Про сек’юритизацію та облігації з покриттям

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про сек'юритизацію та облігації з покриттям

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основні положення

Стаття 1. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон є частиною профільного законодавства про ринки капіталу та визначає правові засади здійснення сек'юритизації активів (далі - сек'юритизація) та емісії облігацій з покриттям, вимоги до пулу сек'юритизованих активів та пулу покриття, а також особливості здійснення державного регулювання та нагляду за сек'юритизацією та емісією облігацій з покриттям.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) агент з верифікації стандартизованої сек'юритизації (далі - агент з верифікації) - юридична особа, яка отримала авторизацію на здійснення діяльності з верифікації стандартизованої сек'юритизації відповідно до статті 52 цього Закону;

2) активи забезпечення - майно, що є предметом обтяження, яким забезпечуються активи покриття;

3) активи заміщення - активи покриття, інші, ніж основні активи покриття, які відповідають вимогам цього Закону та включаються до пулу покриття з метою дотримання вимог цього Закону, встановлених до пулу покриття, у тому числі активи, з яких складається буфер ліквідності, та права вимоги за деривативними фінансовими інструментами у складі пулу покриття;

4) активи покриття - майно, включене до складу пулу покриття;

5) буфер ліквідності - частина активів заміщення у складі пулу покриття, що складається з ліквідних активів, які відповідають вимогам статті 77 цього Закону та забезпечують покриття чистого відтоку ліквідності;

6) відокремлення активів покриття - відокремлення активів покриття від іншого майна емітента шляхом їх:

а) передачі спеціалізованій платформі фінансування відповідно до положень цього Закону; або

б) внесення до реєстру активів покриття відповідно до статті 70 цього Закону без їх передачі спеціалізованій платформі фінансування;

7) відокремлення пулу сек'юритизованих активів - відокремлення фінансових активів, що включаються до пулу сек'юритизованих активів при здійсненні транзакції із традиційної сек'юритизації, від іншого майна оригінатора шляхом передачі таких фінансових активів спеціалізованій платформі фінансування відповідно до положень цього Закону;

8) дефолт боржника - подія, яка вважається такою, що настала за активом покриття чи іншим фінансовим активом, за наявності однієї з таких підстав:

а) боржник:

який є банком або емітентом цінних паперів, прострочив погашення боргу за таким активом більше ніж на 30 днів;

інший, ніж банк або боржник-емітент, прострочив виконання зобов'язання за таким активом покриття чи іншим фінансовим активом більше ніж на 90 днів;

б) боржник не спроможний забезпечити в повному обсязі виконання зобов'язань у строк, установлений договором (договорами), без застосування процедури звернення стягнення на активи забезпечення (за наявності);

9) договір про передачу - договір купівлі-продажу або інший договір, відповідно до якого спеціалізованій платформі фінансування відступаються активи покриття (зокрема права вимоги за такими активами) або фінансові активи, що включаються до пулу сек'юритизованих активів;

10) договір щодо підтримки ліквідності - договір, що передбачає надання коштів та/або забезпечення, чи договір страхування, що укладається з метою забезпечення вчасного виконання зобов'язань на користь інвесторів у позиції сек'юритизації;

11) економічний інтерес - сукупність сек'юритизованих активів та/або траншів чи окремий транш у рамках відповідної транзакції із сек'юритизації, що утримується оригінатором, спонсором, первинним кредитором та/або управителем фінансовими активами у випадках, обсягах та відповідно до вимог, визначених цим Законом, з урахуванням кредитного ризику, зумовленого таким утриманням;

12) інструмент кредитного захисту - договір, укладений у рамках транзакції із синтетичної сек'юритизації між оригінатором та спеціалізованою платформою фінансування або інвестором у позицію сек'юритизації у формі забезпеченого чи незабезпеченого гарантійного зобов'язання або деривативного фінансового інструмента з

метою передачі інвестору у позицію сек'юритизації кредитного ризику за одним чи кількома траншами кредитного ризику;

13) клас сек'юритизаційних цінних паперів - випуск сек'юритизаційних цінних паперів, який згідно з проспектом (рішенням про емісію) пов'язується з певним траншем кредитного ризику за відповідним пулом сек'юритизованих активів;

14) комерційні цінні папери (далі - комерційні папери) - сек'юритизаційні облігації із строком обігу до одного року;

15) кредитна обставина - визначена інструментом кредитного захисту обставина (подія), пов'язана з платоспроможністю боржника за фінансовим активом;

16) майбутній фінансовий актив - фінансовий актив, що виникне (може виникнути) у майбутньому, зокрема такий, що відповідає будь-якій з таких ознак:

а) виникнення фінансового активу залежить від настання терміну або події у майбутньому;

б) підстави виникнення фінансового активу не існує на момент вчинення правочину щодо такого фінансового активу або здійснення емісії сек'юритизаційного цінного папера;

в) особа боржника за фінансовим активом невідома на момент вчинення правочину щодо такого фінансового активу або здійснення емісії відповідного цінного папера;

17) майно забезпечення - річ, яка є предметом забезпечувального обтяження, що забезпечує виконання зобов'язань боржника за активом покриття;

18) надлишкове забезпечення - обов'язкове надлишкове забезпечення та необов'язкове надлишкове забезпечення;

19) необов'язкове надлишкове забезпечення - відсоткове вираження суми перевищення вартості активів покриття над вартістю зобов'язань, пов'язаних з облігаціями з покриттям, без урахування обов'язкового надлишкового забезпечення;

20) неплатоспроможність особи - стан, за якого особа не здатна своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання перед кредиторами внаслідок настання однієї з таких подій:

а) щодо банку або іншої фінансової установи - прийняття Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку або Національним банком України відповідно рішення про:

заміну керівника та/або призначення тимчасового керівника, або запровадження тимчасової адміністрації, та/або призначення тимчасового адміністратора, та/або відсторонення керівництва, за умови що будь-яке з таких рішень має наслідком обмеження чи відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів;

відкликання (припинення дії) ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та/або ліквідацію, за умови що будь-яке з таких рішень має наслідком обмеження або відтермінування можливості здійснення передачі активів або переказу коштів;

віднесення банку до категорії неплатоспроможних;

б) щодо іншої особи, крім зазначених у підпункті "а" цього пункту, - набрання законної сили ухвалою господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);

21) непрацюючий фінансовий актив - фінансовий актив, що відповідає одній із таких умов:

а) фінансовий актив має ознаки високої ймовірності невиконання за ним грошового зобов'язання, визначені Національним банком України;

б) за фінансовим активом настав дефолт боржника;

в) фінансовий актив визнаний знеціненим відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності;

г) фінансовий актив, який після застосування заходів з реструктуризації був перекласифікований як працюючий, перебуває у випробувальному періоді та щодо нього застосовано додаткові заходи з реструктуризації або прострочення виконання грошового зобов'язання за ним перевищило 30 календарних днів;

22) облігації з покриттям - облігації, емітентом яких є кредитна установа (крім кредитної спілки) та які відповідають іншим критеріям, визначеним статтею 56 цього Закону;

23) обов'язкове надлишкове забезпечення - відсоткове вираження суми перевищення вартості активів покриття над вартістю зобов'язань, пов'язаних з облігаціями з покриттям, що розраховується відповідно до статті 76 цього Закону;

24) основні активи покриття - активи покриття, які відповідають вимогам цього Закону та становлять переважну частину пулу покриття і визначають його вид;

25) первинний кредитор -

особа, яка уклала (як кредитор за фінансовим активом) договір або вчинила інший правочин, на підставі якого існує фінансовий актив, що включається до пулу сек'юритизованих активів;

26) позиція сек'юритизації - права та/або обов'язки особи, що виникають у рамках транзакції із сек'юритизації внаслідок прийняття такою особою кредитного ризику за одним або кількома траншами кредитного ризику, зокрема права за сек'юритизаційним цінним папером, права та/або обов'язки особи, якій передається кредитний ризик у рамках транзакції із синтетичної сек'юритизації, права та/або обов'язки кредитора (кредитодавця, позикодавця, страховика, поручителя тощо) за договором щодо підтримки ліквідності.

Не є позицією сек'юритизації права та обов'язки спеціалізованої платформи фінансування, що виникають у рамках транзакції із сек'юритизації, для здійснення якої використовується така спеціалізована платформа фінансування;

27) програма облігацій з покриттям - умови одного або кількох випусків облігацій з покриттям, встановлені договорами та/або іншими правочинами, укладеними (вчиненими) в рамках здійснення емісії облігацій з покриттям з дотриманням вимог цього Закону;

28) програма сек'юритизації забезпечених активами комерційних паперів (далі - програма сек'юритизації ЗАКП) - програма сек'юритизації, що передбачає емісію комерційних паперів;

29) програма сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою - програма сек'юритизації ЗАКП, спонсор якої укладає із спеціалізованою платформою фінансування договір (договори) щодо підтримки ліквідності, за яким (якими) бере на себе обов'язок надати спеціалізованій платформі фінансування кошти, забезпечення в обсязі, необхідному для повного виконання спеціалізованою платформою фінансування як емітентом комерційних паперів у рамках такої програми зобов'язань за такими паперами, незалежно від надходжень (показників виконання) за фінансовими активами, включеними до відповідного пулу сек'юритизованих активів, чи неплатоспроможності такого емітента комерційних паперів, та/або укласти договір страхування, що покриватиме усі ризики ліквідності та кредитні ризики за такою програмою, суттєві ризики зменшення розміру грошових вимог за фінансовими активами, включеними до пулу сек'юритизованих активів, а також інші можливі витрати в межах такої програми та в рамках транзакцій із сек'юритизації в її складі;

30) пул покриття - сукупність активів, які відповідно до вимог цього Закону забезпечують грошові зобов'язання за облігаціями з покриттям та відокремлені від іншого майна емітента таких облігацій;

31) пул сек'юритизованих активів - сукупність фінансових активів;

32) револьверний фінансовий актив - фінансовий актив, за яким розмір заборгованості боржника може змінюватися у межах, визначених договором, залежно від виконання таким боржником своїх зобов'язань або запозичення додаткових коштів;

33) ресек'юритизація - сек'юритизація, до пулу сек'юритизованих активів якої включена щонайменше одна позиція сек'юритизації;

34) сек'юритизаційні облігації - облігації, емісію яких здійснює спеціалізована платформа фінансування відповідно до умов транзакції із традиційної сек'юритизації, зокрема з метою фінансування виконання своїх грошових зобов'язань у рамках такої транзакції;

35) сек'юритизаційні цінні папери - сек'юритизаційні облігації, у тому числі комерційні папери, або кредитні ноти, емісія яких здійснюється в рамках транзакції із сек'юритизації;

36) синтетичний надлишковий спред - сума, визначена в договірному порядку в рамках транзакції із синтетичної сек'юритизації для покриття збитків за пулом сек'юритизованих активів;

37) спонсор сек'юритизації (далі - спонсор) - кредитна установа (крім кредитної спілки) або інвестиційна фірма, відмінна від оригінатора, яка:

а) реєструє програму сек'юритизації ЗАКП чи здійснює транзакцію із сек'юритизації, що передбачає придбання фінансових активів у третіх осіб;

б) виступає управителем фінансовими активами за такою програмою сек'юритизації ЗАКП чи транзакцією із сек'юритизації або залучає з цією метою іншу особу, яка відповідає вимогам законодавства;

38) строк транзакції із

сек'юритизації - період з моменту виникнення першої позиції (перших позицій) сек'юритизації в рамках транзакції із сек'юритизації до моменту припинення останньої позиції (останніх позицій) сек'юритизації за такою транзакцією;

39) суб'єкт господарювання державного сектору економіки - юридична особа, єдиним учасником (засновником) якої є держава, або юридична особа, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі чи частка держави становить розмір, що забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність такої юридичної особи;

40) суб'єкт господарювання комунального сектору економіки - юридична особа, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, або юридична особа, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді чи частка територіальної громади становить розмір, що забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність такої юридичної особи;

41) суспільно значущі послуги - послуги, спрямовані на забезпечення суспільних інтересів та потреб, що надаються необмеженому колу користувачів (споживачів) та/або надання яких зазвичай забезпечують органи державної влади, органи місцевого самоврядування або суб'єкти господарювання державного чи комунального секторів економіки;

42) транзакція - сукупність пов'язаних операцій та/або правочинів щодо фінансових активів, фінансових інструментів, коштів та/або інших прав чи іншого майна, що здійснюються (вчиняються) в рамках сек'юритизації відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів;

43) транш з найвищим ризиком - транш кредитного ризику, що має найвищу ймовірність виникнення збитків чи додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок невиконання боржниками за пулом сек'юритизованих активів своїх зобов'язань порівняно з іншими траншами кредитного ризику за тим самим пулом сек'юритизованих активів;

44) транш кредитного ризику - сегмент кредитного ризику за фінансовим активом (фінансовими активами) або пулом сек'юритизованих активів, визначений у договірному порядку в рамках транзакції із сек'юритизації, що передбачає вищу або нижчу порівняно з іншими сегментами ймовірність виникнення збитків чи додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок невиконання відповідним боржником (відповідними боржниками) своїх зобов'язань за таким активом (такими активами);

45) фінансовий актив - право грошової вимоги чи частка права грошової вимоги (зокрема права за цінними паперами), які виникли або виникнуть (можуть виникнути) у майбутньому на підставі договору, іншого правочину або на іншій підставі, передбаченій законодавством;

46) чистий відтік ліквідності - різниця між сумою всіх платежів за програмою облігацій з покриттям (у тому числі погашення номінальної вартості облігацій з покриттям, виплати відсоткового доходу та виплати за деривативними фінансовими інструментами), які підлягають сплаті за певний період, та сумою всіх платежів, що підлягають отриманню за активами покриття за такий період. Чистий відтік ліквідності за певний період має додатне значення, якщо протягом такого періоду платежі перевищують надходження, або від'ємне значення, якщо надходження перевищують платежі.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

терміни "афілійована особа", "контролер", "контроль", "пов'язана особа", "фінансова група", "фінансова установа" - у значеннях, наведених у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії";

терміни "банк", "учасники банківської групи" - у значеннях, наведених у Законі України "Про банки і банківську діяльність";

термін "валютні цінності" - у значенні, наведеному в Законі України "Про валюту і валютні операції";

термін "грошові кошти (кошти)" - у значенні, наведеному в Законі України "Про платіжні послуги";

термін "компанія з управління активами" - у значенні, наведеному в Законі України "Про інститути спільного інвестування";

терміни "дочірня компанія", "інвестиційна фірма", "інституційні інвестори", "кредитна установа", "материнська компанія", "некваліфіковані інвестори", "особа, яка здійснює

управлінські функції", "проспект цінних паперів" (далі - проспект), "репозиторій даних сек'юритизації", "рішення про емісію цінних паперів" (далі - рішення про емісію) - у значеннях, наведених у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

терміни "керівник", "річний оборот", "профільне законодавство" - у значеннях, наведених у Законі України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків";

терміни "колекторська компанія", "споживач", "споживчий кредит" - у значеннях, наведених у Законі України "Про споживче кредитування";

термін "суб'єкт оціночної діяльності" - у значенні, наведеному в Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";

термін "група" - у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Стаття 3. Заборони щодо участі у правовідносинах у сфері сек'юритизації та облігацій з покриттям

1. Агентом з верифікації, адміністратором за випуском сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям, боржником, емітентом, інвестором у позицію сек'юритизації, кредитором, первинним кредитором, оригінатором, спеціалізованою платформою фінансування (у тому числі іноземною), спонсором, управителем фінансовими активами або іншою особою, яка відповідно до цього Закону бере участь у правовідносинах у сфері сек'юритизації та облігацій з покриттям, засновником, акціонером (учасником, членом) та/або керівником зазначених осіб не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з таких критеріїв:

1) фізична особа, яка має громадянство держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України" (далі - держава-агресор), або місцем постійного проживання (перебування, реєстрації та/або здійснення основної діяльності) якої є територія держави-агресора, або яка є податковим резидентом держави-агресора.

Положення цього пункту не поширюються на фізичних осіб, які проживають на території України на законних підставах та/або яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року;

2) юридична особа (її філія, представництво), яка створена та/або зареєстрована відповідно до законодавства держави-агресора та/або місцезнаходженням та/або місцем здійснення основної діяльності якої (філії, представництва якої) є територія держави-агресора, та/або яка є податковим резидентом держави-агресора;

3) юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства України чи іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, зазначена у пункті 1 цієї частини, та/або засновником, членом чи учасником (акціонером) якої є держава-агресор та/або особа, зазначена у пункті 1 чи пункті 2 цієї частини;

4) юридична особа, зареєстрована на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованої Російською Федерацією, перелік яких ведеться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення цього пункту не поширюються на території, щодо яких відповідно до зазначеного переліку визначено завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;

5) особа, до якої застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";

6) особа, включена до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

7) юридична особа, інформація про всіх кінцевих бенефіціарних власників якої не розкрита, що зареєстрована в державі (на території), віднесеній Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

8) юридична особа, інформація про кінцевих бенефіціарних власників якої не розкрита відповідно до вимог законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню

розповсюдження зброї масового знищення";

9) юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства держави (юрисдикції), включеної до публічного переліку ("чорного списку") держав (юрисдикцій), визначених Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) такими, що мають серйозні стратегічні недоліки у системах протидії відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та щодо яких застосовано заклики до вжиття посилених заходів контролю та захисту та/або контрзаходів, а також юридична особа, 50 і більше відсотків статутного капіталу якої прямо або опосередковано належать такій особі.

2. Майно, що знаходиться (зареєстроване) на території держави-агресора або на інших територіях, зазначених у пунктах 4, 7 чи 9 частини першої цієї статті, та/або належить особі, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1 - 9 частини першої цієї статті, не може бути забезпеченням, пов'язаним із фінансовим активом, або активом забезпечення.

Глава 2. Спеціалізована платформа фінансування

Стаття 4. Статус спеціалізованої платформи фінансування

1. Спеціалізована платформа фінансування (далі - СПФ) є юридичною особою приватного права, що створена за законодавством України з метою здійснення сек'юритизації або з метою відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям та відповідає вимогам, встановленим законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

2. СПФ є окремою організаційно-правовою формою непідприємницьких товариств.

3. У статуті СПФ обов'язково зазначається, що вона є спеціалізованою платформою фінансування, та вказується мета її створення (виключно здійснення сек'юритизації або відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям).

4. Найменування СПФ має містити словосполучення "спеціалізована платформа фінансування".

5. Словосполучення "спеціалізована платформа фінансування" та похідні від нього дозволено використовувати у назві лише тим юридичним особам, які відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії.

6. СПФ не має права провадити іншу діяльність, крім діяльності, пов'язаної із сек'юритизацією або емісією облігацій з покриттям, що здійснюється СПФ відповідно до цього Закону, є виключним видом її діяльності, що не може поєднуватися з іншою діяльністю та не потребує отримання будь-яких ліцензій, дозволів та/або проходження будь-якої авторизації.

7. СПФ не є фінансовою установою та не має права здійснювати діяльність із надання фінансових послуг.

СПФ може надавати забезпечені гарантійні зобов'язання оригінатору в межах транзакції із синтетичної сек'юритизації, що не є діяльністю з надання гарантій як фінансової послуги у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

8. З метою здійснення сек'юритизації або з метою відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям може використовуватися юридична особа (інший суб'єкт), створена (створений) за законодавством іноземної держави (далі - іноземна СПФ).

Вимоги цієї глави, крім вимог, зазначених у статті 11 цього Закону, не застосовуються до іноземної СПФ та її діяльності.

9. СПФ у порядку та відповідно до вимог, визначених Комісією, забезпечує зберігання документів, що підтверджують права вимоги, забезпечення виконання зобов'язань, результати перевірок, фінансову звітність та інші документи щодо кожної транзакції із сек'юритизації або програми облігацій з покриттям протягом усього строку обігу сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям та не менше п'яти років з дня їх погашення чи припинення їхнього обігу з інших підстав.

10. СПФ веде окремий облік щодо кожної транзакції із сек'юритизації.

11. СПФ щороку забезпечує проведення незалежного аудиту фінансової звітності та перевірки дотримання вимог цього Закону. Аудитор не може бути пов'язаною особою оригінатора, агента з верифікації, контролера пулу покриття, власників сек'юритизаційних цінних паперів.

Стаття 5. Засновники спеціалізованої

платформи фінансування

1. Засновником СПФ може бути фізична або юридична особа, у тому числі оригінатор, та не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 3 цього Закону.

Суб'єкт господарювання державного сектору економіки (крім банку) може бути засновником СПФ, за умови прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо можливості такого суб'єкта здійснювати сек'юритизацію.

2. Кількість засновників СПФ не обмежується.

3. Інші вимоги та обмеження щодо засновників СПФ можуть бути встановлені законом та нормативно-правовими актами Комісії.

4. Створення СПФ здійснюється за рішенням засновника (засновників).

5. Порядок створення СПФ встановлюється законом та нормативно-правовими актами Комісії.

6. Для цілей цього Закону СПФ не вважається особою, пов'язаною та афілійованою з її засновником (засновниками).

7. Для цілей цього Закону СПФ, створена з метою здійснення сек'юритизації, вважається такою, що не має контролерів і не входить до складу фінансової холдингової компанії, банківської чи небанківської фінансової групи.

Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на СПФ, створену з метою відокремлення активів покриття у процесі емісії облігацій з покриттям, до якої застосовуються вимоги законодавства щодо визначення контролю, складання консолідованої фінансової звітності та здійснення консолідованого нагляду, включаючи вимоги, що випливають із застосування міжнародних стандартів фінансової звітності та пруденційних вимог.

8. Статутний капітал СПФ не формується. Після завершення процедури створення СПФ у її засновника (засновників) не виникає корпоративних прав чи інших прав або вимог у зв'язку із створенням СПФ, крім тих, що прямо визначені законом або нормативно-правовими актами Комісії.

9. Засновник (засновники) СПФ може (можуть) здійснювати платежі на користь такої СПФ з метою покриття витрат на її створення та/або операційних видатків.

Стаття 6. Статут спеціалізованої платформи фінансування

1. Статут спеціалізованої платформи фінансування (далі - статут СПФ) є установчим документом СПФ.

2. Перша редакція статуту СПФ підписується засновником (засновниками) такої СПФ.

Після призначення одноосібного або колегіального виконавчого органу СПФ зміни до статуту СПФ підписуються відповідно одноосібним виконавчим органом або головою колегіального виконавчого органу СПФ.

Стаття 7. Обмеження щодо прийняття рішень органом управління або посадовою особою спеціалізованої платформи фінансування

1. Орган управління або посадова особа СПФ не може приймати рішення, яке суперечить положенням закону, нормативно-правових актів Комісії та/або умовам договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек'юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям.

2. Якщо положення закону, нормативно-правових актів Комісії та/або умови договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек'юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям, передбачають отримання попередньої згоди будь-якої особи або виконання іншої умови (настання обставини) для прийняття рішення органом управління або посадовою особою СПФ, таке рішення може бути прийнято у разі отримання такої згоди або виконання відповідної умови (настання відповідної обставини).

Стаття 8. Особливості призначення на посади та припинення повноважень посадових осіб спеціалізованої платформи фінансування

1. Призначення одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника або голови та членів колегіального виконавчого органу СПФ здійснюється відповідно до статуту СПФ з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормативно-правовими актами Комісії.

2. Призначення та припинення повноважень одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника або голови та членів колегіального виконавчого органу СПФ, встановлення розміру їхньої винагороди здійснюються за рішенням:

1) загальних зборів засновників СПФ - до моменту набуття повноважень адміністратором за відповідним випуском сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям;

або

2) адміністратора за відповідним випуском сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям - з моменту набуття ним повноважень адміністратора.

3. Повноваження одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника, голови або члена виконавчого колегіального органу СПФ припиняються у разі:

1) подання ним заяви про припинення своїх повноважень за власним бажанням;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;

4) смерті;

5) призову або прийняття на військову службу;

6) встановлення Комісією факту його невідповідності вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Комісії, якщо така невідповідність унеможливлює подальше перебування такої особи на посаді;

7) прийняття відповідного рішення, передбаченого частиною другою цієї статті.

4. У разі якщо СПФ здійснила емісію більше одного випуску сек'юритизаційних цінних паперів або надає забезпечення за більше ніж одним випуском облігацій з покриттям та за такими випусками призначено двох або більше адміністраторів, рішення, передбачене пунктом 2 частини другої цієї статті, приймається такими адміністраторами колегіально та одностайно.

Стаття 9. Обов'язки та відповідальність посадових осіб спеціалізованої платформи фінансування

1. Одноосібний виконавчий орган СПФ, його заступник або голова та члени колегіального виконавчого органу СПФ повинні у межах повноважень, наданих їм статутом СПФ та законодавством, діяти добросовісно і розумно в інтересах СПФ та загалом власників відповідних сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям у такий спосіб, який, на їхнє добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності СПФ.

2. Одноосібний виконавчий орган СПФ, його заступник або голова та члени колегіального виконавчого органу СПФ несуть відповідальність перед СПФ та власниками відповідних сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям за збитки та шкоду, завдані СПФ та власникам таких сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям їхніми винними рішеннями, діями або бездіяльністю.

3. Цивільна відповідальність одноосібного виконавчого органу СПФ, його заступника, голови, членів колегіального виконавчого органу СПФ за збитки та шкоду, завдані СПФ та/або власникам сек'юритизаційних цінних паперів, облігацій з покриттям, може бути застрахована у випадках, передбачених статутом СПФ.

4. Посадова особа СПФ не несе відповідальності за збитки, завдані СПФ власникам сек'юритизаційних цінних паперів, власникам облігацій з покриттям або іншим особам, якщо така посадова особа діяла добросовісно, розумно, у межах своїх повноважень, відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Комісії, статуту СПФ, документації відповідної транзакції із сек'юритизації або програми облігацій з покриттям, а також договорів та інших правочинів, укладених у межах такої транзакції або програми.

Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на випадки умисних дій або бездіяльності посадової особи СПФ, грубої необережності, перевищення повноважень, порушення вимог щодо конфлікту інтересів або вчинення дій в інтересах засновника СПФ, оригінатора, спонсора, емітента облігацій з покриттям чи пов'язаних з ними осіб на шкоду СПФ або власникам сек'юритизаційних цінних паперів чи облігацій з покриттям.

Посадова особа СПФ не несе відповідальності за погіршення якості, зменшення вартості або невиконання фінансових активів, включених до пулу сек'юритизованих активів або пулу покриття, якщо такі наслідки не були спричинені порушенням такою посадовою особою вимог цього Закону, статуту СПФ або документації відповідної транзакції із сек'юритизації чи програми облігацій з покриттям.

5. Керівники та члени органів управління СПФ повинні відповідати вимогам щодо професійної придатності, ділової репутації та незалежності, встановленим нормативно-правовими актами Комісії. Комісія встановлює критерії оцінювання відповідності зазначеним вимогам, порядок їх підтвердження та підстави втрати такої відповідності.

Стаття 10. Органи управління

спеціалізованої платформи фінансування

1. Органом управління СПФ є виконавчий орган.

Загальні збори засновників є органом управління у випадках, визначених цим Законом.

2. Під час створення СПФ її засновник (засновники) приймає (приймають) рішення про:

1) створення СПФ;

2) затвердження статуту СПФ;

3) обрання та призначення одноосібного виконавчого органу, його заступника або голови та членів колегіального виконавчого органу, встановлення розміру їхньої винагороди;

4) обрання особи, уповноваженої для здійснення державної реєстрації СПФ в органах державної реєстрації.

3. До моменту набуття повноважень адміністратором за відповідним випуском сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям засновник (засновники) СПФ може (можуть) приймати рішення, визначені частиною другою статті 8 цього Закону.

4. Порядок скликання загальних зборів засновників визначається статутом СПФ.

5. Рішення загальних зборів засновників приймаються простою більшістю голосів присутніх засновників.

6. У СПФ, що має одного засновника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів засновників, приймаються таким засновником одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого засновника.

7. Виконавчий орган СПФ може складатися з однієї особи (одноосібний виконавчий орган) з обов'язковим призначенням її заступника або з двох та більше осіб (колегіальний виконавчий орган).

8. Назвою одноосібного виконавчого органу СПФ є "директор", якщо статутом СПФ не передбачена інша назва.

9. Назвою колегіального виконавчого органу СПФ є "дирекція", його голови - "генеральний директор", а інших членів - "директори", якщо статутом СПФ не передбачені інші назви.

10. Одноосібним виконавчим органом СПФ, його заступником, головою або членом колегіального виконавчого органу СПФ повинна бути фізична особа, яка має повну дієздатність та відповідає вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії, зокрема щодо ділової репутації та професійної придатності.

11. До повноважень виконавчого органу СПФ належить вирішення всіх питань, пов'язаних з діяльністю СПФ, з урахуванням обмежень, визначених законом та нормативно-правовими актами Комісії.

12. Рішення колегіального виконавчого органу СПФ приймаються простою більшістю голосів присутніх голови та членів такого органу, якщо більша кількість голосів не передбачена статутом СПФ.

13. Одноосібний виконавчий орган СПФ або голова колегіального виконавчого органу СПФ може діяти від імені СПФ без довіреності.

Статут СПФ може передбачати можливість заступника одноосібного виконавчого органу СПФ, кожного або окремих членів колегіального виконавчого органу СПФ діяти від імені СПФ без довіреності або можливість усіх чи окремих членів колегіального виконавчого органу СПФ виключно спільно вчиняти дії від імені СПФ без довіреності.

Стаття 11. Обмеження щодо іноземної спеціалізованої платформи фінансування

1. Засновником (акціонером, учасником, членом) та/або керівником іноземної СПФ не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 3 цього Закону.

2. Іноземна СПФ не може бути створена на території та/або відповідно до законодавства:

1) держави-агресора;

2) іншої держави (території), зазначеної у пункті 7 чи пункті 9 частини першої статті 3 цього Закону;

3) держави (території), включеної до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.

3. Інші вимоги та обмеження щодо іноземної СПФ, крім передбачених частинами першою і другою цієї статті, можуть визначатися законом та нормативно-правовими актами Комісії.

Стаття 12. Припинення спеціалізованої платформи фінансування

1. СПФ припиняється виключно шляхом ліквідації в порядку, встановленому нормативно-правовим актом Комісії.

2. СПФ ліквідується за рішенням виконавчого органу СПФ у разі відсутності невиконаних зобов'язань у рамках відповідної транзакції із сек'юритизації або за відповідними облігаціями з

покриттям, зокрема після повного виконання таких зобов'язань або їх припинення в інший спосіб відповідно до закону та/або проспекту (рішення про емісію).

3. Ліквідація СПФ до повного виконання зобов'язань у рамках відповідної транзакції із сек'юритизації або за відповідними облігаціями з покриттям чи до припинення таких зобов'язань в інший спосіб відповідно до закону та/або проспекту (рішення про емісію) може здійснюватися за рішенням суду або за умови отримання згоди власників відповідних непогашених цінних паперів та інших кредиторів СПФ у порядку, встановленому цим Законом, проспектом (рішенням про емісію) відповідних цінних паперів та документацією відповідної транзакції або програми.

Згода власників непогашених цінних паперів вважається отриманою, у разі якщо рішення про ліквідацію СПФ прийнято зборами власників відповідних цінних паперів більшістю голосів, визначеною проспектом (рішенням про емісію) таких цінних паперів, але не менше ніж трьома чвертями голосів власників цінних паперів, які беруть участь у голосуванні.

Якщо в рамках однієї транзакції або програми здійснено емісію кількох класів чи випусків цінних паперів, права за якими можуть бути порушені ліквідацією СПФ, згода власників таких цінних паперів отримується окремо за кожним класом або випуском, якщо інше не передбачено проспектом (рішенням про емісію) відповідних цінних паперів та не погіршує становище власників таких цінних паперів відповідного класу чи випуску.

Ліквідація СПФ до повного виконання зобов'язань не допускається, якщо така ліквідація порушуватиме права кредиторів СПФ, які не надали на неї згоди, крім випадків ліквідації за рішенням суду.

4. У разі ліквідації СПФ до початку розміщення сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям невикористані кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів СПФ та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, повертаються засновникам СПФ на їхню вимогу пропорційно до платежів, здійснених ними згідно з частиною дев'ятою статті 5 цього Закону.

5. В інших випадках, крім передбачених частиною четвертою цієї статті, кошти СПФ, що залишилися після задоволення вимог кредиторів СПФ, перераховуються на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, який веде Національний банк України, а в разі припинення ведення такого рахунку Національним банком України - до державного бюджету.

Глава 3. Передача пулу сек'юритизованих активів та активів покриття

Стаття 13. Договір про передачу пулу сек'юритизованих активів або активів покриття

1. Передача пулу сек'юритизованих активів на користь СПФ у рамках транзакції із традиційної сек'юритизації здійснюється на підставі договору про передачу пулу сек'юритизованих активів або активів покриття (далі - договір про передачу).

Передача активів покриття на користь СПФ здійснюється на підставі договору про передачу виключно у разі обрання такого способу відокремлення активів покриття відповідно до цього Закону, проспекту (рішення про емісію) та програми облігацій з покриттям.

Відокремлення активів покриття може здійснюватися без їх передачі на користь СПФ шляхом внесення таких активів до реєстру активів покриття відповідно до статті 70 цього Закону.

2. Договір про передачу не є договором факторингу.

3. Договір про передачу повинен передбачати опис пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, достатній для їхньої ідентифікації.

4. Сторони можуть укладати декілька пов'язаних договорів про передачу щодо окремих частин пулу сек'юритизованих активів або пулу покриття.

5. Права за фінансовими активами переходять до СПФ з моменту набрання чинності договором про передачу активів, якщо інше не передбачено таким договором.

6. Передача прав вимоги, що входять до складу пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, не потребує отримання згоди боржника за такою вимогою, якщо інше не встановлено законом або договором, укладеним до моменту такої передачі.

7. Повідомлення боржників про передачу прав вимоги здійснюється у порядку, визначеному законом або договором про передачу, та має містити інформацію, достатню

для ідентифікації переданих прав вимоги та нового кредитора.

Неповідомлення боржника не впливає на дійсність передачі між сторонами договору про передачу.

8. Договір про передачу, укладений відповідно до цього Закону та на виконання документації відповідної транзакції із сек'юритизації або програми облігацій з покриттям, не може вважатися нікчемним та/або бути визнаний недійсним, розірваним чи припиненим, а передані за ним активи не можуть бути повернуті відчужувачу, витребувані на його користь або включені до його майна чи ліквідаційної маси виключно з підстав, якщо щодо відчужувача:

1) відкрито або проводиться процедура превентивної реструктуризації;

2) здійснюється провадження у справі про банкрутство;

3) провадиться процедура виведення з ринку, ліквідації чи інша подібна процедура.

Підстави, зазначені у пунктах 1 - 3 цієї частини, поширюються на випадки, якщо договір про передачу було укладено протягом строку, що передував відкриттю відповідної процедури, та/або набувачу було відомо чи повинно було бути відомо про неплатоспроможність або загрозу неплатоспроможності відчужувача.

9. Положення частини восьмої цієї статті застосовуються також до:

1) правочинів, за якими фінансові активи, включені до пулу сек'юритизованих активів, були набуті оригінатором безпосередньо у первинного кредитора або в інших осіб;

2) попередніх правочинів, за якими такі фінансові активи передавалися від первинного кредитора до оригінатора.

10. Передача фінансових активів або активів покриття на користь СПФ не може бути перекваліфікована як забезпечувальний правочин або інший правочин, що не передбачає переходу відповідних прав до СПФ, виключно з підстав наявності в документації транзакції або програми умов щодо обслуговування активів відчужувачем чи іншою особою, збереження мінімальної частки економічного інтересу, надання підтримки ліквідності або кредитного покращення, права зворотного викупу у випадках, передбачених законом або документацією транзакції, чи інших структурних елементів сек'юритизації або програми облігацій з покриттям.

11. Положення частин восьмої - десятої цієї статті не застосовуються, у разі якщо в судовому порядку шляхом оспорювання правочину доведено, що такий правочин було вчинено:

1) з метою шахрайства, умисного завдання шкоди кредиторам, неправомірного надання переваги одному кредитору перед іншими; або

2) з порушенням вимог законодавства щодо правочинів із пов'язаними або заінтересованими особами або внаслідок змови сторін; або

3) з порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Наявність обставин, зазначених у частині восьмій цієї статті, не є достатньою підставою для оспорювання, передбаченого цією частиною.

Стаття 14. Обмеження щодо відступлення прав вимоги, що складають пул сек'юритизованих активів або активи покриття

1. Заборона або інші обмеження щодо відступлення прав вимоги, встановлені умовами договорів, інших правочинів та/або фінансових інструментів, що є підставою виникнення фінансових активів, які включаються до складу пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, не впливають на дійсність відступлення прав вимоги, що складають відповідні фінансові активи або активи покриття.

2. Оригінатор або емітент облігацій з покриттям не звільняється від зобов'язань або відповідальності за порушення умови про заборону або іншого обмеження щодо відступлення відповідних прав вимоги.

3. Оригінатор (у разі транзакції із сек'юритизації) або емітент (у разі емісії облігацій з покриттям) несе відповідальність перед власниками відповідних цінних паперів за невиконання вимог законодавства, пов'язаних із передачею (відступленням) прав вимоги, що складають пул сек'юритизованих активів або активи покриття, на користь СПФ.

У разі відступлення прав вимоги за договорами про споживчий кредит, що складають пул сек'юритизованих активів або активи покриття, на користь СПФ, оригінатор (управитель фінансовими активами) або емітент облігацій з покриттям (спеціальний адміністратор - у разі його призначення) продовжує виконувати обов'язки кредитора щодо обслуговування договорів

про споживчий кредит (у тому числі щодо інформування споживачів про відступлення прав вимоги), передбачені Законом України "Про споживче кредитування", та повинен дотримуватися інших вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

4. Обмеження щодо відступлення прав вимоги за договором про надання фінансової послуги, передбачені Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", обмеження щодо відступлення прав вимоги за договором про споживчий кредит, передбачені Законом України "Про споживче кредитування", не поширюються на випадки відступлення прав вимоги на користь СПФ за договорами про надання фінансової послуги або за договорами про споживчий кредит, що складають пул сек'юритизованих активів або активи покриття.

Передача (відступлення) прав вимоги за договором про споживчий кредит, що включені до складу пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, на користь СПФ за договором про передачу не призводить до нікчемності такого договору.

5. Під час врегулювання простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит, включеним до складу пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, застосовуються всі вимоги законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України щодо етичної поведінки та взаємодії зі споживачем, які застосовувалися б до кредитодавця або нового кредитора у разі, якби не відбулося відступлення права вимоги на користь СПФ.

СПФ не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість споживачів та повинна залучити до врегулювання простроченої заборгованості споживачів колекторську компанію.

6. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит на користь СПФ не може бути підставою для обмеження обсягу прав споживача або способів захисту таких прав.

Споживач має право подавати оригінатору (управителю фінансовими активами) або емітенту облігацій з покриттям (спеціальному адміністратору - у разі його призначення) заяви, звернення, вимоги та скарги, пов'язані з виконанням, зміною або припиненням договору про споживчий кредит. Подання такого звернення оригінатору (управителю фінансовими активами) або емітенту облігацій з покриттям (спеціальному адміністратору - у разі призначення) вважається його поданням новому кредитору.

Право, визначене абзацом другим цієї частини, не обмежує право споживача звертатися до Національного банку України та/або до суду у випадках, передбачених законом.

Стаття 15. Недійсність повторного відступлення

1. З моменту переходу до СПФ прав вимоги, що складають пул сек'юритизованих активів або активи покриття, оригінатор або емітент облігацій з покриттям не має права повторно відступати такі права вимоги іншій особі, а будь-який правочин оригінатора або емітента облігацій з покриттям, спрямований на наступне відступлення ним таких прав вимоги на користь іншої особи, є недійсним.

Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на випадки заміни активів покриття, якщо така заміна здійснюється відповідно до вимог законодавства або умов емісії облігацій з покриттям для забезпечення відповідності активів покриття встановленим вимогам чи підтримання якості пулу активів покриття.

2. У разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття відповідно до статті 70 цього Закону без їх передачі СПФ з моменту внесення таких активів покриття до реєстру активів покриття будь-який правочин емітента облігацій з покриттям, спрямований на відступлення ним таких прав вимоги, є недійсним, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті.

Стаття 16. Відокремлення пулу сек'юритизованих активів або активів покриття

1. Фінансові активи, включені до складу пулу сек'юритизованих активів, або активи покриття повинні бути належним чином:

1) ідентифіковані протягом всього строку обігу сек'юритизаційних цінних паперів або облігацій з покриттям;

2) відокремлені від іншого майна оригінатора (в разі традиційної сек'юритизації) або іншого майна емітента облігацій з покриттям, а в разі якщо фінансові активи виникнуть або можуть виникнути у майбутньому, такі

фінансові активи відокремлюються з моменту виникнення.

2. У разі традиційної сек'юритизації або емісії облігацій з покриттям фінансові активи, що включаються до складу пулу сек'юритизованих активів, або активи покриття мають бути захищені від вимог третіх осіб та не включатися до ліквідаційної маси оригінатора або емітента облігацій з покриттям.

Права вимоги щодо активів, включених до складу пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, не можуть бути предметом заліку щодо вимог, які виникають поза межами відповідної транзакції із сек'юритизації або програми облігацій з покриттям, якщо інше прямо не передбачено законом та не відображено в умовах відповідної транзакції із сек'юритизації або випуску облігацій з покриттям.

3. З моменту відокремлення пулу сек'юритизованих активів або відокремлення активів покриття відповідно до цього Закону має бути забезпечено ведення окремого обліку відповідних фінансових активів або активів покриття, що дає змогу належним чином ідентифікувати:

1) кожний відповідний актив;

2) усіх осіб, які є боржниками та надавачами забезпечення за такими активами;

3) загальний залишок непогашеної заборгованості за такими активами;

4) графік здійснення та суми майбутніх платежів, що підлягають сплаті боржниками за такими активами;

5) майно, що становить предмет застави (іпотеки) або іншого виду забезпечення за такими активами.

4. Обов'язок щодо забезпечення ведення окремого обліку відповідних фінансових активів або активів покриття покладається на:

1) оригінатора спільно із СПФ - у разі традиційної сек'юритизації;

2) емітента облігацій з покриттям спільно із СПФ - у разі відокремлення активів покриття шляхом їх передачі СПФ;

3) емітента облігацій з покриттям - у разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття без їх передачі СПФ відповідно до статті 70 цього Закону.

5. З моменту переходу прав вимоги, що складають пул сек'юритизованих активів або активи покриття, до СПФ або з моменту внесення активів покриття до реєстру активів покриття на такі активи не може бути звернено стягнення, накладений арешт або інші приватні чи публічні обтяження за іншими вимогами кредиторів оригінатора або емітента, ніж вимоги у рамках відповідної транзакції із сек'юритизації або за відповідними облігаціями з покриттям.

У разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття без їх передачі СПФ відповідно до статті 70 цього Закону такі активи покриття, внесені до реєстру активів покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента облігацій з покриттям у разі настання його неплатоспроможності.

6. Активи покриття, відокремлені від іншого майна емітента, використовуються виключно для задоволення вимог власників облігацій з покриттям та інших кредиторів за програмою облігацій з покриттям до повного виконання зобов'язань перед ними.

У разі якщо на момент виконання в повному обсязі всіх зобов'язань за облігаціями з покриттям та здійснення всіх інших платежів, які мають бути здійснені за рахунок надходжень від активів покриття, процедура ліквідації емітента облігацій з покриттям не завершена, залишок коштів активів покриття включається до ліквідаційної маси емітента облігацій з покриттям.

У разі якщо на момент виконання в повному обсязі всіх зобов'язань за облігаціями з покриттям та здійснення всіх інших платежів, які мають бути здійснені за рахунок надходжень від активів покриття, процедура ліквідації емітента облігацій з покриттям є завершеною, залишок коштів після ліквідації СПФ перераховується з рахунку СПФ до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

7. Оригінатор (чи управитель фінансовими активами) або емітент облігацій з покриттям (спеціальний адміністратор - у разі його призначення) зобов'язаний забезпечити, щоб грошові кошти, отримані за пулом сек'юритизованих активів або пулом покриття відповідно, були зараховані на один або декілька окремих поточних рахунків, власником яких є СПФ або емітент облігацій з покриттям (у разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття), та

утримувалися окремо від інших коштів оригінатора, управителя фінансовими активами, емітента облігацій з покриттям, спеціального адміністратора чи будь-якої іншої особи.

8. Якщо відповідно до умов договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек'юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям, грошові кошти, зазначені у частині сьомій цієї статті, надходять на поточний рахунок оригінатора (управителя фінансовими активами) або емітента облігацій з покриттям (спеціального адміністратора - у разі його призначення) відповідно, такі кошти мають бути перераховані на відповідний окремий поточний рахунок у строк, що не перевищує максимального строку, визначеного відповідно до нормативно-правового акта Комісії, або коротшого строку, передбаченого умовами договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек'юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям.

9. Якщо при передачі фінансових активів СПФ при здійсненні нестандартизованої транзакції із сек'юритизації або при відокремленні активів покриття шляхом передачі їх СПФ при здійсненні емісії облігацій з покриттям не були здійснені реєстрація та/або внесення змін до відповідних записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або інші дії, необхідні для забезпечення чинності передачі фінансових активів або активів покриття у відносинах між оригінатором (емітентом облігацій з покриттям) та СПФ, а також у відносинах із третіми особами, така реєстрація, внесення змін до записів та/або інші дії здійснюються у найкоротший розумний строк в порядку та випадках, передбачених законом.

10. Вимоги до ідентифікації та відокремлення пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, порядок такого відокремлення та інші вимоги щодо відокремлення грошових надходжень за пулом сек'юритизованих активів або пулом покриття встановлюються нормативно-правовими актами Комісії, крім випадків, визначених абзацом другим цієї частини.

У разі якщо оригінатором або емітентом облігацій з покриттям є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, вимоги до ідентифікації та відокремлення пулу сек'юритизованих активів або активів покриття, порядок такого відокремлення та інші вимоги щодо відокремлення грошових надходжень за пулом сек'юритизованих активів або пулом покриття встановлює Національний банк України за погодженням з Комісією.

Розділ II. СЕК'ЮРИТИЗАЦІЯ

Глава 4. Загальні положення

Стаття 17. Поняття сек'юритизації

1. Сек'юритизацією є транзакція щодо фінансових активів, яка передбачає, що:

1) здійснюється передача кредитного ризику або окремого траншу (окремих траншів) кредитного ризику за такими фінансовими активами від оригінатора до інвесторів у позиції сек'юритизації, у тому числі з використанням СПФ;

2) розподіл втрат за пулом сек'юритизованих активів залежить від субординації траншів кредитного ризику, встановленої в договірному порядку;

3) така транзакція не має ознак проектного фінансування, визначених актами Національного банку України.

2. Сек'юритизація залежно від способу передачі кредитного ризику може бути традиційною або синтетичною.

Традиційна сек'юритизація - це транзакція, в рамках якої оригінатор відчужує фінансові активи на користь СПФ згідно з договором про передачу.

Синтетична сек'юритизація - це транзакція, в рамках якої не здійснюється відчуження фінансових активів на користь СПФ, а передача кредитного ризику, пов'язаного з фінансовими активами, здійснюється за інструментом кредитного захисту.

3. Сек'юритизація залежно від можливості змін у складі пулу сек'юритизованих активів може бути револьверною або неревольверною.

Револьверна сек'юритизація - це транзакція, яка передбачає зміни у складі пулу сек'юритизованих активів протягом строку такої транзакції.

Неревольверна сек'юритизація - це транзакція, яка не передбачає змін у складі пулу сек'юритизованих активів, крім випадків поповнення пулу сек'юритизованих активів після передачі активів до СПФ протягом обмеженого

періоду, визначеного умовами сек'юритизації, після закінчення якого такий склад пулу стає фіксованим та не підлягає подальшим змінам.

4. Транзакція із сек'юритизації залежно від виконання додаткових вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії, може бути стандартизованою або нестандартизованою.

Стандартизована транзакція із сек'юритизації - це спрощена, прозора та стандартизована транзакція із сек'юритизації, щодо якої виконуються вимоги, визначені главами 8 - 11 цього Закону (залежно від виду транзакції), та/або вимоги до стандартизованої транзакції із сек'юритизації, встановлені нормативно-правовими актами Комісії.

Нестандартизована транзакція із сек'юритизації - це транзакція із сек'юритизації, яка не відповідає вимогам до стандартизованої транзакції із сек'юритизації. До нестандартизованої транзакції із сек'юритизації вимоги, встановлені главами 8 - 11 цього Закону, та інші вимоги до стандартизованої транзакції із сек'юритизації, встановлені законодавством, не застосовуються.

Укладення нестандартизованих транзакцій із сек'юритизації дозволяється з урахуванням вимог законодавства.

Національний банк України за погодженням з Комісією має право розробляти, затверджувати та публікувати на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України методичні рекомендації щодо виконання вимог, встановлених для стандартизованої транзакції із сек'юритизації.

5. Транзакція із сек'юритизації може здійснюватися за іноземним правом, за умови дотримання вимог Закону України "Про міжнародне приватне право".

6. Особливості здійснення транзакції із сек'юритизації без здійснення емісії сек'юритизаційних цінних паперів встановлюються Комісією та/або Національним банком України згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством.

7. Комісія має право своїм нормативно-правовим актом визначати:

1) вимоги до транзакції із сек'юритизації та програми сек'юритизації ЗАКП, у тому числі особливості здійснення стандартизованих транзакцій та програм із сек'юритизації ЗАКП;

2) особливості віднесення прав та/або обов'язків, що виникають у рамках транзакції із сек'юритизації, до позицій сек'юритизації.

Стаття 18. Оригінатор

1. Оригінатором є юридична особа, яка на момент здійснення транзакції із сек'юритизації є кредитором за фінансовим активом або набуде статусу кредитора щодо майбутнього фінансового активу відповідно до цього Закону внаслідок:

1) укладення договору, вчинення іншого правочину або здійснення інших дій, які стали або стануть підставою для виникнення зобов'язань (майбутніх зобов'язань) боржника за фінансовим активом та призвели (призведуть) до виникнення сек'юритизованих активів; або

2) набуття у третьої особи за власний рахунок фінансового активу, що призвело (призведе) до виникнення сек'юритизованих активів.

2. Оригінатором за транзакцією із сек'юритизації може бути будь-яка юридична особа, у тому числі іноземна юридична особа, яка не відповідає жодному з критеріїв, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 3 цього Закону, не підпадає під інші обмеження та відповідає іншим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Комісії (у разі встановлення).

Суб'єкт господарювання державного сектору економіки (крім банку) може бути оригінатором за транзакцією із сек'юритизації, за умови прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо можливості такого суб'єкта бути учасником транзакцій із сек'юритизації.

3. Нормативно-правовими актами Комісії можуть встановлюватися обмеження та/або вимоги до юридичних осіб, які можуть виступати оригінатором за транзакцією із сек'юритизації.

Стаття 19. Управитель фінансовими активами

1. Управитель фінансовими активами - це особа, яка здійснює управління пулом сек'юритизованих активів у рамках транзакції із сек'юритизації.

2. Управителем фінансовими активами може бути особа, яка не відповідає жодному з критеріїв, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 3 цього Закону, та яка у порядку та відповідно до вимог, визначених законодавством, є:

1) оригінатором;

2) банком;

3) інвестиційною фірмою;

4) компанією з

управління активами.

3. Якщо транзакція із сек'юритизації передбачає активне управління фінансовими активами на дискреційній основі, управителем фінансовими активами за такою транзакцією може бути виключно інвестиційна фірма, яка має ліцензію на здійснення діяльності з управління портфелем фінансових інструментів, або компанія з управління активами.

4. Договір про управління фінансовими активами має передбачати надання управителю фінансовими активами повноважень, достатніх для виконання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, у тому числі для укладення від імені СПФ правочинів про зміну умов договору про споживчий кредит у випадках та межах, визначених законом.

Умови договорів про споживчий кредит, що складають пул сек'юритизованих активів або активи покриття, або рішення інвесторів не можуть обмежувати виконання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг. Відступлення права вимоги не може бути підставою для застосування до споживача несприятливих умов реструктуризації.

Управитель фінансовими активами має приймати та розглядати звернення споживача щодо реструктуризації заборгованості та зміни умов договору про споживчий кредит відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг.

5. Припинення повноважень управителя фінансовими активами щодо прав вимоги за договорами про споживчий кредит допускається лише за умови одночасного набуття відповідних повноважень іншим управителем фінансовими активами. Заміна управителя фінансовими активами не може призводити до перерви в обслуговуванні, обмеження прав споживачів фінансових послуг та/або зміни порядку реалізації таких прав.

Управитель фінансовими активами, повноваження якого припиняються, зобов'язаний повідомити про це споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України "Про споживче кредитування" та передбачений договором про споживчий кредит, і надати інформацію про нового управителя фінансовими активами (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти).

Стаття 20. Адміністратор за випуском сек'юритизаційних цінних паперів та збори власників сек'юритизаційних цінних паперів

1. Емітент сек'юритизаційних цінних паперів повинен призначити адміністратора за кожним випуском сек'юритизаційних цінних паперів до початку їх розміщення.

Якщо у рамках транзакції із сек'юритизації здійснюється емісія більше одного класу сек'юритизаційних цінних паперів, за всіма такими класами може призначатися один адміністратор.

2. Адміністратором за випуском сек'юритизаційних цінних паперів не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 3 цього Закону.

Інші вимоги до адміністратора встановлюються Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правовими актами Комісії.

Призначення та припинення повноважень адміністратора здійснюються в порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правовими актами Комісії, з урахуванням положень проспекту (рішення про емісію) відповідних цінних паперів.

3. Компетенція зборів власників сек'юритизаційних цінних паперів визначається відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правових актів Комісії з урахуванням положень проспекту (рішення про емісію) відповідних цінних паперів.

Проведення зборів власників сек'юритизаційних цінних паперів та прийняття ними рішень здійснюються в порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правовими актами Комісії, з урахуванням положень проспекту (рішення про емісію) відповідних цінних паперів.

Стаття 21. Інвестори у позиції сек'юритизації

1. Фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні особи - іноземці та іноземні юридичні особи, крім осіб, які відповідають принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1

- 9 частини першої статті 3 цього Закону, можуть набувати права та/або обов'язки за позицією сек'юритизації з урахуванням вимог цієї статті.

2. Інституційні інвестори (крім оригінатора, спонсора та первинного кредитора за відповідною транзакцією із сек'юритизації) набувають права та/або обов'язки за позицією сек'юритизації, за умови позитивних результатів перевірки:

1) критеріїв, які застосовувалися оригінатором або іншим первинним кредитором при укладенні договорів, вчиненні інших правочинів, придбанні фінансових інструментів, за якими виникають фінансові активи, що включаються до пулу сек'юритизованих активів (крім придбання комерційних паперів, емісія яких здійснена в рамках програми сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою);

2) дотримання вимог до збереження оригінатором, спонсором або первинним кредитором мінімальної частки економічного інтересу в пулі сек'юритизованих активів;

3) дотримання вимог щодо розкриття інформації про пул сек'юритизованих активів та умови транзакції із сек'юритизації;

4) дотримання вимог відбору та оцінки непрацюючих фінансових активів у разі їх включення до пулу сек'юритизованих активів.

У разі програми сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою перевірку, передбачену пунктом 1 цієї частини, здійснює спонсор.

3. Інституційні інвестори (крім оригінатора, спонсора та первинного кредитора за відповідною транзакцією із сек'юритизації), які набувають права та/або обов'язки за позицією сек'юритизації:

1) перед набуттям прав та/або обов'язків за позицією сек'юритизації здійснюють оцінку ризиків, пов'язаних із такою інвестицією;

2) встановлюють належні внутрішні процедури з метою виконання вимог частини другої цієї статті та пункту 1 цієї частини;

3) протягом усього періоду такої інвестиції здійснюють моніторинг ризикових характеристик позицій сек'юритизації, пулу сек'юритизованих активів, у разі включення до нього позицій сек'юритизації - пулу сек'юритизованих активів за такими позиціями сек'юритизації, у разі програми сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою - платоспроможності спонсора;

4) запроваджують інші належні механізми управління ризиками, пов'язаними з інвестицією в позиції сек'юритизації, та належні механізми внутрішньої звітності;

5) надають відповідному регулятору інформацію щодо виконання ними вимог цієї частини і частини другої цієї статті;

6) на регулярній основі здійснюють стрес-тестування грошових потоків за пулом сек'юритизованих активів та оцінку впливу можливого погіршення якості таких активів на виконання зобов'язань за позиціями сек'юритизації, у які вони інвестують;

7) розробляють, затверджують, застосовують та переглядають письмові процедури комплексної перевірки позицій сек'юритизації;

8) ведуть і зберігають документи та інформацію, достатні для підтвердження виконання вимог цієї статті, протягом строку, встановленого нормативно-правовими актами Комісії, надають такі документи та інформацію на вимогу Комісії.

4. Порядок і строки виконання вимог частин другої і третьої цієї статті, а також вимоги до внутрішніх процедур, механізмів управління ризиками та механізмів внутрішньої звітності, передбачених частиною третьою цієї статті, встановлюються Комісією та/або Національним банком України згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством.

5. Інвестиційна фірма не має права укладати з клієнтом (потенційним клієнтом), який є некваліфікованим інвестором, або від його імені договори щодо продажу такому клієнту (потенційному клієнту) сек'юритизаційних цінних паперів до виконання всіх таких умов:

1) інвестиційна фірма здійснила оцінювання придатності сек'юритизаційних цінних паперів для клієнта (потенційного клієнта) відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

2) за результатами здійснення оцінювання придатності інвестиційна фірма визначила сек'юритизаційні цінні папери придатними для клієнта (потенційного клієнта);

3) інвестиційна фірма невідкладно після завершення оцінювання придатності надала клієнту (потенційному клієнту) повідомлення про результати такого оцінювання.

6. У разі якщо клієнт (потенційний клієнт),

який є некваліфікованим інвестором та щодо якого були виконані всі умови, передбачені частиною п'ятою цієї статті, є власником коштів на рахунках та/або цінних паперів на загальну суму, що не перевищує еквівалент 500000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день проведення оцінювання придатності, інвестиційна фірма зобов'язана забезпечити (на підставі інформації, наданої клієнтом (потенційним клієнтом) згідно з частиною сьомою цієї статті) дотримання таких вимог:

1) розмір початкової інвестиції такого клієнта (потенційного клієнта) у сек'юритизаційні цінні папери одного або декількох випусків становить не менше еквівалента 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день здійснення такої інвестиції;

2) сукупний розмір інвестицій такого клієнта (потенційного клієнта) у сек'юритизаційні цінні папери не перевищує 10 відсотків загальної суми коштів на банківських рахунках та цінних паперів такого клієнта (потенційного клієнта).

7. Клієнт (потенційний клієнт), який є некваліфікованим інвестором, зобов'язаний надавати інвестиційній фірмі повну і точну інформацію про його кошти, розміщені на рахунках, та фінансові інструменти у його власності, у тому числі про сек'юритизаційні цінні папери.

8. Цінні папери, надані відповідним клієнтом (потенційним клієнтом) як забезпечення зобов'язань, не враховуються для цілей визначення загальної суми цінних паперів клієнта (потенційного клієнта) відповідно до частини шостої цієї статті.

Глава 5. Вимоги до фінансових активів

Стаття 22. Пул сек'юритизованих активів

1. Пул сек'юритизованих активів може включати фінансові активи:

1) щодо яких відсутні заборони, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону; та

2) які при здійсненні традиційної сек'юритизації відчужуються на користь СПФ, виплати за якими обумовлюють розмір виплат за відповідними позиціями сек'юритизації; або

3) щодо яких оригінатор отримує кредитний захист при здійсненні синтетичної сек'юритизації; або

4) інші фінансові активи у випадках та з дотриманням вимог, визначених нормативно-правовими актами Комісії.

2. Пул сек'юритизованих активів може включати існуючі фінансові активи та майбутні фінансові активи.

3. Заборона або обмеження включення окремих фінансових активів до пулу сек'юритизованих активів можуть встановлюватися нормативно-правовими актами Комісії.

Стаття 23. Заборона вибірки фінансових активів з підвищеним рівнем ймовірних втрат (збитків) від кредитного ризику

1. Оригінатору забороняється здійснювати вибірку фінансових активів, що включаються до пулу сек'юритизованих активів, таким чином, що рівень ймовірних втрат (збитків) від кредитного ризику таких фінансових активів протягом всього строку обігу сек'юритизаційних цінних паперів, строку дії інструмента кредитного захисту, укладеного у формі незабезпеченого гарантійного зобов'язання чи деривативного контракту, або протягом чотирьох років, якщо строк обігу сек'юритизаційних цінних паперів чи строк дії інструмента кредитного захисту перевищує чотири роки, перевищує рівень ймовірних втрат (збитків) від кредитного ризику порівняних фінансових активів оригінатора, не включених до такого пулу сек'юритизованих активів, протягом того самого періоду.

2. У разі виявлення ознак порушення вимог цієї статті Комісія та/або Національний банк України можуть здійснити перевірку дотримання таких вимог.

3. У разі порушення вимог цієї статті оригінатор несе відповідальність, встановлену законом.

4. Порядок та особливості виконання вимог цієї статті, а також порядок та строки проведення перевірки дотримання вимог цієї статті встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.

Стаття 24. Вимоги до прав вимоги за кредитними договорами

1. Якщо до пулу сек'юритизованих активів включаються права вимоги за кредитними договорами, такі фінансові активи мають відповідати таким вимогам:

1) при наданні відповідного кредиту застосовувалися такі самі критерії кредитування, як і до кредитів, права вимоги за якими не включаються до пулу сек'юритизованих активів;

2) при погодженні надання кредиту або

внесення змін до умов кредитування застосовуються такі самі процедури, як і до кредитів, права вимоги за якими не включаються до пулу сек'юритизованих активів.

2. Оригінатори, спонсори та первинні кредитори повинні мати ефективні системи для застосування критеріїв і процедур, зазначених у частині першій цієї статті, з метою забезпечення того, щоб надання кредиту ґрунтувалося на належній перевірці кредитоспроможності позичальника, наявності забезпечення (за необхідності) та інших факторів, які можуть впливати на здатність позичальника виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.

3. Якщо оригінатор включає до пулу сек'юритизованих активів фінансові активи, придбані ним у третьої особи, він зобов'язаний перевірити та забезпечити, щоб особою, яка була кредитодавцем за такими фінансовими активами, були виконані вимоги частин першої і другої цієї статті.

4. Вимоги до систем кредитодавця для застосування критеріїв і процедур кредитування та щодо перевірки кредитоспроможності позичальника, передбачених цією статтею, встановлюють Комісія і Національний банк України згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством.

5. Оригінатор протягом строку дії сек'юритизаційної транзакції та п'яти років після її завершення зобов'язаний зберігати інформацію про критерії та процедури кредитування, що застосовувалися під час надання кредитів, права вимоги за якими включені до пулу сек'юритизованих активів, інформацію про суттєві зміни таких критеріїв та процедур, а також документи та інформацію, що підтверджують застосування таких критеріїв і процедур до відповідних фінансових активів.

Якщо оригінатор включає до пулу сек'юритизованих активів фінансові активи, придбані ним у третьої особи, він зобов'язаний зберігати документи та інформацію, що підтверджують здійснення перевірки дотримання кредитодавцем вимог частин першої і другої цієї статті.

Стаття 25. Заборона ресек'юритизації

1. До пулу сек'юритизованих активів не можуть включатися позиції сек'юритизації, якщо інше не передбачено цією статтею.

2. Порядок та строки погодження щодо включення позицій сек'юритизації до пулу сек'юритизованих активів визначаються нормативно-правовими актами Комісії, якщо таке включення необхідне для:

1) здійснення ліквідації неплатоспроможного банку, ліквідаційної процедури фінансової компанії або інвестиційної фірми;

2) уникнення ліквідації в ході виведення неплатоспроможного банку з ринку, провадження у справі про банкрутство фінансової компанії або інвестиційної фірми;

3) захисту прав та інтересів інвесторів у позиції сек'юритизації, якщо фінансові активи, що є базовими активами за такими позиціями сек'юритизації, є непрацюючими фінансовими активами, за умови що включення таких позицій до пулу сек'юритизованих активів здійснюється в межах реструктуризації, врегулювання або іншого обґрунтованого заходу, спрямованого на збереження чи відновлення вартості таких фінансових активів або пов'язаних з ними грошових потоків.

3. Комісія приймає рішення про погодження включення позицій сек'юритизації до пулу сек'юритизованих активів лише після проведення консультацій з Національним банком України щодо впливу такого включення на капітал банку, його ліквідність та дотримання ним пруденційних нормативів, а також з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством, відповідно до встановленого порядку інформаційної взаємодії.

4. Програма сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою не вважається ресек'юритизацією для цілей цієї статті, якщо виконуються всі такі умови:

1) жодна транзакція із сек'юритизації ЗАКП в рамках такої програми не є ресек'юритизацією;

2) поліпшення кредитної якості не створює другий рівень траншу на рівні програми сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою.

5. Нормативно-правовими актами Комісії встановлюються порядок, строки, умови та перелік документів для погодження включення позицій сек'юритизації до пулу сек'юритизованих активів у випадках, визначених частиною другою цієї статті. Такий порядок має передбачати вимоги до обґрунтування мети включення, оцінки очікуваного

впливу на права та інтереси інвесторів, очікувані грошові потоки, вартість відповідних активів або інший економічний ефект для інвесторів, а також вимоги до розкриття відповідної інформації інвесторам.

Комісія може встановлювати додаткові умови та критерії застосування випадків, визначених частиною другою цієї статті, а також інші випадки допустимості включення позицій сек'юритизації до пулу сек'юритизованих активів лише у межах цілей, визначених цією статтею, з урахуванням законодавства Європейського Союзу у сфері сек'юритизації.

6. Не є ресек'юритизацією програма сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою, якщо жодна транзакція із сек'юритизації в межах такої програми не є ресек'юритизацією, а кредитне покращення, передбачене такою програмою, не створює додаткового рівня поділу кредитного ризику між різними позиціями сек'юритизації на рівні програми.

Стаття 26. Збереження економічного інтересу фінансових активів

1. Оригінатор, спонсор або первинний кредитор зобов'язаний на постійній основі протягом строку транзакції із сек'юритизації зберігати мінімальну частку економічного інтересу у пулі сек'юритизованих активів на рівні не менше 5 відсотків.

Забороняється розподіляти мінімальну частку економічного інтересу між двома або більше особами.

За відсутності домовленості між такими особами щодо виконання обов'язку збереження мінімальної частки економічного інтересу такий обов'язок покладається на оригінатора.

2. Порядок розрахунку розміру суттєвого обсягу економічного інтересу, а також особливості такого розрахунку для окремих категорій фінансових активів, вимоги щодо заборони хеджування, зниження кредитного ризику та продажу суттєвого обсягу економічного інтересу встановлюються нормативно-правовими актами Комісії, крім випадків, визначених абзацом другим цієї частини.

У разі якщо оригінатором є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, порядок розрахунку розміру суттєвого обсягу економічного інтересу, а також особливості такого розрахунку для окремих категорій фінансових активів, вимоги щодо заборони хеджування, зниження кредитного ризику та продажу суттєвого обсягу економічного інтересу встановлює Національний банк України за погодженням із Комісією.

3. У разі здійснення транзакції із сек'юритизації, що передбачає здійснення емісії сек'юритизаційних цінних паперів, вимога щодо мінімальної частки економічного інтересу застосовується до кожного випуску сек'юритизаційних цінних паперів окремо.

У разі здійснення транзакції із сек'юритизації, що не передбачає емісії сек'юритизаційних цінних паперів, вимога щодо мінімальної частки економічного інтересу застосовується до відповідної транзакції із сек'юритизації.

4. Особа, на яку згідно з частиною першою цієї статті покладено обов'язок збереження мінімальної частки економічного інтересу, не може використовувати будь-які засоби хеджування мінімальної частки економічного інтересу.

5. Збереження особою, на яку згідно з частиною першою цієї статті покладено обов'язок збереження мінімальної частки економічного інтересу, здійснюється в один із таких способів або шляхом їх поєднання:

1) шляхом збереження такою особою кредитного ризику за кожним переданим інвесторам у позиції сек'юритизації траншем кредитного ризику у рамках відповідної транзакції із сек'юритизації у розмірі не менше 5 відсотків номінальної вартості траншу;

2) у разі транзакції із револьверної сек'юритизації або здійснення транзакції із сек'юритизації револьверних фінансових активів - шляхом збереження оригінатором кредитного ризику за кожним фінансовим активом, включеним до пулу сек'юритизованих активів, у розмірі не менше 5 відсотків номінальної вартості фінансового активу;

3) шляхом збереження такою особою кредитного ризику за траншем з найвищим кредитним ризиком, а якщо номінальна вартість такого траншу становить менше 5 відсотків загальної номінальної вартості пулу сек'юритизованих активів - також кредитного ризику за іншими траншами кредитного ризику з таким самим або вищим рівнем ризику та не меншим строком погашення порівняно з

позиціями сек'юритизації, переданими інвесторам у позиції сек'юритизації, що у сукупності має становити не менше 5 відсотків загальної номінальної вартості пулу сек'юритизованих активів;

4) в іншій спосіб, визначений нормативно-правовими актами Комісії.

6. Вимоги цієї статті щодо збереження мінімальної частки економічного інтересу не застосовуються до транзакції із сек'юритизації у разі включення до відповідного пулу сек'юритизованих активів фінансових активів, які є правами вимоги до держави Україна, Національного банку України, інших осіб, визначених нормативно-правовими актами Комісії, або фінансових активів, які повністю, безумовно та безвідклично гарантовані (шляхом надання гарантії, поруки або в інший спосіб) такими особами.

7. При визначенні мінімальної частки економічного інтересу мають бути враховані комісійні платежі та/або збори, що можуть впливати на розрахунок частки економічного інтересу, в порядку, встановленому нормативно-правовим актом Комісії.

Стаття 27. Сек'юритизація непрацюючих фінансових активів

1. До транзакції із сек'юритизації, в рамках якої не менше 90 відсотків пулу сек'юритизованих активів за номінальною вартістю складають непрацюючі фінансові активи, застосовуються такі вимоги:

1) вимога щодо збереження мінімальної частки економічного інтересу, встановлена статтею 26 цього Закону, має бути виконана шляхом збереження особою, на яку покладено обов'язок збереження такої мінімальної частки, не менше 5 відсотків чистої вартості непрацюючих активів, розрахованої відповідно до порядку, встановленого нормативно-правовими актами Комісії, та повної номінальної суми фінансових активів, які не є непрацюючими, за умови їх включення до пулу сек'юритизованих активів;

2) особою, на яку покладено обов'язок збереження мінімальної частки економічного інтересу, може бути визначений управитель фінансовими активами, якщо така особа має належну кваліфікацію та досвід у здійсненні управління фінансовими активами з характеристиками, подібними до включених до пулу сек'юритизованих активів, та має належним чином задокументовані внутрішні політики і процедури щодо управління такими фінансовими активами та механізми управління ризиками;

3) до відповідних фінансових активів не застосовуються вимоги частин першої і другої статті 24 цього Закону, а оригінатор повинен застосовувати належні критерії до відбору та оцінки фінансових активів при їх придбанні у третьої особи;

4) така транзакція не може бути стандартизованою.

2. Вимоги до кваліфікації та досвіду управителя фінансовими активами, його внутрішніх політик і процедур, а також до критеріїв відбору та оцінки фінансових активів, передбачених частиною першою цієї статті, встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.

Глава 6. Транзакція із сек'юритизації

Стаття 28. Вимоги до транзакції із сек'юритизації

1. Емісія сек'юритизаційних цінних паперів здійснюється СПФ або оригінатором відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії.

2. До початку вчинення правочинів про набуття інвесторами прав та/або обов'язків за позиціями сек'юритизації, зокрема до початку розміщення сек'юритизаційних цінних паперів, оригінатор, спонсор або СПФ в порядку та строки, встановлені нормативно-правовими актами Комісії, подає до Комісії:

1) копії або опис умов договорів, інших правочинів та документів, які встановлюють або містять інформацію про умови здійснення транзакції із сек'юритизації, у тому числі:

а) у разі традиційної сек'юритизації - договір про передачу;

б) у разі синтетичної сек'юритизації - інструмент кредитного захисту та правочин (правочини) (за наявності) щодо забезпечення зобов'язань за ним;

в) договір про управління пулом сек'юритизованих активів та інші договори (за наявності) про надання послуг у зв'язку із здійсненням транзакції із сек'юритизації та емісією сек'юритизаційних цінних паперів;

г) договори та інші правочини (за наявності) про встановлення обтяження фінансових активів, що входять до пулу сек'юритизованих активів, для

забезпечення виконання зобов'язань СПФ у межах відповідної транзакції із сек'юритизації, а у разі програми сек'юритизації ЗАКП з повною підтримкою - також зобов'язань, що виникають у зв'язку з наданням спонсором підтримки такій програмі;

ґ) договори (за наявності) щодо підтримки ліквідності СПФ.

Така інформація повинна визначати пріоритетність платежів за позиціями сек'юритизації та за іншими зобов'язаннями в рамках транзакції із сек'юритизації;

2) інформацію про структурні елементи транзакції із сек'юритизації, яка має містити діаграми з описом структури транзакції, грошових потоків та корпоративної структури учасників транзакції;

3) інформацію про характеристики пулу сек'юритизованих активів, грошові потоки в рамках транзакції із сек'юритизації, пріоритетність платежів за позиціями сек'юритизації та за іншими зобов'язаннями в рамках транзакції та/або порядок розподілу втрат між ними, інструменти покриття кредитного ризику, інструменти підтримки ліквідності;

4) інформацію про збори власників сек'юритизаційних цінних паперів, порядок їх скликання та голосування на них (за наявності), положення договорів та інших правочинів, які укладаються (вчиняються) в рамках транзакції із сек'юритизації, а також вимоги законодавства щодо правовідносин з іншими учасниками транзакції;

5) перелік всіх обставин, визначених умовами договорів та інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек'юритизації, які можуть мати істотний вплив на виконання грошових зобов'язань за позиціями сек'юритизації;

6) інформацію про наявність у боржників за фінансовими активами, включеними до пулу сек'юритизованих активів, права на дострокове погашення або дострокове виконання грошових зобов'язань; припущення щодо очікуваного рівня дострокового погашення, використані під час структурування транзакції із сек'юритизації; опис впливу дострокового погашення на черговість платежів за позиціями сек'юритизації та іншими зобов'язаннями у межах транзакції із сек'юритизації;

7) найменування особи, визначеної згідно з частиною другою статті 29 цього Закону відповідальною за розкриття інформації, визначеної законодавством, інвесторам (потенційним інвесторам) у позиції сек'юритизації, реквізити репозиторію даних сек'юритизації або визначеного вебсайту, на якому оприлюднюється проспект (за наявності), регульована інформація емітента, інша інформація щодо транзакції із сек'юритизації, передбачена законодавством;

8) у разі здійснення стандартизованої транзакції із сек'юритизації - повідомлення про здійснення стандартизованої транзакції із сек'юритизації;

9) іншу інформацію відповідно до нормативно-правових актів Комісії.

3. Проспект сек'юритизаційних цінних паперів, емісія яких здійснюється в рамках стандартизованої транзакції із сек'юритизації, має містити застереження про те, що надання повідомлення про стандартизовану транзакцію із сек'юритизації, внесення транзакції із сек'юритизації до Реєстру стандартизованих транзакцій із сек'юритизації не свідчать про відсутність ризиків, пов'язаних з такими цінними паперами та оригінатором, і не є гарантією вартості таких цінних паперів.

4. Проспект сек'юритизаційних цінних паперів вважається оприлюдненим у разі його розміщення в електронній формі у базі даних репозиторію даних сек'юритизації, а за відсутності осіб, які здійснюють діяльність репозиторію даних сек'юритизації, - на вебсайті, що відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 30 цього Закону.

5. Оригінатор, спонсор або СПФ щокварталу розкриває проміжну інформацію щодо транзакції із сек'юритизації, що не передбачає здійснення емісії сек'юритизаційних цінних паперів, шляхом подання її до Комісії у порядку та строки, встановлені нормативно-правовими актами Комісії.

Проміжною інформацією є:

1) інформація щодо пулу сек'юритизованих активів;

2) інформація щодо кредитної якості фінансових активів, включених до пулу сек'юритизованих активів;

3) інформація про обставини, які спричиняють зміну пріоритетності платежів за різними позиціями сек'юритизації та за іншими зобов'язаннями в рамках транзакції із сек'юритизації та/або в порядку

розподілу втрат між ними, зміни у складі осіб, що надають послуги в рамках транзакції;

4) інформація про збереження оригінатором частки економічного інтересу та спосіб, у який це досягається.

6. Оригінатор, спонсор або СПФ розкриває особливу інформацію щодо транзакції із сек'юритизації, що не передбачає здійснення емісії сек'юритизаційних цінних паперів, шляхом подання її до Комісії у порядку та строки, встановлені нормативно-правовими актами Комісії.

Особливою інформацією є:

1) інформація про істотні порушення зобов'язань за договорами та іншими правочинами, укладеними (вчиненими) в рамках транзакції із сек'юритизації, а також про дії, які були здійснені для виправлення такого порушення;

2) інформація про будь-які зміни структурних елементів у рамках транзакції із сек'юритизації, які можуть вплинути на здійснення платежів інвесторам у позиції сек'юритизації;

3) у разі стандартизованої транзакції із сек'юритизації - інформація про припинення статусу стандартизованої транзакції із сек'юритизації, а також про будь-які заходи впливу контрольного характеру та інші заходи правозастосування, вжиті Комісією;

4) інформація про істотні зміни до договорів та інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек'юритизації;

5) інформація про будь-яку суттєву зміну рівня ризиків, пов'язаних з пулом сек'юритизованих активів або транзакцією із сек'юритизації, у тому числі про суттєву зміну очікуваних показників виконання фінансових активів, включених до пулу сек'юритизованих активів, або виконання зобов'язань за позиціями сек'юритизації.

Стаття 29. Особливості розкриття інформації інвесторам у позиції сек'юритизації

1. Інформація, зазначена у частинах другій, п'ятій і шостій статті 28 цього Закону, розкривається інвестору у відповідні позиції сек'юритизації та потенційному інвестору у позиції сек'юритизації на його запит.

Інформація, передбачена пунктами 3 і 4 частини другої статті 28 цього Закону, включається до проспекту сек'юритизаційних цінних паперів або рішення про емісію сек'юритизаційних цінних паперів, якщо відповідна транзакція із сек'юритизації передбачає емісію таких цінних паперів. Якщо транзакція із сек'юритизації не передбачає емісії сек'юритизаційних цінних паперів, інформація, передбачена пунктами 3 і 4 частини другої статті 28 цього Закону, розкривається інвестору у відповідні позиції сек'юритизації та потенційному інвестору у позиції сек'юритизації до набуття ним відповідної позиції сек'юритизації у порядку, встановленому Комісією.

2. Особою, відповідальною за розкриття інвесторам (потенційним інвесторам) у позиції сек'юритизації інформації, визначеної законодавством (далі у цій статті - відповідальна особа), є оригінатор, у разі якщо у випадках, передбачених законодавством, іншу особу не визначено відповідальною особою.

У разі здійснення транзакції із сек'юритизації з використанням СПФ оригінатор та СПФ можуть за домовленістю між собою визначити СПФ відповідальною особою.

Якщо транзакція із сек'юритизації передбачає участь спонсора, відповідальною особою може бути визначено СПФ або спонсора, за домовленістю між ними та оригінатором.

3. При розкритті / оприлюдненні інформації, визначеної законодавством, відповідальна особа зобов'язана дотримуватися законодавства про інформацію (зокрема вимог до інформації з обмеженим доступом, у тому числі інформації, що містить банківську або професійну таємницю), а також вимог законодавства про захист персональних даних. Якщо інше не встановлено законодавством, інформація, що може містити банківську або професійну таємницю, розкривається / оприлюднюється в агрегованому або анонімному вигляді (без розкриття даних, що ідентифікують особу).

4. Відповідальна особа та/або особа, яка здійснює управлінські функції в ній, несе відповідальність за повноту, достовірність та своєчасність розкриття інформації, передбаченої цією статтею, та регульованої інформації емітента.

Глава 7. Розкриття регульованої інформації у разі емісії сек'юритизаційних цінних паперів

Стаття 30. Особливості розкриття регульованої інформації у разі емісії сек'юритизаційних цінних

паперів

1. Регульована інформація у разі емісії сек'юритизаційних цінних паперів розкривається відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії.

2. У разі необхідності оформлення та оприлюднення проспекту сек'юритизаційних цінних паперів регульована інформація емітента таких сек'юритизаційних цінних паперів оприлюднюється у базі даних репозиторію даних сек'юритизації, а за відсутності осіб, які здійснюють діяльність репозиторію даних сек'юритизації, - на вебсайті, що відповідає всім таким вимогам:

1) наявність належної системи контролю даних;

2) наявність належної системи управління та організаційної структури, яка має забезпечувати безперервність функціонування вебсайту;

3) наявність необхідних систем та процедур для визначення джерел операційного ризику;

4) наявність технічних засобів та систем для забезпечення захисту інформації, підтримання цілісності інформації, а також для оперативного збереження інформації;

5) забезпечення збереження інформації щонайменше п'ять років після закінчення строку обігу сек'юритизаційних цінних паперів.

3. Вимоги до систем, процедур і технічних засобів вебсайту, передбачених частиною другою цієї статті, встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.

Стаття 31. Особливості розкриття регулярної інформації у разі емісії сек'юритизаційних цінних паперів

1. Проміжна інформація про емітента сек'юритизаційних цінних паперів є регульованою інформацією та підлягає розкриттю емітентом щокварталу, а в разі сек'юритизації ЗАКП - щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним періодом, за винятком:

1) проміжної консолідованої фінансової звітності, яка підлягає розкриттю не пізніше останнього числа другого місяця, що настає за звітним;

2) інформації, зазначеної у частині другій цієї статті, яка підлягає розкриттю не пізніше ніж через один місяць з дати сплати процентів або відсоткових доходів за сек'юритизаційними цінними паперами, крім випадку здійснення сек'юритизації ЗАКП.

2. Проміжна інформація про емітента, крім інформації, передбаченої Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", повинна містити:

1) інформацію щодо пулу сек'юритизованих активів;

2) інформацію щодо кредитної якості фінансових активів, включених до пулу сек'юритизованих активів;

3) інформацію про грошові надходження за пулом сек'юритизованих активів та виплати за сек'юритизаційними цінними паперами, іншими зобов'язаннями в рамках транзакції із сек'юритизації;

4) інформацію про обставини, які спричиняють зміну у пріоритетності платежів за різними класами сек'юритизаційних цінних паперів та за іншими зобов'язаннями в рамках транзакції із сек'юритизації та/або в порядку розподілу втрат між ними, зміни у складі осіб, що надають послуги в рамках транзакції;

5) інформацію про збереження оригінатором частки економічного інтересу та спосіб, у який це досягається.

Стаття 32. Особливості розкриття особливої інформації у разі емісії сек'юритизаційних облігацій

1. До особливої інформації про емітента сек'юритизаційних облігацій, крім інформації, передбаченої Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", належить така інформація, якщо вона не підлягає розкриттю в порядку, передбаченому для розкриття інсайдерської інформації:

1) інформація про істотні порушення зобов'язань за договорами та іншими правочинами, укладеними (вчиненими) в рамках транзакції із сек'юритизації, а також про дії, які були здійснені для виправлення такого порушення;

2) інформація про будь-які зміни структурних елементів у рамках транзакції із сек'юритизації, які можуть вплинути на здійснення платежів власникам сек'юритизаційних цінних паперів;

3) у разі стандартизованої транзакції із сек'юритизації - інформація про припинення статусу стандартизованої транзакції із сек'юритизації, а також про будь-які заходи впливу контрольного характеру та інші заходи правозастосування, вжиті Комісією;

4) інформація про істотні

зміни до договорів та інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек'юритизації;

5) інформація про будь-яку суттєву зміну рівня ризиків, пов'язаних з пулом сек'юритизованих активів або транзакцією із сек'юритизації, у тому числі про суттєву зміну очікуваних показників виконання фінансових активів, включених до пулу сек'юритизованих активів, або виконання зобов'язань за позиціями сек'юритизації.

Глава 8. Вимоги до стандартизованої транзакції із традиційної сек'юритизації

Стаття 33. Вимоги до учасників стандартизованої транзакції із традиційної сек'юритизації

1. Оригінатором, спонсором та СПФ у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек'юритизації:

1) можуть бути виключно юридичні особи, створені за законодавством України та з місцезнаходженням в Україні, або юридичні особи, створені за законодавством держав - членів Європейського Союзу та з місцезнаходженням у державах - членах Європейського Союзу;

2) не можуть бути юридичні особи, які відповідають принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1 - 9 частини першої статті 3 цього Закону.

Стаття 34. Вимоги до передачі фінансових активів та договору про передачу у стандартизованій транзакції із традиційної сек'юритизації

1. Передача пулу сек'юритизованих активів на користь СПФ у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек'юритизації здійснюється на підставі договору про передачу, який має відповідати вимогам статті 13 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

2. Фінансові активи, включені до пулу сек'юритизованих активів у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек'юритизації, не підлягають поверненню відчужувачу у разі його неплатоспроможності виключно з технічних підстав, зокрема у зв'язку з укладенням договору про передачу протягом визначеного строку, що передує настанню неплатоспроможності відчужувача, та/або обізнаністю набувача таких фінансових активів про неплатоспроможність відчужувача станом на час укладення договору про передачу.

Такі обставини, як надання переваг одному кредитору (одним кредиторам) перед іншим (іншими) не вважаються технічними підставами для повернення фінансових активів для цілей цієї частини.

3. Якщо оригінатор придбаває фінансові активи у третіх осіб, вимоги частин першої і другої цієї статті застосовуються також до правочинів, за якими оригінатор придбаває фінансові активи безпосередньо у первинного кредитора або у третіх осіб, та до всіх правочинів, за якими відповідні фінансові активи могли передаватися від первинного кредитора до оригінатора.