Про затвердження Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року

Тип: Постанова

№ 711

Дата: 18 червня 2025 р.

Статус: Чинний

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 червня 2025 р. N 711

Київ

Про затвердження Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року (далі - Програма), що додається.

2. Внести зміни до Концепції Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. N 1024 (Офіційний вісник України, 2021 р., N 80, ст. 5050), що додаються.

3. Органам виконавчої влади подавати щороку до 1 лютого Міністерству розвитку громад та територій інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України та Міністерству економіки.

4. Міністерству розвитку громад та територій забезпечити складення Бюджетної декларації та бюджетного запиту щодо фінансування Програми за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний бюджетний період.

Прем'єр-міністр України

Д. ШМИГАЛЬ

Інд. 71

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 червня 2025 р. N 711

ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА

справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року

Мета Програми

Метою Програми є реалізація державної регіональної політики та забезпечення справедливої трансформації вугільних регіонів України шляхом комплексного розв'язання проблемних питань, зокрема в економічній, соціальній, культурній, житлово-комунальній та екологічній сфері, які виникають внаслідок зменшення видобутку вугілля та поступового закриття вугледобувних та суміжних підприємств, а також вирішення проблем місцевого розвитку, обумовлених функціонуванням вугільної галузі.

Шляхи і способи розв'язання проблеми

Боротьба із зміною клімату є глобальним викликом, який вимагає широкої міжнародної співпраці, консенсус щодо якої знайшов відображення у низці укладених і ратифікованих міжнародних угод: Рамковій Конвенції ООН про зміну клімату, Кіотському протоколі до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, Паризькій угоді. Україна залишається активним учасником міжнародної боротьби із зміною клімату.

Україна стала однією з перших європейських країн, яка Законом України від 14 липня 2016 р. N 1469-VIII ратифікувала Паризьку угоду, одним із аргументів чого стали питання суттєвих кліматичних змін на території України, що зумовлюють підвищення ризиків для здоров'я і життєдіяльності людини, природних екосистем та секторів економіки, а також питання забезпечення національної, екологічної, економічної та енергетичної безпеки України. Відповідь на ці виклики світова спільнота вбачає, зокрема, у зменшенні споживання викопних видів палива шляхом більш продуктивного їх використання та заміщення на відновлювані джерела енергії.

Багато десятиліть основними енергоносіями в Україні були видобувні невідновлювані природні ресурси, такі як природний газ, вугілля тощо. Проте внаслідок зміни екологічної ситуації, світових тенденцій, цінової кон'юнктури, впровадження новітніх технологій частка невідновлюваних ресурсів в енергетичному балансі України зменшується. Насамперед це стосується такого виду викопного палива, як вугілля: у 1990 році 64 відсотки енергії вироблялося з вугілля, у 2023 році - 20 відсотків.

У 2021 році Україна приєдналася до коаліції Powering Past Coal Alliance під час Конференції ООН із зміни клімату (COP26) і оголосила про ціль відмови від використання вугілля в електрогенерації до 2035 року. В Енергетичній стратегії України на період до 2050 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. N 373 (Офіційний вісник України, 2023 р., N 47, ст. 2575), підтверджено оголошені раніше плани, зокрема щодо використання вугільної генерації, яка скорочуватиметься до повного виведення з експлуатації в 2035 році. Однак реалістичність досягнення цієї цілі до 2035 року буде оцінена після завершення повномасштабної агресії Російської Федерації з

урахуванням стану та наявних потужностей, які залишаться у робочому стані після припинення або скасування воєнного стану.

Довгострокові цілі досягнення кліматичної нейтральності зафіксовані у двох стратегічних документах України. Так, Енергетична стратегія України на період до 2050 року передбачає досягнення кліматичної нейтральності енергетичного сектору України до 2050 року, зокрема на заміну вугільній генерації використовуватимуть теплоелектроцентралі та теплоелектростанції на комбінованому паливі (природний газ / біометан) або інші технології із схожими характеристиками.

У Законі України від 8 жовтня 2024 р. N 3991-IX "Про основні засади державної кліматичної політики" йдеться про необхідність досягнення кліматичної нейтральності (для економіки в цілому) до 2050 року. Крім того, враховуючи отримання Україною статусу кандидата на членство в ЄС та початок переговорного процесу, перед Україною постане необхідність синхронізації політик та планів з відповідними політиками ЄС.

Енергетична стратегія України на період до 2050 року передбачає використання вугілля та іншого твердого викопного палива в промисловості з поступовим скороченням до 2050 року. При цьому планується зменшення споживання вугілля та іншого твердого викопного палива в домогосподарствах та інших секторах до 2025 року та повне зупинення використання з 2035 року. Загальні обсяги споживання вугілля та іншого твердого викопного палива зменшаться в 3,7 раза в 2050 році порівняно з 2023 роком.

Вугільна промисловість є однією з базових галузей національної економіки України, від сталої роботи якої значною мірою залежить ефективність функціонування теплової енергетики, металургійної промисловості, комунального господарства. За інформацією Міненерго, станом на початок 2022 року вугледобувна галузь на підконтрольній Україні території складається з 35 державних вугледобувних підприємств, які підпорядковані Міненерго, та 12 приватних шахт. Майже дві третини одиниць основного стаціонарного устаткування державних шахт відпрацювали нормативний строк експлуатації. За 2022 рік вугледобувними підприємствами України видобуто 26,1 млн. тонн рядового вугілля (на 3,3 млн. тонн або 11 відсотків менше порівняно з попереднім роком), у тому числі державними вугледобувними підприємствами - 2,2 млн. тонн рядового вугілля (на 3,3 млн. тонн або 60 відсотків менше порівняно з 2021 роком).

З метою підтримки галузі та забезпечення її сталого функціонування в Україні впроваджено механізми підтримки, зокрема надання податкових пільг та бюджетних субсидій підприємствам для компенсації частини інвестиційних і виробничих витрат.

Станом на 2023 рік бюджетне фінансування вугледобувної галузі становило 2,8 млрд. гривень, яке спрямовувалося на забезпечення вітчизняного виробництва шляхом оплати праці та внесення обов'язкових платежів, пов'язаних з виплатою заробітної плати, державних вугледобувних підприємств та утримання об'єкта незавершеного будівництва "Будівництво шахти N 10 "Нововолинська" державного підприємства "Волиньвугілля" (коригування) у безпечному та безаварійному стані.

Слід зазначити, що протягом 2013 - 2024 років фінансування заходів з технічного переоснащення та модернізації вугледобувних підприємств за рахунок бюджетних коштів здійснювалося лише у 2018 та 2019 роках (бюджетних коштів було виділено в 4,5 раза менше від мінімально необхідних обсягів).

Однак стан виробничих засобів не покращився - майже дві третини одиниць стаціонарного обладнання вже відпрацювали строк експлуатації. Кредиторська заборгованість при цьому також збільшувалася, станом на 2024 рік вона становила більше 38 млрд. гривень.

За даними Міненерго, у 2023 році видобуток державних підприємств становив 1,8 млн. тонн, що на 3,5 млн. тонн менше за видобуток у 2021 році. Головною причиною зменшення видобутку є поступове зниження продуктивності, тимчасова окупація територій та бойові дії в місцях розташування підприємств. Видобуток приватних підприємств дещо зріс: у 2023 році вони видобули 24,1 млн. тонн, що на 200 тис. тонн більше, ніж у 2021 році.

Зайнятість на підприємствах також скорочується. У 2023

році на підприємствах державної власності працювало 15 тис. осіб, з яких 23,3 відсотка пенсіонери. За останні п'ять років зайнятість у державному секторі скоротилася на 16 тис. осіб через тимчасову окупацію територій та вивільнення працівників. При цьому зайнятість на приватних підприємствах також скоротилася, становлячи 6 тис. осіб у 2023 році.

Загальне споживання вугілля в Україні також має довгострокову тенденцію на зменшення. За даними Держстату, загальне споживання в 2020 році становило майже 39 млн. тонн, що на 6 млн. тонн менше, ніж у 2015 році.

Зважаючи на те, що Україна взяла курс на поступову декарбонізацію економіки, що передбачає скорочення використання викопного палива, негативні тенденції, пов'язані із зниженням видобутку вугілля, зокрема соціально-економічна вразливість громад, безробіття, деградація інфраструктури, потребують системного розв'язання шляхом керованої трансформації вугільних регіонів України та створення альтернативних джерел зайнятості та розвитку.

З метою забезпечення досягнення кліматичних цілей, енергетичної безпеки, оптимізації та модернізації вугільної галузі Міненерго планує здійснити комплекс заходів, зокрема:

гірничо-технічні заходи, а саме:

- перегляд інтенсивності виконання гірничих робіт у межах наявних гірничих виробок, обладнання та персоналу для задоволення потреби суспільного виробництва і комунальної сфери якісною вітчизняною вугільною продукцією в необхідних обсягах та у строки, визначені відповідними програмними документами;

- оптимізація проектних рішень під час виконання гірничих робіт відповідно до вимог безпеки за рахунок скорочення підтримуваних гірничих виробок;

- ізоляція недіючих гірничих виробок;

- впровадження новітніх систем вентиляції підземних гірничих виробок;

- впровадження сучасних технологій та техніки відповідно до гірничо-геологічних (виробничих) умов;

економічні заходи, а саме:

- розроблення та реалізація заходів із зниження собівартості товарної продукції по кожному її елементу;

- приведення чисельності персоналу у відповідність з обсягом видобутку;

- застосування економічних важелів впливу на показники якості вугілля;

- впровадження енергоощадних технологій на кожному підприємстві.

Впровадження зазначених заходів дасть можливість не лише скоротити викиди парникових газів, а й забезпечити економічну стійкість територіальних громад, що історично залежали від вугільної промисловості.

Крім того, для забезпечення вирішення проблем погашення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України Міненерго планує здійснити комплекс заходів, зокрема розробити та впровадити механізми погашення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України шляхом встановлення кінцевих строків реструктуризації боргів, провести інформаційно-роз'яснювальні кампанії для суб'єктів господарювання, а також надавати консультативну підтримку з питань своєчасного нарахування і сплати таких платежів, що забезпечить збереження права застрахованих осіб, які проживають у територіальних громадах вугільних регіонів, на соціальний захист і повне зарахування страхового стажу під час призначення пенсій та інших соціальних виплат.

З метою розв'язання питання фінансування виплати пенсії на пільгових умовах Мінсоцполітики ініціює зміни у перегляді підходів до пенсійного забезпечення таких пенсій.

Вугільна теплова генерація до повномасштабного вторгнення Російської Федерації налічувала 12 електростанцій (75 енергоблоків) загальною встановленою потужністю 21,6 ГВт, з них вісім належать холдингу ДТЕК, ще три - у власності публічного акціонерного товариства "Центренерго" (Вуглегірська, Зміївська та Трипільська - загальна потужність 7,7 ГВт). За інформацією Міненерго, на теплоелектростанціях працювало близько 18,4 тис. працівників.

Станом на кінець 2021 року проведено реконструкцію близько 20 відсотків енергоблоків теплових станцій, однак питання приведення їх екологічних показників

роботи до сучасних вимог залишилися невирішеними.

Окупація Російською Федерацією частини території України та постійні обстріли енергетичної системи призвели до значних руйнувань та зупинки ряду теплових електростанцій, у тому числі вугільних. Найкритичніша ситуація склалася в територіальних громадах Донецької та Луганської областей.

За інформацією Міненерго, з березня 2022 р. під тимчасовою окупацією перебуває Луганська теплоелектростанція (м. Щастя Луганської області) та Запорізька теплоелектростанція (м. Енергодар Запорізької області), а з липня 2022 р. - Вуглегірська теплоелектростанція (м. Світлодар Донецької області). Загальна встановлена потужність тимчасово окупованих (після 2022 року) теплоелектростанцій становить 8,8 ГВт (40 відсотків загальної потужності вугільних теплоелектростанцій).

Внаслідок ракетних ударів Російської Федерації у 2022 - 2024 роках усі вугільні теплоелектростанції отримали значні ураження. Зокрема, внаслідок бомбардувань у березні - квітні 2024 р. було знищено близько 70 відсотків теплової генерації, а публічне акціонерне товариство "Центренерго" втратило всі свої генеруючі об'єкти.

Ураховуючи поточну ситуацію у сфері вуглевидобування та тепловій вугільній генерації, кліматичні зобов'язання України та необхідність підвищення ефективності державної підтримки вугільного сектору, постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. N 1024 схвалено Концепцію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року (Офіційний вісник України, 2021 р., N 80, ст. 5050), яка передбачала структурну перебудову економіки вугільних регіонів відповідно до основних вимог до таких структурних змін (декарбонізації економічної діяльності) з одночасним вирішенням соціально-економічних, житлово-комунальних та екологічних проблем.

Справедлива трансформація - модель розвитку регіону, що передбачає гідне життя та достатній заробіток усім жителям, у тому числі працівникам, на яких вплине процес відмови від викопного палива (ліквідація виробничих потужностей, закриття вугледобувних підприємств тощо).

Вугільні регіони визначаються як регіони, на території яких розташовані вугледобувні та вуглепереробні підприємства, у тому числі ті, які перебувають у стадії ліквідації, консервації або переорієнтації на інші види економічної діяльності, та підприємства вугільної теплової генерації незалежно від форми власності. Загалом це близько 40 територіальних громад Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Львівської, Вінницької, Київської, Івано-Франківської, Запорізької та Харківської областей, де проживає близько 2,2 млн. осіб. Територіальні громади вугільних регіонів залежать від підприємств вугільної галузі та вугільної теплової генерації, у деяких з них вугілля залишається єдиним доступним енергоносієм.

Низький рівень диверсифікації локальної економіки територіальних громад вугільних регіонів стримує залучення інвестицій, адже до 70 відсотків всього зайнятого населення працює на вугледобувних чи суміжних монопідприємствах або в соціальній сфері, яка обслуговує міську інфраструктуру, що призводить до критичної залежності місцевих бюджетів від податкових надходжень вугільних підприємств, які становлять близько 50 відсотків загальної суми надходжень до бюджету територіальної громади.

Жителі територіальних громад вугільних регіонів відзначають низьку якість та високі тарифи на житлово-комунальні послуги, зношеність житлового фонду, проблеми з вивезенням побутових відходів. Також варто відзначити такі проблеми розвитку інфраструктури: погана якість місцевих та комунальних доріг, відсутність вуличного освітлення, фізична зношеність громадського транспорту, відсутність місць культурного відпочинку та дозвілля тощо.

Зазначені проблеми поглиблюються незадовільною екологічною ситуацією у вугільних регіонах, пов'язаною з діяльністю шахт (забрудненість повітря, водойм, терикони в межах міст, підвищений радіаційний фон, порушення норм безпеки під час затоплення шахт, які припиняють свою діяльність) та використанням вугілля для опалення, що призводить до

небезпечних викидів у повітря. Російська військова агресія призвела до необхідності прискорення переходу від вугілля на альтернативні види палива, особливо в частині забезпечення централізованого теплопостачання в громадах вугільної теплової генерації.

Забезпечення добробуту, соціальної згуртованості населення та конкурентного рівня соціально-економічного розвитку територіальних громад планується шляхом координації та взаємодії між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, партнерських відносин з бізнесом та громадськістю, організації співпраці з донорами та інвесторами.

Основними передумовами справедливої трансформації вугільних регіонів України є:

широкий публічний діалог - відкрите обговорення представниками органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування усіх проблемних питань, які потребують вирішення, з представниками профспілок, їх об'єднань, організаціями роботодавців, науковим, експертним та бізнес-середовищем;

поступовість та поетапність - жодних радикальних заходів та одночасного вивільнення працівників вугільних підприємств без паралельного створення нових робочих місць або забезпечення соціальними гарантіями;

синхронність різних процесів - залучення нових інвесторів, створення нових робочих місць, перекваліфікація працівників тощо здійснюються комплексно та за попередньою узгодженістю дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємців;

державна бюджетна підтримка - частина витрат, пов'язаних з трансформацією вугільних регіонів України, яку бере на себе держава;

екологічна сталість - впровадження комплексу природоохоронних заходів, які забезпечать еколого-збалансоване функціонування вугільних регіонів та дадуть змогу громадянам ефективно реалізовувати свої права на екологічну безпеку;

довгостроковість - відповідні якісні зміни у структурі економіки регіонів шляхом її трансформації триватимуть щонайменше до 2030 року;

відновлення з урахуванням сучасних стандартів якості, стійкості та інклюзивності - спрямованість зусиль на досягнення більш високого рівня якості та ефективності шляхом застосування інновацій та енергоефективних технологій для забезпечення стійких, ефективних, сталих та інклюзивних рішень для справедливої трансформації та відновлення територіальних громад від наслідків збройної агресії Російської Федерації з урахуванням нормативних документів Європейського Союзу;

забезпечення прозорості, відкритості та підзвітності - прозорість процесу прийняття рішень і підзвітність використання коштів та досягнення результатів, забезпечення вільного доступу до інформації, що стосується справедливої трансформації та відновлення територіальних громад від наслідків збройної агресії Російської Федерації і є у розпорядженні органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, з урахуванням вимог Закону України 13 січня 2011 р. N 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".

Можливі три варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає залишення існуючої ситуації без змін (зростаюча державна підтримка на часткове покриття витрат вугледобувних підприємств та відсутність цільової державної підтримки розвитку вуглезалежних територій).

Недоліками даного варіанта є подальше зниження ефективності роботи вугледобувних підприємств, скорочення обсягів видобутку вугілля, зростання заборгованості вугільних підприємств перед працівниками, контрагентами та бюджетом, відсутність державних соціальних гарантій для шахтарів, що може призвести до негативних соціальних наслідків у вугільних регіонах, поширення екологічних загроз.

Зазначене у подальшому призведе до необхідності значного збільшення витрат бюджетних коштів на подолання негативних наслідків.

Другий варіант передбачає державну підтримку реформування саме вугільної галузі без участі у процесах економічної диверсифікації монофункціональних територій та регіонального розвитку.

Перевагою такого варіанта є початок трансформації вугільної галузі, визначальною ціллю якої стає зменшення обсягу викидів таким чином, щоб забезпечити перехід до

кліматично нейтральної економіки шляхом зменшення видобутку викопного палива та скорочення обсягів викидів парникових газів.

Недоліками зазначеного варіанта є незначний вплив на інтереси жителів, суб'єктів господарювання, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування вугільних регіонів. Зменшення обсягу видобутку вугілля та реформування вугільної галузі без поступового переходу на інші альтернативні види економічної діяльності у вугільних регіонах призведе до подальшого погіршення інвестиційної привабливості вугільних регіонів та соціальної напруги.

Третій варіант передбачає диверсифікацію місцевої економіки та підвищення рівня соціально-економічного розвитку вугільних регіонів України шляхом виконання Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року, що відповідає завданню за напрямом "Стимулювання розвитку територій" оперативної цілі 1 "Забезпечення інтегрованого розвитку територій з урахуванням інтересів майбутніх поколінь" стратегічної цілі 1 "Формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, кліматичному, екологічному, безпековому та просторовому вимірах" Державної стратегії регіонального розвитку на 2021 - 2027 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. N 695 (Офіційний вісник України, 2020 р., N 67, ст. 2155; 2024 р., N 79, ст. 4627).

Крім того, у сучасних умовах відновлення та трансформації регіонів, що зазнали структурних змін внаслідок поступової відмови від традиційних галузей економіки, зокрема вугільної промисловості, особливого значення набуває цілеспрямоване залучення ресурсів міжнародної технічної допомоги. Саме такі ресурси відіграють ключову роль у реалізації масштабних і довгострокових змін, які виходять за межі спроможності місцевих бюджетів та національних інструментів підтримки.

У рамках реалізації Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року передбачається впровадження окремих завдань і заходів, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги. Насамперед йдеться про інструменти ЄС, зокрема ініціативу "Ukraine Facility", що є основною фінансовою рамкою підтримки з боку ЄС для України на середньострокову перспективу.

Пріоритетні напрями, які можуть бути реалізовані за кошти міжнародної допомоги:

розвиток інфраструктури нових економічних кластерів (індустріальні парки, логістичні хаби, креативні простори);

модернізація соціальної інфраструктури в громадах, які зазнають економічної трансформації;

підтримка малого та середнього бізнесу, що створює нові робочі місця замість втрачених у вугільній галузі;

професійна перекваліфікація та підвищення кваліфікації працівників;

впровадження енергоефективних та "зелених" технологій;

цифровізація адміністративних та управлінських процесів.

Ключову роль у координації цього напряму відіграватимуть Мінрозвитку, а також профільні центральні органи виконавчої влади у партнерстві з Європейською Комісією, міжнародними організаціями та інституційними донорами.

Таким чином, використання механізмів міжнародної технічної допомоги у реалізації заходів програми дасть можливість суттєво підвищити фінансову стійкість проектів, прискорити темпи впровадження інновацій та забезпечити стратегічне бачення майбутнього соціально-економічного розвитку трансформаційних регіонів України.

Запропонований варіант є оптимальним та ефективним, оскільки він забезпечує поступову, поетапну та узгоджену з ключовими заінтересованими сторонами (центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, населення, громадські організації, міжнародні партнери) модель трансформації вугільних регіонів України шляхом комплексного вирішення проблемних питань, зокрема в економічній, соціальній, культурній, житлово-комунальній та екологічній сфері.

Здійснюватиметься координація дій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зокрема щодо прийняття необхідних нормативно-правових актів, впровадження пріоритетних (пілотних) проектів

регіонального розвитку у напрямі трансформації вугільних регіонів, з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін і світового досвіду. Такий варіант є реалістичним за умови належного фінансування за кошти державного і місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел, а також із залученням міжнародної технічної допомоги.

Досягнення мети Програми забезпечуватиметься шляхом виконання програмних заходів за такими пріоритетами:

структурна трансформація локальної економіки, що включає:

- підтримку розвитку малого та середнього підприємництва, включаючи мікропідприємства та стартапи, для забезпечення економічної диверсифікації, модернізації та реконверсії;

- сприяння створенню нових підприємств, у тому числі через бізнес-інкубатори та консалтингові послуги, для створення нових робочих місць;

- надання послуг із сприяння працевлаштуванню та самозайнятості населення вугільних регіонів України у тій самій чи іншій місцевості;

- підтримку розвитку відповідної інженерної інфраструктури для залучення інвестицій (індустріальні парки, промислові майданчики, будівництво транспортної інфраструктури, підсилюючих електростанцій, складських приміщень тощо);

- розроблення та реалізацію пілотних проектів для диверсифікації економіки територіальних громад вугільних регіонів та стимулювання створення інноваційних підприємств;

пом'якшення негативних соціальних наслідків закриття та трансформації вугільних підприємств, розвиток людського капіталу, що включає:

- підвищення кваліфікації та перекваліфікація працівників вугільних підприємств, набуття навичок у суміжних професіях, які відповідають потребам ринку праці;

- забезпечення надання якісних освітніх та медичних послуг жителям вугільних територіальних громад;

- сприяння соціальній згуртованості та інтеграції жителів шляхом розвитку інфраструктури навчальних центрів, закладів догляду за дітьми та людьми похилого віку тощо;

перехід на відновлювальні джерела енергії та підвищення енергоефективності, що включає:

- забезпечення енергетичної стійкості вугільних територіальних громад та регіонів шляхом сприяння розвитку розподіленої генерації електричної енергії з відновлюваних джерел та застосування установок зберігання енергії, зокрема в системах централізованого водопостачання та водовідведення;

- модернізацію, підвищення ефективності, адаптивності та декарбонізації систем централізованого теплопостачання шляхом розвитку когенерації, генерації на альтернативному паливі (з використанням місцевих енергетичних ресурсів) та генерації з використанням геотермальної енергії;

- модернізацію та забезпечення доступності сучасних систем водопостачання (у тому числі питного) та водовідведення;

- дослідження технологічної можливості та доцільності використання існуючих майданчиків вугільних теплоелектростанцій, територій та інфраструктури шахт для розвитку виробництва та/або ланцюгів постачання, пов'язаних з відновлюваними джерелами енергії та енергоефективними матеріалами;

розв'язання екологічних проблем та протидія зміні клімату, що включає:

- відтворення екосистем та створення відповідних зон рекреацій та відпочинку;

- забезпечення збереження, відновлення та збалансоване використання природоохоронних територій;

- проведення заходів, спрямованих на управління викидами метану від закритих та функціонуючих шахт.

Конкретні кількісні показники, зокрема щодо обсягів вивільнення працівників, прогнозного впливу на економіку вугільних регіонів, а також перелік перспективних видів економічної діяльності, що забезпечуватимуть стійкий розвиток територій, визначатимуться у стратегіях розвитку територіальних громад та галузевих підпрограмах. Такі документи враховуватимуть поточний стан територій, економічні особливості, наявний потенціал і потреби громад.

Перелік потенційних галузей для економічної диверсифікації, орієнтовна кількість робочих місць, потреби у фахівцях, строки створення робочих місць та обсяги необхідного фінансування визначатимуться у територіальних планах дій із справедливої трансформації. Такі плани враховуватимуть специфіку регіону, наявний кадровий потенціал,

інфраструктуру, інвестиційну привабливість та пріоритети громад.

Відомості про державного замовника, керівника і виконавців Програми, строк виконання, прогнозні обсяги та джерела фінансування наведені у додатку 1.

Завдання і заходи

Завдання і заходи Програми сприятимуть диверсифікації локальних економік вугільних територіальних громад та регіонів на основі наявного економічного та людського потенціалу, пом'якшенню соціальних наслідків закриття та трансформації вугільних підприємств, розвитку людського капіталу, переходу на відновлювальні джерела енергії та підвищенню енергоефективності, вирішенню екологічних проблем вугільних регіонів та протидії зміні клімату.

Зокрема, реалізація заходів за зазначеними завданнями Програми посилить спроможність вугільних територіальних громад і регіонів та їх населення ефективно реагувати на соціальні, трудові, економічні та екологічні виклики, наблизить країну до досягнення проміжних кліматичних цілей у сфері енергетики та клімату до 2030 року та кліматичної нейтральності економіки країни до 2050 року в цілому.

Заходи Програми, що передбачають реалізацію публічних інвестиційних проектів, підлягатимуть включенню до єдиного проектного портфеля публічних інвестицій відповідно до вимог та в порядку, визначених чинним законодавством України у сфері планування та управління публічними інвестиціями, зокрема статтею 331 Бюджетного кодексу України.

Розроблення таких проектів відбуватиметься з урахуванням пріоритетів державної політики, положень національних стратегічних документів та вимог до публічних інвестицій, що забезпечить можливість їх фінансування за рахунок державного бюджету, міжнародної технічної допомоги та інших джерел у межах передбачених механізмів розподілу бюджетних коштів.

Завдання і заходи з виконання Програми наведено у додатку 2.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми сприятиме реалізації державної регіональної політики щодо збалансованого розвитку територіальних громад вугільних регіонів та поступовому зниженню залежності від вугілля окремих регіонів України шляхом комплексного вирішення проблемних питань економічного, соціального, житлово-комунального та екологічного характеру, які виникають внаслідок реформування енергетичної сфери.

Очікувані результати виконання Програми наведено у додатку 3.

Обсяги та джерела фінансування

Фінансування заходів щодо виконання Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування з державного бюджету заходів Програми здійснюватиметься за умови передбачення у відповідних місцевих бюджетах коштів для співфінансування зазначених заходів.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 30443,2 млн. гривень, у тому числі 4386,8 млн. гривень - за рахунок коштів державного бюджету, 5526,8 млн. гривень - місцевих бюджетів, 20529,6 млн. гривень - за рахунок інших джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів на відповідний рік під час формування їх показників.

Додаток 1

до Програми

ПАСПОРТ

Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року

1. Концепція Програми схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. N 1024 (Офіційний вісник України, 2021 р., N 80, ст. 5050).

2. Програма затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2025 р. N 711.

3. Державний замовник - Мінрозвитку.

4. Керівник Програми - Віце-прем'єр-міністр з відновлення України - Міністр розвитку громад та територій.

5. Виконавці заходів Програми - Мінрозвитку, обласні держадміністрації (військові адміністрації), органи місцевого самоврядування (за згодою).

6. Строк виконання Програми - 2025 - 2030 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування

Джерела фінансування

Обсяг фінансування, млн. гривень

У тому числі за роками

2025

2026

2027

2028

2029

2030

Державний бюджет*

4386,8

786,2

1340,8

2259,8

Місцевий бюджет

5526,8

48,9

520,2

796,1

1196,4

1352,1

1613,1

Інші джерела

20529,6

1531,1

3622,5

4210,4

3725,5

3876,6

3563,5

Усього

30443,2

1673,7

4928,9

6347,3

7181,7

5228,7

5176,6

____________

* Фінансування Програми за рахунок коштів державного бюджету здійснюється починаючи з другого бюджетного періоду після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Додаток 2

до Програми

ЗАВДАННЯ І ЗАХОДИ

з виконання Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року

Найменування завдання

Найменування показника

Значення показника

Найменування заходу

Головний розпорядник бюджетних коштів

Джерела фінансування (державний, місцевий бюджет, інші)

Прогнозний обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань, млн. гривень

У тому числі за роками

разом

2025

2026

2027

2028

2029

2030

2025

2026

2027

2028

2029

2030

1. Структурна трансформація локальної економіки

1) площа зареєстрованих індустріальних парків (протягом року), гектарів

183,6

30,5

92,1

реєстрація індустріальних парків у вугільних територіальних громадах

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

місцевий бюджет

4,5

1,7

0,8

0,5

Разом

4,5

1,7

0,8

0,5

2) кількість пакетів проектної документації для розбудови інфраструктури індустріальних парків, розроблених протягом року, одиниць

розроблення проектної документації для розбудови інфраструктури індустріальних парків

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

місцевий бюджет

9,7

0,2

1,2

2,3

інші джерела

94,6

27,6

Разом

104,3

8,2

16,2

29,9

3) кількість індустріальних парків, забезпечених інфраструктурою (на кінець року), одиниць

розбудова інфраструктури індустріальних парків у вугільних територіальних громадах

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

місцевий бюджет

інші джерела

1329

119,7

413

474

242,3

Разом

1393

121,7

425

504

262,3

4) кількість створених робочих місць, не пов'язаних з видобутком та переробкою вугілля, на території індустріальних парків, одиниць

5600

400

2220

2980

створення робочих місць на території індустріальних парків

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

інші джерела

6500

150

1200

3000

2150

Разом

6500

150

1200

3000

2150

5) кількість діючих інституцій підтримки бізнесу (на кінець року), одиниць

створення інституцій підтримки бізнесу

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

місцевий бюджет

8,7

0,3

1,1

3,3

1,8

інші джерела

37,5

9,5

Разом

46,2

1,3

7,1

8,1

11,3

6) кількість суб'єктів малого та середнього підприємництва, яким надано підтримку (протягом року), у тому числі у сфері стартапів, новітніх технологій та інновацій, одиниць

8652

1160

1295

1360

1502

1566

1769

надання підтримки (фінансової, консультаційної тощо) суб'єктам малого та середнього підприємництва, у тому числі у сфері стартапів, новітніх технологій та інновацій

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

місцевий бюджет

40,6

5,5

5,3

5,6

6,2

8,7

9,3

інші джерела

103

14,3

17,8

Разом

143,6

7,5

19,6

23,4

27,2

31,7

34,3

7) кількість розроблених коплексних планів просторового розвитку вугільних територіальних громад (протягом року), одиниць

розроблення комплексних планів просторового розвитку вугільних територіальних громад

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

місцевий бюджет

44,5

6,5

інші

джерела

176,5

26,5

113,5

36,5

Разом

221

30,5

147,5

8) кількість розроблених планів використання у виробництві породи шахтних відвалів та шахтних вод, одиниць

розроблення планів використання у виробництві породи шахтних відвалів та шахтних вод

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

інші джерела

232,3

37,5

48,5

60,2

25,9

Разом

232,3

37,5

48,5

60,2

25,9

Разом за завданням 1

8645

116,7

361,4

734,2

1829,9

3357,2

2245,6

у тому числі

місцевий бюджет

172

11,7

44,4

31,7

40,1

11,1

інші джерела

8473

105

317

702,5

1789,8

3324,2

2234,5

2. Пом'якшення соціальних наслідків закриття та трансформації вугільних підприємств, розвиток людського капіталу

1) кількість пакетів проектної документації будівництва об'єктів соціальної інфраструктури (протягом року), одиниць

394

розроблення проектної документації для будівництва об'єктів соціальної інфраструктури, необхідних для пом'якшення соціальних наслідків закриття та трансформації вугільних підприємств

обласні держадміністрації (військові адміністрації),

органи місцевого самоврядування (за згодою)

місцевий бюджет

259

20,5

21,5

48,3

52,5

56,7

59,5

інші джерела

130

Разом

389

30,5

32,5

73,3

78,5

84,7

89,5

2) кількість об'єктів будівництва соціальної інфраструктури (протягом року), одиниць

394