Про внесення доповнень і змін до Виправно-трудового кодексу Української РСР

УКАЗ

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про внесення доповнень і змін до Виправно-трудового кодексу Української РСР

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 8 лютого 1977 року "Про внесення доповнень і змін до Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік" Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

I. Доповнити Виправно-трудовий кодекс Української РСР розділом III-А такого змісту:

"РОЗДІЛ III-А

ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ УМОВНОГО ЗАСУДЖЕННЯ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ З ОБОВ'ЯЗКОВИМ ЗАЛУЧЕННЯМ ЗАСУДЖЕНОГО ДО ПРАЦІ І УМОВНОГО ЗВІЛЬНЕННЯ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ З ОБОВ'ЯЗКОВИМ ЗАЛУЧЕННЯМ ЗАСУДЖЕНОГО ДО ПРАЦІ

ГЛАВА 13-А

Порядок і умови виконання умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці і умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці

Стаття 821. Направлення засуджених до місця обов'язкового залучення до праці

Особи, умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які перебувають на момент набрання вироком законної сили на волі, прямують за рахунок держави до місця роботи самостійно. У цих випадках суд, який постановив вирок, надсилає органові внутрішніх справ за місцем проживання засудженого розпорядження про виконання вироку. Орган внутрішніх справ вручає засудженому розпорядження про виїзд до місця роботи. Не пізніше трьох діб з дня одержання розпорядження засуджений зобов'язаний виїхати до місця роботи і прибути туди протягом необхідного для проїзду строку, зазначеного в розпорядженні про виїзд.

Умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, які перебувають на момент набрання вироком законної сили під вартою, направляються на роботу в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. Ці особи, а також особи, умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, підлягають звільненню з-під варти після прибуття до місця роботи.

При умовному засудженні до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці на строк не більше одного року засуджені залучаються до праці, як правило, на будовах (підприємствах), розташованих у районі їх постійного місця проживання або в інших місцевостях у межах даної області.

Особи, що вчинили злочини в співучасті, направляються на роботу, як правило, на різні підприємства.

В разі ухилення засудженого від одержання розпорядження про виїзд до місця роботи, невиїзду в установлений строк або нез'явлення до місця роботи засуджений затримується органом внутрішніх справ з санкції прокурора на строк не більш як на 30 діб для встановлення причин порушення порядку самостійного прямування до місця роботи. Орган внутрішніх справ направляє затриманого до місця роботи в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, або, при наявності даних про ухилення від виконання вироку, передає матеріали в суд за місцем затримання засудженого для вирішення питання про направлення його в місця позбавлення волі відповідно до вироку.

Стаття 822. Обов'язки і права осіб, умовно засуджених і умовно звільнених

Особи, умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнені з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, несуть обов'язки і користуються правами, встановленими законодавством для громадян СРСР, з такими обмеженнями:

- вони зобов'язані працювати там, куди будуть направлені органами, які відають виконанням вироку, а в разі виробничої необхідності можуть переводитися без їх згоди на іншу роботу, в тому числі й на

роботу в іншу місцевість. Ці особи зобов'язані проживати, як правило, в спеціально призначених для них гуртожитках; при добрій поведінці, сумлінному ставленні до праці і наявності сім'ї їм за постановою начальника органу внутрішніх справ може бути дозволено проживання із своїми сім'ями на орендованій ними житловій площі;

- їм забороняється в період обов'язкового строку роботи залишати межі адміністративного району за місцем їх роботи без спеціального дозволу органу

внутрішніх справ, що здійснює нагляд. При цьому вони зобов'язані з'являтися до органу внутрішніх справ від одного до чотирьох разів на місяць для реєстрації. Періодичність реєстрації засудженого встановлюється постановою начальника органу внутрішніх справ, який здійснює нагляд за засудженими.

У виняткових випадках при зразковій поведінці і чесному ставленні до праці за спільним рішенням адміністрації підприємства і органу внутрішніх справ допускається виїзд осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, за межі адміністративного району у відрядження, відпустку або з інших поважних причин.

Стаття 823. Відповідальність осіб, умовно засуджених і умовно звільнених, за порушення трудової дисципліни, громадського порядку і правил реєстрації

Порушення особами, умовно засудженими до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці і умовно звільненими з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, трудової дисципліни або громадського порядку тягне за собою застосування заходів дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Особам, які порушили трудову дисципліну, громадський порядок або правила реєстрації, за постановою начальника органу внутрішніх справ може бути на строк до шести місяців заборонено проживання поза гуртожитком, вихід з гуртожитку в установлений час, а також перебування в певних місцях.

Про відсутність засудженого на роботі понад три доби з невідомих причин або про неповернення таких осіб до місця роботи у встановлений строк з відпустки або відрядження адміністрація зобов'язана негайно повідомити орган внутрішніх справ.

Засуджений, який самовільно виїхав за межі адміністративного району за місцем його роботи, затримується органом внутрішніх справ з санкції прокурора на строк не більш як на 30 діб для встановлення причин самовільного виїзду. Орган внутрішніх справ направляє затриманого до місця роботи в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, або, при наявності даних про ухилення від виконання вироку, передає матеріали в суд за місцем затримання засудженого для вирішення питання про направлення його в місця позбавлення волі відповідно до вироку.

Стаття 824. Нагляд за особами, умовно засудженими та умовно звільненими

Здійснення нагляду за поведінкою осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, покладається на органи внутрішніх справ. Відповідно до статті 392 Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок здійснення нагляду встановлюється Міністерством внутрішніх справ СРСР за погодженням з Прокуратурою СРСР.

Стаття 825. Праця осіб, умовно засуджених та умовно звільнених

Адміністрація підприємств за місцем роботи умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці зобов'язана забезпечувати залучення цих осіб до суспільно корисної праці, по можливості з урахуванням спеціальності, яку вони мають, організовувати їх професійне навчання,

створювати для них необхідні житлово-побутові умови.

Стаття 826. Звільнення з роботи осіб, умовно засуджених та умовно звільнених, і переведення їх на роботу в іншу місцевість

Адміністрації підприємств забороняється звільняти осіб, умовно засуджених та умовно звільнених, з роботи протягом строку обов'язкового залучення до праці, крім випадків умовно-дострокового звільнення від покарання, переведення на інші підприємства, направлення в місця позбавлення волі для відбування покарання або визнання в установленому порядку інвалідом першої або другої групи.

Переведення цих осіб на роботу в іншу місцевість може здійснюватись адміністрацією тільки за погодженням з органом внутрішніх справ, який здійснює нагляд.

Стаття 827. Політико-виховна робота з особами, умовно засудженими та умовно звільненими

З особами, умовно засудженими

до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільненими з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, проводиться політико-виховна робота, спрямована на виховання їх у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів і поваги до правил соціалістичного співжиття, бережливого ставлення до соціалістичної власності, на підвищення свідомості і культурного рівня, на розвиток їх корисної ініціативи.

Участь засуджених у політико-виховних заходах заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення і перевиховання.

Політико-виховну роботу з засудженими проводять адміністрація і громадські організації за місцем роботи засуджених та орган, який відає виконанням вироку".

II. Доповнити Кодекс статтями 391 і 1091 такого змісту:

"Стаття 391. Короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі

Засудженим, яких тримають у виправно-трудових колоніях загального режиму, колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, колоніях-поселеннях і виховно-трудових колоніях, може бути дозволено короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі на строк не більше семи діб, не включаючи час, необхідний для проїзду в обидва кінці (не більше п'яти діб), у зв'язку з винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди засудженому або його сім'ї.

Дозвіл на короткостроковий виїзд дається начальником виправно-трудової установи за погодженням з прокурором, з урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування засудженого поза межами виправно-трудової установи зараховується до строку відбування покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами. За час перебування засудженого за межами виправно-трудової установи заробіток йому не нараховується.

Відповідно до статті 241 Основ виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок надання засудженим короткострокових виїздів за межі місць позбавлення волі у зв'язку з винятковими особистими обставинами визначається Міністерством внутрішніх справ СРСР за погодженням з Прокуратурою СРСР";

"Стаття 1091. Звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених та умовно звільнених, у зв'язку з їх інвалідністю

Особа, умовно засуджена до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці чи умовно звільнена з місця позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в разі визнання її в установленому порядку інвалідом першої або другої групи, якщо інвалідність вона дістала внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, достроково звільняється судом від дальшого відбування покарання в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і статтею

4081 Кримінально-процесуального кодексу Української РСР.

Якщо інвалідність першої або другої групи дістала особа, зазначена в частині першій цієї статті, з причин, не зв'язаних з її виробничою діяльністю, суд може у згаданому вище порядку або достроково звільнити таку особу від дальшого відбування покарання, або направити її для відбування позбавлення волі".

III. Внести до Кодексу такі зміни та доповнення:

1. Статті 13, 16, 31, 42 і 47 Кодексу викласти в такій редакції:

"Стаття 13. Види виправно-трудових колоній

Виправно-трудові колонії поділяються на колонії загального режиму, посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму, колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності, та колонії-поселення";

"Стаття 16. Виправно-трудові колонії-поселення

В колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за злочини, вчинені з необережності, а також засуджені, яким даний вид колонії визначено відповідно до частини 7 статті 25 Кримінального кодексу Української РСР.

В колоніях-поселеннях відбувають покарання особи, які твердо стали на шлях виправлення і яких переведено у ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з колоній загального, посиленого і суворого

режимів";

"Стаття 31. Особливості режиму для осіб, засуджених до позбавлення волі, яких залишили в слідчому ізоляторі або в тюрмі для роботи по господарському обслуговуванню

Засуджені, яких залишено відповідно до статті 24 цього Кодексу для роботи по господарському обслуговуванню слідчих ізоляторів або тюрем, користуються грішми, дістають побачення, одержують посилки, передачі та бандеролі за нормами, встановленими для засуджених, що їх тримають у виправно-трудових колоніях загального режиму, відправляють листи без обмеження їх кількості. Два тривалих побачення замінюються шістьма короткостроковими. Таких засуджених тримають в окремому приміщенні слідчого ізолятора або тюрми. Якщо ці засуджені працюють у закритих приміщеннях, їм щоденно надається прогулянка тривалістю дві години";

"Стаття 42. Одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових переказів

Засудженим дозволяється одержувати без обмеження грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам. Одержані по переказах гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого. Якщо в посилках, бандеролях і листах, що надійшли на ім'я засудженого, будуть виявлені гроші, вони також зараховуються на його особовий рахунок.

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і колоніях-поселеннях гроші, одержані на ім'я засудженого, видаються йому на руки";

"Стаття 47. Переведення засуджених, які злісно порушують вимоги режиму, в інші виправно-трудові установи

В порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і статтею 410 Кримінально-процесуального кодексу Української РСР, засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, можуть бути представлені до переведення для відбування покарання з колонії-поселення у виправно-трудову колонію того виду режиму, який їм раніше було визначено судом, а особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності, з направленням у колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності, - у колонії загального режиму; засуджені, яких було переведено з колонії особливого режиму в колонію суворого режиму, - у колонію особливого режиму; з виправно-трудової колонії - у тюрму на строк не більше трьох років з відбуванням решти строку покарання в колонії; з виховно-трудової колонії загального режиму - у виховно-трудову колонію посиленого режиму".

2. Частину другу статті 21 після слів "громадян СРСР" доповнити словами: "Засуджених, яких направлено відповідно до вироку суду в колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності, і засуджених, яких переведено в колонії-поселення в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, тримають роздільно, в різних колоніях-поселеннях".

3. Частину шосту статті 28 викласти в такій редакції:

"У порядку, встановлюваному Основами виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік та цим Кодексом, засудженим дозволяється купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби, мати побачення, одержувати посилки, передачі, бандеролі, грошові перекази, листуватися, відправляти грошові перекази родичам".

4. У статті 33:

а) абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

"У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і колоніях-поселеннях засуджені:";

б) доповнити статтю після частини першої новою частиною такого змісту:

"При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки засудженим, які відбули покарання в колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і засудженим, які відбули покарання в колоніях-поселеннях, куди їх було переведено в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, суд за спільним клопотанням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих може включити час їх роботи в колоніях-поселеннях до загального трудового стажу";

в) частину другу відповідно вважати частиною третьою.

5. Статтю 34 після слів "визначений судом" доповнити словами: "або з колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності, у виправно-трудову колонію

загального режиму".

6. Частину п'яту статті 41 викласти в такій редакції:

"У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і колоніях-поселеннях кількість посилок, передач і бандеролей, одержуваних засудженими, не обмежується".

7. Частину третю статті 43 і частину першу статті 58 після слів "колоніях-поселеннях" доповнити словами: "для осіб, що вчинили злочини з необережності, і колоніях-поселеннях".

8. Абзац четвертий статті 46 викласти в такій редакції:

"- з виправно-трудових колоній загального, посиленого і суворого режимів у колонію-поселення - після відбуття не менше третини строку покарання, а засуджені, яких перелічено в частині 6 статті 52 і статті 521 Кримінального кодексу Української РСР, відповідно, - після відбуття не менше половини і двох третин призначеного строку покарання".

9. У статті 50:

а) частину другу після слів "колоніях-поселеннях" доповнити словами: "для осіб, що вчинили злочини з необережності, і колоніях-поселеннях";

б) частину п'яту викласти в такій редакції:

"Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі".

10. Частину четверту статті 53 викласти в такій редакції:

"Особам, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, і в колоніях-поселеннях, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання поза колонією відповідно до статті 35 цього Кодексу, незалежно від усіх відрахувань, належить виплачувати не менше п'ятдесяти процентів загальної суми заробітку".

11. Частини першу і другу статті 63 викласти в такій

редакції:

"Засуджені, які відбувають покарання у виховно-трудових і виправно-трудових колоніях і навчаються в загальноосвітніх школах, для складання екзаменів звільняються від роботи на строк, передбачений законодавством Союзу РСР і Української РСР про працю. Заробітна плата їм за цей період не нараховується, харчування надається безплатно.

У виховно-трудових колоніях засуджені звільняються від роботи також на час підготовки і складання кваліфікаційних екзаменів з професійно-технічного навчання".

12. Частину другу статті 75 після слів "норми харчування" доповнити словами: "Цим особам за висновком лікарської комісії може бути дозволено одержання додаткових продуктових посилок і передач".

13. Назву і частину першу статті 110 викласти в такій редакції:

"Стаття 110. Представлення до умовно-дострокового звільнення від покарання і до заміни покарання більш м'яким та до умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці

Відносно засудженого, до якого відповідно до статей 52, 522 і 53 Кримінального кодексу Української РСР може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, орган, який відає виконанням покарання, вносить спільно з зазначеними в перелічених статтях Кримінального кодексу Української РСР органами і громадськими організаціями в суд подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання або про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, або про умовне звільнення засудженого з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням його до праці".

IV. Цей Указ набирає чинності з 1 квітня 1977 року.

Голова Президії Верховної Ради

Української РСР

О. ВАТЧЕНКО

Секретар Президії Верховної Ради

Української РСР

Я. КОЛОТУХА

м. Київ

23 березня 1977 року

N 1850-IX