Суд: Господарський суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: кредитування, з них
Дата: 07 вересня 2026 р.
Справа: №921/544/25(606/1701/25)
Суддя: Боровець Я.Я.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08 вересня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/544/25(606/1701/25)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.
Розглянув справу у порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", площа Арсенальна, 15, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 18 192,50 грн
та
за зустрічним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", площа Арсенальна, 15, м. Київ
про визнання недійсним кредитного договору №71534172 від 20.03.2025 та відсутнім обов`язку щодо повернення коштів
в межах справи №921/544/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
У судове засідання представники сторін не з`явились.
Судові процедури.
Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" звернулося до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Також, ОСОБА_1 звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із зустрічною позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" про визнання недійсним кредитного договору та відсутнім обов`язку щодо повернення коштів.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11.02.2026 цивільну справу №606/1701/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" про визнання недійсним кредитного договору та відсутнім обов`язку щодо повернення коштів, передано для розгляду за підсудністю до Господарського суду Тернопільської області, на розгляді якого перебуває справа №921/544/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
13.02.2026 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшли матеріали справи №606/1701/25.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.02.2026, для розгляду справи №921/544/25(606/1701/25) визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2026 прийнято справу №606/1701/25 до провадження для розгляду в межах справи №921/544/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.03.2026.
Також, ухвалою суду від 18.02.2026 витребувано у Акціонерного товариства "Універсал Банк" документи/інформацію:- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;
- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ "Універсал Банк", ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 20.03.2025 до 23.03.2025. Встановлено АТ "Універсал Банк" строк для подання витребуваних доказів до Господарського суду Тернопільської області до 18.03.2026.
Поряд із цим, 11.03.2026 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла ухвала Тернопільського апеляційного суду від 10.03.2026 у справі №606/1701/25, якою витребувано з Господарського суду Тернопільської області матеріали цивільної справи №606/1701/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно даних "Діловодство спеціалізованого суду", на виконання вимог ухвали Тернопільського апеляційного суду від 10.03.2026, супровідним листом № 921/544/25(606/1701/25)/128/2026 від 11.03.2026 матеріали цивільної справи №606/1701/25 направлено до Тернопільського апеляційного суду для здійснення апеляційного провадження.
30.04.2026 матеріали справи №606/1701/25 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03.04.2026 апеляційного скаргу ОСОБА_1 , залишено без задоволення, ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.01.2026 – без змін у справі №606/1701/25).
Ухвалою суду від 19.05.2026 призначено судове засідання у справі №921/544/25(606/1701/25) на 02.06.2026.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження.
Підготовче засідання вперше призначено на 02.06.2026.
Ухвалою суду від 02.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/544/25(606/1701/25) до судового розгляду по суті на 25.08.2026.
27.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь АТ "Універсал Банк" щодо витребуваної судом інформації стосовно ОСОБА_1 (вх. №2442).
Розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 25.08.2026 судове засідання відкладено на 08.09.2026 з підстав, викладених в ній.
При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, 08.09.2026 судом прийнято судове рішення, в порядку статті 240 ГПК України.
Аргументи сторін за первісним позовом
Правова позиція позивача за первісним позовом.
В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем за первісним позовом порушено договірні зобов`язання, що виникли за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172 від 20.03.2025 укладений між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), в частині повернення кредитних коштів.
Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з"явився, однак у прохальній частині позову виклав клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
Заперечення відповідача за первісним позовом.
Відповідач за первісним позовом явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак надіслав відзив (вх.6259 від 05.11.2025), в якому заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у ньому. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Також, у відзиві заявлено клопотання про витребування у ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" доказів (наведені у прохальній частині відзиву) та клопотання про призначення судово-економічної та комп"ютерно-технічної експертиз у справі.
Крім того, 10.03.2026 відповідач за первісним позовом звернувся до суду з заявою про витребування оригіналу спірного кредитного договору у ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" з підстав, викладених у ньому ( вх.№1896).
При цьому, 14.04.2026 відповідач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, у зв"язку з відсутністю предмета спору (вх.№2894).
Аргументи сторін за зустрічним позовом.
Правова позиція позивача за зустрічним позовом .
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172 від 20.03.2025 укладений між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) підлягає визнанню недійсним, на підставі ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу.
Представник позивача за зустрічним позовом у судове засідання не з"явився. Однак, надіслав заяву про закриття провадження за зустрічним позовом у справі №921/544/25(606/1701/25), на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв"язку з відмовою від зустрічного позову (вх. №6284 від 07.08.2026).
Заперечення відповідача за зустрічним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Однак, надіслав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у ньому ( вх.№354 від 21.01.2026), просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Щодо первісного позову.
20.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172.
Відповідно до п. 2.1. Договору про надання коштів у кредит передбачено, що Кредитодавець зобов"язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами Договору строк (строк кредиту) шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов"язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов"язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов"язків найманого працівника. Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору - надання коштів у кредит.
Як визначено пунктом 2.2 Договору про надання коштів у кредит сума кредиту складає 9 500,00 грн. Строк кредитування /строк договору – 30 днів. Комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 425,00 грн). Дата надання кредиту – 20.03.2025. Дата повернення кредиту – 18.04.2025, процентна ставка /день (фіксована) 0,250%.
Розділом 4 Договору про надання коштів у кредит встановлено порядок надання кредиту.
Розділом 6 Договору про надання коштів у кредит передбачено порядок нарахування, сплати процентів, комісії та інших платежів, порядок повернення кредиту.
Пунктом 9.1 Договору про надання коштів у кредит встановлено, що Кредитодавець зобов"язаний надати Позичальнику кредит відповідно до умов Договору, в свою чергу Позичальник зобов"язаний своєчасно повернути кредит відповідно до умов Договору, сплачувати проценти за Договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами Договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов"язань відповідно до умов Договору ( п.9.3 Договору про надання коштів у кредит).
Договір укладено із використанням мобільного застосунку "ClickCredit" – онлайн кредит ( п.11.3 Договору про надання коштів у кредит).
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) підписано Додатки №1 до Договору - "Таблиця обчислення загальної вартості Кредиту для Споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит (Графік платежів)".
16.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Додаткову угоду №14721837, якою внесено в п.п.2.2.2 п.2.2 Договору та викладено в новій редакції: строк кредитування/строк договору 58 днів; процентна ставка /день – 1 %; дата повернення кредиту – 16.05.2025. ( п.1, п.2 Додаткової угоди).
Як зазначає позивач за первісним позовом, що на виконання умов Договору про надання коштів у кредит та Додаткової угоди, Кредитодавцем зобов`язання виконано у повному обсязі, зокрема надано кредит шляхом перерахування грошових коштів в сумі 9 500,00 грн, про що свідчать лист про підтвердження переказу, яким ТОВ Фінансова компанія "ФІНЕКСПРЕС" повідомляє ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" про успішне зарахування коштів на платіжну карту клієнта – ОСОБА_1 та електронна платіжна інструкція №1e9d0a49-6270-44ad-8473-b671a19802e7 від 20.03.2025.
Однак, Позичальник свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії не виконав, про що свідчить розрахунок заборгованості.
Як стверджує позивач за первісним позовом, що відповідач за первісним позовом порушив умови Договору щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 18 192,50 грн, з них: 9 500,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 2 707,50 грн заборгованість за процентами, 4 560,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом та 1 425,00 грн заборгованість за комісією, про що свідчить розрахунок заборгованості.
Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Щодо зустрічного позову.
Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов Договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172 від 20.03.2025 та мотивовані тим, що спірний правочин укладено із порушенням норм статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому, вказані обставини є підставою для визнання Договору, недійсним.
Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1).
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (ч.2).
Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Судом встановлено, що станом на дату надходження позову, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2026 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , схвалений зборами кредиторів – 17.02.2026 та погоджений боржником.
ОСОБА_1 перебував у процедурі реструктуризації боргів на момент надходження справи №606/1701/25 до Господарського суду Тернопільської області.
Отже, даний позов розглядається в межах справи №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2023 року у справі №640/26320/20.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України).
Встановлені обставини у даній справі свідчать, що 20.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172.
Відповідно до п. 2.1. Договору про надання коштів у кредит передбачено, що Кредитодавець зобов"язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (кредит), на погоджений умовами Договору строк (строк кредиту) шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов"язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов"язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов"язків найманого працівника. Вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору - надання коштів у кредит.
Як визначено пунктом 2.2 Договору про надання коштів у кредит сума кредиту складає 9 500,00 грн. Строк кредитування /строк договору – 30 днів. Комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 425,00 грн). Дата надання кредиту – 20.03.2025. Дата повернення кредиту – 18.04.2025, процентна ставка /день (фіксована) 0,250%.
Договір укладено із використанням мобільного застосунку "ClickCredit" – онлайн кредит ( п.11.3 Договору про надання коштів у кредит).
Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) підписано Додатки №1 до Договору - "Таблиця обчислення загальної вартості Кредиту для Споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит (Графік платежів)".
16.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Додаткову угоду №14721837, якою внесено в п.п.2.2.2 п.2.2 Договору та викладено в новій редакції: строк кредитування/строк договору 58 днів; процентна ставка /день – 1 %; дата повернення кредиту – 16.05.2025. ( п.1., п.2 Додаткової угоди).
Договір про надання коштів у кредит та Додаткову угоду підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши за згодою ОСОБА_1 персональні дані останнього, в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме: підпис 55484 – 16.04.2025, 17:04:49, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Таким чином, підписанням Договору кредиту Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12).
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13).
Згідно з п. 2 ч. 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом
Судом встановлено, що кредитний договір містить електронний підпис ОСОБА_1 , що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Електронний підпис боржника, як позичальника, був використаний з метою ідентифікації його як сторони правочину, відповідно, накладанням електронного підпису завершується створенням Кредитного договору як електронного документу, у розумінні частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
За таких обставин, суд доходить висновку, що кредитний договір підписаний сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі “логін-пароль”, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Із змісту договору вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.
Так, укладений 20.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172, з додатковою угодою, є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання їх сторонами.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання кредиту, строк дії договору, умови виконання, надання кредиту, настання строку повернення кредиту, сплати процентів та комісії.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Розділом 4 Договору про надання коштів у кредит встановлено порядок надання кредиту.
Розділом 6 Договору про надання коштів у кредит передбачено порядок нарахування, сплати процентів, комісії та інших платежів, порядок повернення кредиту.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання коштів у кредит та Додаткової угоди, Кредитодавцем зобов`язання виконано у повному обсязі, зокрема надано кредит шляхом перерахування грошових коштів в сумі 9 500,00 грн, що підтверджується листом про підтвердження переказу, яким ТОВ Фінансова компанія "ФІНЕКСПРЕС" повідомляє ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" про успішне зарахування коштів на платіжну карту клієнта – ОСОБА_1 та електронною платіжною інструкцією №1e9d0a49-6270-44ad-8473-b671a19802e7 від 20.03.2025.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (стаття 1056-1 Цивільного кодексу України).
Приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 9.1 Договору про надання коштів у кредит встановлено, що Кредитодавець зобов"язаний надати Позичальнику кредит відповідно до умов Договору, в свою чергу Позичальник зобов"язаний своєчасно повернути кредит відповідно до умов Договору, сплачувати проценти за Договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами Договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов"язань відповідно до умов Договору ( п.9.3 Договору про надання коштів у кредит).
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії за надання кредиту не виконав.
Отже, у відповідача за первісним позовом виник обов"язок щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії за надання кредиту відповідно до умов спірного правочину.
Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом порушив строки повернення кредиту, сплати процентiв та сплати комісії, що встановлені кредитним договором, у ОСОБА_1 наявна заборгованiсть перед ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" у розмiрi 18 192,50 грн, з них: 9 500,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 2 707,50 грн заборгованість за процентами, 4 560,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом та 1 425,00 грн заборгованість за комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Окрім цього, відповідно до конкретизованого списку кредиторів боржника, який міститься в матеріалах справи №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" у розмірі 18 192,50 грн за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172 від 20.03.2025.
Отже, фактично боржник визнає наявність заборгованості перед ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71534172 від 20.03.2025.
Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Таким чином, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом, як Позичальником, своїх договірних зобов`язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом та сплати комісії.
Боржник – ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність подав перелік кредиторів, у якому кредитором зазначено у тому числі ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
В ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2025 про відкриття провадження у справі №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 вказано серед інших кредиторів боржника і кредитора ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 09.10.2025 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Окрім того, згідно з частиною 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Тобто, відповідними нормами передбачено право кредитора реалізувати своє право на заявлення вимог до боржника та подання відповідної заяви.
Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2026 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , схвалений зборами кредиторів – 17.02.2026 та погоджений боржником.
Отже, на момент розгляду спору Господарським судом Тернопільської області (після повернення матеріалів справи після апеляційного провадження – 30.04.2026), судом вже було затверджено план реструктуризації боргів, погоджений боржником та схвалений кредиторами. Відповідний план перебував на виконанні.
Згідно статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у разі погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів (ч.1).
У випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (ч. 4).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.04.2026 затверджено звіт про виконання плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 у справі № 921/544/25. Завершено процедуру реструктуризацію боргів боржника ОСОБА_1 . Закрито провадження у справі № 921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Припинено дію заборони фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звільнено ОСОБА_1 від боргів, крім вимог, зазначених у ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню .
Отже, за наведених обставин, беручи до уваги, що вимоги конкурсних кредиторів, які не заявили своїх грошових вимог є погашеними, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", не підлягають до задоволенню.
Окрім того, суд розцінює подання позову, а не своєчасне подання заяви з грошовими вимогами до боржника як прояв недобросовісної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".
Враховуючи, відмову у позові, а тому суд вважає за доцільне клопотання відповідача про закриття провадження у справі, клопотання та заяву про витребування у ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" доказів/оригіналів документів та клопотання про призначення судово-економічної та комп"ютерно-технічної експертиз, слід залишити без задоволення.
Щодо зустрічного позову.
07.08.2026 позивач за зустрічним позовом надіслав до суду заяву про закриття провадження за зустрічним позовом у справі №921/544/25(606/1701/25), на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв"язку з відмовою від зустрічного позову (вх. №6284).
Суд, дослідивши подану заяву та матеріали справи, дійшов висновку про необхідність її задоволення з наступних підстав:
Стаття 46 Господарського процесуального кодексу України вказує, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
У випадках відмови позивача від позову господарському суду слід перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
За вказівками зазначених норм права, до прийняття відмови позивача від позову суд перевіряє, чи є у представника повноваження на вчинення цих дій.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Принцип диспозитивності у господарському процесі, закріплений у статті 14 ГПК України, означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Правовий висновок викладено ВС/КГС у постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.
Так, судом встановлено, що заяву (вх. №6284 від 07.08.2026) про відмову від зустрічного позову викладено в письмовій формі та підписано позивачем за зустрічним позовом – ОСОБА_1 .
Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова позивача за зустрічним позовом від зустрічного позову не суперечить діючому законодавству України, підписана повноважною особою, та враховуючи те, що відмова позивача від зустрічного позову відповідає вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України, не порушує прав та інтересів сторін, то така відмова приймається судом, а провадження у даній справі за зустрічним позовом підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновок суду.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.
Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні первісного позову, слід відмовити.
А також, суд вважає, що провадження у даній справі за зустрічним позовом підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Первісний позов.
Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з первісним позовом судового збору в сумі 2 422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.
У зв`язку із відмовою у задоволенні первісних позовних вимог, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача за первісним позовом.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн
Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Одночасно з поданням позову представником первісного позивача заявлено (викладено у прохальній частині позовної заяви) стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
У зв`язку із відмовою у задоволенні первісних позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача за первісним позовом.
Зустрічний позов.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.12.2025 клопотання позивача за зустрічним позовом про звільнення від сплати судового збору , задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" про визнання недійсним кредитного договору та відсутнім обов"язку щодо повернення коштів.
Отже, враховуючи, що судовий збір за подання відповідного позову не сплачено позивачем за зустрічним позовом, а тому питання про розподіл між сторонами судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 180, 210, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні первісного позову, відмовити.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 422,40 грн та у складі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн покласти на позивача за первісним позовом.
3. Закрити провадження у справі №921/544/25(606/1701/25) щодо зустрічного позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірник рішення надіслати сторонам у справі:
- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) - ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів";
- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "19" листопада 2026 року.
Суддя Я.Я. Боровець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua