Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій

Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій

Наказ Міністерства юстиції України

від 15 грудня 1999 року N 74/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

15 грудня 1999 р. за N 865/4158

На виконання Закону України "Про виконавче провадження" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про проведення виконавчих дій (додається) та ввести її в дію з 1 січня 2000 року.

2. Заступнику Міністра - директору Департаменту державної виконавчої служби Тертичному В. Г. довести зазначену Інструкцію до відома підпорядкованих відділів державної виконавчої служби та забезпечити контроль за її виконанням.

3. Визнати такою, що не застосовується на території України, Інструкцію про виконавче провадження, затверджену наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 року N 22.

Міністр юстиції

С. Р. Станік

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства юстиції України

15 грудня 1999 р. N 74/5

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

15 грудня 1999 р. за N 865/4158

ІНСТРУКЦІЯ

ПРО ПРОВЕДЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ

Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають виконанню:

рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;

вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

мирові угоди, затверджені судом;

рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

рішення третейських судів відповідно до законів України;

рішення комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, передбачених законом.

1.2. Провадження примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) здійснюється відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.

1.3. Виконавчими документами є:

виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітражів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;

ухвали судів у випадках, передбачених законом;

ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод;

накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов арбітражних судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, передбачених законом.

1.4. У виконавчому

документі повинні бути зазначені:

назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали виконавчий документ;

дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

найменування стягувача й боржника, їх адреси, дата й місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

резолютивна частина рішення;

дата набрання чинності рішенням;

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.

1.5. Державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону.

Заходами примусового виконання рішень є:

звернення стягнення на грошові кошти боржника;

звернення стягнення на інші види майна боржника;

звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

відібрання дитини;

інші заходи, передбачені рішенням.

1.6. Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у пункті 1.1 цієї Інструкції рішень є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк мають бути надані безкоштовно документи або їх копії, потрібні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 88 Закону.

2. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

2.1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов'язки

2.1.1. Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, їхні представники, експерти, спеціалісти, перекладачі.

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у разі потреби залучаються поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, представники органів і установ освіти, медичні працівники, а також представники інших органів і установ у порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

2.1.2. Загальні права і обов'язки державних виконавців у виконавчому провадженні визначені статтею 5 Закону. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією Інструкцією права і обов'язки в точній відповідності до закону, не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, роз'яснювати особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права.

2.1.3. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї зі сторін (смерть громадянина, реорганізація юридичної особи тощо) державний виконавець зобов'язаний своєю постановою (додаток 1) здійснити заміну цієї сторони її правонаступником, визначеним відповідно до чинного законодавства. Для правонаступника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється на підставі документів, якими правонаступник визначений.

Такими документами є:

рішення суду (арбітражного суду);

статут;

свідоцтво про право на спадщину;

інші документи

у передбачених законодавством випадках.

2.1.4. Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні й письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими Законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення й повернення виконавчого документа.

Сторони можуть подати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами, укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку.

2.2. Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста

2.2.1. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою (додаток 2) експерта або спеціаліста, а при потребі - кількох спеціалістів або експертів.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні пояснення та рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

2.2.2. Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного відділу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (але не більше ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року N 710). Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із здійсненням виконавчих дій. Про виплату винагороди державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3).

2.2.3. За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену законом, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

2.3. Участь у виконавчому провадженні перекладача

2.3.1. У разі потреби під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення (від 3 до 5 днів). Якщо зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, то його може призначити своєю постановою (додаток 4) державний виконавець.

2.3.2. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, про що державний виконавець виносить постанову (додаток 3) на підставі кошторису, який повинен подати перекладач. Ця постанова затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Винагорода виплачується в розмірі, не більшому, ніж передбачено

Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року N 710.

2.3.3. Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у виконавчому провадженні, повинна надати документ, який підтверджує, що вона володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу.

2.3.4. У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповідно до закону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.

2.4. Залучення понятих до провадження виконавчих дій

2.4.1. Виконавчі дії можуть провадитися в присутності понятих.

Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; примусовим входженням до житлових будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилученні й передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистого зацікавлення в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

2.4.2. Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час проведення яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.

2.4.3. Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.

Компенсацію громадянам витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих, слід проводити із розрахунку середньоденного заробітку за місцем роботи, а громадянам, які не працюють, - із розрахунку середньоденного заробітку, розрахованого за середньомісячною заробітною платою для даної місцевості.

2.5. Підстави та порядок відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста визначаються статтею 17 Закону. Про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста виноситься постанова (додатки 20 та 25).

3. ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

3.1. Підстави для відкриття виконавчого провадження

Державний виконавець відкриває виконавче провадження:

за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції, на підставі виконавчого документа;

за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із відділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню, у

разі невиконання їх у добровільному порядку;

в інших випадках, передбачених законом.

3.2. Місце виконання рішення

3.2.1. Виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного відділу Державної виконавчої служби, який розташований:

за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна;

за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи;

за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).

3.2.2. Якщо в процесі виконавчого провадження державному виконавцеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що на території, на яку поширюються функції відділу державної виконавчої служби, майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт (додаток 5).

Виконавчий документ разом з копією акта не пізніше наступного дня державний виконавець зобов'язаний надіслати до відділу державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи за місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно, в копії супровідного листа, повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ. Супровідний лист про направлення виконавчого документа за належністю підписує начальник відповідного відділу державної виконавчої служби.

3.2.3. Якщо в процесі виконання стало відомо, що майна боржника для задоволення вимог стягувача недостатньо, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служби і при цьому зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт та звертається до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядковується, з доповідною запискою стосовно порушення перед начальником Головного управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції питання про надання дозволу на проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби.

Начальник відділу державної виконавчої служби, після проведення відповідної перевірки, не пізніше наступного дня з часу одержання доповідної записки, звертається з поданням до начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції про надання дозволу на проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби. До подання додаються копії документів, що підтверджують потребу провадження таких виконавчих дій.

Начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції рішення щодо подання начальника відділу державної виконавчої служби повинно бути прийняте на протязі 3 днів з дня його надходження.

При задоволенні подання начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції видають наказ, яким надають відділу державної виконавчої служби право вчиняти виконавчі дії на території району (районів) у межах відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3.2.4. Для здійснення виконавчих дій на території іншого району (районів) за межами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції протягом 3 днів з дня надходження подання начальника районного (міського) відділу державної виконавчої служби

звертаються з поданням до Міністра юстиції України про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, в межах України. До подання приєднуються копії документів, що підтверджують потребу провадження таких виконавчих дій.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом 3 днів з часу надходження подання вирішує питання про надання відділу державної виконавчої служби права вчиняти виконавчі дії на території району (районів) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на яку не поширюються його функції, та готує проекти наказів, які подаються Міністру юстиції України для затвердження.

Копія наказу про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на іншій території доводиться до відома відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського, Севастопольського міських управлінь юстиції, на території яких будуть проводитись такі дії.

3.2.5. Відповідні територіальні відділи державної виконавчої служби сприяють державному виконавцеві, який вчиняє виконавчі дії на їхній території.

3.3. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

3.3.1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

накази арбітражних судів - протягом трьох місяців;

посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

3.3.2. Строки, зазначені в абзаці першому цього пункту, встановлюються:

для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

для виконання рішень арбітражних судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

для виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - з дня винесення відповідної постанови;

для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення.

3.3.3. Щодо інших виконавчих документів строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

3.3.4. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

3.4. Переривання строку давності пред'явлення виконавчих документів до виконання

3.4.1. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

пред'явленням виконавчого документа до виконання;

частковим виконанням рішення боржником з підтверджувальними документами про часткове виконання рішення.

3.4.2. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю його повного або часткового виконання строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

3.5. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

3.5.1. Державний виконавець відмовляє в прийнятті до провадження виконавчих документів, строк пред'явлення для примусового виконання яких минув, про що протягом 3 днів з дня надходження державному виконавцю документів виносить відповідну постанову

(додаток 6). Копія постанови надсилається або вручається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

3.5.2. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа або іншого судового документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.

3.6. Прийняття виконавчих документів до виконання

3.6.1. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону.

Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення з заробітку чи інших доходів боржника, як виконані направляються відділом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий документ. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за територіальністю) державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (додаток 6).

3.6.2. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

3.6.3. Якщо зволікання у вчиненні виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець за заявою стягувача або з власної ініціативи, з метою забезпечення виконання рішення щодо майнових стягнень одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника й накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Якщо в постанові зазначено потребу опису майна, то копія такої постанови вручається боржнику при проведенні опису майна.

3.6.4. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк.

3.7. Строки здійснення виконавчого провадження

3.7.1. Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа до державного виконавця. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених Законом (зупинення виконавчого провадження, звернення до суду з питань відстрочки, розстрочки виконання, змін способу й порядку виконання та ін.).

3.7.2. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.

3.8. Відмова у відкритті виконавчого провадження

3.8.1. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в разі:

пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції (наприклад, подання судового рішення без виконавчого листа або наказу, у випадках, коли передбачена видача останніх);

помилкового надходження виконавчого документа (не за територіальністю);

наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає

заявникові (додаток 6).

3.8.2. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

3.9. Відкладення виконавчого провадження

3.9.1. Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу (посадовій особі), який його видав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника (додаток 8).

У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк (від 3 до 5 днів) для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу (посадовій особі), який видав цей документ. У цій постанові вказується, що в разі неусунення порушень у визначений термін, провадження вважається не відкритим.

У разі усунення допущених порушень у встановлений строк виконавчий документ вважається поданим у день первісного надходження.

Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.

3.9.2. Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний строк з моменту її одержання.

3.10. Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню

3.10.1. Якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, то державний виконавець має право звернутись до суду (в тому числі арбітражного суду) або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Суд або інший орган (посадова особа), які видали виконавчий документ, зобов'язані розглянути заяву державного виконавця в 10-денний строк з дня її надходження і, при потребі, дати відповідне роз'яснення рішення, не змінюючи його змісту.

3.10.2. У строки здійснення виконавчих дій не враховується термін, з якого державний виконавець звернувся до суду або іншого органу (посадової особи) про роз'яснення рішення до моменту надходження роз'яснення у відділ державної виконавчої служби.

4. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

4.1. Добровільне виконання рішень

4.1.1. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

4.1.2. У разі добровільного, повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписується стягувачем і боржником або підтверджується відповідним документом.

4.1.3. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону.

4.1.4. Добровільне виконання рішень не поширюється на виконавчі документи про конфіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків з боржників, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, про стягнення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника, та в інших, передбачених чинним законодавством, випадках.

4.2. Час провадження виконавчих дій

4.2.1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем в робочі дні не раніше 6-ї години і не пізніше 22-ї години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого

провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

4.2.2. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе, або в разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням з начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу державної виконавчої служби й лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.

4.2.3. Для проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або в нічний час державним виконавцем виноситься постанова, яка письмово затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3).

4.3. Відкладення провадження виконавчих дій

4.3.1. Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій на підставі ухвали суду.

4.3.2. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову (додаток 9), про що негайно повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

4.3.3. Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк.

4.4. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання рішення

4.4.1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу й порядку виконання.

4.4.2. Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу й порядку виконання має бути прийнято в 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.

4.5. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

визнання стягувача або боржника недієздатним;

проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

оспорювання боржником виконавчого документа в судовому порядку, якщо таке допускається законом. При цьому, боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. При цьому, боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надане таке право;

подання до суду позову про виключення майна з опису. При цьому, боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження позовної заяви;

порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника.

4.6. Виконавче провадження може бути зупинено в разі:

звернення державного виконавця до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;

прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;

перебування боржника в тривалому службовому відрядженні;

перебування боржника на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;

подання скарги на дії державного виконавця або на відмову в його відводі;

оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають.

4.7. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження

4.7.1. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження (додаток 10) з підстав, передбачених у пунктах 4.5 та 4.6 Інструкції, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається в 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

4.7.2. Виконавче провадження зупиняється:

у випадках смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, визнання стягувача або боржника недієздатним - до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові;

у випадках проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань; перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають, - до закінчення існування названих обставин;

у випадках оспорювання боржником виконавчого документа в судовому порядку, якщо таке допускається законом; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з опису; порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника; подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі, - до розгляду питання по суті.

4.7.3. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

4.7.4. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача, про що виноситься постанова (додаток 11). Копія постанови про поновлення виконавчого провадження надсилається сторонам та органу (посадовій особі), який прийняв рішення.

4.7.5. Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Цей строк не входить у строки здійснення виконавчого провадження (за винятком випадків, коли судом було скасовано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження).

4.8. Закриття виконавчого провадження

4.8.1. Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадках:

прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження;

смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

недостатності майна юридичної особи-боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача;

скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні

рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення в результаті помилкового прийняття до виконання рішення.

4.8.2. Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в цьому пункті, вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження (додаток 12), яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.

4.8.3. Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.

4.9. Закінчення виконавчого провадження

4.9.1. Виконавче провадження закінчується у випадках:

фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

закриття виконавчого провадження;

повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

4.9.2. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Її копія направляється сторонам, суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стягувачу, або передається за належністю.

4.9.3. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена стягувачем або боржником до суду в 10-денний термін.

4.10. У разі закриття або закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите або закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Копія постанови про закриття виконавчого провадження, у разі потреби, надсилається учасникам виконавчого провадження для припинення чинності заходів, ужитих державним виконавцем.

4.11. Повернення виконавчого документа стягувачеві

4.11.1. Виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

за письмовою заявою стягувача;

якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

4.11.2. Про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому - п'ятому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт (додаток 5).

Акт має бути перевірений начальником відповідного відділу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. Уразі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.

У разі встановлення перевіркою неповноти проведених виконавчих дій, з метою повного

виконання рішення начальник відділу державної виконавчої служби дає письмову вказівку державному виконавцю про вжиття додаткових заходів для розшуку майна боржника і його реалізації. Така вказівка приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

4.11.3. У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з підстав, зазначених у абзацах другому-четвертому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, йому повністю повертається авансовий внесок, а при поверненні виконавчого документа з інших підстав - лише в частині, що перевищує здійснені державним виконавцем витрати на проведення виконавчих дій.

4.11.4. Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову (додаток 14), яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

4.11.5. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених абзацами третім-п'ятим пункту 4.11.1 цієї Інструкції, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, установлених пунктом 3.3 цієї Інструкції.

Державний виконавець зобов'язаний роз'яснити стягувачеві наслідки повернення йому виконавчого документа.

4.12. Відновлення виконавчого провадження

4.12.1. Якщо постанова державного виконавця про закриття виконавчого провадження визнана судом незаконною або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, то виконавче провадження підлягає відновленню.

4.12.2. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 15) не пізніше як у 3-денний строк з дня винесення ухвали суду або постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби і в такий самий строк повідомляє сторони, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконавчий документ, що виконавче провадження відновлено.

Відновлене виконавче провадження здійснюється надалі в загальному порядку відповідно до Закону до остаточного прийняття рішення щодо нього.

4.13. Оголошення розшуку

4.13.1. Підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (знаходження) боржника, його майна, а також дитини.

Державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника чи дитини або виносить постанову про розшук майна боржника (додаток 16), яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, а також про відібрання дитини.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону. У цьому разі стягувач має право в судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

4.13.2. Ухвалою суду чи постановою державного виконавця розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача.

4.13.3. Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють органи внутрішніх справ за місцезнаходженням стягувача за ухвалою суду, а розшук боржника - юридичної особи, а також майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

4.13.4. Постанова державного виконавця про розшук обов'язкова до виконання всіма громадянами та посадовими особами. За її невиконання настає відповідальність, передбачена статтею 88 Закону.

4.13.5. Витрати, пов'язані з розшуком боржника, дитини, майна за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування

шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, стягуються по його завершенні з боржника за постановою державного виконавця, яка виноситься з обґрунтованим зазначенням відповідних сум і затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 17).

4.13.6. Незвернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини, а також постанова державного виконавця про відмову в розшуку майна боржника (додаток 18) та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду в 10-денний строк.

4.14. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум та черговість задоволення вимог стягувачів визначаються статтями 43 та 44 Закону

4.15. Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій

4.15.1. Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника;

оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

поштовий переказ стягувачеві стягнених сум;

розшук боржника, його майна або розшук дитини;

оголошення в засобах масової інформації;

інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рішення.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать кошти, витрачені на знаки поштової сплати при відправленні сторонам виконавчого провадження, іншим особам повідомлень, постанов державного виконавця, запитів, на проїзд державного виконавця тощо.

4.15.2. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 3).

4.15.3. Державний виконавець зобов'язаний мати документи, які підтверджують розмір витрат на виконання. Контроль та облік витрат на виконання покладається на начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Витрати покриваються за рахунок спеціального фонду виконавчого провадження, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Формування коштів спеціального фонду виконавчого провадження визначається Положенням про спеціальний фонд виконавчого провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року N 1351.

4.16. Виконавчий збір

4.16.1. У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків від належної до стягнення суми (окрім періодичних платежів) або від вартості майна боржника, а за невиконання рішення немайнового характеру - у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника - громадянина і в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - із боржника - юридичної особи.

Не стягується виконавчий збір з осіб, звільнених від його сплати згідно із законодавством.

4.16.2. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, копія постанови направляється боржнику. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір не стягується.

4.16.3. Кошти виконавчого збору спрямовуються у спеціальний фонд виконавчого провадження.

Половина коштів виконавчого збору (50 відсотків) витрачаються відповідно до положень підрозділу 4.15 цієї Інструкції.

Друга половина виконавчого збору згідно з пунктом 2.4 цієї Інструкції про використання і облік коштів спеціального фонду виконавчого провадження та звітності по них, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11 жовтня 1999 року N 65/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 1999 року за N 701/3994, районними, міськими, районними в містах

відділами державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції раз на місяць перераховується Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським управлінням юстиції для подальшого використання, у тому числі на виплату винагороди державному виконавцю.

4.16.4. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

4.16.5. У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові відділами державної виконавчої служби. Повернення коштів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

4.16.6. Про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про суми виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою, державним виконавцем робиться відмітка на зворотному боці виконавчого документа. Ці записи при поверненні виконавчого документа або скеруванні його до іншого відділу державної виконавчої служби скріпляються підписом начальника відповідного відділу державної виконавчої служби та печаткою цього відділу. Записи про наступні стягнення сум виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповідними відділами державної виконавчої служби, куди виконавчий документ надійшов для подальшого виконання разом з постановою про стягнення виконавчого збору.

За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться.

4.17. Винагорода державному виконавцеві

4.17.1. Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне й законне виконання виконавчого документа, одержує винагороду в розмірі 2 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Винагорода виплачується із спеціального фонду виконавчого провадження.

4.17.2. Начальник відділу державної виконавчої служби контролює наявність підстав для виплати винагороди, узагальнює їх щодо кожного державного виконавця та ставить перед начальником відповідного районного (міського), районного в місті управління юстиції питання про внесення подання про виплату винагороди до вищестоящого управління юстиції для фінансування витрат на винагороду. Виплата винагороди здійснюється після проведення фінансування на підставі наказу начальника районного (міського), районного в місті управління юстиції.

4.17.3. Половина виконавчого збору (50 відсотків), яка акумулюється у вищестоящих управліннях юстиції, в першу чергу направляється на виплату винагороди державним виконавцям, на передбачених Законом підставах.

4.18. Авансування витрат на виконавче провадження

4.18.1. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із начальником відділу державної виконавчої служби внести до спеціального фонду відповідного відділу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини.

4.18.2. При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві протягом десяти днів з дня проведення розподілу стягнутої з боржника суми.

4.18.3. Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом внесення готівки до бухгалтерії відповідного відділу державної виконавчої служби, державному виконавцю (з обов'язковим наступним зарахуванням цих сум до депозитного рахунку в обох випадках) або шляхом переказу цих коштів безпосередньо на депозитний рахунок

відповідного відділу державної виконавчої служби.

4.19. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника

4.19.1. Якщо в районному (міському) відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

4.19.2. Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох районних (міських) відділах державної виконавчої служби, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за наказом начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції (у межах області, міст Києва та Севастополя) та за наказом Міністра юстиції України (у межах держави) з їх власної ініціативи або за поданням начальників нижчестоящих у порядку підлеглості відділів.

У наказі визначається відділ, який веде таке зведене виконавче провадження та координує діяльність інших відділів з його здійснення. З державних виконавців цих відділів утворюється виконавча група, керівником якої визначається начальник відділу, якому доручено вести зведене виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження з інших відділів надсилаються копії виконавчих і процесуальних документів з виконання. З моменту утворення такої групи до її керівника переходить право вирішення питань здійснення цього зведеного виконавчого провадження, відповідно до Закону.

4.19.3. При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження слід керуватися вимогами статті 44 Закону.

У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі з урахуванням календарних строків надходження виконавчого документа на виконання у відповідний відділ державної виконавчої служби.

Державний виконавець складає розрахунки і проводить виплати, якщо сума стягнених коштів перевищує 5 відсотків належних до виплати стягувачам сум, але не рідше одного разу на місяць.

4.19.4. Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

4.19.5. Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

5. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА

5.1. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника

5.1.1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

5.1.2. Готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю понятих; боржника, його представника (для юридичних осіб); представника або членів сім'ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається у двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні, другий - вручається боржнику під розписку в першому примірнику.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного

робочого дня здається на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце. Кошти, що залишилися після покриття всіх вимог стягувачів, повертаються боржникові. Виконавчий збір перераховується у спеціальний фонд виконавчого провадження без попереднього зарахування на депозитні рахунки. Суми коштів, необхідних для покриття витрат на проведення виконавчих дій, направляються до спеціального фонду виконавчого провадження після винесення постанови про стягнення з боржника зазначених витрат.

Готівка в іноземній валюті у той самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому, державний виконавець зобов'язує банк здійснити продаж і зарахувати кошти від продажу на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби протягом семи днів.

5.1.3. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт.

У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

5.1.4. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Якщо в боржника - фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.

5.1.5. Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на види майна та предмети, які визначені в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону), що належать боржникові на праві власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення.

5.2. Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті при обчисленні боргу в гривнях

5.2.1. У разі відсутності в боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.

5.2.2. Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні в банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на депозитний рахунок відділу.

5.2.3. Якщо такі кошти є в банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації. Останні, в свою чергу, зобов'язані протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для

погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на депозитний рахунок відповідного відділу та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, встановленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.

Форма зобов'язання встановлюється за погодженням з Національним банком України.

5.3. Звернення стягнення на заставлене майно

5.3.1. Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення вимог інших стягувачів.

5.3.2. Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звертається на заставлене майно боржника при недостатності в нього іншого майна для повного задоволення цих вимог, з додержанням встановлених законодавством прав заставодержателя та вимог глави 6 Закону України "Про виконавче провадження". При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу". Тому, при зверненні стягнення для задоволення вимог стягувача-заставодержателя на інше майно боржника, а не безпосередньо на заставлене майно, державний виконавець повинен отримати згоду заставодержателя-стягувача на задоволення його вимог за рахунок іншого майна боржника. Такі дії мають бути проведені державним виконавцем тільки в тому разі, якщо в рішенні суду або виконавчому написі нотаріуса не зазначено конкретно майно боржника, на яке має бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

5.3.3. Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отримані від реалізації заставленого майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язань боржника перед заставодержателем, і лише залишок коштів - для задоволення вимог стягувача. При реалізації цієї норми державний виконавець зобов'язаний попередити заставодержателя про звернення стягнення на майно боржника для задоволення вимог інших стягувачів, з'ясувати, чи не знаходиться майно в податковій заставі, чи є наступні застави цього ж майна, і повідомити наступних заставодержателів, оскільки забезпечені заставою вимоги задовольняються в першу чергу (частина перша статті 44 Закону України "Про виконавче провадження"). При цьому, для того, щоб визначити, чи достатньо буде коштів, отриманих від реалізації предмета застави, для задоволення вимог заставодержателя (заставодержателів) та вимог інших стягувачів, державний виконавець має отримати від заставодержателя (заставодержателів) розмір вимог, які мають бути задоволені за рахунок заставленого майна. Згідно із статтею 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог.

5.3.4. Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати у реєстраторів Державного

реєстру застав рухомого майна, якими згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1998 року N 1185 "Про порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна" є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його обласні філії, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси та комерційні банки. Проте слід мати на увазі, що внесення записів про заставу рухомого майна не є обов'язком заставодавця або заставодержателя, тому додатково таку інформацію про наявність застави в разі відсутності такого запису в Державному реєстрі можливо отримати в боржника. Інформацію про наявність податкової застави можна також отримати в органах державної податкової служби.

Інформацію про заборони відчуження нерухомого майна можна отримати в нотаріальному органі за місцезнаходженням цього майна.

5.4. Звернення стягнення на майно громадянина-підприємця, визнаного банкрутом

На підставі постанови арбітражного суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчого листа про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Реалізації підлягає все майно громадянина-підприємця, визнаного в установленому порядку банкрутом, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні в нього кошти в готівковій формі вносяться у розмірі, достатньому для сплати виконавчого збору, компенсації витрат на здійснення виконавчих дій, на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, установленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції. Грошова сума, що залишилася, перераховується на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовується за рішенням арбітражного суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

5.5. Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб

5.5.1. Державний виконавець на письмову пропозицію боржника або стягувача має право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Зазначені особи на запит державного виконавця зобов'язані надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться в них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.

Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець на підставі ухвали суду описує це майно в присутності понятих, вилучає його й реалізує у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

5.5.2. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено штраф відповідно до статті 88 Закону.

5.6. Арешт та вилучення майна боржника

5.6.1. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

5.6.2. Арешт застосовується:

для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

5.6.3. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

5.6.4. Гроші, у тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису і на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються (перераховуються) на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається за правилами, передбаченими

Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року N 1744 "Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери".

5.6.5. Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних інтересів.

5.6.6. Акт опису і арешту майна складається за встановленою формою (додаток 21).

В акті опису і арешту повинні бути вказані:

час і місце складання акта;

назва відділу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану;

назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина;

назва стягувача та боржника;

назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного відділу державної виконавчої служби;

оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;

якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації;

назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її адреса;

відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.

При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.

Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а другий - видається боржнику під розписку на першому примірнику, що залишається у державного виконавця.

Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.

У разі виконання рішень, передбачених статтею 156 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 67 Арбітражного процесуального кодексу України складається акт у трьох примірниках, один з яких разом з виконавчим документом надсилається до суду, перший залишається у виконавчому провадженні, а інший вручається зберігачеві майна

або боржнику під розписку (на першому примірнику). У цьому разі виконавче провадження підлягає закінченню.

5.6.7. При проведенні опису майна державний виконавець оголошує боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (здійснювати його відчуження), а в разі потреби - про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби користуватися та інших обставин.

5.6.8. Про накладення арешту на нерухоме майно державний виконавець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцезнаходженням нерухомого майна. Про накладення арешту на нерухоме майно, яке заставлено третім особам, останні також повідомляються державним виконавцем. Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби тощо), державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію.

5.6.9. Відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику). Опис майна боржника - юридичної особи здійснюється у присутності представника боржника.

Якщо провести опис майна боржника - юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.

5.6.10. Особи, винні в порушенні заборони посвідчення відповідних договорів, спрямованих на відчуження описаного (арештованого) майна боржника, а також скоєнні дій щодо його перереєстрації на іншого власника, притягуються до відповідальності, установленої законодавством.

5.6.11. Державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

5.7. Оцінка майна боржника

5.7.1. Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.

Державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом України "Про ціни і ціноутворення". Зокрема, статтею 9 цього Закону передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Крім того, згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінетом Міністрів України можуть уводитися методи державного регулювання цін і тарифів.

5.7.2. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо вартість майна перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то державний виконавець для проведення оцінки описаного майна залучає у встановленому порядку експерта (спеціаліста), зокрема фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз та суб'єктів підприємницької діяльності, що мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України. У цьому разі оплата їх праці здійснюється із спеціального

фонду виконавчого провадження. Витрати на оплату винагороди експерту або спеціалісту в установленому порядку стягуються з боржника.

5.7.3. Якщо стягувач чи боржник заперечує проти проведення оцінки державним виконавцем, то останній у встановленому порядку призначає експерта чи спеціаліста для визначення вартості майна. Витрати за проведену експертизу несе сторона, яка заперечує оцінку майна, проведену державним виконавцем.

Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.

5.8. Зберігання майна, на яке накладено арешт

5.8.1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігач), під розписку в акті опису і арешту майна. Копія акта опису і арешту майна видається боржникові, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.

5.8.2. Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, має право на одержання за зберігання майна винагороду або прибуток від зберігання майна, розмір яких установлюється за угодою зберігача з державним виконавцем, укладеною відповідно до вимог статей 413 - 424 Цивільного кодексу України.

5.8.3. Порядок і умови зберігання арештованого майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, визначаються Національним банком України.

5.8.4. У разі відмови боржника або членів його сім'ї, чи представника боржника - юридичної особи прийняти майно на зберігання, відсутності їх при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання, державний виконавець призначає зберігачем описаного майна іншу особу.

5.8.5. Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися. При потребі державний виконавець може опечатати предмети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на зберігання, та заборонити або обмежити право користування майном, якщо особливості цього майна в разі користування можуть призвести до його знищення або зменшення цінності.

Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи зберігача, потреби використання та інших обставин. Користування предметами одягу та предметами індивідуального вжитку забороняється.

5.8.6. Розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 місяць. Розмір винагороди за зберігання тварин збільшується на 50 відсотків установленої плати за зберігання майна. Зберігачу відшкодовуються витрати, необхідні для збереження майна, якщо такі витрати були. Зберігачі майна, які є працівниками боржника - юридичної особи, виконують обов'язки із збереження довірених їм цінностей в порядку виконання службових обов'язків (коменданти, комірники тощо), не користуються правом на отримання винагороди за зберігання описаного майна.

5.8.7. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену Законом.

Державний виконавець, виявивши розтрату, відчуження, утаювання чи підміну переданого на збереження майна, складає про це акт і звертається з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності.

5.9. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі

5.9.1. У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети в боржника і передає їх стягувачеві, про що складає відповідний акт (додаток 21). У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.

5.9.2. Отримавши виконавчий документ про присудження стягувачеві предметів, державний виконавець у встановлений строк

виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7) і встановлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Одночасно в постанові вказуються час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, якщо рішення не буде виконано добровільно, а також попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа, якщо він протягом двох разів не з'явиться на виконання без поважних причин.

5.9.3. Якщо боржник не виконав рішення добровільно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі в трьох примірниках. Перший примірник залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачеві та боржнику під розписку на першому примірнику.

5.9.4. Якщо стягувач удруге не з'явиться на місце виконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем час, то державний виконавець складає акт про неявку стягувача на місце виконання (додаток 5) і виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

5.9.5. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого провадження.

5.9.6. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, то державний виконавець вирішує питання про притягнення його до відповідальності, встановленої чинним законодавством.

5.10. Звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку

5.10.1. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.

Такими земельними ділянками можуть бути земельні ділянки, на які видані державні акти на право приватної власності і межі яких установлені в натурі (на місцевості), як це передбачено статтею 22 Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 6 зазначеного Кодексу до таких земельних ділянок можуть належати землі:

для ведення селянського (фермерського) господарства;

для ведення особистого підсобного господарства;

для садівництва;

для дачного і гаражного будівництва;

набуті в результаті реалізації права селянина на виділення земель, які передбачені сертифікатом на право на земельну частку (пай) із земель КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) за його власною заявою.

5.10.2. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру.

Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові. Такими земельними ділянками є земельні ділянки, зазначені в статті 67 Земельного кодексу України.

5.10.3. У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець звертається з запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться це майно під арештом, забороною.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

5.11. Підготовка державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна

Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і з якими укладено

відповідний договір державною виконавчою службою. Такою спеціалізованою організацією є Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року N 1270.

Спеціалізована організація проводить публічні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги.

До заявки додаються:

копія виконавчого документа;

копія акта арешту майна;

копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на майно;

документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копію технічного паспорта на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо);

у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво.

Прилюдні торги мають бути проведені спеціалізованою організацією у двомісячний строк з дня одержання заявки державного виконавця на їх проведення.

Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом. До прийняття такого закону діє Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 745/4038.

5.12. Реалізація арештованого майна

5.12.1. Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

5.12.2. Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Такими спеціалізованими організаціями є Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" Міністерства юстиції України та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію майна на комісійних, інших договірних началах та шляхом проведення аукціонів.

Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року за N 42/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року N 480/3773, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 67/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 746/4039.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.

5.12.3. Продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. До прийняття закону, яким буде визначено статус таких організацій та умови здійснення операцій з нерухомим майном, Кабінетом Міністрів України такою спеціалізованою організацією визначено Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року N 1270.

Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом. До прийняття такого закону діє Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5 і

зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 745/4038.

5.12.4. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, установлений державним виконавцем, але не раніше ніж через 5 днів після накладення арешту.

У разі накладення арешту при відкритті виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше ніж через 10 днів, тобто після закінчення строку для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реалізацію негайно після накладення на них арешту.

5.12.5. Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, то арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

5.12.6. Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. Коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.

5.12.7. Кошти, отримані від реалізації арештованого майна, вносяться на депозитний рахунок відділу та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, встановленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.

6. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА - ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

6.1. Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення у порядку, передбаченому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в тому числі в органах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом.

Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних установах немає, то державний виконавець одержує такі дані в податкових органах, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

У разі наявності в боржника - юридичної особи декількох рахунків у різних кредитних установах державний виконавець роз'яснює стягувачу його право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, для одержання потрібної кількості дублікатів виконавчих документів для звернення стягнення на грошові кошти.

6.2. У разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або майно державної форми власності, закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності:

у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);

у другу чергу - готова продукція (товари), а також інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та в разі потреби (якщо державі належить 25 %, 50 %, плюс одна акція та більше) - Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість

майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником - юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи. Повідомлення про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - юридичної особи має містити інформацію, зазначену в Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець звертається до суду з заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 Закону. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження (додаток 10). Копія постанови надсилається стягувачу з роз'ясненням йому права звернутися до відповідного арбітражного суду з заявою про визначення його кредитором.

6.3. У разі реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.

У разі ліквідації боржника - юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.

Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувача.

7. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ТА ІНШІ ВИДИ ДОХОДІВ БОРЖНИКА

7.1. Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника

7.1.1. Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається за відсутності в боржника коштів на рахунках у банках та інших кредитних установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати.

7.1.2. При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум боргів, що перевищують один мінімальний розмір заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника в банках та інших кредитних установах шляхом проведення запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

7.1.3. Виконавчі документи направляються за місцем роботи боржника, отримання ним пенсії, стипендії чи інших доходів для проведення стягнення в передбаченому законом порядку.

7.2. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії боржника

7.2.1. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів та розпорядження (додаток 32).

7.2.2. Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, то підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 88 Закону.

7.2.3. Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законодавства про пенсії.

7.2.4. Виконавчі документи за

місцем виконання зберігаються в сейфах, вогнетривких шафах.