями залежно від іменника, конструювати словосполучення (прикметник + іменник); утворювати і використовувати найуживаніші прикметники вищого та найвищого ступенів в усному і писемному мовленні

Займенник.

Особові, присвійні, вказівні

уміти змінювати особові займенники за відмінковими питаннями; замінювати іменники та прикметники відповідними займенниками під час побудови текстів; вживати особові, присвійні та вказівні займенники під час розповіді про себе, своїх рідних, друзів

Дієслово.

Час, особа, число дієслів. Неозначена форма. Рід дієслів (у минулому часі). Наказовий спосіб дієслова з уживанням слів-звертань (практично)

уміти вживати дієслова в різних часових формах та неозначеній формі; змінювати дієслова за особами під час побудови речень; вживати дієслова наказового способу в діалогічному мовленні

Прийменник (практично)

уміти зв'язувати слова у словосполучення, речення за допомогою найпростіших прийменників, зокрема з протилежним значенням (у школу - зі школи, до хати - з хати тощо)

Сполучники (практично).

Сполучники і, та, а, але, що, щоб, який

уміти поєднувати слова в реченні, будувати речення, вживаючи сполучники і, та, а, але, що, щоб, який

Речення.

Види речень за метою висловлювання. Окличні речення. Речення з однорідними членами. Звертання в спонукальних та питальних реченнях. Граматична основа речення

уміти будувати і вживати речення різних типів із сполучниками та без них, із звертаннями, однорідними членами в усному та писемному мовленні, складні речення (за зразком) із сполучниками що, щоб, який, правильно інтонувати речення в процесі читання та під час власних висловлювань, встановлювати зв'язки між словами за допомогою питань, поширювати речення

Текст.

Тексти розповіді та описи. Тексти міркування.

Заголовок. Будова текстів. Засоби зв'язку між реченнями тексту

уміти добирати заголовки, складати тексти розповіді, описи за зачином і малюнком, опорними словами, планом і малюнком, редагувати власний текст

Орфографія та пунктуація. Велика буква у власних назвах. Перенос слів. Позначення м'якості

приголосних. Вживання апострофа. Позначення подовження м'яких приголосних. Написання префіксів з-, (с-), роз-, без-, Наголошені е, и. Правопис не з дієсловом

уміти правильно писати слова з вивченими орфограмами під час списування, самостійного складання та запису текстів, диктантів, правильно підбирати перевірні слова

Розділові знаки.

Кома, крапка, знак питання, знак оклику

уміти вживати відповідні розділові знаки в кінці речення (залежно від мети висловлювання та інтонації), кому перед а, але, що, щоб, який, після звертання

Лінгвоукраїнознавча лінія

Український мовленнєвий етикет

уміти використовувати правила українського мовленнєвого етикету під час спілкування з однокласниками, дорослими

Українські імена та прізвища. Дитячі імена. Українські клички тварин

уміти правильно вживати імена дітей та дорослих, звертаючись до них

Українські національні ігри та іграшки, дитячі пісні, веснянки, заклички, лічилки

знати по кілька дитячих ігор, лічилок,

скоромовок, закличок, веснянок, колядок, пісень

Українські казки, приказки, прислів'я

знати і вміти розповідати кілька українських казок

Українська хата, обереги. Інтер'єр. Український національний одяг

знати назви предметів українського побуту, рослин, які є символами України, уміти розповідати за малюнками (предметними та сюжетними) про особливості українського інтер'єру, значення оберегів (рушника, вишиванки, рослин, квітів та стрічок у віночку)

Звичаї та свята українського народу (свято Миколая, Різдво, Великдень)

уміти передавати зміст почутого або прочитаного про найважливіші українські свята та обряди, звичаї (відповідно до вікових особливостей дітей)

Визначні історичні постаті та діячі культури України

вміти розповідати (на матеріалі прочитаних текстів) про видатні історичні постаті України, наприклад князя Володимира, Ярослава Мудрого, Б. Хмельницького та інших, знати імена українських письменників Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка та кілька їх віршів

Символи Української держави: герб, прапор, гімн. Київ - столиця України

уміти розповідати (на матеріалі почутого, прочитаного і побаченого) про символи Української держави (герб, прапор, гімн) та їх значення, про Київ - столицю України

Мови національних меншин

Вивчення мов національних меншин є важливою частиною шкільної мовної освіти, у тому числі в початкових класах. Школа покликана сприяти збереженню, розвитку мов, культур національних меншин України і водночас забезпечувати такий рівень володіння державною мовою, який гарантує учням інтеграцію в українське суспільство.

Форми організації, змісту навчання та стандарти у вивченні мов національних меншин визначаються на основі аналізу тих функцій, які виконує в суспільстві та чи інша мова (з урахуванням реально існуючих та очікуваних сфер її використання).

Мови національних меншин вивчаються у школах України на

різних засадах: як мови навчання, як окремі предмети, факультативні курси тощо. Державні стандарти стосуються двох основних варіантів: мови навчання та мови, яка вивчається як окремий предмет у школі з іншою мовою викладання.

Особливістю державних стандартів з мов національних меншин є те, що вони узагальнено визначають основні характеристики (мета, завдання, змістові лінії) шкільного навчання різних мов. Конкретизація, змістове наповнення цих характеристик має бути забезпечене навчальними програмами з кожної мови окремо.

1. Метою навчання мов національних меншин у школі є формування й розвиток:

уміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, прилучення до культури народу - носія певної мови, ефективно застосовувати різні види мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), володіти культурою спілкування в поліетнічному середовищі;

знань про мову як основу формування й розвитку мовленнєвих навичок;

етнічної самосвідомості учнів, а також патріотичних почуттів, громадянської свідомості, розуміння своєї причетності до Українського народу, поваги до державної мови, до інших мов і культур насамперед тих, що функціонують в Україні;

критичного мислення, вміння формувати власний погляд на той чи інший предмет, зіставляти його з іншими поглядами, поважати їх;

навичок етики поведінки, естетичних відчуттів.

2. Завданнями навчання мов національних меншин є:

розширення, активізація словникового запасу учнів з урахуванням тих груп слів, усталених висловів, що відображають реалії життя народу, особливості життєвого досвіду, історії, мистецтва;

формування та розвиток граматичних навичок (утворення форм слова, побудова словосполучень, речень, поєднання речень у висловлюванні), орфоепічних, графічних та орфографічних умінь і навичок, техніки читання та письма;

набуття уміння здійснювати елементарний мовний аналіз: розділяти слово на склади та на звуки, визначати наголос, порівнювати вимову й написання слова, усвідомлювати певні особливості граматичної форми слова, побудови речення (у межах, визначених програмами для відповідного типу мовного курсу);

формування та розвиток умінь, необхідних для сприймання та побудови тексту: розрізнювати

окремі елементи змісту, розуміти причиново-наслідкові зв'язки, головну думку тексту в процесі слухання і читання; планувати своє висловлювання з урахуванням комунікативного завдання, відповідно добирати мовні засоби, будувати усний та письмовий текст; додержуватися правил мовленнєвої поведінки, мовленнєвого етикету, що мають національну специфіку;

набуття уміння порівнювати, розрізнювати мовні явища (вимову, значення, форму слова, побудову речення тощо) української та інших мов; контролювати свою мовну поведінку, запобігати змішуванню мов.

3. Зміст кожного мовного курсу визначається за такими основними лініями:

комунікативною,

лінгвістичною,

лінгвонародознавчою.

Мова шкільного навчання

Зміст освітньої галузі

Результати навчання

Комунікативна лінія

Аудіювання

Сприймання на слух, розуміння текстів, що належать до різних жанрів, стилів, типів мовлення, ступінь складності яких відповідає віковим особливостям учнів та етапу навчання

уміти уважно слухати текст, розуміти,

запам'ятовувати з одного прослухування його фактичний зміст, визначати тему та головну думку твору, розрізнювати основну та додаткову інформацію; помічати особливості художньої форми; розрізнювати твори, що належать до різних жанрів, типів мовлення (у визначених програмою межах), висловлювати власну думку про зміст, форму, персонажів твору, враховувати різні погляди на той самий предмет

Говоріння

Відтворення, переказ зразкових текстів; побудова діалогічних та монологічних текстів різних жанрів, стилів, типів мовлення

уміти виразно декламувати вивчені напам'ять твори, переказувати прослухані чи прочитані твори (детально, вибірково, стисло), створювати діалогічні та монологічні тексти з урахуванням ситуації спілкування та комунікативного завдання; висловлювати власну думку, зважувати різні погляди на предмет обговорення; реалізувати певний задум висловлювання, не відходячи від теми, дотримуючись норм літературної мови, правил мовленнєвої поведінки; додержуватися правил мовленнєвого етикету, визначених народною традицією, а також етики спілкування з носіями інших мов, культур; критично оцінювати власне висловлювання, вдосконалювати його

Читання

Формування, розвиток техніки читання вголос та мовчки, розуміння самостійно прочитаних текстів, що належать до різних родів літератури, жанрів, стилів, типів мовлення

уміти читати вголос та мовчки за визначеними програмою нормативами; розуміти, запам'ятовувати фактичний зміст, аналізувати побудову твору, визначати тему та головну думку прочитаного, ставлення автора до подій, персонажів твору; оцінювати художні достоїнства твору; формувати власну думку про самостійно прочитаний текст; бачити зв'язок твору із власним життєвим досвідом; уміти самостійно працювати з книгою, знаходити необхідний матеріал у бібліотеці (користуючись каталогами, показчиками тощо), розрізнювати твори, що належать до різних родів літератури, жанрів, типів мовлення; віршовані та прозові твори

Письмо

Формування графічних навичок, техніки письма, навичок правопису, культури оформлення письмової роботи. Побудова текстів у писемній формі

володіти технікою письма за визначеними програмою нормативами; вміти списувати, писати з пам'яті та перевіряти написане; писати під диктовку текст, орфографічна та правописна складність якого визначена відповідною програмою; письмово переказувати текст певного типу та обсягу, самостійно будувати писемний текст, висловлювати на письмі власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір тощо; вдосконалювати написане

Відомості про мовлення

Усне і писемне мовлення, діалог та монолог. Ситуація спілкування (предмет мовлення, адресат, мета). Етика мовлення. Національні стереотипи мовленнєвої поведінки

розуміти особливості усного і писемного мовлення, необхідність враховувати вимоги до них у побудові власних висловлювань; дотримуватися правил етики мовлення, враховувати національні стереотипи мовленнєвої поведінки, бути толерантним у спілкуванні з носіями інших мов і культур

Лінгвістична лінія

Мова як найважливіший засіб спілкування і пізнання. Рідна, державна та інші

мови

розуміти значення мови у житті людей, існування у світі різних мов, необхідність добре знати рідну, державну та інші

мови

Звуки і букви

Смислорозрізнювальна роль звуків мови. Звукова система мови. Складоподіл. Наголос. Правила вимови. Позначення звуків буквами. Алфавіт

уміти ділити слово на склади, на звуки, визначати наголос у слові; розрізнювати на слух, правильно вимовляти голосні та приголосні звуки, дзвінкі й глухі приголосні та інші групи звуків, що становлять звукову систему певної мови; додержуватися правил вимови звуків у слові; вміти позначати звуки слова на письмі буквами; знати алфавіт; уміти знаходити слово в алфавітних списках; бачити подібність і відмінність у звуковій та графічній системах рідної та української мови; стежити за своєю вимовою, дотримуватися правил позначення звуків на письмі

Лексика. Фразеологія

Значення слова. Однозначні та багатозначні слова. Синоніми, антоніми, омоніми. Звуконаслідувальні слова. Тематичні групи слів. Найбільш уживані усталені вирази, їх значення, використання. Словники різних типів

розуміти значення найвживаніших слів (а також окремих значень багатозначного слова), усталених виразів; добирати до слова, усталеного виразу їх синоніми, антоніми; тлумачити їх значення (у нескладних випадках); уміти помічати в прослуханому або прочитаному тексті слова, усталені вирази, які відрізняються особливою точністю, виразністю, образністю; правильно, доречно вживати слова різних тематичних груп, усталені вирази в усному та писемному мовленні; бачити подібність і відмінність у відтінках, обсязі значення слів рідної та української мови; вміти контролювати свою мовну поведінку в слововживанні; користуватися словниками для школярів (орфографічним, тлумачним та іншими)

Будова слова. Словотвір

Значущі частини слова, їх роль; творення слів за допомогою префіксів, суфіксів та інших частин слова. Зв'язок значення слова із значенням окремих його частин

усвідомлювати будову слова, роль значущих частин слова; вміти з'ясовувати значення слова шляхом спостереження за будовою, значенням окремих його частин; утворювати слова з даних значущих частин слова, пояснювати їх значення; здійснювати (у нескладних випадках) розбір слова за будовою; бачити подібне та відмінне у будові слова рідної та української мови

Частини мови

Загальне поняття про слово як частину мови: значення, граматичні ознаки, роль у реченні. Форми слова.

Роль значущих частин слова в утворенні граматичних форм. Різноманітність лексичного значення слів, що належать до тієї чи іншої частини мови

уміти розпізнавати слова, що належать до тієї чи іншої частини мови, вказувати на окремі їх характеристики; утворювати форми слова, правильно використовувати їх у побудові словосполучення, речення; уникати граматичних помилок у тих випадках, коли в рідній та українській мові існують різні способи вираження певного граматичного значення; розуміти (при слуханні та читанні) особливості змісту висловлювання, які обумовлені граматичним значенням слова (наприклад часова віднесеність, доконаність-недоконаність дії тощо); розрізнювати форми одного слова та однокореневі слова; бачити подібність та відмінність окремих граматичних категорій у рідній та українській мовах, контролювати свою мовну поведінку в утворенні граматичних форм

Текст

Тематична, смислова єдність тексту. Лексичні, морфологічні, синтаксичні засоби пов'язування

речень у тексті, засоби смислової конкретизації речення у тексті. Побудова тексту (зачин, основна частина, кінцівка). Абзац. Окремі особливості текстів, які належать до різних стилів, жанрів, типів мовлення

уміти визначати тему та підтеми прослуханого чи самостійно прочитаного тексту, знаходити в ньому зачин, основну частину, кінцівку; визначати зміст абзаців, знаходити ті засоби, за допомогою яких речення у тексті пов'язані між собою; уміти виявляти окремі особливості тексту, які свідчать про його належність до певного стилю, жанру, типу мовлення (у нескладних випадках); будувати текст з урахуванням зазначених його особливостей

Речення

Поділ тексту на речення, речення на слова.

Речення, різні за метою висловлювання. Прості й складні речення. Зв'язок слів у реченні. Головні та другорядні члени речення. Звертання. Пряма мова. Порядок слів та інтонація як засоби смислової конкретизації речення у тексті (або інші мовні засоби, які використовуються з тією ж метою у тій чи іншій мові)

розуміти логічний та емоційно-експресивний зміст речення в усному та писемному мовленні; будувати речення різних типів; уміти інтонаційно правильно читати речення різних типів; розпізнавати речення, різні за метою висловлювання, знаходити звертання, слова автора та пряму мову в реченнях з прямою мовою; уміти встановлювати зв'язок між словами речення, ставити запитання до головних та другорядних членів з метою кращого розуміння змісту речення; бачити подібне і відмінне у будові речення в рідній та українській мовах, враховувати її специфіку у власному мовленні

Правопис

Співвідношення написання й вимови слова. Визначене програмою коло орфографічних та пунктуаційних правил. Списки найуживаніших слів, правопис яких має бути засвоєний

уміти бачити особливості написання слова, зіставляти його з вимовою, знаходити ті позиції в слові, які містять правописні труднощі та потребують уточнення; безпомилково писати слова із списків для запам'ятовування та застосовувати на письмі правил орфографії; вживати розділові знаки в кінці речення, при звертанні та інші, визначені програмою; списувати, перевіряти написане; писати диктанти, складені за нормативами, визначеними програмою

Лінгвонародознавча лінія

Тематичні групи слів, що називають реалії життя народу, відображають національну специфіку матеріальної та духовної культури (з урахуванням особливостей життя певної етнічної групи, обумовлених контактами різних культур).

Усталені вирази, прислів'я, приказки, загадки, лічилки, пісні, казки, легенди тощо як відображення народного досвіду, особливостей національного характеру.

Розповіді про видатних людей того чи іншого народу, в тому числі тих, хто жив (живе) в Україні

розуміти значення визначених програмою слів, усталених виразів, які стосуються народних звичаїв, традиційних ремесел, предметів побуту; знати місцеві географічні назви, власні імена, уміти пояснити їх значення, походження (у нескладних випадках); знати певне коло слів-символів, які асоціюються з тим чи іншим народом (таких, якими для українців є, наприклад, біла хата, калина, барвінок тощо), вміти розказати про них; знати імена видатних людей, які є ключовими постатями в культурі, історії народу, вміти розказати про них; знати прислів'я, приказки, загадки, лічилки, пісні (орієнтовна їх кількість визначається програмою); уміти порівнювати сюжети, персонажів казок, легенд, які є подібними у фольклорі рідного та українського народу

Мови,

що вивчаються як окремі предмети

Зміст освітньої галузі

Обов'язкові результати навчання

Комунікативна лінія

Аудіювання

Сприймання на слух, розуміння текстів, що належать до різних жанрів, стилів, типів мовлення, ступінь складності яких відповідає мовленнєвій підготовці учнів

уміти уважно слухати текст, розуміти, запам'ятовувати після одного (або після повторного) прослухування його фактичний зміст, з опорою на допоміжні матеріали визначити тему та основну думку; складати свою думку про зміст, персонажів твору, помічати окремі особливості художньої форми

Говоріння

Відтворення, переказ зразкових текстів, побудова діалогічних та монологічних висловлювань

уміти інтонаційно правильно декламувати вивчені напам'ять твори, переказувати прослухані чи прочитані твори (детально, вибірково) з опорою на допоміжні матеріали; підтримувати діалог, будувати зв'язні тексти (з опорою на допоміжні матеріали); додержуватися правил мовленнєвого етикету, визначених народною традицією, а також етики спілкування з носіями інших мов, культур; вдосконалювати власне висловлювання

Читання

Формування, розвиток техніки читання вголос та мовчки; розуміння текстів (самостійно прочитаних або попередньо прослуханих), що належать до різних родів літератури, жанрів, стилів, типів мовлення

уміти читати вголос та мовчки за

визначеними програмою нормативами; розуміти, запам'ятовувати фактичний зміст твору (самостійно прочитаного незнайомого твору або того, що був попередньо прослуханий у читанні вчителем чи в запису); з опорою на допоміжний матеріал визначати тему та основну думку; складати власну думку про зміст, персонажів твору; помічати особливості художньої форми

Письмо

Формування графічних навичок, техніки письма, навичок правопису.

Побудова текстів у писемній формі

володіти технікою письма за визначеними програмою нормативами; уміти списувати, писати з пам'яті та перевіряти написане, писати зорово-слухові диктанти; висловлювати у писемній формі свої думки, почуття, враження тощо

Лінгвістична лінія

Мова як найважливіший засіб спілкування, пізнання. Рідна, державна та інші мови

розуміти необхідність добре знати рідну, державну та інші мови

Звуки і букви

Звуки мовлення. Групи звуків, що становлять звукову систему мови. Складоподіл. Наголос. Правила вимови. Позначення звуків буквами

уміти ділити слово на склади, на звуки, визначати наголос у слові, розрізнювати на слух, правильно вимовляти звуки тих груп, що становлять звукову систему мови; додержуватися правил наголошення, вимови звуків у слові; позначати звуки на письмі буквами; знати алфавіт, уміти знаходити слово за алфавітом; бачити подібність і відмінність у звуковій та графічній системах української та рідної мови, стежити за своєю вимовою, додержуватися правил позначення звуків на письмі

Лексика. Фразеологія

Значення слова. Синоніми, антоніми. Тематичні групи слів.

Найуживаніші усталені вирази, їх значення, використання.

Словники різних типів

розуміти значення певного кола найуживаніших слів та усталених виразів; уміти добирати до них синоніми, антоніми; правильно, доречно вживати у власному мовленні слова та усталені вирази з визначених програмою тематичних груп; користуватися словниками для школярів

Будова слова. Словотвір

Значущі частини слова, творення слів за допомогою префіксів, суфіксів та ін.

Зв'язок значення слова із значенням окремих його частин

усвідомлювати будову слова, роль значущих частин слова; уміти з'ясовувати значення слова, аналізуючи значення окремих його частин; утворювати слова (за зразком) з даних значущих частин слова, пояснювати їх значення; бачити подібне та відмінне у будові слова української та рідної мови

Частини мови

Значення, граматичні ознаки, роль у реченні.

Форми слова. Роль значущих частин слова у творенні граматичних форм

уміти утворювати форми слова, правильно використовувати їх для побудови словосполучення, речення, уникати граматичних помилок (виправлять помилки), зокрема у тих випадках, коли в рідній та українській мові існують різні способи вираження граматичного значення

Різноманітність лексичного значення слів, що належать до тієї чи іншої частини мови

уміти розуміти (при слуханні та читанні) особливості змісту висловлювання, які обумовлені граматичним значенням слова (наприклад, часова віднесеність дії, рід займенника тощо)

Текст

Тематична єдність тексту.

Засоби пов'язування речень у тексті.

Побудова тексту (зачин, основна частина, кінцівка)

уміти визначати тему та підтеми прослуханого чи самостійно прочитаного тексту, знаходити в ньому зачин, основну частину, кінцівку, розпізнавати засоби, за допомогою яких речення у тексті пов'язані між собою (у нескладних випадках); будувати текст з урахуванням його особливостей

Речення

Поділ тексту на речення, речення на слова.

Речення, різні за метою висловлювання. Зв'язок слів у реченні.

Звертання

уміти розуміти логічний та емоційно-експресивний зміст речення в усному та писемному мовленні, будувати речення різних типів (з опорою на допоміжні матеріали), виразно читати їх; розпізнавати речення, різні за метою висловлювання, встановлювати зв'язок між словами речення з метою кращого розуміння змісту речення; знаходити в реченні звертання; бачити подібне й відмінне у будові речення в українській та рідній мові, враховувати їх специфіку у власному мовленні

Правопис

Співвідношення написання і вимови слова.

Визначене

програмою коло орфографічних та пунктуаційних правил. Списки найуживаніших слів, правопис яких треба засвоїти

уміти бачити особливості написання слова, зіставляти його з вимовою, безпомилково писати слова із списків для запам'ятовування, списувати і перевіряти написане

Лінгвонародознавча лінія

Тематичні групи слів, що називають реалії життя народу, відображають національну специфіку матеріальної та духовної культури (з урахуванням особливостей життя певної етнічної групи в Україні)

розуміти значення визначених програмою слів, усталених виразів, які стосуються народних звичаїв, предметів побуту; знати місцеві географічні назви, власні імена, вміти пояснювати їх значення, походження (у нескладних випадках), уміти, використовувати слова зазначених тематичних груп у мовленні

Усталені вирази, прислів'я, приказки, загадки, лічилки, пісні, казки, легенди тощо як відображення народного досвіду, особливостей національного характеру. Національні особливості мовленнєвого етикету. Розповіді про видатних людей того чи іншого народу, у тому числі тих, що жили (живуть) в Україні

Знати прислів'я, приказки, загадки, лічилки, пісні, казки (орієнтовна їх кількість визначається програмою); уміти дотримуватися правил мовленнєвого етикету, визначених народною традицією, а також етики спілкування з носіями інших мов і культур

Читання

Визначення базового компонента змісту початкової освіти з читання ґрунтується на особливостях мовленнєвого розвитку молодших школярів та на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного та літературознавчого.

Мовленнєвий розвиток у курсі "Читання" зорієнтований на інтенсивне формування у школярів відповідних умінь, навичок. Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними під час добору творів для читання, передбачають встановлення зв'язків між усіма видами мистецтва, прилучення школярів до літератури як мистецтва слова.

Літературознавчий принцип реалізується в процесі аналізу художнього тексту. Об'єктом уваги читача є слово, що осмислюється як засіб створення словесно-художнього образу.

Зазначені принципи забезпечують реалізацію і таких аспектів вивчення літератури в початковій школі, як літературознавча пропедевтика, представлення учням художніх творів як витворів словесного мистецтва, що розкривають перед юними читачами багатство навколишнього світу і людських взаємин, авторську позицію, допомагають накопиченню морально-естетичного та соціального досвіду дитини, формують у неї власне ставлення до дійсності.