Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів

ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ

про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів*

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 08.04.83 р.

ДАТА ПРИЄДНАННЯ: 17.11.92 р.

Держави - учасниці цієї Конвенції,

враховуючи глибокі зміни в міжнародному співтоваристві, зумовлені процесом деколонізації,

враховуючи також, що інші чинники можуть в майбутньому призводити до випадків правонаступництва держав,

будучи впевненими в цих обставинах в необхідності кодифікації і прогресивного розвитку норм, які стосуються правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів як засобу забезпечення більш надійної правової основи міжнародних відносин,

визнаючи, що принципи вільної згоди, сумлінності і pacta sunt servanda одержали загальне визнання,

підкреслюючи важливе значення кодифікації і прогресивного розвитку міжнародного права, в яких зацікавлене міжнародне співтовариство в цілому і які мають особливе значення для зміцнення миру і міжнародного співробітництва,

вважаючи, що питання, які стосуються правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів, мають особливе значення для всіх держав,

приймаючи до уваги принципи міжнародного права, втілені в Статуті Організації Об'єднаних Націй, такі, як принципи рівноправності і самовизначення народів, суверенної рівності і незалежності всіх держав, невтручання у внутрішні справи держав, заборони погрози силою або її застосування та загальної поваги і дотримання прав людини і основних свобод для всіх,

нагадуючи, що повага територіальної цілісності і політичної незалежності будь-якої держави є вимогою Статуту Організації Об'єднаних Націй,

приймаючи до уваги положення Віденських конвенцій про право міжнародних договорів 1969 року і про правонаступництво держав щодо договорів 1978 року,

підтверджуючи, що питання, які не регулюються цією Конвенцією як і раніше регулюються нормами і принципами загального міжнародного права,

погодилися про нижченаведене:

____________

* За станом на 31 грудня 1996 р. Конвенція чинності не набула.

Частина I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Сфера застосування цієї Конвенції

Ця Конвенція застосовується до наслідків правонаступництва держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів.

Стаття 2

Вживання термінів

(1) Для цілей цієї Конвенції:

a) "правонаступництво держав" означає зміну однієї держави іншою в несенні відповідальності за міжнародні відносини будь-якої території;

b) "держава-попередниця" означає державу, яка була змінена іншою державою у разі правонаступництва держав;

c) "держава-наступниця" означає державу, яка змінила іншу державу у разі правонаступництва держав;

d) "момент правонаступництва держав" означає дату зміни державою-наступницею держави-попередниці в несенні відповідальності за міжнародні відносини стосовно до територій, які є об'єктом правонаступництва держав;

e) "нова незалежна держава" означає державу-правонаступницю, територія якої безпосередньо перед моментом правонаступництва держав була залежною територією, за міжнародні відносини якої відповідала держава-попередниця;

f) "третя держава" означає

будь-я

ку державу, яка не є ні державою-попередницею, ні державою-правонаступницею.

(2) Положення пункту (1), які стосуються застосування термінів в цій Конвенції, не зачіпають використання цих термінів або значень, які можуть надаватися їм у внутрішньому праві будь-якої держави.

Стаття 3

Випадки правонаступництва держав, які підпадають під дію цієї Конвенції

Ця Конвенція застосовується тільки до наслідків правонаступництва держав, яке здійснюється згідно з міжнародним правом і, особливо, згідно з принципами міжнародного права, втіленими в Статуті Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 4

Застосування цих Статей в часі

(1) Без шкоди для застосування будь-яких норм, викладених у цій Конвенції, під дію яких підпали б наслідки правонаступництва держав з огляду на міжнародне право незалежно від цієї Конвенції, вона застосовується виключно щодо правонаступництва держав, яке настало після набуття нею

чинності, якщо не досягнута якась інша домовленість.

(2) Держава-правонаступниця може в момент вираження своєї згоди бути пов'язаною цією Конвенцією або в будь-який наступний момент зробити заяву, що вона буде застосовувати її положення до свого власного правонаступництва держав, що настало до набуття чинності цієї Конвенції, в своїх взаємовідносинах з будь-якою іншою державою, що домовляється, або з будь-якою іншою державою - учасницею Конвенції, яка зробить заяву про свою згоду з вказаною заявою цієї держави-правонаступниці. З дати набуття чинності Конвенції між державами, які зробили заяву, або з дати заяви про згоду - в залежності від того, яка з них є більш пізнішою, - положення цієї Конвенції будуть застосовуватися до наслідків правонаступництва держав з моменту цього правонаступництва держав.

(3) Держава-наступниця може в момент підписання цієї Конвенції або ж у момент вираження своєї згоди бути пов'язаною нею зробити заяву, що вона буде тимчасово застосовувати її положення до свого власного правонаступництва держав, яке настало до набуття чинності цієї Конвенції, у своїх взаємовідносинах з будь-якою іншою державою, яка домовляється або підписує її, яка зробить заяву про свою згоду з вказаною заявою цієї держави-наступниці; з дати такої заяви про згоду положення цієї Конвенції будуть застосовуватися тимчасово до наслідків правонаступництва держав у взаємовідносинах між цими двома державами з моменту цього правонаступництва держав.

(4) Заява згідно з пунктами (2) або (3) повинна міститися в письмовому повідомленні, яке направляється депозитарію, який буде інформувати учасників цієї Конвенції і держави, що мають право стати її учасниками, про вказане повідомлення і його зміст.

Стаття 5

Правонаступництво в інших галузях

Ніщо в цій Конвенції не повинно розглядатися як визначальне в будь-якому відношенні до будь-якого питання, що стосується наслідків правонаступництва держав в інших галузях окрім тих, які передбачені цією Конвенцію.

Стаття 6

Права і обов'язки фізичних і юридичних осіб

Ніщо в цій Конвенції не повинно розглядатися як визначальне в будь-якому відношенні до будь-якого питання, що стосується прав і обов'язків фізичних та юридичних осіб.

Частина II

ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ

Розділ 1

ВСТУП

Стаття 7

Сфера застосування цієї Частини

Статті цієї Частини застосовуються до наслідків правонаступництва держав у відношенні державної власності держави-попередниці.

Стаття 8

Державна власність

Для цілей Статей цієї

Частини "дер

жавна власність держави-попередниці" означає майно, права та інтереси, які на момент правонаступництва держав належали згідно з внутрішнім правом держав-попередниць цій державі.

Стаття 9

Наслідки переходу державної власності

Перехід державної власності держави-попередниці спричиняє припинення прав цієї держави і виникнення прав держави-наступниці на державну власність, яка переходить до держави-наступниці з урахуванням положень Статей цієї Частини.

Стаття 10

Дата переходу державної власності

Якщо зацікавленими державами або відповідним міжнародним органом не обумовлено, або не вирішено іншим чином, не зроблено ніяких інших застережень або ж не вирішено відповідним міжнародним органом, то датою переходу державної власності державі-наступниці є момент правонаступництва держав.

Стаття 11

Перехід державної власності без компенсації

Дотримуючись положень Статей цієї Частини і, якщо не зроблено ніяких інших застережень зацікавленими державами або не вирішено відповідним міжнародним органом, то перехід державної власності державі-попередниці відбувається без компенсації.

Стаття 12

Відсутність наслідку правонаступництва держав для власності третьої держави

Правонаступництво держав як таке не торкається власності, прав і інтересів, які в момент правонаступництва держав знаходяться на території держави-попередниці і які в означений період належать згідно з внутрішнім правом держави-попередниці третій державі.

Стаття 13

Збереження і цілість державної власності

Для цілей застосування положень Статей цієї Частини держава-попередниця вживає всіх

заходів для запобігання завданню шкоди або знищенню державної власності, яка переходить до держави-наступниці згідно з цими положеннями.

Розділ 2

ПОЛОЖЕННЯ,

ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА ДЕРЖАВ

Стаття 14

Передача частини території держави

(1) Коли частина території держави передається цією державою іншій державі, перехід державної власності від держави-попередниці до держави-наступниці регулюється угодою між ними.

(2) У разі відсутності такої угоди:

a) нерухома державна власність держави-попередниці, що знаходиться на території, яка є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці;

b) рухома державна власність держави-попередниці, що пов'язана з діяльністю держави-попередниці щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці.

Стаття 15

Нова незалежна держава

(1) У разі якщо держава-наступниця є новою незалежною державою, то:

a) нерухома державна власність держави-попередниці, що знаходиться на території, яка є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці;

b) нерухома власність, що належить території, яка є об'єктом правонаступництва держав, знаходиться за її межами і яка стала державною власністю держави-попередниці в період залежності, переходить до держави-наступниці;

c) нерухома державна власність держави-попередниці, інша, ніж вказана в підпункті b), і яка знаходиться за межами території, що є об'єктом правонаступництва держав, в утворенні якої приймала участь залежна територія, переходить до держави-наступниці в розмірі, який відповідає внеску залежної території;

d) рухома державна власність держави-попередниці, пов'язана з діяльністю держави-попередниці

стосовно території,

яка є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці;

e) рухома власність, що належить території, є об'єктом правонаступництва держав, і яка стала в період залежності державною власністю держави-попередниці, переходить до держави-наступниці;

f) рухома державна власність держави-попередниці, інша, ніж власність, яка вказана в підпунктах d) і c), в утворенні якої брала участь залежна територія, переходить до держави-наступниці в розмірі, який відповідає внеску цієї залежної території.

(2) Коли нова незалежна держава утворена з двох або з кількох залежних територій, перехід державної власності держави-попередниці або держав-попередниць до нової незалежної держави регулюється згідно з положеннями пункту (1).

(3) Коли залежна територія стає частиною території держави, іншої, ніж держава, що несла відповідальність за її міжнародні відносини, то перехід державної власності держави-попередниці до держави-наступниці регулюється згідно з положеннями пункту (1).

(4) Угоди, що були укладені між державою-попередницею і новою незалежною державою для врегулювання правонаступництва стосовно державної власності держави-попередниці іншим чином, ніж згідно з пунктами (1) - (3), не повинні завдавати шкоди принципу невід'ємного суверенітету кожного народу над його багатствами і природними ресурсами.

Стаття 16

Об'єднання держав

Коли дві або декілька держав об'єднуються і тим самим утворюють державу-наступницю, то державна власність держав-попередниць переходить до держави-наступниці.

Стаття 17

Відокремлення частини або частин території держави

(1) Коли частина або частини території держави відокремлюються від неї і утворюють державу-наступницю, і якщо держава-попередниця і держава-наступниця не домовились про інше, то:

a) нерухома державна власність держави-попередниці, що знаходиться на території, яка є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці, на території якої вона знаходиться;

b) рухома державна власність держави-попередниці, пов'язана з діяльністю держави-попередниці стосовно території, яка є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці;

c) рухома державна власність держави-попередниці інша, ніж власність, вказана в підпункті b), переходить в справедливій частці до держави-наступниці.

(2) Пункт (1) застосовується тоді, коли

частина території держави відокремлюється від неї і об'єднується з іншою державою.

(3) Положення пунктів (1) і (2) не зашкоджують ніякому питанню про справедливу компенсацію між державою-попередницею і державою-наступницею, яке може виникнути в результаті правонаступництва держав.

Стаття 18

Поділ держави

(1) Коли держава ділиться і припиняє своє існування і частини території держави-попередниці утворюють дві або декілька держав-наступниць і якщо відповідні держави-наступниці не домовились про інше, то:

a) нерухома державна власність держави-попередниці переходить до держави-наступниці, на території якої вона знаходиться;

b) нерухоме державне майно держави-попередниці, що знаходиться за межами її території, переходить до держав-наступниць у справедливих частках;

c) рухоме державне майно держави-попередниці, яке має відношення до діяльності держави-попередниці стосовно територій, які є об'єктом правонаступництва держав, переходить до відповідної держави-наступниці;

d) рухоме державне майно держави-попередниці інше, ніж майно, яке фігурує у підпункті c), переходить до держав-наступниць у

справедливих частках.

(2) Положення пункту (1) не зашкоджують будь-якому питанню про справедливу компенсацію між державами-наступницями, що може виникнути внаслідок правонаступництва держав.

Частина III

ДЕРЖАВНІ АРХІВИ

Розділ 1

ВСТУП

Стаття 19

Сфера застосування цього розділу

Статті цього розділу застосовуються у правонаступництві держав щодо державних архівів держави-попередниці.

Стаття 20

Державні архіви

Для цілей Статей цього розділу "державні архіви держави-попередниці" означають сукупність документів будь-якої давності та роду, складених або придбаних державою-попередницею протягом її діяльності, які на момент правонаступництва держав належали державі-попередниці, згідно з її внутрішнім правом та зберігались нею безпосередньо або під її контролем як архіви для різних цілей.

Стаття 21

Наслідки переходу державних архівів

Перехід державних архівів держави-попередниці спричиняє припинення прав цієї держави та виникнення прав держави-наступниці на державні архіви, які переходять до держави-наступниці з урахуванням положень Статей цієї Частини.

Стаття 22

Дата переходу державних архівів

Якщо зацікавленими державами або відповідним міжнародним органом не обумовлено або не вирішено іншим чином, то датою переходу державних архівів держави-попередниці є момент правонаступництва держав.

Стаття 23

Перехід державних архівів без компенсації

З дотриманням положень Статей цієї Частини і якщо зацікавленими державами або відповідним міжнародним органом не обумовлено або не вирішено іншим чином, то перехід державних архівів держави-попередниці до держави-наступниці відбувається без компенсації.

Стаття 24

Відсутність наслідку правонаступництва держав для архівів третьої держави

Правонаступництво держав, як таке, не торкається державних архівів, які у момент правонаступництва держав знаходяться на території держави-попередниці і які на той момент належать згідно з внутрішнім правом держави-попередниці третій державі.

Стаття 25

Збереження цілісності державних архівних фондів

Ніщо у цій Частині не повинно розглядатися як вирішальне по відношенню до будь-якого питання, яке може виникнути із міркувань збереження цілісності державних архівних фондів держави-попередниці.

Стаття 26

Збереження та непошкодженність державних архівів

Для цілей застосування положень цієї Частини держава-попередниця вживає всіх заходів для запобігання шкоди або знищення державних архівів, які переходять до держави-наступниці відповідно до цих положень.

Розділ 2

ПОЛОЖЕННЯ,

ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА ДЕРЖАВ

Стаття 27

Передача частини території держави

(1) Коли частина території держави передається цією державою іншій державі, то перехід державних архівів держави-попередниці до держави-наступниці регулюється угодою між ними.

(2) У випадку відсутності такої угоди:

a) частина державних архівів держави-попередниці, яка з метою нормального управління територією, що є об'єктом

правонаступництва держав, повинна знаходитись у розпорядженні держави, якій передається вказана територія, переходить до держави-наступниці;

b) частина державних архівів держави-попередниці інша, ніж

та, що вказана у підп

ункті a) і яка має відношення виключно або головним чином до території, яка є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці.

(3) Держава-попередниця надає державі-наступниці достовірні відомості, які вона має в своїх державних архівах, стосовно титулів на передану територію або її кордони, або які необхідні для з'ясування змісту документів державних архівів держави-попередниці, що переходять до держави-наступниці на підставі інших положень цієї Статті.

(4) Держава-попередниця надає державі-наступниці на прохання та за рахунок останньої держави належне відтворення своїх державних архівів, які стосуються інтересів території, яку передано.

(5) Держава-наступниця надає державі-попередниці на прохання та за рахунок останньої держави належне відтворення державних архівів держави-попередниці, які перейшли до держави-наступниці відповідно до пункту (1) або (2).

Стаття 28

Нова незалежна держава

(1) Коли держава-наступниця є новою незалежною державою, то:

a) архіви, що належать території, яка є об'єктом правонаступництва держав і які стали в період залежності державними архівами держави-попередниці, переходять до нової незалежної держави;

b) частина державних архівів держави-попередниці, яка з метою нормального управління територією, що є об'єктом правонаступництва держав, повинна знаходитись на цій території, переходить до нової незалежної держави;

c) частина державних архівів держави-попередниці інша, ніж та, яка вказана у підпунктах a) і b) і яка має відношення виключно або головним чином до території, що є об'єктом правонаступництва держав, переходить до нової незалежної держави.

(2) Перехід або належне відтворення частин державних архівів держави-попередниці, інших ніж ті, які вказані в підпункті (1), що становлять інтерес для території, яка є об'єктом правонаступництва держав, регулюються угодою між державою-попередницею і новою незалежною державою таким чином, щоб кожна з цих держав могла якнайширше і, наскільки це можливо, справедливим чином, мати користь з цих частин державних архівів держави-попередниці.

(3) Держава-попередниця надає новій незалежній державі достовірні відомості, які містяться в її державних архівах, щодо титулів на територію нової незалежної держави або її кордонів або які необхідні для з'ясування змісту документів державних архівів держави-попередниці, що надходять до нової незалежної держави на підставі інших положень цієї Статті.

(4) Держава-попередниця співпрацює з державою-наступницею в зусиллях для повернення всіх архівів, що належали до території, яка є об'єктом правонаступництва держав і які були розпорошені в період залежності.

(5) Пункти (1) - (4) застосовуються тоді, коли незалежна держава створена із двох або декількох залежних територій.

(6) Пункти (1) - (4) застосовуються тоді, коли залежна територія стає частиною території держави, іншої, ніж держава, яка несла відповідальність за її міжнародні відносини.

(7) Угоди, укладені між державою-попередницею і новою незалежною державою стосовно державних архівів держави-попередниці не повинні перешкоджати праву народів цих держав на розвиток, на інформацію про їх історію та на їх культурне надбання.

Стаття 29

Об'єднання держав

Коли дві або декілька держав об'єднуються і таким чином утворюють одну державу-наступницю, державні архіви держав-попередниць переходять до держави-наступниці.

Стаття 30

Відокремлення частини або частин території держави

(1) Якщо частина або частини території держави відокремлюються від неї і

утворюють державу і якщо

держава-попередниця і держава-наступниця не домовились іншим чином, то:

a) частина державних архівів держави-попередниці, яка з метою нормального управління територією, що є об'єктом правонаступництва держав, повинна знаходитись на цій території, переходять до держави-наступниці;

b) частина державних архівів

держави-попередниці, інша, ніж та, що вказана у підпункті a), яка має безпосереднє відношення до території, що є об'єктом правонаступництва держав, переходить до держави-наступниці.

(2) Держава-попередниця надає державі-наступниці достовірні відомості, які містяться в її державних архівах, щодо титулів на територію держави-наступниці чи її кордонів або які необхідні для з'ясування змісту документів державних архівів держави-попередниці, які переходять до держави-наступниці на підставі інших положень цієї Статті.

(3) Угоди, які укладені між державою-попередницею та державою-наступницею стосовно державних архівів держави-попередниці, не повинні перешкоджати праву народів цих держав на розвиток, на інформацію про їх історію та на їх культурне надбання.

(4) Держава-попередниця та держава-наступниця на прохання однієї з них та за її рахунок або на основі обміну передають одна одній належне відтворення своїх державних архівів, пов'язаних з інтересами їхніх відповідних територій.

(5) Положення пунктів (1) - (4) застосовуються тоді, коли частина території держави відокремлюється від неї і об'єднується з іншою державою.

Стаття 31

Поділ держави

(1) Якщо держава розділяється і припиняє своє існування, а частини території держави-попередниці утворюють дві або декілька держав-наступниць і якщо відповідні держави-наступниці не домовились іншим чином, то:

a) частина державних архівів держави-попередниці, яка повинна знаходитись на території даної держави-наступниці для забезпечення нормального управління її територією, переходить до цієї держави-наступниці;

b) частина державних архівів держави-попередниці, інша, ніж та, яка вказана у підпункті a) і яка має безпосереднє відношення до території даної держави-наступниці, переходить до цієї держави-наступниці.

(2) Державні архіви держави-попередниці, інші, ніж ті, які вказані в пункті (1), переходять до держав-наступниць справедливим чином, з урахуванням усіх відповідних обставин.

(3) Кожна держава-наступниця надає іншій або іншим державам-наступницям наявні в її частині державних архівів держави-попередниці достовірні відомості стосовно титулів на територію або кордони цієї іншої держави-наступниці або які необхідні для з'ясування змісту документів державних архівів держави-попередниці, що переходять до цієї держави або цим державам на підставі інших положень цієї Статті.

(4) Угоди, які укладені між відповідними державами-наступницями щодо державних архівів держави-попередниці, не повинні перешкоджати праву народів цих держав на розвиток, на інформацію про їх історію та на їх культурне надбання.

(5) Кожна держава-наступниця надає будь-якій іншій державі-наступниці на прохання цієї держави та за її рахунок або на підставі обміну належне відтворення своєї частини державних архівів держави-попередниці, пов'язаних з інтересами території цієї іншої держави-наступниці.

Частина IV

ДЕРЖАВНІ БОРГИ

Розділ 1

ВСТУП

Стаття 32

Сфера застосування цієї Частини

Статті цієї Частини застосовуються до наслідків правонаступництва держав щодо державних боргів.

Стаття 33

Державний борг

Для цілей Статей цієї

Частини "державний борг"

означає будь-яке фінансове зобов'язання держави-попередниці по відношенню до іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб'єкта міжнародного права, який виник згідно з міжнародним правом.

Стаття 34

Наслідки переходу державних боргів

Перехід державних боргів спричиняє припинення зобов'язань держави-попередниці стосовно державних боргів, які переходять до держави-наступниці з урахуванням положень Статей цієї Частини.

Стаття 35

Дата переходу державних боргів

Якщо зацікавленими державами або відповідним міжнародним органом не обумовлено або не вирішено іншим чином, то датою переходу державних боргів держави-попередниці є момент правонаступництва держав.

Стаття 36

Відсутність наслідку правонаступництва держав для кредиторів

Правонаступництво держав як таке не зачіпає прав і обов'язків кредиторів.

Розділ 2

ПОЛОЖЕННЯ,

ЩО ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ ПРАВОНАСТУПНИЦТВА ДЕРЖАВ

Стаття 37

Передача частини території держави

(1) Якщо частина території держави передається цією державою іншій державі, то перехід державного боргу держави-попередниці до держави-наступниці регулюється угодою між ними.

(2) В разі відсутності такої угоди державний борг держави-попередниці переходить до держави-наступниці в справедливій частці з урахуванням, зокрема, майна, прав та інтересів, які переходять до держави-наступниці у зв'язку з цим державним боргом.

Стаття 38

Нова незалежна держава

(1) У випадку, коли держава-наступниця є новою незалежною державою, ніякий державний борг держави-попередниці не переходить до нової незалежної держави, якщо угода між ними не передбачає іншого з урахуванням зв'язку між державним боргом держави-попередниці, пов'язаним з її діяльністю на території, яка є об'єктом правонаступництва держав, та майном, правами і інтересами, які переходять до цієї нової незалежної держави.

Стаття 39

Об'єднання держав

Коли дві або декілька держав об'єднуються і таким чином утворюють одну державу-наступницю, державний борг держав-попередниць переходить до держави-наступниці.

Стаття 40

Відокремлення частини або частин території держави

(1) Якщо частина або частини території держави відокремлюються від неї і утворюють державу або якщо держава-попередниця і держава-наступниця не домовились іншим чином, державний борг держави-попередниці переходить до держави-наступниці в справедливій частці з врахуванням, зокрема, майна, прав і інтересів, що переходять до держави-наступниці у зв'язку з цим державним боргом.

(2) Пункт (1) застосовується тоді, коли частина території держави відокремлюється від неї і об'єднується з іншою державою.

Стаття 41

Поділ держави

Якщо держава розділяється і припиняє своє існування, а частини території держави-попередниці утворюють дві або декілька держав-наступниць і якщо відповідні держави-наступниці не домовились іншим чином, державний борг держави-попередниці переходить до держав-наступниць у справедливих частках з урахуванням, зокрема, майна, прав і інтересів, які переходять до держави-наступниці у зв'язку з цим державним боргом.

Частина V

ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ

Стаття 42

Консультації та переговори

В разі виникнення спору між двома або декількома учасниками цієї Конвенції стосовно її тлумачення

або застосування, вони бу

дуть, на прохання будь-якої з них, намагатися вирішувати їх шляхом проведення консультацій та переговорів.

Стаття 43

Процедура примирення

Якщо спір залишився нерозв'язаним протягом шести місяців від дня подання прохання, вказаного у Статті 42, будь-яка сторона в спорі може передати його на процедуру примирення, передбачену в Додатку до цієї Конвенції, звернувшись з відповідним проханням до Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй і сповістивши про це інші сторони в спорі.

Стаття 44

Судове розв'язання і арбітраж

Будь-яка держава під час підписання або ратифікації Конвенції або при приєднанні до неї або у будь-який момент після цього може шляхом повідомлення на ім'я депозитарія заявити, що, у випадку, коли спір не розв'язано шляхом застосування процедур, вказаних у Статтях 42 і 43, цей спір може бути переданий на розгляд Міжнародного Суду шляхом письмової заяви будь-якої сторони у спорі або ж до арбітражу за умовою, що інша держава-сторона у спорі зробила таку ж саму заяву.

Стаття 45

Вирішення за взаємною згодою

Незалежно від положень Статей 42, 43 і 44, у випадку виникнення спору між двома або декількома учасниками цієї Конвенції стосовно її тлумачення або застосування, вони можуть за взаємною згодою передати його в Міжнародний Суд або в арбітраж, або вибрати іншу відповідну процедуру урегулювання спорів.

Стаття 46

Інші чинні положення про врегулювання спорів

Ніщо у Статтях 42 - 45 не зашкоджує правам або обов'язкам учасників цієї Конвенції, передбаченим будь-якими чинними положеннями, що зв'язують їх стосовно врегулювання спорів.

Частина VI

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 47

Підписання

Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами до 31 грудня 1983 року у Федеральному міністерстві

закордонних справ Австрійської Республіки, а потім до 30 червня 1984 року - у центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку.

Стаття 48

Ратифікація

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 49

Приєднання

Ця Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 50

Набуття чинності

(1) Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після здачі на зберігання п'ятнадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

(2) Для кожної держави, яка ратифікувала Конвенцію або приєдналась до неї після здачі на зберігання п'ятнадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, Конвенція набуває чинності на тридцятий день після здачі на зберігання цією державою своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

Стаття 51

Автентичні тексти

Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якої є однаково автентичними, здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

На посвідчення чого нижчепідписані повноважні представники, належним чином на те уповноважені своїми урядами, підписали цю Конвенцію. Здійснено у Відні восьмого квітня тисяча дев'ятсот вісімдесят третього року.

ДОДАТОК

(1) Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй складає і веде список мирових посередників з числа кваліфікованих юристів. З цією метою кожній державі - члену Організації Об'єднаних Націй або учаснику цієї Конвенції пропонується призначити двох мирових посередників, а імена призначених таким чином осіб утворюють вказаний список. Мирові посередники - включаючи мирових посередників, призначених для заповнення вакансій, які випадково виникли - призначаються на п'ятирічний строк і цей строк може бути поновлений. Мировий посередник, після завершення строку, на який його було призначено, буде продовжувати виконувати будь-які функції, для здійснення яких він був обраний згідно з положеннями наступного пункту.

(2) Якщо Генеральному секретарю надсилається прохання відповідно до положень Статті 43, він передає спір на розгляд комісії з примирення, створеної наступним чином.

Держава або держави, яка або які є однією з сторін у спорі, призначають:

a) одного мирового посередника, який є громадянином цієї держави або однієї з цих держав, серед осіб, яких включено у згаданий в пункті (1) список, або серед інших осіб; та

b) одного мирового посередника, який не є громадянином цієї держави або однієї з цих держав, з числа включених у згаданий список осіб.

Держава або держави, яка або які є іншою стороною у спорі, призначає двох мирових посередників таким самим чином. Чотири обраних сторонами мирових посередника повинні бути призначені протягом шестидесяти днів від того дня, коли Генеральний секретар одержує відповідне прохання.

Ці чотири мирових посередника протягом шестидесяти днів від дати призначення останнього з них призначають з числа включених у список осіб п'ятого мирового посередника, який буде головою.

Якщо голова або будь-хто інший з мирових посередників не призначається протягом передбачених вище для їхнього призначення строків, то вони призначаються Генеральним секретарем протягом шестидесяти днів після закінчення відповідного строку. Призначення голови може бути здійснене Генеральним секретарем або із числа осіб, яких включено до списку, або із числа членів Комісії міжнародного права. Будь-який із строків, протягом яких повинні бути здійснені призначення, може бути продовжений за згодою сторін у спорі.

Кожна вакансія повинна бути заповнена у такий спосіб, який був вказаний для первісного призначення.

(3) Комісія з примирення сама встановлює свою процедуру. Комісія може, за згодою сторін у спорі, запропонувати будь-якому з учасників цієї Конвенції подати їй свою думку усно або письмово. Комісія приймає рішення і робить рекомендації більшістю голосів своїх п'яти членів.

(4)

Комісія може звертати увагу сторін у спорі на будь-які заходи, які можуть полегшити полюбовне вирішення спору.

(5) Комісія заслуховує сторони, розглядає претензії і заперечення і вносить на розгляд сторін пропозиції, спрямовані на досягнення полюбовного вирішення спору.

(6) Комісія повинна подати свою доповідь протягом дванадцяти місяців, наступних за датою її утворення. Ця доповідь направляється Генеральному секретарю і передається сторонам у спорі. Доповідь Комісії, включаючи будь-які висновки, що містяться в ньому про питання факту і питання права, не є обов'язковим для сторін і є лише рекомендацією, запропонованою на розгляд сторін з метою полегшення полюбовного вирішення спору.

(7) Генеральний секретар надає Комісії допомогу і засоби обслуговування, в яких вона може мати потребу. Видатки Комісії покриваються Організацією Об'єднаних Націй.

____________